проект

Ритмомелодика

[вана Франка листя»

МАСЛЮК ОКСАНА ЮРЙВНА учитель украТнськоТ мови i

вищоТ

«старший вчитель»

N2 24 НМР

                                                                                                                                                                                    2

з

ВСТУП

1ВАН ФРАНКО - ФЕНОМЕНАЛЬНА ПОСТАТЬ СТТОВОТ ЛТЕРАТУРИ

АКТУАЛЬШСТЬ ДОСЛДЖЕННЯ ТЕМИ

                                                                     А як,                    куплений сльозами

День й 3acBiTae, То, чень, в H0BiM xpaMi Хтось добрим словом i мене згадае...

IBaH Франко

Через долинули до нас слова Великого Каменяра з i що важка праця в кращого майбутнього народу не пропаде даремно i буде нащадками. Так i сталось. MpiT поета З називаючи його сином УкраТни, вивчаемо величезну i митецьку спадщину; життевий шлях i його стали предметом — франкознавства. Серед назвати М.Рильського,

П.Тичину, М.Возняка, С.Щурата, П.Колесника, О.Дея, е.Кирилюка, 1.Басса, А.Каспрука i багато писав про Франка: «Перед нами феноменальна Людина, До яко? важко фггуру в ступу». [2,30]

Велич митця полягае не лише в тому, що BiH був  мислитель, талановитий поет, прозаТк, драматург, перекладач, критик, вчений, теоретик етнограф, фольклорист, ek0H0MicT, перекладач, видавець, пропагандист, а перш за все — борець за свободу i щастя свого народу.

Протягом сорока P0kiB свое? невсипущоТ творчоТ 1ван Якович створив близько 6000 тисяч TBOPiB склали 50томне видання його спадщини.

Кожне нове приходить до  Франка «по-своему», по pi3H0MY хвилюють i захоплюють читана його шедеври, i, залишаючись

4

живописом минулого, стають животворним джерелом сучасного народного життя i сьогодення.

Однак, багато тем  залишаються  i 1- розробленими недостатньо.

                          13 iMeHeM Франка перш за все                   слово поет. Так було i в            з

 BiH почав нею творчий шлях, видав BiciM поетичних 36iP0k (та багато ще не

Перлиною не лише Франковой а й cBiT0B0T е збђэка  листя>>, що вийшла з дружу у 1896 i розкрила HOBi поетичного таланту митця.

В своТй p060Ti ставимо завдання —  ритмомелодику названо? — i вважаемо, що дана тема актуальна i хвилюе сучасника, caMi ж захоплюють силою виразу загальнолюдських етико-моральних iCHye людина, iCHye кохання  чисте, благородне почуття. Ця тема в хто з не й? По-своему, талановито це робить Франко. За словами Михайла 1- Коцюбинського, «у Франка е прекрасна — драма «3iB 'яле листя». Це maki легкг, HiorHi з такою широкою гамою чувства i розумгння люДськођ що, читаючи ix, не знаеш, кому вЈДДати перевагу: чи noemoBi боротьби, чи noemo€i лгриковг, cni€ueBi кохання i настрогв». [6,58-59].

Предметом шляхи створення ритмомелодики у

Мета роботи листя».

Об'ект, предмет i мета роботи визначили виконання таких завдань:

 опращовати наукову  та 36iPkY яле листя»;  визначити    захочи  осмислити поетичне слово, поповнити          словниковий запас;  розвивати творчу уяву, збагатити сприйняття i  виявити i охарактеризувати ритми i мелодику

Теоретичну основу досјдження складають i спадщину 1.Я.Франка.•

Основними методами  синтез, спостереження.

У p060Ti будемо оперувати такими

TBip, римування, строфи, лексика, 06pa3HicTb мови i iH.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

РИТМОМЕЛОДИКА повзШ ЗЫРКИ ТВАНА ФРАНКА «ЗТВ'ЯЛЕ ЛИСТЯ»

36iPka        листя» приваблюе високою поетичною поета T0Hki нюанси людських         та особистих переживань. Наголбсимо, саме          поета   червоною проходитиме через його      твори i нашу роботу.

Все життя Франка пов'язане с        вони —            Саме його до вершин украТнськоТ     стала й джерелом i Поетична       митця   перевита народноп{сенними прожилками,     з           i ставала ними. BiH глибоко опрацював i вдало використовував    06pa3HicTb, жанрове розмаТття фольклорного скарбу, чудову ритмомелодику украТнських

простежуеться такий зв'язок у        названому драмою (кожна       сприймаеться окремо як довершений TBip, а разом     становлять      драму). Вагоме            займають мотиви, але не         у            вбагати самого Франка. Поет мае право на домисел, узагальнення, тому в  вдався до        — знайшов випадково щоденник юнака, який не           пережити любовноТ драми i  житгя самогубством. Вважаючи його          повчальною, автор в науку молодому передмову словами Гете: «Будь МУЖНЬОЮ людиною i не ЙДи „UOiVlU слгДами».

 пойуття Франко називав (<i3 ycix,          появилися у нас           часу     поезгй Шевченка>>, 06' ективними у малювання складного людського чуття.

36ipka  листя» складаеться з трьох частин, автор назвав жмутками (I жмуток, II жмуток, III жмуток). Yci три жмутки — це кохання:

В       листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю?

Хто взнае, який я чуття скарб багатий

В Ti вб.огй

За новим тлумачним словником украТнськоТ мови визначаемо, що ритми це piBH0MipHe чергування ввпорядкованих  (звукових, мовних, зображальних), фаз, тих чи  i явищ, темп, пульс.

[7,126].

Мелодика    властивостей i характеризують           явища в            Вчення про      [7,167].

BiPLLLi першого жмутку (Тх 12) — це спомини про почуття закоханого, на любов якого не тут переважають життевомотиви:

                                     Hi,        Не буду гасити!

Най бухае огень!

I серце най рветься, та най ллеться Бурхливая хвиля

Франко вживае вислови хвиля «бухае огень», <<лл€ться бурхливая хвиля створюють i впевнений ритм.

А                           на   створюють огень, здавалось,   ятрилась).

Ритмомелодика наступних «Не знаю, що мене до тебе тягне», «За що, красавице, я так тебе люблю», на нашу думку, досягнута тим, що слова — знаки трансформуються у слова — звуки, ki ми чуемо: «слово прорекла», «в порвалось», поллявся рвучий», <<серце треплеться

несамовито», «душа квилить, пручаеться»,        щемить».

     У                     боюсь я Hi Бога, Hi 6ica»                          поезй створюють

слова           («румянее личко», «p03ickpeHi           «личко чудове», «усточка».

Дуже коротка (VII) з двох строф побудована на де piBH0MipHe чергування створюють певний ритм i

героя:

ТвоТ          як те море cYT10kiFIHe,

серця мого давне горе, мов пилинка в них тоне.

                                                          ТвоТ       мов криниця

чиста на а з них проблискуе MeHi.

                          В поезй• «Не                         митець з величезною                      змалював

i частини людського ества, щоб передати на життя, на боротьбу i словами-парами створив ритм боротьби — заклику,

                                                         першого жмутка                    то наростання любовних

то        спад     напруги:           увертюри «По . ..» до

Важливу роль у           анафори, рефрени, 3BYk0Bi повтори («ТвоТ як те море.. .», «Безмежне поле в завою... », «Не минай з погордою.. .»), модуляцй не . .») , рими(<<Привид»). Використання метафор, алегоричних 06pa3iB створюють TBopiB.

У першому жмутку переважае  збагачена численними жанровими стереоефектами.

Тон П напружений, нервовий,

розлогоТ гами — пређставля€

BiTpoM, листочки

Одразу вчуваеться MiHopHa cTaH0Bi героя. До      у          до MiHopHY    героя п)дкреслено уже в першому рядку звичайним   — <<листочки який виконуе у звертання, саме у ньому закладено велику силу героя.

форми другого жмутка  сюжетну         i ритм  Якщо поезй' першого жмутку звучать як тихий сум i  то другого (Тх 20) — настроТ туги i розпачу. Орнаментований народною мелодикою, витончений звукопис i глибоке Hackpi3He римування м'яких     що майстерно стан засмученоТ           (<<Зелений

», <<Червона калино...», «Ой ти, дубочку кучерявий...», «Ой

картину художнього CBiTY витворюють коливання p03MipiB та ексклюзивне римування (<<Полудне... », «Я не тебе люблю, о Hi... », «Чого являешся MeHi у cHi?..»), рими та сенафори, чергування римованих i неримованих («В ..», з мене, 30Pi.. .»). В останньому жмутка <<Сипле, сипле, сипле «с» створюе враження слова викликають згасання. В ycix поет не мовить, а й — плаче».

Неосяжне багатство украТнського народу 1.Франко у «Червона калино, чого в гнешся?». Пропускаючи образи усноТ через призму власного жипя, автор надае Тм нового звучання. TBip побудований у калиною та дубом. Образ червоноТ калини уособлюе вроду, красу людських  а у Франка — це бажання, втрачене щастя. Дуб — символ життя, продовження роду, i безсмертя, а у Франка поданий у новому pakypci — BiH калину, його сила — це i неволя для Саме через калини з дубом автор розкривае почупя смутку i i людськоТ складаеться з п'яти строф, семантично об'еднаних у частини, умовно виходячи i3 можна назвати: запитання —

                                                      Червона калино, чого в       гнешся?

                                                                   Чого в       гнешся?

                                                  Чи          не любиш, до сонця не пнешся?

До сонця не пнешся?

Чи жаль T06i на CBiTY? На CBiTY?

Чи 6ypi боТшся, чи грому з блакиту?• Чи грому з блакиту?

Повторення у попереднього непарного рядка посилюе

0cTaHHi рядки

Та ти мене, дубе, як хмара, визначають

Не може залишити байдужим жодного читача чи слухача,   <<Ой ти, з        зерня», яка стала    Побудована також у запитань i            вона     милозвучна, що легше читаеться.    створюеться попарним римуванням у (строфа, що мае два    рядки, римою).

                                                           Ой ти, з            зерня,

Чом твое серденько — колюче терне? Чом твоТ устонька — тиха молитва, А твое слово остре, як бритва?

Протягом BCieT поезй' звучить журлива нота. З кожним рядком наростае, i це наближае до  3MicTy: вона хвилююча i разом з тим сумовито-журлива.

Велика           дано;    в          визначаеться як красою так i 3MicT0M —        кохання — глибоке людське почуття:

Ой ти, ясная зоре!

Ти мот ти мое горе!

Тебе видаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю дугЙу.

Другий жмугок BMiLIlY'€        «Зелений              зелений                 жий написано у народних              неповторна тим, що П задумано як кобзаря.        звучить тихий акомпанемент бандури. P03Mip пост1йно    це — зразок         побудованого на «...i30xpoHi3Mi одиниць, на BpaxyBaHHi часу,      для вимови складу. kiJIbkicHe       називають також квантативним    лат. quantitas — kiJTbkicTb), або музичнр-мовним,        в ocH0Bi його лежать i     i M0BHi елементи». Зразки TBOPiB, яким притаманне таке

60 воно склалося у часи, коли «текст не остаточно музики». незначним «топтанням» 3BYkiB на одному звучить мовби на басоостинатному (He3MiHH0MY 6aci). Basso ostinato — з бас, мелодичний малонок, що безперфвно повторюегься в басовому музичного твору. Кожна строфа побудована симетрично: на початку 3i сфери природи, — змалювання якоТсь i3 рис вродливоТ Це тигюва схема строфи. звучання створюють повтори у межах рядка, що зумовлюють вносять особливу до структури що повтори вжито не ддя звукового ефекту, а й для створення нового малюнка, який мае у c06i елемент

                                                                                    Зелений           зелений

                                                                     Ще              ива.

                                                                                   Ой          yciMa

Лиш одна MeHi мила.

Парне ртлування чергуеться з перехресним. На загальному           36iry рим трапляються     рими,     яких зумовлена образ. «Неточна рима — свгДомого порушення прави,7, яке Допускають neBHi лћпературн!• школи. Вона нагаДуе Дисонанси в Ntyuui, 5lki Допускаються там Дм бЈльшого ефекту» .

рими в окремих строфах компенсують           елементи звукопису, ki завуальовують що У             значне  навантаження передають               рими:

дзвони — cpi6HiT тони,

Слух у них потопае,

 Та Tf голос — пшеничний колос, Аж за серце хапае.

                                                                                                       як збагачуе 1.Франко поетичну              на ocH0Bi народноТ

L                            яка зумовила         мелодику багатьох його поетичних TBOPiB. У такому написано багато         i3            — «Веснянки»,          листя», вершин i низин».

Прекрасним акордом у друтому жмутку е ти, дубочку кучерявий», що своТм поетичжм 3MicT0M близъкий до «Червона калино, чого в щедро наповнений .e11iTeTaMYI, йдуть народноТ дубочку кучерявий, гус%й лози, сльози, TeMHi листочки Розпочинаегься TBip притаманним для звертанням, питальним реченням:

Ой ти, дубочку кучерявий,

                                                                                  Ой, а хто ж тебе скучерявив?

Як бачимо, риторичного звертання до  явищ навколишнього CBiTY — одна з особливостей поетично; мови Франка. BiH вливае життя в свою почуггя в природу, сили та явища природи.

з зерня». В а  звучить звертання.

зерня

Ой ти, дубочку, кучерявий

У наступних рядках спостер1гаемо улюблений 3aci6 поетичного синтаксису Франка: часте вживання що створюе як розгортають понятпи, стають у LPHTPi уваги „мовця. Тому ДЈеслово надае тексту Динамгки i Bupa3Hocmi. стилгв рЬних 1QLlCbVIClHLlkiB Довело, що твори, в яких переважае афект, характеризуються особливо високою частотою вживання [3,65].

                                                                      Народна            завжди                                 й випливае Ti                         Велику увагу в

цьому у TBOPi народнопоетична рима, як-от: лози — сльози, — врода — непогода, тане — в'яне, злоба — худоба та — дубочку кучерявий, лози, сльози, TeMHi пишна врода, горда мова, BiTep зимний, розлука, листочки 0CTPi пили, людська злоба.

наголоси падають на за значенням  ki роблять не монотонною:

Скучерявили TYCTi лози, корть   сльози.

Фольклорним Франко надае великого значення, адже Франка у c06i яскраво змальований образ. надае особливоТ добре

— це один i3 3ac06iB поетичного .мистецтва, що створю€ пластичний образ, який переносить читача в уяву поета. М{норна  зумовлена сумним 3MicT0M, вона до 3MiCTY, появи новот думки. Значне навантаження сконденсовано в у жих заюладено велику силу:

Вже моя сила слабне, гнеться,

Вже MeHi весна не Падуть листочки — от так i сам я впаду

 пщтримуе звукопис, який  багатими парними римами. Звукопис у Франка — це не а завжди знаходиться разом i3 тим, що BiH зображуе.

На     цього поетичного шедевру бачимо, що знайшов свого вчителя, запозичивши в багато               що стали засобом                 його       TiCHi.

Зворушливим монологом, що вражае глибоким  BHY'Tpi111Hb0T ббротьби героя, е «Чого являецЈся MeHi у cHi?..». Автор змальовуе кохання, використовуючи  великого душевного

болю запитання,                 та            що мають навантаження (HiMi уста, неначе перла у i iH.).

Ритмомелодику поезй створюють незвичайна побудова строф та римування кожного нового рядка з

Чого являешся MeHi У CHi?

Чого звертаеш ти до мене

CYMHi?

поезй створюе  поеднання р»мованих       як у лиш у CHi —              — CYMHi — HiMi — у TbMi; у          у CHi —                — на тупити — не жити; Typ60Ti —           засихае — оживае — грае — Таке поеднання створюе надривно-зажурений вибух людського почутгя, герой у душевному страждае                кохання.

«Чого являешся MeHi у cHi?..» належить до як i «Ой ти, зерня», «Червона калина, чого в гнешся.. .» У третьому жмутку герой p03YMie, що <<стелиться в безодню шлях»  MeHi являлася любов», «Як почуеш в• край свойого BikH0>... i iH.). Серце читача вражае до болю i вистраждана i неприйнята любов героя.

Жанрова специс)ка полягае в akTITBi3aL!iT плачу, прокльону, тестаменту, iHkpycT0Bawtx у медитацй самогубця («Вона умерла!

MeHi тепер.. .», «Не можу жпь, не можу згинуть.. .», «Я XTiB житпо зробить.. .», «MaTiHk0 моя ти прощай! Твого . .>>).

MeHi являлася лобов.. у трьох явах змальовуе самого автора. Якщо в листя» героем i героТнею лежить чутг€ва то тут ще мук завда€ химерна, якась готична, загрозлива

Як i в перших двох -жмутка,х, 1.Франко майже в кожш-йй поезй• звертаегься до серця i стали словами-образами.

Коли струна порветься, То нет музики не жди.

Чом же та ллегься вагою турбот i

г:

Чи те горе, як краса, г:     Щоб i3 серця       надушить?

                                                                                Чи            Ti, ж дзвони,

                                                                                Щоби горя           заглушить?

герой гине, та житиме його кохання — справжне, глибоке, сильне. Кружляють у тихому сумному ociHHb0MY листочки, на яких закарбовано сувороТ зрпуш. I як апофеоз людських кохання сприймаемо рядки:

                                                                                  Завмерлее в           кохання.

()kpeMi цього жмутк-у недугою болю.  MeHi являлася любов» Про три кохання розказуе Франко у до А.Кримського. Перше кохання — це Ольга Рошкевич, друте — Юля Дзвонковська i трете —

Чимало            основу i стали улюбленими Михайло Коцюбинський писав про дану 36iPky:

Франко — високоТ проби i його просяться часто в музику» (з реферату «Шван Франко»). [6, 58] I вони у багатьох Людкевича, Миколи Лисенка, Дениса С{чинського, Якова Степового, Кос-Анатольського i стали народниуш

А про «Як почуеш край свойого Biwa», складену на Франка, мало хто знае, як про TBip походження, HacTiJIbkYI близька вона до народного духу. цього е великоТ kiJIbkocTi BapiaHTiB TekcTiB та музики, основою для яких став даний переживань, яскрава 06pa3HicTb та на диво ритмомелодика — найперша запорука 14ieT поезй' в народному

                                                                                  Як почуеш           край свойого BikHa,

Що щось плаче i хлушае важко, Не тривожся зовс1м, не збавляй c06i сна. Не дивися в той 6ik, моя пташко!

Се не та сирота, що без мами блука,

Не голодний жебрак, моя 3iPko;

Се розпука моя, невтишима тоска,

Се любов моя плаче так Арко

(«Як почуеш колись...»)

Поетична Швана Франка позначена Ti€ro тонке слова та засвоення який е тим скарбом, що його Франко шанував понад усе:

16

криниця та з живою, чистою водою — То творчий дух народу, а хоч в сум повитий, до серця серцем, мовою живою.

                                                                             Як початок                 нам на все закритий,

                                                                             Так            та з мерел таемних ллесь сльозою,

Щоб серце наше чистим жаром запалити

                                                                                                      («Народна             i3 циклу «Сонети>>)

висновки

1ван Якович Франко заслужив визнання i пошану cBiT0B0T        , по праву займае особливе             в ycpaTHcbkiVI                 традицй' продовжуоть жити i розвиватися в             13 щедроТ ФранковоТ черпають творчу наснагу HOBi                 r•mcbMeHkMkiB, <OIki npekpacHi сходи дае в        те            що його разом i наш Франко», —писав Олесь Гончар.

До найгекйальнт_мх TBopiHb cBiT0B0T любовно? належить 36iPka  листя». За словами ..все, що е в MOBi наЙголубливгшого ... виклав поет у ХВИЛЮ1ОЧг, nucaHi кров 'ю серцярядки». [2,30]

 музи супроводжували поета все житгя — поез1я i атмосфера, огорнувши його з дитинства, пройшла через все житгя. Франко був переповнений — народними i власними, жив ними, вони були його еством, любов'ю, турботою, багатством i зброею. Тому i поетична його була

Досл{дження ритмомелодики листя» висновок В.1_Цурата, «що туп поетичнгсть 3Micmy помогла в         Mipi kpaci i форми». Для                 характерна смислова i 6amT0YkJIa)lHicTb, колосальне багатство     форм i семантична ритмомелодичноТ структури,                 ритму i 3MiCTY. Кожна   темперамент, pi3HY настр1й.

Ритмомелодика дуже легко i досягаеться простим i влучним i використанням багатьох 3ac06iB, про ki уш говорили Об'еднавши у 36iPkY pi3H0T0HHi

Франко створив YHikUIbHY жанрову i звукову мозаТку, де кожен «rcaMiH^r--IYTk0> барвою i разом з тим складав естетичну

мотивауи i зворотами, тому мають Це досягаеться такими засобами, як народнопоетичний        18

вживання фольклорних багатих рим, використання                живот мови,         риторичних запитань, протиставлень, народнопоетичних звертань, ki творять «музику» зумовлюють

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Бас I.I., Каспрук А.А. 1ван Франко — Житгевий i творчий шлях

к., 1983, с. 347-348.

2.   0.I.          праць. У 5-ти т., Т.2., —К., 1965, с. 30.

З. Дей 0.I. Тван Франко. —К., 1981, с. 133-135.

4.   kiJIi^LEHk“0 Л.М. Франкова кринщя. —К., 1991, с. 71-73.

5.   Козлов А.В., Козлов Р.А. Азбука — Кривий Аг, 2001.

Е                              6. кощобинський М.М. [ван Франко // Кощобинський М. Твори: в

                                     6 т.         1964, т.4, с. 58-59

Е 7. Новий тлумачний словник укра1ћськоТ мови в З т. — К., 2006р., Т. 2, З, с. 126, 167.

8. Франко 1.Я. Твори в З т. — К., 1991, т. 1.