Мета проекту: формувати вільного громадянина, інноваційну особистість, активні життєві позиції учня, виховувати високу патріотичну свідомість, любов до свого народу, його традицій та цінностей; виховувати громадянина з демократичним світоглядом і культурою, який не порушує прав і свобод людини та з повагою ставиться до традицій і культури інших народів.
Завдання проекту: дослідити рівень громадянської активності учнів засобами педагогічного спостереження, опитування й моніторингу; формувати соціальну активність, повагу до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість; повагу до рідного краю, пращурів; здійснювати морально-психологічну та практичну підготовку щодо виконання обов'язків, щодо захисту Батьківщини.
Актуальність: сучасна школа ставить перед собою завдання виховувати моральну особистість із правовим і політичним світоглядом. Адже в Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті сказано: «Освіта – стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємка сфера суспільства, його політична, соціально-економічна, культурна й наукова організації. Вона є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина...». Сьогодення потребує від школи оновлення змісту, форм й методів громадянсько-патріотичного виховання, адекватних сучасним соціально-педагогічним реаліям. Тільки через активне залучання усіх учасників навчально-виховного процесу можна досягнути успіхів у цьому напрямі.
Отже, громадянсько-патріотичне виховання в сучасній школі – це цілеспрямований, морально обумовлений процес підготовки підростаючого покоління до функціонування та взаємодії в умовах демократичного суспільства, участі в управлінні соціально цінними справами, реалізації прав і обов'язків, а також укріпленні відповідальності за свій політичний, моральний і правовий вибір. Громадянсько-патріотичне виховання сприяє становленню й розвитку особистості, якій присутні якості громадянина і патріота своєї держави.
український політикпубліцистлітературний критикдіяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу був ув’язнений за “антирадянську пропаганду”політичний в'язень СРСРпровідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х роківразом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник» член Української Гельсінської групи один із ініціаторів створення Української гельсінської спілкикандидат у Президенти України на виборах 1991р.
Загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.
Андрій Кузьменко мав активну політичну позицію, яку часто висловлював в інтерв'ю. Він постійно допомагав бійцям АТО фінансово, також був відомий тим, що іноді приходив до лікарні, де лікувались бійці, і довго спілкувався з ними. Сам Андрій пояснював: після поранення боєць стає нецікавий державі, від нього всі відвертаються, тож вкрай важливо спілкуватись з ветеранами. Діяльність українських політиків постійно піддавалась критиці паном Кузьменком. Андрій зняв кілька відео із зверненням до депутатів ВРУ. У них він їхав дорогами України, коментуючи те, що бачить за вікном. Зокрема, їх жахливу якість, ями, затопленість, відсутність ремонту тощо. Пісні на політичні теми гурту «Скрябін»: Кинули. РуїнаІсторія. Я злий. Про збройний конфлікт на сході України: УкраїнціСука-війна. Лист до президентів.
Загинув у автокатастрофі біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. Від отриманих травм Андрій Кузьменко загинув на місці. Він повертався з Кривого Рогу, де напередодні його гурт дав концерт. Андрія відспівували 5 лютого 2015 року в Преображенській церкві Львова. Поховали музиканта в родинному склепі на кладовищі у Брюховичах.
Громадська діяльністьІніціативна група «Першого грудня» Один із засновників та активних учасників ініціативної групи «Першого грудня»Усі члени ініціативної групи підписали співчуття-звернення з приводу смерті Любомира Гузара. Вони відзначили велику роль архієрея у створенні цього важливого для України духовно-морального громадського утворення. Члени групи пообіцяли продовжувати духовну справу визначного релігійного діяча.Євромайдан1 грудня 2013 блаженнійший Любомир (Гузар) під час свого виступу на Майдані Незалежності (Євромайдан) закликав усіх чинити добро.
Помер у клінічній лікарні «Феофанія» після важкої недуги (цукрового діабету). Поминальні літургії відбулися 1—3 червня у Львові, 3 червня відбулася піша скорботна хода вулицями Львова від Собору Святого Юра до церкви Св. Михаїла. Похований за участі найповажніших архиєреїв УГКЦ, представників інших конфесій та віросповідань, дипломатичного корпусу 5 червня 2017 року в День св. Духа у крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в місті Києві.
український військовий генерал-майор начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України Відзнаки і нагороди. Герой України. Орден Богдана Хмельницького III ст. Орден «За мужність» ІІІ ст. відзнаки МВС України «За відзнаку в службі» I та II ст., медалі «За сумлінну службу» I ст., «15 років МВС України»Медаль «10 років Збройним Силам України»Заохочувальна відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України «15 років воєнної розвідки України»Медалі СРСР «За відзнаку у військовій службі», «70 років Збройних Сил СРСР», «За бездоганну службу» III ст.
Загинув у зоні бойових дій під час антитерористичної операції у місті Слов'янськ Донецької області. Після розвантаження продуктів харчування на 4-й блокпост та проведення ротації особового складу, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8 МТ (борт «16») Національної гвардії України, на борту якого був генерал-майор Сергій Кульчицький. Під час падіння вибухнули паливні баки. У результаті події загинуло 12 чоловік: шість військовослужбовців Національної гвардії, включаючи двох членів екіпажу, та шість представників спецпідрозділу МВС України (колишній спецпідрозділ «Беркут»). Похований на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря у Львові.
учасник і один із бійців 3-ї сотні Самооборони Майданузвання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»медаль «За жертовність і любов до України» УПЦ КПгромадянин України вірменського походженняу грудні з Сергієм записали відео на фоні барикад, де він читає поему «Кавказ» Шевченка
Загинув від поранення спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського під час Революції Гідності. Сергія було застрелено близько шостої години ранку, в момент, коли ще тривало перемир'я між мітингувальниками та «Беркутом».26 січня 2014 Сергія Нігояна поховали на сільському кладовищі його рідної Березнуватівки. До невеликого віддаленого села провести Нігояна в останню путь зібралося понад 2000 людей. Похоронне богослужіння в сільському будинку культури очолили голова Вірменської апостольської церкви в Україні. Труну опустили в могилу під гімн України
Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до Вітчизни. А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!