Нестандартні уроки з української літератури

 

 

 

 

 

 

Нестандартні уроки з

української літератури

(Методичний посібник)

 

Харук Олена Михайлівна

директор Кошелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів,

вчитель української мови та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

Красилів-2015

 

Управління освіти, молоді та спорту Красилівської райдержадміністрац

 

Українська література. Нестандартні уроки  з української

літератури. – Кошелівка, 2024. – 53 с.

 

 

 

 ХХІ століття кидає виклик усьому, що нас оточує. Стрімко змінюється техніка і технології.

 Існуючу модель навчання слід замінити компетентнісним підходом, який має базуватися на принципах пізнавальної психології: навчання через самостійні відкриття, осмислення, активну участь у процесі навчання.

 У посібнику розповідається про місце і роль нестандартних уроків у навчальному процесі, а також розробка  уроків з української літератури з використанням інноваційних технологій. Серед них розробки уроків по творчості Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського.

Даний посібник допоможе вчителям у підготовці до нестандартних уроків з української літератури.             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. MICЦE I РОЛЬ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ…………………………………………………………………………………..7

РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКИ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………………………………………………....10

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………47

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..........49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Передових педагогів всіх часів об’єднувало бажання і вміння працювати, аналізувати результати своєї роботи, своїми індивідуальними якостями впливати на становлення учнів, як творчо мислячих, високоморальних соціально адаптованих особистостей.

Сьогодні педагогіка співробітництва найбільш відповідає принципам гуманізації та де­мократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності, забезпечує партнерську діяльність вчителя і учнів, спрямовану на розв’язання системи суспільно та особистісно найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень є співавтором уроку, ос­новна ж стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення сприятливих умов для подальшого їх розвитку.

У досягненні цієї мети дуже допомагає впровадження інтерактивних технологій навчання.

Як походження самого слова «інтерактив» – (з англ. взаємодіючий), так і витоки самого методу базуються на зарубіжних джерелах демократичної педагогіки. Але частково цей метод використовувався і у практиці вітчизняних педагогів, щоправда, носячи інші назви. Серед таких спроб у 20-30-х роках минулого століття були лабораторно-бригадний та проектний методи, робота у змінних парах, кооперативне навчання. Такі спроби оптимізації навчального процесу, реалізації окремих еле­ментів інтерактивності робили В. Сухомлинський і В. Шаталов. Це підтверджується і авторами посібника «Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід», де йдеться про те, що процес навчання – не автоматичне

викладання навчального матеріалу. Він потребує напруженої розумової праці та власної актив­ної участі в цьому процесі. Цього можна досяг­ти саме за допомогою інтерактивного навчання.

До сучасних методів належить нетрадиційний урок. Під поняттям «нетрадиційний урок, що з'явилось» у вітчизняній лінгводидактиці в ІІ половині 80 - х років, розуміють оригінальну форму навчання, яка допомагає вчителеві уникнути одноманітності і шаблонності.

Вдалою є класифікація нових форм запропонована дидактами Паламарчук В.Ф., Румянцевою Д.М., Антиповою О.Й. у статті «У пошуках нестандартного уроку». Вони розрізняють два аспекти цього педагогічного явища:

2. Власне нетрадиційний урок (інтегровані міжпредметні).
Заслуговує на увагу перелік нестандартних уроків, зроблений

Дорошенком О.І. у праці «Нетрадиційність при вивченні української літератури в середній школі» . Серед нових форм навчання автор виділяє урок-дослідження, урок-виставку, урок-консультацію, урок-диспут, урок мовної гри, семінарське заняття, уроки-подорожі, основним методом яких є рольова гра. До нестандартних форм краще звертатись під час формування вмінь та навичок або ж з метою узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок учнів з певної теми чи розділу.

Безумовно, успіх ведення диспуту залежить і від уміння розумно й делікатно спрямовувати думку учнів. Вчитель повинен вчасно подати певне заперечення, прочитати спеціально підібране для активізації обміну думками місце в тексті, передбачити, кому з учнів час надати слово, а вкінці уроку прокоментувати виступи і додати завершальні штрихи до з'ясування теми. Розраховуючи на повноцінне співробітництво, треба все зробити, щоб, як говорив Сухомлинський В.О., «учительський стіл не перетворився на кам'яну стіну, із-за якої ведеться наступ на «супротивника – учнів» .

Шкільні уроки у формі семінарських занять мають свою специфіку: роль учителя в їх підготовці значно активніша ніж у вузі. Учням потрібні індивідуальні консультації, поради, допомога літературою та інше.

Отже, методика створює умови, в яких з'являється і потреба і бажання ставити запитання і шукати відповіді. Методика – це шлях яким буде йти дитина.

Кожен урок літератури повинен спонукати учнів до розвитку свого обдарування, підтримувати впевненість у своїх силах. А досягти цього можна лише тоді, коли діяльність учителя базуватиметься на основі принципів дружнього, ділового і творчого співробітництва з учнями. Учитель не займатиме домінуюче становище в класі. Його голос в класі таким чином стає рівноправним він не є тією людиною, що дає готові формули і розв'язки, а лише тим, хто може допомогти знайти власну правду. Саме такий підхід до вивчення літератури, на мою думку, і забезпечують нестандартні уроки.

Мета уроку літератури — відкриття неповторного "Я" кожної дитини, створення умов для її самореалізації у процесі спілкування з художнім текстом, учителем, товаришами. Успішному розв'язанню таких завдань сприяють нетрадиційні форми організації навчально-виховної діяльності учнів. Адже незвичне, нове збуджує прагнення до пізнання, активізує розу­мову діяльність, викликає захоплення. "Відчуття новизни", як зазначає ві­домий методист Борис Степанишин, – "один з великих стимулів у навчанні учнів" . Ця тема розробляється провідними сучасними методистами, психологами, учителями-практиками, серед яких І. Бех, Г. Сазоненко,

Г. Токмань, А. Фасоля, О. Пометун, Л. Пироженко, О. Демчук, Л. Опеньок та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 МІСЦЕ І РОЛЬ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Нестандартні уроки вимагають ґрунтовної підготовки, врахування різних факторів, зокрема рівня сформованості умінь і навичок школярів, їх вікових особливостей та інтересів. На таких уроках учень повинен бути центральною фігурою: як дослідник, як доповідач, як ініціатор дискусії, як активний учасник групи, як консультант і т. д. Завдання ж учителя полягає не тільки у визначенні теми, обсягу навчального матеріалу і форм його опрацювання, а й у чіткій мотивації навчально-виховного процесу на уроці, забезпеченні демократичного стилю спілкування, атмосфери творчого пошуку, успіху кожної дитини. Цього можна досягти, зацікавлюючи учня художнім текстом, передбачаючи вільний вибір ним змісту та форми навчальної діяльності, пропонуючи прийоми виконання завдань, шляхи пошуків відповідей на поставлені запитання, заохочуючи прагнення знаходити свій спосіб вирішення тих чи інших проблем, підтримуючи ініціативу, самостійність, вміння застосувати набуті знання та навички у нових умовах. Лише при такому підході до проведення нестандартних уроків з літератури можна говорити про їх доцільність, результативність, спрямованість на плекання дитини як творця свого життя.

Досвід показує, що в старших класах доцільно проводити добре відомі учителям-словесникам уроки-конференції, уроки-семінари, уроки-диспути, уроки-дослідження, уроки-пошуки, уроки-табу, уроки-КВК, наповнивши їх новим змістом, модернізувавши відповідно до вимог часу, інших суспільних реалій, змін у шкільних програмах з літератури, проінформованості та ерудиції сучасних школярів та ін.

Учні середніх класів залюбки беруть участь в уроках-концертах, уроках-конкурсах, уроках-вікторинах, уроках-уявних подорожах, уроках-іграх і т. д.

Вивчаючи у 5-ому класі українські народні казки, можна, наприклад, провести урок-конкурс на кращого оповідача казки.

   

 

 До такого заняття всі разом роблять виставку збірок українських народних казок, учнівських ілюстрацій до них, обирають журі. Умови конкурсу теж визначаються заздалегідь:

Розповідь оцінюється 12 балами.

Вона має бути послідовною, цікавою та емоційною.

Мова учасника – літературна.

Власні ілюстрації до казки – додатковий бал.

Музичний супровід – ще 2 додаткові бали.

Учитель допомагає п'ятикласникам у виборі казки, підказує, як краще передати її зміст, який музичний супровід можна використати. За свої роз­повіді учасники конкурсу отримують відповідні бали, а переможці ще й нагороджуються дипломами І, II, III ступенів, які їм вручає Королева Країни Казок (на цю роль можна запросити дівчину-старшокласницю).

Проектуючи такі уроки на особистість учня, слід передбачити підсумко­ву бесіду з метою виявлення умінь школяра робити висновки, співставляти зображене у казці з дійсністю, складати власні казкові твори.

Чому ви обрали саме цю казку?

Чи зустрічали ви щось подібне у житті?

Від чого застерегла вас ця казка? Чого навчила?

Кому б ви рекомендували її прочитати?

Яку казку хотіли б скласти самі?

Вдома учні складають казки і на одному з уроків знайомлять з ними своїх однокласників.

Цікавими є уроки-зустрічі з письменниками, художниками, музиканта­ми, талановитими людьми рідного краю. Зустрічі не лише реальні, а й уявні.

 До таких уроків готуються всі: і ті, що виступатимуть у ролі письменників чи літературних героїв, і ті, що ставитимуть їм запитання, читатимуть вірші, прозові уривки. На уроках літератури учні знайомляться із творчістю Марійки Підгірянки. Де й коли народилася, коли і чому почала писати вірші, з ким листувалася, з ким товаришувала, які твори  присвятила дітям, як виник задум написати поему "Мати-страдниця". А як цікаво було відгадувати загадки Марійки Підгірянки, читати її поезії, співати коломийки, інсценізувати уривки з поеми "Мати-страдниця", наче насправді, розповісти письменниці, як оцінюють її творчість літературні критики і читачі кінця XX – початку XXI століття. Такі уроки – це міні-спектаклі, які прилучають дітей до мистецтва, формують їхні естетичні смаки, громадянсько-патріотичні переконання, збагачують емоційно-інтелектуальний світ, пробуджують жагу пізнання.

До вподоби школярам і уроки-мандрівки, причому найрізноманітніші за формою і змістом. Це – подорожі по сторінках "Літературної України", журналів "Київ", "Дзвін", "Березіль", "Перевал", а також стежками талановитих митців слова.

Уроки-мандрівки сприяють не тільки розширенню і поглибленню знань школярів, а й їх саморозвиткові, адже учні знайомляться з критичною літературою про письменника, читають твори, не передбачені програмою, на власний розсуд компонують свої виступи перед однокласниками.

Отже, учитель - організатор нестандартних ситуацій на уроці. При цьому він може йти двома шляхами: перший – це організація нестандартних форм уроку (уроки-дослідження, уроки-вистави, уроки-диспути, уроки-консультації), а другий – створення нестандартності через використання самого навчального матеріалу.

Урок – це одна з головних форм передачі знань. Хороший урок завжди неповторний, тож присутні на ньому стають свідками майстерності, спостерігають такі нюанси, які неможливо описати.

І тому моє завдання – показати різні види нестандартних уроків, адже дуже цінні можливості нестандартних уроків щодо розвитку і виховання учнів. Отже, такі заняття звернені до особистості кожного школяра.

 

 

РОЗДІЛ 2

Розробки нестандартних уроків з української літератури.

Урок – це одна з головних форм передачі знань. Хороший урок завжди неповторний тож присутні на ньому стають свідками майстерності, спостерігають такі нюанси, які неможливо описати.

Пропоную конспект уроку-екскурсії для учнів 8 класу. Не завжди випадає можливість побувати реально у деяких літературних місцях, а ось уявну подорож можна здійснити будь-коли, то запрошую вас усіх на заочну екскурсію в музей-садибу Лесі Українки в село Колодяжне до вашої уваги подаю конспект такого уроку.

Хто хоче знати поета,

Мусить побувати в його країні

Гете Й.

Тема. Лірична драма Івана Франка «Зів’яле листя».

Мета уроку: поглибити знання учнів про Івана Франка, розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення, уяву, удосконалювати навички аналізу ліричних творів.

Обладнання: світлини письменника, схеми, виконані учнями.

 

На дошці чотири таблиці, де записані рядки з віршів, які поет присвятив жінкам, котрих кохав.

 

І. Ольга Рошкевич

Тричі мені являлася любов.

Одна несміла, як лілея біла,

З зітханням й мрій уткана, із обнов

Сріблястих, мов метелик підлетіла.

ІІ. Юзефа Дзвонковська

Явилась друга – гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

ІІІ. Целіна Журовська-Зігмунтовська

Явилась третя – женщина чи звір?

Глядиш на неї – і очам приємно,

Впивається її красою зір.

IV. Ольга Хоружинська-Франко

Як почуєш вночі край свойого вікна

Що хтось плаче і хлипає важко,

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,

Не дивись в той бік, моя пташко.

Епіграф: Розвівайтеся з вітром,

                Листочки зів’ялі,

               Розвівайтесь, як тихе зітхання!  (Іван Франко)

Хід уроку

І. Підготовка до сприйняття навчальної теми

Вступне слово вчителя. І.Я. Франко – поет-борець, великий Каменяр, революціонер, саме таким він постав перед нами, але в його душі, як і в душі кожної живої людини, було місце для кохання і пов’язаних з ним переживань.

ІІ. Оголошення теми, мети уроку

Збірка «Зів’яле листя», що вийшла за життя поета двома виданнями (1896-1911), народжена особистими і суспільними негараздами, про що свідчить її підзаголовок «Лірична драма».

Сьогодні на уроці ми відчуємо биття закоханого серця. Перед нами постане ліричний герой зі складним внутрішнім світом, цікавою життєвою історією і цілим океаном думок, переживань, мрій.

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок

 Збірку складають три жмутки, вірші в них – це «зів’ялі листочки».

Розвівайтеся з вітром,

Листочки зів’ялі,

Розвівайтесь, як тихе зітхання! 

Незгоєні рани, невтішні жалі,

Завмерлеє в серці кохання.

В зів’ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

І.Я. Франко

 У листі до Агатангела Кримського від 26 серпня 1898 р. І. Франко писав: «Ще в гімназії я влюбився у дочку одного руського попа Ольгу Рошкевич. Наша любов тяглася 10 років, батьки зразу були прихильні мені, надіючись, що я зроблю блискучу кар’єру, але по моїм процесі в

1878-1879 р.р. заборонили мені бувати в своїм домі, а в 1880 р. присилували панну вийти заміж за іншого… Се був для мене важкий удар.»

 Учень. У біографії І. Франка Ольга Рошкевич займає певне місце. Він дружив з нею у молоді роки, закохався в неї. Їй присвятив пешу збірку своїх віршів «Баляди і розкази», видану в 1876 році.

 Але батько Ольги був проти її шлюбу з І. Франком. Старий Рошкевич так допікав дочці знайомством з поетом, що та змушена була полишити сім’ю і вийти заміж за богослова Володимира Озаркевича. Із своїм чоловіком Ольга не була щасливою, бо не любила його. У 1912 р. Ольга залишилась вдовою і жила в дочки недалеко від Львова. Під час Першої світової війни мешкала у Львові дуже близько від будинку Франка. Коли 31 травня 1916 р. повз її вікна йшла похоронна процесія, везли тіло її нареченого, Ольга з невимовним жалем дивилася у вікно, але приєднатися до людей не мала сил – була немічна.

Ользі Рошкевич Франко присвятив поезію:

 Чому не смієшся ніколи?

Чому в твойому серці зима,

І горе зморозило душу,

Що сміху у горлі нема?

Чому не смієшся ніколи?

Чи, може, лежить якийсь гріх

Великий на твоїм сумлінні

І здавлює радісний сміх?

Лежить якийсь смуток таємний

На твоїм чудовім чолі,

І усміх твій – наче під осінь

Всміхається сонце у мглі.

Учень. Любов згасла. Одружившись, Ольга піде битою дорогою, якою йшли тисячі жінок. Час усе зруйнує, обсядуть її діти, щоденні турботи, дрібниці розладнають усі сподівання. Юнацька любов зів’яла, як вирвана з грядки квітка, і нагадуватиме тепер про себе тільки у сні.

Учитель.

Я понесу тебе в душі на дні

Облиту чаром свіжості й любові,

Твою красу я переллю в пісні,

Огонь очей в дзвінкії хвилі мови,

Коралі уст, у ритми голосні…

Мов золотая мушка, в бурштиновий

Хрусталь залита, в нім віки триває,

Цвістимеш ти, - покіль мій спів лунає.

Учень. І. Франко любив Ольгу все життя. Так, так, усе життя. Ідеал ніколи не перестає бути ідеалом, навіть якщо його втрачають. Поет буде писати про жіночу долю в галицьких народних піснях, де відчувається присутність Ольги – то ще дівчиною, то вже заміжньою, такою, що занапастила свою долю… для нього вона буде Анною в «Украденому щасті», еталоном, з яким він порівнюватиме усіх своїх жінок. Франко ствердив життям і творчістю, як Петрарка і Данте, що геній і любов народжуються не так уже й часто, щоб доповнювати один одного.

Лиш біль страшний, пекучий в серці там.

Усе заповнив, усю мою істоту.

Учитель.

Явилась друга – гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона

Відсунула і шепнула таємно:

«Мені не жить, тож най умру одна!»

І мовчки щезла там, де вічно темно.

Учень. «Велике враження зробила на мене знайомість з одною полькою – Йосифою Дзвонковською. Я хотів женитися з нею, та вона, чуючи в собі початки сухіт, відправила мене і кілька рік пізніше вмерла,» - писав

І. Франко.

Учениця. Лист Юзефи до Франка: «Високоповажний пане Франко! Наскільки знаю Вас особисто із листів, я ціню шляхетний Ваш характер і маю щире співчуття до Вас. Я знаю, як багато Ви перестраждали поміж несприятливих обставин і відсутності громадського життя, відповідного Вашим прагненням. Але поза тим, симпатії, які маю до Вас, не є такого характеру, щоб на них можна було угрунтувати згаданий союз. По-моєму, щира і правдива дружба, оперта на спільність прагнень, – цього було б досить…»

Франко був засмучений.

Після 1885 року сліди Юзефи загубились. Її могилу віднайшли на кладовищі в Івано-Франківську, із надмогильної плити знаємо дати народження і смерті – 1862-1892 р.р.

Вона прожила лише 30 років. Дівчина померла від паралічу, але Франко стверджував, що від туберкульозу.

Учень.

Я й забув, що вже цвіти пов’яли

І ні з чого віночки плести,

Що вони й не мені розцвітали, -

Я й забув, і тяжкую нести

Довелось мені кару за теє!

Я й забув, моя біла лілеє,

Що моєю не можеш назватися ти, -

Я забувся, прости!

1883р.

Учениця. Де ж порятунок? Франко так вірив, що любов врятує його від отих земних незгод.

Відійшла у вічність Ольга! У неї помер син первісток, і Франко подумав, що якби то був їхній син, він, може, жив би. Не прийняла його любові Юзефа, якої вже теж немає на світі!

Лиш біль страшний, пекучий в серці там

Усе заповнив, усю мою істоту.

Лиш біль і се страшне: бам, бам…

А сліз нема, ні крові, ані поту.

І меркне світ довкола, і я сам

Лечу кудись в бездонну стужу й льоту.

Ридать! Кричать! – та горло біль запер.

Вона умерла! – Ні, се я умер.

Учитель.

Явилась третя – женщина чи звір?

Глядиш на неї – і очам приємно,

Впивається її красою зір.

То разом страх бере, душа холоне.

І сила розпливається в простір.

За саме серце вхопила мене,

Мов сфінкс, у душу кігтями вп’ялась

І смокче кров і геть спокій жене.

Учень. І. Франко до Агатангела-Кримського: «Фатальне для мене було те, що вже листуючись з моєю теперішньою жінкою, я здалека впізнав одну панночку польку і закохався в неї. От ся любов перемучила мене. Її впливом були мої написання «Маніпулянтка», «Зів’яле листя», дві п’єски в «Ізмарагді». Зігмунтовська (у дівоцтві Журовська) завжди твердила, що Франко буквально її переслідував. Вона йде з роботи, а він за нею. Вона зупиниться – і він зупиниться. Потім Франко зник. Аж одного дня він з’явився у супроводі якоїсь жінки. Вони стояли з боку і, поглядуючи на Целіну, щось говорили. Товаришки по роботі сказали, що то дружина Франка. Панна Целя полегшено зітхнула: нарешті буде мати спокій.

Учитель.

Поклін тобі, моя зів’яла квітко,

Моя розкішна, невідступна мріє,

Остатній сей поклін!

Хоч у життя стрічав тебе я рідко,

Та все ж мені той спогад серце гріє,

Хоч як болючий він.

Повість «Лель і Полель» не одержала премії у 1887 році, прототипом образу Регіни була Целіна Журовська-Зігмунтовська.

Учитель.

Як почуєш вночі край свойого вікна

Що хтось плаче і хлипає важко,

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,

Не дивись в той бік, моя пташко!

Се не та сирота, що без мами блука,

Не голодний жебрак, моя зірко;

Се розпука моя, невтолима тоска,

Се любов моя плаче так гірко.

Учень. Березень 1885 року. І. Франко знайомиться з Ольгою Хоружинською. Це була розвинена й освічена дівчина з демократичними поглядами, привітна, дотепна. Франко ставився до неї як до друга, товариша. Із листування Ольги та Франка відомо, що він не кохав її так, як кохав Рошкевич. Ольга це також знала, але вона його любила і тому погодилась на шлюб. 16 травня 1886 року в Павлівській церкві у Києві відбулось вінчання Франка з Ольгою Хоружинською. Нареченій – 22 роки. Франкові – 30 років. Львів одруження Франка з малороскою зустрів неприязно. Молоді оселилися у «партертовій кам’яниці», де було дві кімнати і кухня. 1887 рік – у них народжується син Андрій, 1889 рік – Тарас, 1890 рік – Петро, 1892 рік – донька Ганна.

Сім’я жила бідно. Ольга була вірною дружиною, допомагала своєму чоловікові у написанні та виданні творів, переживала з ним радість і горе. Франко починає працювати над дисертацією. Ольга з дітьми їде в Нагуєвичі. Діти хворіють, нема за що жити, але вона тримає сім’ю, допомагає  й Франкові, як тільки може, перевозить через російські митниці нелегальну літературу.

У цей час у Франка з’являються перші ознаки хронічного поліартриту. Він збирається працювати у Львівському університеті, бере участь у конкурсах, але все марно. Для Ольги то був крах, пропали всі надії на краще. Події цих років порушують її психіку. У віці 36 років її оперували, але невдало, почалися напади божевілля. Загострюється хвороба Франка, наслідок якої – параліч рук.

У 1913 році помирає їхній старший син Андрій. Наприкінці наступного року Франко змушений віддати дружину до божевільні, звідки вона виходить у 1918 році.

17 липня 1941 року Ольги Хоружинської не стало. Поховано вона на Личаківському кладовищі поряд з Іваном Франком.

Учитель. Ліричний герой збірки «Зів’яле листя» - це найскладніша постать у всій Франковій поезії, жива, багатюща, гаряча й глибинна натура. Франко змальовує любов до жінки велична, всеохоплююча. М.Коцюбинський пише: «Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що читаючи їх, не знаєш кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірику, співцеві кохання і настроїв.»

Сьогодні на уроці ми аналізуємо вірші «другого жмутку» Франкової ліричної драми, майже всі вони стали піснями і романсами.

Учениця читає вірш «Червона калино, чого в лузі гнешся?»

Бліц-опитування

- Що символізує калина у народному епосі? А що символізує дуб?

- Якою ви уявляєте калину в цій поезії?

- Які ще слова-образи є в цьому вірші? (Світло, сонце, буря, грім) Що вони символізують?

- Як ви вважаєте, які символи взаємопов’язані: дуб зі світлом, сонцем, бурею, громом чи калина? Чому?

- Яка особливість побудови цієї поезії? (Діалог)

- З якою метою автор використовує цей прийом? (Для підсилення драматизму)

- Чим ще підсилюється драматизм калини? (Особливою ритмікою, повторами)

Це народопісенний прийом. Своєрідним прийомом концентрації уваги читача на одному почутті є й побудова кожної строфи на одній римі, що повторюється: аабб. Це рима повторення.

- Яку проблему порушує автор з допомогою слів-символів?

Учень читає вірш «Чого являєшся мені у сні?»

Слухання романсу «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»

(муз. А. Кос-Анатольського)

Учитель. Усі вірші вражають своїм змістом і досконалою формою. Поет у власні страждання починає вбирати болі і муки понівеченої душі своєї любові та досягає найвищої, найщирішої й найрозпучливішої ноти. В цій збірці є вірші такої краси й глибинності, що їх сміливо можна зарахувати до найгеніальніших творів світової любовної лірики. Спробуємо графічно, з допомогою гронування відобразити те, що ми сьогодні почули. (Додаток 1)

Учитель.

Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга –

Се лиш тому, що склалось так життя.

У кожного з вас буде свій «зів’ялий листочок», своя квітка кохання, своє велике почуття… Спробуйте скласти сенкан на задану тему.

Учні складають сенкани.

1. Любов
2. Вибухова, вічна
3. Підтримує, змінює, володарює
4. Людина без кохання жити не може
5. Скарб

 

1. Любов
2. Всеперемагаюча, трагічна
3. Надихає,втілює, уособлює
4. Біль і трагедія закоханого серця
5. Життя

Учитель. А тепер продовжіть речення.

1. У біографії І. Франка мене зацікавило…
2. «Лірична драма», на мій погляд, це …
3. Проблеми, порушені у цих віршах, у наш час…
4. Збірку названо «ліричною драмою» тому, що…
5. «Зів’яле листя» можна назвати автобіографічною збіркою, оскільки…

Перевірка завдання.

Учитель. Коли вийшла збірка «Зів’яле листя», на поета обрушився

шквал критики. Як це так – поет-трибун, поет-громадянин несподівано для громадськості проявив слабкість і видав збірку інтимної лірики «Зів’яле листя», в якій герой показаний м’якосердним, зламаним, тужить за нездійсненою мрією, бажає собі смерті, впадає у песимізм, що було характерним для декадентів.

Чи поділяєте ви погляди тогочасної критики?

Що б ви відповіли критикам, які засуджували Франка за такі вірші?

Очікувана відповідь: кожна людина – неповторна особистість, має

право на своє світосприйняття. Ці вірші ніжні, легким дотиком окрилюють душу; людина мусить прагнути ідеального кохання, щоб почути голос свого серця.

IV. Домашнє завдання: вивчити напам’ять вірш «Чого являєшся мені у сні?».

Написати твір на тему: «Що таке справжнє щастя? А чи було воно у Франка?»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Уявна екскурсія в музей садибу Лесі Українки с. Колодяжне.

Мета: ознайомити учнів із життям та діяльністю Лесі Українки та з музеєм-садибою поетеси в с. Колодяжному; виховувати любов до рідного краю, рідного слова, всього прекрасного.

Тип уроку: урок-екскурсія.

Обладнання та матеріали: портрет Лесі Українки, твори поетеси, путівник літературно-меморіального музею-садиби Лесі Українки в

с. Колодяжному, альбом з фотографіями, листівки, магнітофонний запис гри на фортепіано.

Хід  уроку:

І. Оголошення теми і мети уроку.

— Дорогі діти, тема сьогоднішнього  уроку - це заочна екскурсія
в музей садибу Лесі Українки в село Колодяжне. Сьогодні ми
познайомимось із життєвим і творчим шляхом нашої письменниці, уявно відвідаємо музей-садибу Лесі Українки в селі Колодяжному, переймемось духом тієї епохи, в якій жила і творила ця мужня і мила серцю кожного українця жінка - Лариса Петрівна Косач.

І саме тому, як я вам обіцяла, ми заочно поїдемо сьогодні на екскурсію, то ж уявіть собі, що ви сідаєте в автобус, який прямує на Волинське Полісся в с. Колодяжне. Отже, вмощуємось зручніше і слухаємо те, що я буду вам розповідати поки ми доїдемо до музею-садиби, а ви мені  будете у цьому допомагати. Ось і відразу перше запитання до вас.

— Коли народилася Леся Українка?

Так, саме 25 лютого минуло 138 років з дня її народження.

Народилася вона в Новограді-Волинському ось у такому дерев'яному будиночку (показ фотографії), який винайняла сім'я Косачів у міщанина Окружка неподалік Случі, який зберігся до наших днів. Народилася Леся у славній старовинній родині Косачів, що була відома в Боснії на узбережжі Адріатики ще в 14 сторіччі. Пізніше Косачі відзначилися на Україні у визвольних козацьких війнах.

Лесин батько – Петро Антонович Косач (на фото) чоловік освічений і для свого часу передовий, мав лагідну і добру вдачу. Спочатку він навчався в Петербурзькому університеті, але за участь у демонстраціях його було виключено з 2 – го курсу. Після цього вступив до Київського університету. Тут Косач подружився з відомими українськими діячами Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком, істориком Михайлом Драгомановим. По закінченні університету був направлений у Новоград Волинський головою мирових посередників, що займались різними селянськими справами. Петро Косач був чесний і справедливий і його дуже любили селяни.

 

 

Мати Лесі Українки – Ольга Петрівна Косач         (на фото).

•          Діти, хто з вас пригадає, який мала псевдонім Ольга Петрівна?
•          Що вона писала?

 З боку матері рід сягає у бурхливі козацькі часи. Один із предків Лесиної матері свого часу служив у Переяславі за перекладача при війську козацькому. Таких перекладачів називали драгоманами. Звідси й прізвище – Драгоман, а згодом русифіковане Драгоманов.

 Сама ж Лесина мати, Ольга Петрівна Драгоманова, а по одруженні Косач, палко кохалась в народному мистецтві, невтомно збирала розмаїті орнаменти, тканини, вишивки, а також пісні, казки. Вона друкувалась (як ви усе щойно сказали) під літературним псевдонімом Олена Пчілка.

 Ось у такому оточенні росла й виховувалась Леся Українка.

       

У сім’ ї Косачів було 6 дітей (два сини і чотири доньки).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Михайло Косач (1869 – 1903),                   Лариса Косач (1871 – 1913),

            брат Лесі Українки                                       українська письменниця

                                                                      Леся Українка. Фото 1884р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ольга Косач (1871 –1945),                                   Оксана Косач (1882 – 1945),                                                     сестра Лесі Українки                                            сестра Лесі Українки

                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Микола Косач (1884 - 1937),  Ізидора Косач (1888 – 1980),

           брат Лесі Українки                         сестра Лесі Українки                 

 

Наприкінці 1878 року в житті Косачів сталися зміни – батька перевели на службу до Луцька, а навесні 1879 року туди переїхала уся родина.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Будинок у Луцьку, де жила сім’я Косачів узимку 1890 – 1891 рр. 

 

      У Луцьку бере початок літературна творчість Лесі. Вражена звісткою про арешт тітки Олени Антонівни Косач – Тесленко, Леся, коли було їй 9 років, несподівано навіть для самої себе пише перший вірш «Надія».

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянуть і ще раз на рідну країну,

Поглянуть і ще раз на синій Дніпро, -

Там жити чи вмерти мені все одно,

Поглянуть ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні волі, ні долі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

              Ще один випадок із Лесиного життя у Луцьку, який залишив свій відбиток на всі подальші роки Лесиного життя-боротьби стався з нею під час святкування Водохреща взимку 1881 року промочила Леся ноги і застудилась.

•         Учні, ваша однокласниця розповість зараз вам вірш Олени Криштальської «Освячення» якраз про цей випадок у житті Лесі.

«Там на річці на Йордані

Пречиста Діва Сина купає…»

Цей світ – як храм. Висотний неба купол.

І голуб в нім як Божий Благовіст.

Лиш зрідка Стир об хрестовину хлюпне,

Води подтвердить незбагненний зміст.

Іскряться дзвони в зимній високості.

З усіх церков хоругви до води.

А на льоду дівчатко русокосе

за крок до тридцятилітньої біди!

«Ти місяцю, гой ти змінний,

видав хреста та й невірним...»

А вже ж бідою валяночки повні,

вже в неї Леся вмерзла, далебі.       

 Шукаючи Господньої любові,

знаходить муку в стлумленій юрбі.

Довічну муку. Крижаніють сльози...

За прогріхи чиї та люта мста?!

Аж раптом голос з неба.

Янгол Божий вкладає слово у її уста.

Весною 1882 року родина Косачів переселилась до с. Колодяжного. І ми, діти, з вами теж невдовзі туди доїдемо, ось уже м. Ковель, а це за 8 км. на схід в одному з чарівних куточків Волинського Полісся розташоване село Колодяжне. Село давнього походження. Воно згадується в документальних джерелах 1583 року у зв'язку з перебуванням на Волині князя Андрія Курбського. Збереглися перекази про те, що в центрі села були два великі колодязі, їх вода славилася чудовим смаком. Проїжджі зупинялися тут, щоб напитися. Мабуть, саме тому й поселення назвали Колодяжним. Ніби нічим не відрізняється Колодяжне від інших сіл Волині, але на весь світ стало воно відоме завдяки Лесі Українці та Олені Пчілці, які жили та творили тут.

На околиці села, в садибі, яку 1868 року придбав батько майбутньої поетеси Петро Антонович Косач, і де від 1882 року жила родина тепер літературно-меморіальний музей Лесі Українки, який відкритий 10 липня 1949 року.

Ось і ми вже з вами уявно ступаємо на землю, по якій ходила наша Леся.

При вході в музей-садибу вздовж дороги шумлять кронами старезні каштани їх посадив брат Лесі - Михайло Косач. За скромною металевою брамою широка алея веде в глибину саду, де на гранітному постаменті бронзове погруддя Лесі Українки.

 

 

 За пам’ятником, обіруч від нього меморіальна частина музею-садиби два невеликі будиночки, що потопають у зелені весною і влітку. Справа від пам’ятника «сірий» будиночок, а зліва – «білий» будиночок.

«Сірий» будиночок Косачів

 Лесин «білий» будиночок

Колись тут росли дерева власноручно посаджені кожним з родини Косачів: Лесина срібляста тополя, Миколина ялина, Ізидорина груша, яка й донині росте біля «білого будиночка і два кущі кизилу – свідки далеких часів», вони чули голос поетеси.

 Плеканням квітів захоплювалась Ольга. Завдяки їй у Колодяжному були гарні квітники. Троянди, лілеї, півонії, левкої, барвінок, любисток, нічна фіалка та інші квіти пишно розростались навколо будинків. Біля білого будиночка Ольга вирощувала запашні квіти: резеду, конвалії.

 В саду росли малина, аґрус, порічки, смородина, полуниці. Садиба Косачів, за спогадами Ізидори, «виглядала дуже затишно, мов те кубелечко, дбайливо звите». В кінці саду сажавка (ставок). Вода в ній була проточна, холодна, а дно мулке. До садиби ліс підходив дуже близько з двох боків.

          Де б не доволилося бувати Лесі Українці, всюди Колодяжне для неї залишалось джерелом натхнення, світлою згадкою на нелегкому життєвому шляху. Вона писала (зачитує вчитель) «Мені ніде так не добре, як вдома, і робота тут найліпше робиться. Та ще ж тут і окрім писання є живе діло і милі для мене люди.» Перед вами «великий», а згодом і старий дім, який був там до 1910 року, однак зараз його на території музею нема, він не зберігся. В «старому» будинку Леся Українка проживала з перервами з 1882 року. У 1896 році розпочато спорудження «сірого» будинку (зараз нам екскурсовод, ваша однокласниця чи однокласник розповість про нього).

Екскурсовод

  – Так ми підходимо з вами до «сірого» будинку.          

Називається він «сірий», тому, що вікна і віконниці  були пофарбовані в сірий             колір. Будинок має три кімнати, кухню, дві веранди.

Ось велика (показ фотографії) простора кімната-вітальня Косачів
побудована за проектом
Олени Пчілки, зі сценою
на великому підвищенні
(показ сцени). Щороку
відзначалися в родині роковини Шевченка Т.Г. діти на сцені ставили свої
концерти, вистави. 

Середину вітальні займають великий стіл накритий білою вишитою полотняною скатертиною і стільці (показ), а також на столі шкатулка Лесі Українки з ґудзиками, голками, гачками для в'язання. У вечірні години кімнату освітлювали підвісна лампа, свічник із свічкою. Праворуч від сцени-буфет, у якому посуд (тарілки, чашки, вазочки).

У простінку між вікнами - етажерка, на полицях книги, сімейний альбом, статуетки. На стіні портрет Шевченка у вишитому рушнику.

Далі прямуємо до іншого будиночка, який носив і носить назву «білий» домик. Як я уже казала у сім'ї Косачів було багато дітей і їм було мало місця, то Косачі для старших дітей побудували «білий» домик або «Лесин будиночок», який був зведений у 1890 році майстрами Любитова та Колодяжного (показую фотографію).

Батько Лесі Українки писав у листі до Л.М. Драгоманової (зачитую). «Щоб було просторіше, збудував за ціле літо окреме літературне шале-флігель для старших дітей, і в ньому живуть Леся і Ліля, а Миша теж, коли приїздить туди; ми ж з малими живемо в домі. Із цього розселення маємо розвагу: то ми ходимо до Лесі, то вона до нас на обід. У флігелі кімнати світлі, високі, сухі, саме такі, що дуже потрібні для Лесі». Веранда була суха, велика, колони витесані із стовбурів беріз. При сонці чи в місячну ніч будиночок ніби світився своїми білими стінами, тому назвали його «білим».

V. Колодяжне. В ньому Леся Українка жила і плідно працювала з деякими перервами від 1882 року до 1907 року. Село було тим джерелом, яке постійно живило творчість Лесі Українки. Вона тут розпочала і написала близько 80 літературних творів (учні записують назви творів у зошит). «Конвалія», «Сафо», «Русалка», «Весняні співи», «Метелик», «Біда навчить», «Блакитна троянда», «Досвітні вогні», «Мій шлях». Перша збірка поетеси «На крилах пісень» остаточно готувалась до друку в Колодяжному.

VІ. У нас є така книжечка «Джерела безсмертного слова» і у ній є рубрика «З Лесиного кадуба» (кадуб означає джерело, яке було і донині зберігається в садибі в Колодяжному біля ставка). І домашнє завдання -вивчити вірші різних письменників, присвячені Лесі Українці (зачитування віршів).

 

 

 

КЛАВА КОРЕЦЬКА

ДИТЯЧЕ ФОТО ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Полотняна сорочка

впіймала дівчинку з граблями.

Притулилась до неї калиною,

виспіваною із попелу

дівочими голосами.

Пригорнулася ружами,

в яких поснули малі пастушки.

А на грабельках сидів ангел

і намагався запалити зірку,

але гасла солома

і сірники чорними комами падали

у найперший дитячий вірш,

схожий на зів’ялу квітку.

Але не плакала дівчинка…

МИХАЙЛО ПРОНЬКО

ІВАН ФРАНКО У КОЛОДЯЖНОМУ

Довкола снить зелений супокій

під чарами калинових елегій.

Лиш часом набіжить легенький легіт

і забринить на гілочці стрункій

І вже в тиші вранішній лункій

вчуваються неквапні кроки Лесі…

А над селом хмарина, наче лебідь,

купається у вишині стрімкій.

Та раптом – хвіртка рипнула чутливо,

і з братськими обіймами, - о диво!-

назустріч Лесі йде Іван Франко!...

Куди й поділась тиша ідилічна!...

Завирувала буря полемічна

і понеслась, мов пісня, над ставком!

ОЛЕКСАНДР БОГАЧУК

МОНОЛОГ МАВКИ

…Я– Мавка лісова…і слово

Уста мої німії оживало

І я зчинила диво… я збагнула,

Що забуття не суджено мені.

Я – Мавка.

Я донька волинського краю.

Я казка поліська, що довго блукала…

Мене чарівниця покликала з гаю,

І вийшла я з казки і піснею стала.

Від серця до серця, від краю до краю,

                                                                        Леся УКРАЇНКА. «Лісова пісня»

 

  VII. Запитання і завдання на закріплення.

І. Тести

І. Вибрати правильну відповідь.

1. Яке справжнє прізвище Лесі Українки?

а) Драгоманова;

б) Косач;

в) Старицька.

2. Як називалася мама Лесі Українки — Олена Пчілка?       

а) Олена Петрівна;

б) Ольга Петрівна;

в) Марія Петрівна;

3. Назвіть перший вірщ Лесі Українки?  

а)  «Надія»;                                                                                          

б)  «Конвалія»;

в)  «До мого фортепіано».

4. Де народилася Леся Українка?

а) с. Колодяжне;

б) м. Київ;

в) м. Новоград-Волинський.

5. Коли народилася Леся Українка?

а) 27 лютого 1871 року;

б) 25 лютого 1871 року;

в) 27 лютого 1873 року.

II. Доповніть речення.

1.Скільки братів мала Леся Українка, запишіть їх імена —

2. Скільки сестер мала Леся Українка, запишіть їх імена —

3. Назвати ім'я батька Лесі Українки і його посаду —

4. Скільки будиночків у с. Коладяжному мала сім'я Косачів,
назвати їх —

III. 1. Розповісти про походження родив Косачів і Драгоманових.

      2.Розповісти про садибу Косачів у Колодажному.

      3.Розповісти про те, якою ви собі уявляєте Лесю Українку.

IV. Написати невеличкий твір-відгук про ваші враження від
музею-садаби Лесі Українки в с. Колодяжному.

         VIII. Підсумок уроку.

 Отже, діти, я думаю, що сьогодні ви почерпнули для себе багато нового і цікавого. І я впевнена, що сьогоднішній урок вам запам’ятається і стане поштовхом для того, щоб ви більше цікавились творами Лесі Українки, і при нагоді обов’язково  відвідали музей-садибу Лесі Українки в с. Колодяжному. Тож бажаю, щоб ваша мрія побувати на Волинському Поділлі здійснилась, бо там дихається легко і просто, там ніби справді зустрічаєшся з Лесею, а Леся Українка - людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона увійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби, і яка завжди думала, що Україна буде вільною і в ній все буде добре і навіть написала в 1910 році, будуче хворою в Єгипті поезію «Сон» і ось на такій поетичній Лесиній ноті я хочу закінчити наш урок.

Тихо та любо…Чи се Вкраїна? Так се Вкраїна. Он і садок, батьківська хата і луки зеленії,

темнії вільхи ставочок із ряскою.

Так, се Вкраїна…

                                     Можна спинитись, годі       

                                     блукання

Все буде добре…Рідний мій край

вкупі зі мною одужав від злигоднів,

небо не хворе, не плаче, не хмуриться

люди веселі і я…не будіть… Все буде добре.

IХ. Домашнє завдання.

Написати твір-відгук про ваші враження від музею-садиби Лесі Українки в Колодяжному.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Василь Стефаник. «Камінний хрест». Трагедія переселення галицьких селян до Канади.

Мета: познайомити учнів зі змістом, образами героїв та проблематикою новели «Камінний хрест»; розкрити трагічні картини переселення галицьких селян до Канади; поглибити вивчене про імпрессіонізм та психологізм; виховувати національну гідність і свідомість.

Обладнання: портрет Василя Стефаника, виставка творів письменника, підручники.

Тип уроку: урок-дослідження.

 

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

1. Коротко розповісти про життя Василя Стефаника

2. Назвати основний стильовий принцип імпрессіонізму

ІІ. Виклад нового матеріалу

1. Слово вчителя

- Хоч «Камінний хрест» за жанровими ознаками – оповідання, та за

аналогією до більшості творів В. Стефаника його також називають новелою. Сам же автор назвав цей твір «студією» (тобто художнім дослідженням душевних переживань героя). На сьогоднішньому уроці ми з вами спробуємо дослідити разом зі Стефаником переживання душі головного героя «Камінного хреста» Івана Дідуха, якого односельці називають Переламаним.

 «Камінний хрест» - це єдиний твір Стефаника, присвячений темі еміграцій. В основу новели-студії покладено реальний факт: Штефан Дідух (прототип Івана), односелець письменника, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест, що й понині стоїть у селі Русів. Однак, на думку дослідника О. Гнідан, справжніми прототипами головного героя є тисяча емігрантів, долями яких перейнявся В. Стефаник. Підтвердженням цієї думки можуть бути листи, написані до друзів, зокрема до Ольги Кобилянської.

     «Через Краків переїжджають заодно наші емігранти. Йду щовечора, аби їх здибати. Страшно за ними і перед ними, серед того вони прибиті, здатні на всю підлість людську старого і нового світу. Немилосердна земля чорна, що пустила їх від себе. Відай, очі їх тому так завмерли, що не видко землі. Жінки не плачуть, «вже-м не годні», діти цікаво оглядаються на все, а хлопи ледве ноги тягають і якось зі страхом глядять на жінки і діти. Цілу громаду їх все хтось гонить навперед себе, якийсь поліцай або жандарм, громада йде така безсильна і автоматична, аж серце моє мужицьке кервавиться. Йдуть цілі громади, гонять їх десь, що вони самі не знають. Виджу їх, як дубів, тих мучеників, що їх вода підмиває, корінь підмулює, виджу, як хитаються, як падуть, як їх пхають на залізниці і везуть, як дерево на опал. Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх жалі й муки».             

2. Бесіда

• Чи був цей випадок переселення першим в історії українців? Чи останнім?
• Чому галичани в той час масово виїжджали за океан? Назвіть основні причини еміграції.
• Тема еміграції в творчості Стефаника — випадковість чи набо­ліле?
• Важливий тематичний вектор новели — розлука із землею. Окресліть соціальний стан галицьких переселенців.

3. Ідейно-художній аналіз новели

Композиційно новела складається з семи розділів.

     Розділ перший є експозицією твору. Він містить мальовничий портрет Івана Дідуха та авторські екскурси в його біографію.

• Знайдіть у тексті новели портрет головного героя та зачитайте його.

Наступні шість розділів — це сповідь Івана перед сусідами. Монологи Дідуха розкривають цілий комплекс найскладніших почуттів героя. Він не плекає марних надій, не тішить себе ілюзіями, що життя за морем буде легким і щасливим. Біль, жаль, туга, душевні страждання героя наростають з епізоду в епізод.

• Знайдіть у тексті новели місця — де сусіди намагаються роз­радити

Івана. Зачитайте ці слова. («За цим краєм не варт, собі туск до серця брати! Ця земля не годна кілько народа здержити та кількі біди витримати... І саранці нема, і пшениці нема. А податки накипають, що-с платив лева, то тепер п’єть, що-с їв солонину, то тепер барабулю».)

• Коли психологічне напруження досягає апогею? Зачитайте рядки, які

свідчать про це. (6-й розділ: «Озміть та вгатіть ми сокиру отут у печінки, та, може, той жовч пукне. Бо не вітримаю!»)

• Що, на вашу думку, символізує образ хреста? (Страдницьку долю

селянина, який віддав усю свою силу та здоров’я виснажливій праці на землі, а тепер змушений покидати її назавжди, тому що вона не в силі його прогодувати).

• 3 якою метою В. Стефаник зображує в новелі божевільний танець?

(Щоб розкрити тему народного горя, недолі й водно­час надії на краще майбутнє.)

III. Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

Написати листа від імені вашого ровесника, батьки якого ви­їхали на заробітки за кордон.

IV. Підбиття підсумків

Евристична бесіда

1. Чи вдалося В. Стефанику передати психологічний стан голов­ного героя?

2. Як у новелі розкрито проблему батьків і дітей?

3. Чи актуальною, на вашу думку, є тема новели сьогодні?

V. Домашнє завдання

Написати твір-роздум на тему: «Українці — емігранти два боки «медалі». Прочитати новелу «Марія» та статтю в підруч­нику про неї.             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Бо що наше життя… Філософська спрямованість повісті

М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Мета: сприяти глибокому розумінню учнями філософської спрямованості повісті, розкрити особливості світогляду гуцулів; на прикладі художнього твору вчити учнів аналізувати, пояснювати філософські категорії «життя-смерть», «сенс життя»; вчити учнів розуміти дуалістичний характер світогляду гуцулів; розвивати образне мислення, зв’язне мовлення, уміння користуватися текстом для доведення своєї думки, уміння захищати результати своїх досліджень, розвивати навички виразного читання; виховувати філософське ставлення до життя, уміння цінувати високу духовність, справжні почуття, любов до життя.

Обладнання: учнівські презентації; фрагменти кінофільму «Тіні забутих предків»; аудіозапис «Верховинські мелодії».

Тип уроку: урок-філософське дослідження.

 

Епіграф:

Глибокий язичник – гуцул усе своє життя,

до смерті, проводить у боротьбі зі злими

духами, що населяють ліси, гори й води.

християнством він скористувався тільки для того,

Щоб прикрасити язичеський культ.

М. Коцюбинський

Хід уроку

І. Оголошення теми й завдань уроку

Учитель. Сьогодні ми закінчуємо аналізувати повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Ця повість невелика за обсягом, небагата на події, але глибока за змістом. Наше завдання – дослідити філософську спрямованість твору. Для цього ми спробуємо проаналізувати твір за певними аспектами.

• Світогляд гуцулів: а) природа і людина; б) роль міфічних персонажів у повісті; в) ворожіння; г) свята, обряди.
• Погляди на життя і смерть: а) сенс життя для гуцула; б) поховальний обряд.

ІІ. Аналіз філософських проблем,  порушених у повісті

Аналіз епіграфа

- Що, на ваш погляд, є основним у цьому вислові М. Коцюбинського?

«Людина й природа»

• Знайдіть у творі описи природи. Яку роль вони відіграють?

«Б’ють плови весняні, ричать громом гірські верхи – і дух злого холодом віс од Чорногори… а тут раптом з’являється сонце – праве боже лице – і вже дзвонить у коси, що кладуть сіно в поліг. З гори на гору, з поточка в поточок пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима трапають крильця… З лускотом й зойком летить десь в долину зрубане дерево в лісі,  аж гори одвітно зітхають, - і знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть… Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, - співанками…»

«Полонина! Він вже стояв на ній, на сій високій луці, вкритій густою травою. Блакитне море збурених гір обляло Івана широким колом, і здавалося, що ті безконечні сині вали таки ідуть на нього, готові впасти до ніг. Вітер, гострий, як наточена бартка, бив йому в груди, його дихання в одно зливалось із диханням гір, і гордість обняла Іванову душу».

• Як пейзажі характеризують внутрішній світ гуцулів?

Висновок. Гуцули – діти природи, які тонко її відчувають, черпають у ній натхнення для творчості, сили для життя.

«Роль міфічних персонажів у творі»

• Які міфічні персонажі зустрічаються у творі? («… Знав, що на

світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку…, що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в  танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири. Вище, по безводних далеких недеях, нявки розводять свої безконечні танки, а по скелях ховається щезник. Міг би розказати і про русалок, що гарної днини виходять з води на берег, щоб співати пісень…»)

• Проаналізуйте погляди на них у міфології та повісті. (М’яке

темне волосся покривало все його тіло, оточало круглі та добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на грудях. Він склав на великий живіт зарослі вовною руки і підійшов до Івана. Тоді Іван зразу його впізнав. Се був веселий Чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей от нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере…»)

Висновок. Анімістичні вірування гуцулів знайшли відображення в міфології. Вони ілюструють прагнення людини пояснити й упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи.

«Ворожіння»

• Знайдіть у тексті описи ворожінь. («Пізно обляглись перед Юрієм

люди… Палагна збудилась, як тільки почало дніти… розщібнула сорочку, скинула з себе, постояла гола посеред хати і, боязко озираючись на Івана, пішла до дверей… вона була певна, що її ніхто не побачить… На Благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку й намисто, і нині треба було все звідтам дістати…»)

• З якою мето їх проводять? («Палагна вічно заклопотана була

своїм ворожінням… Вона робила, що тільки знала, аби худоба була така тиха, як корінь в землі, така манниста, як у потоці вода…»)

• Як ворожіння характеризують світогляд гуцулів?

«Свята, обряди»

• Перегляньте фрагмент фільму С. Параджанова «Тіні забутих

предків». Які риси світогляду гуцулів виявляються у святкуванні Різдва?

• Як зображує Святвечір М. Коцюбинський? («… Ще годилось

закликати на тайну вечерю усі темні сили, перед якими берігся через ціле життя… Старанно продмухував місце на лаві, щоб не привалить яку душу, і засідав до вечері…»)

Висновок: в обрядах гуцулів проявляється симбіоз християнського віровчення і язичницького світогляду, у результаті чого створюються нові видозмінені погансько-християнські обряди.

«Життя і смерть»

• Які погляди на життя виражені в повісті?

Марічка, Іван

Жити – значить творити, ростити, продовжувати життя. («Не був жадний багатства – не на те гуцул жиє на світі, - саме плекання маржинки сповняло радістю серце…»)

Палагна

Жити – брати від життя все, що можливо; пізнати задоволення («Що правда, то правда, життя наше коротке – блисне та й згасне»; «Я хочу набутись. Раз жиємо на світі»)

Звучать «Верховинські мелодії»

• Що таке смерть?
• Проаналізуйте поховальний обряд у гуцулів і його відображення

у повісті. («Трембіти плакали під вікном… В головах тіла невидимо спочивала душа; вона ще не сміла вилетіть з хати. Палагна зверталась до неї, до тої самітньої душеньки мужа, що сиротливо тулилась до нерухомого тіла… В одчинені двері, просто з темної ночі, вступали в хату все нові гості… Чи не багато вже суму мала бідна душа?.. І ось раптом високий жіночий сміх гостро розтяв важкі покрови суму… Починалась забава… Про  тіло забули…»)

Висновок: життя і смерть – це не просто слова-антоніми. Усе наше життя – це підготовка до смерті, Просто смерть це не кінець усього. Це лише кінець тієї невеличкої миті, відведенї нам на землі. Якою буде ця мить і що буде після неї – залежить від нас.

ІІІ. Підбиття підсумків

• Які висновки ви можете зробити з огляду на сьогоднішній

урок?

IV. Домашнє завдання

- Написати твір на одну із запропонованих тем:

• «Спасибі Коцюбинському за…»
• «Над чим примусила мене замислитись повість

       М. Коцюбинського?»

• «Проблема життя й смерті в повісті «Тіні забутих предків»

М. Коцюбинського».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Сучасна методична наука володіє належним арсеналом засобів, використання яких допомагає нам словесникам, реалізувати нестандартний підхід у навчанні літератури.

Взагалі нестандартність — це не самоціль в роботі вчителя, а органічний процес, включений в урок. Всяка одноманітність приводить до сірості, шаблонності, що є ознакою поганого ремесла і навпаки, пошук нових форм, спрямованих на зацікавлене співробітництво учителя і учнів, сприяє демократизації навчання, його результативності, доцільності в усій системі роботи школи.

Застосування нестандартних уроків дасть змогу раціональніше, ефективніше використати навчальний час. Такі уроки сприяють глибшому проникненню в задум твору, стимулюють учнів до пошуку шляхів вирішення у творах проблем, розвивають розумову та емоційну сфери.

Як показує досвід ефективними є такі різновиди уроків як семінари, заліки, лекції, конкурси, мандрівки, диспути, свята, уявні-подорожі, уроки-казки, завдяки яким втілюється ідея співпраці вчителя і учня,  стимулюється освіта школяра, здійснюється глибоке узагальнення матеріалу, виробляються навички спілкування з аудиторією за допомогою невербальних засобів (міміка, жести), усного і писемного мовлення.

Нестандартні уроки з української літератури вимагають від учителя та учнів ґрунтовної підготовки, зокрема самостійної роботи школярів, значення якої важко переоцінити. Це — вища форма навчання, під час якої учень здобуває знання, визначає мету своєї діяльності, програмує шляхи опрацювання матеріалу, оцінює проміжні і кінцеві результати своєї праці, готується поділитися здобутими знаннями з однокласниками, дбаючи про те, щоб інформація зацікавила їх, була для них корисною.

 Усе це приносить задоволення, дарує відчуття значущості  власної праці та власного «Я» і водночас дисциплінує,формує почуття відповідальності.

Успішна підготовка учня до уроку, його активна участь у ньому, безперечно, залежить від спільних дій учня та вчителя, який повинен правильно зорієнтувати свого вихованця на вибір оптимальних шляхів вирішення тієї чи іншої проблеми, навчити його планувати, організовувати свою діяльність, створити позитивну емоційну атмосферу на уроці для того, щоб кожен учень міг розвивати свої здібності, творити себе в гармонії з людьми і світом. Сучасний учитель повинен зробити все, щоб уроки літератури були цікавими і результативними, побудованими на основі діалогів, імітаційно-рольових ігор, дискусій, на інсценуванні творів, розробці учнівських літературних проектів, пошуку і дослідженні тих чи інших літературних тем, забезпеченні свободи вибору засобів виконання навчального завдання. Це допоможе ступити на крок далі, піднятися на щабель вище у питаннях забезпечення загального розвитку сучасного учня, формування у нього рис справжнього українця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Паламарчук В.Ф., Румянцева Д.Ф., Антипова О.И. У пошуках нестандартного уроку. //  – 1991. №1. – С. 23-28.

2. Дорошенко О.І. Нетрадиційність при вивченні української літератури в середній школі // Українська мова і література в школі. – 1990. – № 2 – С. 83-87.

3. Сухомлинський В.О. Збірник томів у 5 т. – Т. 3. – К. :  – 1977. – 206 с.

4. Степанишин Б. Викладання української літератури в школі: Методичний посібник для вчителя. – К. : РВЦ «Проза», 1995. – 76 с.

3. Тебешевська О.С. Нестандартні уроки української літератури. – Тернопіль, Навчальна книга. – Богдан. – 2005. – С. 5-7, 69.
4. Силюк А. Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному. – Луцьк. Ініціал. – 2006. – С. 1-12.
5. Гей В.С. Джерела безсмертного слова. – Луцьк. Надстир'я. – 1996. – С. 6-24.
6. Пасічник Є.В. Урок літератури і шляхи підвищення його ефективності // Українська мова, і література в школі. – 1996. – № 2.
7. Лохтай Л.К. Нестандартний урок // Початкова школа. – 1992. – № 3-4. — С. 10-12.
8.  Садкіна В.І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок. – Х. : «Основа», 2008. – С. 88.
9.  Щербина Л.. Використання інтерактивних технологій на уроках української літератури // Українська мова і література в школі.– 2005. – № 1.
10.  Шеховцова О. Лірична драма Івана Франка «Зів’яле листя» // Українська література в загальноосвітній школі – 2010. – № 6.