«Народні прикмети як засіб формування знань про природу у дошкільників»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              Зміст

Вступ.

Розділ 1.Теоретичні основи формування знань про природу у дітей дошкільного віку.

1.                         Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування знань про природу у дітей дошкільного віку.
2.                         Засоби формування знань про природу у дітей дошкільного віку.
3.                         Використання народних прикмет у процесі формування знань про природу у дітей 5-го року життя.

Розділ2. Експериментальна перевірка використання народних прикмет у формуванні знань про природу у дітей 5-го року життя.

          2.1.            Виявлення рівня знань про природу у дітей 5-го року життя.

          2.2.            Система використання народних прикмет у формуванні знань про природу у дітей 5-го року життя.

          2.3.             Результати перевірки впливу народних прикмет на формування знань про природу у дітей 5-го року життя.

Рекомендації батькам і вихователям.

Висновки.

Список літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальність обраної теми. Відповідно до закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта - цілісний процес,спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків,нахилів,здібностей,індивідуальних,психічних та фізичних особливостей;формування у дитини дошкільного віку моральних норм,набуття нею життєвого соціального досвіду. Одним із завдань дошкільної освіти є виховання у дітей любові до України,шанобливого ставлення до родини,поваги до народних традицій і звичаїв,національних цінностей українського народу,свідомого ставлення до себе,оточення та довкілля. Згідно з державною національною програмою «Освіта»(Україна ХХІ століття) дошкільне виховання є вихідною ланкою,яка здійснюється задля того,щоб забезпечити фізичне та психічне здоров’я дітей,їх повноцінний розвиток,набуття життєвого досвіду. Виходячи з цих документів,одним із завдань дошкільного навчального закладу є ознайомлення дітей з природою,що є необхідною умовою розумового розвитку дітей.

Ознайомлення дітей з природою є одним з основних напрямів у навчально-виховній роботі дошкільного навчального закладу. Це важливий засіб різнобічного розвитку дитини,формування моральних,інтелектуальних та естетичних почуттів.

Проблема ознайомлення дітей з природою на всіх етапах розвитку суспільства займала одне з найважливіших місць. Видатними представниками прогресивної педагогічної думки (Я.Коменським,Д.Локком, Й.Песталоцці,Ф.Фребелем,М.Монтессорі,В.Одоєвським,К.Ушинським,Є.Фльриною та ін.) був закладений фундамент ознайомлення дітей з природою,вважали її важливим фактором виховання дітей.

Н.Горопаха,П.Глухова,Н.Кот,Н.Лисенко,С.Ніколаєва,З.Плохій,Н.Рижова,Н.Яришева зазначають,що основи екологічного виховання закладаються в дошкільному дитинстві. Метою екологічного виховання вони визначають формування засад екологічної культури. Складовими елементами екологічної культури виступають екологічні знання,пізнавальні,морально-естетичні почуття й переживання,обумовленні взаємодією з природою (З.Плохій).

Н.Лисенко обґрунтувала і апробувала модель процесу екологічного виховання, в основу якого покладені систематизовані знання про закономірні явища природи. Але ознайомлення дітей з природою та екологічне виховання неможливе без виховання любові до Батьківщини. Одним з головних засобів,який поєднує це у собі є український фольклор.

Фольклористи (В.Анікін, А.Афанасьєв, М.Булатів, М.Забілін,О.Капіца, Ю.Круше,І.Сохаров,І.Снегирьов та ін.) визначили важливе значення словесної творчості народу в житті людини. Дослідники визначають великий інтерес дітей до творів усної народної творчості,особливо до прикмет. Народні прикмети – узагальнена пам'ять життєвого досвіду на основі спостережень. Що особливо важливо,оскільки вони передаються від покоління в покоління. Вивченням народних прикмет займались В.Гнатюк, М.Русин, Л.Хренов, І.Огієнко, В.Скуратівський, І.Митрополит та ін.

В умовах української державності значної актуальності набуває проблема формування духовно багатої особистості у відповідності до національного ідеалу,традицій навчання і виховання рідного краю. Саме ця ідея пронизує Державну національну програму «Освіта» (Україна ХХІ століття) й спрямовує діяльність навчально-виховних закладів,творчий пошук науковців та практиків.

Зважаючи на те,що достатньо використовуються народні прикмети у процесі екологічного виховання ми обрали темою нашого дослідження: Народні прикмети як засіб ознайомлення дітей з природою.

Проблема: формування знань про природу у дошкільників.

Мета: з`ясувати вплив народних прикмет на формування знань про природу у дітей 5-го року життя.

Об`єкт: формування знань про природу у дітей 5-го року життя.

Предмет: народні прикмети, їх вплив на формування знань про природу у дітей 5-го року життя.

Гіпотеза: формування знань про природу з використанням народних прикмет буде відбуватись успішніше за таких умов:

1. Наявності ґрунтовних знань у вихователя про народні прикмети.
2. Урахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.
3. Систематичного використання народних прикмет.
4. Доцільності використання народних прикмет під час організації різних форм і методів ознайомлення з природою.

Завдання:

1. Здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування знань про природу у дітей 5-го року життя.
2. Виявити наявний рівень знань про природу у дітей 5-го року життя.
3. Здійснити експериментальну перевірку впливу застосування народних прикмет на формування знань про природу у дітей 5-го року життя.
4. Розробити практичні рекомендації вихователям і батькам щодо формування знань про природу у дітей 5-го року життя з використанням народних прикмет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи формування знань про природу у дітей дошкільного віку.

 

1.1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування знань про природу у дітей дошкільного віку.

 

Класики західноєвропейської прогресивної педагогіки вважали природу важливим фактором виховання дошкільників.

Видатний чеський педагог Я.А. Коменський (І592 – І670) зробив великий внесок у розробку питання про роль природи у вихованні дітей. Людина, на його думку, частина природи і повинна розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я.А. Коменським, має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. У всьому потрібно наслідувати природу послідовно розвиваючи сили дитини, дотримуючись принципу  природовідповідності [ 8 ].

У творі "Материнська школа" Я.А. Коменський зробив спробу визначити обсяг знань, які повинні засвоїти діти в перші шість років життя. На його думку, дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ, сніг, знати назви дерев, квітів, трав, звірів, які найбільш часто зустрічаються. Це було першою спробою в педагогіці окреслити коло знань про природу для дошкільників [ 8 ].

Виходячи у розумінні процесів пізнання з позицій матеріалістичного сенсуалізму, Я.А.Коменський вважав, що пізнання природи дитиною повинно починатися з реальних явищ і предметів. Учення треба починати "не з словесного тлумачення про речі, а з предметного над ними спостереження".

Наочність Я.А. Коменський називав "золотим правилом навчання". Засобами наочності, на його думку, повинні бути як реальні предмети, так і картини. У "Материнській школі" Я.А. Коменський рекомендував використовувати в роботі з дітьми ілюстрації. У книгах, наголошував він, можуть бути намальовані гори, долини, дерева, птахи, риби тощо. Поряд із спостереженнями реальних предметів, розглядання ілюстрацій повинно допомагати дітям у пізнанні природи [ 8 ].

Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дитини були висловлені видатним французьким мислителем  Ж.Ж Руссо (17І2 – 1778). Ж.Ж.Руссо був прихильником природного виховання, тобто такого, яке відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. На думку Руссо, особистість формують три речі: люди, предмети та природа. Причому величезний вплив  на процес виховання має, в першу чергу, природа. За глибоким переконанням Ж.Ж.Руссо, перебування дітей серед природи, на повітрі зміцнює їхні фізичні можливості, впливає на формування тіла дитини. Він рішуче відмовлявся від виховання дітей в умовах міста, вважаючи їхню атмосферу нездоровою. Ж.Ж.Руссо вважав, що повноцінний фізичний розвиток можна здійснювати лише виховуючи дітей серед природи, закликав посилати дітей відновлювати серед полів силу, втрачену у нездоровій атмосфері надто густо заселеної місцевості.

Важливого значення надавав Ж.Ж.Руссо здійсненню розумового виховання під час ознайомлення з природою, особливо таких розумових якостей як допитливість і увага. У творі "Еміль, або про виховання" Ж.Ж.Руссо радив виховати у дітей увагу до явищ природи, тоді вони стануть допитливими. Основний шлях для цього – прогулянки з дітьми на лоно природи, під час яких вихователь знайомить дітей лише з тими об'єктами, які самі привернуть увагу дитини. Розумовий розвиток, на думку Ж.Ж.Руссо, повинен засновуватися на самодіяльності дитини, яка досліджує оточуючі її предмети. Завдання ж вихователя полягає у підтримці і розвитку у дітей інтересу до того, що її зацікавило [ 20 ].

Важливого значення під час ознайомлення дітей з природою Ж.Ж.Руссо надавав іграм з природними матеріалами. Він вважав, що маленькі гілки дерев з плодами і листками, маківки, в яких пересипаються зернята, солодковий корінь, який дитина може смоктати і жувати, будуть забавлять її такою ж мірою, як і прекрасні іграшки.

У педагогічних творах видатного швейцарського педагога Й.Г.Песталоцці (І746 – 1827) "Як Гертруда вчить своїх дітей", "Лінгарт і Гертруда", "Книга матерів", "Метод. Пам’ятна записка Песталоцці" знайшла втілення ідея розвитку здібностей людини відповідно до законів природи. Й.Г.Песталоцці наголошував на значенні ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей, на основі якого будується вся наступна робота над розвитком понять. На думку Й.Г.Песталоцці, дитину з ранніх етапів розвитку слід ввести у всю багатоманітність оточуючої його природи. Єдиний, справжній фундамент людського пізнання – сприймання природи. Весь запас знань, який набуває людина за допомогою відчуттів, результатом уважного ставлення до природи. Ознайомлення з предметами буде тим вірнішим, чим більша кількість відчуттів візьме участь у його обстеженні [ 17 ].

Послідовним прихильником виховання дітей серед природи був видатний німецький педагог Ф.Фребель (І782 - І852).

Основні педагогічні ідеї Ф.Фребеля знайшли відображення у книзі "Детский сад". Він вважав природу невичерпним джерелом для здійснення розумового, морального виховання. Догляд за рослинами, тваринами, вплив на природу, формує дух і пізнання дитини, її характер і почуття, є джерелом для внутрішнього морального удосконалення.

Ф.Фребель важливого значення надавав ранньому залученню дітей до праці. На його думку людина повинна бути підготовленою до майбутньої сумлінної і продуктивної праці. Він розробив детальні рекомендації для створення городів у дитячих садках і організації праці дітей у них. Деякі з його методичних розробок і понині використовуються у дошкільних закладах [ 23 ].

Виключно важливого значення надавав Ф.Фребель розвитку пізнання дітей, рекомендуючи проводити екскурсії у мальовничі околиці рідних осель. Враження від спілкування з природою повинні відбиватися в іграх. Він розробив систему рухливих ігор, побудованих на наслідуванні явищам природи, тваринам (ігри у метелика, в квіти, лисиця ходить навколо, кіт і миші). Всі ці ігри супроводжувалися пісеньками.

У педагогічній спадщині Марії Монтессорі, (І870 - І952), її праці "Метод наукової педагогіки, що застосовується до дитячого виховання в будинках дитини" важливе місце відводилося природі як засобу розумового, морального розвитку і зміцнення фізичних сил дитини.

Природа, особливо в дитячому віці, – підкреслювала М.Монтессорі, потрібна для розвитку розуму і тіла, для формування людини, оскільки вона належить природі. Найкращий спосіб зміцнити дитину – організувати її спілкування з природою.

Для психічного життя дитини потрібно збагачувати її враженнями від природи. Основними засобами для досягнення цього є організація праці на землі, вирощування рослин і тварин, спостереження за природою.

М.Монтессорі наголошувала на створенні в будинках дитини невеликих городів, де діти з чотирьохрічного віку мали б змогу працювати на клаптиках землі, утримувати курей, голубів. Вона підкреслювала, що ніщо так не розвиває почуття природи, як піклування про живих істот. У дітей збільшується інтерес до спостережень, розвивається відповідальність за життя живих істот [ 24 ].

Великий внесок у розробку питання про використання природи у початковому вихованні та навчанні дітей зробив К.Д.Ушинський (1824 – 1871). К.Д.Ушинський вважав неможливим здійснення початкового навчання без природи. Природа, вказував він, є одним з наймогутніших агентів у вихованні людини, і навіть найретельніше виховання без участі цього агента завжди віддаватиме сухістю, однобічністю, неприємною штучністю. К.Д.Ушинський вказував, що природа є першоджерелом реальних вражень, вона близька дитині і вихователь не знайде більш багатого доступного, різноманітного матеріалу, ніж матеріал навколишньої природи. Логіка природи – найдоступніша для дітей логіка – наочна і неспростовна. Ознайомлення з природою дає змогу наочно і практично засвоювати причини і наслідки, робити висновки, розвивати мову, тому початкове навчання потрібно будувати на природному матеріалі [ 24 ].

Високо оцінюючи навколишню природу як фактор розумового розвитку дітей, К.Д.Ушинський в окремих своїх творах розкрив методи, користуючись якими, педагог ознайомлює дітей з природою. Важливу роль при цьому він відводив наочним методам. Рекомендуючи широко користуватися ними, К.Д.Ушинський обґрунтовував свої рекомендації особливостями формування уявлень і понять у маленьких дітей. Серед наочних методів важливу роль К.Д.Ушинський відводив спостереженням. Видатний педагог вважав, що саме спостереження збуджують самостійну думку дитини, розвивають допитливість. Спостереження, якщо вони проводяться правильно і систематично, сприяють розвитку мислення і мови.

Цікавими є думки К.Д.Ушинського стосовно праці дітей в природі для пізнання її. Лише та праця сприяє розвитку дітей, в процесі якої вихователь пояснює всі явища і процеси, доступні дітям. Із словесних методів ознайомлення дітей з навколишньою природою К.Д.Ушинський рекомендував широко використовувати художню літературу, особливо усну народну творчість – казки, загадки, приказки, прислів’я. Він сам дав чудові зразки оповідань і казок для дітей, які допомагають розширити уявлення дітей про навколишню природу [ 24 ].

Вплив природи на формування моральних якостей особистості К.Д.Ушинський вбачав не тільки у вихованні патріотичних, почуттів. Високо цінив він спілкування з природою, пізнання її через літературу, через працю в природі – для виховання високих моральних рис. Важливого значення надавав К.Д.Ушинський праці в природі для формування особистості дитини. Праця, на його думку, повинна готувати підростаюче покоління до життя, виховувати у них вольові якості, привчати до порядку. Виховання, підкреслював він, якщо воно спрямоване на щастя людини, має готувати її до праці, бо без неї людина втрачає справжню дорогу у житті. Праця в природі сприятливо впливає на фізичне і духовне здоров’я, робить життя красивим, допомагає створювати достаток.

Вважаючи природу найважливішим засобом гармонійного розвитку особистості, до якого обов’язково входять і правильне фізичне виховання, К.Д.Ушинський висловлювався за перенесення навчальних закладів у сільську місцевість, щоб наблизити дітей до природи. Він вказував, що сучасна педагогіка недооцінює виховний вплив природи на дитину.

Розробку ідей К.Д.Ушинського ми знаходимо у працях його учениці і послідовниці Є.М.Водовозової (1844 – 1923). Висувала завдання всебічного розвитку дітей, починаючи з раннього віку. Важливу роль у здійсненні цих завдань вона відводила природі.

Уперше в російській педагогіці Є.М.Водовозова визначила коло предметів і явищ природи, з якими слід ознайомлювати дітей, а також диференціювала їх для дітей різного віку. Рекомендований нею обсяг знань стосувався сезонних явищ в природі, життя рослин і тварин.

Основним шляхом пізнання дітьми природи і розвитку на цій основі розумових здібностей вона вважала спостереження. Розвиток спостережливості пов’язувався нею з розвитком допитливості, інтересу до того, що нас оточує, удосконаленню органів чуттів. Є.М.Водовозова широко рекомендувала використовувати прогулянки і екскурсії на лоно природи: в ліс, на луки, поле, річку. Бажаючи розумово розвинути свого вихованця, – наполягала вона, –вихователь не повинен втрачати жодного дня, сприятливого для прогулянки з дитиною з метою пробудження його спостережливості, уваги та інтересу до природи.

Великого значення в розумовому і моральному вихованні дітей вона надавала праці в природі. Для цього Є.М.Водовозова радила відвести дітям невеликий клаптик землі, дати вирощувати їм різноманітні рослини, брати участь у догляданні за свійськими тваринами тощо. Для розвитку спостережливості вона рекомендувала проводити з дітьми досліди, які б показали властивості явищ у природі, підводили їх до встановлення зв’язків.

Крім спостережень під час прогулянок, на городі, в саду Є.М.Водовозова рекомендувала створювати для дітей "природничі кабінети" – кутки природи.

Видатний педагог і організатор дошкільної справи Є.І.Тіхеєва (1866 – 1944) розглядала природу як елемент середовища, без якого не можна виховати здорову, всебічно розвинену людину. Основними шляхами формування у дітей конкретних уявлень про природу, розвитку органів чуття Є.І.Тіхеєва вважала спостереження.

Саме у спілкуванні з природою, в різноманітній діяльності потрібно, на думку Є.І.Тіхеєвої, здійснювати сенсорне виховання дітей.

Спостереження в природі, – підкреслювала Є.І.Тіхеєва, – найвірніший шлях до розвитку мови дітей. Важливо під час спостережень влучно використовувати художню літературу для посилення вражень від того, що спостерігається [ 24 ].

У практиці роботи дошкільних закладів за методами Є.І.Тіхеєвої важливе місце мала організація трудової діяльності на городі, квітнику, в кутку природи.Високо оцінювала Є.І.Тіхеєва вплив природи на естетичне виховання дітей. Природа, – писала вона, – найвищий естет, що представляє форми, кольори, матеріали в тому гармонійному співвідношенні, в тій вічній красі, які їй одній доступні.

Є.І.Тіхеєва на основі прогресивних педагогічних поглядів розвинула і вперше практично втілила у життя, в практику суспільного дошкільного виховання ідею використання природи у всебічному розвитку дітей. Зміст праці та спостережень, добір матеріалів для кутків природи, розроблений Є.І.Тіхеєвою, не втратили свого значення і сьогодні.

Багато плідних думок про використання природи у вихованні дітей знаходимо у спадщині Н.К.Крупської (1869 – І939). Вона розглядала природу як засіб гармонійного розвитку дітей. Приділяла велике значення перебуванню дітей на лоні природи як необхідній умові зміцнення їх здоров’я. Наполягала на влаштуванні майданчиків при дошкільних закладах, робити все для того, щоб малята якомога більше перебували на свіжому повітрі. Разом з тим, вона настійно рекомендувала розгорнути пропаганду серед матерів, розповідати їм про те, яку користь дає перебування дітей на свіжому повітрі, у природному оточенні.

Розширення обсягу знань про природу Н.К.Крупська пов’язувала з розвитком реалістичних уявлень про навколишнє середовище, формуванням матеріалістичного світорозуміння.

У роботі по ознайомленню дітей з природою Н.К.Крупська рекомендувала використовувати різні методи, щоб забезпечити розв’язання поставлених завдань. Важливе місце вона надавала спостереженням. Підкреслювала, що надзвичайно важливе завдання працівників дитячих садків, міських і сільських, вчити дітей спостерігати, рекомендувала дошкільним працівникам частіше показувати дітям, як ростуть рослини і живуть тварини, вивозити дошкільників на екскурсії у поле, до річки і т.п.

Життєвий досвід, якого набувають діти під час спостережень дає їм змогу самостійно підходити до розуміння зв’язків у природі, дають кращу матеріалістичну “закваску”, ніж будь-що інше. Спостереження розвивають уміння бачити, дають дітям матеріал для роздумів.

Надзвичайно цікавою постаттю, що особливо виявилася за існування української народної республіки була С.Ф.Русова. (1856 – 1944). їй належить розробка національного дитячого садка.

Однією з її провідних ідей було формування дитини засобами рідної природи. С.Ф.Русова переконливо доводить, що природознавство можна визнати за першу науку малих дітей. Це джерело найпотрібніших наукових знань, що дисциплінує розум, привчає дитину до пильних спостережень, до послідовних висновків. Природознавство має найкращий моральний і естетичний вплив на виховання дитини.

С.Ф.Русова важливого значення надавала вивченню природи для розвитку мови дітей. Вона підкреслювала, що найкращий шлях для розвитку мови – враження, що одержують діти від спілкування з живими істотами в природі. Складне людське життя, зазначала вона, не таке просте і близьке дітям, як природа, що повна жвавого, нештучного життя звірів, птахів, комах, які так захоплюють дітей, тішать серце їх своєю зрозумілою психологією, ваблять своєю красою.

У природі ж треба брати і матеріал для сенсорного виховання.

Важливого значення надавала С.Ф.Русова впливу природи на виховання почуття любові до рідного краю. Потрібно виховати у дитини почуття любові до рідного краю і це дасть свої позитивні результати, коли виховання поставлене на національний грунт.

Джерело естетичного виховання С.Ф.Русова вбачала в красі природи: у квітах, метеликах, деревах і листя, у співах птахів, у грі світла на воді, в кольорах зорі, в краєвидах. Увага дітей, – підкреслювала вона, – має бути на все це звернена, діти повинні переживати красу природи за всякої доби року, в дітях має розвинутися почуття природи, яке буде для них утіхою на все життя. Велике значення при цьому, – відмічала вона, – має відчуття краси тих осіб, які стоять найближче до дитини.

Важливе місце у пізнанні природи С.Ф.Русова відводила праці дітей, яка сприятливо впливає на їх фізичне здоров’я, задовольняє інтереси, наближає до хліборобської праці. Скільки наукових спостережень можна провести, скільки радощів діти  зазнають, виплекавши свою квітку, свій огірок, скільки краси можуть утворити серед своїх квітників, - підкреслювала вона. Для організації праці вона радила створити город, садок, де діти мали б змогу садити, спостерігати. Праця дітей повинна бути приємною, не тяжкого, не одноманітною, викликати найбільше творчих сил. У дошкільному закладі повинні бути створені умови і для спостережень за тваринами. Коротке перебування живих звірят в товаристві дітей, вважала вона, викликає у них живу активну симпатію, багато дає для з’ясування самого життя звірят. Важливе значення С.Ф.Русова відводила бесідам з дітьми, розповідям. 3 любов’ю і пошаною, підкреслювала вона, ставляться діти до тих осіб, які чарують їх своїми оповіданнями.

У поглядах видатного педагога А.С.Макаренка (1888 – 1939) привертає до себе увагу оцінка праці в природі як важливого фактора формування особистості. З точки зору А.С.Макаренка, провідна роль у формуванні моральних рис особистості належить правильно організованій трудовій діяльності. В лекціях для батьків А.С.Макаренко вказує на потребу залучати дітей до сільськогосподарської праці.

Видатний український педагог В.О.Сухомлинський (1918 –1970) важливого значення надавав природі як засобу фізичного, розумового, морального та естетичного виховання.

Для реалізації виховного потенціалу природного оточення В.О.Сухомлинський організовує школу під голубим небом.

Спостереження за навчанням молодших школярів привели його до висновку, що одна з основних причин низької успішності учнів початкової школи – поганий стан здоров’я. Для зміцнення фізичних сил дітей В.О.Сухомлинський радив проводити більше часу серед природного оточення. Він організовує прогулянки у ліс, поле, на луки, де діти ходять босоніж, дихають цілющим повітрям, захоплюються простором і безмовною красою природи.

Особливу роль він відводив природі, спілкуванню з нею як фактору розумового розвитку. В книзі "Серце віддаю дітям" він писав, що прагнув до того, щоб перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше слово, діти повинні прочитати сторінки найкращої в світі книги – книги природи.

Спілкування з природою, на думку В.О.Сухомлинського, – засіб формування високих моральних якостей. Краса, – писав В.О.Сухомлинський, – це кров і плоть людяності, добрих почуттів, сердечного ставлення [ 22 ].

Природа допомагає дітям зрозуміти велич людської праці, формує переконання: саме завдяки їй створено добробут, який їх оточує. Працюючи, малята переживають радість творення, – могутнє почуття, без якого неможливо викликати бажання трудитися, приносити користь іншим.

 

З. П. Плохій розробила зміст і методику навчання дітей середнього і

старшого дошкільного віку розумінню цілісності природи (на матеріалі

тваринного світу як однієї з ланок природного ланцюжка залежностей) і впливу

людини на неї; науково обґрунтувала знання про екологічні взаємозв’язки,

доступні розумінню дітей даного віку. Дослідила вплив даного навчання на

формування дбайливого і турботливого ставлення до тварин в середовищі їх

існування [ 18 ].

В дослідженнях Н. М. Кот акцентується увага на необхідність педагогічної

взаємодії між дошкільними навчальними закладами і родинами в розв’язанні

завдань екологічного виховання дошкільників.

Посилення уваги до екологічного виховання дошкільників вимагає пошуку

найбільш ефективних засобів, форм та методів формування екологічної культури дітей. Важливим фактором розвитку дитини є  розвивальне середовище,яке визначається як комплекс психолого-педагогічних,матеріально-технічних,санітарно-гігієнічних,естетичних умов,що забезпечують організацію життя у дошкільному закладі. Навчити дітей любити і шанувати природу можна лише серед самої природи [ 9 ].

Н.А.Рижова створила ефективну систему екологічного виховання в дитячому навчальному закладі. Зокрема її ідеї вміщено в програмі «Наш дом-природа»(1998). Програма націлена на виховання гуманної,соціально активної і творчої особистості дитини 5-6 років,з цілісним поглядом на природу,з розумінням місця людини в ній. У відповідності з програмою діти отримують уявлення про взаємозв’язки в природі,які і допомагають їм здобути зачатки екологічного світорозуміння та культури,відповідального ставлення до оточуючого середовища і самого себе. Програма має методичне забезпечення – розробку зі створення розвиваючої середи в дошкільних закладах,рекомендації з ознайомлення дітей з повітрям,водою.

 Цінним аспектом програми є те,що автор звертає увагу на відходи,які у великій кількості створює людство і які складають реальну небезпеку для природи всієї планети. Програма Н.А.Рижової має продовження в початковій школі [ 19 ].

Г. П. Лаврентьєва розкриває зміст середовища екологічного розвитку, яке

складається з різноманітних елементів, де кожний виконує свою функцію.

Квітник, город, куточок саду, лісу, лугу з різноманітними рослинами стануть

важливими складовими еколого-розвивального середовища, які забезпечать

постійне надходження нової інформації, збуджуватимуть пізнавальний інтерес дітей [ 10 ].

С.Н.Николаєва вважає,що формування екологічної культури – «це становлення свідомо – правильного ставлення до природи у всьому її різноманітті,до людей,які охороняють і створюють на її основі матеріальні і духовні цінності» [ 15 ].

С.Николаева на основі власної концепції екологічного виховання дошкільників створила програму «Юний еколог». Програма має теоретичну і експериментальну основу,орієнтована на особистісний підхід до дитини і її всебічного розвитку. Зміст програми відображає біоцентричний погляд на природу,прослідковує взаємозв’язок організму з середовищем існування в різних аспектах [ 15 ].

Н. В. Лисенко обґрунтувала і апробувала модель процесу екологічного виховання, в основу якої  повинні бути покладені систематизовані знання про

закономірні явища життя рослин і тварин, з якими спілкується дитина [ 12 ].

Важливим фактором розвитку дитини є розвивальне середовище, яке в

психолого-педагогічній літературі визначається як комплекс психолого-

педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних,

естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному

закладі.

Сформувала основи екологічної культури дошкільника. Вказує,що дошкільний вік – це період початкового становлення особистості,впродовж якого відбувається колосальне збагачення і впорядкування її чуттєвого досвіду,оволодіння нею специфічно людськими формами сприймання і мислення,то стає очевидним той факт,що рівень готовності дошкільнят до екологічної освіти і виховання у школі визначається саме системою навчання і виховання в дитячому навчальному закладі,тобто в період дошкільного дитинства. Метою екологічної освіти і виховання є формування системи наукових знань,поглядів,переконань,які закладають основи відповідального та дієвого ставлення особистості до навколишнього середовища.

Н.В.Лисенко зазначала: «В усній народній творчості навколишня природа відтворена з особливою любов’ю,тому для дошкільника народні прикмети,загадки,повір’я – перлини мудрості,зразки високої моралі й благородства. Вони доступні за змістом,формою,легко сприймаються і швидко засвоюються. Саме через них малята чи не вперше дізнаються про природу і побут свого народу,його культуру й традиції.»[ 11 ].

Зміст роботи вихователя з формування в дітей дошкільного віку знань про природу і людину як основи екологічної культури передбачає організацію процесу екологічного виховання з позиції комплексності,системності й наступності.

Велику увагу приділяє спостереженням. Спостереження визначається як дидактична основа різних видів діяльності дітей і форм їх організації,яка зумовлює безпосереднє сприйняття дитиною природного довкілля в усій різноманітності його існування [ 11 ].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Засоби формування знань про природу у дітей дошкільного віку.

 

Дитина живе, розвивається,навчається,виховується у довкіллі під впливом різних засобів. За тлумачним словником засіб визначається як спосіб, прийом, захід, якась спеціальна дія, що дає можливість щось здійснити; те що служить знаряддям у якійсь дії, справі [ 5 ].

Основними засобами ознайомлення дітей з довкіллям є : середовище, природа, ігри,предмети побуту, народні традиції і звичаї, свята, народно-декоративне мистецтво, художня література, усна народна творчість, технічні засоби навчання, образотворче мистецтво, сім`я.

Найбільш впливовим засобом навчання й виховання дитини є середовище, у якому проходить усе життя людини. Середовище розглядається як сукупність умов,що оточують людину і взаємодіють з нею як з організмом, особистістю [5]. Середовище може бути предметним, предметно-просторовим, соціальним, природним.

Предметне середовище розглядається як організована певним чином єдність виробів,що виробляються суспільством промисловим та іншими способами, і забезпечують діяльність людини в побуті і на виробництві; разом з архітектурними спорудами і будинками створюють штучне середовище життєдіяльності людини (С.Л.Новосьолова) [  4 ].

Середовище розвитку дитини - це простір життєдіяльності дитини, умови, у яких відбувається навчання і виховання дитини в дошкільному закладі, у тому числі спеціальне і предметно-просторове [ 4 ].

Предметне розвивальне середовище - це система матеріальних об`єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку.

Предметно-просторове розвивальне середовище - організація простору і використання обладнання відповідно з цілями безпеки, психологічного благополуччя дитини, її розвитку [ 4 ].

Соціальне середовище – суспільні, матеріальні, духовні умови існування і життєдіяльності дитини.

Природне середовище - це фауна і флора, водойми, річки, моря, заказники, космос, що оточують дитину і впливають на її розвиток.

Завдання вихователя дошкільного закладу – створити для дітей своєї групи розвивальне предметне, природне, просторове, соціальне середовище, яке б забезпечувало комфортне життя дитини на основі особистісно-орієнтованої моделі навчання і виховання.

Розглянемо докладніше засоби ознайомлення дітей з природою.

Одним з головних засобів є сама природа. Природа – це все, що існує у Всесвіті: органічний і неорганічний світ, жива і нежива природа, це Космос і всі його складники. К.Д.Ушинський писав: «Природа є одним із могутніх аспектів виховання людини,а саме прискіпливе виховання без участі цього агента завжди відкликається сухістю, однобічністю, неприємною штучністю. Бідна дитина, якщо вона виросла і не зірвала польової квітки, не зім’яла на волі зеленої травички» [ 24 ].

Природа залишає глибокий слід у душі дитини. Вона впливає на всі органи чуття своєю динамічністю, яскравістю, різнобарвними кольорами, загадковістю.

Природа є джерелом розумового розвитку дитини, скарбницею усіх знань дитини. Серед природи дитина стає дослідником, відкриває для себе новий загадковий світ природного довкілля, яке намагається пізнати, дослідити, дійти самостійних висновків.

Високо оцінював природу як засіб навчання і виховання дітей В.О.Сухомлинський. «Я прагнув до того, - писав він, - щоб життєдайне джерело (природа) було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя… Ми йшли в природу, - в ліс, сад, на поле, луки, берег річки… Роль цього засобу, де кожна зустріч з новим явищем довкілля пробуджує у серцях дітей почуття захоплення, неможливо переоцінити»[ 22].

У процесі ознайомлення дітей з природою вихователь повинен здійснювати такі завдання:

- формувати реалістичні уявлення і поняття про предмети і явища природи і зв’язки з ними, виховувати на цій основі реалістичне світорозуміння;

- розвивати допитливість, спостережливість, логічне мислення;

- виховувати любов до природи, бережне і дбайливе ставлення до тварин і рослин;

- виховувати інтерес до праці в природі, працьовитість;

- виховувати екологічну культуру.

Природа є джерелом знань, а знання – це підґрунтя уявлень про довкілля, вони дають можливість дитині практично орієнтуватись у довкіллі, організовувати свою діяльність,формувати своє ставлення до природного довкілля. У процесі діяльності дитини в природі виховується екологічна культура. Випускник дошкільного закладу «уміє помічати забрудненість природного довкілля; виявляє радість, задоволення від перебування в екологічно безпечному куточку природного довкілля; знає, що взаємодіяти з природою слід так, щоб не зашкодити ні їй ні собі; усвідомлює необхідність збереження природи, засуджує негативні вчинки дорослих, однолітків, які шкодять довкіллю» [ 6 ].

Праця – це цілеспрямована діяльність людини, спрямована на виготовлення і використання знарядь праці. Безпосередньо стикаючись з предметами і явищами природи, діти здобувають конкретні явища про неї, установлюють деякі зв’язки між розвитком рослин і доглядом за ними.

Систематична праця на городі, в саду, квітнику та куточку природи підвищує інтерес дітей до рослин, тварин, допомагає виховувати у дітей любов і бережне ставлення до об’єктів природи,сприяє формуванню високих моральних якостей.

Посильна фізична праця позитивно впливає на загальний розвиток дітей,удосконалює функції аналізаторів, і в першу чергу рухового.

Праця в дитячому навчальному закладі застосовується в повсякденному догляді за рослинами і тваринами на земельному участку і в куточку природи. Виховуючи ті чи інші трудові навички, необхідно розширювати або закріплювати знання дітей про природу. Дуже важливо,щоб діти не тільки засвоїли той чи інший прийом, але й зрозуміли для чого він необхідний.

У пізнанні дитиною довкілля суттєву роль відіграє гра як провідний вид діяльності. Суть гри полягає у відображенні дітьми оточуючої дійсності.

Гра є засобом уточнення і закріплення знань, засобом переходе від незнання, неточного знання до повного знання: вона є активною мисленнєвою діяльністю, а також діяльністю, яка не тільки відображає довкілля, а й активно його перетворює.

Суттєву роль у закріпленні і збагаченні знань про природу у дітей відіграють дидактичні ігри. У структурі дидактичної гри є дидактичні завдання, спрямовані на розвиток пізнавальної діяльності. Дидактичні ігри спеціально створюються і розробляються дорослими з різною метою: розвитку мовлення; ознайомлення з довкіллям, сенсорного виховання, з працею дорослих, формування елементарних математичних уявлень тощо. У дидактичних іграх вихователь водночас навчає дітей і грає разом з ними, а діти, граючись, навчаються.

Дидактичні ігри з природніми матеріалами або його зображеннями є основним засобом сенсорного виховання, розвитку пізнавальної діяльності.

Дидактичні ігри, які застосовуються на заняттях, допомагають дітям засвоїти якості предметів і уточнити уявлення, отримані в процесі спостереження за природою.

Українська народна педагогіка є могутнім засобом ознайомлення дошкільнят з природою. Перлини виховної мудрості народу, невичерпна своєрідна скарбниця форм і засобів народного впливу на дітей становлять золотий фонд педагогіки, одного з чинників колективної народної творчості. Відомий український вчений М.Стельмахович таким чином визначив народну педагогіку : «це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що виробляються у домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання,у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання і навчання».

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні в комплексі розв`язувати пізнавальні, навчальні, розвивальні, мовленнєві та виховні завдання. Пізнавальні завдання реалізуються в пізнанні дітьми природи рідного краю.

Ознайомленню дітей із довкіллям сприяють й такі засоби як художня література, усна народна творчість, традиційні та національні свята.

Художні твори у своєму змісті відображають життєві процеси в конкретних формах, допомагають дитині пізнавати життя і впливати на нього. За допомогою художніх оповідань дитина може уявити різні життєві ситуації і тим самим збагатити свої уявлення і поняття про різноманітні явища. Мистецтво слова захоплює дітей, збуджує у них відповідні почуття, переживання, виховує певне ставлення до довкілля. Художня література впливає на розумовий розвиток дітей, розвиває уявлення, пам`ять, мислення, спонукає до узагальнення і висновків, порівнянь, аналізу, синтезу, узагальнення.

Зі змісту творів діти отримують нові знання, дізнаються про те, чого не знали, не бачили. Під час читання творів у дітей накопичуються знання про природу, виховується інтерес і любов до природи,розвивається почуття краси. Використовуючи художні твори необхідно уміло пов’язувати його з безпосереднім сприйманням дітей.

Художній опис вже знайомих рослин, тварин чи явищ природи робить сприймання дітей яскравіше,викликає інтерес до спостереження. Художній опис незнайомих рослин і тварин, який спирається на вже наявні у дітей спостереження і загальні уявлення, створює новий образ, який допомагає знайти описаний об’єкт в природі.

Особливе місце посідають твори усної народної творчості: казки, загадки, прислів`я, приказки, заклички, забавлянки тощо. Художні твори використовуються на заняттях з усіх розділів, у тому числі і на заняттях з ознайомлення дітей з природою.

Використання ілюстративно-наочних посібників. В дитячому навчальному закладі необхідно також використання ілюстративно-наочних посібників із зображеннями різноманітних рослин,тварин і явищ природи. Вони використовуються тоді, коли явища природи та предмети недоступні для безпосереднього спостереження. Крім того ілюстрації необхідні для уточнення та розширення дитячих уявлень про знайомих тварин, рослин, сезонних явищах в природі і т.д.

Картини, діафільми, кінофільми, які відображають природу, визивають у дітей чуттєве сприймання, близьке до сприймання дійсності. Картини повинні бути виконані художньо и мати великі розміри. Кадри діафільмів і кінофільмів, які показують будову і поведінку тварин, потрібно давати крупним планом. Бажано, щоб в основі кінофільмів і діафільмів лежав невеликий сюжет. Показ діафільмів і кінофільмів, який супроводжується розповіддю вихователя або бесідою з дітьми,може бути використаний в усіх групах.

Технічні засоби навчання допомагають вихователю ознайомлювати дітей з довкіллям. Це комплекс різноманітних пристроїв, світлотехнічних. Звукових посібників та апаратури, що використовуються у навчально-виховному процесі з метою передавання і збереження навчальної інформації, контролю за ходом її засвоєння, формування і закріплення знань, умінь і навичок. У дошкільних закладах широко використовуються звукозаписи, грамзаписи. Магнітні записи, платівки. Радіопередачі, телепередачі для дітей, відеозаписи, кінофільми.

В останні роки майже у всіх дошкільних навчальних закладах використовують комп`ютери зі спеціальними ігровими і навчальними програмами.

Не менш важливим засобом є настільно-друковані ігри. Для дітей молодших та середніх груп рекомендують набори картинок, які зображують тварин і диких звірів, листя, квіти, фрукти, овочі. Для більш старших дітей рекомендують ігри типу лото,які в цікавій ігровій формі можуть дати дітям уявлення про домашніх тварин і диких звірів, рослинах лісу, поля, саду, городу, квітника, про сезонні зміни в природі та ін.

З метою закріплення знань дітей використовують такий засіб як свята. Народні свята зазвичай пов’язують з порами року.

Отже, можна зробити висновок,що така кількість засобів дає змогу успішно ознайомлювати дітей з природою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Використання народних прикмет у процесі формування знань про природу у дітей 5-го року життя.

 

Чільне місце у скарбниці духовної культури українського народу посідають прикмети. Що належать до малих жанрів усної народної творчості. Хоч ці твори короткі, але вони мають усі ознаки і особливості справжнього мистецтва. У них відображена багатовікова мудрість народу, його практичний досвід у різних сферах людської діяльності.

Народні прикмети – лаконічні зі слабким естетичним компонентом вислови,зміст яких є наслідком багатовікових спостережень за станом довкілля і зводиться до передбачень погоди,врожаю тощо [ 21 ].

За будовою прикмета – короткий клішований вислів двочленної структури («Якщо А, то буде Б»), у першій частині якого відображено конкретне спостереження за станом навколишнього світу, а в другій – виведено прогноз на майбутнє. До основних жанрових ознак прикмети належать такі: домінантна прогностична функція; двочленна умовно - наслідкова структура тексту; наявність прямих неримованих компонентів; побутування у статусі прогностичної певної усталеної норми; відсутність адресата повідомлення. Народні прикмети не можна одночасно класифікувати як нехудожні, неестетичні тексти. Їм притаманна своєрідна система тропів і прийомів найпоширенішими з-поміж яких є порівняння, гіпербола, метафора, синекдоха, тавтологія, паронімія.

Перелік об’єктів, які можуть прогнозувати погоду,в народних прикметах обмежений. Учені пропонують класифікувати їх за такими рубриками: метеорологічні явища; поведінка тварин, рослин, комах та інших представників фауни; фізичний стан людини; зміни матеріальних предметів та об’єктів культурного оточення людини; поведінка міфологічних істот.

Увесь масив народних прикмет і передбачень наших предків можна поділити на довгострокові (на період від кількох днів до кількох сезонів) і короткотермінові (на найближчий час). Короткотермінові передбачення погоди стосувалися прогнозування опадів, зміни температури,напряму вітру тощо. Як свідчать прикмети,основну увагу люди звертали на різноманітні явища: стан атмосфери,гігроскопічність предметів, зміни в житті тваринного і рослинного світу, власне самопочуття. Ось, наприклад, прикмети, які передбачали сніг: «Якщо вночі з’явився іній – вдень сніг не падатиме»; «Кінь лягає на землю – перед снігопадом»; «Місяць покритий туманцем – до снігу»; «Якщо під вечір снігопад припиняється, а небо не прояснилося,то наступного дня знову падатиме сніг»; «Взимку ліс без вітру шумить – бути хуртовині».

Відлигу віщували такі природні зміни: «Зимова діброва почорніла – наступить відлига з вітром»; «Горобці дружно цвірінькають – на відлигу»; «Кіт лежить догори черевом – на відлигу»; «Білий вогонь у печі – на відлигу».

Вітер прогнозували за такими прикметами: «Ворони сидять на нижніх гілках дерев – буде вітер»; «Вівці стукають лобами – на сильний вітер»; «Кури хвостами стріпують – на вітер»; «Червоний колір місяця в березні – ознака швидкого похолодання,посилення вітру, але ненадовго».

Довгострокові передбачення погоди також ґрунтувалися на спостереженнях за окремими метеорологічними явищами і життям природи. Основою прогностика був сонячний цикл: «Якщо на Трійцю йтиме дощ,то дощитиме до кінця місяця»; «Якщо на Петра(12 липня) спека – на Різдво(7 січня) мороз»; «Яка погода на Покрову(14 жовтня), такою буде зима»; по погоді перших дванадцяти днів, що йшли за днем Спиридона(26 грудня), дізнавалися про погоду кожного з12 місяців наступного року: погода 27 грудня свідчила про погоду на січень, 28 грудня – про погоду лютого, 29 грудня – про березень і т.д.

Прогнозування майбутнього врожаю сприяли спостереження за морозом,снігом та інеєм: «На Різдво йде сніг – защедрить озимина»; «Іній на Пилипа(27 листопада) – буде овес,як липа».

За радянського часу народний календар,прикмети і передбачення піддали нищівній руйнації, тож чимало найдавніших спостережень зникли. У наш час увага до цього пласту народної культури відроджується, вчені зацікавлено ставляться до традиційних спостережень і прикмет, перевіряють їх на достовірність, що дає змогу використовувати народні знання у сучасному житті.

Згадки про значення прикмет у житті людини містять і фольклорні твори (казкова і не казкова проза, обрядові та ліричні пісні), й окремі літературні жанри давньої доби, особливо – лікарські та господарські порадники, календарі, де тексти прикмет подано в цілісному вигляді. Однак наукове вивчення народного прогностика започатковано тільки в ХІХ ст. Найповнішою й у наші дні вважають працю «Поділ часу в русинів» Я.Головацького.

При ознайомленні дітей 5-го року життя з прикметами необхідно спочатку пояснити їх особливості. Вихователеві варто скористатися знаннями дітей, а для цього з`ясувати, які прикмети діти вже знають, як вміють застосовувати їх. Оскільки народні прикмети присутні у народних казках. То вихователеві потрібно акцентувати увагу саме на них.

Прикмети можуть бути початком роботи над казкою або бесідою за її змістом чи засобом завершення думки, тобто висновком. Можуть бути й інші варіанти використання прикмет, враховуючи форму роботи, зміст, основні методи і прийоми, а також засоби їх реалізації.

Особливу увагу вихователеві варто звертати на мову прикмет, образність, конкретність, влучність. Діти наприкінці 5-го року життя вже можуть з допомогою вихователя знайти співзвучні слова, розглянути будову кожного вислову з двох частин. Саме така особливість прикмет і сприяє їх швидкому запам’ятовуванню.

Засвоєння прикмет, їх доцільне вживання можна практикувати у повсякденному житті дітей. Дуже корисно і важливо, щоб сім`я підтримувала такі традиції педагогічного колективу.

Прикмети про природу – енциклопедія на шляху до пізнання. Спостереження за явищами природи, змінами в погоді, які суттєво впливають на працю людини, становлять основу прикмет. Процесс створення прикмет безперервний. Кожна епоха збагачує народну мудрість новими мотивами, образами. Тому в роботі з дітьми варто не тільки користуватися готовими зразками прикмет, а й самим їх творити. Головна мета полягає в тому, щоб виховувати дітей вдумливими, допитливими, творчими. З цією метою бажано використовувати різноманітні засоби періодичної фіксації результатів спостережень дітей: щоденники, альбоми, фото- і кінозйомки, магнітофонні записи тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Експериментальна перевірка використання  народних прикмет у формуванні знань про природу у дітей 5-го року життя.

 

2.1. Виявлення рівня знань про природу у дітей 5-го року життя

       Для дослідження процесу формування знань про природу України у дітей 5-го року життя нами був проведений психолого-педагогічний експеримент. Експериментальне дослідження охоплювало 28 дітей 5-го року життя. Були створені експериментальна та контрольна групи по 14 дітей у кожній.

Метою констатувального етапу нашого дослідження було виявити рівень знань дітей 5-го року життя  про природу.

Для виявлення знань дітей про природу ми розробили програму обстеження, яка містить:

1.   методику обстеження;

2.   систему диференціації отриманих результатів за показниками.

 Методика обстеження передбачала: а) бесіди з дітьми; б) анкетування вихователів; в) математичну обробку отриманих даних.

  

Рівні сформованості знань дітей 5-го року життя про природу України

Достатній рівень характеризується високим ступенем прояву (не менш 70%) виділених показників, а саме: наявністю чітко сформованих відповідно вікові знань про природу найближчого оточення, віддалених регіонів та Космосу, рослинний та тваринний світ, його взаємозв’язки з неживими об’єктами природи.

Для середнього рівня характерний високий ступінь прояву більше половини показників (50-70%), а саме: наявність більш-менш повних знань про природу найближчого оточення, про деяких представників рослинного і тваринного світу, однак дитина не завжди може пояснити їх взаємозв’язок із неживими об’єктами природи.

Під низьким рівнем розуміємо мінімальний прояв визначених показників (менше, ніж 30%), а саме: наявність фрагментарних знань про природу, природні об’єкти та взаємозв’язки між ними.

Наше експериментальне дослідження проводилось у три послідовні та взаємопов’язані етапи.

На першому етапі дослідження ми вивчали рівень сформованості знань дітей про природу, використовуючи такі методи як індивідуальні бесіди, бесіди із застосуванням ілюстративного матеріалу на допомогу дітям із слабкими знаннями.

Другий етап дослідження полягає у проведенні з дітьми серії занять, вправ та ігор природознавчого змісту відповідно до розробленої нами системи заходів на тему  «Природа України: народний синоптик».

Третій етап дослідження передбачав проведення контрольного обстеження дітей із метою виявлення ефективності пропонованої нами системи навчально-виховної роботи.

Реалізація нашої експериментальної роботи почалась із проведення констатувального етапу дослідження, що полягав у здійсненні комплексної роботи з дітьми експериментальної та контрольної груп із метою виявлення рівнів сформованості знань дітей про природу.

Комплексна робота передбачала:

1.   проведення індивідуальних бесід з дітьми експериментальної та контрольної груп для з’ясування рівня їхніх знань про природу найближчого оточення, неживі об’єкти природи, рослинний світ та взаємозв’язки між ними;

2.   анкетування вихователів.

Із метою виявлення рівня сформованості знань дітей про природу, нами були проведені бесіди з дітьми. Перша з них включала такі запитання:

1. Які пори року ти знаєш?

2. Які природні явища ти знаєш?

3. Що освітлює небо вдень?

4. Кому потрібне сонячне тепло на Землі?

5. Коли Сонце гріє найбільше?

6. Що можна побачити на небі вдень?

7. Якого кольору бувають хмари? Якої форми?

8. Що можна побачити в небі вночі?

9. Чи завжди Місяць буває округлим? Яким він може бути ще?

Друга бесіда мала на меті виявити знання дітей про живі та неживі об’єкти природи і містила такі запитання:

1.   З чого складається рослина?

2.   Які ти знаєш дерева?

3.   Які ти знаєш кущі?

4.   Чи у всіх рослин є листочки? Як називаються листочки у ялинки та сосни?

5.   Назви рослини, які  ростуть на городі?

6.   Які рослини саду тобі відомі?

7.   Які рослини ростуть в лісі?

8.   Які рослини ростуть у полі?

9.   Чи можуть рости рослини у воді? Назви їх.
10. Назви тварин, які восени з настанням холодів зникають, а на весні з’являються.
11. Назви перелітних птахів. Яких зимуючих птахів ти знаєш?.

Індивідуальні бесіди з дітьми проводилися у другу половину дня.

Анкетування вихователів дало нам змогу побачити, як здійснюється екологічне виховання дітей у ДНЗ, якими методи та засоби використовуються. Більшість вихователів, які взяли участь у нашому анкетуванні мають стаж роботи більше 5 років. Для виховання у дітей поваги до живих та неживих об’єктів природи використовують не тільки заняття з курсу ознайомлення дітей з навколишнім світом, а й прогулянки. Серед різноманіття засобів та методів педагогічної роботи перевага віддавалась бесіді, читанню творів на екологічну тематику, роботі з ілюстративним матеріалом, спостереженню у природі. Не всі вихователі добре ознайомлені з народними прикметами, знають найуживаніші, але рідко використовують їх у своїй практиці.

Якісний аналіз відповідей дітей контрольної та експериментальної групи (І бесіда).

Всі діти експериментальної та контрольної групи знають пори року та що освітлює небо вдень. У значної більшості дітей сформовані знання про пори року та сезонні явища природи.

На запитання про значення сонячного тепла на Землі більша частина дітей обох груп відповіла так:  «щоб не замерзнути», «щоб влітку плавати, засмагати», «щоб бігати, гуляти». Меншість діток  дали відповідь з екологічної точки зору: «щоб не загинули рослини (тварини)», «щоб метелики (пташки) літали», «щоб квіти та рослини жили». Незначна кількість дітей взагалі не відповідали на це запитання.

Не було труднощів у відповіді на інші запитання. Майже всі діти обох груп знали, коли сонце гріє найбільш і що вдень на небі можна побачити сонце або хмари («В день на небі є сонечко, і можуть бути хмарки», «Якщо сонечка немає, небо усе у хмарках і може піти дощ», «Сонечко гріє і світить вдень, а вночі є Місяць і зорі»). Більшість діток правильно назвали кольори хмар («Хмари бувають різного кольору», «Я бачив сірі хмари і білі», «Хмари білого кольору, а перед дощем можуть дуже темними», «А з темної хмари завжди дощ іде і блискавка. Я боюся») та можливі форми («Хмари були як слоники (коники, що біжать)», «Ми з мамою роздивились у хмарах палац», «Вони як лев, що відпочиває (як тісто у мами на столі; як великі гори)»).

Більшість діток називали у нічному небі лише один об’єкт, або Місяць, або зорі.

Не всі діти знають форми Місяця залежно від його фаз. Були названі або серпик, або круг.

 

Якісний аналіз відповідей дітей контрольної та експериментальної групи (ІІ бесіда).

 

Результати другої бесіди були кращі, але все ж таки відповіді були не достатньо повними.

Про склад рослини ми мали неповні відповіді від дітей експериментальної та контрольної груп. Були названі окремі частини рослини («У рослин є листя, гілочки, квіти», «Я думаю, що із стовбура, листя та гілок», «З коріння, листя», «У яблуні є яблука, листя і стовбур»). Майже не називалися корінь, голочки у ялин як різновид листя.

Серед названих дерев переважали ялинка, берізка, горобина, яблуня.

Серед більш знаних кущів – троянда, бузок, смородина.

Майже всі діти дали стверджувальну відповідь на запитання «Чи є у всіх рослин листочки?». Тільки після додаткового питання називають голочки у ялини або сосни.

До городніх рослин віднесені були дітьми обох груп такі як картопля, капуста, помідори, огірки.

До рослин саду – яблуня, слива, малина, смородина, суниця.

До рослин лісу діти віднесли як дерева, так і гриби.

Пшеницю, горох, буряк, кукурудзу більшість діток віднесли до рослин полів.

Проблеми виникли з рослинами, які ростуть у воді. Не всі діти впорались з цим завданням. Тільки декілька з них назвали ряску, кропивку та лілії.

На жаль, більшість діток , близько 70%, дали неповні відповіді на запитання про тварин, які зникають з настанням холодів і з’являються навесні та на запитання про зимуючих та перелітних птахів.

Серед тварин, які сплять взимку були названі лише ведмідь та їжак.

Серед перелічених зимуючих були горобці, ворони, голуби. До перелітних птахів діти віднесли диких качок, шпаків, ластівок, лелек.

Також у нашому дослідженні  нами була врахована експертна оцінка знань дітей кожної групи вихователем.

Результати відповідей дітей кожної групи та оцінка їх знань про природу вихователем були оформлені у вигляді таблиць (Див. таблиця 2.1.,2.2)

 

Таблиця 2.1

Рівні знань про природу дітей експериментальної групи

 

№	Ім’я дитини	1 бесіда	2 бесіда	Оцінка рівня знань дитини вихователем	Рівень знань
1	Діма К.	С	В	С	С
2	Іван Б.	С	С	С	С
3	Андрій Г.	С	С	С	С
4	Даша П.	С	В	В	В
5	Аня Н.	Н	Н	Н	Н
6	Діма О.	С	Н	Н	Н
7	Сашко Л.	Н	Н	Н	Н
8	Валя К.	Н	С	Н	Н
9	Валя П.	В	С	В	В
10	Андрій З.	С	С	С	С
11	Мишко П.	Н	Н	Н	Н
12	Оля Д.	С	С	С	С
13	Оксана Л.	Н	Н	Н	Н
14	Віка Г.	Н	С	С	С

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.2

Рівні знань про природу дітей контрольної  групи

№	Ім’я дитини	1 бесіда	2 бесіда	Оцінка рівня знань дитини вихователем	Рівень знань
1	Олег Д.	Н	С	Н	Н
2	Тома Я.	С	С	С	С
3	Богдан О.	С	С	С	С
4	Євген В.	С	С	С	С
5	Алла Т.	С	С	С	С
6	Свєта З.	С	В	В	В
7	Віта П.	С	В	С	С
8	Євген П.	Н	С	С	С
9	Костя Л.	Н	Н	Н	Н
10	Аня Г.	Н	Н	Н	Н
11	Вітя Ш.	С	С	С	С
12	Діма К.	В	В	В	В
13	Стас С.	С	В	В	В
14	Маша С.	Н	С	Н	Н

 

 

Кількісний аналіз відповідей дітей експериментальної групи

Аналізуючи результати відповідей дітей експериментальної групи, можна стверджувати, що під час першої бесіди високий рівень знань показали 7,2% дітей (1 респондент); середній рівень – 50% дітей (7 респондентів); низький рівень – 42,8% дітей (6 респондентів).

Під час другої бесіди високий рівень знань показали 14,3% дітей (2 респонденти); середній рівень – 50% дітей (7 респондентів); низький рівень – 35,7% дітей (5 респондентів).

На думку вихователів високий рівень знань про природу мають 7,2% дітей (1 респондент); середній рівень – 42,8% дітей (6 респондентів); низький рівень – 50% дітей (7 респондентів).

Узагальнюючи ці результати, ми виявили, що високий рівень знань про природу в експериментальній групі мають 14,4% дітей (2 респондентів); середній рівень – 42,8% дітей (6 респондентів); низький рівень - 42,8% дітей (6 респондентів).

 

Кількісний аналіз відповідей дітей контрольної групи

Аналізуючи результати відповідей дітей контрольної групи, можна констатувати наступне.

Під час першої бесіди високий рівень знань показали 7,2% дітей (1 респондент); середній рівень – 57,1% дітей (8 респондентів); низький рівень – 35,7% дітей (5 респондентів).

Під час другої бесіди високий рівень знань показали 21,4% дітей (3 респондентів); середній рівень – 64,2% дітей (9 респондентів); низький рівень – 14,4% дітей (2 респондентів).

На думку вихователів, високий рівень знань про природу мають 14,4% дітей (2 респонденти); середній рівень – 57,1% дітей (8 респондентів); низький рівень – 28,5% дітей (4 респондентів).

Узагальнюючи ці результати, ми виявили, що високий рівень знань про природу у дітей контрольної групі показали 21,5% дітей (3 респондентів); середній рівень – 50% дітей (5 респондентів); низький рівень – 28,5% дітей (4 респондентів).

Для порівняння результатів, всі данні ми занесли до таблиці 2.3 та відобразили на рисунку 2.1.

 

 

 

 

 

                                                                                                         Таблиця 2.3 

Рівні знань про природу у дітей експериментальної та контрольної груп

 

	Контрольна група	Експериментальна група
Високий	21,5%	14,4%
Середній	50%	42,8%
Низький	28,5%	42,8%

 

Гістограма має такий вигляд

Рисунок 2.1. Рівні знань про природу дітей експериментальної та контрольної групи.

Отже, результати нашого дослідження на цьому етапі показали, що рівні знань про природу у дітей контрольної та експериментальної груп майже не відрізняються. Більшість дітей показали середній рівень знань про природу. На жаль, майже третина дітей показали низький рівень знань про природу.

 

 

2.2. Система роботи з використання народних прикмет у формуванні знань про природу дітей 5-го року життя

         Плануючи і проводячи роботу з  використання народних прикмет у формуванні знань про природу дітей 5-го року життя, ми передбачали покращити результати  констатувального експерименту.

 З цією метою   розробили тематично-перспективний план заходів за темою «Природа України: народний синоптик» і провели таку роботу з дітьми.

Таблиця 2.4

Перспективне планування використання народних прикмет у формуванні знань про природу дітей 5-го року життя

Дата	Форми роботи	Програмовий зміст	Використані прикмети
8.02   22.02   24.02   29.02	Піші переходи: 1.«Хто живе у зимовому парку»; 2.«Спостереження за горобиною»; 3. «Чудовий світ зими»; 4. «У зимовому парку».	Мета: знайомити дітей з причинно-наслідковими явищами в природі. Формувати у дітей вміння аналізувати, систематизувати ці явища, робити узагальнення  шляхом запитань, порівнянь, пригадувань. Встановлювати зв’язки між природою і погодою. Знайомити з прикметами. Розвивати увагу, пам’ять, мову. Виховувати розсудливість	Лютий багатий снігом - квітень буде щедрий на воду. Початок лютого погідливий - весну чекай ранню, ясну, погожу. Ворона заховала свого дзьоба під крило - сильно похолодає. Якщо сніг гне гілля, врожай буде рясний. Глибокий сніг узимку - на дощове літо. Лютий без снігу - літо без хліба. Багато ягід на горобині – до холодної зими. Багато ягід горобини – чекай на тріскучі морози.
14.02                             27.02	Дидактичні ігри: 1.«Птахи поруч з нами».                           2.«Відлітає, не відлітає?».	Мета: продовжувати знайомити дітей з природою рідного краю, з народними  прикметами, пов’язаними з птахами; розвивати мовлення дітей; активізувати словник дітей назвами птахів. Розвивати логічне мислення. Виховувати доброзичливе ставлення до птахів;    Мета: Уточнити знання дітей про птахів, які відлітають у теплі краї: ластівка. шпак, а зимуючі переселяються ближче до людських осель. Розвивати уявлення, мову, мислення. Знайомити з народними  прикмета-ми, пов’язаними з птахами. Виховувати доброзичливе ставлення до птахів.	Ворона під крило ніс ховає - до холоду. Вранці сорока стрибає з гілки на гілку - на відлигу. Ворони каркають усією зграєю - до морозу, влаштовують в небі хороводи - на снігопад, сідають на землю - до відлиги, вмощуються на нижніх гілках дерев - на вітер. Голуб, відпочиваючи, ховає одну ніжку в пір’я - чекай різкого похолодання.
9.02	Співбесіди та моделювання мовленнєві ситуації: «Пташина їдальня» (спостереження).	Мета: розширити та поглибити знання дітей про пристосування птахів взимку. Продовжувати знайо-мити дітей  з прикме-тами, пов’язаними з зимою; розвивати мов-лення дітей, вчити вживати складні речення, збагачувати словник дітей дієсловами. Розвивати мислення, уяву, спостережливість. Виховувати любов до природи.	Ворони каркають усією зграєю - до морозу, влаштовують в небі хороводи - на снігопад, сідають на землю - до відлиги, вмощуються на нижніх гілках дерев - на вітер. Багато ягід на горобині – до холодної зими. Багато ягід горобини – чекай на тріскучі морози. Ворона під крило ніс ховає - до холоду.
10.02                                                                 17.02	Інтегровані заняття: «Будь природі другом» (рідна природа і валеологія).                                                           «Зимі з Весною помиритись, а вам ніколи не сваритись» (за мотивами Стрітення).	Програмовий зміст: закріпити знання дітей про характерні особливості сезонних змін у природі, використовуючи прикмети. Вчити орієнтуватись в рослинному і тваринному світі, встановлювати ланцюжок взаємозв’язку явищ в природі. Познайомити дітей з проблемою забруднення навколишнього середовища. Підвести до розуміння необхідності охорони навколишнього середовища. Розвивати спостережливість, пам’ять, увагу. Виховувати почуття радості від співпраці і спільних дій (з однолітками і об’єктами живої природи), дбайливе ставлення до лісу і його мешканців, бажання допомагати природі. Мета: продовжувати ознайомлювати дітей з традиціями українського народу, а саме, зі святом Стрітення, прикметами, пов’язаними з ним, прилучати дітей до духовної культури. Закріплювати уявлення про дружбу і доброзичливі взаємини, спонукати до спільної діяльності, виховувати миролюбність. Закріплювати навички ліплення під час роботи з тістом (скочування, витягування, сплющення частин).	Ластівки літають низько над землею – буде дощ. Пташки в’ють гніздечка з південної сторони – до холодного                        літа. Кульбабки закрили квіточки – скоро буде дощ. Багато роси – день без дощу                                                                   На Стрітення із стріх капає - бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх не капає - весна буде рання, суха. Цього дня відлига - на ранню й теплу весну, сніг - на дощову, тривалу, а коли хуга - весна буде пізня й холодна. День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.
15.02	Екологічна стежина: «Сліди на снігу».	Мета: розширити знання дітей про  зимові явища в природі, про зовнішній вигляд та характерні особливості поведінки зимуючих птахів, використовуючи прикмети. Вчити спостережливості; сприяти здобуванню позитивних емоцій, вражень від спостережень, підгодовування птахів.	Ворона під крило ніс ховає - до холоду. Ворони каркають усією зграєю - до морозу, влаштовують в небі хороводи - на снігопад, сідають на землю - до відлиги, вмощуються на нижніх гілках дерев - на вітер Голуб, відпочиваючи, ховає одну ніжку в пір’я - чекай різкого похолодання.
21.02	Художньо-літературний розвиток: Вікторина: вірші, загадки, прислів’я, прикмети про об’єкти живої та неживої природи;	Мета: формувати  в дітей узагальнені уявлення про живу й неживу природу. Розвивати пам’ять, зв’язне мовлення. Виховувати інтерес до народної творчості.	Ворони купаються ранньою весною - до тепла. Журавель прилетів - скоро лід зійде. Птахи в'ють гнізда на сонячній стороні - на холодне літо. Сині хмари - на тепло і дощ.
13.02	Народні перлинки про птахів.	Мета: вчити дітей Запам’ятовувати народні потішки-забавлянки про птахів, прикмети. Розвивати поетичне сприймання народної творчості, уяву. Виховувати доброзичливість.	Голуб, відпочиваючи, ховає одну ніжку в пір’я - чекай різкого похолодання. Журавель прилетів - скоро лід зійде. Вранці сорока стрибає з гілки на гілку - на відлигу.
16.02 20.02 23.02 28.02	Читання художніх творів. Л.Костенко «Зимові горобці», П. Сорока «Ранковий обід», Г.Демченко «Пташка», українські народні казки про природу.	Мета: продовжувати вчити дітей уважно слухати твори, розрізняючи їх за жанром, відповідати на запитання вихователя. Закріпити знання про природу засобами народних прикмет. Розвивати пам’ять, фонематичний слух. Виховувати бажання допомагати тваринам взимку.	Птахи в'ють гнізда на сонячній стороні - на холодне літо. Притихли кімнатні птахи - на мороз. Буде сильний мороз, якщо в одному дуплі побачите кілька білок. Глибокий сніг узимку - на дощове літо. В лютому дерева вкриваються пухнастим інеєм - на щедру медову взятку.

 

Ми вважаємо, що розроблена нами методика не тільки покращить знання дітей про природу, а й поглибить знання з народознавства, сприятиме вихованню бережливого ставлення до оточуючого середовища.

Розроблена нами методика використання народних прикмет природознавчого характеру на основі використання різноманітних форм ознайомлення з природою в природі дозволяє дітям самостійно встановлювати елементарні  зв’язки між живою та неживою природою; віднаходити прості закономірності та залежності, а також їх підтвердження.

Розроблена система роботи сприяє розвитку спостережливості і допитливості в дітей цього віку, а також підвищує рівень пізнавального інтересу до своєї місцевості і до ознайомлення з нею. Виявлено, що найефективнішими формами роботи з ознайомлення дітей з природою з допомогою народних прикмет виявились спостереження, читання художньої літератури та ігри. Діти з задоволенням сприймали запропонований ним матеріал, зазвичай в ігровій формі. Розроблена система роботи позитивно впливала на емоційний стан дітей та сприяла розвитку пізнавальної активності та інтересу до природи рідної місцевості.

Успішно діти запам’ятали прикмети, які використовували у декількох формах роботи ознайомлення з природою та під час повсякденної діяльності, тобто під час не однократного використання. Діти настільки звикли до того, що майже кожен день використовувались народні прикмети, що навіть самостійно намагались їх вживати, а деякі творчо підходили до цього і намагались самостійно придумувати прикмети.

 

 

 

 

2.3. Результати перевірки впливу народних прикмет на формування знань про природу у дітей 5 року життя

Мета: встановити ефективність запропонованої системи роботи.

Завдання:

1. Провести контрольний зріз.

2. Зробити порівняльний аналіз результатів констатувального та  контрольного експерименту.

Користуючись тими ж методиками, що й у констатувальному експерименті, ми провели обстеження в контрольній та експериментальній групах з метою визначення ефективності пропонованої нами системи навчально-виховної роботи.

Нами були повторно проведені бесіди з  дітьми про природу.

Після проведення повторних бесід з дітьми, всі дані були занесені до таблиць.

Розглянемо більш детально зміни показників у дітей експериментальної та контрольної груп за період проведення дослідної роботи.

Таблиця 2.5

Рівні знань дітей експериментальної групи

№	Ім’я дитини	1бесіда	2 бесіда	Оцінка рівня знань дитини вихователем	Рівень знань
1	Діма К.	С	В	В	В
2	Іван Б.	С	В	С	С
3	Андрій Г.	В	В	В	В
4	Даша П.	В	В	В	В
5	Аня Н.	Н	С	С	С
6	Діма О.	С	С	С	С
7	Сашко Л.	Н	С	Н	Н
8	Валя К.	Н	С	С	С
9	Валя П.	В	В	В	В
10	Андрій З.	С	В	С	С
11	Мишко П.	Н	С	Н	Н
12	Оля Д.	В	В	В	В
13	Оксана Л.	Н	С	Н	Н
14	Віка Г.	С	С	С	С

 

Таблиця 2.6

Рівні знань дітей контрольної  групи

№	Ім’я дитини	1 бесіда	2 бесіда	Оцінка рівня знань дитини вихователем	Рівень знань
1	Олег Д.	Н	С	Н	Н
2	Тома Я.	С	С	С	С
3	Богдан О.	С	С	С	С
4	Євген В.	С	С	С	С
5	Алла Т.	С	В	В	В
6	Свєта З.	В	В	В	В
7	Віта П.	С	В	С	С
8	Євген П.	С	С	С	С
9	Костя Л.	Н	Н	Н	Н
10	Аня Г.	Н	Н	Н	Н
11	Вітя Ш.	С	С	С	С
12	Діма К.	В	В	В	В
13	Стас С.	В	В	В	В
14	Маша С.	Н	С	С	С

 

Якісний аналіз відповідей дітей контрольної (І бесіда)

Аналізуючи результати відповідей дітей контрольної групи на запитання І бесіди, можна зробити такі висновки. Труднощі у дітей даної групи виникли у питанні про потребу  сонячного тепла на Землі. Діти давали неповні відповіді, які більш торкались особистих  відчуттів та бажань («щоб було тепло», «я не хочу мерзнути», «влітку можна буде плавати та загоряти»). Дуже мало відповідей  стосувалось екологічної точки зору. Найпоширеніші були такі: «щоб дерева (квіти, звірі, птиці) не замерзли», щоб дерева квітнули».

Всі діти групи відповіли правильно на запитання стосовно того, що можна побачити на небі вдень, та коли тепліше за всі пори року гріє Сонце.

На  запитання про те, що можна побачити уночі, майже всі діти відповіли «Місяць (зорі)». Тобто, більшість діток називали лише один об’єкт. Лише декілька діток назвали і Місць і зорі. Дуже гарною і повною, на наш погляд, була відповідь Світлани З. : «Вночі темно. Сонечка немає, але можна побачити Місяць і зорі».

 

Якісний аналіз відповідей дітей експериментальної групи (І бесіда).

Всі діти експериментальної групи знають пори року та що освітлює небо вдень. У значної більшості дітей сформовані знання про пори року та сезонні явища природи.

На запитання про значення сонячного тепла на Землі більша частина дітей відповіла так:  «щоб не замерзли люди, звірі», «щоб влітку можна було плавати, засмагати», «щоб бігати, гуляти», «щоб не загинули рослини (тварини)», «щоб квіти та рослини жили».

Не було труднощів під час відповіді на інші запитання. Всі діти групи знали, коли сонце гріє найбільш і що вдень на небі можна побачити сонце або хмари. Більшість діток правильно назвали кольори хмар («Хмари бувають різного кольору», «Я бачив сірі хмари, білі і майже чорні», «Хмари перед дощем можуть дуже темними») та можливі форми («Хмари були схожі на конячок,  що біжать)», «В хмарах можна розгледіти  палац»).

Меншість діток експериментальної групи називали у нічному небі лише один об’єкт, або Місяць, або зорі. Більшість вже називали два об’єкти і Місяць, і зорі.

Змінилися відповіді що форми  Місяця залежно від його фаз. Були названі і серпик, і круг. Фазу молодого Місяця дітки назвали  «півкруг», «ще Місяць буває як коло, але з однієї сторони нерівний».

 

Якісний аналіз відповідей дітей контрольної (ІІ бесіда).

 Результати другої бесіди були кращі, але все ж таки відповіді були не достатньо повними. До складу рослин діти контрольної групи віднесли частини дерева, куща.  Знов деякі з діток забували назвати корінь. Найпоширеніші з частин були квіти, листя, гілочки, тобто наземні частини («У дерева є стовбур, гілочки, листя і квіти», «Коли дерево виростає, то в нього багато листя, гілок, але один стовбур», «На кущах також є листячко, квіти або ягоди», «Корінь не видно, він у землі»).

 Серед названих дерев переважали ялинка, клен, горобина, каштан, яблуня.

Серед кущів – троянда, бузок, смородина.

Майже всі діти дали стверджувальну відповідь на запитання «Чи є у всіх рослин листочки?». Тільки після додаткового питання називають голочки у ялини або сосни.

Невтішними були відповіді дітей на запитання про зимуючих тварин та птахів. Відповіді були неповними. Діти частіше називали їжаків та ведмедів як тварин, що зникають восени та з’являються навесні («Взимку сплять ведмеді, їжаки», «Мама мені читала, що ящірки та вужі сплять зимою, а весною прокидаються», «Зимою сплять ведмеді. Вони роблять собі барлогу і сплять до весни») .

 

Якісний аналіз відповідей дітей експериментальної групи (ІІ бесіда).

Низького рівня знань в експериментальній групі під час другої бесіди ми не виявили.

Розширився перелік назв дерев. Діти до знаних додали клен, каштан, сливу, липу.

До переліку назв кущів діти додали виноград, малину.

Всі діти експериментальної групи відмітили, що у таких дерев як сосна та ялина голочки є листям.

Не було проблем і в назвах рослин саду, лісу та городу. Всі діти відповідали правильно.

Пшеницю, жито, горох, буряк діти віднесли до рослин полів.

Проблеми виникли з рослинами, які ростуть у воді. Не всі діти впорались з цим завданням. Тільки декілька з них назвали ряску, кропивку та лілії.

На запитання про тварин, які з’являються на весні і зникають з настанням осінніх холодів, діти відповідали більш впевнено. Серед таких тварин були названі їжак, вуж, ведмідь («Сплять взимку ведмеді, їжаки», «Навесні з барлоги вилазить ведмідь. Він спить всю зиму», «Весною на сонечко вилазять грітися вужі, змії, ящірки»).

«Весною до нас прилітають лелеки, ластівки», «Як стане тепло, прилетять з вирію лелеки, гуси, шпаки», «Шпаки і ластівки відлітають у теплі краї, а весною прилітають». Такі відповіді дали діти експериментальної групи  на запитання про перелітних птахів.

Також у нашому дослідженні  нами була врахована експертна оцінка знань дітей кожної групи вихователем.

Результати відповідей дітей кожної групи та оцінка їх знань про природу вихователем були оформлені у вигляді таблиць 2.4 та 2.5.

 

Кількісний аналіз відповідей дітей експериментальної групи

(І та ІІ бесіди)

Аналізуючи результати відповідей дітей експериментальної групи, можна стверджувати, що під час першої бесіди високий рівень знань показали 28,5% дітей (4 респонденти); середній рівень – 35,75% дітей (5 респондентів); низький рівень – 35,75% дітей (5 респондентів).

Під час другої бесіди високий рівень знань показали 50% дітей (7 респондентів); середній рівень – 50% дітей (7 респондентів).

На думку вихователів, високий рівень знань про природу мають 35,7% дітей (5 респондентів); середній рівень – 42,8% дітей (6 респондентів); низький рівень – 21,5% дітей (3 респондентів).

Узагальнюючи ці результати, ми виявили, що високий рівень знань про природу в експериментальній групі мають 35,7% дітей (5 респондентів); середній рівень – 42,8% дітей (6 респондентів); низький рівень – 21,5% дітей (3 респондентів).

 

Кількісний аналіз відповідей дітей контрольної групи

(І та ІІ бесіди)

Аналізуючи результати відповідей дітей контрольної групи, можна констатувати наступне.

Під час першої бесіди високий рівень знань показали 21,5% дітей (3 респонденти); середній рівень – 50% дітей (7 респондентів); низький рівень – 28,5% дітей (4 респонденти).

Під час другої бесіди високий рівень знань показали 35,7% дітей (5 респондентів); середній рівень – 50% дітей (7 респондентів); низький рівень – 14,3% дітей (2 респонденти).

На думку вихователів, високий рівень знань про природу мають 28,5% дітей (4 респонденти); середній рівень – 50% дітей (7 респондентів); низький рівень – 21,5% дітей (3 респонденти).

Узагальнюючи ці результати, ми виявили, що високий рівень знань про природу у дітей контрольної групі показали 28,5% дітей (4 респондентів); середній рівень – 50% дітей (5 реципієнтів); низький рівень – 21,5% дітей (3 респонденти).

    Для порівняння результатів, всі данні ми занесли до таблиці 2.6 та відобразили на рисунку 2.2.

 

 

 

Таблиця 2.7

Рівні знань про природу у дітей експериментальної та контрольної групи.

 

	Контрольна група	Експериментальна група
Високий	28,5%	35,7%
Середній	50%	42,8%
Низький	21,5%	21,5%

 

 

 

Рис. 2.2. Рівні знань про природу дітей експериментальної та контрольної групи на контрольному етапі експерименту.

Отже, дані обстежень знань дітей експериментальної та контрольної груп про природу з використанням народних прикмет свідчать, що показники рівня знань значно зросли у дітей експериментальної групи. Так, кількісні показники високого рівня знань у дітей експериментальної групи зросли з 14,4% до 35,7%, у контрольній відповідно – з 21,5% до 28,5% . Кількісні показники низького рівня знань зменшились від 42,8% до 21,5% в експериментальній групі та від 28,5% до 21,5% в контрольній групі.

Таким чином, на основі проведеного аналізу, зі всією очевидністю, можна констатувати, що застосована нами система експериментальних занять, складовою частиною якої було ознайомлення дітей з народними прикметами про явища природи, її живі та неживі об’єкти, позитивно вплинула на покращання знань про природу у дітей 5-го року життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендації вихователям

1. Мати достатній обсяг знань про світ природи;
2. Знати народні прикмети до кожної пори року, явища природи, живі та неживі об’єкти природи;
3. При кожній нагоді використовувати ці знання й передавати їх дітям;
4. У процесі навчальної діяльності враховувати вікові можливості малят, не перевантажувати їх знаннями;
5. Під час проведення піших переходів, спостережень звертати увагу дітей на те чи інше явище природи, живий або неживий її об’єкт та використовувати відповідні прикмети;
6. Під    час    роботи    головну    увагу    приділяти    моральній    та інтелектуальній спрямованості дітей;
7. Знайомлячи дитину з тією чи іншою прикметою, врахувати наявний досвід дошкільників;
8. Будувати роботу на основі системного підходу, використовуючи календарно-перспективне планування;
9. Урізноманітнювати   роботу   активними   формами   та   методами ознайомлення з природою;
10.  В практику роботи впроваджувати такі ефективні форми організації праці з дитиною, як: тематичні дні, екологічні проекти, екологічні стежини.
11.  Акцентувати увагу на прикмети, які присутні в художніх творах.
12.  Особливу увагу вихователеві варто звертати на мову прикмет, образність, конкретність, влучність.
13. Необхідно розглядати з дітьми будову кожного вислову з двох частин. Саме така особливість прикмет і сприяє їх швидкому запам’ятовуванню.
14.  Вроботі з дітьми варто не тільки користуватися готовими зразками прикмет, а й самим їх творити.

 

 

 

Висновки

Ознайомлення дітей з природою є одним з основних напрямів у навчально-виховній роботі дошкільного навчального закладу. Це важливий засіб різнобічного розвитку дитини,формування моральних,інтелектуальних та естетичних почуттів. Проблема ознайомлення дітей з природою на всіх етапах розвитку суспільства займала одне з найважливіших місць. Цією проблемою займалися видатні педагоги минулого (Я.Коменським,Д.Локком, Й.Песталоцці,Ф.Фребелем,М.Монтессорі,В.Одоєвським,К.Ушинським,Є.Фльриною та ін.), які заклали фундамент ознайомлення дітей з природою дітей.

В сучасних умовах велике значення мають роботи Н.Горопаха, П.Глухової, Н.Кот, Н.Лисенко, С.Ніколаєвої, З.Плохій, Н.Рижової, Н.Яришевої , які вважають, що основи екологічного виховання закладаються в дошкільному дитинстві.

Для ознайомлення дітей з природою займають народні прикмети, що належать до малих жанрів усної народної творчості. Хоч ці твори короткі, але вони мають усі ознаки і особливості справжнього мистецтва. У них відображена багатовікова мудрість народу, його практичний досвід у різних сферах людської діяльності.

Народні прикмети – лаконічні зі слабким естетичним компонентом вислови,зміст яких є наслідком багатовікових спостережень за станом довкілля і зводиться до передбачень погоди,врожаю тощо. Прикмети про природу – енциклопедія на шляху до пізнання. Головна мета полягає в тому, щоб виховувати дітей вдумливими, допитливими, творчими. З цією метою бажано використовувати різноманітні засоби періодичної фіксації результатів спостережень дітей: щоденники, альбоми, фото- і кінозйомки, магнітофонні записи тощо та форми ознайомлення з природою.

Нами було проведено дослідження на виявлення рівня сформованості знань дітей 5-го року життя про природу. Після обробки результатів виявилось, що показники рівня знань значно зросли у дітей експериментальної групи. Так, кількісні показники високого рівня знань у дітей експериментальної групи зросли з 14,2% до 35,7%, у контрольній відповідно – з 21,5% до 28,5% . Кількісні показники низького рівня знань зменшились від 42,8% до 21,5% в експериментальній групі та від 28,5% до 21,5% в контрольній групі.

На нашу думку, однією з причин низького рівня знань дітей про природу, в тому числі й прикмети, пов’язані з нею, є недостатня робота з проведенням різноманітних занять, вправ та ігор, під час яких і формуються ці знання.

Вихователям і батькам необхідно більше уваги приділяти розвитку у дітей спостережливості, дбайливого ставлення до природи,  вчити дітей використовувати набуті знання у повсякденній практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Анкета для вихователів

Любий друже! Просимо Вас допомогти нам в роботі, відповівши на наступні запитання. Будь ласка, відповідайте відверто, анкета анонімна.

 

1. Скільки років Ви працюєте з дітьми дошкільного віку?

_________________________________________________

2. Які форми навчально-виховного процесу Ви використовуєте в екологічному вихованні дошкільників:

1. заняття,

2. пішохідні переходи,

3. прогулянки,

4. екскурсії,

5. читання художньої літератури,

6. бесіди за картинами,

7. _____________________________________(вказати щось інше)

3. Які методи та прийоми Ви використовуєте? ______________

4. Чи використовуєте Ви в своїй практиці різноманітні форми народного фольклору (приказки, прислів’я, легенди, прикмети)?

_________________________________________________________

5. З якою метою?

6. Які прикмети про птиць, дерева, пов’язані з сезонними явищами ви знаєте? Назвіть декілька.

__________________________________________________________________________________________________________________

 

Дякуємо Вам за співпрацю!

 

 

 

Додаток Б

Будь природі другом. Інтегроване заняття: рідна природа і валеологія

 

Програмовий зміст: закріпити знання дітей про характерні особливості сезонних змін у природі, використовуючи прикмети. Вчити орієнтуватись в рослинному і тваринному світі, встановлювати ланцюжок взаємозв’язку явищ в природі. Познайомити дітей з проблемою забруднення навколишнього середовища. Підвести до розуміння необхідності охорони навколишнього середовища. Розвивати спостережливість, пам’ять, увагу. Виховувати почуття радості від співпраці і спільних дій (з однолітками і об’єктами живої природи), дбайливе ставлення до лісу і його мешканців, бажання допомагати природі.

Обладнання: іграшки: зайчик, білочка, ведмедик, вовк.

 

Хід заняття:

 

Вихователь: Дітки, зараз ми з вами підемо в ліс, але він не простий, а казковий.(Вирушають до імітованого лісу).

Сонце в мандрівку нас закликає.

І про дорогу оповіщає.

Йдіть, мої любі, під ноги дивіться,

Травам і квітам ніжно вклоніться.

Несіть же їм ласку у кожній долонці.

Разом з промінням веселого сонця.

Хай же мандрівка казкою стане,

Про неї розкажете татові й мамі.

Ось ми і прийшли до лісу. Погляньте, як яскраво світить сонечко, зеленіє травичка, співають птахи, повітря прозоре та чисте. Як тут гарно. Давайте з вами повторимо правила поведінки у лісі.

-     Не шуміти!

-     Не бігати!

-     Не ламати гілочок!

Діти, а ось і пеньочки, давайте на них сядемо та послухаємо спів пташок (Слухають спів пташок, записаний на касеті). Яких ви знаєте пташок? Назвіть зимуючих пташок. Перелітних. Чи співають восени солов’ї? Де можна зустріти синичку, горобця? Чи можна побачити сову в місті? Чому? Кого називають лікарем лісу?

Вихователь: Діти, продовжуємо подорож по лісу (Чують чийсь голос. Плаче зайчик). Що це з ним? Зайчик поранив лапку. Діти, як можна допомогти зайчикові?

Повторення лікарських рослин. Підвести дітей до вирішення ситуації. З’ясувати, яка лікарська рослина допоможе (подорожник).

Діти лікують зайчика. Зайчик пропонує пограти в гру «Виправ помилку» (Білка живе у барлозі, заєць щебече, ведмідь гуляє всю зиму, їжак їсть півників, лисиця має голки на спині та ін).

Вихователь: Дякуємо, зайчику, тобі за гру, нам треба йти далі. До побачення! Які ви молодці, дітки, що допомогли зайчику. Тепер в нього лапка швидше заживе, і він зможе втекти від лисиці.

(Діти разом з вихователем потрапляють на лісову галявину, де накидане сміття).

– Малята, подивіться, як тут засмічено. Як ви гадаєте, хто накидав сміття? Чи можна так робити? Чому? Що потрібно зробити? (Відповіді дітей. Прибирають сміття).

Фізхвилинка

А тепер ми з вами вдихнемо чисте повітря і, щоб далі продовжити свою подорож, зробимо розминку (імітація рухів)

Пташка високо літає,

Зайчик весело стрибає,

Лис тихенько пробіжить,

Їжачок в траві сидить.

Раптом тихо жук проліз,

Чеше лапкою свій ніс.

Десь по лісу йде ведмідь…

Всіх звіряток цих любіть.

Вихователь: Діти, дивіться, а хто це сидить на пеньочку? (Відповіді дітей). Так, білочка, а чому вона сумна? В неї, мабуть, болять зубки, бо вона тримається за щічки. Що потрібно робити. щоб не боліли зуби? Скільки разів на день чистять зуби? А ви чистите зуби? Як правильно чистити зуби? (Діти показують, потім читають):

Щоб здоровими рости,

Треба пам’ятати:

Чистить зуби два рази,

Гарно умиватись.

Щоб здоровими рости,

Треба пам’ятати:

З ранку весело вставай

І роби зарядку.

Щоб здоровими рости,

Треба пам’ятати:

Ти з природою дружи,

Буде все в порядку.

Діти, хай білочка посидить, поки в неї болять зуби, а ви їй допоможете назбирати шишок. (Проводиться естафета «Хто швидше перенесе шишки?» – біг на коротку дистанцію).

(Білочка дякує дітям за допомогу. Діти прощаються з нею і вирушають далі)

Вихователь: Діти, поки ми рухаємось далі, пригадайте прислів’я, приказки, прикмети про птахів, тварин, про ліс.

 

• Де багато пташок, там нема комашок.
• Скільки пташок, стільки пісеньок.
• Ластівки літають низько над землею – буде дощ.
• Пташки в’ють гніздечка з південної сторони – до холодного                        літа.
• Кульбабки закрили квіточки – скоро буде дощ.
• Багато роси – день без дощу.
•  Ліс – багатство, бережи його.
• Багато лісу–не губи. Мало лісу–бережи. Нема лісу–посади.
• Немає ліпшої краси, ніж гаї та ліси.
• Ліс не школа, а всіх учить.

 

(Назустріч дітям виходить Лісовичок).

 

Лісовичок: Добрий день! Малята, я дуже радий вас бачити у своєму лісі. Ви мене впізнали? Так, я – Лісовичок. Всю прогулянку по лісу я був поруч з вами. Я бачив, як ви допомогли зайчику, білочці, як очистили галявинку від сміття. Ви показали, що знаєте, як потрібно поводити себе у лісі. А чи знаєте ви, кого ховає ліс? (Називають тварин, які живуть у лісі, комах, пташок). Яке повітря в лісі? Чому воно таке? Яке повітря у вашому місті? Чому? Як ви можете допомогти природі у своєму місті? Молодці, гарно відповіли на запитання. Ви справжні друзі природи.

Вихователь: Як швидко плине час! Треба повертатись до дитячого садка

Лісовичок: До побачення, любі діти! На прощання хочу вам сказати:

Дерево, травичка, квітка і пташка

Не завжди вміють захищатись.

Якщо будуть знищені вони –

На планеті ми залишимось самі.

Любіть природу! Бережіть її!

– А ось вам дарунки від мене і лісових друзів.

Вихователь: Дякуємо тобі, Лісовичку. До побачення!

(Діти повертаються до дитячого садка).

Вихователь: Ось ми у нашому садочку. Я задоволена вами, мої малюки, ви справжні знавці природи і її охоронці.

Слухайте, діти!

Квіточку кожну,

Кожну травичку

Плекай, бережи.

Іншим малятам –

Усім своїм друзям –

Теж накажи.

 

 

 

 

Додаток В

Зимі з весною помиритись, і вам ніколи не сваритись. Інтегроване заняття для дітей 5-го року життя за мотивами Стрітення

 

Мета. продовжувати ознайомлювати дітей з традиціями українського народу, а саме, зі святом Стрітення, прикметами , пов’язаними з ним, прилучати дітей до духовної культури. Закріплювати уявлення про дружбу і доброзичливі взаємини, спонукати до спільної діяльності, виховувати миролюбність. Закріплювати навички ліплення під час роботи з тістом (скочування, витягування, сплющення частин).

Матеріал: аудіозапис суперечки Зими з Вес­ною, магнітофон (електронний програвач), ляльки-ложки в костюмах Зими і Весни, емблеми із зоб­раженнями Весни і Зими, тематичні предметні та сюжетні картки (зима, весна), фанти, частини зоб­ражень пташок (гра "Склади з частин ціле"), арт-пташки, сніжки з вати.

Попередня робота. Ознайомлення зі звича­ями українського народу. Розучування мирилок, за-кличок, пісень. Вивішування годівничок. Виготовлен­ня арт-пташок. Бесіди про весняні зміни в природі.

Хід  заняття

Групова кімната оформлена малюнками із зобра­женнями зимових і весняних пейзажів.

Вихователь

Гарно в групі я прибрала, їсти наварила Та діток у гості запросила. Заходять діти. Вихователь. Добридень, мої любі дітки! У вас сьогодні, ніби свято, Гостей зібралося багато, Ану, на них ви подивіться І веселенько посміхніться.

Звучить запис суперечки Зими з Весною.

Вихователь. Що за галас? Хто це свариться? А чую, чую — це звідси.

Сюрпризний момент "Ложки-ляльки"

Вихователь дістає з-за ширми дві великі ложки-ляльки. Одна одягнена у зимове вбрання, а друга — у весняне.

Так це ж Зима і Весна! Зимо, Весно, не сва­ріться, помиріться.

Бабуся казала: "Згода — дім будує, а незго­да — руйнує", "Мир та братство — найкраще ба­гатство".

Зима і Весна далі сваряться.

Вихователь. Не хочуть миритися і поступати­ся ці дві красуні.

Давай­те поміркуємо, як можна примирити цих красунь. Вони змагаються, ми їм підіграємо, а під час гри примиримо.

Оберіть емблему із зображенням Весни чи Зими і зберіться у команди (діти поділяються на дві команди "Зима" і "Весна").

Гра "Передзвін"

На столі лежать картки "Пори року". Гравці по черзі беруть картку своєї пори року і пояснюють свій вибір.

Орієнтовні пояснення

На цій картці зображена зима: летять сніжин­ки, мороз малює на шибках, іній вкриває дерева. завірюха замітає доріжки.

Навесні — пробивається травичка, вироста­ють проліски, іде дощик.

Узимку — одягаємо шубки, теплі шапки, рука­вички, чобітки.

Навесні — ми вдягаємо куртки, плащі, чере­вички.

Узимку — ведмеді сплять у лігвах, зайчик змі­нює коричневу шубку на сіро-білу, виготовляємо годівнички, підгодовуємо птахів.

Навесні — птахи повертаються з теплих країв: виготовляємо шпаківні; їжаки, ведмеді, комахи прокидаються від сну; зайці змінюють білу шубку на коричневу.

Узимку — ліпимо сніговика, катаємося на сан­чатах, ковзанах, лижах, граємо в сніжки.

Навесні — катаємося на велосипедах, роли­ках, скейтах, пускаємо човники.

Узимку — святкуємо День Святого Миколая, Новий рік, Різдво.

Навесні — відзначаємо День Матері, Вербну неділю, Великдень.

Вихователь.   Молодці  дітки.   Зимо  і  Весно, чули, які ви хороші, даруєте радість усім. Ляльки повертаються до глядачів.

Вихователь. Діти, а в народі кажуть: "Від доб­рого слова й лід тане". Тож давайте нашим ляль­кам подаруємо компліменти, щоб вони помири­лися.

Гра "Комплімент"

Діти по черзі передають ляльку-ложку і кажуть комп­лімент. Команда "Зима" бере ложку Зиму, а коман­да "Весна" — Весну.

Команда "Зима": сніжна, морозна, грайлива, казкова, білокоса, холодна, срібляста, радісна, чарівниця, художниця.

Команда "Весна": рання, сонячна, співуча, ве­села, ясна, тепла, різнокольорова, працьовита, красна.

Вихователь. Ну, ж бо, дітки, стомилися? Да­вайте тоді розімнемося.

Фізкультхвилинка

(діти виконують рухи, що відповідають змісту слів)

Встаньте, діти, посміхніться. І Зимі й Весні вклоніться. Один, два, три, чотири, п'ять, Стали в колі ми кружлять. Покружляли, зупинились, Вправо, вліво нахилились. Всі до сонця потягнулись, Один одному всміхнулись І на місце повернулись.

Вихователь. А зараз настав час дива.

Гра "Перетворення"

Діти по одному з команди підходять до столу, ви­хователь каже на вушко пошепки завдання. Гравець в одну мить перетворюється на Зиму чи Весну і пан­томімою показує, що зробила Зима, а що Весна.

Зима (заморозила, скувала льоди, відправила птахів, пощипала щічки, вклала спати).

Весна (розморозила, розтопила, покликала, лагідно доторкнулася, розбудила).

Вихователь. Подивіться на Зиму і Весну, які вони задоволені, посміхаються, вдячні вам (ложки-ляльки кружляють, веселяться) і хочуть погратися з вами.

Гра "Буває — не буває"

Вихователь розповідає кожній команді, якою буває погода, чим займаються дорослі й діти. Гравці повин­ні уважно послухати і відповісти: може так бути на­справді чи ні, якщо можливо, то в яку пору року? За кожну правильну відповідь переможець отримує фант, перемагає та команда, яка отримає більше фантів.

1. Випав сніг і зацвіли яблуні.

2. Дівчинка поїхала на лижах збирати про­ліски.

3. Прилетіли шпаки, а ведмідь ліг у сплячку.

4. Розтанув сніг і на деревах іній.

5. Річки вкрилися льодом і у пташок вилупи­лися пташенята.

6. Випав сніг і діти зліпили сніговика.

7. До свята Великодня хлопчик приніс квіти-котики.

8. Річки вкрилися кригою і можна кататися на ковзанах.

9. Сніги тануть і птахи повертаються з теплих країв.

10. Зацвів бузок і діти повісили годівнички.

Гра у сніжки

Лялька Зима роздає сніжки дітям, вони ки­даються ними.

Вихователь

Із доріжки до доріжки 

Закрутився у сувій.

Полетіли влучні сніжки. 

Зверху сніг і знизу сніг,

І почався білий бій, 

І ніхто впізнать не міг

Де чиї стирчали ніжки.

Діти (всі разом) ...От весела гра у сніжки!

Вихователь. Вам сподобалося грати в сніжки? А от Веснонька теж пропонує погратися.

Гра "Сонячний зайчик" (із дзеркальцем) Вихователь

Зайчик сонячний                Щоб нам зайчика

до нас впіймати.

Завітав у світлий час.           Прудко зайчик утікає

Будем бігати, стрибати,        І промінчиками грає.

Діти стрибають, бігають, ловлять сонячного зайчика долоньками.

Вихователь. Стало Зимоньці спекотно. Час їй вже вирушати в дорогу. Десь ще сніжку по­трусить, десь морозів напустить. До побачення. Наступної зими зустрінемося.

Вихователь. Наші дідусі й бабусі в цей день спостерігали за погодою. Вони вважали, якщо на Стрітення із стріх капає - бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх не капає - весна буде рання, суха.

Цього дня відлига - на ранню й теплу весну, сніг - на дощову, тривалу, а коли хуга - весна буде пізня й холодна.

День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.

Вихователь. Був іще один звичай у нашого народу. Люди чекали весну з нетерпінням і вва­жали, що її на крилах приносили птахи з дале­кого краю. Матері випікали з тіста пташок, діти брали їх, вибігали у двір, підкидали угору та за­кликали весну.

Я відкрию вам секрет, у мене є такі пташки.

Вносить коробку і відкриває.

Ой, подивіться, від сильного вітру пташки роз­сипалися, допоможіть їх зібрати.

Гра "Склади з частин ціле"

Діти складають з розрізаних частин кожен свого птаха.

Ліплення жайворонків

Після гри діти ліплять жайворонків з солоного тіста. Під час роботи звучить тиха музика.

Вихователь. Цих пташок називають "жайво­ронками", вони народилися із сонячного жару. Цей птах прокидається разом із сонцем і своїм співом сповіщає про те, що прийшла весна.

Після закінчення роботи діти виносять виліплених пташок на вулицю і промовляють:

Гей злітайтесь на закличку І великі, й невеличкі. Пташок викликаю Із теплого краю: — Летіть, соловейки, На нашу земельку! Спішіть, ластівоньки, Пасти корівоньки!

Вихователь. Весні вже теж пора вирушати в дорогу, бо у неї багато справ на нашій землі. Діти прощаються з Весною

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Г

Спостереження за горобиною

МЕТА: Розширити уявлення дітей про дерево горобину. Вчити дітей розповідати про дерево; закріпити знання дітей про використання цілющих властивостей горобини; знайомити з прикметами, які пов’язані з цим деревом; виховувати бережливе ставлення до живої природи, вчити бачити красу, отримувати від цього насолоду. Радість і виражати їх через свої емоції.

Хід спостереження

Вихователь: Діти, сьогодні я йшла на роботу і побачила щось незвичайне. А хочете дізнатися що це таке? Тоді відгадайте загадку.

Багато ягід на гілках, 
Їх взимку любить кожний птах. 
Не з’їсть ту ягідку людина, 
Гірка й несмачна _ _ _ _ _ _ _ _.
(Горобина) 

 

Вихователь: Вірно, дітки, це горобина. Давайте підійдемо до горобини та помилуємося її красою. ( Діти дивляться.)

Вихователь: Погляньте, дітки, впав кетяг горобини. Які ягідки в горобини?

Діти: Гладенькі, круглі, червоненькі, блискучі.

Вихователь: А зараз покуштуємо їх на смак. Які ж вони?

Діти: Гіркі, соковиті, солодкі, терпкі.

Вихователь: Так, вони гіркувато-солодкуваті і трохи терпкі. Повторіть.

 ( Діти повторюють).

З чим можна порівняти ягідки горобини?

Діти: Схожі на маленькі сердечка. На цукерки. Камінці. Горішки. Гудзики. На намисто.

Вихователь:  Які прикмети ви знаєте про горобину?

• Багато ягід на горобині – до холодної зими.
• Багато ягід горобини – чекай на тріскучі морози.
• Рясно защедрила горобина й завчасно почервоніла – на сувору й сніжну зиму.

Вихователь: А я знаю про горобину щось дуже цікаве. Послухайте! Горобина росте в Україні завжди сама, одиноко. В народі кажуть, що через свою самотність горобина й стала символом дівочого смутку та нещасливої жіночої долі. З горобини виготовляють мед, тому її називають медоносною. Повторіть. З неї ще виробляють навари, напої, які допомагають при застуді, зупиняють кровотечу.

З ягід горобини можна робити сік, квас, наливку, варити киселі, повидло, варення, пекти пиріжки.

Вихователь: Погляньте ще раз на кетяг горобини. Він мов вогник. А ще як можна сказати?

Подивіться, дітки, гілочки горобини захитались і з неї впали ягідки. Зараз ми підберемо ягоди горобини, що впали, покладемо в годівничку, нехай пташки покуштують їх.

     (Прогулянка продовжується згідно з планом вчителя.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Д

Вірш Надії Красоткіної «Зимова ніч»

На віконці картини чудові
Взяв за ніч намалював мороз.
Ночі дивні, зоряні, казкові,
Ще й вітрець в сопілку вигравав.
Й зорі часто-часто миготіли,
Вгору місяць ріженьки підняв.
Нам сказати щось вони хотіли,
Але сторож-місяць не давав.
Чорне небо зоряне казкове
Зачаровано дивилося на нас.
І було усе — таке чудове
На землі у цей чарівний час.

Казка Солтис-Смирнової  Марії Петрівни  «Сніжинка»

Десь дуже далеко у небі жила велика хмара.
Вона товаришувала з вітром, який іноді виводив її на прогулянку,т підганяючи своєю силою.
Цій великі хмарі так подобалась земля з її зеленими полями, густими лісами, блакитними озерами, що іноді хотілось впасти донизу, і жити на землі.
Але сонечко не дозволяло цього робити.
Воно тримало хмарину в небі.
Тому вона час від часу посилала на землю своїх діток - краплинок.
Вітер тоді трохи пустував, розкидаючи маленькі крапельки і в поле, і на дерева, і в річку.
Але сонечко приходило на допомогу хмарині, і, як тільки воно виглядало, а хмарка починала сумувати, всі дітки поверталися в небо.
Але сталося так, що сонечко перестало сильно гріти, вітер також став холодний.
Він ганяв хмарину все сильніше, іноді потрушуючи її, щоб хмаринка відпустила на землю своїх діток.
Довкола було так холодно, що вона боялась це робити: її дітки можуть замерзнути.
Так хмаринка літала і літала на небі.
Прийшов вечір. Сонечко вже сховалось за обрій.
Сіра хмара й собі задрімала.
Та й не встерегла.
Одна донечка-краплинка замерзла.
Вона перетворилась у маленьку білу сніжинку. З таким гарним візерунком. І таку легеньку-легеньку.
Сніжинці так вона сама сподобалась, що маленька почала танцювати, необачно підійшла до краю хмарини, і впала.
Вітер відразу підхопив крихітну біленьку сніжинку і повів її в таночку, то підіймаючи майже до мами-хмаринки, то опускаючи аж трави.
Але йому так сподобалась ця крихітка, що вітер не знав, де її залишити, щоб нею милувались інші.
- Знаю! - вигукнув він і поніс сніжинку до найвищої ялинки у лісі.
Вітер залишив сніжинку на самій верхівці.
І повернувся до хмарки.
Ранок у лісі почався з галасу: це дзвінкі синички полетіли шукати собі сніданок.
Саме одна з них і побачила маленьку сніжинку.
- Ой, дивіться, сніжинка. Така гарненька! - скрикнула одна пташка.
- Обережно, не розтопи, - підхопила друга.
- А чому вона одна? - поцікавилась третя синичка.
Пташки полетіли далі, розносячи по лісу звістку про єдину сніжинку у лісі.
Пернаті друзі могли й самі подивитися на біленьку крихітку.
А звірята сумували, що впала лише одна сніжинка.
- Як же ми будемо сліди ховати, - непокоївся один зайчик, що недавно зміник шубку з сірої на білу.
- І у сніжки не пограємо, - сумно сказала білочка...
Гамір у лісі розбудив хмару і її діточок.
І тут хмарика побачила, що всі краплинки перетворилися в сніжинки. А однієї дитинки бракує.
- Маленька, ти де? - стурбовано покликала мама-хмара.
Але відповіді не було.
Тут прилетів вітер.
- Я її відніс до лісу. Нехай порадує звірят.
- А ле ж їй самій сумно, - сказала хмара.
- А можна і нам на землю, - попросились інші сніжинки.
- Разом їм буде веселіше. Та й землю грітимуть, - підтримав їх вітер.
Хмара погодилась.
І вже через мить вітер розносив по лісу багато-багато маленьких біленьких сніжинок.
- Ура, сніг йде! - кричала білочка.
- Яка краса, - сказав зайчик.
Але обоє поспішили додому.
Вечірнє небо на прощання оглядало небо, перетворюючи білий ліс у розсип дорогоцінних каменів.
На галявині звірята гралися в сніжки.
А перша сніжинка на самій верхівці ялинки засинала під колискову вітру.

 

«Казка про горобину» Солтис-Смирнової  Марії Петрівни

 

Однієї теплої весни скраю міського парку крізь землю проросло нове деревце.
Воно якось не привернуло великої уваги в упорядників парку чи ті просто вирішили дозволити маленькому пагінчику рости далі.
Згодом на тоненькій гілочці з'явилось кілька листочків. Це росла горобина.
Деревце так швидко хотіло вирости. Але, як тільки пішов перший весняний дощик, маленька горобина захотіла кудись сховатися.
Хмарина побачила, що крихітне дерево боїться, тому просто омила пагінець кількома краплинами, добре зросила землю навколо, щоб горобина могла напитися вдосталь води, і поспішила полити парк.
А маленьке деревце з кожним днем набиралось все більше сил.
Яскраве сонечко лагідно його зігрівало, земля досхочу напувала.
Горобина міцніла все більше.
От тільки теплі літні дні згодом змінились дощовими осінніми, сонечко все частіше ховалось за хмарами, а великі сусіди почали скидати своє листя.
Крихітна горобина зовсім не хотіла розлучатися зі своїми листочками. Але і ті згодом стали жовтими, а один навіть почервонів. Горобина милувалась ними, поки пустотливий вітер не зірвав перший жовтий листочок.
Деревцю стало так сумно, що аж гілочки затрусились.
Вітерцю стало ніяково, томі інші листочки він, коли зривав, залишав під горобиною.
Скоро на землю почали летіти не дощові краплини, а перші сніжинки.
Маленьке деревце уважно роздивлялось цікаві візерунки.
Горобина незчулась, як заснула, а біла зима лагідно вкрила молоді корінці цілою кучугурою снігу.
Наступної весни деревцю стало веселіше - збоку нього проріс ще один пагінець - там, де того року хтось кинув жолудя.
Маленькі деревця захоплено ділились враженнями від світу.
А скільки було радості, коли на маленькому дубочку виріс перший листочок.
Тільки цього літа на горобині, крім листя, з'явились ще й ягідки.
Вони потім пожовтіли, згодом стали червоними. Маленьке деревце ніяк не могло зрозуміти, навіщо це.
Але, коли настала осінь, ягідки перестали набирати вагу, а до деревця почали прилітати пташки і їли ягідки.
Горобина перед тим, як заснути взимку, подумала, що її існування приносить користь - маленькі пташки не будуть голодні. І з усмішкою провалилась в сон.

 

Казка Солтис-Смирнової  Марії Петрівни «Останній снігопад»

 

Вже на вулиці лютував лютий.
Та й не лютий, а Зима лютувала, адже скоро віддавати земля Весні.
А ще стільки снігу залишилося в коморі.
От і вирішила біла бабуся наприкінці свого господарювання добре посипати землю.
Викликала свого помічника Мороза, щоб той теж не байдикував, вигнала з комори найбільшу снігову хмарину...
На землі стояв тихий передвесняний вечір.
Люди раділи, що незабаром земля стане зеленою, а повітря теплим.
Але один малюк все ще хотів зими. Йому так подобалось кататися на санчатах.
Він сидів біля вікна, коли зоряне небо раптом вкрила величезна хмара і вниз почали падати сніжинки.
Вітер-пустун також вирішив повеселитися, адже він ще не скоро зможе щось кружляти в таночку.
Та хлопчик не покидав свого місця біля вікна. Він уважно дивився, що робиться за склом.
А сніжинок з кожною хвилиною ставало все більше. Та вони не встигали впасти на землю. Швидкий вітер збирав їх собі на крила і танцював якийсь чудернацький танок. Він то підіймав їх майже до хмари, з якої легенькі пушинки-сніжинки тільки що злетіли, то опускав до самої землі, пролітав над ще не зовсім замерзлою калюжою, а тоді довго кружляв.
Вітер не зупинявся. Він повторював свої рухи знову і знову, а сніжинок було вже настільки багато, що деякі не стримувались і падали.
Але не для того, щоб розтанути. Вони мали завдання - вкрити землю рівним пухнастим покривалом, щоб уберегти її від морозу.
Про це не знала Зима, інакше вона б не відпустила їх додолу.
Вітер помалу томився. Його рухи ставали все повільнішими. І ось, опустивши всі сніжинки на землю, пустун влігся на найбільшу кучугуру і заснув.
А Мороз взявся до пензлів.
У останній день зими йому хотілось подарувати дітлахам казку на вікнах.
Старий художник був чудовим майстром. Незабаром на всіх вікнах з'явились дивовижні квіти і дерева, чудернацькі тварини, які бігали по крутих стежинах.
Та найкращі у Мороза виходили хатинки. Саме під хатинками художник ховав своє прощальне побажання, бо він не ходитиме землею аж до наступної зими.
А сніг згори все падав і падав.
Коли годинник пробив північ, а в будинок господаря землі зайшла нова мешканка - зеленоока Весна, сніг припинився.
Але красуня вирішила не топити його відразу.
Вона дозволить маленькому хлопчику, який любив дивитися в вікно, кілька днів покататися на санчатах.
А тоді вже почне господарювати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Закон України «Про дошкільну освіту»/ Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. Вид-во, 2001. - №49. – 259с.
2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»/М-во освіти і науки України,Акад. пед.. наук України. Наук. Ред.. та упоряд. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2008. – 430с.
3. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні //Дош. вих. - №1. – 1999.- 59с.
4. Дошкольное образование : словарь терминов. – М. :Айрис Пресс,2005. – 310с.
5. Новий тлумачний словник української мови. - т.2. – К. : «Анонит»,1999.- 96с.
6. Богуш А. М. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі. Підручник для ВНЗ/ А. М. Богуш, Н. В. Гавриш. – К.:Видавничий дім «Слово», 2008. – 408с.
7. Веретенникова С. А. Ознакомление дошкольников с природой. Учебник для учащихся пед. училищ специальности «Дошкольное воспитание» /Софья Алексеевна Веретенникова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : «Просвещение», 1973. -256. : ил.
8. Коменський Я.А. Материнская школа // Избр. пед. соч.: В 2-х т.т. - М.: Учпедиз, 1982. - Т.1. - С.229.
9. Кот Н.М. Спільна робота дитячого закладу та сім’ї з екологічного виховання дошкільників //додаток до газети „Дитячий садок”.- 2001. - № 45. – с.14

10. Лаврентьєва Г. П. Розвивальне предметно-ігрове середовище // Палітра     педагога. – 2001. –№ 4. – С. 11-13.

11. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дітей дошкільного віку: Навчальний посібник/ Неллі Василівна Лисенко. –Львів :Світ, 1994. -144с.

12.        Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. Навчально-методичний посібник для батьків, вихователів, учителів/ Неллі Василівна Лисенко. –Івано-Франківськ : Фірма «Сіверсія» ЛТД, 1999. -156с.
13.        Лучич М. В. Детям о природе. Пособие для воспитателей детских садов/ Милица Валериановна Лучич. –м. : «Просвещение»,1973.- 159с. : ил.
14.        Методика ознакомления с природой в детском саду : Учебное пособие для пед. училищ по спец. «Дошкольное воспитание»/ Л.А.Каменева, Н.Н.Кондратьева, Л.М. Маневцова, Е.Ф. Терентьева; под ред. Саморуковой.- М. :Просвещение,1991. -240с.: ил.
15.        Николаева С. Н. Теория и методика эколог. Образования детей.- М.: Академия, 2002.- 335с.
16.        Паніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів ВНЗ/ Тамара Іллівна Паніманська. –К.: «Академвидав», 2006. – 456с.- (Альма-иатер)
17.        Песталоцці І. Г. Вибрані пед.. твори: у 2-х т./ Під ред.. В. А. Ротенберг, В.П. Коаріно. – М.: Педагогіка, 1981.- 336с.
18.        Плохій З. П. Природа як пізнавальна цінність// Дош. вих..- 2001.-№6
19.        Рыжова Н. А. "Наш дом - природа". Программа экологического воспитания дошкольников // Дошкольное воспитание. 1998. № 7. С. 26-34.
20.        Руссо Ж. Ж. Педогогические сочинения/ Под. ред. Г.Н.Джибладзе; сост. А.Н.Джуринский. – М: Педагогика, 1981.-656с.
21.        Руснак І. Є. Український фольклор : навч. посібник/ Ірина Євгеніївна Руснак. –К. : ВЦ «Академія»,2010. – 304с.
22.        Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям.- Киев: Радяньска школа", 1974.-288с.
23.        Фребель Ф.-В. Педагогические сочинения/ Фридрих-Вильгельм Фребель. –т.2. –М. :Детский сад,1913.-314с.
24.        Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою : Навч. Посібник/ Надія Федорівна Яришева. –К. : Вища школа,1993.-255с. :іл.
25.        http://www.ivalex.vistcom.ru
26.        http://www.diplomservis.com
27.        http://www.nbuv.gov.ua