«Наша мова – калинова»

Мета: розширити і поглибити знання дітей про красу і силу української мови. Продовжувати формувати поняття про те, що кожна дитина має право розмовляти своєю рідною мовою, мовою свого народу і має право вибору вивчати другу мову. Розширювати знання дітей про художнє слово класиків української літератури - Л. Українки та Т.Г.Шевченка. Виховувати почуття гордості за свою співучу, чудову українську мову, багату на прислів'я, приказки, казки, скоромовки, загадки, любов до художнього слова, до рідної мови.

Хід заняття:

Вихователь пропонує дітям пограти гру «Побажання». Діти, стаючи півколом, передають один одному сердечко, говорячи при цьому своє побажання («щоб ти був розумним, добре навчався в школі», «щоб поважав і шанував своїх батьків» та інші).

Вихователь: якою мовою, діти, звучали ваші побажання? (відповіді дітей).

-   Яка наша українська мова? (Калинова, медова, солов'їна).

-   Так, наша мова калинова. Калина - символ України. Яке прислів'я про це говорить? (відповіді дітей).

(«Без верби і калини нема України».

-   Які ще прислів'я і ви знаєте про мову? (відповіді дітей).

(« слово до слова - зложиться мова», «від теплого слова лід розмерзає», «гостре словечко колить сердечко».

Вихователь: наша Україна стала рідною домівкою для людей різних національностей. Кожному народу дорога його мова, а нам українцям найбільш до серця - українська. Мова єдина, як мати - співуча, багата, лагідна. Звичайно, можна вивчити й інші мови, але ніколи не слід забувати свою рідну мову.

Не цурайтесь того слова,

Що мати співала,

Як малого сповивала,

З малим розмовляла.

Т.Г.Шевченко Цією мовою мама співала колискові, коли ви були ще зовсім маленькі. Пригадайте, діти, мамину колискову пісню. (Діти співають).

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти

-   А де будем ночувати?

-   Де хатонька тепленька.

-   Де дитина маленька. Там будем ночувати Дитиноньку колихати.

Вихователь: неможливо уявити українську мову без казки. Немає в світі людини, яка б не любила їх. Діти, пограємо гру « 3 якої казки?». Вихователь читає уривки з казок («Солом'яний бичок», «Коза-дереза», «Рукавичка»),   а   діти   відгадують.   Потім   розповідають   уривки   з українських народних казок - інші відгадують.

Вихователь: багатий український народ і на ігри зі співаночками. Пригадайте, які ігри ми з вами вчили і давайте пограємо одну із них. (Укр.нар. гра «Подоляночка»).

Вихователь: тож бачите, діти, яка чудова наша мова - співуча, ніжна, мелодійна, лагідна. Цією мовою з давніх-давен писали і пишуть художні твори наші поети та письменники. Послухайте уважно ці рядки:

Виростеш, дитинко, вивчиш рідну мову,

Не забудь ніколи пісню колискову.

-   Як ви думаєте, хто їх написав? (Леся Українка).

-   А хто написав ці рядки, відгадайте?

Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина.

(Т.Г.Шевченко). Які ще вірші Т.Г.Шевченка ви пам'ятаєте? (Діти пригадують). Кого  ще з поетів ви знаєте, хто прославляв у своїх творах нашу Батьківщину, писав для дітей вірші, пісні, казки? (Діти згадують).

Вихователь: діти, ви помітили якими гарними словами пишуть поети про нашу мову? А тепер ви придумайте слова, які б підкреслювали вашу любов до української мови (калинова, барвінкова, багата, солов'їна). Вихователь: на закінчення послухайте вірш про мову.

Українська мова Бог нам гарну мову дав, щоб ми не мовчали, А всі літери й слова легко вимовляли. Кожна літера-це знак, кожна загадкова. Вони з'єднуються так, що виходить слово. Мова - наш душевний код даний нам від роду, А без мови наш народ не був би народом. Через відстані віків як сила могутня Мова наших прабатьків лине у майбутнє. О. Лупій