Науково дослідницька робота "Магічний світ ляльки-мотанки"

Про матеріал

Матеріал роботи може бути використаний для проведення уроків з трудового навчання, технологій , історії.

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації

Харківське територіальне відділення МАН України

Відділення: історія

Секція: етнологія

МАГІЧНИЙ СВІТ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….......5

РОЗДІЛ I. ЛЯЛЬКА – МОТАНКА – САКРАЛЬНИЙ ОБЕРІГ……………..7

Історія виникнення ляльки-мотанки……………………………………….7
Секрети чарівництва ляльки-мотанки………………………………….......8

РОЗДІЛ ІІ. УКРАЇНСЬКА ЛЯЛЬКА – МОТАНКА………………………………. 10

2.1 Історія ляльки та її функції на теренах України………………………....10

2.2 Сакральне значення ляльки в різних регіонах України……………… 13

РОЗДІЛ 3. ВІДТВОРЕННЯ БАГАТОВІКОВИХ ТРАДИЦІЙ СТВОРЕННЯ

ЛЯЛЬОК – МОТАНОК…………………………………………………………………… .15

3.1 .Технологія виготовлення ляльки-мотанки………………………………….15

3.2 .Відродження мистецтва створення ляльки-мотанки в сучасності………...17

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. 19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...20

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..21

ВСТУП

Актуальність дослідження. У сьогоденні нові події затіняють минуле, багато чого забувається, вивітрюється з пам'яті людей. Люди повинні пам'ятати ті речі, з яких почалося їхнє життя – маленьку іграшку-порадницю дитячих років. Яскравим прикладом іграшки є лялька-мотанка з її сакральним значенням. Сучасні ляльки «Барбі» затінили українську народну іграшку. Це дослідження є актуальним, тому що воно змушує замислитись над історією української культури, неперевершеною історією нашого народу, показати значення мистецтва як основної цінності української ментальності, донести духовносильний образ українців у виготовленні своєрідних ляльок.

Мета дослідження: з’ясувати особливості виготовлення ляльки-мотанки в різних регіонах України та її значення для духовного життя народу.

Завдання:

-простежити історію ляльки-мотанки в культурі українського народу;

-проаналізувати символіку ляльки-мотанки та її призначення;

-визначити типи, роль, функції ляльок;

-здійснити опис процесу виготовлення ляльки-мотанки;

-прослідкувати процес популяризації ляльки-мотанки сьогодні.

Об’єкт дослідження: історія та практичне застосування мотанок в житті та звичаях українського народу, значення ляльки – мотанки у віруваннях українців та роль іграшок-мотанок у сьогоденні.

Структура дослідження: робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Отже, наші далекі предки вірили в магічну силу ляльки-мотанки, в їхню здатність охороняти і захищати від злих сил, дарувати здоров’я, мудрість, удачу, щастя.

Тому в кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, однією із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала як іграшку, тому в основі ляльки — хрест. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у нього свою енергію, певні думки і побажання. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.

Лялька-мотанка приходить у наш світ у якомусь образі, створюється з певною ціллю. Її виготовляли із різними побажаннями, наділяли різними символічними значеннями: на щасливу долю, сприяння потаємним бажанням, гармонії людини з природою, на успіх і здоров’я, на добро і злагоду. І обов’язково ці обереги несуть у собі позитивну енергетику.

РОЗДІЛ 1

ЛЯЛЬКА – МОТАНКА – САКРАЛЬНИЙ ОБЕРІГ

1.1 Історія виникнення ляльки-мотанки

Останнім часом ми часто чуємо про відродження народних традицій, їх збереження та передачу наступним поколінням. У молодіжному середовищі набувають популярності вечорниці, різноманітні майстер-класи з декоративно-ужиткового мистецтва, танцю, пісні. Одним із таких видів декоративно-ужиткового мистецтва є творення ляльок-мотанок. Лялька-мотанка – не просто лялька. Наші пращури вважали, що це магічна істота, яка має тісний зв’язок з потойбіччям, тому і виготовлення її було певною містичною дією.

Повертаючись до власних коренів та відтворюючи ляльку-мотанку, можна поринути у цікаву подорож минулого українського народу. Найдавніші прототипи ляльки-мотанки знайдені у багатьох країнах світу. Їй вже майже 5000 років, вона з'явилася з тих пір, як почали вирощувати льон. Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей та бід(9).

Перші ляльки не були іграшками. Це були обрядові ляльки, які виготовлялись з трав (соломи, листя, снопів) і використовувались під час свят переважно аграрного циклу. Іграшки були відомі людству з давніх-давен, але саме ляльці надавали сакрального значення. Найстаріша мотанка була знайдена під час розкопок стародавніх поселень коптів у Єгипті (додаток А). Деякі дослідники припускають, що вони є заміною справжніх людей, яких приносили в жертву для покращення майбутнього врожаю, викликання дощу, припинення пошестей та ін. Такі ляльки дійшли до нас в образі Морени на свята Масляної (Колодія), Купали; берези (тополі) – рядженої в зелень дівчини на Зелені свята. А останній сніп на обжинки (додаток Б)– також робиться зі збіжжя та символізує Духа поля, Духа Роду(13). При розкопках Помпей були виявлені численні лялькові лавки із збереженим товаром. Ляльковим ремеслом займалися не тільки гончарі, але і знамениті скульптори й різьбярі по дереву. У Єгипті знайдена римська ганчір'яна набивна лялька, виконана з грубого полотна та набита клаптиками і папірусом. У багатьох культурах, зокрема в Японії і в деяких племенах Америки, було прийнято робити ляльку, що символізувала конкретну людину, для вигнання хвороби з тіла (9).

Українська лялька-мотанка розвиває духовний світ і пробуджує відчуття рідного коріння. Вона завжди була пов'язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю дорослих, оточена дитячою турботою і увагою.

Українська народна іграшка має надзвичайно багату історію. Вона поєднала в собі все: життя і побут народу, звичаї та традиції, обряди та ритуали. Іграшки не робили просто так, їх творили майстри. У такий спосіб вони не тільки передавали свої враження від повсякденного життя, але й виражали світоглядні установки.

1.2Секрети чарівництва ляльки-мотанки

На думку багатьох дослідників, лялька-мотанка має глибоке символічне значення. Колись на теренах Європи був поширений культ Богині-матері, і саме цей культ покладений в основу виникнення ляльки-мотанки. Ця іграшка є втіленням Першої Богині, архетипом жіночності у всіх її проявах: від народження до смерті. Недаремно замість обличчя зображено хрест, як символ поєднання небесного і земного, чоловічого і жіночого, минулого і майбутнього, символу, який з давніх-давен знало людство. Таку ляльку називали Берегинею і саме її передавали в роду від матері до дочки.

З давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом, і цей зв’язок захищав людину, де б вона не була (2).

В Україні, ще на початку ХХ століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика (додаток Е), а та, яка служить берегинею, – з хрестом замість обличчя (додаток К). Обличчя як такого у традиційної ляльки-оберегу немає. Це має подвійну причину: по-перше, хрест, як один з найдревніших оберегів, має сильне захисне значення, а по-друге, ляльку остерігалися пов’язувати з конкретною людиною, якщо це не диктувалося спеціальними магічними обрядами, бо вважалося, якщо ляльці зробити обличчя, а особливо очі, в них може влетіти дух живої істоти.

РОЗДІЛ ІІ.

УКРАЇНСЬКА ЛЯЛЬКА – МОТАНКА

2.1. Історія ляльки та її функції на теренах України

Найдавніші прототипи іграшок знайдено в Україні під час археологічних розкопок поблизу м. Мізина на Чернігівщині. Першовідкривачем трипільської ляльки-мотанки можна назвати Вікентія Хвойку, який у 1893 році вперше відкрив залишки давньої цивілізації біля селища Трипілля. Перші, мабуть, головне місце в пантеоні Богів-трипільців належить Великій Богині-Матері — жіночому началу. Ляльки відображали світ того народу, до якого вони належали. Українська лялька-мотанка створювалась шляхом намотування-накручування-зав’язування тканини і ниток (14). Під час створення ляльки-мотанки кожна дрібниця має своє значення. Так, нитки намотували по ходу Сонця (із сходу на захід), по спіралі (символ безкінечності духовного життя). При цьому бажали людині, для якої робився оберіг, добра і щастя, міцного здоров’я, начитували молитви. Розмір ляльки-мотанки визначався відстанню від кінчика вказівного пальця до зап’ястка. При виготовленні оберегів для хлопчиків чи чоловіків використовували синій, чорний і червоний кольори. Для дівчат, жінок - білий, червоний, зелений та жовтий. Якщо іграшки-обереги робили для старших діток, їх обов’язково підзаряджали – власник ляльки-мотанки не повинен був розлучатися з нею протягом 28 днів (місячний цикл). І господар, і лялька разом їли, спали, ходили на прогулянку. Та при цьому мотанку не виставляли на показ, берегли, як зіницю ока. Вважалося, що такий оберіг служить від 3 до 7 років(15).

В Україні вирізнялися різні типи ляльок-мотанок.

В українських родинах молода мати, перебуваючи при надії, робила ляльку-немовля (додаток Л), яка уособлювала майбутню дитину. Перш ніж покласти в колиску новонароджене немовля, туди клали цю лялечку- вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом, і цей зв’язок захищав людину, хоч де б вона не була. Ляльки-немовлята були першими іграшками дитини. Їх робили розміром з лікоть або долоню.

Вона є основою для виготовлення багатьох інших ляльок, вона проста у виготовленні, її можна зробити за декілька хвилин (9). Ця лялька-оберіг має багато різних назв: немовля, пеленашка, дитинка, дитятко та ін. Для того, щоб лялька-мотанка "Пеленашка" стала оберегом для майбутньої дитини, вагітна жінка майструвала її при запаленій свічці, читаючи молитву. Майбутня мама майструвала сім ляльок-мотанок «Пеленашок». Вони на першому році життя лежали в ліжечку, у колисці, замотувалися в одяг або вкладалися в ручку дитині. Потім, коли вже дітки починали ходити й розмовляти, їм робили зайчиків-мотанок, які одягалися на пальчик (додаток Ж). Такий зайчик був добрим товаришем і співрозмовником дитині.

Баба-берегиня (додаток М)– богиня добра, захисту людини, будинків, малих дітей від хвороб і злих сил. Вона допомагала оберігати добробут. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку. Відомо, що не тільки сама лялька мала сакральне значення, а і її вигляд і одяг ніс символічне навантаження. Так у Берегині спідниця символізує зв’язок з Матір’ю-Землею, сорочка уособлює світ людей, а хустка чи віночок забезпечують зв’язок із Всесвітом. Ляльку обов’язково прикрашали, особливої уваги надаючи весільній, для якої робили віночок зі стрічками, оздоблювали низ сорочок вишивкою, а на шию одягали декілька рядів червоного намиста. Народні традиції української культури наділяють Берегиню великою силою: захищати людей від усякого зла, оберігати оселю, малих дітей, добробут і щастя сім’ї. Берегиня уособлює образ доброї «хатньої» Богині, у якої просили допомоги і захисту.

Лялька-Наречена (додаток Н)- це подарунок , який мати дарувала нареченій як оберіг для нової оселі. Ця Лялечка, призначена для найважливішого і найпрекраснішого дня в житті кожної дівчини. В Україні лялька-мотанка зажди була дуже важливим незамінним атрибутом весільної церемонії. Нареченій мати давала в придане кілька ляльок-мотанок, серед яких обов'язково мала бути Лялька-Наречена, адже вони виступали як сильні обереги рідного дому. Наші предки свято вірили, що Лялька-Наречена захищає дівчину, підтримує її, сприяє щасливій долі. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого (9).

За способом виготовлення та за призначенням ляльок можна поділити на деякі види, наведені нижче.

Меланія (іграшка-колиска) – знак божества заступниці дітей. Її прикріплюють до колиски дитини як оберіг. Дарують ляльку при народженні дітей.

Христя (святкова ляля)– лялечка, весільна або наречена, призначена для прикрашання інтер'єру, є найкращим подарунком до різних свят: весілля та дня народження.

Регіна (Княгиня - льон) – лялька із сильними захисними властивостями. Взагалі зі своїми ляльками-берегинями дівчата ніколи не розлучалися: вони їх супроводжували всюди і завжди, аж поки дівчина не виходила заміж і народжувала донечку, якій лялька діставалася у спадок. Лялька уособлює в собі символ жіночого та чоловічого початку.

Одарка (лялька з діточками) нагадує іконописний образ Богородиці. ЇЇ дарують новоствореним сім’ям. Ганчіркову ляльку Берегиню, вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед весіллям, благословляючи її таким чином на щасливе заміжжя. Гості теж дарували ляльок з побажанням, щоб у них народилося багато діточок.

Лялька На здоров'я - помічник людини у битві з хворобою. Це лікувальна лялька. Виготовляється цілком з лляних ниток. Стародавні слов’яни вважали, що льон за своїми природними властивостями здатний взяти на себе хворобу, і тим допомогти людині видужати.

Лялька Доля – одна з найулюбленіших ляльок майстринь. Її потрібно робити власноруч. Це так звана «ліктьова лялька». Цю ляльку ніколи не роблять з тканини, тільки з ниток, тому що це допомагає Макоші прясти нитку. Макош (Мокш) - Богиня Долі, старша з богинь, а також покровителька рукоділля, родючості та врожайності, хазяйновитості та достатку у сім'ї. Виготовляють її з вовняних ниток. Нитки для ляльки намотуються через лікоть і великий палець долоні. Можна зробити ляльку одного кольору, потім нарядити її.

Ляльки–княгині- пишні красуні, вбрання яких вимагає особливо великої уваги, вони в яскравих кольорах, з намистом.

Ляльки-зерновушки– більш скромні, виконані в пастельних тонах. Їх, як правило, робили на Різдво, і вони символізували багатство й добробут, тому що в голову такої ляльки треба було покласти монету на гроші, зерно на добробут і пучок шерсті на тепло.

Травницю робили для хворої людини: в мішечки замотували лікувальні трави, дарували з побажаннями здоров'я і тримали біля ліжка.

Ляльку-берегиню (мама з немовлям) - дарували на поповнення сім'ї (4).

Існує безліч обрядових ляльок. Принцип виготовлення той же, але в кожної своя специфіка. Згідно з народними повір’ями, ляльки-обереги мають чарівні властивості: захищають людину від злих сил, лихого ока, притягують на себе хвороби і нещастя. Щоб захиститися від хвороб, заведено так, що з оберегів без обличчя роблять набір із 12 маленьких лялечок і однієї великої, кожна з яких символізує ту або іншу хворобу. Ляльки ставлять у спальні, бо вважається, що хвороби вселяються в людину, коли вона спить. Але для того, щоб "магія" не закінчувалася, рекомендують раз на рік спалювати старі ляльки і робити нові, бажано, напередодні Великодня (9).

Помічницею у хатніх справах була Лялька-Багаторучиця. Свою назву лялька отримала за наявність великої кількості рук (п`ять пар рук). Таку ляльку полюбляли господині, її підвішували над прялкою чи піччю для того, щоб господиня встигала робити всю хатню роботу. А лялька допомагала їй у цій справі.

2.2.Сакральне значення ляльки в різних регіонах України

Іграшки з різних місцевостей України мали свій неповторний орнамент, вбрання. У Київській, Полтавській, Черкаській областях робили мотанки або вузлові ляльки. Спосіб простий - перекручування і перев'язування тканини. На обличчі такої ляльки різними нитками намотувався хрест, в основному застосовували червоний і чорний колір. У деяких регіонах таких ляльок не одягали, але в інших областях України шили їм одяг. Іноді це були мініатюрні народні костюми, традиційні для тієї чи іншої місцевості. Вузлові ляльки з хрестами та пустими обличчями поширені на значній території Середньої Наддніпрянщини- від Обухівського району і до Чигирина на правому березі Дніпра, і від Драбівського до Кременчуцького - на лівому. Судячи з характеру хрестів – де вони найбільш розвинуті, яскраві й пишні, – осередок зародження цього іконографічного типу ляльок знаходиться між Черкасами та Чигирином (10).

Яскравим прикладом також є лялька-буковиночка (додаток Р). Її одяг – блузка і спідничка – прикрашені бісером. Саме на Буковині почали ним вишивати. На голові у ляльки перемітка, на шиї – коралі. Галицька лялька вбрана у шелянову спідницю, на якій обов’язково є фартушок. Лялька, яка представляє Івано-Франківщину, – у вишневій блузці та спідниці-обгортці. На поясі вона має крайку. Найбільша лялька – галичанка Солоха (додаток С).

РОЗДІЛ 3

ВІДТВОРЕННЯ БАГАТОВІКОВИХ ТРАДИЦІЙ СТВОРЕННЯ ЛЯЛЬОК – МОТАНОК

3.1 Технологія виготовлення ляльки-мотанки

Традиційно в українському побуті існувало декілька прийомів виготовлення різноманітних ляльок-мотанок. Їх виконували з матеріалів за особливою технологією, вони мали певні виразні ознаки – у залежності від функціонального призначення. Так, у порівнянні з ляльками інших регіонів України, на обличчях подільських ляльок немає хреста чи ромба, лице біленьке або ледь розмальоване.

У народній ляльці застосовували декілька принципів створення основи мотанки, що залежали від технологічних особливостей її виготовлення: всі деталі міцно примотували ниткою, вузлики не зав’язували. Для виготовлення ляльки-мотанки брали стрічки з цупкої тканини та клаптики полотна квадратної чи прямокутної форми. Тулуб виконували з клаптиків тканини різної фактури та розмірів. Ляльку оформлювали різноманітними декоративними елементами. Для форми ляльки характерним було пропорційне співвідношення величини голови, тулуба, довжини рук.

Технологія виготовлення ляльки-мотанки має декілька умов. Найважливішою є позитивна думка під час виготовлення ляльки. Наступними умовами є такі: ляльку категорично не можна колоти голками і різати ножицями, як кажуть: «Не різана, не колота», та мотання її нитками виключно за годинниковою стрілкою. Число намотувань нитки на «видних» місцях, а особливо на личку, повинне мати сакральну кількість три, сім, дванадцять. Виготовляють таку ляльку тільки зі шматочків тканини та ниток, які їх скріплюють, тому і «мотанка».

До речі, робити ляльку-мотанку як оберіг треба було тільки в "хороший" період (краще взимку). Невдалим часом були свята і вихідні дні, а також середа і п’ятниця (в ці дні займатися рукоділлям вважалося за гріх).

Дуже строго дотримувалися ще одного правила: змайструвати ляльку-мотанку так, щоб вона стала оберегом, потрібно було за один раз, не відкладаючи роботу на потім. Вважалося, що зроблене вдруге перекреслює те, що було створено вперше, і таким чином оберіг втрачає свою силу(8).

В основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Майстер змотує спіраль – символ безконечності Буття і вічності і, покриваючи її шматинкою, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест в даному випадку є й оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов’язково вузликова лялька мотається за рухом сонця, тоді вона принесе вдачу та щастя.

Коли голівка готова, майстриня нарікає майбутню ляльку тим іменем, яке буде символізувати її призначення. Далі з валиків тканини формуються ручки (перекладина хреста) і тулуб. Дехто з майстрів надає ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи ще й груди. Після того ляльку одягають – вбрання та кольори підбирає майстер за своїми уподобаннями, враховуючи символічне призначення ляльки. Наприклад, якщо лялька робиться на добробут та здоров’я родини, для одягу підбираються червоно-зелені відтінки, для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті, для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві кольори, для успіху в творчості – блакитні. І, звісно, велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка несе в собі древню символіку і позитивну енергію багатьох поколінь. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб (3).

Технологія виготовлення цих ляльок не залишила мене байдужою і я вирішила виготовити ляльку-мотанку власними руками, щоб переконатися у таємничості і магічності цього дійства.

За допомогою я звернулася до Наталії Вікторівни, і вона із задоволенням допомогла мені у створенні ляльки – мотанки.

Це просто неймовірне почуття, коли ти поринаєш у давнину, а у твоїх руках

народжується справжній оберіг(додаток У).

3.2. Відродження мистецтва створення ляльки-мотанки в сучасності

Час на місці не стоїть, і навіть в наш час лялька-мотанка не втрачає свою популярність. Нині відроджується мистецтво створення власноруч предметів побуту, іграшок, прикрас. У той же час відбувається збільшення інтересу до національних традицій, проникнення у духовну глибину звичаїв, традицій роду. Не випадково мистецтво виготовлення ляльки-мотанки сьогодні стало надзвичайно поширеним: проводяться майстер-класи, влаштовуються виставки, така лялька стала популярним подарунком, який несе у собі й естетичну цінність твору мистецтва, і сакральну цінність оберега. Переосмислюючи відомі форми орнаментики, майстри шукають нові мотиви, прагнуть в образній формі відтворити наше сьогодення. У наш час майстри, які працюють з традиційною народною лялькою, відзначають позитивний вплив, який має процес виготовлення такої ляльки на психіку людини. Виготовлення ляльки-мотанки – це свого роду психотерапія, яка бере свої витоки в глибокій давнині, яка допомагає зняти певні психологічні травми. Наприклад, помічено, що діти-сироти, які пройшли майстер-класи, стають врівноваженішими, і разом з тим вони, роблячи власну лялечку, формують уявний образ майбутньої матері. Так само жінки, які в період вагітності проходять майстер-клас, проектують для своєї дитини щастя, здоров’я, успіх.

Ми з’ясували, що багато хто з батьків учнів Новоселівського НВК, педагогів закладу займаються створенням ляльок-мотанок (Додаток Ф). Запитавши їх, чому саме, вони обрали цей вид рукоділля, отримали відповіді:

тому що ця діяльність заспокоює, впорядковує думки, відволікає від проблем;
тому що можна власноруч зробити подарунок, в який у буквальному сенсі слова можна вкласти побажання через символіку кольорів, знаків, форм, наповнення;
це красиво, естетично, навіть містично, кожна лялька має своє неповторне «обличчя», форму, і ніколи, не завершивши справу до кінця, не будеш точно знати, який характер буде у створеної тобою ляльки;
ця діяльність може об’єднати родину, адже технологія створення найпростіших ляльок, наприклад, з ниток, нескладана, і їх можуть створювати разом бабуся, мама і онуки, тоді робота перетворюється на родинне свято.

Сьогодні знову набула актуальності оберегова символічність ляльки-мотанки, адже не випадково в народі говорять: «Лялька-мотанка – щаслива доля намотана». Такі обереги українці відправляють безпосередньо воїнам, що беруть участь в проведенні АТО (додаток Х). Учні Новоселівського НВК також стали учасниками майстер-класу з виготовлення оберегів для учасників антитерористичної операції (додаток Х).

ВИСНОВОК

Традиційна лялька - це пам`ять культури, яка втілена в ній набагато яскравіше, ніж у будь-якій іншій іграшці. У ній збережені традиціі в одязі, вишивці. А ще домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе у собі потужний заряд духовнoї енергії роду і її зовсім не порівняти із сучасною масовою іграшкою з пластику. Рукотворна клаптикова фігурка виконує тепер провідникову функцію між минулим і майбутнім. Ляльку-мотанку, яка є елементом народної культури, уже починають відроджувати в Україні. Виготовлені сучасними народними майстрами ляльки зі збереженими традиціями дають змогу не загубити прадавню лялькову культуру нашої землі та залишити її для майбутніх поколінь. У ляльках - мотанках –ціла вічність!

Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, водночас виступає посередницею між старшим і молодшим поколіннями, запорукою добробуту, щасливого родинного життя та захисту від злих сил.

Лялька-мотанка – це один із найдревніших архетипічних символів, який єднає культури і традиції. Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.

Ця іграшка - не тільки майстерне творіння золотих рук народних майстрів, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних устремлінь, інтелекту українського народу. Дуже влучно зараз згадати слова Василя Скуратівського: «Маючи такі обереги, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу історію й родовідну пам'ять...».

Українська лялька - це віддзеркалення культурної пам’яті народу, в якій збереглися прадавні магічні знаки-образи, символіка різних кольорів, що знайшли своє осмислення та оновлення в сучасності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонович Є . Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів,1992. – 180с.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис.–К –1993.–531 с.

3. Грушевський М. Дитячі забавки та ігри усякі. Київська старина. 1904.

4. Найден О.С.Українська народна іграшка: Історія.Семантика.Образна своєрідність.Функціональні особливості. – Київ, 1999. – 120с.

5. Народна лялька.Технологія виготовлення : навчально-методичний посібник / А.Ф.Шушкевич. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2014. — 200 с.

6. Народна лялька-мотанка — оберіг наших душ. Режим доступу: http://gromovytsya.sumno.

7. Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник.-К.: Либідь, 1994.

8. Напиткіна Г. П. Українська лялька-оберіг / Галина Напиткіна. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 32 с.

9. Про ляльку-мотанку. Режим доступу: http://mari-motanka.livejournal.com/7054.html

10. Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (13-18 ст.) - Київ, 1992.

11. http://motanka.ucoz.ru/