​Мотивація учнів початкових класів

Мотивація учнів початкових класів

Мабудь кожен класний керівник початкової школи зіштовхувався з тим, що учень з хорошими здібностями не має мотивації до навчання. І наче б то розумний. Але може вчитися краще. Просто не бажає. Щоб ми часом не пробували все марно. Майже кожна дитина, що готова за всіма показниками до навчального процесу хоче до школи, чекає початку школи з захопленням і зацікавленням . Але трапляється так, що учень приходить до школи,а тут починається : сиди за партою і не розмовляй без дозволу, виконуй завдання складне, а не малюй,  не бігай по коридорам бо так не можна, не роби то одне,то друге.  Так ще й вчитися виявляється складно і не має розуміння навіщо вчити стільки всього ? І після цього багато маленьких школярів втрачають інтерес до навчання. Нажаль багато здібних до успішного навчання учнів втрачають інтерес і не використовують ці можливості по максимуму.

Ще на лекціях з вікової психології майбутні педагоги вчать , що у молодших школярів провідною діяльністю є учіння. І коли педагог приступаючи до роботи бачить,що у частини дітей не має цієї мотивації то виникає питання чому ж так трапляється? Чи я роблю щось не так, чи вдома є проблеми,чи просто дитина така і ні на що не здібна? Кожен сам вибирає для себе відповідь, але досвідчений вчитель і вчитель зацікавлений у своїй роботі перш ніж перестати звертати увагу на таких учнів спробує щось змінити і знайти підхід до таких дітей, зацікавити їх, відкрити нову сторону навчання для них.

В учнів може бути декілька мотивів , які є керуючими у навчальній діяльності учнів. Розглянемо структуру мотивів , яку пропонує нам Божович Л.И. :

• пізнавальні (мотивація змістом навчального матеріалу, процесом навчання);
• статусний (потреба бути учнем, почуття обов’язку і відповідальності);
• вузькоособистісні (досягнення успіху, уникнення покарання).

Перший мотив який з’являється у учнів, це пізнавальний. Діти йдуть до школи і хочуть навчитися нового ( читати, писати, рахувати ) . Звичайно програмою передбачене певні цілі,які ставляться перед учнями і саме чого вони мають вчитися в першу чергу. Вчитель має прикласти багато зусиль щоб ці цілі стали і цілями учнів. І не завжди вони співпадають в учня і вчителя,або співпадають частково. Багато що залежить від особистості вчителя. Якщо вчитель буде давати сухий матеріал першокласникам то у дітей швидко прийде розчарування. В першому класі діти хочуть гратися, хочуть отримувати незабутні враження і пізнавати щось нове. Тому кожен урок має включати елементи гри. Вчитель повинен пам’ятати що він є провідником у великий світ науки і він є тим чарівником, яким може відкрити і показати щось неймовірне і нове . І тут треба вміти скористатись цим. Кожен учитель може стати осередком цього маленького світу. Якщо зробить свій урок цікавим, якщо крім   книжкового матеріалу він розкаже дитині щось цікаве,нове або подасть цей матеріал у незвичній формі, в нестандартному уроці то успіх гарантовано. Вчитель може з легкістю здивувати учнів, йому слід  лише подати свій урок як маленьку подорож дитині. Звичайно цікавий урок вимагає підготовки,але ви оціните результати того часу, що ви витратили на його підготовку. Якщо вам цікавий ваш урок то і дітям буде цікаво. Звичайно не можливо зробити кожен урок незвичайним, але коли вчитель вчиться на кожному уроці подати дітям щось цікаве то скоро інакше він не зможе. Чомусь багато вчителів забувають що успіх уроку залежить в більшості від нього, а не від здібностей інших, що саме «цікавий» вчитель може змінити багато що і направити урок в те русло, що цікаво учням і принесе результати. Треба вчитися дивувати своїх учнів. Часто починати треба з себе. Оскільки вчитель головна особистість на початковому етапі навчання дітей, і якщо у дитини не склались відносини з вчителем, то в першу чергу вчитель має попрацювати над собою. Треба покращувати свою методику викладання. Якщо ви провели ґрунтовну роботу над собою,впевнені що ваша методика і уроки гарні то шукаємо причину в іншому.

Звичайно важливим є соціальні мотиви. Приходить час коли дитина має стати учнем і добре коли учень розуміє,що «Я вже в тому віці коли маю бути учнем і маю вчитися.». У таких учнів добре сформовано почуття відповідальності і воно може бути вирішальним для певних учень . Але звичайно спочатку йде розуміння статусу , а потім і формування відповідальності якої несе цей статус. Статус учня  і відповідальність за свої обов’язки є провідними . Треба підтримати такого учня. Щоб він бачив якусь винагороду за свої дії. Яка може бути винагорода? Наприклад це показувати учневі, що він досяг, що в нього добре виходить, тобто звичайна вербальна оцінка учня і звичайно подальша підтримка. Можете використовувати власний спосіб винагороди, але учень має бачити чого він досяг і на скільки це хороші результати, вчити мислити дитину, вчити оцінювати свою роботу і досягнення чи промахи. Кожен самостійно вибирає для себе як користуватися соціальним мотивом у роботі з учнем.

Ну і третій мотив це вузько особистісний. Це мотив який потребує роботи саме з конкретною дитиною і її особливостями. Тобто зорієнтований на окремому учневі. Те що підходить одному, іншому може бути взагалі не зрозумілим. Часто дорослі забувають, що кожна дитина це особистість зі своїми потребами . Вони бачуть в ній лише недосвідчену дитину,якій треба вчитись всього,що їй сказали і інакше бути не може. Нажаль тут вони роблять помилку. Підписуючи дитину на умови «ти маєш робити і вчитися як всі» ми закриваємо маленьке серце і не даємо йому відкритися. Дитина й буде робити як всі потім, а «ці дорослі» дивуються, чому ж так трапляється, що дитина вчиться посередньо, не хоче ходити до школи «як всі діти» , не досягає успіхів і треба її змушувати. Ми часто навіть не уявляємо як одна фраза у такої маленької людини може змінити все. Діти щирі у своїх проявах тому тут треба уділити частину уваги кожному учневі в своєму класі і познайомитися з кожним ближче. Це можна зробити по різному: споглядаючи її у загальному колективі, поспілкуватися з дитинкою особисто на тему, що її цікавить, по спостерігати за нею як вона себе веде у колективі, на одинці з кимось в тому числі і з вчителем і у домашній обстановці, провести різноманітні тести чи психологічні завдання. Як саме ви будете спостерігати за дитиною залежить від вас самих і вашої методики.

 Кожна дитина може відкритися по різному . Треба зрозуміти що може зацікавити дитину. Звернути увагу необхідно як дитина реагує на оцінювання, чи не боїться вона що її покарають, чи навпаки працює заради похвали. Це може стати сильним інструментом в руках вчителя. Можливо учень просто лінується чи заважає ще якась риса характеру. Причин може бути дуже багато. Але ж звичайно не треба забувати, що краще вибрати декілька способів впливу на мотивації учня.

При особистісному знайомству з учнем треба звернути увагу на його самооцінку. Часто занижена самооцінка учня може бути причиною того, що дитина не проявляє себе, боїться прийняти рішення, чи прийняти участь у чомусь, замикається в собі і часто таких учнів навіть не помічаємо і думаємо що вони просто посередні учні які не можуть більшого. З такими учнями треба працювати поступово формуючи адекватну самооцінку, заручитись допомогою батьків,навчити учня робити власне самооцінювання і інше. Це тема,яку треба окремо опрацьовувати.

Звертаємо увагу на адаптації учня. Деякі діти проходять цей період довше ніж інші і просто не почувають себе затишно. Можуть виникнути такі проблеми і у учнів батьки яких переїджали чи просто змінювали школу. Треба звернути увагу на таких дітей і допомогти їм з адаптацією у колективі.

Часто трапляється таке, що деякі здібності учнів недостатньо розвинуті . Тут треба зробити оцінку здібностей учнів і ні в якому разі не вішати «ярликів» на учня. Дивлячись на те, що саме в учня недостатньо розвинуте і потребує розвитку. Коли учень вирівнюється з іншими однолітками по здібностям то і навчання у нього покращується. Що черговий раз показує нам, на скільки педагог має бути уважним до кожного учня особливо як тільки прийняли їх до першого класу. В противному випадку учень залишиться невстигаючим і може стати в подальшому жертвою «булінгу» з боку інших. До того ж так і не розуміючи,що може і заслуговує на краще.

Обов’язково звертаємо увагу на здоров’я дитини. Іноді нам здається. Що в учня занижена мотивація до навчання,але насправді стан здоров’я дитині не дає можливості вчитися краще. Є хороша приказка яку ви всі добре знаєте «Ситий голодному не товариш» тож іноді і здоровий не може навіть уявити як складно хворому долати певні труднощі.

І остання проблема, яка є ,на думку більшості педагогів, провідною. Останнім часом багато вчителів, особливо молодих, страждають від ставлення батьків до освіти і освітян. Вчителі стикаються з тим, що вдома знецінюється важливість освіти і особистості вчителя. Батьки понижають статус вчителя в очах дітей, навіть не усвідомлюючи, що цим самим відбивають бажання у дитини сприймати інформацію від цієї людини, адже мама сказала , що вчителька «погана» чому я маю її слухати тоді. Автоматично вчитель перестає бути авторитетом. В таких випадках слід провести бесіду з батьками, поки діти залежать від батьківської думки, спробувати пояснити, що власне відношення батьків до вчителя впливає на засвоєння матеріалу учнем,що якщо вони мають якісь претензії то не обговорювати їх в присутності дитини , не підривати авторитету.

Звичайно є в кожному класі батьки, які все рівно не задоволенні вчителем і насправді проблеми в учителі може не бути, просто не можливо всім подобатись . Вчителю краще вести себе гідно в таких ситуаціях і спиратися на те, що вони працюють за програмами міністерства освіти і іншими нормативними законами в рамках закону. Можуть бути і інші якісь сімейні проблеми,які підривають вмотивованість учнів, або ж батьки недостатньо контролюють свою дитину, не приділяють їй уваги чи інше.

 В будь-якому випадку слід делікатно обговорити проблему з батьками і якщо вони готові працювати над проблемою то надати всю можливу допомогу,якщо батьки за якимись причинами не бажають обговорювати цю проблему з вчителем не слід нав’язувати свою думку батькам.  Нажаль мотивацію з середини сім’ї вчитель не може контролювати і не має на це ніякого права. Тож краще уникнути надмірного зацікавлення сімейними проблемами і намагатись зацікавити учня власною особистістю та цікавими уроками. З часом деякі учні можуть сформувати свою власну думку відмінну від думку батьків і вчителя і це вплине на подальшу мотивацію учня, але це в більш дорослому віці.

Як бачимо проблем вмотивованості молодших школярів може бути дуже багато. І іноді навіть не підозрюємо яка з них більш всього впливає на дитину. Тож слід приділити увагу такій дитині і докласти зусиль , щоб покращити ситуацію.

Вчитель – це провідник дитини у світ науки і в його руках ключ до успішного навчання учнів.