Мужай, прекрасна наша мово!

        Мужай, прекрасна наша мово!

 

Мета: подати учням відомості про походження української писемності, актуалізувати знання школярів про мову як джерело духовного зростання нації; розвивати культуру мовлення, чуття слова, навички сценічного мистецтва, виразного читання поезій, пам'ять; виховувати пошану до рідної мови, ціннісне ставлення до її мистецьких надбань.

Обладнання: портрети українських письменників, рушники, стіннівки, аудіозаписи (Гімн України, гімн школи, пісні Т. Петриненка «Україно», Т. Повалій «Україно, моя любов»; «Реве та стогне Дніпр широкий»; українські народні пісні).

Перебіг заходу Звучить пісня Т. Петриненка «Україно».

Українець. Шановні діти, учителі, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб, сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято наше — торжество рідної мови.

Звучить Гімн України.

Виходить козак із наказом, зачитує його.

Наказ

Вельмишановна громадо та гості нашої шкіль­ної держави! Нині світлеє свято зібрало нас у цьо­му залі, свято рідної мови. І прославимо в цей день мову.

Нехай же у віках живе творіння славне — укра­їнське слово. По цьому бути!

Українка. Щасливі ми, що народилися й живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі — у на­шій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут коріння роду укра­їнського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.

Ведучий. Мова — це безцінний скарб наро­ду, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його характер, історію, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається на­щадкам любов до свого народу, до рідної мови.

Ведуча. У світі налічують приблизно 3 тисячі мов. Для кожного народу своя мова найдорожча, найкраща, наймиліша.

Ведучий. Це засвідчують прислів'я — пер­лини народної мудрості. Вслухаймося!

1. Мова — душа народу.
2. Немає солодшої за рідну мову.
3. Мова кожного народу — неповторна і своя.
4. Красная мова находить добрії слова.
5. Мова — не полова.
6. Лагідне слово — ключ до серця.
7. Слово до слова — зложиться мова.
8. Мову іншого народу можна вивчити за кілька років, а рідної мови людина вчиться все життя.
9. Мова — найдорожчий скарб.

1 учень

І йшли віки, І були українці, І створилося Слово Українське.

2 учень

І як сталося так,

То сказало собі слово

По-своєму

І благословилося.

3 учень

І прилетіли птиці, І вродилася калина, І було солодко, І було гірко.

4 учень

І стало все називатися І земля, І матір, І Вітчизна По-вкраїнському.

5 учень

Мова наша, мова — Пісня стоголоса, Нею мріють весни, Нею плаче осінь, Нею марять зими, Нею кличе літо. В ній криваві рими И сльози «Заповіту».

     6 учень Рідна мово!

                     Мудра Берегине!

7 учень Судилася тобі терниста доля.

8 учень Вона, як і Україна, дивиться в душу кож­ного з нас очима рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця.

9 учень Слово рідної мови, увінчане терновим він­ком страждання, не раз топтане і зневажене, за­боронене і зраджене.

1 учень Щоразу воскресало, аби відродитися в терновому вінку страждання, краси і слави.

1-й ведучий. 1996 рік — Верховною радою України прийнято Конституцію України, у якій українській мові надано законодавчої конституційної сили у 10 статті.

        2-й ведучий. 1998 рік — Указом Президента України 9 листопада проголошено Днем української писем­ності та мови.

А 21 лютого відзначається Всесвітній день рід­ної мови.

1 ведучий. Мова... Вона існує, живе, бореться незалеж­но від того, думаємо ми про неї чи ні, турбуємося чи забуваємо, шануємо чи зраджуємо.

2 ведучий Слово безсмертне. Адже ніхто не запере­чить давню біблійну істину: (разом) «Спочатку було Слово, і Слово було Бог».

На сцену вибігає Незнайко.

Незнайко. Рідна мова! Що таке мова?! Як сформува­лася українська писемність?! Хто її створив?!

1 й ведучий. Постривай, друже! Як тебе звати? Щось ми не пам'ятаємо тебе серед мешканців нашої шкільної держави.

Незнайко

Я веселий невгадайко,

Люди звуть мене Незнайко.

Коли чогось не вгадаю,

Зразу кажуть — він не знає,

Я хочу дітей про рідну мову розпитатись

І все про неї дізнатись.

2-й ведучий. Ти, Незнайко, з нами залишайся — й обов'язково знайдеш відповіді на свої запитання. Про рідну мову в нашій школі тобі можуть роз­казати навіть молодші школярі.

1 учень

Що за диво — наша мова! Слово тягнеться до слова! Речення сплітається, Думка розцвітається.

2-й учень

Велична, щедра і прекрасна мова! Прозора й чиста, як гірська вода, — То України диво барвінкове, Багата мова й вічно молода.

3-й учень

Вона, як тиха пісня колискова, Приходить в серце нам із ранніх літ! То мова — ніби пташка світанкова, Що гордо лине у стрімкий політ!

4-й учень

Я — калина,

Я — краплина

Твого серця, Україно!

Я — тонесенька стеблинка!

Я — дівчинка-українка!

Яка ж багата рідна мова! Увесь чарівний світ у ній.

Вона барвиста і чудова. І нищити її не смій!

6-й учень

Сьогодні я ще в школі вчусь: Добром світитись завше буду. Я слову рідному клянусь — Його ніколи не забуду.

7-й учень

То ж мову вчи і прислухайся До того, як вона звучить! І розмовляти так старайся, Щоб всім її хотілось вчить.

8-й учень

Мова! Українська мова... Вона співуча, лагідна, дзвінка. Мова! Українська мова! Єдина, рідна й дорога така!

9-й учень

Розцвітай же, слово, І в родині, і в школі! І на заводі, і в полі. Пречудесно, пречудово Розцвітай же, слово!

10-й учень

Ми — українці — велика родина, Мова і пісня у нас — солов'їна. Квітне в садочках червона калина. Рідна земля для нас всіх — УКРАЇНА!

1-й ведучий. Щодо походження української писемнос­ті сьогодні існує кілька цікавих версій.  На території України жили найдавніші племена — пелазги. Вони мали свою звуко-буквенну азбуку, яка претендує на те, щоб вважатися першою в світі. Із другого тисячоліття до нашої ери, на дум­ку вчених, пелазги переселилися до Італії та Малої Азії й занесли сюди свою абетку. В Італії нащад­ками пелазгіиських племен стали етруски, відомі високим рівнем розвитку культури й писемності.

2-й ведучий. За допомогою алфавіту етрусків уче­ні розшифрували пелазгійські написи Трипілля. У зв'язку з цим можна припустити, що писемність України походить не з кирилиці IX ст. до н. є., а витоки її сягають періоду другого тисячоліття до н. є. Учені вважають, що це перший етап розви­тку слов'янської писемності, коли слов'яни корис­тувалися рисками та зарубками для письма. Тоді слов'яни були язичниками.

 

1-й ведучий Найзагадковішим витвором того часу є так звана «Велесова книга» — пам'ятка дохрис­тиянської стародавньої культури, що захищає ві­ру предків-язичників, розповідає про передісторію слов'ян, про їхню боротьбу з ворогами. її таєм­ницю ще не розгадано. Але будемо сподіватися, що саме

З її начал восходить соборові Під небеса слов'янський родовід. І пророста смаглява наша мова Із первослів про Ігорів похід.

2-й ведучий Другий етап — після прийняття християнства, коли наші пращури почали писати римськими й грецькими письменами. Але це пись­мо було непристосоване до слов'янської мови. Так було до того часу, поки великими просвітителями слов'ян — братами Кирилом і Мефодієм — не був створений алфавіт. До речі, давню грецьку абетку, яку використали Кирило й Мефодій для створення кирилиці, еліни одержали від пелазгів.

1-й ведучий Існує два різновиди старослов'янських писемних знаків: кирилиця (названа на честь пер-шовчителя слов'ян) і глаголиця. Кириличний ал­фавіт з XI ст. широко застосовується в літературі східних слов'ян. В Україні перша книга кирилицею була надрукована в Львові 1547 року друкарем Іва­ном Федоровим. І нині кирилиця лежить в основі нашого алфавіту.

Незнайко. Дякую вам за розповідь. Тепер я знаю, що писемність України походить ще з II тис. до н. є., а найдавнішою пам'яткою дохристиянської культу­ри є «Велесова книга».

І ще я знаю, що в основі нашого сучасного алфавіту лежить кирилиця, яку створили два бра­ти Кирило й Мефодій. А правда, що дуже дав­но мову, якою писалися книжки, розуміли не всі українці? Чому так було? Може, вони просто не вміли читати?

2-й ведучий Дійсно, Незнайко, не всі розуміли. Аз­букою, що склали Кирило й Мефодій, спочатку во­лоділи лише церковнослужителі. З'явилась писемна

церковнослов'янська мова. Саме цією мовою леген­дарний монах Нестор почав писати славнозвісний літопис «Повість временних літ».

1-й ведучий. Сучасна ж українська літературна мова остаточно сформувалася на початку XIX ст. І за­чинателем її був Іван Котляревський.

3 учень

Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз, Та був у нім завдаток сил багатий, І вогник, ним засвічений, не вгас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Звучить пісня

2-й ведучий (говорить на фоні пісні «Реве та стогне Дніпр широ­кий»). Після появи першої ластівки, «Енеїди» Івана Котляревського, над Україною сходить велика зір­ка українського відродження, яка своєю поетич­ною творчістю освітила не одне покоління. Ймення їй — Тарас Григорович Шевченко.

4й учень

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос —. більш нічого.

А серце б'ється-ожива,

Як їх почує!.. Знать од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть між люди!

Т. Шевченко

1-й ведучий. Мова наша! Уся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і перетка­на калиною, барвінком і вишневим цвітом. Кожне слово твоє бринить у наших серцях неповторною мелодією.

2-й ведучий. Українському слову з часів його виник­нення на всіх історичних шляхах доводилося не­легко.  Але на його гордо піднесену голову си­палися процеси, циркуляри, укази про обмеження, навіть заборону.

5-й учень

Тебе зачиняли в клітку,

Заковували в кайдани,

Топтали, як топчуть вітку,

Гонили з міського майдану.

Вогнем, залізом холодним

Тобі язика виривали.

Неначе вовки голодні,

Жертву свою шматували.

Тобі закривали дорогу укази і циркуляри.

Стогнала, в журбі вмирала,

Вже ледь живою була,

Та силу життєву дістала Ти з вічного джерела...

6-й учень

Недовго п'янка свобода бентежила душу нам.

Ярлик «вороги народу»

Вчепили твоїм синам...

Трагічні прийшли тридцяті,

Просіяли смерть і злість.

Назвав хтось Вкраїну — мати,

У відповідь — «націоналіст»!

А потім сини-бюрократи

Втоптали тебе в багно,

Послужливо і завзято

Гонили із школи, з кіно...

Та свіжий вітер повіяв

Квітневим весняним днем,

Тугу твою розвіяв,

Умив тебе теплим дощем.

Цвіти, розвивайся, мово,

Слова-пелюстки розкривай

І в душах людей веселково,

Повноголосно, мов пісня, лунай!

1-Й ведучий. Багатий український народ на перлини народної творчості — казки, прислів'я, пісні.

На сцену виходять учні, які виконують гумо­реску П. [пазового «Дід приїхав».

Дійові особи: Дід (чоботи, куртка, за плечима мішок); про­давщиця (перука, макіяж, фартух).

Автор

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші — не мина

Жодної крамниці. Попросив він:

Дід

Покажіть

Кухлик той, що скраю.

Продавщиця

Что? Чєво? Я нє понімаю.

Дід

Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка.

Продавщиця

Да какой же кухлік здесь, Єслі ето кружка?

Автор

Дід у руки кухлик взяв І нахмурив брови:

Дід

На Вкраїні живете Й не знаєте мови... Автор

Продавщиця теж була Гостра та бідова.

Продавщиця

У меня єсть свой язик, Ні к чему мнє мова! Автор

І сказав їй мудрий дід...

Дід

Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда В моєї корови: Має бідна язика — І не знає мови.

Учень декламує гумореску Павла Глазового «Най­краща мова».

Йде синок до школи вперше,

Пита батька мати: —

Якій мові ми синочка

Будемо навчати:

Українській чи російській?

Обидві ж хороші,

• хай вивчає ту,
• якою печатають гроші.

 

Незнайко. Я все зрозумів. Наша мова одна із най­давніших у світі. Вона могутня, глибинна, співуча. Нам її заповіли наші діди й батьки, і ми повинні берегти цей найцінніший скарб.

1-й ведучий. Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово, щастя, натхнення, добра, миру та світлого майбутнього.

2-й ведучий.  Хай же лине над світом чарівне українське слово на добро, на мир, на щастя.

Звучить пісня «Хай щастить вам люди добрі».

Учитель : на цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято. Любіть, шануйте і бережіть рідне слово.

Тож вивчайте рідну мову

Вже тепер з маленьких літ.

Українське наше слово

Хай звучить на цілий світ.