«Птахи і зима»
Мета:
Обладнання: роздатковий матеріал, малюнки, плакати птахів, методичні картки, таблички.
Методи: робота у групах, різні форми ігрових прийомів.
Тип уроку: урок-вікторина (урок узагальнення знань і вмінь).
Хід уроку
Перед початком уроку учитель заздалегідь розбиває клас на дві команди. Кожна з них має капітана, емблему і девіз. Назва команди має складатися з назви якогось птаха. Найкращий варіант – змагання між командами хижих та зерноїдних птахів з відповідними назвами.
Учитель: зима – один з найскладніших періодів у житті птахів. Не тільки холод та рясний сніговий покрив згубно впливають на тих, хто зостався зимувати, а й брак та недоступність корму – основного джерела поповнення енергетичного запасу, без якого неможливо підтримувати нормальну діяльність організму. Значна частина енергії взимку йде на підтримання постійної температури тіла, яка у птахів становить від 39 до 45 градусів. У зв’язку з цим синиця взимку тратить на пошуки корму у 20 разів більше часу, ніж навесні. І на жаль, не завжди пташка може знайти взимку необхідну кількість їжі. Згідно статистики, з 10 великих синиць (цей вид найпоширеніший в наших населених пунктах) до весни може дожити лише 1 – 2 синиці. Ось чому так необхідно підгодовувати птахів узимку. Як правило, на зимівлю відлітають практично всі птахи, що живляться комахами, а також більшість птахів, життя яких пов’язане з водоймами. Птахи, що залишилися зимувати у нас, живляться переважно рослинною їжею: насінням, ягодами, бруньками дерев. А з комахоїдних лишаються зимувати лише ті, які можуть добути комах з-під кори дерев (дятли, синиці), але й вони частково переходять на рослинний корм. Згадаймо, як синиці полюбляють соняшникове насіння! Птахи будуть вдячні за вашу увагу до них. Обов’язково повісьте годівничку, і до вас навідаються різноманітні птахи.
Учитель: перш ніж розпочати нашу вікторину, зробимо невеличку розминку і перевіримо вашу уважність.
Учитель зачитує уривок з твору Віталія Бабенко «До наступного разу». (Короткий смисл сюжету – молоді стажери відкрили планету, яку на радощах назвали Радість. Але коли спустилися на її поверхню, з ними стали відбуватися дивовижні речі. Одна з них – зустріч з говорящою ґавою на ймення Чорнушка). Потім по черзі ставить запитання членам команди.
Запитання до конкуру «До наступного разу»
Учитель: а тепер прийшов час перевірити, як ви справилися з домашнім завданням. Нуж-бо, до справи!
Перевірка домашнього завдання:
1-й рівень – пан або пропав.
Учитель по черзі ставить запитання учасникам команди, на які треба вибрати одну з запропонованих відповідей (кожній команді – по 18 запитань). Першою стартує команда-переможець за домашнім завданням або за жеребом. Капітан називає будь-яке число від 1 до 36, з нього й розпочинається старт запитань. Якщо доходять до останнього запитання – автоматично переходять на початок.
2-й рівень – сім бід – одна відповідь.
Учасникам роздаються таблички з буквами А, Б, В та цифрою 0. Учитель називає твердження, а учні піднімають табличку з правильною відповіддю. Якщо все неправильно – показується 0.
А) нанду; Б) ему; В) ківі.
А) сокіл; Б) пугач; В) боривітер.
А) гриф; Б) крук; В) канюк.
А) жовна; Б) кондор; В) сорокопуд.
А) дятли; Б) шишкарі; В) сойки.
А) зяблики; Б) стрижі; В) корольки.
А) бекас; Б) дятел; В) лелека.
А) трясогузка; Б) одуд; В) водяний бугай.
А) сорока; Б) кібчик; В) пугач.
А) нанду; Б) ему; В) ківі.
А) колібрі; Б) жайворонок; В) стриж.
А) пінгвін; Б) зозуля; В) кайра.
А) когут; Б) крижень; В) вуйко.
А) тетеруки; Б) пінгвіни; В) сміттєві кури.
А) сміттєві кури; Б) банківські кури; В) качка-крижень.
А) археоптерикс; Б) фороракос; В) діатрима.
3-й рівень – брейн-ринг.
На столі – карточки з запитаннями, перевернуті догори. Учасник від команди підходить до столу, бере листок, зачитує запитання і дає на нього відповідь (аналог екзамену).
Підраховуються очки, визначається команда-переможець, називаються найбільш активні учасники і найбільш оригінальне домашнє завдання.
Додаток
До наступного разу (Бабенко Віталій)
Зненацька Сашко боляче схопив мене за лікоть і показав угору. Над «жуком» кружляла чорна крапка. Наступної миті Олександр метнувся до капсули й повернувся з біноклем і гвинтівкою в руках.
– Ти не повіриш,– мовив він по хвилині вдивляння. – Ґава.
– Як… ґава? – я навіть злякався.
– Звичайна, чорна,– він здвигнув плечима й прицілився.
– Сашку, може, не треба? Мо’, почекаємо? Нехай знизиться, ближче роздивимось. Ну звідкіля тут ґава?
– А якщо втече? Та й, зрештою, заряджено ж не кулею, а ампулою зі снодійним.
Гримнув постріл. Ґава різко ухилилася вбік, склала крила, спікірувала і всілася прямо перед нами, на відстані трьох кроків.
– Та ви що, з глузду з’їхали? – обурено сказала вона чудовою українською мовою.
Сашко випустив з рук гвинтівку. Йойкнувши, я сів – не сів, а гепнувся на сходинку трапа.
– Ні, я запитую, ви що, збожеволіли? – вела далі ґава. – Оце линеш собі, линеш, не дивишся, що й до чого, на хвильку перестанеш пильнувати – і маєш! – уже куля в кишках сидить. Гарненько, еге ж?
Я глипнув на Сашка і покрутив пальцем біля скроні. Він кивком підтвердив свою згоду й натиснув собі на око. Я повторив цей прийом. Ґава двоїлася. Прикусив губу, – певно, до крові. Боляче. На галюцинацію, відтак, не схоже.
Ґава, дуже знайомо схиливши голову, з цікавістю спостерігала за нашими маніпуляціями. Почистила дзьоб, тоді глибоко занурила його в пісок і витягла жирного рожевого хробака. Проковтнула.
– Тільки не заходжуйтесь мене своїми галетами зваблювати. Я птиця розбірлива й непідкупна: на вашу гидоту й дивитись не хочу. А хробаків тут повнісінько.
Ґава крякнула. Аж тут – ніби за сигналом – з піску полізли гидкі, у великий палець завтовшки, витрішкуваті черв’яки. Мене почало нудити.
– Отож-бо, – повчально мовила птиця. Вона, здавалося, була вельми задоволена. Крякнула ще раз, і хробаки поринули в пісок. – Надалі не пуляйте, не подумавши. Оце на свою голову пустиш на планету першого-ліпшого. Як побачать щось живе – відразу ж палець на спусковий гачок. Просто тобі якісь triqqer-happy. Really, triqqer-happy – that’s the word.
У мене спиною поповзли мурашки. Ґава, вочевидь, могла спокійно перейти на англійську мову, не відчуваючи труднощів. Цілком імовірно, в неї в запасі і французька, й суахілі, й – чого на світі не буває! – санскрит. «А санскриту ж ми й не знаємо!» Можу заприсягтись, лише це в мене на думці й стояло: «От лишенько, санскриту ми й не знаємо!..»
– Я не кулею стріляв,– несподівано мовив Сашко. Лелечко, таж він… виправдовувався!!! – Я стріляв ампулою зі снодійним.
– А звідкіля мені це знати?! – розсердилася ґава. – Хіба ж я доберу, чим мене пригостити хочуть. Утім, якщо не кулею – то я вас пробачаю. А снотворне своє заберіть. Мені воно, бачиться, ні до чого. В мене й так сон нормальний,– і триклятий птах виплюнув на пісок нашу ампулу.
По тому ґава змахнула крилами, важко підстрибнула й полетіла. Не полетіла – помчала з такою дивогідною швидкістю, що й ми й не спам’яталися, як вона розтанула в зеленому небі.
– Сашко, ти знаєш санскрит? – поставив я дике запитання.
– Ні,– здригнувся він. – А що?
– Нічого, нічого… Це я так… – зніяковів я.– Ґава має рацію в одному: ми збожеволіли...
Пояснення значення слів з тексту:
triqqer-happy – американський жаргонний термін для позначення маніяка-вбивці.
Really, triqqer-happy – that’s the word – справді, маніяки — інакше не назвеш (англ.).