на тему «Життєвий і творчий шлях Василя Симоненка. Лебеді материнства»

В. Симоненко — «Життєвий і творчий шлях. Лебеді материнства»

Мета: поглибити знання школярів про життєвий і творчий шлях В. Симоненка; проаналізувати його поетичний твір «Лебеді материнства», звертаючи увагу на його ідейно-художній та символічний зміст, жанр, образи; розкрити поняття «ліричний герой»; розвивати вміння учнів зв’язано й грамотно викладати свої думки, почуття, спостереження; робити висновки; збагачувати словник школярів; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості В. Симоненка, любові до батьківщини, повагу й синівську вдячність матері.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет В. Симоненка, його твори; газетні й журнальні публікації про нього, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), магнітофон із записами пісень на слова В. Симоненка.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань школярів

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Основний зміст уроку

Витязь молодої української поезії, людина короткої,

але яскравої, як спалах, долі.

О. Гончар

Великі дороги в світ широкий завжди починаються

від материнської пісні, співаної над колискою.

В. Симоненко

1. Вступне слово вчителя

Василь Симоненко — це народна совість в українській літературі. Не судилося його таланту розкритися вповні, але те, що він створив, нетлінне. Слово його — справжнє коштовне надбання. Воно сяє всіма мальовничими гранями. Симоненко не думав про літературну славу — вона прийшла до нього посмертно й утвердилася навіки.

Його поезія витримала випробування протягом кількох десятиліть. Чим же бере за живе Симоненко? Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини, у її зачарований світ. Він — майстер слова високого класу.

2. Життєвий і творчий шлях В. Симоненка. (Матеріал для вчителя)

Василь Андрійович Симоненко (08.01.1935 — 13.12.1963)

Псевдоніми — В. Щербань, С. Василенко, Симон.

А зараз пригадаємо біографічні дані поета.

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було трудним, голодним, зростав Василь без батька, який залишив сім’ю. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба. Допомагали дідусь та бабуся, які любили свого кмітливого внучка. Дідусеві присвятив сердечного вірша «Дід умер» та оповідання «Дума про діда».

Від матері, Галини Федорівни, та від діда Федора малий Василько брав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтомну жагу знань. Дід був неписьменним, не ходив до школи, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле.

Писати хлопець почав ще у шкільні роки, писав вірші для шкільної стіннівки.

До школи була дорога не близька — дев’ять кілометрів. «Як на мої чотирнадцять років, то це не так уже й мало»,— читаємо в оповіданні «Дума про діда». Учителька згадує: «У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень».

У 1952 році В. Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету, де водночас із ним навчалися Юрій Мушкетик, Василь Шевчук, Тетяна Коломієць, Володимир Підпалй, Сергій Тельнюк відомі письменники.

Студентське життя було багате на дружбу, на цікаві особистості, творчі суперечки, на мрії про майбутнє. З грошима було досить сутужно. Щоб якось полегшити своє матеріальне становище, а ще, мабуть, щоб набути газетярського досвіду, практики журналістської роботи, Симоненко працює секретарем в університетській багатотиражці.

По закінченні університету Василь працює в газеті «Черкаська правда», потім — у «Молоді Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети». Як журналіст він сміливо втручався у різні сфери життя, різко критикував вияви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей.

Перша книжка поезій В. Симоненка «Тиша і грім» побачила світ у 1962 році, другу книгу «Зелене тяжіння» опубліковано в 1964 році, вже після смерті поета, яка сталася 13 грудня 1963 року. Навіки зупинилося його молоде серце, що переболіло усіма людськими болями і кривдами.

Та остання Симоненкова дорога не зупинилася біля його могили у Черкасах. Адже лишилася ще одна дорога, яка ніколи не зупиниться. Це дорога — у людське безсмертя, де буде звучати Симоненків заповіт.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Подивіться , будь ласка, презентацію про Василя Симоненка.

Сьогодні на уроці ми познайомимося з твором «Лебеді материнства».

Виразне читання напамʼять поезії.

Мати — найдорожча у світі людина. Їй несе  дитина болі й радощі, сумніви й тривоги, помилки й успіхи. З нею хочеться порадитись, поділитись турботами, покаятись. Такою була для Василя мама, Ганна Федорівна Симоненко-Щербань, людина з щирою поетичною душею, закохана у народну пісню. Саме образ мами є основним у творі.

Ким для кожного з вас є мама?

Кожен із вас хай візьме аркуш паперу, і напише ким для вас є мама у житті?А разом ми створимо асоціативний кущ.(Слово мама: Сонце,любов, щастя, віра в себе, доброта, ніжність, тепло)

Слідуючий етап робота з зошитами. Запишіть число, класну роботу,тему: Василь Симоненко поезія «Лебеді материнства»

Запис в зошит:

 Вірш був написаний при житті, але надрукований вперше в 1981році.

За збірку «Лебеді материнства» В. Симоненку присуджено найвищу премію - Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Мелодійна основа вірша та мотив материнської любові настільки полонили композитора Андрій Пашкевича, що він поклав цей твір на музику.

Пісня «Лебеді материнства » в виконанні Таїсії Повалій

Хто визначить тему твору?

Запишимо в зошити:

 Тема: тривога жінки за долю сина, чистоту його душі, його майбутнього.

А ідея? Що автор прославляє або засуджує?

 Ідея: уславлення материнської любові, мама, як і Батьківщина, одна, і її не можна вибирати.

4.5. Основна думка.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

4.6. Жанр.

Який жанр поезії?

Запис в зошит.

Жанр -  колискова пісня. Мотив вірша — материнська тривога за долю її сина, перед яким відкривається дійсність, виповнена дива та любові, яку охороняють, «мавки чорноброві», та водночас постають і суворі реалії,— від них прагне вберегти дитину материнське серце. Та «приспані тривоги», «чуже поле» — неминучі, і протистояти їм може тільки людина з твердим переконанням, з органічним чуттям родової пам’яті, з великою волею бути самою собою.

Твір побудований як колискова, в якій матір, співаючи, мріє про щасливу долю своєї дитини: щасливе життя, гарну дружину, вірних друзів.

Він умовно ділиться на дві частини. У першій ми відчули материнську ласку й турботу про малого сина (він ще в колисці); у другій — йдеться мова про клопоти, які буде мати вже дитина дорослою людиною (і мавки чорноброві, і диво-наречені, і брати по духу). Але за сином «завжди будуть мандрувати очі материнські і білява хата».

У творі є образи – символи . Можливо ви назвете їх?(мати, лебеді, тополя,верба.)

1. Мати — це найрідніша людина для кожної дитини, але у вірші він  ототожнюється з Батьківщиною

.

2. Лебеді — зажди асоціювалися з вірністю, тому не випадково В. Симоненко звертається до них, пов’язуючи їх з материнством.

3) Національна символіка постає надійним оберегом українців, хоч би де вони опинилися, навіть якщо на чужину закинула їх недоля:

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі...

•                  Тополя— це перевтілена дівчина               

•                  Верба — це дерево життя.

.

Важливою у творі є тема патріотизму, вірності Україні, Батьківщині. І ця тема дуже актуальна в наш нелегкий час, бо «вибрати не можна тільки Батьківщину, вона як і мама, - одна»(Кліп)

Тепер попрацюємо над художніми особливостями вірша. Отже,робота з підручником ст.276

Розглянемо художні особливості вірша. Що сюди відноситься?

Поет визбирав із золотих розсипів рідної мови образні словосполучення (метафори, епітети, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну, що й ми, читачі, проймаємося тим дивовижно казковим світом, своєрідним теплом, у якому виростає син.

Знайдіть утворі :

Повтор:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі».

Метафори: «мріють криками... лебеді», «темряву тривожили... півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді... лоскотали марево», «...будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий-
дуть верби і тополі», «стануть... листям затріпочуть... душу залоскочуть».

Порівняння: «лебеді, як мрії».

Опрацювання змісту поезії за питаннями.

Дайте мені, будь ласка, відповіді на питання.

•                  Як ви ставитеся до своєї мами? За що ви її любите і поважаєте? Чим ви їй зобов’язані?
•                  Для чого малятам співають колискові?
•                  Про що співає мати дитині? Що мала на увазі жінка під «приспаними тривогами»?
•                  Яке значення для кожного із вас має батьківська хата?
•                  Що називається Батьківщиною? За яких умов людина вимушена залишити її?
•                  Що вам відомо про лебедів-птахів? Чому на ваш погляд, поезія має таку назву?

(Існує легенда про лебедину вірність. Коли лебідка помирає, лебідь підіймається високо в гору, складає крила, і каменем падає до низу.)

•                  Чи вважаєте ви себе вже дорослими? Чи готові долати життєві труднощі? Що для цього необхідно?

А тепер на закріплення проведемо тестове опитування.

1. Проведення тестового опитування

1. Колір лебедів у поезії:

а) білий; б) рожевий; в) сірий.

2. Лебеді порівнюються з:

а) хмарами; б) чаклунством; в) мріями.

3. Мати не пускала до хати гойдати колиску:

а) досаду; б) смуток; в) лихо.

4. Лебеді панували в хаті на стіні:

а) під час темряви; б) у будь-який час; в) тільки у дощову погоду.

5. Коли син виросте, то він:

а) вирушить у дорогу; б) відремонтує батьківську хату;

в) змайструє млин.

6. Мавки чорноброві чекатимуть від дорослого хлопця:

а) ніжності й любові; б) уваги і грошей;

в) багато позитивних емоцій.

7. В житті, на думку В. Симоненка, кожна людина не може виби-рати:

а) друга; б) дружину; в) матір.

8. Останній рядок поезії має такий виклад:

а) «Вибрати не можна тільки Батьківщину»;

б) «Та не можна рідну матір вибирати»;

в) «Можна все на світі вибирати, сину...».

9. Поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» покладена на музику композитором:

а) М. Лисенком; б) П. Майбородою; в) А. Пашкевичем.

10. «Лебеді материнства» за своєю будовою нагадують:

а) стрілецьку пісню; б) веснянку; в) коломійку.

11. Образ лебедів у творі асоціюється з:

а) мужністю; б) вірністю; в) ніжністю.

12. У народних легендах верба, яка згадується у вірші, означає дерево:

а) життя; б) добробуту; в) мужності і наполегливості.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, як у творі В. Симоненко зображує свою матір. Відповідаючи, посилайтеся на власні спостереження і факти з твору.

2. Порівняйте вірш В. Симоненка з відомими вже вам колисковими. Зробіть висновки.

3. За яких умов до сина «прийдуть з України верби і тополі»? Якщо він:

а) буде кликати їх; б) впаде на чужому полі;

в) не відцурається від рідної мови.

Картка № 2

1. Чому мати турбується про майбутнє своєї дитини? Яким вона його вбачає для сина? Відповідь обґрунтуйте.

2. Співставте два поняття — «мати» і «Батьківщина». Як вони пов’язані між собою? Свої міркування аргументуйте.

3. Поезія починається розмовою В. Симоненка з сином про те, що він, підрісши:

а) зобов’язаний допомагати своїй матусі;

б) доглядатиме худобу;

в) вирушить у життєву дорогу.

Картка № 3

1. Прокоментуйте рядки з поезії В. Симоненка:

Можна вибрать друга і по духу брата,

та не можна рідну матір вибирати.

Свої міркування вмотивуйте.

2. Яким вбачає майбутнє поет для свого ліричного героя? Чи є цей герой самим автором? Відповідь обґрунтуйте.

3. Сили юнакові, мужності, коли той вирушить у життєву дорогу, надаватиме:

а) тополя; б) рідна земля; в) диво-наречена.

VІ. Підсумок уроку

Без любові до Вітчизни немає справжньої людини. Любити Україну, жити для неї — це означає любити її людей, працювати на їх благо. Дбати про те, щоб передати їм світ, землю, кращими, як були до нас, щоб озера, ріки були чистими й повноводними, степи, гаї — буйними, зеленими, повітря — чистим. Такий наш гуманістичний обов’язок. Наші духовно багаті предки споконвіку думали про нас, а ми повинні думати про нащадків, як це ведеться з прадавніх літ у нашого народу. Берегти оту високу духовність, внутрішню красу доброту й самозреченість, характерну для українського народу.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

Достатній рівень: вивчити напам’ять вірш ст.274-278, високий рівень : за бажанням твір – роздум «За що я люблю матусю?»

Якщо залишиться час, почитати вірш по 4 рядка.