Є на світі людей багато та найрідніші – то тато і мати

Родинне свято

Є на світі людей багато

та найрідніші – то тато і мати

 

           Ведучий                   

 

                                        Україна – мати виплекала сина

                                         Із води живої, з іскорок джерел,

                                         Щоб у юнім серці визріла перлина,

                                         І синочок славний виріс, як орел.

 

                                         Україна – мати з сонця і блакиті

                                          Викохала сину душу золоту.

                                          Щоб прожив щасливо він на білім світі,

                                          І щоб син мав совість чисту і святу.

 

                                          Виплекала сина Україна – мати

                                          У квітучих веснах, там, де первоцвіт.

                                          Аби в далі сині зміг орлом злітати,

                                          Щоб до сонця й зірок був його політ.

 

                                           Золоті зернини жита і пшениці

                                          Вруняться у серці силою життя.

                                          Виплекалась мужність з хліба ,ніби криці,

                                           Аби дух козацький не зазнав гниття.

 

                                          Де цвіте калина на безкраїм полі,

                                          Колисанки мами линуть у блакить.

                                          Виростали квіти синової долі,

                                          Щоб у праці вільній був його політ.

 

                                          Україна – мати все дала для сина –

                                          Мову солов’їну   - мудрості Грааль.

                                          Це є найцінніша для душі перлина,

                                          Із віків далеких генна пектораль.

 

                                          Україна – мати з пресвятої солі

                                          Дає гарт козацький і для рук, і ніг.

                                          А щоб юні мрії не бували кволі –

                                          Ще й святу молитву – долі оберіг.

 

                                          І Дніпрові води, і моря , й Карпати –

                                          Все для тебе , сину, щоб пісенно жить.

                                          Долю веселкову Україна – мати

                                          Синові дарує у вінчальну мить.

 

     Учитель

    Дорогі діти! Шановні гості!

    У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі для нас люди, які люблять нас понад усе. І ми їх любимо, бо без них не уявляємо своє життя. Батько і мати – найрідніші і найближчі для кожного з нас люди.    Саме ці люди подарували нам життя , можливість дихати, любити , іншими словами – можливість бути людиною. Саме вони першими навчили нас слухати, думати, розмовляти, любити й віддячувати. Саме для цих людей ми назавжди залишимось дітьми.

        Сьогодні ми зібралися, щоб ще раз довести яке велике значення має для виховання дитини материнська любов, батьківська порада, підтримка близьких. І всі ми добре знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не самотня, коли її є кому підтримати, коли в неї є сім’я. Це наша опора, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій і затишок.

        У сім᾽ї дитина вчиться любові і добра, шанувати свій рід, берегти пам'ять свого народу. Тільки повноцінна сім᾽я , родина, в якій панує мир, спокій, злагода, є найкращим прикладом для  дітей. Адже наші діти – це наше майбутнє і тільки від них залежить якими вони будуть.

• Сьогодні у цій залі свято.

     Ми дуже раді всіх вітати.

     І сподіваємось, що кожен

     Для себе щось взяти зможе.

     Хтось настрій добрий запозичить,

     Бо посмішка усім нам личить,

     Хтось слову доброму зрадіє,

     Бо про добро усі ми мрієм.

     Та починати вже нам час.

     Аби всі разом в дружнім колі,

     В домівці нашій, в рідній школі

     Сердечно й щиро привітати всіх.

• Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро

Стрічаємо хлібом,

Любов᾽ю і миром. Виноситься коровай( звучить музика)

• В сім’ї розпочинається життя дитини

Тому від мами й тата в неї все:

Тож всі повадки й правила з родини

Дитя в життя з собою понесе.

В дитини від родини чуйність, ласка,

І від родини в неї доброта.

В сім᾽ї для неї оживає казка.

І кожна стежечка в житті – проста.

• Любов в сім’ї для всіх – усіх важливо,

Бо зігріває і лікує всіх вона.

Любов земна – це справді дивне диво

І нам потрібна лиш вона одна.

Це ж від любові квітка розквітає

І пташки спів у лісі навесні ,

І від любові серденько німіє,

А дні стають чарівні і ясні.

Усе найкраще в світі від любові –

Це найсвітліше й ніжне почуття.

І ми тоді на подвиги готові,

Коли любов приходить у життя.

• Бо ж діти, мов пташина у гніздечку,

До маминого туляться тепла

І до татусевого доброго сердечка

То треба, щоб любов сім’ї жила.

Ведучий 1

         А що таке родина? Що у житті може бути дорожче родини – хіба що саме життя. І щаслива та людина, життєвий шлях якої супроводжується теплом родинного вогнища, яка завжди міцно тримає при собі тепло, зігріваючи себе та дітей, випромінюючи радість, спокій та мир.

(Учениця тримає в руках малюнок родового дерева)

• Коріння – це наші прародичі,

Стовбур – бабусі й дідусі,

          Гілочки – наші батьки,

          А ми – листочки родового дерева.

     Ведучий 2

    Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ. Головна відповідальність за продовження роду лежить на батькові й матері.

         Мамина пісня,  батькова хата,  дідусева казка,  бабусина вишиванка,  добре слово про сусіда , незамулена криниця – все це родовідна пам'ять, наші символи, історія, може, часом, і сумна, але велична і стверджуюча.

      Ведучий  1

 Сьогодні ми ближче торкаємося цієї історії, у ній – корінь роду українського.

І де б ми не були скрізь відчуваємо поклик рідної України,  хвилюємося аж до сліз, коли згадуємо рідну мову, рідну пісню.

Звучить мелодія про родину

      Ведучий  2

Мама … Перше милозвучне слово що з нього дитина починає мудру науку словотворення.

Мамина ласка – це чарівні ліки від усякого болю.

Мамина пісня – це найдорожче, що западає в душу дитини ще з колиски.

Ми попросимо сьогодні наших мам пригадати ті пісні які вони співали над колискою своїм дітям.

Мами виконують колискові пісні

• Мати, наша мати, як голубка сива,

Любові крильцями усіх нас прикрила.

Мати, наша мати, як сонечко ясне,

Цілий день нам світить і в нічку не гасне.

Мати, наша мати, як ангел із неба,

Вдень і вночі знає чого дітям треба.

• Моя люба мати

Калиновий цвіт.

В тобі, рідна мати,

Весь мій любий світ.

В тобі моє щастя,

В тобі моя ціль.

Моїм твоє горе,

Моїм є твій біль.

• Ти – мій скарб найбільший,

Ти – мій цвіт живий,

Ти  - моя перлинка,

Скарб мій дорогий.

Ти мене хорониш

Від лихих тривог.

Хай благословить тя

З неба Господь Бог

• Як же матерів нам не любити,  

     Як не шанувати працю рук.

     Адже це вони нас вчили жити,

     Жити щасливо, без розлук.

• Вони – найдорожчі, наймиліші ,

     Найцінніші люди на землі .

Матері – сади у білім світі,

Матері – це хліб наш на столі.

• Всі ми вдячні матерям за ласку,

Ви для нас ніколи не старі.

В рідний дім ввійдемо, наче в казку,

Добрі, милі, любі матері.

Пісня « Рушничок»

сценка «Чия мама найкраща?»

Ведучий 1

         Батько в родині є  прикладом для синів. Він виховує їх, слово його завжди закон. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така батьківська любов.

• Батьку любий, тату милий,

     Нинішньої днини

     Ти прийшов до нас на свято

     Нашої родини.

     Ми тобі складаєм нині

     Щире побажання:

     Щоб прожив ти многі літа,

     Не зазнав страждання.

     Щоб ти вивів нас у люди

     Та втішався нами,

     Щоб гордитися міг своїми

     Донями й синами.

• Як мені вас не любити,

Батьку рідний, нене,

Та ж ви мене згодували

І дбали про мене.

Та ж ви мене згодували

Щирими руками.

Ой , нема ніде то в світі –

Як в батька і мами.

• Батько розуму навчає,

     Мати приголубить.

     Ніхто мене так на світі,

     Як вони не любить.

     Дай же , Боже, щоб я виріс,

     В школі гарно вчився,

     Щоб я батькові та неньці

     Добре відплатився.

пісня « Тато може»

    Ведучий 2

        Батьки завжди приділяють багато уваги вихованню дітей. Яка сьогодні роль батьків в родині?

        Про свої захоплення, інтереси, про те, як їх вони передають своїм дітям, розкажуть батьки наших учнів

Виступи батьків і дітей

       Ведучий 1

  Мир і злагоду, взаєморозуміння і повагу, кохання й вірність, теплоту і затишок приносять у наші сім’ї дорогі нам люди – дідусь і бабуся. Скільки вони пережили, але залишилися ніжними і щирими. Подивіться у їхні очі, діти, які вони лагідні. І   горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світяться її очі тоді , коли приїжджають внучата.

• Ой , бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипучому труді.

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую.

І тобі я побажаю –

Хай сонечко завжди вітає.

• Цілую бабусині втомлені руки,

     Що знали в житті і любов, і розлуки,

     Що вміють такий смачний хліб випікати

     І людям добро завжди дарувати.

Пісня « Бабуся – пташечка »

       Ведучий 2

 Слово дідуся не таке суворе і вимогливе, як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи. Вони вміють завжди розрадити, заспокоїти і дати мудру пораду.

• Любий , добрий наш дідусю,

     Ми – твої внучата.

     Прибігаємо до тебе

     Щастя побажати.

     Хоч твій волос сивиною

     Густо посріблився,

      Ти – для нас , дітей маленьких,

      Другом залишився.

• Ти – хороший та ласкавий,

Ти привітний, гарний, славний.

Будь здоровий, не хворій

Мій дідусю дорогий.

• Ти нас батькові й матусі

     Помагаєш вчити.

     Як зростати чесним, добрим ,

     Як по правді жити.

     Ми твої слова  розважні

     Пам’ятати будем.

     І в життя твою науку

     Понесемо всюди. Звучить пісенька про дідуся

Ведучий 1

            Шановні гості , діти, всі присутні! Ви бачите на стіні плакати – родовідні дерева наших родин. Крони цих дерев буйні та розкішні. Але дерево нашого роду не буде квітувати і зеленіти, якщо ми підрубаємо його корінь, якщо втратимо пам'ять роду.

Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять – це наш обов’язок не лише перед минулими, а й перед майбутніми поколіннями. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу.

• Вклоняємося всім вам  доземно,

    Як батьківській хаті з далеких доріг,

    Як хлібу, що матінка чемно,

    Кладе на вкраїнський рушник.

• Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай Боже нам віру і братню згоду

На довгії роки, на вічні віки. Пісня « Ми - нащадки козаків»

Учитель

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння м родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувати сучасне, –

Лиш той майбутнє

 вивершить прекрасне!

           Побажаєм вам сто років жити

Без горя,сліз і без журби.

Хай з вами буде щастя і здоров᾽я

На многії літа і назавжди.

Щоб родила щедро нива

Щоб у хаті все як слід

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід

 

А тепер просимо наших батьків пригостити всіх гостей святковим короваєм

Звучить музичний супровід