Мужай, прекрасна наша мово!
Мета: подати учням відомості про походження української писемності, актуалізувати знання школярів про мову як джерело духовного зростання нації; розвивати культуру мовлення, чуття слова, навички сценічного мистецтва, виразного читання поезій, пам'ять; виховувати пошану до рідної мови, ціннісне ставлення до її мистецьких надбань.
Обладнання: портрети українських письменників, рушники, стіннівки, аудіозаписи (Гімн України, гімн школи, пісні Т. Петриненка «Україно», Т. Повалій «Україно, моя любов»; «Реве та стогне Дніпр широкий»; українські народні пісні).
Перебіг заходу Звучить пісня Т. Петриненка «Україно».
Українець. Шановні діти, учителі, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб, сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято наше — торжество рідної мови.
Звучить Гімн України.
Виходить козак із наказом, зачитує його.
Наказ
Вельмишановна громадо та гості нашої шкільної держави! Нині світлеє свято зібрало нас у цьому залі, свято рідної мови. І прославимо в цей день мову.
Нехай же у віках живе творіння славне — українське слово. По цьому бути!
Українка. Щасливі ми, що народилися й живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі — у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.
Ведучий. Мова — це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його характер, історію, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови.
Ведуча. У світі налічують приблизно 3 тисячі мов. Для кожного народу своя мова найдорожча, найкраща, наймиліша.
Ведучий. Це засвідчують прислів'я — перлини народної мудрості. Вслухаймося!
1 учень
І йшли віки, І були українці, І створилося Слово Українське.
2 учень
І як сталося так,
То сказало собі слово
По-своєму
І благословилося.
3 учень
І прилетіли птиці, І вродилася калина, І було солодко, І було гірко.
4 учень
І стало все називатися І земля, І матір, І Вітчизна По-вкраїнському.
5 учень
Мова наша, мова — Пісня стоголоса, Нею мріють весни, Нею плаче осінь, Нею марять зими, Нею кличе літо. В ній криваві рими И сльози «Заповіту».
6 учень Рідна мово!
Мудра Берегине!
7 учень Судилася тобі терниста доля.
8 учень Вона, як і Україна, дивиться в душу кожного з нас очима рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця.
9 учень Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене, заборонене і зраджене.
1 учень Щоразу воскресало, аби відродитися в терновому вінку страждання, краси і слави.
1-й ведучий. 1996 рік — Верховною радою України прийнято Конституцію України, у якій українській мові надано законодавчої конституційної сили у 10 статті.
2-й ведучий. 1998 рік — Указом Президента України 9 листопада проголошено Днем української писемності та мови.
А 21 лютого відзначається Всесвітній день рідної мови.
1 ведучий. Мова... Вона існує, живе, бореться незалежно від того, думаємо ми про неї чи ні, турбуємося чи забуваємо, шануємо чи зраджуємо.
2 ведучий Слово безсмертне. Адже ніхто не заперечить давню біблійну істину: (разом) «Спочатку було Слово, і Слово було Бог».
На сцену вибігає Незнайко.
Незнайко. Рідна мова! Що таке мова?! Як сформувалася українська писемність?! Хто її створив?!
1 й ведучий. Постривай, друже! Як тебе звати? Щось ми не пам'ятаємо тебе серед мешканців нашої шкільної держави.
Незнайко
Я веселий невгадайко,
Люди звуть мене Незнайко.
Коли чогось не вгадаю,
Зразу кажуть — він не знає,
Я хочу дітей про рідну мову розпитатись
І все про неї дізнатись.
2-й ведучий. Ти, Незнайко, з нами залишайся — й обов'язково знайдеш відповіді на свої запитання. Про рідну мову в нашій школі тобі можуть розказати навіть молодші школярі.
1 учень
Що за диво — наша мова! Слово тягнеться до слова! Речення сплітається, Думка розцвітається.
2-й учень
Велична, щедра і прекрасна мова! Прозора й чиста, як гірська вода, — То України диво барвінкове, Багата мова й вічно молода.
3-й учень
Вона, як тиха пісня колискова, Приходить в серце нам із ранніх літ! То мова — ніби пташка світанкова, Що гордо лине у стрімкий політ!
4-й учень
Я — калина,
Я — краплина
Твого серця, Україно!
Я — тонесенька стеблинка!
Я — дівчинка-українка!
5-й учень
Яка ж багата рідна мова! Увесь чарівний світ у ній.
Вона барвиста і чудова. І нищити її не смій!
6-й учень
Сьогодні я ще в школі вчусь: Добром світитись завше буду. Я слову рідному клянусь — Його ніколи не забуду.
7-й учень
То ж мову вчи і прислухайся До того, як вона звучить! І розмовляти так старайся, Щоб всім її хотілось вчить.
8-й учень
Мова! Українська мова... Вона співуча, лагідна, дзвінка. Мова! Українська мова! Єдина, рідна й дорога така!
9-й учень
Розцвітай же, слово, І в родині, і в школі! І на заводі, і в полі. Пречудесно, пречудово Розцвітай же, слово!
10-й учень
Ми — українці — велика родина, Мова і пісня у нас — солов'їна. Квітне в садочках червона калина. Рідна земля для нас всіх — УКРАЇНА!
1-й ведучий. Щодо походження української писемності сьогодні існує кілька цікавих версій. На території України жили найдавніші племена — пелазги. Вони мали свою звуко-буквенну азбуку, яка претендує на те, щоб вважатися першою в світі. Із другого тисячоліття до нашої ери, на думку вчених, пелазги переселилися до Італії та Малої Азії й занесли сюди свою абетку. В Італії нащадками пелазгіиських племен стали етруски, відомі високим рівнем розвитку культури й писемності.
2-й ведучий. За допомогою алфавіту етрусків учені розшифрували пелазгійські написи Трипілля. У зв'язку з цим можна припустити, що писемність України походить не з кирилиці IX ст. до н. є., а витоки її сягають періоду другого тисячоліття до н. є. Учені вважають, що це перший етап розвитку слов'янської писемності, коли слов'яни користувалися рисками та зарубками для письма. Тоді слов'яни були язичниками.
1-й ведучий Найзагадковішим витвором того часу є так звана «Велесова книга» — пам'ятка дохристиянської стародавньої культури, що захищає віру предків-язичників, розповідає про передісторію слов'ян, про їхню боротьбу з ворогами. її таємницю ще не розгадано. Але будемо сподіватися, що саме
З її начал восходить соборові Під небеса слов'янський родовід. І пророста смаглява наша мова Із первослів про Ігорів похід.
2-й ведучий Другий етап — після прийняття християнства, коли наші пращури почали писати римськими й грецькими письменами. Але це письмо було непристосоване до слов'янської мови. Так було до того часу, поки великими просвітителями слов'ян — братами Кирилом і Мефодієм — не був створений алфавіт. До речі, давню грецьку абетку, яку використали Кирило й Мефодій для створення кирилиці, еліни одержали від пелазгів.
1-й ведучий Існує два різновиди старослов'янських писемних знаків: кирилиця (названа на честь пер-шовчителя слов'ян) і глаголиця. Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в літературі східних слов'ян. В Україні перша книга кирилицею була надрукована в Львові 1547 року друкарем Іваном Федоровим. І нині кирилиця лежить в основі нашого алфавіту.
Незнайко. Дякую вам за розповідь. Тепер я знаю, що писемність України походить ще з II тис. до н. є., а найдавнішою пам'яткою дохристиянської культури є «Велесова книга».
І ще я знаю, що в основі нашого сучасного алфавіту лежить кирилиця, яку створили два брати Кирило й Мефодій. А правда, що дуже давно мову, якою писалися книжки, розуміли не всі українці? Чому так було? Може, вони просто не вміли читати?
2-й ведучий Дійсно, Незнайко, не всі розуміли. Азбукою, що склали Кирило й Мефодій, спочатку володіли лише церковнослужителі. З'явилась писемна
церковнослов'янська мова. Саме цією мовою легендарний монах Нестор почав писати славнозвісний літопис «Повість временних літ».
1-й ведучий. Сучасна ж українська літературна мова остаточно сформувалася на початку XIX ст. І зачинателем її був Іван Котляревський.
3 учень
Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз, Та був у нім завдаток сил багатий, І вогник, ним засвічений, не вгас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Звучить пісня
2-й ведучий (говорить на фоні пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»). Після появи першої ластівки, «Енеїди» Івана Котляревського, над Україною сходить велика зірка українського відродження, яка своєю поетичною творчістю освітила не одне покоління. Ймення їй — Тарас Григорович Шевченко.
4й учень
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос —. більш нічого.
А серце б'ється-ожива,
Як їх почує!.. Знать од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть між люди!
Т. Шевченко
1-й ведучий. Мова наша! Уся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Кожне слово твоє бринить у наших серцях неповторною мелодією.
2-й ведучий. Українському слову з часів його виникнення на всіх історичних шляхах доводилося нелегко. Але на його гордо піднесену голову сипалися процеси, циркуляри, укази про обмеження, навіть заборону.
5-й учень
Тебе зачиняли в клітку,
Заковували в кайдани,
Топтали, як топчуть вітку,
Гонили з міського майдану.
Вогнем, залізом холодним
Тобі язика виривали.
Неначе вовки голодні,
Жертву свою шматували.
Тобі закривали дорогу укази і циркуляри.
Стогнала, в журбі вмирала,
Вже ледь живою була,
Та силу життєву дістала Ти з вічного джерела...
6-й учень
Недовго п'янка свобода бентежила душу нам.
Ярлик «вороги народу»
Вчепили твоїм синам...
Трагічні прийшли тридцяті,
Просіяли смерть і злість.
Назвав хтось Вкраїну — мати,
У відповідь — «націоналіст»!
А потім сини-бюрократи
Втоптали тебе в багно,
Послужливо і завзято
Гонили із школи, з кіно...
Та свіжий вітер повіяв
Квітневим весняним днем,
Тугу твою розвіяв,
Умив тебе теплим дощем.
Цвіти, розвивайся, мово,
Слова-пелюстки розкривай
І в душах людей веселково,
Повноголосно, мов пісня, лунай!
1-Й ведучий. Багатий український народ на перлини народної творчості — казки, прислів'я, пісні.
2-й ведучий. А я хочу нагадати про гуморески. Багато слів казали ми про мову, Чудову нашу материнську, калинову, Яка для нас — життєвий старт. Адже ж у нас сьогодні свято, Тож доречний тут і жарт.
На сцену виходять учні, які виконують гумореску П. [пазового «Дід приїхав».
Дійові особи: Дід (чоботи, куртка, за плечима мішок); продавщиця (перука, макіяж, фартух).
Автор
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші — не мина
Жодної крамниці. Попросив він:
Дід
Покажіть
Кухлик той, що скраю.
Продавщиця
Что? Чєво? Я нє понімаю.
Дід
Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка.
Продавщиця
Да какой же кухлік здесь, Єслі ето кружка?
Автор
Дід у руки кухлик взяв І нахмурив брови:
Дід
На Вкраїні живете Й не знаєте мови... Автор
Продавщиця теж була Гостра та бідова.
Продавщиця
У меня єсть свой язик, Ні к чему мнє мова! Автор
І сказав їй мудрий дід...
Дід
Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда В моєї корови: Має бідна язика — І не знає мови.
Учень декламує гумореску Павла Глазового «Найкраща мова».
Йде синок до школи вперше,
Пита батька мати: —
Якій мові ми синочка
Будемо навчати:
Українській чи російській?
Обидві ж хороші,
Незнайко. Я все зрозумів. Наша мова одна із найдавніших у світі. Вона могутня, глибинна, співуча. Нам її заповіли наші діди й батьки, і ми повинні берегти цей найцінніший скарб.
1-й ведучий. Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово, щастя, натхнення, добра, миру та світлого майбутнього.
2-й ведучий. Хай же лине над світом чарівне українське слово на добро, на мир, на щастя.
Звучить пісня «Хай щастить вам люди добрі».
Учитель : на цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято. Любіть, шануйте і бережіть рідне слово.
Тож вивчайте рідну мову
Вже тепер з маленьких літ.
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ.
1