Мотиваційні компоненти освітньої діяльності при викладанні географії

Панасюк  Ольга Віталіївна,

спеціаліст вищої категорії,

старший викладач

Мотиваційні компоненти освітньої діяльності при викладанні географії

Добрий день, шановні колеги.

Питання, яке ми сьогодні будемо розглядати, дуже актуальне. Перенесемося подумки у свою творчу лабораторію, де ми готуємося до уроків. Скільки разів ми міркували про те, щоб наші уроки були змістовними, наповненими, цікавими і, звісно, загалом мотиваційними. Поміркуємо. Можливо, поміняємось місцями з нашими учнями, згадаємо свої шкільні, студентські роки, помріємо про те, що  для нас, дітей, молодих людей, було б цікавим, захоплюючим у процесі навчання. Можливо такий підхід дасть нам відповіді на питання, що турбують сучасних педагогів, батьків і, звичайно, самих учнів. Який освітній заклад сьогодні потрібен? Який урок навчить наших дітей жити? Які пріоритети ми вибираємо? Чи можуть бути уроки багатства, щастя, харизми, розуму, соціальної відповідальності, фантазії та інтуїції, почуттів  тощо?

Розуміємо, що сьогодні освіта постала перед альтернативою: або зробити відчайдушний крок, рішучий стрибок на підніжку останнього вагона потягу, що швидко прямує у новий світ навчання та розвитку, або залишитись на пероні своєї відсталості, нерозуміння змін і перетворень, які   потребує сучасний учень.

Робимо висновок, безперечно, що головне завдання сучасної національної освіти – створити умови для розвитку кожної особистості як неповторної  індивідуальності, здатної до творчої самореалізації, до навчання впродовж життя.

Ключовим словом і для нас педагогів, і для здобувачів є слово – мотивація. Як би не називалися сьогодні нові техніки - сугестопедія, нейролінгвістичне програмування, інтегроване прискорене навчання, - однак ви погодитеся зі мною, що сучасний урок оптимально поєднує три речі: навчання мусить бути захопливим, швидким і наповненим. Важливо, щоб ми, викладачі, були не просто лекторами, а найперше - активними учасниками процесу, наставниками, які організовують  засади сучасного компетентнісного уроку, головним компонентом якого є такий спосіб побудови викладу теми, який би залучав до роботи наші відчуття, а одночасно мотивував би до діяльності, був би необтяжливим, захопливим, розмаїтим та енергійним. Збуджував творче й критичне мислення, яке стимулювало б внутрішнє засвоєння інформації.

Мотивація – важливий компонент не лише навчання, але й будь-якої людської діяльності. Є мотив – є бажання виконувати й доводити до завершення цю діяльність. Мета мотивації на кожному етапі   уроку – сфокусувати увагу учнів на проблеми і викликати інтерес до обговорюваної теми. З цією метою можуть бути використовувані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій.

Звісно, говорити про мотивацію без теоретичних обговорень, складно. Але ми спробуємо використати і поєднати теорію з практикою, щоб розглянути деякі аспекти мотивації безпосередньо з досвіду роботи.

Хочу запропонувати гру-кокологію.

Кокологія (від япон. кокоро — «свідомість», «дух», «душа», «відчуття» і грецьк. логос — «вчення») — низка психологічних ігор, призначених для того, щоб розкрити емоційні й поведінкові особливості учнів. Творцем кокології є Ісаму Сайто, професор університету Ріссі, автор кількох психологічних бестселерів. 
           Гра має свої правила.

Сьогодні у нас гра «Під блакитним небом»

 Зараз я запропоную вам картинки.

1.Учасник повинен відповідати перше, що спадає йому на думку.
2. Не потрібно намагатися вгадувати відповіді.
3. Необхідно бути чесним із самим собою.
4. Не можна забігати наперед.
5. Потрібно спостерігати за реакцією людей (включаючи власну).
6. Треба намагатися зберігати свою свідомість відкритою.
 

Слайд із чотирьох картин

•               Біла засніжена рівнина.
  • Блакитний морський простір.
  • Укриті зеленню гори.
  • Поле, що поросло жовтими квітами.
          Уявіть собі чисте блакитне небо без жодної хмаринки. Одна лише думка про це має хоч трохи поліпшити настрій людини. Тепер подивіться очима свідомості на навколишній ландшафт. Яка з перелічених нижче картин найбільше заспокоює й розслабляє вас? Декілька секунд, виберіть собі картинку.
  • Біла засніжена рівнина.
  • Блакитний морський простір.
  • Укриті зеленню гори.
  • Поле, що поросло жовтими квітами.
    Вибрали, запам’ятайте. Пояснення:
        Блакитний колір має здатність заспокоювати. Навіть якщо просто уявити собі якусь картину в блакитних тонах, то можна відчути, як пульс уповільнюється, а дихання стає глибшим. Інші кольори також мають певне значення. Картина, яку учасник намалював у своїй уяві, розкриває прихований талант, що ховається в глибинах спокійної свідомості.
       Білу засніжену рівнину «бачать» люди, які з першого погляду розуміють ситуацію й розплутують складну проблему без доказів чи пояснень. Вони проникливі та рішучі, і навіть трохи провидці.
        Блакитний морський простір уявляють люди, які мають талант до побудови міжособистісних взаємин.
        Укриті зеленню гори «бачать» люди, які мають дар експресивного спілкування, завжди можуть підібрати потрібні слова, щоб висловити свої почуття.
       Поле, що поросло жовтими квітами, бачать люди, яких можна назвати джерелом знань і творчості, які сповнені ідеями й мають безцінний потенціал.

Дякую за роботу, отож використовуємо свій потенціал якнайкраще.

Такі вправи використовую на різних етапах уроку, із різними картинками і їх поясненням.

Важлива мотивація навчальної діяльності шляхом привабливої мети уроку

       Наприклад,  тема: «Вступ». Я заохочую проводити гру "Станція ДЧЦМЗ" - щоб зосередитися на запитанні Для Чого Це Мені Знадобиться! Вона не ставить за мету розвинути егоїзм, а навпаки, дає можливість учасникам  розказати один одному і викладачеві, що вони сподіваються одержати від цього заняття, нинішнього дня чи цього року.

       Надзвичайно важливо, як розпочати заняття. Багатьох учнів, що не встигають у навчанні, дратує традиційний вступ до уроку: "А сьогодні ми вивчимо те й те..." Натомість  сьогодні ми знаємо, що викладач від самого початку має запропонувати учням визначити власні цілі й окреслити очікувані результати від цього уроку.

 Кожен з вас мріяв вирушити в далекі казкові мандри. Хто ж не мріяв про далекі країни та пригоди разом з літературними героями! Чи траплялося вам уявити себе відважним першовідкривачем невіданих земель? На уроках географії на вас очікуватимуть захопливі подорожі, дивовижні відкриття, цікаві ігри. Однак, хто ж вирушає в подорож без попередньої підготовки. Будь-який досвідчений мандрівник знає: до відкриттів слід ретельно готуватися. І допоможе нам у цьому наука географія.

Мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемно-творчої ситуації.

Більшість методик ознайомлення з матеріалом полягає у поданні найперше загальної картини, щоб забезпечити загальний огляд, так, як це роблять у складанках, - для допасування окремих фрагментів на своє місце треба спочатку бачити велику картину. 

Відповідна розповідь чи історійка також буде добрим методом ознайомлення з матеріалом. Так само рекомендую для початку занять екскурсію, аби побачити загальну картину в дії. Накреслення на початковому етапі асоціативної схеми, зокрема головних її розгалужень, дає змогу учням доповнювати її впродовж заняття меншими гілками.

• спонукання до порівняння, зіставлення та протиставлення фактів, явищ та їх узагальнення;
• зіткнення учнів із суперечливостями між існуючими рішеннями та новими вимогами, які висуває практика;
• зіткнення здобувачів освіти з необхідністю вибору потрібної інформації (ситуація з надлишком інформації);
• спонукання учнів до виявлення внутрішніх і міжпредметних зв`язків між явищами.

Наприклад,  тема: Африка.

Проблемні запитання:

 Чому Африка найбільш спекотний материк на планеті?

 Чим зумовлена величина пустелі Сахара?

Чому у пустелі спостерігаються низькі температури вночі?

 Чому річка Конго повноводна цілий рік?

Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань, наприклад,  можливість утілюватися в різні постаті й грати різні ролі

         Заохочую учнів грати різні ролі. Є кілька швидких способів до пізнання науки, зокрема зіграти роль відомого науковця або вивчати географію, поставивши себе в певні нестандартні умови.

          Створюю умови до зміни діяльності

        Намагаюся створити умови до постійної зміни діяльності учнів, коли, наприклад, гра змінюється дією, яка переходить у розмову чи дослідження, а далі  здобувачі освіти створюють асоціативні схеми, завершуючи все груповою дискусією. Така зміна діяльності має подвійну мету:

Так, наприклад пропоную  здобувачам освіти  відчути себе справжніми режисерами і створити коротке відео, міні-фільм про відкриття чи дослідження певного географічного об’єкта (материка, острова, країни). Робота такого формату дає змогу проявити креативність і розкрити свій творчий потенціал кожному здобувачу освіти, а найголовніше зацікавити та стимулювати до вивчення предмету.

Мотивація навчальної діяльності шляхом роботи з картою

Здобувачам освіти дуже подобається  працювати з картою, і тому   намагаюся урізноманітнювати види такої роботи. Основним завданням є навчити здобувача освіти читати карту, давати характеристику об’єктам за картою, зіставляти тематичні карти, уміло оперувати всіма видами карт тощо…  Найбільше учням подобається метод – «Німа контурна карта». Здобувачі записують  до  зошита  назви географічних об’єктів.  Відшукують їх на  карті і позначають  на своїх  контурних  картах.  А вже через урок отримують  нову контурну карту та завдання до карти. Також    проводжу «картографічні  лабораторії» – учень або викладач називає географічні об’єкти з теми, здобувачі освіти відмічають їх на контурах.  Це сприяє кращому засвоєнню  знань із географічної номенклатури.

Під час вивчення теми «Топогафічна карта» пропоную учням написати топографічний лист товаришеві, де географічні об’єкти зашифровані умовними знаками.  Пропоную вправу  «рух за азимутами» – в усній формі або на картках записано дані азимутів, за якими треба мандрувати на листі. Наприкінці роботи в здавачів освіти вийде малюнок. Це може бути тварина, рослина (чимось це нагадуює коли розгадують цифрові кросворди). Краєзнавчий принцип навчання полягає у тому, що ці тварини, рослини є у нашій місцевості.

Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання. Мотивація-підтримка.  Учні пишуть  одногрупникам на листочках-сердечках слова підтримки: «Ти молодець, тому що…». «Бажаю тобі» Учні обводять на аркуші паперу долоню. На кожному пальчику пишуть побажання. «Зичу тобі...» Мова відіграє важливу роль не лише у становленні націй, але й у житті кожної людини, адже слова мають свою енергетику, а отже – чинять вплив на нас із вами. Вчені давно дійшли висновку, що найкращі рослинні продукти для людини – ті, які виросли у її країні. Таку їжу людський організм засвоює значно краще, аніж закордонну. Те Зичу тобі...     можна й сказати,  і написати. Гарним інструментом  на дистанційних уроках є дошка редлет, або інтерактивна дошка у гуглміт. 

•         самостійна навчальна діяльність (Робота виконується учнем без допомоги вчителя. Можливе використання алгоритму дій на уроці з певної теми. Учитель виступає в ролі консультанта);
•         самоосвітня діяльність учня (Учень керує своєю пізнавальною діяльністю самостійно, виконуючи її відповідно до своїх знань, цілей і мотивів. Використовуються такі прийоми: структурування навчального матеріалу,  пошуку додаткової інформації, підготовка до ДПА,ЗНО, семінару, практичних робіт);

Можливі варіанти завдань для здобувачів освіти:

 1. Самостійно та послідовно виконайте всі етапи конкретної роботи та подайте результати у вигляді схеми, таблиці;

 2. Сплануйте свою навчальну діяльність, визначивши віддалену та найближчу мету;

3. Визначте проміжок часу, необхідний для виконання всіх етапів роботи, і етап, що, на вашу думку, буде найбільш складним).

6)  Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху.  

Практика свідчить про те, що дуже складно працювати з невстигаючими учнями, тому що останні не можуть засвоїти нового матеріалу.

Пропоную прийом -  дозування викладу навчального матеріалу, тобто подання його окремими невеликими смисловими дозами з обов`язковим закріпленням. На початку вивчення теми використовуються репродуктивні методи навчання, щоб учні переконалися у можливості відтворити матеріал, а потім уже використовуються творчі методи.

Враховуючи те, що для деяких учнів таке навчання було максимально можливим, досягнення навчальної діяльності слід оцінювати не лише середній, але іноді й вищим балом. Такий прийом виправдовує себе, оскільки здобувачі освіти починають вірити у власні сили і згодом все краще оволодівають матеріалом предмета. 

Чим чіткіше й яскравіше виконано поділ матеріалу на частини, чим більш рельєфно показано логічні зв`язки між ними, підкреслено складові, що містять нові знання, тим більш зрозумілим є його зміст.

7) Мотивація навчальної діяльності шляхом використання візуалізації за допомогою інформаційно-комунікативних технологій.

Мета візуалізації - зробити складне не простим, а цікавим, зрозумілим, перетворивши його у зриму форму.

Одним із  способів візуалізації є інфографіка. Це комплексна подача інформації у вигляді тексту, графіків, малюнків, діаграм. На одному фото зображено все, що потрібно сказати за весь урок або на якомусь його етапі.

8)  Мотивація навчальної діяльності в процесі пізнавальних ігор. Позитивні  емоції  допомагають  краще  засвоїти  досліджуваний  матеріал, а гра є засобом  усебічного  розвитку  здобувача освіти,  його  здібностей.

  Ігри,  які  я використовую для  розвитку  пізнавальних  інтересів  учнів  активізації  пізнавальної  діяльності  на  уроці, такі:

«Міні алфавіт» –  із  букв  слова  придумати  географічні  терміни, які  використовувалися  на  уроці;

«Узнай  за  контуром» – завдання  за контуром  упізнати  географічний  об’єкт (країну, регіон, материк) ;

«Географічний  ланцюжок» – швидко  продовжити  ланцюжок  географічних  термінів, які починаються  з  останньої  букви  попереднього  слова (Україна – Австралія – Японія);

«Хто більше?» – за фіксований час учням пропонується скласти певну кількість запитань до сьогоднішньої теми. Бажано, щоб їх було якомога більше. Перемагає той, у кого їх буде найбільше і хто зможе на них відповісти.

 «Чи  знаєш ти» – до  назви  країни  підібрати до кожної  літери  географічний  об’єкт, що  перебуває  в даній країні.

«Географічний футбол» – група  ділиться  на  2  команди, які  по  черзі  задають  одна  одній  запитання   за  темою  уроку. За  правильністю  відповіді  слідкує  викладач,  а  також  капітани  команд (воротарі), які  можуть  і  мають  право  доповнити  відповідь  своєї  команди;

На мою думку, ігрові форми навчання, як жодна інша технологія, сприяють використанню різних способів мотивації.

9) Мотивація навчальної діяльності шляхом диференційованого домашнього завдання.

Для підвищення мотивації до уроків географії найчастіше я даю учням диференційоване домашнє завдання: комусь прочитати матеріал, комусь ще і на питання відповісти, комусь просто намалювати схему. Все залежить від можливостей учня.  Домашні завдання творчого характеру, пов’язані з пошуком та обробкою інформації з метою представлення її на уроці. В процесі виконання такого завдання здобувачі освіти навчаються опрацьовувати інформацію по повному циклу (пошук, обробка, структурування, представлення), крім того, продуктом такої діяльності можуть бути:  доповідь, кросворд  для уроку, картинки до теми, міні-твір, лист другу, буклет, плакат, постер.

Наприклад,  пропоную учням  написати лист другу про країну яку вивчали на уроці. Це дає можливість учням краще закріпити знання з даної теми, проявити свої творчі здібності. Більш детально ознайомитися з країною шукаючи потрібну інформацію, а зачитуючи лист інші учні групи дізнаються багато нової інформації. Домашні завдання творчого характеру у формі проекту. Основною метою такого домашнього завдання є створення кінцевого продукту, значущого в цілому.

Ефективним є використання постерів. Таким чином вдається мотивувати та зацікавлювати учнів, формувати комунікативні та організаційні навички, сприяти формуванню інформаційної компетентності учнів. Пропоную розробки постерів до вивчення країн з географії.

Вдалим є створення буклетів з географії під час вивчення окремих регіонів та країн, при створенні яких учні повинні вказати особливості економіко-географічного положення країни чи регіону, природні умови та ресурси, розвиток господарства, міжнародні відносини, туристично-рекреаційні ресурси.

Такі домашні завдання  сприяють підвищенню інтересу до предмета. Привернути увагу учня, здивувати його - це лише початок виникнення інтересу, і добитися цього не так важко. Набагато важче утримати інтерес, зробити його достатньо стійким. Інтерес треба виховувати поступово, підтримуючи його різними прийомами. Спочатку це буде інтерес до безпосередньої діяльності під час виконання певної роботи. Пізніше під чуйним керівництвом педагога інтерес переросте в інтерес до процесу розумової діяльності, до нових знань.

Не можу не поділитися з вами своїм імпульсом цікавої інформації. Поміркуймо: чи існує мотивація взагалі?  На це питання дає відповідь Джефф Гейден – колумніст та редактор, чиї публікації охоплюють до двох мільйонів читачів щомісяця у його книзі «Міф про мотивацію. Як налаштуватися на перемогу». Мотиваційного нон-фікшну наразі виходить багато, і про книгу Гейдена сміливо можна заявляти: вона вартісна. Той самий міф, який фігурує у назві, насправді привитий багатьом (і я сама була підвладна його трактуванню). Що ж це за міф? Все просто: люди звикли вважати, що мотивуватись та надихатись вони можуть ззовні. Прослухати лекцію спікера; подивитись надихаючий фільм; дізнатись про чиюсь історію успіху… Гейден не заперечує: це – мотивація. Але отримана ззовні, вона є короткостроковою. Це спалах блискавки, який швидко б’є по голові кувалдою, змушує встати зранку на пробіжку – і так само швидко вщухає. І ось наступного дня ви знову обираєте полежати зайві півгодини в ліжечку. Отже, міф про мотивацію за Гейденом звучить так: мотивація – необхідна умова, щоб почати якусь справу. Але мотивація – це результат. Вона з’являється у процесі, і, на відміну від спалаху блискавки, є палаючим вогнем, який ви роздмухуєте через зусилля та наполегливість. Чому так? Чому лиш процес дарує нам довгострокову мотивацію та натхнення продовжувати? Відповідь дуже проста – дофамін. Коли ми щось робимо і бачимо результат, мозок виробляє дофамін – гормон, що з’являється, коли ми бачимо якийсь прогрес. Наприклад, якщо у списку справ на день ви відмічаєте виконане, кожна галочка/хрестик/абощо біля пунктів продукують викид дофаміну у вашому організмі. Це важливо, адже цей нейромедіатор викликає почуття щастя, а отже, якщо його рівень низький – емоційний стан людини пригнічений.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/mif-pro-motivaciju.html?gclid=EAIaIQobChMIvq_ZwbzD-gIV4ZBoCR1eYw_4EAAYASAAEgJIbvD_BwE

І насамкінець я пропоную вам вправу «Чудодійне зникнення».  Ось переді мною   ємність з чистою водою. Людина, яка має позитивне ставлення до інших - має таку ж чисту, прозору душу, як вода. Душа чиста, незаплямована ні заздрістю, ні гнівом, ні образою, ні сумом.   Але ось з людиною щось трапилось і вона затаїла в душі гнів. У воду я додаю фарбу -   і ланцюжок потяг за собою негативні емоції одна за іншою. Душа помутніла, їй важко, вона страждає і болить. І добре, коли знайдеться інша людина, яка підтримає, розвеселить, яка відволікатиме від важких думок. Тоді трапляється чудодійне перетворення –   (додаю луг).

- Якою стала вода? (чистою, прозорою). Тож і я вам бажаю жити у терпимості, добрі, радості, тоді ваша душа буде наповнена чарівною силою, чистою і прозорою, як джерельна вода.

Література

1.            Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів на уроках географії у 6-10 класах : методичні рекомендації / навчально-методичний посібник для учителів географії. – Жовква, 2013. – 95 с.
2.            Сєдова С. І. Використання інформаційних технологій на уроках географії  / С. І. Сєдова // Географія. – 2004. – № 9. – С. 23-27.
3.            Скоробагата Л. В. Географічна поезія  / Л. В. Скоробагата  // Географія. – 2007. – № 5. – С. 21.
4.            Пестушко В. Географія в поезії / В. Пестушко // Географія та основи економіки в школі. – 2001. – № 3. –  С. 23.