Опис педагогічного досвіду «Формування активної громадянської позиції та особистісних рис громадянина України»

ОПИС ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Тема досвіду: «Формування активної громадянської позиції та особистісних рис громадянина України».

Адреса досвіду: Селищенськийй навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ст.» Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області

Автор досвіду: Цибульська Тетяна Миколаївна, вчитель математики, класний керівник 7 класу

Сьогодні Українська держава та її громадяни стоять на порозі глобальних процесів, які несуть за собою низку змін, що стосуються людей, держави та світового суспільства. Пробудження громадянської і громадської свідомості,  розповсюдження волонтерської діяльності, зміни всередині суспільства та в особистісному розвитку кожного українця відбуваються на фоні прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до культури, традицій і звичаїв українського народу.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза втрати державної незалежності виникає нагальна необхідність у вихованні підростаючого покоління приділяти увагу питанню патріотизму як почуттю і як базовій якості особистості. Зокрема стоїть гостра потреба у формуванні кардинально нового –  дієвого, активного, рішучого громадянина-патріота України що керується основними національними та європейськими цінностями.

Тому, основною ідеєю роботи як класного керівника, відповідно до поставленої теми вважаю: виховати почуття обов'язку і поняття честі, гідності, відповідальності та свідомості, любові до Батьківщини, удосконалення особистості як активного, громадянина України, який чітко усвідомлює своє значення в житті держави та суспільства в цілому.

Для реалізації мети ставлю завдання:

• утвердити в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
• виховати повагу до Конституції України, Законів України, державної символіки;
• підвищити престиж військової служби, виховати шанобливе ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;
• освідомити дітей щодо взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
• сприяти набуттю дітьми патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, умінню визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
• формувати толерантне ставлення до інших народів, культур і традицій;
• утвердити гуманістичну моральність як базову основу громадянського суспільства;
• культивувати кращі риси української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;
• виховувати активну протидію аморальності, сепаратизму, фашизму;
• формувати високу мовну культуру.

Реалізовуючи завдання, я користуюся такими виховними технологіями:

• Технологія виховання успішної особистості;
• Персоніфіковане (індивідуальне) виховання;
• Технологія інтегрованого виховання;
• Проектна технологія;
• Ігрова технологія;
• Розвивальне виховання;
• Технологія саморозвитку особистості;
• Колективні творчі справи;
• Виховання на основі системного підходу;
• Технологія співробітництва.

Складовими виховних технологій обираю форми організації діяльності та методи, як засоби впливу на учнівську молодь, серед яких пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії.

До таких форм та методів належать:

• зустрічі з учасниками АТО, воїнами-афганцями;
• акції «Подаруй свято солдату», «Україна – це Я», «Допоможемо захисникам», «Голуб миру», «Посади дерево», «Милосердя», «Мої права»;
• флешмоби «Україна – єдина країна», до Дня Соборності України, «Прапор України – наша честь і слава»;
• участь в шкільній військово-патрвотичній грі «Джура»;
• благодійні ярмарки «Подаруй життя дитині», «Героя пам’ятає Батьківщина»;
• віртуальна екскурсія «Черкащина - моя ти вишиванка, земля козацька, вільна і свята»;
• виховні заходи «Я – Українець», «Моя Україна – вільна держава»;
• класна агітбригада;
• фотоконкурс «Моя Україна»;
• учнівське самоврядування;
• класні трудові десанти;
• Учнівсько-батьківська конференція «Традиції моєї родини»;
• фестиваль патріотичної пісні «Червона калина»;
• екскурсії «Пізнай своє село», «Слідами війни моїх дідів».
• заочні фольклорні експедиції та ін.

Я вважаю свій досвід роботи  актуальним та перспективним, проблема  над якою я працюю  дуже нагальна для нашого суспільства.

Результатом застосування педагогічного досвіду є:

• забезпечення в учнівського колективу розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини;
• готовність майбутніх чоловіків до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;
• турбота дітей про збереження та шанування національної пам’яті;
• усвідомлення кожного учня себе як повноцінного члена суспільства, громадянина держави;
• підвищений рівень вихованості, культури;
• підвищений рівень оволодіння державною мовою та бажання нею спілкуватися.

Національно-патріотична свідомість людини формується у процесі соціалізації на основі любові до Батьківщини і свого народу. “Бути патріотом, – вчить В. Липинський, – це значить шукати задоволення не в тім, “щоб бути українцем”, а в тім, щоб було честю носити ім’я Українця. Бути патріотом – це значить, перш за все, вимагати гарних і добрих учинків від себе, як від Українця, а не перш за все, ненавидіти інших тому, що вони “не Українці”. Врешті, бути патріотом, це значить, будучи Українцем, виховувати в собі, перш за все, громадські, політичні, державотворчі прикмети, віру в Бога і послух Його законам, тобто духовні вартості” [3].

Отже, підсумовуючи, підкреслю, що впровадження в дитячий колектив системи виховної роботи з формування активної громадянської позиції та особистісних рис громадянина України стало процесом, що дав такий результат: сформував в колективі почуття ціннісного відношення до національних традицій,  духовності, культури, демократичних цінностей ідей свободи; підвищив національну та патріотичну свідомість дітей, рівень вихованості, культури спілкування українською мовою.  Тобто виховна система класу забезпечала усвідомлення себе кожним учнем відповідальним, свідомим та дієвим громадянином-патріотом України.

Література

1. Конституція України,  тлумачення від 15 травня 2014. // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80  
2. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді  додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641 // Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/
3. Липинський В. Листи до братів хліборобів про ідею і організацію українського монархізму. – Київ-Філадельфія, 1995.
4. Марковець В. М. Управлінський вплив на виховання патріотичної особистості в умовах становлення незалежної держави. // Режим доступу: 

http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=735&p=1   

5.               Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О. С. Власюка. – К. НІСД, 2002. – 864 с.