Незвичайні батьківські збори "Я буду завжди тебе любити"

Святково прибраний кабінет.

На дошці плакат з текстом:

Батько й мати - найрідніші люди ,

Джерело одвічне ласки й доброти

Кожен має знати, де коріння роду,

Та свою родину шанувать завжди.

та епіграф :

«Доля матері-солодка мука»

Вед.І. Добрий день! Дуже приємно вас тут усіх бачити, приємно відчувати тепло ваших розумних очей. Ви відклали свої нескінченні домашні справи і прийшли сюди - це красномовно свідчить про те, що самою головною спра­вою свого життя ви вважаєте виховання дітей.

Вед.2. Ви хочете знати, як вашим дітям живеться-можеться, чи необхідна їм допомога,

чи потребують вони вашої похвали, а може, навпаки, треба їх насварити.

І,взагалі, як відбувається їхній розвиток, як вони муж­ніють, які в них здобутки.

Вед.І. Наші батьківські збори - незвичайні, сьогодні не буде так, як завжди, коли ви приходите і дізнаєтеся оцінки ваших дітей, вислуховуєте те, що вони натворили, скільки разів порушили дисципліну. Вони незвичайні вже тим, що проводити їх будуть самі діти.

Вед.2. І саме вони спробують самі розповісти про себе, пояснити свої вчинки, розказати про особливості свого віку, сказати вам про те, як вони потребують вашої любові і уваги, достукатись до вас, і врешті-решт показати вам, як вони люблять вас - батьків.

Вед.І. Збори незвичайні ще й тим, що і вам, дорослим,  треба буде трохи побути у ролі вихованців, ви будете отримувати завдання, переві­ряти себе і свої методи виховання і, можливо, знайдете помилки у своєму ставленні до дитини. Тому ці збори будуть дещо у формі психологічного практикуму.

Вед.2. Зверніть увагу на тему нашого заняття і епіграф. Так, ви не помилились. У нас сьогодні розмова про любов, про саме безсмертне, безкорисне і благородне почуття. Ваша дитина - результат, плід кохання, щасливого чи ні, але кохання. Ви полюбили її ще до того, як вона з’явилась на світ.

Вед.І. Це почуття, яке неможливо пояснити, воно високе і чудове, саме воно підносить вас на вершини чудові і незвідані, тому що неможливо пояснити почуття матері, коли вона тримає на руках свою дитину.

Вед.2. А пізніше, чи можна зрозуміти почуття батьків, коли вони чують перше слово, бачать перші кроки, а ще далі - перша книжка, перший клас , перше кохання, перша квітка для  матері, перший самостійно заби­тий цвях - ваша, батьківська гордість.

Вед.І. А скільки переживань, неприємностей, розчарувань: перший непослух, перші погані бали і безліч брехні і обману. Скільки раз ваше, насправді, ангельське терпіння тріскало, а з серця виливалась роздрато­ваність словами: "Що ж ти робиш? Невже таким, чи такою я хотіла тебе бачити?.

Вед.2. Чому ви обурюєтесь, за що переживаете? Відповідь проста: тому що ви любите, тому що бажаєте тільки добра. У глибині душі ви розумієте і відчуваєте, це ваша любов перейшла в іншу фазу: раніше ви відчували любов - милування, а тепер - любов - переживання, любов -страждання.

Вед.І. Та не втрачайте віри! На те ви і батьки, щоб відчути всі відтінки батьківської любові, пізнати всі звуки цієї неповторної музики. І ще, пам’ятайте, за ваші невдачі в житті, неприємності, дитина не відпові­дає, якщо у вас не склались стосунки - ваша дитина в цьому не винна і не мусить страждати через це.

Вед. 2. Давайте вчитаємось в епіграф і спробуємо зрозуміти його глиби­ну. Мука і солодка -  здається, ці поняття неможливо поєднати . Та все ж...

Вед.І. Ось ваш син затримується з друзями і ви з тривогою вдивляєтесь у темряву за вікном, не знаходячи собі місця.

Вед.2. Лежить з високою температурою ваша дівчинка, а ви, хоч і самі не спали, сидите цілу ніч біля неї.

Вед.І. І нехай би хтось у цю мить сказав вам: «Навішо тобі ці муки, йди повеселись, а я замість тебе постраждаю»,- ви б цю людину сприй­няли, як божевільну.

Вед.2. І нізащо б не переклали на чужі руки призначеної вам долі, клопотів,  тривог-свою солодку муку, свою ношу, долю своєї дитини.

Вед.І. Ваша любов, наче веселка, різнокольорова, і кожен раз потребує
іншого підходу до дитини, більш тонкого розуміння, різноманітності,
гнучкості.

Вед.2. Ось як видатний вчений Микола Амосов оцінює вік дитини і у
відповідності до нього - якості характеру. Придивившись уважно до цієї
таблиці, можливо, ви зможете краше зрозуміти своїх дітей.

Вік Якості характеру

Вед.І. Зверніть увагу на циклічність. Особливо зверніть увагу на цикли 3,5-7-13 та 4,5-9-15 і особливості - неспокійний, дратівливий, замкнений, нервовий, неконтактний.

Вед. 2. Придивіться, і ви побачите, що ви вже декілька разів переживали ці стадії, просто з часом це вже трохи забулось. Що ж вам роботи у ці періоди, що повторюються. Звернемось до порад психологів.

Вед.І. З 13 по 16 років дитина намагається зрозуміти себе, виявити, чого вона варта. Дуже уважною стає до своєї зовнішності, фантазує, уявляє себе зовсім не такою, яка є.

Вед.2. Коли дорослі: чи це викладачі, чи це батьки звинувачують їх в тому, що вони нічого не роблять, вони дуже неохоче повертаються у реальний світ із світу своїх фантазій, і цей реальний світ, у порівня­нні з тим, придуманим, набагато гірший. Тоді дитина замикається відгороджується від дорослих, нервується.

Вед.І. У цьому віці дуже важко поділитись своїми переживаннями з дорослими, саме тоді найбільше і найчастіше починають звучати фрази  "Мене ніхто не розуміє",  "Я нікому не потрібний".  Тоді діти починають шукати кумирів в іншому місці, серед іншого оточення.

Це вина як дітей так і батьків. Тому що, часом, батьки забувають про дітей, не хочуть вислухати, зрозуміти, підтримати, поставити себе на їх місце.

Вед.2. Для цього ми вам пропонуємо тест, за яким ви можете перевірити себе, взнати які ви батьки, чи правильно ви займаєтесь вихованням дітей, і чи не варто щось змінити у своїх методах.

Пропонується "Тест № І"

Вед.І. Читає під музику

 Родина - це корабель, що несе людину крізь буремне життеве море. В оточенні рідних людина живе, працює, виховує дітей. А ведуть цей корабель у житейському морі найрідніші нам люди - батько і мати.

Вед.2. Ви часто думаєте, які ми невдячні, несправедливі до нас. Але це не так. Нам і самим  боляче зрозуміти і визнати це, особливо боляче коли вже пізно, коли сказати шось і вибачитись, визнати свої помилки вже немає перед ким.

Під муз. П.Дворського учениця читає вірш

Не вщухає на серці біль і рокам його не здолати,

Знову я приїжджаю сюди, до твоєї могили, тату,

На коліна впаду в сльозах і хреста обійму руками,

Поцілую холодний граніт, я приїхала, чуєш, тату,

Вже не бачитись нам з тобою, і вже рясту тобі не топтати,

 Все ж, я буду летіти сюди, щоб тобі поклонитись, тату.

Вед.І. Ми дуже любимо вас, хоч, дуже часто, не можемо цього показати як сильно нам необхідна бува ваша допомога. Адже, коли її не має, саме тоді і наступає вплив так званого

 " вуличного виховання".

Вед.2. У цей вік дитині потрібні не крик і постійні зауваження, а особлива чуйність, делікатність, підтримка, та ваше велике терпіння, ви ж старші, мудріші. В нас, молодих, цього терпіння і мудрості ще немає.

Вед.І. Також потрібно зважити й на те, що у цьому віці, проходить пере­будова організму, для нас характерна підвищена втомлюваність, сонливість.

Вед.2. Пригнічена всіма цими змінами дитина, всією цією новизною, вважає себе глибоко нещасною, звідси і грубість, дратівливість, нев­міння вислухати хороші поради, хворобливе сприйняття зауважень до зовнішності, поведінки.

Вед.І. Оця вдавана власна нікчемність викликає появу нових якостей - злобного критиканства, направленого на інших за таким принципом: бачу чужі пороки, вперто не хочу бачити своїх.

Вед.2. Вік 14-16-ти річних – це той вік, коли діти не терплять читання нудних нотацій, чіпляються до інших, як до дітей так і до дорослих, друзів стає менше і може наступити самотність.

Вед.І. Ви пригадайте, скільки разів ви говорили фрази "Скільки раз тобі повторювати?"," Ну в кого ти вдався?", "Я в твої роки…","Про шо ти тільки думав?", " У всіх діти, як діти, а ти…".

Вед.2. А тепер пригадайте, скільки разів ви говорили "Щоб я без тебе робив?", "Ти в мене молодець!","А яка твоя думка?", "Не знаю, що б ми без тебе робили?", « Ти моя опора !».

Вед.І. Порахуйте, порівняйте і задумайтесь, а ми віримо у вашу мудрість, адже ви самі близкі для нас люди, хоч, часом, ми, ніби відда­ляємось, відокремлюємось.

Вед.2. А звичайний вираз  - "батьківські збори", але, найчастіше, на них приходить не батько, а мати, тому по-справедливому ці збори по­винні називатись "мамині збори".

Вед.І. І саме на них, заклопотаних, втомлених, лягають всі клопоти виховання, саме вони, йдучи втомлено з важкими сумками з роботи на батьківські збори, повинні вислуховувати на них, що встигли накоїти їх діточки.

Вед.2. І зовсім не підозрюють вони в ту хвилину, що їх діти, хоч і наро­били стільки неприємного, люблять своїх мам понад усе.

Вед.І. З самої колиски схиляються над нами обличчя наших матерів. "Рідна мати... Без колискової, без її ласки не може бути нас, а зна­чить не може бути народу. Мати зробить для своєї дитини все: прихи­лить сонце, віддасть життя.

Вед.2. Цю людину ми вважаємо найріднішою. Вона породила нас, вирос­тила, виплекала, дала нам в дорогу крила, а сама залишилась вдома. Вона завжди супроводжує нас своєю турботою і ласкою.

Виходить учениця і під музику пісні "Аве Марія" читає вірш.

Є в мене найкраша у світі матуся,

За нею Пречиста, до тебе молюся

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні всі минали без смутку і болю

 " Мама" - чарівне слово, це ліки від всього лихого,

Я вдома зроблю всю роботу, щоб ти менше мала турботи,

Подарую ласкаву усмішку, щоб про сум ти забула хоч трішки,

Усміхнися і ти, моя нене, обніми, пригорнися до мене

 Матусю, що є в світі рідніше, за посмішку ніжну твою,

Хто любить сильніше, лиш ти, і я Бога молю,

Пошли ти матусі здоров’я і долі, і віку пошли,

Щоб нас плекала в любові молю, все для цього зроби.

Вед.І. Мати - Берегиня роду, його тепло, шастя, любов. Перше слово, що говорить дитина - це слово "мама".

Учень декламує вірш

 Борги потрібно віддавати,

Та чим нам повернути їх

Тій жінці, що ім’я їй - Мати

За її добрий, гарний сміх.

 За теплі мамині долоні,

За посивілі рано скроні

І тиху пісню колискову

За сльози, пролиті в дорогу,

Повернення щасливу мить

 Недоспаних очей тривогу

І серце, що дітьми болить

 І за повагу у людей,

За працю і за добру душу

У цей чудовий ясний день

Вклонитись до землі я мушу.

І хочеться від всіх дітей вас попросити - не зганяйте злість на нас, а подумки проаналізуйте ваші з дитиною стосунки, знайдіть вірне рішення.

Вед.2. А ось чи правильна ваша позиція у вихованні ви зможете перевірити, відповівши на питання наступного тесту.

Вед.І. Але пам’ятайте одне: як би _______ вас син, не розчарувала дочка - не виливайте на них «відра» злості. Вмійте згладжувати кути, а головне - прощати.

Вед.2. Не прощеними діти не повинні лягати спати. Ніколи не викрикайте заради профілактики: " Я тебе ненавиджу" або " Я тобі більше не мати чи батько".

Вед. І. Зараз в наше життя, і без того важке, все більше входить страшне слово " суїцид", що означає «самогубство». Раптово вирішують покінчити життя самогубством саме ті діти, котрих не простили або ті, які після бурних сімейних сварок раптом відчувають свою непотрібність.

Вед.2. Їм здається, що вони в цій сім’ї самотні, що їх не люблять, не помічають. Вирішують піти на такий вчинок вони раптово, за секунди, по-дитячому безтурботно і безвідповідально,безжалісно, їх підганяє образа : "Ось помру,нехай вони поплачуть, ось тоді побачать…".

Вед.І. Знайте про це і пам’ятайте, прощайте, вмійте прощати…

Вед.2. На закінченя наших зборів хочемо розповісти вам одну притчу.

Вед. І. Мати носить на руках маленьку дитину і не перестає хвалити: «Ти мій солодкий, ти мій чемний, моє сонечко. Я завжди буду тебе любити».

Вед.2. Син виріс. Не візьмеш його на руки, не пригорнеш… Пішов служити в армію, мати їздила до нього, писала хороші листи, чекала і молилась, щоб нічого не сталось.

Вед.І. Пройшли роки... У сина з’явилася своя сім"я, і коли у житті він переніс багато лиха, мати клала його голову на коліна, гладила волосся і промовляла "Все владнається, не нервуйся, я завжди буду тебе любити…"

Вед.I. Мати ніколи не забувала вітати з днем народження, з іншими сімейними святами. Її молитви тепер стали набагато довшими, ввібрала в себе добрі слова за благополуччя його жін­ки і їхніх дітей.

Вед.2. Але одного разу вона не привітала з святом... Син зателефонував, та ніхто не відповів. Не чуючи під ногами дороги побіг до неї, відкрив своїм ключем две­рі і побачив її на підлозі - безпомічну, паралізовану, яка трусилась від холоду і безсилля.

Вед.І. Він підняв її на руки, пригорнув до себе, до свого серця, носив її по кімнаті, як маленьку дитину і тихенько примовляв: "Я хочу, щоб ти одужала, але навіть, якщо цього не буде, я буду тебе завжди любити…".

Вед.2. Даруйте цю любов дітям і вона завжди до вас повернеться сторицею.

Вед.І. Ви, старші, звикли завжди давати нам завдання, але цього разу ми даємо завдання вам.

Вед.2. Ми даємо вам "Тест"Мозаїка", за яким ви вдома докладно зможете розібратись із здібностями і недоліками ваших дітей.

Вед.І. Щиро дякуємо вам за увагу і співпрацю. До побачення.