НАСЕЛЕННЯ АЗІЇ ТА ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

НАСЕЛЕННЯ АЗІЇ ТА ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Бойко

Азія є найбільшим регіоном світу не тільки за площею території, а й за кількістю населення. Там на 30 % суходолу планети живе 60 % людства (4,5 млрд осіб, 2017 р.). https://countrymeters.info/ru/Asia А половину населення світу зосереджено на теренах Східної, Південної та Західної Азії — субрегіонах, де кілька тисячоліть тому виникли перші землеробські цивілізації.

Водночас кількість населення в Азії продовжує зростати — на більш як 1 % щороку. Найвищі темпи зростання (понад 4 %) — в країнах Західної Азії (Бахрейні, Омані, Катарі, Кувейті). В Японії цей показник становить 0,05 %. Найбільша частка приросту населення в абсолютних числах припадає на Індію (понад 17 млн осіб щороку) та Китай (6 млн). https://www.populationpyramid.net/hnp/population-growth/2015/

 Азії розташовані країни — світові рекордсмени з кількості населення: Китай (1,4 млрд осіб) — перше місце; Індія (понад 1,3 млрд) — друге; Індонезія (265 млн) — четверте (після США); Пакистан (212 млн осіб) — п’яте. https://www.populationpyramid.net/ru/%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D1%80-%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F-%D0%BF%D0%BE-%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B5/2020/

На зміну кількості населення в країні суттєво можуть вплинути міграції. Так, у Кувейті іммігранти становлять 70 % населення, Катарі й ОАЕ — понад 88 %. Це приклади структури населення емігрантського типу, коли громадяни країни становлять меншість її мешканців, а іммігранти — більшість. Водночас ці держави мають високий рівень життя та економічних можливостей, тому що їхні уряди намагаються залучати висококваліфікованих робітників. https://www.populationpyramid.net/migrants-stock-origin/en/pakistan/2013/

У багатьох країнах Азії існують значні диспропорції у співвідношенні чоловічого й жіночого населення. Чоловіки особливо різко переважають у країнах Перської затоки — Катарі, ОАЕ, Омані, Бахрейні. Причинами цього є великомасштабна міграція чоловіків, зокрема робочих професій, які зайняті у видобувній промисловості, нафтохімії, машинобудуванні та інших виробництвах, і які не можуть привезти з собою свої сім’ї. Ґендерний дисбаланс з переважанням чоловіків характерний і для Китаю та Індії. Там він породжений, зокрема, проведенням демографічної політики «однієї дитини», спрямованої на скорочення народжуваності у країні. За таких умов посилюється тиск на жінок щодо переваг народження синів як майбутніх спадкоємців. https://www.populationpyramid.net/hnp/population-male-of-total/2015/

Найбільше за величиною переважання чоловіків у статевій структурі населення у світі — в Катарі (2,87 чоловіка/жінку), на другому місці — ОАЕ (2,73 чоловіка/жінку). https://www.populationpyramid.net/hnp/sex-ratio-at-birth-male-births-per-female-births/2015/

Особливості демографічних процесів та структури населення, що характерні для азійських країн, відображають статево-вікові піраміди (мал. 88).

Із переходом суспільства країн Азії від аграрного до індустріального, а місцями — до постіндустріального рівня розвитку, зростає значення міст і міських систем розселення. Нині в містах і поселеннях міського типу проживає понад половина населення світу, і в цьому є значний внесок процесів урбанізації в Азії. 

Особливо високі показники частки міського населення мають Східна та Західна Азія (відповідно 60 і 65 %). Це —регіони зародження стародавніх рільницьких цивілізацій світу, історія яких налічує по кілька тисячоліть. Нині в них відбуваються нові суспільні перетворення вже індустріальної та постіндустріальної доби.

 Серед країн особливо високий рівень урбанізації мають Сінгапур (100 %), Японія (94 %), Ізраїль (92 %), Ліван і ОАЕ (по 88 %).

За наведеними вище цифрами криється висока нерівномірність системи розселення в регіоні. Це, по-перше, долини і дельти великих річок Азії: Янцзи та Хуанхе в Китаї; Інду, Гангу і Брахмапутри на півострові Індостан; по-друге, ареали оазисів у Західній та Центральній Азії; по-третє, острівні архіпелаги та морські узбережжя (Японські острови, о. Ява, узбережжя Середземного моря та морів на сході Азії) — 500 — 700 осіб/км2. Водночас майже безлюдними є пустелі Західної та Центральної Азії (включаючи західну частину Китаю й Монголію), гірські райони Гімалаїв, Каракоруму та Паміру, лісові райони Південно-Східної Азії.

У зазначених вище ареалах економічної активності, на історичних торговельних шляхах регіону, століттями формувалися великі центри торговельної та ремісничої діяльності, що іх називають історичними містами. Найважливіші з них: у Західній — Єрусалим, Бейрут, Дамаск, Багдад, Басра, Стамбул (це Константинополь, з яким на торговельних шляхах Європи були пов’язані Київ та Новгород), Тегеран; у Центральній та Південній Азії — Самарканд, Бухара, Кабул, Делі та ін.; у Східній Азії — Пекін, Шанхай; на Японському архіпелазі — Кіото.

Нині ж на теренах Азії склалися десятки багатомільйонних міських агломерацій, які виконують найрізноманітніші господарські функції. Так, серед першої півсотні найбільших міських систем світу більше половини — в Азії. Очолюють список міські агломерації, ядрами яких є Токіо в Японії (понад 38 млн осіб), Шанхай, Пекін, Сянган — Гуанчжоу — Шеньчжень у Китаї (понад 30 млн осіб кожна), Нью-Делі в Індії (до 28 млн осіб). Кількість населення в кожній з них перевищує показники метрополітенських регіонів Нью-Йорка, Мехіко або Сан-Паулу в Америці.

Найбільшими мегаполісами в Азії є Токайдо в Японії, Дельта річки Янцзи, Гонконг/Сянган — Гуанчжоу в Китаї. Зазначені вище регіони Азії, в яких випереджальними темпами розвиваються урбанізаційні процеси, стають і зосередженням інтелектуального потенціалу регіону. Нині понад 40 % капіталовкладень у розвиток науки випадає на країни Азії (2017 р.). Лідерами наукового зростання є Китай (20 % капіталовкладень, друге місце у світі після США), Японія (10 %, третє місце), Південна Корея, Тайвань, Індія, Сінгапур, Туреччина, Ізраїль.

Азійські світові міста — Гонконг/Сянган, Сінгапур, Токіо, Шанхай, Дубай, Пекін, Мумбай, Сеул, Нью-Делі, Стамбул, Бангкок.

Етнічний склад населення Азії дуже строкатий. У регіоні живе більше тисячі народів. Найбільші з них — китайці, гіндустанці, бенгальці, японці. Народи Азії належать до більш як 15 мовних сімей. Такого лінгвістичного «калейдоскопу» немає у жодному регіоні світу. Найбільш складна етнічна і мовна структура населення є характерною для Індії, Шрі-Ланки, Індонезії, Бангладеш. На просторах Азії історично склалося декілька цивілізацій, і в кожній з них, — велика мозаїка етносів, мов і культур. 

Країни і народи мусульманської цивілізації розташовані, в основному, в Західній і Центральній Азії, а також деякі в Південній (Пакистан, Бангладеш) і Південно-Східній Азії (Індонезія, Малайзія)

 Попри те, що буддистська цивілізація зародилася в Індії, нині Індія — країна індуїзму, а різні напрями буддизму поширені в Південно-Східній та Південній Азії (Шрі-Ланка), Монголії та на Тибеті.

Країнами далекосхідних цивілізацій є Китай (поєднання буддизму та конфуціанства), Японія (поєднання синтоїзму та буддизму) та Корея.

Країнами християнської цивілізації є Грузія й Вірменія у Західній, Філіппіни та Східний Тимор у Південно-Східній Азії. Християнський світогляд у країнах регіону притаманний вихідцям із Європи та Америки, а в Центральній Азії — із територій колишнього СРСР.

 Ізраїль — ядро християнсько-іудаїстської цивілізації.

Особливості вікової структури населення, що склалася в результаті процесів демографічного переходу, полягають у тому, що в цілому по регіону кількість вікових груп від 15 до 64 років (саме в них формується економічно активне населення) становить понад 60 % загальносвітового показника). Вважають, що подібні пропорції вікової структури населення збережуться впродовж першої половини ХХІ ст., а це означає, що впродовж подальших десятиліть у країнах Азії буде зосереджено трудових ресурсів більше, ніж у всіх інших регіонах світу разом узятих.

Вже нині це доволі кваліфікована робоча сила, що може ефективно працювати в промислових виробництвах високих технологій, а дедалі ростуча кількість спеціалістів високої кваліфікації — у третинному секторі: науці, інформаційно-технологічній та банківській сферах.

Регіональні відмінності географії населення і трудових ресурсів Азії доволі значні. У Східній Азії (Китай, Японія, Південна Корея) проживає майже 22 % населення планети і зосереджено майже 25 % трудових ресурсів світу (з них 20 % в Китаї). У Південній Азії зосереджено 23 % населення і понад 1/5 трудових ресурсів світу. Вирізняється Індія, трудоресурсний потенціал якої відповідний з китайському. У Південно-Східній Азії наявністю кваліфікованих трудових ресурсів вирізняються Індонезія, Сінгапур та Малайзія, зростають можливості Філіппін, Таїланду та В’єтнаму.

У Західній Азїі всебічно розвинене господарство, тож потребу в кваліфікованих трудових ресурсах мають Туреччина, Іран та Ізраїль. У країнах Перської затоки значних трудових ресурсів потребують нафтовидобувна промисловість та сфера обслуговування (особливо транспорт, туризм). Значною мірою ці потреби покриваються за рахунок трудових мігрантів.