Недискримінаційний підхід у навчанні.Дискримінація у школі.

 

 

 

 

        Недискримінаційний             

     підхід у навчанні .

    Дискримінація у школі.

 

 

                                                   Вчитель початкових  класів:                                        

                                                   Кукушкіна Катерина Юріївна

 

 

          Школа як дискримінаційне середовище.

Школа одна з найбільш дискримінаційних організацій.З одного боку,вона передає кожному наступному поколінню домінуючу культуру-загальноприйняті норми,цінності,поведінкові зразки.Школа-це мегаінструмент культури,агент соціалізації.З іншого боку,дорослі,які працюють у школі,самі є носіями культури .Тому намагаються передавати далі те, що знають,вважають правильним і у що вірять.

Згідно з дослідженнями,найчастіше школа дискримінує дітей за такими ознаками:

• Стать
• Вік
• Інвалідність
• Сімейний стан
• Релігійні переконання
• Місце проживання
• Етичне походження
• Майновий стан
• Мова
• Раса
• Колір шкіри
• Зовнішність.

 

Дискримінація за ознаками віку

 

Ейджизм-дискримінація за віком.Ця ознака захищена Конституцією Українию

Геронтофобія-це страх старіння,страх чи почуття огиди перед літніми людьми.

Ефебіфобія-страх перед молоддю.

Основне поле ейджизму-як загалом,так і освіті-це розум,знання, вміння та досвід людини.Її здоров’я,фызична активнысть та спромож-ність.

Відкритість до змін,готовність навчатися,сприймати нове,змінювати свої знання й переконання-це властивості,що залежать не від віку,а від її особистісних якостей.

Впливати на прийняття рішення у будь-якій шкільній ситуації можуть такі чинники:

-узбічне вивчення ситуації,

-вагомі аргументи всіх осіб,залучених до ситуації,

-рівень фахової підготовки/уміння й знання осіб з конкретної теми.

Але ні як не вік людини.

 

Коректні формулювання:третій вік,люди похилого віку,старше покоління,пенсіонери,молодь,молоді люди.

 

Некоректні формулювання:старий,стара,молодий та енергійний,вже немолода/немолодий,зріла/досвідчена робоча сила,ще зелений/зелена.

               Дискримінація за місцем проживання

Дискримінація за ознакою місця проживання виявляється у випадках,коли особа не може реалізувати свої права або скористатися послугами через штамп у паспорті про реєстрацію місця проживання в певній місцевості або нестачу такого штампу.Ця ознака теж захищена Конституцією України.

Цивільний кодекс України місць дозволяє особі мати кілька проживання.

 

За законом,місце проживання-це житло,розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці,у якому особа проживає постійно або тимчасово.

 

Тимчасово окупована територія України-невіддільна частина території України,на яку поширюється дія Конституції та законів України.Так визначається територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

 

За законом України «Про освіту»,здобувачи освіти мають гарантоване право  на вибір навчального закладу,форми навчання,освітньо-професійних та індивідуальних програм,позакласних занять. Хоча в цьому випадку йдеться про «вибір»,а не «вільний вибір»,що передбачає можливість  обмеження.Але таке обмеження ніяким чином не може бути пов’язане з місцем проживання.

 

Відповідно до «Порядку зарахування у 1-й клас у 2018 році»:

 

-Дитина НЕ ЗАБОВ’ЯЗАНА ,а МАЄ ПРАВО навчатися в закладі освіти,на території обслуговування якого вона проживає.І таке право ГАРАНТОВАНЕ Законом України «Про освіту».

 

-Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти(або його філії),що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи. Це право ГАРАНТУЄТЬСЯ,але не виключає можливість для батьків обрати інший заклад освіти. Але все ж ПРАВО НА ПЕРШОЧЕРГОВЕ ЗАРАХУВАННЯ до початкової школи мають діти,які проживають на території обслуговування школи.

                 Дискримінація за сімейним станом

Ця ознака захищена Конституцією України. Згідно з Сімейним кодексом України,навіть одинока людина має права члена сім’ї. Відповідно,за складом родини та іншими її особливостями,людина не може бути об’єктом дискримінації.

 

Усе сказане стосується і дітей у школі .Вони походять з дуже різних родин. 3 мільйони дітей в Україні проживають у неповних сім’ях.Це-40% від загальної кількості дітей в країні.

 

За визначенням Сімейного кодексу ,сім’ю складають особи,які спільно проживають,пов’язані спільним побутом,мають взаємні права та обов’язки.

У шкільній освіті існує певний шаблон сім’ї. Лише родину у складі «Тато,мама,я» вважають повноцінною. Потрібно бути чутливими до цього різновиду дискримінації. Перестати «ховати» від дітей  існування різних варіацій сім’ї та самим ховатися від них. Визнати повноцінність і важливість кожної родини-незалежно від її складу. Органічно інтегрувати інформацію про різні сім’ї(та,власне,самі сім’ї)у весь спектр освітніх практик. Розповідати дітям про існування різноманітних сімей та вкрай обережно обговорювати з дітьми родинні стосунки.

             Дискримінація за ознакою інвалідності

Дискримінація за ознакою інвалідності,або ширше ейблізм –будь-яке розрізнення,виключення чи обмеження,яких зазнає людина через свою інвалідність. Відмова в розумному пристосуванні також є дискримінаційною.

Не можна описувати людей з інвалідністю крізь призму таких світоглядних моделей:

-медична модель

-моральна або релігійна модель

-благодійна модель

-реабілітаційна модель

-економічна модель.

Прогресивні суспільства вже створили або рухаються до запровадження соціально-правової моделі інвалідності,яка наголошує: «права людей з інвалідністю-права людини».Ця модель наголошує,що всі люди рівні,а інвалідність-це лише один із аспектів людського різноманіття.

Також для опису життя людей з інвалідністю та під час спілкування потрібно використовувати модель посилення можливостей. Ця модель передбачає можливість людей з інвалідністю жити в родинах,бути повноправними членами громади,самостійно контролювати фінансові ресурси,щоб отримати необхідні послуги,та вільно їх вибирати.

 

Інклюзивне навчання-це освітні послуги,гарантовані державою,що базуються на принципах недискримінації,врахуванні багатоманітності людини,ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників та учасниць.

 

Інклюзивне освітнє середовище-сукупність умов,способів і засобів їх реалізації для спільного навчання та ,виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей.

 

Виключення цілком відокремлює людей з інвалідністю від суспільства.

 

Сегрегація-створює для людей з інвалідністю спеціальні заклади,своєрідні гетто.

 

Інтеграція-намагається допомогти людям з інвалідністю,однак все ж визнає їх «не такими».

 

Інклюзія-люди з інвалідністю повноправні й активні члени суспільства.

 

Уникайте формулювань,що визнають інвалідність як єдину характеристику людини або групи;використання термінів жертви або страждань під час звернення до людини або групи,яка мала хворобу або інвалідність .Не кажіть «спеціальний або особливий»,коли мова йде про людей з інвалідністю.

                   Дискримінація за релігійними переконаннями.

Згідно з Конституцією України,релігія є відокремленою від держави,а отже не може  ніяким чином бути інтегровано у державну освіту. Ось рядки з 35-ої статті Конституції України: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави,а школа-від церкви.

Жодна релігія не може бути визнана державною як обов’язкова».

 

За ознакою релігійних переконань людина не може бути дискримінованою. Але в школі таке часто трапляється. Система освіти вдає,ніби усі учні та учениці є християнами та християнками. Це першопричина дискримінації за релігійною ознакою у школі.

Треба розрізняти пряму та приховану дискримінацію.

                               Наприклад:

Пряма-священик у класі спілкується з дітьми на морально-релігійні теми або прямо у навчальному закладі проводить релігійний ритуал.

 

Прихована-на сторінці підручника серед весняних свят згадується Великдень. У кінці сторінки написано: «На Великдень люди христосуються…»Але ніде не написано,що Великдень святкують лише християни. Піднесено усе так,наче його святкує вся Україна.

 

У що ви вірите,яку релігію сповідуєте ваша особиста справа. Вона не може бути перенесена у школу,адже школа відокремлена від церкви і від релігії загалом. Для припинення дискримінації дітей за релігійними переконаннями у школі потрібно:

 

-прибрати з території школи та класів усі релігійні предмети і символи,ікони,хрести,церковні календарі)

 

-релігійні теми слід розглядати виключно в культурологічній площині,причому в аспекті різноманіття релігій.

   Дискримінація за майновим станом та іншими ознаками.

Не можна визначати успішність дитини безпосередньо за її зовнішнім виглядом,наявністю/відсутністю модного одягу та дорогих гаджетів, статками батьків.

Пам’ятайте:

-дитину варто оцінювати виключно за власними зусиллями,

здобутками,прагненнями,а не за тим, що здобули її батьки;

-у дітей,які не живуть у достатку,можуть виникати додаткові труднощі з доступом до інформації,часом та умовами на виконання завдань та саморозвиток,харчуванням. Але їм  може бути соромно про це говорити;

-у дітей,які живуть у достатку,часто можуть виникати труднощі іншого характеру(наприклад,надмірна вимогливість чи контроль з боку батьків).

-діти можуть наслідуючи дорослих,стигматизувати інших за ознакою матеріального стану.

Є й інші захищені ознаки,за якими діти піддаються дискримінації.

Наприклад,раса і колір шкіри,етнічне походження.Власників таких ознак,коли вони не вписуються в негласний «канон»,можуть неохоче брати до школи,пресингу вати або не сприймати на рівні з іншими дітьми. Часто це відчувають діти не з білим кольором шкіри,або ті,які мають неслов’янську зовнішність через відповідне етнічне походження.

Зовнішність як така –це ознака,яку не захищає Конституція України. Але дискримінація за цією ознакою дуже розповсюджена в школі. Вчителі та вчительки,як носії культури,нерідко ставляться прихильніше до красивих дітей,аніж до некрасивих.Критерієм краси є важко вловимий «культурний канон».