Навчальні матеріали до уроків географії у 10 класі. Видатні економ – географи світу

Навчальні матеріали до уроків географії у 10 класі

Видатні економ – географи світу

 

Вчитель географії, економіки

Ткаченко Н.М., вища категорія, вчитель – методист

Комунальної установи Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7

ім. М. Савченка Сумської міської ради

Кожна наука пишається іменами вчених, дослідників, які своєю кропіткою працею формують її суспільний імідж, підносять соціальний престиж. Розвиток соціально-економічної географії в різних країнах проявляється по-різному: протягом останніх століть сформувалися національні наукові школи: німецька, французька, британська, російська, американська. Відомі світові й імена українських економіко-географів.

 

НАУКОВІ ШКОЛИ ЄВРОПИ. Великий внесок у розвиток соціально-економічної географії світу зробили німецькі вчені. Одним із фундаторів сучасної західної географії є

 

 

 

 

  Карл Ріттер (1779–1859)

 

Він розглядав Землю як «спільний дім людства», розкриваючи географічні особливості взаємозв’язку людини і природи. Учений вивчав географічне положення, конфігурацію, величину та взаєморозташування країн, намагаючись з’ясувати просторові закономірності. К. Ріттер заснував Німецьке географічне товариство.

 

Фундатором антропогеографії і геополітики вважають

 

Фрідріха Ратцеля

(1844–1904).

 

 

Він обстоював таку ідею: держава є організмом, що розвивається, старіє і помирає. Закони цього розвитку залежать від географічних чинників. Світогляд Ф. Ратцеля ґрунтувався на еволюціонізмі і дарвінізмі. Принцип виживання найсильнішого він переносив на держави і народи.

 

Вальтер Кристаллер

(1893–1969) –

 

 

 

автор теорії центральних місць, згідно з якою існує оптимальна каркасно-мережева структура населених пунктів, що забезпечує доступ до об’єктів сфери послуг, максимально швидке переміщення між містами та ефективне управління територією. «Решітка Кристаллера» – одна з перших просторових моделей організації суспільства, яка широко використовується у сучасних дослідженнях.

 

 

 

 

                                             Август Льош (1906–1945),

взявши на озброєння теорію центральних місць, сформулював концепцію економічного ландшафту – моделі ринкової рівноваги, в якій визначальним чинником є зони збуту підприємств, що формують мережу економічних районів з вузлами в містах (ідеальною формою такої мережі учений вважав шестикутні стільники).

 

 Ідеї німецьких учених зумовили розвиток економічної географії в усьому світі на десятки й навіть сотні років, їх наукові напрацювання успішно застосовуються й нині.

 

 

 

 

 

 

Серед видатних географів Великої Британії слід згадати Хелфорда Маккіндера        (1861–1947),

 

який увів поняття «хартленд» – серцевинна земля, що активно вживається і в сучасній геополітиці.

 

Найбільш помітна постать серед французьких географів – Елізе Реклю

(1830–1905).

 

Він був блискучим країнознавцем: побував майже в усіх країнах світу і написав 19 - томну працю «Земля і люди», яка свого часу претендувала на повний географічний опис земної кулі. Кожний том мав обсяг близько 900 сторінок, містив численні карти, малюнки, креслення (учений працював над нею 20 років). Український учений Михайло Драгоманов на прохання Е. Реклю написав до 7 тому розділ про Україну.

 

 

 

 

 

З кінця ХІХ ст. почала формуватися й українська національна географія. Світову славу здобув український учений

 Степан Рудницький (1877–1937).

 

Він  зробив великий внесок у суспільну географію, вітчизняну політичну географію та геополітику: розкрив специфіку геополітичного положення України, обґрунтував її місце серед країн Євразії та в світі, довів необхідність організації Балтійсько-Чорноморського союзу країн з участю України. Його ідеї і концепції не втратили своєї актуальності й нині.

 

Український географ Степан Рудницький здобув вищу освіту в університетах Львова, Відня (Австрія) і Берліна (Німеччина). Він був не тільки ученим-енциклопедистом, а й поліглотом: свої праці писав не лише українською мовою, а й німецькою, польською, чеською, російською та ін. Його книжки видавали в Австрії, Німеччині, Швеції, США, Італії, Франції, Угорщині, Румунії, Швейцарії. Наш співвітчизник став членом багатьох європейських географічних товариств.

 

 

Ім’я Володимира Кубійовича (1900–1985) пов’язане з дослідженнями в галузі географії людини. Віктор Юрківський (1927-2004) – професор, знаний в Україні і за її межами країнознавець, автор  «Регіональної економічної і соціальної географії зарубіжних країн», довідника «Країни світу»; Борис Яценко (нар. 1942) – чи не єдиний в Україні географ-сходознавець, учений з енциклопедичною ерудицією, автор «Політичної географії», «Економічної географії зарубіжних країн», керівник авторського колективу шкільного підручника з економічної і соціальної географії зарубіжних країн, який з’явився на початку ХХІ ст.

 

РОСІЙСЬКА НАУКОВА ШКОЛА. Російські економіко-географи залишили глибокий слід в історії географічної науки і продовжують працювати над розв’язанням нагальних проблем сучасності.

 

Івана Вітвера (1891–1966) –

з повним правом вважають засновником радянської наукової школи соціально-економічної географії зарубіжного світу і країнознавства. Він – автор підручників з економічної географії зарубіжних країн, які багаторазово перевидавалися і були «настільною» книгою кількох поколінь.

 

 

Володимир Максаковський (нар. 1924) – один із провідних країнознавців, розробник і дослідник структури географічної культури, яка, на його думку, складається з кількох компонентів: географічної картини світу, географічного мислення, методів географії, мови географії.

 

Мико́ла Микола́йович Бара́нський

(*15 (27) липня 1881, Томськ — †29 листопада 1963, Москва) — радянський економіко-географ, організатор науки, творець радянської районної школи як напрямку економічної географії, заслужений діяч РРФСР (1943), член-кореспондент АН СРСР (1952).

 

Під керівництвом Миколи Баранського сформувався районний напрямок в економічній географії та було створено наукову галузь географії міст. Баранський є автором декількох підручників з економічної географії СРСР для середньої школи, праць з соціально-економічної географії та економічної картографії.

 

АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКА НАУКОВА ШКОЛА. У середині ХІХ ст. у повну силу про себе заявляє ще один осередок світової географічної думки – США. Всесвітню відомість набув часопис Національного географічного товариства «National geographic Magazine» («Національний географічний журнал»), заснований у 1888 р. Нині під назвою «National geographic» він «переступив» державні кордони і перетворився на явище глобальної географічної культури.

 

Географія у США та Канаді з часу зародження мала чітку практичну скерованість. У 1950-их роках у США була започаткована школа регіональних наук – синтез географії та економіки. Її фундатор – Уолтер Ізард (нар. 1919) наголошував на посиленні регіонального підходу при вивченні проблем економічного і соціального розвитку, спрямовував наукові зусилля на розробку нових методів досліджень та створення сучасної теорії розміщення продуктивних сил.

 

Представником нового покоління вчених, які поєднують економічні та географічні підходи при дослідженні проблем розвитку світового господарства є Пол Кругман (нар. 1953), який проаналізував моделі міжнародної торгівлі та розробив нові принципи економічної географії. Учений дослідив механізм дії у сучасній економіці, особливо у міжнародній торгівлі, принципу «зростаючих прибутків», згідно з яким затрати на одиницю продукції зменшуються із збільшенням масштабів виробництва. Учений фактично «відкрив» з якісно нових позицій економічну географію як науку. «Відкриття» було таким несподіваним і важливим, що у вжитку з'явився термін «нова економічна географія». За ці дослідження П.Кругману присуджена Нобелівська премія за 2008 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пол Робін Кругман

 

 

Американський економіст

Вчився в Єльському університеті. Доктор філософії (1977) Массачусетського технологічного інституту. Лауреат Нобелівської премії в області економіки 2008 року, за дослідження причин глобальної урбанізації, яка пов'язала питання міжнародної торгівлі та

 економічної географії.