Народознавче
свято
«Традиції Різдва: святкові страви та вертеп»
Мета заходу: відтворити традиції Різдва, зокрема підготовка12 страв та виступ вертепу. Виховувати в учнів любов до свого народу, його звичаїв та обрядів.
Частина класної кімнати оформлена як хатній інтер’єр. На передньому плані стіл, за яким сидить хлопчик.
Маленький хлопчик (молодший син) сидить і читає книгу:
« У переддень Різдва усі члени родини, окрім немовлят та дуже малих дітей, постують цілий день. Вечеряти починає родина лише після сходу першої зірки… (Зітхає) Чого ж так довго? (Продовжує читати) Протягом дня кожен виконує свої передсвяткові обов’язки: мати готує святкові страви, батько разом з дітьми прикрашають покуття для Дідуха…»
Входить господиня. Мамо, а що таке Дідух?
Господиня: Дідух – це останній обжинковий сніп, важливий символ Різдва. Він символізує урожай, добробут, багатство, безсмертність предків, духовне життя українців та виступає оберегом роду.
Заходить батько, який несе Дідуха.
Господиня: Оленко, допоможи мені, будь ласка, накрити стіл. (Оленка кладе на чотири кути столу часник, накриває скатертиною. Потім господар ставить Дідуха).
Молодший син: (Захоплено) Гарний Дідух! (Дуже радісно) Так уже будемо вечеряти?
Господиня: Так, синку, зберемося за святковим столом.
Господар: У ці святкові дні стіл символізує Тайну Вечерю, на яку Ісус зібрав своїх апостолів. Стіл – символ єдності, порозуміння, вміння вислухати. Це місце зустрічі поколінь, місце, де передаються традиції, звичаї та родинна мудрість. А ще місце спільної молитви та місце для зібрання родини разом. За давнім звичаєм, ніжки столу для святої вечері обв’язують ланцюгом, щоб родина трималася купи та була міцною.
Старша донька: У цей вечір на стіл ставлять 12 страв. Дотримання саме числа 12 обумовлюється переконаннями наших предків в тому, що за народними міфами – це число Сонця. А за християнською традицією, така кількість страв символізує 12 апостолів Христа.
Усі 12 страв на Святвечір мають бути пісними, оскільки це останній день Різдвяного посту.
Поставимо і свічку, яка символізує початок життя новонародженого Сина Божого.
Господиня: Найважливіша страва на Святій вечері – кутя. Готуєтся вона з вареної пшениці й щедро приправляється медом, маком, горіхами та сухофруктами. (Ставить кутю. Усі різдвяні страви протягом розповіді учасники свята ставлять на столі).
Молодший син: А чому саме ними?
Господиня: Мак символізує мучеництво та невинно пролиту кров. Його освячують двічі на рік – на свято Маковія (перший Спас, що святкується 14 серпня) та на Преображення Господнє (другий або Яблучний Спас, святкується 19 серпня). Додавання маку до куті символізує безкінечну множинність різноманітних Божих ласк, що були отримані людством у результаті жертвоприношення Христа.
Донька: А дідусь мені розповідав, що освячений мак використовують ще й як сильний оберіг від нечистої сили, ним обсипають двір та будівлі, аби ніяка нечисть не могла пробратися до господи.
Господиня: Так, доню… А мед – символ чистоти, Божого слова. На святвечірній стіл мед обов’язково подають в окремій посудині.
Бабуся: Вживання куті в переддень Різдва програмувало наступний рік на добрий урожай, приплід худоби та продовження роду.
Господар: А ще кутя символізує єднання з Богом і світом померлих, тому її залишають на ніч для душ тих, кого вже немає з нами.
Бабуся: Поруч з кутею ставили узвар – насичений та ароматний відвар із сушених груш, яблук, слив та абрикосів. Цей напій символізує людське життя, яке надає кожному Христос, ставши сам людиною. У деяких місцевостях узваром поливали кутю.
Другий син: А які ще страви мають бути на різдвяному столі?
Господар: Подають до святкового столу хліб і пампушки, їх випікають на олії з пшеничного борошна. Ця страва уособлює в християнстві тих святих, котрі отримали вічне життя, повіривши в Ісуса. Пампушки символізують свято радості, дароване людству Богом.
Старша донька: Хліб завжди виступав символом і життя, і смерті, й воскресіння, символізував поживу для тіла й душі людської. Його не можна викидати, топтати, а вже коли впав, то треба підняти, поцілувати та спожити. Також хліб – головний символ гостинності.
Господиня: Страви з риби широко поширені на святковому столі, й зумовлюється це тим, що саме риба є символом Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС – ім’я Ісуса читається як «риба». Саме брати-рибалки стали першими апостолами, яким Ісус сказав, що вони будуть «ловцями» людей. Три переплетених риби або три риби з однією головою символізують Трійцю.
Другий син: Мамо, а гриби будуть? Я їх так люблю…
Господиня: Звичайно, гриби уособлюють дві природи Ісуса Христа: божественну (шапка) і земну (ніжка).
Донька: Минулого року ми з бабусею готували капусняк. А цього року він буде на столі?
Бабуся: Так. Готується капусняк із січеної квашеної капусти та приправляється рослинною олією. Капуста виступає символом міцності та простоти, єдності навколо основи. Це і є найголовнішим символом християнської родини, що збирається за одним столом.
Старша донька: Ще однією з традиційних перших страв для вечері є борщ. Його також готують пісним із квашених, рідше свіжих, буряків. Борщ символізує торжество добра та відзначається міцністю та простотою, що є прикметами новонародженого Сина Божого. Борщ для Різдва заквашують буряковим квасом, який готується заздалегідь, тому такий борщ має насичений темно-червоний колір й, за переконаннями деяких дослідників, уособлює кров віфлеємських дітей, знищених за наказом царя Ірода.
Господар: Голубці – невід’ємний атрибут українського різдвяного столу. Готують їх у вигляді загорнених листків капусти з пісною начинкою. Сама назва цієї страви вже вказує на символічність та ототожнюється з символом голуба. Голуб для християн – це уособлення Божої любові, символ краси, сили та Святого Духа.
Син: А я знаю, що вареники на столі символізують достаток та благополуччя. Існував звичай: в один із вареників заліплювали монету, й той, хто її знайде, буде багатим протягом року.
Господиня: Молодець, синку!
Бабуся: Коржі або пиріжки символізують здоров’я, щастя та довголіття, що людина отримає у спілкуванні з новонародженим Ісусом. Цікаво, про коржі як милу Господові страву згадується в Старому Завіті.
Господар: Вже зійшла перша зірка… Худобу я нагодував, запросив на вечерю бурі та вітри… Сідаймо ж і ми до столу, помолімося та будемо вечеряти.
Сідають до столу. Чується пісня «Добрий вечір тобі, пане господарю!» Заходить вертеп.
Звіздар (стукає тричі палицею із звіздою):
Слава Богу! Добрі люди,
З Вифлеєму ми йдемо.
І ступаючи усюди,
Звістку радісну несемо.
Хлопець 1: Що сеї ночі зоря засіяла!
Хлопець 2: Шлях до стаєнки нам показала!
Хлопець 3: Ми почули спів ангелів,
Спів величний, спів веселий,
Що у Марії…
Разом: Божий Син родився нині!
Вискакує Чорт.
Чорт: Ха! Ха! Ха! Дурна то є забава!
Немає Бога – тілько зваба,
Тілько мастацький каламбур.
Сюди, хутчіш, - я кращий кредитор.
В заставу хочу не валюту, грошенята,
А душу мацюпусічку (показує яку) віддати.
За неї Вам і хліб, і ковбаси,
І грошей – хоч в бочку квасить.
Тільки сюди її малесеньку, сюди.
Процент вам буде, друзі, хоч куди!
Ангел (відганяє Чорта):
Нечиста сило!
Ми тебе тут не просили!
Зникни геть із світу цього!
Тут немає більше злого!
Бо предивная новина –
Діва Сина породила!
Звіздар: Наче небо отверзло уста
І божественний спів з нього злинув.
Про спасіння, про добру новину,
Про народження Ісуса сина…
Заходять царі.
Цар 1: Мир Вам, люди!
Ми з далеких доріг,
Чужеземних сторін!
Цар 2: Залишили палати
І царя йдем вітати.
Цар 3: Із дарами оцими (показує дари)
Для Святої Дитини.
Дівчина: Ми до цих князів пристали
І свої дарунки взяли.
Хлопець 1: Я взяв сиру бербеничку,
А сестра взяла ягничку.
Ще рушничок йому дала,
Що в колибі вишивала.
Хлопець 2: А я взяв свої горішки,
Ісусику для потішки.
Жид: Гутен морген! Я до Вас
Бачу в самий добрий час!
Ай-вай-вай! Тут сколькі люду,
Будут торгі, много чуда…
Може, куплю, може, уторгую.
А що треба, - я продам, (показує речі)
Бо я маю файний крам!!!
Вбігає жидівка.
Жидівка: Цар Ірод з воїнами йдуть -
Хай до землі усі падуть!
Воїн: Чого тут шум, чого всім треба?!
Чорт (до Ірода, підлабузницько):
Володарю землі і неба,
Тут всі, мій царю, проти тебе!
Ірод: Що за диво нині з вами?
Я є цар понад царями.
Чи так, Майшо?
Жид: Так, ясніший царю…
Саро, ком цу гер.
Страшно, Саро, все сказати,
Треба, мабуть, нам тікати.
Жидівка: Тихо, дурню,
Хочеш злото – лізь до самого болота.
(До Ірода): Маєм, царю, новину,…
Сип нам злото! Ну-ну-ну.
Ірод: Ви спочатку новину,
А тоді я вам сипну…
Жид (зі страхом, затинаючись):
Є в нас, царю, такі вісті, такі вісті,
Що цар світу народився…
у Вифлеємі місті!
Жидівка: Чом нам злото не дасте?
Ірод (до воїна): Що за цар?
Що він плете?
Воїн: Мій царю, кажуть, є новина –
Що породила Діва сина (Здивовано):
Месію, наче… царя світу
Обіцяного в Заповіті.
Ірод: Ха-ха-ха! Зуміли розсмішити
Чорт (прослизає тінню, задоволено потираючи руки):
Тепер комусь тут не жити…
Ірод: Хто? Що? Месія? Цар родився?
Чи ти, може, помилився?
Один я цар тут,
Володар всього краю.
Царя дитяти я не знаю і знати не бажаю!
Перебийте всю дітвору без пощади,
Без розбору. Кожен хлопчик до двох літ,
Хай загине – так зробіть!!!
Воїн: Твій наказ святий для нас,
Ми виконаємо в цей час!
(Воїни йдуть, виходить Ангел)
Ангел: Любі діти, я Вас знаю
І скрізь шукаю!
Йду я Вас остерегти,
Щоб спасались од біди.
Пастушки: Що там сталось?
Що скоїлося?
Ангел: Божа Мати із дитятком
До Єгипту утікає,
А цар Ірод шле вояків,
І повсюди їх шукає.
І шукає, і вбиває
Всіх дітей таких маленьких,
І в темницю, знай, саджає
Пастушків, Богу вірненьких.
Тож ховайтесь, мої діти,
Він не сміє Вас уздріти!
(Усі ховаються).
(Ірод та Ангел самі).
Ангел: Не тішся, Іроде лукавий,
Нажився ти лихої слави.
Ніщо безкарно не пройде,
І ніщо не зникне,
І над катом кожним
Меч долі звисає.
Хоч діток ти вбив,
Свою душу – загубив.
Тож знай, що Месія не вмер!
Він живий!!!
Ось тобі новина:
Межи дітьми не вбито
Божого сина!!!
Ірод (з розпачем):
Що?!! Бунт, зрада?!!!
Чорт (вбігає, захекано):
Пройшов я тисячі доріг,
Стоптав я тисячі чобіт,
Аж доки долетів сюди.
(Робить вигляд, що принюхується)
Ха-ха! О, тут вже чую грішну душу!
Її з собою в пекло взяти мушу!
(Підступається до Ірода)
Ірод: Гей, сторожа!
Звіздар: Вона вже не поможе.
Чорт: Ходім, ходім, мій любий царю,
Тебе в смолі я покупаю!
Пішли зі мною в пекло,
Нам там буде тепло!
Дівчина 1: Поборено зло,
Лютий цар відступив,
Звалив його спільний до волі порив.
Хай згода й любов поміж Вами панує,
Хай справами Вашими серце керує.
Дівчина 2: Хай злоби і заздрості згине отрута,
Щоб Ірод ніколи не зміг повернутись!
А нині ми разом Ісуса вітаймо
І славу вовіки йому заспіваймо!
Хлопець 1: Прощавайте, мир цій хаті,
Щасливі будьте і багаті,
Майте волю добру, гожу.
Тільки вірте в ласку Божу.
Ласка Божа Вас спасе
Край і народ піднесе!
Хлопець 2: Ми на тому, добрі люди,
Коляду звершаєм,
Щастя й долі цьому дому
Всі щиро бажаєм!
Дівчина 3: Всім дорослим і маленьким
Зичу – жийте здоровенькі
На потіху всій родині
І на славу Україні!
Хлопець 3: Щоб Вас Бог благословив,
Вас і Вашу стріху,
Щоб жила в Україні
Богу на утіху!
Ангел: Нехай же і у Вашій хаті
Всі будуть завжди Богу раді!
Нехай Вам дасться і додасться!
І нехай весь час панує щастя!
Звіздар: Тож будьте, людоньки, здорові!
Живіть у злагоді й любові!
Свої помилки визнавайте
І своїх ближніх пробачайте!
І щоб ніхто із Вас не злився
УСІ: Бо в цю ніч Христос родився!!!
Дівчина 1: Вітаємо вчителів у 107 школі!
Щоб старанних, добрих учнів мали всі доволі,
Щоб збитошники мала не мотали нерви,
Щоб і кава, і до кави було щоперерви!
Хлопець 1: Щоб поменше перевірок, побільшу зарплату,
Щоб і вшколі, і удома хотілось співати.
Зичимо здоров’я Вам і щастя
На 100 років, а там далі – скільки кому вдасться!
Звіздар: Дорогі батьки!
Хай Ангел торкнеться Вас ніжним крилом,
Зігріє Вам серце різдвяним теплом.
Хай радість, кохання наповнять Ваш дім,
Оселиться щастя і радість у нім!
Ангел: Всім доброї долі, достатку доволі,
Смачної куті та добра у житті.
Хай Бог з Вами буде завжди і всюди,
Хай вам помагає…
Усі разом: Христос ся рождає!!!