Наукова робота з дитячої літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наукова робота

 

на тему:

 

Сучасна українська дитяча література: особливості поетики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………..	3
РОЗДІЛ 1. ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ………….	6
1.1. Українська дитяча література в літературному та літературознавчому дискурсах……………………………………………………………………….....	6
1.2. Специфіка й умови розвитку сучасної української дитячої літератури…	12
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………	16
2.1. Жанрово-тематичний діапазон сучасної української дитячої літератури...	16
2.1.1. Літературна казка та казкова повість………………………………….	17
2.1.2. Українська дитяча періодика ……………………………………….	22
2.2. Особливості моделювання образу в сучасній українській дитячій літературі…………………………………………………………………………..	27
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………	31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….	33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Дитяча література сьогодні досягла значного розвитку і має власну багату історичну традицію. Проте залишається переважно поза сферою академічного інтересу науковців. Саме тому зараз нагально потрібно звернутися до творів для дітей окремих сучасних письменників та дослідити їх комплексно: вказати на найпоширеніші жанри, визначити основні риси, за якими той чи той твір зараховують до дитячої літератури, з'ясувати коло основних проблем, порушуваних авторами.

Сучасна українська дитяча література (далі – СУДЛ) досить нечасто стає об’єктом критичного чи літературознавчого осмислення. У найкращому разі називаються просто імена сучасних дитячих письменників та твори, написані ними, подекуди наводиться коротка характеристика змісту того, про що йдеться у цих творах. Саме тому навіть елементарний аналіз змістових та формальних характеристик сучасної української дитячої літератури є актуальним. Дослідники мало уваги надають з’ясуванню особливостей поетики СУДЛ, зокрема характеристиці жанрово-тематичного діапазону, особливостям творення образу героїв сучасних дитячих творів.

Такий стан речей можна пояснити новизною об’єкта дослідження, певним «упередженим» ставленням науковців і критиків до літератури для дітей та юнацтва (як до «несерйозної», маргінальної за своєю суттю) та виокремлення її в окрему специфічну галузь мистецтва слова, а також суперечливістю визначення самого поняття «дитяча література», «література для дітей та про дітей», «література для дітей та юнацтва».

СУДЛ необхідно враховувати рівень дитячих знань, відповідати психологічному розвиткові, а отже мати свою специфічну поетику. Вважаємо актуальним на прикладі окремих творів сучасних дитячих авторів з'ясувати мотиви, сюжети, засоби їх втілення у творах та принципи побудови.

Теоретичним підґрунтям роботи стали праці М. Славової, Е. Огар, О. Папуші, В. Кизилової, У. Гнідець, В. Винник, Т. Качак, О. Січкар, А. Сажиної та інших.

Мета дослідження – з'ясувати особливості поетики сучасної дитячої літератури.

Реалізація мети передбачає розв’язання ряду завдань:

1) висвітлити історію дослідження проблем сучасної дитячої літератури;

2)  розкрити специфіку й умови розвитку сучасної української дитячої літератури;

3) охарактеризувати жанрово-тематичний діапазон сучасної української дитячої літератури: літературна казка, казкова повість, підлітково-юнацька проза, українська дитяча періодика;

4) з'ясувати особливості моделювання образу в сучасній українській дитячій літературі.

Об’єкт дослідження – твори сучасної української дитячої літератури: літературні казки та казкові повісті Олександра Дерманського «Король буків, або Таємниця Смарагдової книги» (2005), «Володар макухи, або Пригоди вужа Ониська» (2011); «Коли Онисько був малесенький» (2017), Марини Павленко «Півтора бажання» (Казки старої Ялосоветиної скрині)» (2007) та «Домовичок із палітрою» (2007); Зірки Мензатюк «Казочки-куцохвостики» (2006), «Макове князювання. Казки» (2008), «Київські казки»; Ніни Воскресенської «Володар Країни мрій» (2005), «Останнє бажання короля» (2006), «Легенда про Бовдура Великого» (2007); Івана Андрусяка «Стефа і її Чакалка» (2007) та ін. Журнали: «Пізнайко» (1996), «Буслик» (1998), «Загадкова скарбничка» (1998), «Стежка» (1997), «Ангеляткова наука», «Водограй», «Зернятко», «Клас!», «Сто талантів», «Професор Крейд з диском», «У світі казок», «Крилаті»)

Предмет дослідження – особливості поетики сучасної дитячої літератури.

 

Вивчення поетики сучасної української дитячої літератури потребує комплексного підходу до аналізованого об’єкта із застосуванням таких методів дослідження, як формальний, історико-порівняльний, семіотичний та структуральний тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

1.1. Українська дитяча література в літературному та літературознавчому дискурсах

Дитяча література – особлива, адже їй притаманні специфічні риси (психологічні, соціологічні, культорологічні). Перш за все, вона повинна характеризуватися доступністю змісту, динамічністю та простотою у розвитку сюжету, насиченістю та конкретністю образів і характерів, зрозумілістю та виразністю мови.

Маргінальна за своєю суттю дитяча та юнацька література починає активно розглядатись у літературознавчому дискурсі ХХ-ХХІ століття. Науковці акцентують увагу, передусім, на теоретичних проблемах дитячої літератури (далі ДЛ), критеріях її виділення, генезисі та особливостях функціонування.

Свій внесок у дослідження СДЛ зробили М. Т. Славова, Е. І. Огар, Р. Є. Стаднійчук, О. М. Папуша, В. Кизилова, У. Гнідець, Т. Качак, В. Винник та інші.

Важливим для подальшого дослідження, перш за все, є з'ясувати дефінітивне значення самого терміну «дитяча література» та «література для дітей». Чи синонімічні ці поняття або чим вони відрізняються?

У першому томі «Літературознавчої енциклопедії» за редакцією Ю. Коваліва зустрічаємо два визначення : «дитяча література» та «література для дітей», кожне з них має власне потрактування. Поняття «Дитяча література – усна і писемна словесність, творена дітьми. До неї належать безпосередньо пов’язані з грою різні жанри фольклору… ДЛ має синкретичний характер, специфічну художню форму з тяжінням до ритмізованого мовлення, словотворчості, розкутого фантазування. Поняття «дитяча література» охоплює також перші спроби пера юних початківців (поезія, проза тощо), опубліковані в періодиці для дітей» [33, с. 285]. У «Лексиконі загального та порівняльного літературознавства» Людмила Сердюк подає інше тлумачення, вважаючи, що «дитяча література – це художні, наукові, науково-популярні твори, які написані для дітей. Найчастіше в це поняття включаються твори «дорослої» літератури, що назавжди ввійшли в коло дитячого читання» [31, с. 149]. Дослідниця У. Гнідець «Поняття дитячої літератури та її художня специфіка» відзначає такі конкретні риси: «…це художня література, в основу якої закладений ігровий, пригодницький, пізнавальний та дидактичний принципи, коли реальне та фантастичне взаємопов'язані і взаємодіючі…Специфіка ДЛ полягає у хисті митця відобразити і навіть зробити видимою для реципієнта будь-якої вікової категорії саму природу дитини, а через неї вказати на помилки та недоліки дорослого світу» [14, с. 73]. Термін «література для дітей» ширший, ніж «дитяча література», і ним позначають як літературу, створену спеціально для дітей, так і ту, яка була створена для дорослого читача, але виявилася цікавою та зрозумілою певним дитячим віковим категоріям.

Таким чином, більшість учених визначають дитячу літературу як складову загальної літератури, адресовану певній категорії реципієнтів. Ця частина полілітературної системи, вважає В. Винник, існуючи в опозиції до дорослого, класичного чтива, є самобутнім літературним феноменом, із власним змістовим, жанрово-тематичним репертуаром, канонічними наративними технологіями [6, с. 197].

Отже, твори створені для дітей – подвійного спрямування, це і привертає особливу увагу вчених-літературознавців до студіювання цього сегмента літератури.

Останнім часом в Україні з’явилась низка цікавих робіт, що стосуються теоретичних проблем дитячої літератури. Коротко з’ясуємо, які саме питання дитячої літератури порушують ці дослідження.

Звернемо увагу на працю М. Славової (болгарської дослідниці дитячої літератури) «Попелюшка чи принцеса? Теоретичні моделі дитячої літератури». У ній стверджується, що у дитячій літературі особливий тип естетичної комунікації між письменником (дорослою людиною) та реципієнтом (дитиною) моделює саме віковий критерій, коли дорослий актуалізує в собі дитяче і прагне творчої реалізації через дитячий код, а дитина стає «співавтором» з вирішальним голосом при виборі репертуару і стратегій тексту, що забезпечують його «потенціал сприйняття». Позиція дитини в тексті простежується за допомогою «рольових ігор» автора, а позиція дорослого – використанням дитячого досвіду й формуванням художнього образу на підставі уявлень письменника про дитяче бачення світу [52, с. 5-14]. Цей «дитячий аспект» і визначає протоестетичну специфіку дитячої літератури. Гадаємо, що думки даної праці ще раз підтверджують гіпотези про те, що людина, яка пише для дітей, повинна досягнути апогею у літературній творчості загалом, бути своєрідним «асом». Адже, щоб дитина стала «співавтором», твір має бути не лише зрозумілим для неї, але й близьким її дитячим проблемам та переживанням.

Чималий внесок у сфері теорії та критики дитячої літератури Е. Огар. У її посібнику «Дитяча книга : проблеми видавничої підготовки» зокрема, знаходимо таке визначення дитячої літератури – «специфічний різновид літератури з власним каноном, який складається із сукупності художніх творів, зорієнтованих на дитячу аудиторію, створених з урахуванням вікових, фізіологічних та психологічних особливостей реципієнтів, їх запитів і вподобань» [41, с. 9]. У своїй роботі будемо послуговуватись саме цим визначенням.

У статті «Сучасна дитяча книга і світ дитинства» Е. Огар проаналізувавши видавничий ринок України, дає докладну характеристику рис сучасної української дитячої книги, описує видавничі чинники, що впливають на її формування. Також дослідниця звертає увагу на комунікативну здатність літератури для дітей відображати специфіку дитячого світу » [43, с. 84-87].

Інша розвідка дослідниці «Дитяча література як об’єкт вивчення в українській науці кінця ХІХ – початку ХХ століття» присвячена оцінці інтелектуальної спадщини видатних діячів української освіти та науки, письменників (І. Франка, Б. Грінченка, Х. Алчевської, С. Русової та ін.), які у своїх працях зверталися до проблем дитячої книги та дитячого читання, закладали підвалини самої української дитячої літератури та науки про неї [42].

Усі проблеми, що викладені вище, дуже актуальні та потрібні, адже не лише подано власне розуміння визначення терміну ДЛ та охарактеризовано риси сучасної дитячої книги, але простежено взаємозв’язок видавничої справи з ДЛ, а також звернено увагу на питання розвитку історії дитячої літературної критики. Така робота має продовжуватись, адже критиці дитячої літератури сьогодні приділяється не достатньо уваги, а про історію її критики майже не йдеться взагалі.

О. Папуша у дисертаційній роботі «Наратив дитячої літератури: специфіка художнього дискурсу» та низці статей розглядає проблему комунікативної структури дитячої літератури. Дослідниця зазначає, що «…це є специфічна модель літературної комунікації…, яка потребує адекватної теоретико-літературної мови опису… і є повноцінним об’єктом українського літературознавства» [48, с. 1-2].

У статті «Дитяча література як маргінес літературознавчої теорії. До проблеми конституювання об’єктів наукового дискурсу» дослідниця називає дитячу літературу «типовим естетичним предикатом», вважаючи її, з одного боку, назвою реальної форми літературного буття, з іншого – ціннісним судженням, метамовною фігурою:

- етимологічною (опірне слово вимагає літературознавчого контексту);

- кондиційною (якісна визначеність узалежнюється від соціальної природи явища як процесу і продукту суспільної комунікації, що загалом включене в широку антропологічну перспективу культурної трансляції досвіду, однак під дією повсякденних стереотипів редукується до проекту «педагогічного монологу» засобами художнього слова, де дитина – об’єкт впливу, а не суб’єкт розвитку);

- маргінальною (потребує додаткового обґрунтування та нових, ще невідрефлексованих координат) [47, с. 20-26].

Ці думки ще раз доводять право ДЛ на існування не лише як окремого предмету для викладання у педагогічних ВНЗ, де переважно враховано її педагогічну та психологічну сторону, але й окремої філологічної літературознавчої дисципліни, зі своїми естетичними принципами та моделями.

Ряд наукових статей, що стосуються різних аспектів ДЛ («Жанрова специфіка літературної казки. До історії питання» [25], «Література для дітей та юнацтва: художня специфіка, тенденції інтерпретації» [26], «Дитяча література: стан, проблеми, перспективи» [24], «Література для дітей та юнацтва як поліінтерпретаційний феномен» [27]), монографія «Художня специфіка української прози для дітей та юнацтва другої половини ХХ століття» [29] та навчальний посібник «Українська література для дітей та юнацтва: новітній дискурс» [28] належать доктору наук, професорові Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка В. Кизиловій. Всі ці праці є надзвичайно важливими, адже формують новий погляд на жанрову специфіку сучасної ДЛ, розкривають перспективи її розвитку, специфіку художніх форм. Крім того, це вносить свіжий погляд (більшість з них написані в останні 10 років) у сучасну критику ДЛ.

Звернемо також увагу на праці У. Гнідець (Баран). Їй належить ряд статей, що стосуються розгляду ДЛ як частини загальнонаціонального процесу, жанрових її модифікацій, якісно нового змісту комунікації, властивих літературі для дітей та юнацтва останніх десятиліть («Сучасна література для дітей та юнацтва: самобутній феномен в історії розвитку літератури» [15], «Сучасна» література для дітей та юнацтва як інтегрована субсистема загальнонаціонального процесу» [16]). Важливо зазначити, що авторка статей спільно з Н. Трохим та Т. Качак є упорядником та літературним редактором сучасного Вісника Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва «Література. Діти. Час» [32], у якому публікуються дослідження, статті, розвідки, присвячені актуальним питанням теорії та історії для дітей та юнацтва, розглядаються методичні аспекти вивчення художніх текстів у школі та ВНЗ тощо.

Своєрідну спробу початкового впорядкування авторів і творів сучасної української дитячої літератури, а також певні вступні коментарі зробила дослідниця Т. Качак у методичному журналі «Бібліотечка «Дивослова» (4’2015). Увесь номер під назвою «Дитяча література в незалежній Україні: тенденції  розвитку, яскраві постаті, знакові тексти» присвячено оглядові української дитячої літератури від 1990-х рр. до сьогодення. Інформаційно- аналітична розвідка описує два періоди: 1990-ті та 2000-ні рр., у кожному з яких представлено розгляд усіх родів літератури (лірики, прози та драматургії) [21].

У розгляді дитячої літератури початку XXI ст. дослідниця простежує її основні ознаки, наголошуючи на нових очікуваннях читачів, тематичній та жанровій широті, невідомих до цього наративних стратегіях, домінуванні фантастики над реалізмом, формуванні більш демократичного погляду на функцію дитячої літератури, яка полягає не лише в дидактизмі, але й у, розважанні, естетичному задоволенні.

Рецензію на цю аналітичну працю опублікувала В. Вздульська також у журналі «Дивослово» (10̕ 2015) [5], де вказано не лише на позитивні моменти праці Т. Качак, але й на прогалини, які необхідно заповнити та виправити у майбутньому подальшим дослідникам цієї проблеми.

Проблему поетики сучасних дитячих творів порушує у своїй статті «Дитяча література: до проблеми бінарності текстів» В. Винник [6, с. 197-199]. Автор вказує на такі характерні риси сучасної дитячої літератури: 1) запозичення сюжетів, образів; 2) сталість світобудови та правил гри; 3) казково-міфологічна модель часопростору; 4) інтертекстуальність; 5) врахування рис цільової аудиторії; 6) актуалізація як національних так й інтернаціональних ідей; 7) інноваційність; 8) фантазійність; 9) художня реальність позбавлена ідилій [6, с. 197–198].

Назвемо ще деякі статті, що стосуються проблем дослідження дитячої літератури: О. Січкар «Історія, стан і перспективи розвитку української літератури для дітей і про дітей» [51], А. Сажина «Жанрова поетика дитячої літератури в рекламних інтерпретаціях» [50], М. Білоусова «Специфіка мови творів для дітей» [2], О. Ларічкіна «Лінгвостилістичні особливості дитячої літератури на матеріалі твору Гектора Мало «Без сім`ї» [30], О. Марків «Дитяча періодика як засіб освіти: педагогічний і редакторський аспекти» [35], О. Марущак «Сучасна українська періодика для дітей» [36].

Як бачимо, вказані розвідки стосуються не лише безпосередньо теоретичних проблем ДЛ, але й мовної її специфіки, що теж впливає на форму та зміст творів для дітей та юнацтва; також цікавлять дослідників і питання, що стосуються розвитку періодики для дітей.

Отже, проаналізувавши праці дослідників, що стосуються сучасної літератури для дітей та юнацтва, робимо висновок про значний інтерес, викликаний новими творами, що з'являються для цієї категорії читачів. Звісно, критика сучасної дитячої літератури ще не така потужна, як ХІХ – ХХ ст., але вона активно розвивається та функціонує.

 

1.2. Специфіка й умови розвитку сучасної української дитячої літератури

Українська дитяча література в останні двадцять років пройшла складний перехідний період. Вона врешті змогла звільнитися від цензури, пережила ряд криз і стагнацію, частково переорієнтувалася на європейські зразки і почала демонструвати певні зрушення, оновивши теми, жанри та стилі.

З відомими уже іменами з'явилися нові та повернулися забуті. Проте, як стверджує В. Вздульська, «так і не відбулося повноцінної ревізії застарілих практик письма, старі ідеології живуть паралельно з новими, різні генерації авторів мають кардинально протилежні погляди на письмо для дітей» [5, с. 62]. Саме тому українська дитяча література й досі вкрай неоднорідна й суперечлива. За таких умов доконечною є потреба не лише систематизації та коментарів щодо авторів і текстів цього непростого періоду, але й характеристики жанрів, сюжетів, образів та їх поетики загалом.

Звісно, питань щодо сучасної дитячої літератури  (СДЛ) велика кількість. Але, дехто з науковців вважає, «ілюзорною» динаміку розвитку української СДЛ. Аргументується це тим, що хоч і звучать прізвища талановитих авторів, як от Марини Павленко, Лесі Мовчун, Олександра Дерманського, Марини Рибалко, Галини Пагутяк та ін., а також авторів дорослої літератури, які окремі свої твори написали для дітей і про дітей (І. Роздобудько, А. Кокотюха, І. Андрусяк та ін.), але знайти їхні твори важко, особливо на периферії. Саме таким дискусійним питанням присвячена стаття О. Січкар «Історія, стан і перспективи розвитку української літератури для дітей і про дітей» (2010). Також дослідниця вказує на те, що відгуки на ці книги зустрічаються лише на Інтернет-сторінках, які не є авторитетними джерелами, а ще читаються ці книги лише на уроках позакласного читання, тобто не є обов’язковими для вивчення у школі [51, с. 197-201].

Хочеться подискутувати з автором статті. Звісно, від часу появи на світ цієї статті та виконуваної нами роботи пройшов тривалий час. Може, в цьому вся причина. Сьогодні розвиток СУДЛ не є вже таким «ілюзорним». Працюючи над цією роботою, ми ознайомилися не лише з критичними матеріалами, але й безпосередньо з творами сучасних авторів. Звернувшись до Житомирської обласної бібліотеки для дітей, на її полицях ми знайшли велику кількість літератури для дітей сучасних авторів: - дитячих письменників, як З. Мензатюк, М. Павленко, Г. Малик, О. Дерманського, В. Рутківського та ін., - дорослих авторів, як А. Кокотюха, І. Роздобудько, І. Андрусяк тощо. І опубліковані ці твори у різних виданнях нашої країни, це і Теза (Вінниця), і видавництво Старого Лева (Львів), Грані-Т (Київ) та інших. Звісно, не всі твори, що про них можна прочитати, як про новинки, є на полицях, але їх все ж достатня кількість. Поспілкувавшись з працівниками бібліотеки та поспостерігавши за читачами, ми зрозуміли, що сучасна література читабельна, як і класика. Звісно, те, на скільки гарним читачем виросте дитина, перш за все залежить від того, як ставляться до книги загалом та до дитячого читання зокрема, у родині. Адже, у сучасному глобалізаційному просторі часто буває так, що батьки елементарно не мають часу поспілкуватися з власними дітьми, не кажучи вже про читання для них або елементарно про допомогу при виборі літератури.

Можна погодитись з О. Січкар щодо відгуків про книги і певного критичного матеріалу, його і справді мало. І найчастіше це лише короткі відомості про автора та своєрідна анотація про сам твір, проте з'являється і він. Гадаємо, це просто справа часу. В цьому і полягає необхідність таких досліджень.

Прочитавши ряд творів вказаних авторів, маємо сказати, що вони і справді якісні, сучасні, враховують як вимоги до дитячої літератури, так і нові тенденції, що притаманні європейській дитячій літературі та запитам сучасних дітей, їх інтересам. Більш докладно про жанрові особливості, форму, героїв буде йти далі. Тож, загалом, на нашу думку, не все так безнадійно. Звісно, хотілося б бачити нових, достойних, цікавих авторів й у шкільній програмі, адже зміст книг, серед яких обертається дитина, формує у неї естетичний смак і робить її або справжнім читачем або лише споживачем книжкової продукції. Для цього науковцям та вчителям необхідно звертатися до Міністерства освіти та науки зі своїми пропозиціями.

Зі станом сучасної дитячої книги ми познайомилися практично, але маємо зробити і кілька важливих зауважень щодо теоретичних аспектів функціонування СДЛ.

Варто наголосити, що СДЛ тісно пов’язана з сучасними масмедіа та загальною культурою, порушує актуальні теми та проблеми, що відображають сучасну дійсність, а також має розгалужену систему жанрів – від традиційних (літературної казки, повісті тощо) до Інтернет-творів.

СДЛ формується у час ґрунтовних соціальних змін і нового світовідчуття. Наразі гострою є проблема дитячого читання. В. Чудинова зауважує, що воно «стає більш функціональним та унітарним». «Модель читання» підростаючого покоління все більше схожа на «модель» для дорослих людей» [55, с. 203]. Тобто виникає новий соціальний запит добору книг для дітей, у яких реальні події сучасності (катастрофи, кримінал, ринкові відносини) поєднуються з елементами вигадки, фантастики та казки. Проте, дитячі письменники продовжують звертатися і до так званих «вічних» тем: стосунки з батьками та друзями-однолітками, складнощі в звиканні до певних умов життя, непорозуміння у шкільному житті тощо.

К. Шулькова стверджує, що модель дитячого читання ХХІ століття орієнтується на твори, які сприятимуть скорішому дорослішанню юного читача, вмінню пристосуватися і віднайти своє місце в соціумі [56, с. 294-303].

Отже, сучасна дитяча книжка має бути такою ж яскравою, динамічною, сучасною за змістом, як й інші засоби масової комунікації сьогодення (телебачення, комп’ютерні програми, радіо тощо), щоб зацікавити підростаюче покоління.

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Жанрово-тематичний діапазон сучасної української дитячої літератури

У книзі американського літературознавця П. Ганта «Вступ до дитячої літератури» зустрічаємо думку про те, що сучасні дитячі книжки стали менш «літературними та глибокими» і більш «динамічними». Конкуренція, що виникає у художніх творів з іншими медійними засобами, зумовлює велику їх залежність від останніх [57]. Ось чому на межі ХХ-ХХІ століть формується нова система жанрів дитячої літератури.

Залишаються цікавими для дітей традиційні жанри: роман, повість, казка, новела, байка, легенда, притча, різноманітні вірші, «picturebook» (книжка-ілюстрація).

Маючи сталі атрибути та ознаки, вони модифікуються та корелюються у такі жанрові форми: сімейні та казково-побутові історії, «комічна» епопея, психологічна повість [3]. Крім видозміни жанрів, однією із рис СДЛ є запозичення поширених «дорослих» жанрів масової літератури.

Популярними сьогодні стали: «нотатки мандрівника», дитячий детектив, фентезі, «жахливчики», трилери, «дівочі» романи, комікси, «гламурні» періодичні видання. Саме в цих жанрах, на думку К. Шулькової, «найповніше висвітлюються проблеми суспільства та дитинства, особисті переживання дівчат і хлопців, протистояння добра і зла» [56, с. 294-303 ]. У них чимало відомостей зі сфер історії, мистецтва, медицини, їх герої пропагують морально-ціннісні та світоглядні орієнтації, саме таким чином здійснюється пізнавальна функція. Автори адаптують теми своїх творів відповідно до психологічно-вікових особливостей дитини, її уявлень про світ, надаючи їм «дитяче» обличчя.

 

 

 

2.1.1. Літературна казка та казкова повість

Серед найпопулярніших дитячих жанрів почесне місце завжди належало казці, і сучасне письменство не стало винятком. Адже ще В. Сухомлинський наголошував на тому, що казка насичена цінними для розвитку дитини психологічними моделями поведінки, життєвим досвідом. Кожна людина, а особливо дитина, має зрозуміти не лише зовнішній світ, але й власний внутрішній. Казка – це його елемент. На думку педагога, значення казки  у таких її важливих особливостях:

1) Через казкові образи у свідомість дитини входить слово з його найтоншими відтінками.

2) Завдяки казці можна відновити в історичній ретроспекції певні щаблі людського мислення і мовлення.

3) Казка – це шлях до оволодіння дитиною абстрактного мислення.

4) Казка розвиває у дитини естетичні почуття. «Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, але й серцем» [53, с. 153].

5) Казці належить певне значення в ідейному вихованні дитини.

6) Казка – вдячне і незамінне джерело виховання любові до Батьківщини, до рідної землі. «Казка – це духовні багатства народної культури, пізнаючи які, дитина пізнає серцем рідний народ» [53, с. 154].

7) Казка для дитини цілий світ, «в якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю» [53, с. 155].

8) Складання казки самою дитиною – правильний шлях до розвитку її мови, мислення, естетичних почуттів.

9) Казка – активна естетична творчість дитини, яка «охоплює усі сфери духовного життя дитини – її розум, чуття, уявлення, волю» [53, с. 158].

Сучасні автори пропонують дітям різного віку літературні казки, які змальовують фантастичний світ, вигаданий письменниками, а також навчають кращих людських чеснот, серед них варто назвати: сучасні казки (Зірка Мензатюк «Казочки-куцехвостики» [37], «Київські казки» [39]), казкове фентезі (Олександр Дерманський «Король буків, або Таємниця Смарагдової книги» [19], Ніна Воскресенська «Руда Ворона» [11], «Останнє бажання короля» [10]), казкові пригоди (Леся Воронина «Прибулець із Країни Нямликів» [12], Іван Андрусяк «Стефа та її Чакалка» [1]), казка з історичним антуражем (Зірка Мензатюк «Таємниця козацької шаблі» [40]), стилізація під народну казку (Марина Павленко «Півтора бажання, або Казки з Ялосоветиної скрині» [46]).

З тих чарівних місць, що їх відкривають сучасні письменники для дітей, можна скласти окремий казковий український атлас, на якому позначено і казкову країну на городі під повіткою із книжок О. Дерманського, і пурпурову планету та Країну Нямликів Л. Воронини, і королівства Н. Воскресенської, і цілком реальний сучасний Київ із «Київських казок» З. Мензатюк. У творах цієї письменниці можемо побачити чудо всюди, знайти казку скрізь: у скрині бабусі («Катрусині скарби»), у народних святах («Макове князювання»), у змінах пір року чи днів тижня («Золоті палаци», «Новий рік», «Сім днів»), у навколишній природі («Як до жабок говорити», «Як дощик цвіте», «Сім барв»). Реальність і фантастика так майстерно і природно переплітаються у її творах, що не дивуєшся зустрічі з князем Києм, його братами та сестрою Либідь на святкуванні дня Києва («Київські казки»), привид-патріот спонукає подружжя Руснаків знайти старовинну козацьку реліквію («Таємниця козацької шаблі»), а хлопчик Іванко вірить у дива й втілює їх сам («Чарівний Іванко»).

По-дитячому щирими є також твори молодого київського письменника Олександра Дерманського. Трилогія про вужа Ониська та всіх його городніх друзів – це ніби книжка на виріст. Перша частина «Володаря Макуци» «На городі» – це окремі оповідання, які можуть прочитати батьки своїм дітям як казку на ніч, друга – «Подорож до бабусі» – невелика за обсягом, проте легка для читання та захоплююча повість про пригоди тієї ж компанії вужа Ониська дорогою до бабусі, яку дитина, навчившись читати, цілком спроможна прочитати сама. Друга книжка «Бабуся оголошує війну» – досить об’ємний твір з великою кількістю пригод та глибокими думками, які все ж доступні й невеликим читачам. Нова книжка «Коли Онисько був малесенький» (2017) [18] – своєрідна передкнижка до «Володаря Макуци». Це ряд зовсім маленьких оповідань, які можуть послухати і дошкільнята від батьків, і навіть прочитати  першокласники для своїх молодших за віком братиків чи сестричок. Не стануть розчаруванням чи то для дітей, чи для дорослих, й інші твори письменника. Вони відрізняються захоплюючим уже з перших рядків та напруженим розвитком сюжету, яскраво зображеними характерами, гарною українською мовою та добрим гумором. Не важливо, про що саме йдеться у книзі, чи про порятунок казкового Міста від всеохоплюючої Пітьми, втіленням якої є злі його керівники-чарівники («Король буків, або Таємниця Смарагдової книги»), чи про дружбу звичайної дівчинки Соні та доброго і симпатичного чудовиська («Чудове чудовисько», «Чудове чудовисько в країні жаховиськ»), про пригоди трьох друзів, Лільки, Васька та Іванка, на канікулах у карпатському лісі («Танок Чугайстра»), — автор спрямовує своїх невеликих читачів до усвідомлення найважливішої думки – вміти дружити і намагатися творити добро. Письменник вважає, що сучасним дітям бракує доброти й тепла, а дитяча книжка має зігрівати душу, бути веселою, цікавою та світлою. 

Дитинство – особлива пора, коли все довкола незвичайне: дерева здаються величезними, незнайомі будинки – загадковими, а таємничі істоти з’являються будь-де та в будь-який момент. Такою є думка Марина Павленко, яка успішно поєднує роботу, як на ниві як дорослої, так і дитячої літератури.

Цікавим та неординарним образом Дитинства для Марини Павленко став шепелявий, з бузковою бородою Домовичок, якого можна порівняти з Вінні-Пухом, Карлсоном, героєм Сергія Дзюби Кракатунчиком та російським побратимом Кузькою. Яке ж дитинство без вигаданого, напівказкового друга, що спонукає до бешкетування, пригод та навіть філософських роздумів. Домовичок Марини Павленко як скринька з приказками, які так і сиплються з його вуст, а ще він побоюється телевізора-«чашокрада», захоплюється сімейними читаннями, виховує вже два покоління дітей і сильно бажає змінити долю відомих казкових героїв, пише мемуари, щедро розбавляючи їх малюнками, дресирує кроликів і заробляє гроші, вдаючи з себе зозулю. Всі його вигадки та пригоди важко злічити, а тому краще читати казкові повісті «Домовичок з палітрою» та «Домовичок повертається». Заслуговують на увагу й «Півтора бажання, або Казки з Ялосоветиної скрині» – тонка і дуже вдала стилізація під народну казку. Кожну з казок, що потрапили до скрині бабусі Ялосовети, можна прочитати як окрему історію, повчальну та мудру, таку, що непомітно вчить правильній поведінці. Не обділила увагою авторка й читачів-підлітків, для них буде цікавою трилогія про Софійку-Русалоньку і нова книга письменниці «Миколчині історії».

Добрими друзями дитинства стануть також герої Лесі Воронини: суперагент Гриць Мамай, який запросто перемагає світове зло, дівчинка Оля зі своїм котом Гарбузиком, Олянка та Буцик з чарівної країни Нямликів, яка знаходиться у стіні сучасного будинку. Авторка «Суперагента 000», «Таємниці Пурпурової планети», «Прибульця з країни Нямликів» переконана, що дітей не потрібно виховувати чи розважати. Їх слід любити! Ті діти, яких люблять, читають і розважаються, з розумом сприймають ігри та книги, не перетворюючись на ігроманів. Письменниця гадає, що злочинцями стають ті люди, які не награлися досхочу в дитинстві.

У творах Івана Андрусяка вдало поєднано щирий дитячий погляд та тонку іронію дорослого. Перший прозовий дебют автора – казкова повість «Стефа та її Чакалка». Чакалка — казкова істота, вигадана автором, нею на Слобожанщині батьки лякають своїх неслухняних дітей (щось на зразок Бабая). Вона приходить вночі, забирає нечемну дитину в мішок і несе до темного лісу. Це і відбулося з головними героями повісті: вони потрапили до казкової «школи чакалок і бабаїв», де їм дозволено робити все, що забажається. Ці сцени зображено за допомогою тонкого гумору, але головна увага зосереджена саме на психології дитини, тому наголошується, що добро та любов обов’язково переможуть, завдяки їм дитині під силу «перевиховати» і казкове страшидло.

Цілком реальні життєві події у чарівних країнах зображені й у казкових повістях Ніни Воскресенської. Її Країна Мрій сповнена усіляких незвичайних перепитій: дракониця не вміє літати, суцільним шахрайством виявляється школа чарівників, а лиха відьма час від часу втрачає пам’ять («Володар Країни Мрій»); ніяк не вщухнуть політичні пристрасті на виборах у казковому королівстві («Останнє бажання короля»), дорослим читачам це може нагадати реалії нашого сьогодення; герої, які потрапили у Країну Часу, мають шанс змінити власне життя («Дивовижні пригоди Наталки у Країні Часу»), одвічна боротьба добра і зла, світла і темряви, відбувається у казковому просторі «Рудої Ворони». Оповіді, в яких велика кількість казкових істот, до того ще й забарвлені специфічним гумором не дозволять занудьгувати.

Цікавими для дослідження стануть й твори для дітей середнього та старшого шкільного віку: так звані «дівчачі тексти», авторами яких переважно є жінки (Д. Матіяш, О. Думанська, І. Мацко, О. Лущевська та ін.); твори реалістичного спрямування, до яких належать історична повість, роман, автобіографічний роман, спогад тощо, серед найвідоміших можна назвати твори В. Рутківського та В. Карпенка. Про проблеми безпритульних дітей та світ, в якому вони живуть розкажуть «Повістинка про Потворка» В. Терена, «Злочинці з паралельного світу» Г. Малик. У жанрі фентезі та детективу працюють О. Ільченко, А. Кокотюха, Є. Кононенко, Н. і О. Шевченко.

Ми лише назвали твори цього спрямування, адже їх вивчення варте окремого повноцінного дослідження.

Отже, як помітно з аналізу жанрових ознак сучасних казок та казкових повістей, важливою їх рисою залишається повчання, але воно не є визначальним. Тонке поєднання реалій, влучний гумор, а також «вічні» теми дитинства притаманні й творам казкового спрямування сучасності.

 

2.1.2. Українська дитяча періодика

На сьогодні в Україні існує проблема періодичних видань для дітей дошкільного, молодшого та середнього шкільного віку. Проблемою є не кількість журналів та газет для дітей, що видавалися і продовжують видаватися протягом більше як 20 років незалежної України, проте порушується питання якості змістового наповнення дитячих часописів.

Більшість науковців погоджуються з думкою, що дитяча преса, перш за все,  виконує функції популяризації пізнавальних та педагогічних ідей. О. Прокопчук вважає, що зміст дитячих часописів має розказувати читачам про навколишній світ та новини в житті людей, про відкриття в науці та техніці. Крім цього, всі матеріали, що розміщуються в друкованих органах, не повинні суперечити морально-етичним нормам суспільства, а ще необхідно, щоб вони пропагувати цінності народу та суспільства, в якому живе дитина [61].

Таким чином, дитячі періодичні видання повинні відповідати ряду вимог. Наприклад, Н. Кіт визначає такі обов'язкові фактори видань, орієнтованих на дітей [60]:

- Національна спрямованість – риса необхідна дітям (для підтримання «здоров'я нації»), вона ж психологічно зумовлена. Загальновідомим є факт, що на формування дитячої особистості впливають такі важливі чинники, як власна природа та культура рідного народу, яка пізнається через виховання та освіту.

- Урахування інформаційного контексту, який створюють сучасні ЗМІ. На сучасних дітей зусібіч впливають різноманітні потоки інформації: дорослі читають дітям (чи вони вже читають самі) книжки та журнали, діти слухають радіопередачі, дивляться різноманітні теле- та відеоматеріали, які не завжди розраховані на дитяче сприйняття. Іноді така продукція може бути шкідливою для дитячої свідомості. Тому необхідно враховувати інформаційний контекст, який створюють сучасні ЗМІ, для цього слід налагодити тісний взаємозв'язок з популярними дитячими теле-, радіо-, відеотекстами та нейтралізувати вплив негативних текстів, що продукуються цими ж ЗМІ.

- Доцільність та унікальність. Виданню необхідно мати власне місце в системі дитячих журналів країни, не повторюючи жодного з них. Крім цього, воно має заповнити інформаційну прогалину в цій сфері.

- Точне визначення читацької аудиторії. Для розробки програми дитячого видання насамперед потрібно точно визначити майбутню аудиторію читачів. Для характеристики призначення видання на першій або останній сторінці необхідно подати короткий, але докладний портрет маленького читача, якому призначене це видання. Це дозволить дорослим, що виховують дітей, зробити оптимальний вибір у кожній визначеній ситуації.

- Дотримання психологічних особливостей дитячого сприйняття й розуміння. Щоб змоделювати аудиторію читачів  необхідно враховувати психологічні особливості сприйняття й розуміння дошкільниками візуальної та вербальної інформації.

- Урахування визначальних дидактичних принципів: наочність (багатий ілюстративний матеріал), послідовність (зв'язок між попереднім і наступним номерами журналу), природовідповідність (гра та навчання як спосіб пізнання світу), активність та самодіяльність (не слід забувати про індивідуальну діяльність дитини).

- Висока частота випуску – щонайменше двічі на місяць (що частіше виходить видання, то краще для його постійних читачів).

- Тезаурусна пов’язаність із попереднім номером – після переходу на новий віковий рівень розвитку дитині необхідні нові джерела інформації, зорієнтовані на її нові запити та можливості задоволення останніх. Також видання має враховувати попередній сформований досвід власних читачів.

Сьогодні багато людей вважає, що через глобальний вплив телебачення та мережі Інтернет занепадає інтерес до дитячої книги та журналістики. Але це не правда, адже жоден із нових інформаційних засобів не замінить дитячу книгу та  періодику, бо це різні засоби  інформації, які неоднаково впливають на пізнавальну діяльність дитини.

Незважаючи на всі духовні, економічні та видавничі проблеми, світ української дитячої преси розширюється. Сьогодні діють більше 100 видань дитячих журналів та газет всеукраїнського рівня (із каталогу передплати періодичних видань на друге півріччя 2013 року) [20]. Аналізуючи всі періодичні видання, що функціонують сьогодні, ми з'ясували, що серед журналів та газет для дітей та молоді, пропонованих для передплати, майже 80 % призначені учням початкової та середньої школи, а 20 % – підліткам.

Сьогодні дитячі видання у змозі задовольнити вимоги найвибагливішого читача. Тематична широта, поліграфічна якість видань, виразність та яскравість оформлення дитячої преси приваблюють дітей та їхніх батьків. Крім добре відомих і популярних не в одного покоління читачів журналів –

«Малятко» (видається з 1960 р.), «Барвінок» (з 1928 р.), «Однокласник» (з 1923 р.) – видається також багато нових: «Стежка», «Пізнайко», «Умійко», «Зернятко», «Професор Крейд», найсучасніші видання «Колобочок», «Смайлик», «Колосок». І ці часописи не лише столичні, чимало періодичних видань діють в інших містах країни, наприклад, «Куля», «Колосок», «Ангелятко» й «Ангеляткова наука» (Львів), «Дзвіночок» (Івано-Франківськ), «Зростаємо разом» (Харків), «Щедрику-ведрику» (Хмельницький), «Дитячий розвивайко» (Донецьк), «Новачок» і «Живе джерельце» (Черкаси).

Багато сучасних журналів особливого значення надають розвитку інтелекту та творчих здібностей дітей, а тому цілком здатні замінити дитячі енциклопедії, навчальні посібники та розмальовки. У них ми знаходимо не лише жарти та розваги, але й захоплюючі оповіді про культуру народів світу, життя тваринного та рослинного світів («Котя», «Колосок», «Шишкін ліс»); твори класиків літератури та сучасних письменників («Світ дитини», «Паросток», «Барвінок»); екологічну спрямованість мають журнали «Яблунька»,  «Джміль»; звеселяють та розвивають інтелект «Пізнайко», «Пригоди», «Стежка»; вивчити англійську мову допоможуть рубрики журналів «Професор Крейд», «Котя», «Стежка», «Смайлик», «Куля», «Меридіанчик» та ін.

Потрібними та корисними для педагогів та батьків можуть стати додатки газети «Казковий вечір» та журналу «Зростаємо разом». Це психолого-педагогічні поради, як допомогти дитині навчатися і розвиватися, організовувати дозвілля. Деякі періодичні видання готують тематичні випуски (серед них «Стежка», «Пізнайко», «Крилаті»), спочатку подається нова цікава інформація з гарними ілюстраціями, а в подальшому засвоєні знання перевіряють за допомогою кросвордів, ребусів, логічних завдань, саморобок, коміксів та розмальовок.

Дитячий журнал «Зернятко» (видається з 2001 року) можна назвати специфічним. У ньому значної уваги надається вихованню основ християнської моралі, яка закладена у цікавих розповідях, коміксах, малюнках, кросвордах та саморобках. Сьогодні гідними послідовниками «Зернятка» є журнали «Водограйчик» (для дітей 3-7 років) та «Водограй» (від 8 до 13 років), «Живе джерельце», «Стежинка», що видаються українською та російською мовами.

Необхідно зауважити, що після популяризації серед дітей дошкільного та молодшого шкільного віку закордонних мультфільмів та мультсеріалів, на світ з'явилися такі сучасні періодичні видання, що теж можуть зацікавити дітей, як: «Барбі», «Вінні та його друзі», «Даша-мандрівниця», «Том і Джеррі. Пригоди», «Команда супергероїв», «Лунтик», «Маша і ведмідь», «Тачки» та ін. Ці часописи переважно розважального характеру, але окремі завдання мають й інтелектуальне навантаження.

Варто окремо назвати три найбільші журнали дитячої періодики України – «Малятко», «Барвінок» та «Однокласник» («ОК»). Вони повинні відповідати найновітнішим вимогам, адже конкуренція сьогодні досить потужна. Однак, саме завдяки багатолітнім традиціям, високій видавничій культурі, професійному підходу до укладання кожного номера вони й досі залишаються одними з провідних видань країни для дітей.

Досліджуючи нові горизонти, журнали стають більш цікавими та поліграфічно якісними. Завдяки спілкуванню з дітьми на сторінках часописів, у видань щоразу з'являються нові читачі. Всі сучасні журнали мають широкий вибір ігрових завдань, кросвордів, ребусів, загадок, лабіринтів, що робить дозвілля дитини не лише цікавим, але й корисним, спонукає до пізнавальної діяльності.

Ми досить докладно зупинилися на характеристиці сучасних дитячо-юнацьких журналах, але слід охарактеризувати і стан дитячих газет. Їх різноманітність не така велика, як журналів. Популярні газети «Я сам(а)», «Велика дитяча газета», «Казковий вечір», «Долонька», «Журавлик», «Кузя», «Колосочок» заслуговують окремого розгляду. Необхідно наголосити, що крім всеукраїнських газет, існує ряд регіональних та районних часописів, не включених до переліку передплачуваних видань (зокрема, рівненська обласна дитяча розвивально-пізнавальна газета «Сонячний зайчик»).

На жаль, існування широкого кола дитячих періодичних видань не означає, що кожна дитина має вільний доступ до них. Звісно, будь-який журнал чи газету можна передплатити і отримувати поштою, але часто вартість передплати досить висока, відповідно не всі батьки можуть дозволити собі це. У бібліотеках же не можна знайти увесь асортимент пропонованої періодики, адже часто замовляється лише найбільш популярні через ту ж проблему фінансування.

У  Житомирській обласній бібліотеці для дітей, наприклад, найбільш популярними є «Пізнайко» (укр., рос.) та «Стежка» (укр., рос.), а загальна кількість передплачуваних бібліотекою дитячих періодичних видань становить 14, серед яких «Пізнайко», «Граючись вчимося», «Весела малеча», «Умійко», «Дзвіночок», «Маленька фея та сім гномів», «Мамине сонечко», «Карамельки», «Веселий саморобкін», (для творчості), «Чарівна принцеса» [59].

Отже, дитяча періодика має гарні перспективи для розвитку. Не зважаючи на перешкоди, видавництва підтримують високий рівень друку газет та журналів, адже від підростаючого покоління залежить майбутнє нашої держави. Саме дитячі видання здійснюють значний вплив на формування національного духу, моральних норм та культурних цінностей. Важливим є мовна грамотність оформлення усіх видань, адже мова – найбільший скарб кожного народу, від якого і залежить процес духовного його становлення.

 

2.2. Особливості моделювання образу в сучасній українській дитячій літературі

Аналізуючи поетику сучасної дитячої літератури, необхідно розглянути особливості образу головного героя, адже саме він допомагає дитині пізнати саму себе. Коли читаєш твір, маєш змогу прожити життя інших людей, опинитися у різних ситуаціях та душевних станах. За рахунок цього не лише розширюється кругозір, але й збагачується життєвий досвід.

Головними героями дуже часто виступають саме однолітки юного читача, які переживають такі ж труднощі, зустрічаються з повсякденними проблемами та звичайними представниками суспільства. Вік їх може варіюватися залежно від психофізіологічного розвитку читацької аудиторії: Марійка («Казочки-куцехвостики» Зірки Мензатюк), Наталка і Даринка («Домовичок з палітрою» Марини Павленко), Соня («Чудове чудовисько» О. Дерманський), Софійка (трилогія про «Русалоньку із 7-В» Марини Павленко), Вітько Бубенко, Мирко («Сторожова застава» Володимира Рутківського) та ін.

Аналізуючи сучасні твори для дітей на предмет особливостей головного героя, можемо виділити кілька їх груп.

Своєрідною тенденцією сучасної прози є «колективний герой» (від трьох до шести ключових осіб), це дозволяє створити збірний образ дитячих характерів, як у В. Рутківського «Сині води», «Джури», Г. Малик «Злочинці з паралельного світу» тощо. Зображуючи різних персонажів, письменники дають змогу розширити коло читачів та прихильників книги, а також допомагають само ідентифікуватися. Діти зустрічаються з цілою галереєю образів, з якої вони мають змогу обрати улюбленого, схожого на себе або ж змінити власну поведінку, поглянувши на себе, начебто зі сторони.

Велику популярність сьогодні здобули так звані «супергерої», образи яких найчастіше виникають у фантастичних та фентезійних творах. Часто це звичайні люди, або вигадані персонажі, але з певними суперздібностями (фізичними, інтелектуальними, магічними). Вони борються з уселенським злом, яке загрожує існуванню світу чи добра загалом, серед таких слід назвати Гриця Мамая («Суперагент 000» Л. Воронини).

До наступної групи належать чарівні та казкові герої, які живуть у дивовижних містах та країнах: феї, тролі, гноми, буки, домовики, олюднені тварини та предмети тощо: вуж Онисько («Пригоди вужа Ониська або Володар Макуци», «Коли Онисько був малесенький» О. Дерманського), бука Гаврик та дракони ця Джульєтта («Король буків або таємниця смарагдової книги» О. Дерманського), Домовичок («Домовичок з палітрою», «Домовичок повертається» Марини Павленко), Чакалка («Стефа та її Чакалка» І. Андрусяка). Ці образи, на думку К. Шулькової,  максимально наближені до свідомості найменших читачів і у доступний для них спосіб представляють картину світу та модель взаємин між людьми. «Незалежно від типу героя, вони наділені найкращими рисами характеру, які протиставляються негативним персонажам творів: добрі, сильні, розумні, мужні, справедливі, винахідливі, ерудовані, фізично розвинені, завжди готові прийти на поміч або навіть пожертвувати собою заради інших [56,с. 298-299].

І. Ханчук у статті «Формула героя» сучасної дитячої прози» запропонувала таку класифікацію персонажів СУДЛ:

• реальний персонаж у казковому світі;

• казковий персонаж у реальному світі;

• творча уява персонажа як герой твору;

• персонаж – підліток у сучасних соціокультурних умовах [54, с. 27-31].

Реальних персонажів у казковому світі ми зустрічаємо у чарівних країнах, які мають цілком реалістичні проблеми, створені у казкових повістях Ніни Воскресенської («Володар Країни Мрій», «Останнє бажання короля», «Дивовижні пригоди Наталки у Країні Часу», «Руда Ворона»).

До другої групи казкових персонажів у реальному світі можна віднести героїв сучасної української фантастики, зокрема твори Марини та Сергія Дяченків. Наприклад, у соціально-фантастичному романі «Відьомська доба», світ схожий на сучасну Україну, а в ньому живуть персонажі українського фольклору (відьми, нявки, чугайстри), а переживання головних героїв, які живуть передчуттям кінця світу, нагадують наші страхи та сподівання.

«Проблемі людини в світі, що також живе передчуттям Апокаліпсису, присвячений роман «Армагед-дом». Як антиутопія виступає цей світ у романі «Пандем». Вічні питання добра і зла, що неоднозначно подаються у творах Дяченків, не можуть залишити байдужими підлітків з їхнім загостреним почуття справедливості та прагненням пізнати цей світ» [54, с. 27-31].

 Провідною темою роману Г. Пагутяк «Корлівство» є сучасні підлітки у фантастичному світі, який мало чим відрізняється від реального своїми проблемами. Твори авторки нагадують своєрідні казки для дорослих, де незвичайна вигадка тісно пов’язана з реаліями сучасності. Герої цих творів намагаються нам нагадати про дуже важливі речі, які втрачає химерний, а насправді реальний світ.

Головній героїні роману – п'ятнадцять років, за час маминого відрядження, дівчинка вскочила у халепу, з якої все і починається. Частиною страшної казки став Львів, де відбувається початок роману, у структурі твору є Серединний Світ – світ вибору, тобто наша Земля, є Імперія, де панує диктатор і його посіпаки в чорних шкірянках, а люди не вміють усміхатися, є Королівство – осередок мудрості всіх світів. Саме воно опинилося в небезпеці, тому що король помер, королева зникла, принц загубився, а уряд підписав коаліційну угоду із сусідами. А ще в цій історії багато нечисті і котів, кілька різнокольорових мишей, вкраплення ліричної поезії, дещиця соціальної сатири, багато дружби та перше кохання. Головним символом роману є книжки – з ними борються, їх спалюють і захищають (все як у сучасному нам світі, де книжки витісняються іншими засобами масової інформації).

Персонажа-підлітка у сучасних соціокультурних умовах зображено й у романі Г. Малик «Злочинці з паралельного світу». Головний герой Хроня мріє знайти батьків, де б вони не були. Прямуючи крізь життя з цією метою, хлопець зустрічається з усіма реаліями сучасного світу – знайомство зі справжніми друзями, зрадою, розчаруванням, переслідуванням тощо.

Отже, змінюючись тематично, СУДЛ відчула певні трансформації й у формулах творення головних героїв. На їх образи впливає не лише тематика та сучасні реалії, а й загальні тенденції, що відбуваються у світовій літературі для дітей.

ВИСНОВКИ

У сучасному літературознавстві до актуальних проблем дослідження належить з'ясування питань сучасної української дитячої літератури, особливостей її функціонування сьогодні та дослідження специфічних рис її поетики: найпопулярніших та затребуваних жанрів, особливостей розвитку видавничої справи дитячої літератури, якість дитячої періодики та моделювання образів дитячої книги.

У роботі використано методи, що дозволили системно підійти до аналізу поетики сучасної дитячої літератури: формальний, історико-порівняльний, семіотичний та структуральний тощо.

Багато наукових досліджень сьогодні стосуються стану сучасної української дитячої літератури, проте, маємо зауважити, що найчастіше вони стосуються самого визначення понять «дитяча література» та «література для дітей», стану та перспектив розвитку сучасної дитячої літератури. Здійснені спроби систематизувати авторів та твори СДЛ та подано короткі коментарі до них.

Ми практично проаналізували специфіку й умови розвитку сучасної української дитячої літератури, відвідавши одну з дитячих бібліотек Житомира, вивчивши запити читачів та поспілкувавшись з працівниками. Крім того з'ясували, що відбулися зміни в особливостях дитячих творів. Якщо раніше вони були більше спрямованими на виховання дітей, то сьогодні, щоб успішно конкурувати з іншими, популярними серед дітей засобами масової комунікації, адже рейтинги книги (як це не прикро визнавати) падають, сучасне покоління дітей читає мало і без особливого ентузіазму, дитяча книга також стала більш динамічною за змістом, наближеною до сучасних реалій життя.

 Які б зміни не відбувалися у змісті творів, на Парнасі дитячої літератури залишається усіма улюблений жанр казки та казкової повісті, хоча вони також зазнали трансформацій. Сучасні автори пропонують дітям такі її різновиди: сучасні казки, казкове фентезі, казкові пригоди, казка з історичним антуражем, стилізація під народну казку.

Для підлітково-юнацького віку будуть також цікавими такі жанри: так звані «дівчачі тексти» (для дівчаток-підлітків); твори реалістичного спрямування, до яких належать історична повість, роман, автобіографічний роман, спогад тощо.

Найпопулярнішими серед періодичних видань сьогодення залишаються «ветерани»: «Малятко», «Барвінок», «Однокласник». Проте, зазначимо, що з’явилося й  видається багато нових, не менш якісних та цікавих: «Стежка», «Пізнайко», «Умійко», «Зернятко», «Професор Крейд», найсучасніші видання «Колобочок», «Смайлик», «Колосок».

Сучасні періодичні видання спрямовані не лише на розваги та розвиток творчості, але й на формування інтелектуальних здібностей, вивчення світової та власної культури, моральних норм та правил тощо. З'ясували ми й ті видання, з якими можуть познайомитися маленькі житомиряни у бібліотеках, якщо батьки не мають можливості порадувати дитину передплаченим журналом.

Ще однією актуальною проблемою, яку необхідно було з'ясувати в ході роботи з вивчення особливостей поетики сучасної ДЛ, було вивчення особливостей моделювання образу в ній. Адже знайомлячись з тим чи іншим літературним персонажем дитині властиво проектувати його проблеми та поведінку на власне життя, особливо, якщо цей персонаж, близький їй (одного з дитиною віку, має схожі погляди тощо).

Найбільш поширеними виявилися реальні персонажі у казковому світі, казкові персонажі у реальному світі та персонажі-підлітки у сучасних соціокультурних умовах.

Вважаємо, поставлені нами завдання в курсовій роботі виконано, мети досягнуто. Актуалізовано дослідження поетики сучасної літератури для дітей та юнацтва. Подальшого дослідження потребують жанри для зовсім маленьких дітей та дітей середнього і старшого шкільного віку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Андрусяк І. Стефа та її Чакалка [Текст] / І. Андрусяк. – К. : Грані-Т, 2007. – 56 с.
2. Білоусова М. В. Специфіка мови творів для дітей / М. В. Білоусова // Лінгвістика. – № 2 (26). – 2012. – С. 161-165
3. Бобина Т. О. Современная литература для детей : темы и жанры : [учеб. пособие для студентов, обучающихся по спец. 071201 «Библиотечно-информационная деятельность»] / Т. О. Бобина. – Челябинск : Челяб. гос. академия культуры и искусств, 2013 – 191 с.
4. Богданець-Білоскаленко Наталія. Сучасна українська література для підлітків: огляд останніх років // Українська мова і література в школах України. - 2017. - №4. -  С. 21-24
5. Вздульська В. До спроби аналізу дитячої літератури 1990 – 2000-х роки / В. Вздульська // Дивослово. – 2015. – № 10. – С. 62-63
6. Винник В. М. Дитяча література: до проблеми бінарності текстів / В. М. Винник // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. – Вип. 60 / [гол. ред. П. Саух]. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. – С. 197-199
7. Вовк О. В. Основні завдання української дитячої літератури (роздуми над проблемою) / О. В. Вовк // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. – 2009. – Вип. XX. – С. 242-249
8. Воскресенська Н. Володар Країни Мрій: Повість / Н. Воскресенська. – К. : Джерела М., 2005. – (Для тих хто хоче читати)
9. Воскресенська Н. Легенда про Бовдура Великого / Н. Воскресенська. – К.: Грані-Т, 2007. – 240 с.
10.  Воскресенська Н. Останнє бажання короля / Н. Воскресенська. – К. : Зелений пес, 2006. – 224 с.
11.  Воскресенська Н. Руда Ворона / Н. Воскресенська; [худож. Н. Яценко]. – К. : Грані-Т, 2008. – 136 с.
12.  Воронина Л. Прибулець з Країни нямликів / Л. Воронина; худож. К. Білетіна. – 3-тє вид., без змін. – К.: Грані-Т, 2012. – 136 с.
13.  Воронина Л. Суперагент 000. Нові пригоди: дитячий детектив: [повісті] / Леся Воронина; худож. О. Петренко-Заневський. – К.: Соняшник, 2000. – 176 с.
14.  Гнідець У. С. Поняття «класична дитяча література» в німецькому літературознавстві ХХ століття / У. С. Гнідець // Вісник національного університету «Львівська політехніка». – 2005. – № 538. – С. 73-77
15.  Гнідець У. С. Сучасна література для дітей та юнацтва: самобутній феномен в історії розвитку літератури / У. С. Гнідець // Педагогічна освіта: теорія і практика. Збірник наукових праць. – 2012. – Вип. 11. – С. 134-140
16.  Гнідець У. «Сучасна» література для дітей та юнацтва як інтегрована субсистема загальнонаціонального процесу / У. Гнідець // Література. Діти. Час. Вісник Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва. – Вип. 4. – Рівне: Дятлик М., 2013. – С. 46-51
17.  Дерманський О. Володар макухи або Пригоди вужа Ониська [Текст] / О. Дерманський. – Вінниця: Теза, 2016. – 160 с.
18.  Дерманський О. Коли Онисько був малесенький. Передісторія пригод вужа Ониська [Текст] / О. Дерманський. – Вінниця: Теза, 2017. – 128 с.
19.  Дерманський О. Король буків, або Таємниця Смарагдової книги [Текст] / О. Дерманський. – Вінниця: Теза , 2017. – 160 с.
20.  Каталог видань України на ІІ-ге півріччя 2013 року. – К.: Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань «Преса», 2013. – 218 с.
21.  Качак Т. Дитяча література в незалежній Україні: тенденції розвитку, яскраві постаті, знакові тексти / Т. Качак // «Бібліотечка «ДИВОСЛОВА». – 2015. – № 4. – С. 28-29, 48-49
22.  Качак Т. Б. Подолання тематичних табу у сучасній українській прозі для дітей та юнацтва: постколоніальна практика // Наукові праці:  науково-методичний журнал. – Вип.228. Т. 240. Філологія. Літературознавство. -  2014. – 104 с. – С.  51 – 58.
23.  Качак Т. «Дівчачі тексти»: фемінний дискурс у сучасній українській прозі для юних читачів /Т. Качак  // Слово і час. – 2017. – № 4. – С. 79-89
24.  Кизилова В. В. Дитяча література: Стан. Проблеми. Перспективи / В. В. Кизилова // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2006. – № 10 (105) : Філол. науки. – С. 58–61
25.  Кизилова В. В. Жанрова специфіка літературної казки. До історії питання / В. В. Кизилова // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2007. – № 22 (138), ч. 2 : Філол. науки. – С. 66–70.
26.  Кизилова В. Література для дітей та юнацтва: художня специфіка, тенденції інтерпретації / В. Кизилова // Актуальні проблеми української літератури і фольклору. – Донецьк, 2012. – Вип. 17. – С. 10–19.
27.  Кизилова В. В. Література для дітей та юнацтва як поліінтерпретаційний феномен / В. В. Кизилова // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2012. – № 3 (238) : Філол. науки – С. 21-30.
28.  Кизилова В. В. Українська література для дітей та юнацтва: новітній дискурс: навчально-методичний посібник для студ. вищих навч. закл. / В. В. Кизилова. – Старобільськ : Вид-во ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2015. – 236 с.
29.  Кизилова В. В. Художня специфіка української прози для дітей та юнацтва другої половини ХХ століття : монографія / В. В. Кизилова ; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені тараса Шевченка». – Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. – 400 с.)
30.  Ларічкіна О. В. Лінгвостилістичні особливості дитячої літератури на матеріалі твору Гектора Мало «Без сім'ї» / О. В. Ларічкіна //  Перекладацькі інновації : матеріали ІІ Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції, Суми, 15-16 березня 2012 р. / Ред.кол.: С.О. Швачко, І.К. Кобякова, О.О. Жулавська та ін. – Суми : СумДУ, 2012. – С. 95-96
31.  Лексикон загального та порівняльного літературознавства / [ред. А. Волков ]. – Чернівці : Золоті Лаври, 2001. – 636 с.
32.  Література. Діти. Час : Вісник Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва. – Вип. 2. – Тернопіль : Навчальна книга. – Богдан, 2012. – 192 с.
33.  Літературознавча енциклопедія : у 2-х т. – Т. 1. А (аба) - Л (лямент) / уклад.: Ю. І. Ковалів. – К. : Вид. центр «Акад.», 2007. – 608 c.
34.  Малик Г. Злочинці з паралельного світу / Г. Малик. – Вінниця: Теза, 2008. – 220 с.: іл.
35.  Марків О. Т. Дитяча періодика як засіб освіти: педагогічний і редакторський аспекти / О. Т. Марків // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. – 2014. – Вип. 117. – С. 99-105
36.  Марущак О. М. Сучасна українська періодика для дітей / О. М. Марущак // Наукові записки Малої академії наук України. – 2013. – № 4. – С. 86-91
37.  Мензатюк З.  Казочки-куцохвостики [Текст] / З. Мезантюк; мал. С. Хміль. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2006. – 32 с.
38.  Мензатюк З. Макове князювання [Текст] / З. Мензатюк. – Київ: Школа, 2008. – 48 с.
39.  Мензатюк З. Київські казки [Текст] / З. Мезантюк; мал. Т. Семенова. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2006. – 96 с.
40.  Мензатюк З. Таємниця козацької шаблі [Текст] : пригодницька повість / Зірка Мезантюк; іл. І. Ключковської. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2006. – 159 с.
41.  Огар Е. І. Дитяча книга : проблеми видавничої підготовки : [навч. посібн. для студентів вищих навчальних закладів] / Е. І. Огар. – Львів, Аз-Арт, 2002 – 158 с.
42.  Огар Е. І. Дитяча література як об’єкт вивчення в українській науці кінця ХІХ – поч. ХХ століття (Українська академія друкарства) / Е. І. Огар // Актуальні проблеми книжкової справи. – 2012. – №1 (57). – С. 35-38
43.  Огар Е. І. Сучасна українська дитяча книга і світ дитинства / Е. І. Огар // Іноземна філологія. – 2007. – Вип. 119. – С. 84-87
44.  Павленко М. Домовичок з палітрою [Текст] / М. Павленко. – К. : Грані-Т, 2007. – 112 с.
45.  Павленко М. Домовичок повертається [Текст] / М. Павленко. – К. : Грані-Т, 2007. – 176 с.
46.  Павленко М. Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині [Текст] / М. Павленко. – Харків: Ранок, 2017. – 112 с.
47.  Папуша О. Дитяча література як маргінес літературознавчої теорії: до проблеми конституювання об’єктів наукового дискурсу // Слово і Час. – 2004. – №12. – С.20-26
48.  Папуша О. М. Наратив дитячої літератури : специфіка художнього дискурсу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / О. М. Папуша. – Тернопіль, 2003. – 22 с.
49.  Рутківський В. Гості на мітлі [Текст] : повість / В. Рутківський. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 240 с.
50.  Сажина А. Жанрова поетика дитячої літератури в рекламних інтерпретаціях / А. Сажина // Іноземна філологія. – 2007. – Вип. 119. – С. 243-248
51.  Січкар О. Історія, стан і перспективи розвитку української літератури для дітей і про дітей / О. Січкар // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. – 2010. – Вип. 18. – С. 197-201
52.  Славова М. Золушка или принцесса? Теоретические модели детской литературы // Славова М. Волшебпое зеркало детства. – К., 2002. – С. 5-14
53.  Сухомлинський В. Серце віддаю дітям. – К. : Рад.школа,1972. – С. 153–158
54.  Ханчук І. «Формула героя» сучасної дитячої прози / І. Ханчук // Українська мова і література в школах України. – 2015. – №6. – С. 27-31
55.  Чудинова В. П. Детское чтение в переходный период : социодинамика процессов трансформации / В. П. Чудинова // Нomolegens – 3 : [сборник статей памяти А. А. Леонтьева (1936–2004) / под ред. Б. В. Бирюкова]. – М. : Школьная библиотека, 2006 – С. 186–208.
56.  Шулькова К. І. Тенденції розвитку дитячої літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття// Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. – 2015. – Випуск V . – С. 294-303
57.  Hunt P. An Introduction to Children‟s Literature / P. Hunt. – Oxford, UK : Oxford University Press, 1994 – 247 p.
58.  Бродюк Ю. М. Поетика  сучасному літературознавчому дискурсі / Ю. М. Бродюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litzbirnyk.com.ua/wp-content/uploads/2013/12/7.4.10.pdf
59.  Житомирська обласна бібліотека для дітей. Видання для дітей молодшого шкільного віку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://childlibr.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=51.  – Назва з екрану
60.  Кіт Н. Український журнал для дошкільника: психологічні підстави та основні принципи розробки концепції видання / Н. Кіт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1064. – Назва з екрану
61.  Прокопчук О. Сучасна періодика для дітей: яка вона? / О. Прокопчук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=559
62.  Химинець А. А. Огляд сучасної дитячої літератури для дітей / А. А. Химинець [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svitliteraturu.com/load/ditjacha_literatura/ukrajinska_ditjacha_literatura/ogljad_suchasnoji_ukrajinskoji_ditjachoji_literaturi_dlja_ditej/32-1-0-744