Природа в усіх поезіях Кобзаря така справжня, така красива і жива: «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть...», «співають ідучи дівчата...» І ми одразу чуємо і гул хрущів, і красиві переливчасті голоси дівчат, і нічну чарівну пісню соловейка. Навіть відчуваємо свіжий запах молодих зелененьких вишеньок... Натруджені плугатарі повертаються з поля, втомлені, але спокійні І задумливі, зачаровані красою навколишньої природи. А вдома ждуть їх ласкаві матері, які вже приготували вечерю.