"На цій українській нескореній землі" (На свято Першого дзвоника слово класного керівника)

На цій українській нескореній землі

Найбільша наша втіха – це діти.

Неважливо, ми – батьки, чи вчителі,

Успіхам дітей ми завжди будемо радіти.

Хто вчора закінчив восьмий клас,

Сьогодні почує перший дзвінок востаннє.

Хтось піде в наступний клас,

Та в усіх одне бажання.

Під ясним небом, безхмарним, блакитним,

Щоб тупотіли маленькі ніжки.

Щоб той, хто вчора ще був таким малим,

Під мирним небом обирав життєву стежку.

Дев'ятикласники, найстарші сьогодні мої,

В пам’яті назавжди залишитеся малюками.

Нехай останні кроки на дев’ятій сходинці цій.

Для вас будуть цікавими й простими.

П’ятикласники, трішки менші, мої,

Вам з іншою другою мамою вперед крокувати.

А я сьогодні зі щемом у душі.

Поведу найменших за парти.

Мої маленькі Паростки Благословенної Землі,

Такі малесенькі хлоп’ятка.

Я буду поруч, поки ви мої.

Крокуйте впевнено й завзято!

Нехай легкі будуть шкільні роки!

Навчайтеся й розвивайтеся безупинно.

Нехай обереги будуть з вами навіки.

Сьогодні ви – шкільна родина.