Молюски. Різноманітність та практичне значення молюсків.

Загальна характеристика і зовнішня будова представників типу Молюски. Підготувала Криволапова Алла Романівна. Вчитель біологіїВищетарасівський ліцей

Мета: навчальна: сформувати поняття про особливості зовнішньої і внутрішньої будови представників різних класів молюсків у залежності від умов існування; навчити відрізняти їх за іншими ознаками; ознайомити з найпоширенішими видами, які мешкають у різних середовищах проживання. розвиваюча: розвивати вміння логічно мислити, робити висновки, узагальнювати, аналізувати, встановлювати причинно – наслідкові зв’язки, розвивати  навички публічного виступу, самостійну пізнавальну діяльність з різними  джерелами знань – текстом, ілюстраціями, словником, вологими  препаратами. виховна: виховувати любов до природи, емоційно – цілісного ставлення до оточуючого середовища, до себе, до гуманних норм поведінки у природі під час господарювання і відпочинку.

Молюски — двобічно-симетричні тварини (у черевоногих тіло є асиметричним), мають раковину, мантію, мантійну порожнину, незамкнуту кровоносну систему. Тип Молюски об'єднує класи: Черевоногі, Двостулкові, Головоногі. Равлик — черевоногий молюск Мідії — двостулкові молюски. Молюски (або М'якуни) — один з найчисельніших типів тварин. Відомо понад 130 тисяч видів молюсків. Вони живуть у морях, прісних водах, на суходолі. Деякі паразитують на інших тваринах. Восьминіг — головоногий молюск

Зовнішня будова. Тіло молюсків є несегментованим і складається з голови (її немає у Двостулкових), тулуба і ноги.

Голова є майже у всіх молюсків, крім Двостулкових. На ній містяться ротовий отвір, щупальця і ​​очі. Нога — м'язовий непарний виріст черевної стінки тулуба, який служить для повзання. У більшості молюсків є черепашка — скелетне утворення, до якого кріпляться м'язи. і яке захищає тіло молюска. Тулуб Молюсків покриває шкірна складка — мантія (речовина, з якої будується черепашка, виділяється клітинами мантії). Простір між стінками тулуба і мантією називається мантійною порожниною. У ній містяться органи дихання. У мантійну порожнину відкриваються анальний, статеві та видільні отвори. Мантія молюска — це шкірна складка між тілом і черепашкою. Мантійна порожнина — це простір між стінками тулуба і мантією.

Внутрішня будова тварин типу Молюски. Органи молюсків об'єднані у системи: травну, дихальну, кровоносну, нервову, видільну, статеву. Травна система залежить від типу харчування молюсків. Ротова порожнина часто містить язик із зубчиками — «тертку». Вона переходить у глотку, а потім — у стравохід, який веде у шлунок і кишечник. У нього впадають протоки травної залози. Неперетравлені залишки їжі викидаються через анальний отвір.

Молюски, що живуть у воді дихають зябрами, а наземні — легенями. Деякі водні молюски (наприклад, прудовики) також дихають легенями, періодично піднімаючись до поверхні води, щоб вдихнути.

До кровоносної системи належать серце (орган, що забезпечує рух крові по судинах і порожнинах тіла) і судини. Серце зазвичай складається з трьох камер: одного шлуночка і двох передсердь (у Черевоногих — дві камери: передсердя і шлуночок). Молюски мають незамкнуту кровоносну систему (за винятком головоногих). Це означає, що кров тече не тільки по кровоносних судинах, а й у спеціальних порожнинах між органами, після чого кров знову збирається у судини і надходить у зябра або легені для збагачення киснем.

Нервова система відрізняється за рівнем складності і найбільш розвиненою є у головоногих молюсків. Вона складається з декількох пар добре розвинених нервових вузлів, розташованих у різних частинах тіла, і нервів, що відходять від них. Така нервова система називається розкидано — вузлового типу. Органами чуттів більшості молюсків є очі, щупальця (органи дотику), органи рівноваги та хімічного чуття.

Органи виділення молюсків — одна або дві нирки, видільні отвори яких відкриваються у мантійну порожнину. Молюски розмножуються виключно статевим шляхом. Більшість з них є роздільностатевими, але зустрічаються і гермафродити. Розмножуються молюски, відкладаючи запліднені яйця. Запліднення у молюсків буває зовнішнє (наприклад, у устриці і беззубки) і внутрішнє (у виноградного равлика).Із заплідненого яйця розвивається або личинка, яка веде планктонний спосіб життя (вітрильник), або сформований маленький молюск.

Підсумки. Виноградний равлик ЦІКАВИНКАhttps://ua.mozaweb.com/uk/search?search=%D0%9 C%D0%BE%D0%BB%D1%8 E%D1%81%D0%BA%D0%B8

Дайте відповіді на питанняhttps://learningapps.org/2686836

Загальна характеристика і зовнішня будова представників класу Черевоногих. Клас Черевоногі — найрізноманітніша і найпоширеніша група молюсків. Черевоногих є близько 90 тис. сучасних видів, що мешкають у морях (рапана), прісних водоймах (ставковик), а також на суші (слизняки, виноградні равлики). Більшість черевоногих молюсків має спірально закручену черепашку. У деяких — черепашка є недорозвиненою, або повністю відсутня (наприклад у слизняків).

Тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба і ноги. На голові містяться одна або дві пари довгих м'яких щупалець і пара очей. У тулубі — внутрішні органи. Нога черевоногих пристосована до повзання і являє собою м'язистий виріст черевної частини тіла (звідси і назва класу). Тіло черевоногих, які живуть на суші вкрито густим слизом, який захищає тіло тварини від пересихання. Серед черевоногих є фільтратори, а також паразити і хижаки. Але в основному ці молюски — рослиноїдні або поїдають донні відкладення, що розкладаються.

На території України зустрічаються близько 200 видів наземних молюсків. Більшість з них — равлики і слизняки: Равлик. Слизняк

Найбільші розміри мають виноградний равлик та великий строкатий равлик (якого занесено до Червоної книги України). Діаметр черепашки великих екземплярів може перевищувати 4,5 см. Равлик виноградний. Черепашки равлика строкатого

Австрійські цепеї (смугасті равлики) мають добре помітні смуги на черепашці. Вони розповсюджені по території усієї України. Автрійська цепея

На відміну від австрійської цепеї, садова цепея може мати різноманітне забарвлення — від однотонного білого або жовтого, до темно-коричневого, утвореного злиттям широких темних смуг. Мінливість забарвлення садової цепеї

На відкритих сухих ділянках у різних частинах України зустрічаються різні види степових равликів зі сплощеними черепашками. Як і цепеї, вони досить часто мають смугасте забарвлення. Равлик степовий

Не усі равлики мають кулясту форму черепашки. У деяких видів — черепашка видовжена. По всій Україні можна побачити равлика тризубого (у дорослих особин якого отвір черепашки перекривають спеціальні виступи – "зуби"). Равлик тризубий

У гірському Криму є декілька видів равликів з баштоподібною черепашкою, які не зустрічаються більше ніде у світі. Серед них — равлик баштоподібний лівозакручений. Черепашки равлика баштоподібного лівозакрученого

Равлик баштоподібний циліндричний завдяки людині, з Криму усе більше розселяється по території України. Скупчення равликів баштоподібних циліндричних на траві

Бурштинівки (або янтарки) мають напівпрозорі черепашки з дуже тонкими та ламкими стінками, які погано захищають молюсків від висихання. Тому вони змушені оселятися у вологих місцях поблизу водойм. Черепашка бурштинівки звичайної

Хвилинка відпочинкуhttps://puzzlefactory.com/uk/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%BA%D0%B0-%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD/389542-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D0%BA-%D0%BD%D0%B0-%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%BF%D0%B0%D0%B7%D0%BB#6x4

Загальна характеристика двостулкових молюсків. Двостулкові молюски — виключно водні тварини, вони в основному ведуть малорухливий спосіб життя. Більшість з них живе в морях (мідії, устриці, морські гребінці), і лише незначна частина мешкає у прісних водоймах (беззубка, перлівниця, дрейсена річкова). Зверни увагу!Характерною особливістю двостулкових є відсутність голови.

Черепашки двостулкових молюсків складаються з двох стулок (звідси і назва класу). Представник — беззубка. Її тіло складається з тулуба і ноги, покритих мантією. Вона звисає з боків у вигляді двох складок. У порожнині між складками і тілом містяться нога і зяброві пластинки. Голови у беззубки, як і у всіх двостулкових, немає. Очей — немає.

На задньому кінці тіла обидві складки мантії притискаються один до одного, утворюючи два сифона: нижній (ввідний) і верхній (вивідний). Через нижній сифон вода надходить у мантійну порожнину і омиває зябра, чим забезпечується дихання. Значення Двостулкових молюсків:двостулкові молюски є фільтраторами води;є кормом для тварин;використовуються в їжу людиною (устриці, гребінці, мідії);є виробниками перламутру та натуральних перлів;раковини і перли використовуються для виробництва ювелірних прикрас, ґудзиків та інших виробів;деякі молюски, наприклад, корабельний черв'як, названий так за форму тіла, шкодять дерев'яним спорудам, що містяться у воді.

Прісноводні двостулкові молюски України. Більшість черевоногих молюсків мають спірально закручену зовнішню черепашку. Двостулкові молюски мають мушлю, яка складається з двох більш або менш однакових стулок. Черепашка черевоногого молюска. Мушля двостулкового молюска

Двостулкові молюски — фільтратори. Вони отримують свою їжу, а також потрібний для дихання кисень з током води. Для цього їх стулки повинні дещо розходитись в боки, але не розпадатися. біля верхівок стулки з'єднані еластичною зв'язкою з органічної речовини (лігаментом). Стулка перлівниці ззовніБільшість двостулкових молюсків мають також своєрідний шарнірний механізм, який називається замком. Виступи (зуби) однієї стулки щільно заходять у відповідні заглиблення іншої. Кількість, розміри, форма, розташування зубів відрізняються в різних видів, родів, родин. Стулка перлівниці зсередини

Серед наших прісноводних молюсків зубів не мають лише дрейсени та деяки види родини перлівницевих (беззубки). Найчастіше зустрічається беззубка качина, мушля якої може досягати 15 см у довжину. До таких розмірів молюск доростає не за один рік. Беззубка качина. Беззубка Вуда нещодавно з'явилася на території України — у басейні Дунаю. На відміну від інших наших перлівницевих, її стулки мають майже округлу форму. Беззубка Вуда

Перлівниці відрізняються від беззубок наявністю зубів, міцнішими та більш видовженими стулками. У великих екземплярів довжина мушлі може досягати 10 см. У наших водоймах найчастіше зустрічаються перлівниця звичайна, або малярська та перлівниця клиноподібна. Перлівниця звичайна. Перлівниця клиноподібна  Беззубки та перлівниці оселяються в річках, озерах, ставках, водосховищах, загалом у достатньо великих водоймах з не надто сильною течією. Унаслідок забруднення водного середовища, кількість цих молюсків на території України різко скоротилася. 

Дрейсени мають стулки більш або менш трикутної форми. У великих екземплярів довжина мушлі може досягати 5 см. Але зазвичай їх розміри є меншими. Дрейсени оселяються у великих водоймах з текучою або стоячою водою. Можуть утворювати великі скупчення на підводних предметах. Дрейсена річкова. Кульки — відносно невеликі прісноводні молюски. У найбільшої з них — річкової кульки довжина мушлі не перевищує 2,5 см, а її поверхня вкрита тонкими концентричними реберцями. Кулька річкова. Рогова кулька оселяється у стоячих і повільно текучих водоймах, а довжина її мушлі не перевищує 1,5 см.

Виконай завдання!!!https://naurok.com.ua/test/start/837082

Загальна характеристика головоногих молюсків. Головоногі молюски — нечисленна група високоорганізованих тварин, що відрізняються найбільш досконалим серед інших молюсків будовою і складною поведінкою.Їх назва — «Головоногі» — пояснюється тим, що на голові у них розташовані кінцівки — щупальця (зазвичай їх 8 — 10), за допомогою яких багато тварин можуть пересуватися по дну. Встановлено, що кінцівки головоногих розвинулися з ноги їх стародавнього предка.

Головоногі молюски живуть у морях і океанах з високим умістом солей (вони не зустрічаються у Чорному, Азовському та Каспійському морях, вода яких опріснюється річками, що впадають у них). Більшість головоногих — вільноплаваючи молюски. Лише деякі живуть на дні. До сучасних головоногих належать каракатиці, кальмари, восьминоги. Розміри їх тіла бувають від декількох сантиметрів до 5 м, а мешканці великих глибин досягають 13 м і більше (з витягнутими щупальцями).

Головоногі: кальмар, каракатиця, восьминіг не мають зовнішньої черепашки. Проте до нашого часу зберігся родич викопних головоногих, в якого черепашка слугує не лише будинком, а й поплавком. Це — наутилус. Цей молюск відрізняється від своїх родичів тим, що має багатокамерну черепашку. Тіло розміщене у першій камері, а інші — заповнені газом, який забезпечує тварині плавучість. Між камерами є отвір — сифон, який може відкриватися та закриватися. Заповнюючи камери водою, молюск занурюється, а витісняючи з них воду газом — випливає на поверхню. Плаває наутилус задом наперед головою вниз. Наутилус 

Форма тіла каракатиці — мішкоподібна. У тварини чітко виражені голова, десять щупалець, гострий дзьоб, який нагадує дзьоб сови. Очі, подібні на людські, здатні бачити найдрібніші предмети. За формою тіло сплюснуте і нагадує тіло риб. Плаває каракатиця повільно, використовуючи бічні плавці. Під шкірою на спині тварина має видозмінену черепашку, яку довгий час люди використовували як креслярську гумку.  Свою здобич каракатиця захоплює щупальцями і вбиває дзьобом, який є дуже сильним. Дзьобом каракатиця прокушує голову великої риби і може розтрощити найміцніший панцир краба або омара. Ворогів у каракатиці є досить багато: акули, мурени, зубаті кити, птахи, тюлені. Для захисту вона використовує чорнильний мішок. У мить небезпеки із цього мішка виділяється коричнево — чорна рідина, яка утворює у воді пляму. Потрапивши у таку пляму ворог втрачає орієнтацію, а каракатиця, різко змінивши забарвлення свого тіла на бліде — втікає. Каракатиця

Кальмари мають подовжено — циліндричне тіло з добре вираженою головою та загостреним заднім кінцем. По боках тіла в задній частині є трикутні плавці. Загальна довжина кальмара сягає 40 — 50 см. Ротовий отвір обрамлений десятьма щупальцями, вісім з яких є короткими, а два — довгі (ловчі). На щупальцях є присоски. Кальмар може змінювати забарвлення свого тіла, а глибоководні — світяться. Кальмари можуть вистрибувати з води і здійснювати «польоти» у повітрі. Найбільше дивують очі цієї тварини: в одних вони стирчать угору, нагадуючи телескоп, в інших — висять на стебельцях, або ліве око більше за праве у 4 рази. Великим оком тварина дивиться на глибині, меншим — ближче до поверхні. Кальмар

Восьминоги мають кулясте мішкувате тіло. Мешкаючи у морях, восьминоги полюбляють жити в западинках, печерах на мілководді. На голові тварин містяться вісім щупальців з присосками, які дуже міцно прилипають до жертви. Тіло дуже чутливе — у шкірі є світлочутливі, дотикові, нюхальні та смакові клітини. Восьминіг

Самка восьминога відкладає яйця у гнізді, захищеному огорожею з каменів. Вона дбайлива мати: протягом чотирьох місяців охороняє яйця, перебирає, очищує, обливає водою, і при цьому нічого не їсть. Вона дуже виснажується і може стати легкою здобиччю. З яєць з'являються крихітні 3 см тваринки, з коротенькими щупальцями і розносяться водою. Яйця восьминога. Представники головоногих дуже швидко і гармонійно перефарбовуються під колір місцевості. Якщо їх покласти на газетний аркуш, то тварини миттєво скопіюють текс на свою шкіру, зробившись у чорну і білу смужку. Восьминіг дуже швидко міняє колір шкіри. Це відбувається тому, що в його шкірі є спеціальні клітини, які містять різні барвники. Розподіл цих пігментів змінюється, тому змінюється і забарвлення молюска. 

Хвилинка відпочинкуhttps://learningapps.org/2690148

ДЗhttps://naurok.com.ua/test/start/18221

Дякую за увагу!!!

Джерела та використана літератураІнформація та ілюстрації з Просвітницької програми "Молюски"(автори: Гураль-Сверлова Ніна В’ячеславівна, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник ДПМ НАНУ ; Гураль Роман Іванович, кандидат біологічних наук, науковий співробітник ДПМ НАНУ)  http://pedagog.pip-mollusca.org/presentation/2/index.php