Опис власного педагогічного досвіду вчителя образотворчого мистецтва

Мистецтво – незбагненне явище в житті людського роду. Ще на зорі своєї цивілізації народи прагнули виразити власне розуміння оточуючого світу, життя, свій захват красою, величчю і могутністю природи.

       Зустріч із прекрасним, де б вона не відбувалась – у мистецтві чи в природі – розвиває естетичні почуття людини, робить її сприйнятливішою, витонченішою, людянішою, вчить цінувати красу природи і людський талант, засвоювати досвід людства й неодмінно додавати до нього свій власний.

       Саме ці завдання стоять перед учителем образотворчого мистецтва. Переконана, що художня діяльність формує в учнів культуру людських почуттів як найсильніших – любові, доброти, милосердя, так і найспецифічніших: почуття кольору, лінії, ритму, композиції, колориту та ін. тому у своїй практиці особливу увагу звертаю на розвиток зацікавленості учнів художньо-практичною діяльністю через використання різноманітних технік та матеріалів, інноваційних технологій навчання» Це і є проблема над якою я працюю.

Сьогодення все наполегливіше вимагає пошуку таких форм та методів навчання, впровадження яких  сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищувало ефективність набуття учнями нових знань, розвивало творчу активність, а також навички колективно-злагоджених дій.

Урок мистецтва не уявляю без створення особливої емоціональної атмосфери. Намагаюся створити її за допомогою живого слова, живих діалогів з учнями, музики, зорових образів, поетичного тексту. Вважаю, що саме це і є складовими елементами емоціональної драматургії уроків образотворчого мистецтва. Весь арсенал засобів намагаюся направити на те, щоб захопити, духовно розбудити дітей. Тільки тоді можна говорити і про результати художньо-творчої діяльності.

Для мене актуальним є питання розвитку особистості учня, його творчого потенціалу, активності в пізнанні та практичного спрямування теоретичних знань. Саме тому я намагаюся застосовувати стратегії таких інноваційних технологій навчання як проблемно-евристичні, ігрові, інтерактивно-діалогічні, проектні та комп’ютерні.

На практиці мені доводиться працювати з учнями 5-7 класів. З досвіду своєї роботи можу з впевненістю сказати, що великий інтерес і любов до малювання у дітей закладено ще з раннього дитинства. Маю на меті створити такі умови в навчально-виховному процесі, щоб запалити в дитячих серцях творчу іскорку, щоб кожна дитина відчула себе справжнім митцем – особистістю, якій притаманні власне бачення світу, своя манера й техніка виконання.

На заняттях із опанування практичних навичок я допомагаю учням знайти «свою» техніку, улюблені матеріали, а можливо, й справжні мистецькі захоплення. Дуже важливо, щоб учні, удосконалюючи свою майстерність, використовували лише якісні матеріали, про що постійно наголошую. Це є обов’язковою умовою засвоєння технік образотворчого мистецтва.

Щоб досягти своєї мети, ознайомлюю учнів з особливостями використання різних матеріалів і художніх технік. Це малювання графічними матеріалами – простим олівцем, крейдою, фломастерами, кульковими ручками, кольоровими олівцями, вугіллям, тушшю та живописними матеріалами – акварельними фарбами, гуашшю, темперою. Приділяю велику увагу таким технікам як: гратографія, акватипія акварельними фарбами на склі або плівці, відбиток, набризк,  штампування, аплікація з природного матеріалу, писанкарство, витинанка, колаж, біопластика, дудлінг, зинтагл. Готуючись до уроку, планую використання інноваційних технологій, щоб учень міг бути як в позиції активного суб’єкта діяльності, виражав власну творчу ініціативу, так і членом творчої бригади, де творча робота спрямована на дослідництво та загальний результат.

Вважаю, що використання різних художніх технік та матеріалів, форм та методів навчання,  розширює способи самовираження, створює простір для творчої думки, художніх експериментів, сприятливих умов для самовизначення в художніх нахилах і перевагах.

Проводячи уроки образотворчого мистецтва, хотілося, щоб вони стали уроками постійних відкриттів прекрасного. Вважаю, що важливим моментом є навчити дітей бачити навколо себе різні матеріали, які можна використати при активній роботі творчої фантазії. 

З самого раннього віку діти малюють крейдою на асфальті, фломастерами, олівцями -  на папері, не підозрюючи навіть, що виконують зображення, які називаються графічними. А при вивченні теми «Засоби виразності графіки: крапка,  лінія, штрих, пляма” в 5 класі ознайомлюю ще з такими графічними матеріалами як туш, вугілля, сангіна, пастель. Пропоную систему творчих завдань:

- оживити лінію (пряму, хвилясту, криву, тонку, товсту), яка відіграє основну роль у роботі  (наголошую, що лінія оживе в тому випадку, коли лінійний рисунок буде виконуватися не одноманітно, а з різним рівнем натиску на графічний інструмент);

- дібрати до мелодії відповідні за характером лінії-образи;

- знайти у малюнку лінію-солістку. 

 Виявляється, що такі творчі завдання стають прекрасним засобом вираження дитиною свого бачення краси навколишнього світу.

У 6, 7 класах , вивчаючи тему “Композиція у живопису”, пропоную намалювати реалістичні композиції – “візуальні розповіді” до програмних музичних творів, театральних вистав.

Подорож по країні мистецтва   продовжується. Акварель, гуаш, темпера, олійні фарби – кожен із цих матеріалів володіє своїми емоційно-образними можливостями. Ознайомлюючи дітей з матеріалами живопису, стараюся навчити не тільки впізнавати їх по зовнішніх характерних ознаках, але й естетично сприймати легку прозорість акварелі, вражаючу пастозну фактуру олійних фарб, гуаші , темпери .

При роботі з акварельними фарбами застосовую різні техніки: «по-сухому» - якщо потрібно чітко передати форму предмета або виконати його дрібні деталі; «по-вологому» - якщо треба добитися м’якості контурів, тонових переходів. Працюючи над пейзажами, особливу увагу загострюю на вмінні передавати стан і настрій природи відтінками кольорів. Для розвитку відчуття кольору і оволодіння живописними прийомами проводжу ряд вправ:

• рівномірна заливка аркушу паперу;
• техніка “відмивка”;
• перехід із кольору в колір;
• змішування фарб на палітрі, отримання іншої гами кольорів.

Діти шляхом експерименту виясняють, що фарби володіють живописними можливостями більше, ніж олівці та фломастери.

З метою збагачення естетичного досвіду дитини, гармонійного та духовного розвитку особистості використовую на уроках ігрові форми роботи.

Через гру учні мають можливість ідентифікувати себе з будь-яким героєм (позитивним і негативним), “приміряти на себе” різні характери, манери поведінки, пережити безліч ситуацій і вчинків. Це збагачує не лише естетичний досвід, а робить особистість більш гармонійною, духовно досконалішою загалом.

При вивченні теми у 5 класі «Засоби виразності живопису: колір, насиченість, світлота, колірна гама» дітям розповідаю казку про те, як злий чаклун вирішив покарати художника, заховавши від нього всі фарби і залишивши лише червону, синю та жовту.

       Вони мимоволі залучаються в гру-казку, допомагаючи художнику вийти із всіляких скрутних положень, цілком самостійно знаходячи відповіді на поставлені запитання.

       Осінь – переплетіння радості і суму. Радість - в дарах природи, у багатоколірності фарб. Ну а сум – у тривожному шелесті опадаючого листя, у безкінечності дрібного осіннього дощу, у пташиних зграях, які летять у теплі краї. Осінь завжди надихала художників, композиторів, поетів своєю неповторною красою і чарівністю.

       На уроці в 6 класі “Композиція в живописі. Пейзажний живопис” вся розмова, звичайно, протікає при активній участі самих дітей. Під музичний супровід переглядаємо репродукції.

Буяння кольорів восени, легкість тону, вишуканість колірних плям та переходів одного кольору в інший – все це прошу дітей відтворити за допомогою техніки акватипії.

При малюванні пейзажу ще ознайомлюю з цікавим способом змішування кольорів – оптичним. Цю техніку змішування фарб (пуантилізм)  винайшли художники-імпресіоністи. Звертаю увагу на те, якими фарбами користуються художники при передачі стану, настрою природи і що колір для художника є виразником його думки. Він допомагає розкривати зміст твору, передавати певний настрій.

         Пропоную дітям  уявити себе послідовниками художників-імпресіоністів і мазками (фарбами) або крапками (фломастерами) створити власну роботу.

          Практична робота виявляє цілий букет образних рішень. Дитячі роботи, зібрані разом для перегляду, являють собою таке ж прекрасне видовище, як і чарівність самої осені.

        В основі любої фантазії лежить правда життя, бо художник фантазує на основі побаченого та взятого з навколишнього світу. Дуже подобається учням живописна техніка абстрактних форм із подальшим проробленням тонким пером, яка називається кляксографія. Для учнів 5 класу пропоную тему “Хто заховався у плямці?”. Діти із захопленням розглядають свою творчість, роздумують і фантазують, яка саме тваринка, комаха чи рослина сховалася у плямі. А хтось побачив інопланетну істоту.

       Виявляється, фантазувати може кожен. Це прекрасна здібність любої людини. Я намагаюся вселити впевненість у кожного учня , що і він може фантазувати, подібно художникам, і що для цього потрібно уважно, вивчивши реальність, піднятися над нею на крилах фантазії. Крила фантазії отримує той, хто сміливий і винахідливий.

Специфіка уроків образотворчого мистецтва не виключає також застосування таких поширених у школі ігор, як уявні подорожі та екскурсії. Так у 5 класі узагальнюючий урок по темі “Асоціативно-образна мова” проводжу у вигляді подорожі по “Країні мистецтв”. Учні 7 класу  “мандрують” країнами та континентами, ознайомлюючись з архітектурою сучасності   та стародавніх цивілізацій.

Крім того,  існує ціла серія ігор, які базуються на моделі “запитання-відповідь”, які можна використати на різних  етапах уроку. Для перевірки рівня знань учнів використовую такий тип інтелектуальних ігор як вікторина, “Що? Де? Коли?”, “Перший мільйон”, “КВК”, кросворди, тести.

У своїй роботі використовую різні методи інтерактивного навчання та нестандартні форми організації уроку. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретно передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен  учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність. Головне – інтерактивні методи створюють умови для між особистісної взаємодії учнів. Основою інтерактивних педагогічних технологій є спілкування.

Щоб за короткий проміжок часу учні пригадали та сформулювали засвоєні раніше знання з теми, використовую метод “Побудова асоціативного куща”:

• в 5 класі при вивченні теми “Декоративно-прикладне мистецтво”, “Портрет”, “Скульптура”;
• в 6 класі при вивченні теми “Книжкова графіка”;
• в 7 класі при вивченні теми “Архітектура”.

Під час опрацювання учнями теоретичної частини навчального матеріалу в 6 класі по темі “Книжкова графіка” застосовую метод “Мозкова атака”. Учням ставлю проблему для обговорення: чи одне й те саме – ілюстрація й сюжетна композиція? Думки та висунуті ними ідеї записую на дошці.

На уроках, що містять такий вид діяльності як сприйняття творів мистецтва пропоную дітям метод “Світська розмова”. Учні  аналізують твір: визначають час виникнення, матеріал, з якого виконаний твір, вид образотворчого мистецтва, жанр, стиль, композиційні властивості. Наприклад, при вивченні творчості Марії Приймаченко (5 клас), діти аналізують її роботи. Розмову починають словами: “Вельмишановні, а знаєте  Ви, що...”

Специфіка уроків образотворчого мистецтва спрямована здебільш на індивідуальну творчу роботу учнів, на пошук дитиною тих засобів для самовираження, що найбільш відповідають її світосприйманню. Але це не виключає виконання роботи в парах,  колективних, групових творчих робіт, де необхідно докласти певні зусилля, аби мати необхідний результат і при цьому не розгубити власні творчі ідеї і задуми.

           Людина завжди бажає прикрасити свій побут, помешкання, місце роботи. І використовує для цього найрізноманітніший матеріал. При вивченні в 6 класі теми  “Композиція у декоративно-прикладному мистецтві. Використання природних матеріалів” ознайомлюю дітей з флористикою – одним із видів  декоративного мистецтва. Під час екскурсій у природу заготовляємо природний матеріал – листя, насіння, квіти, плоди, гілочки, коріння, мох, кору дерев. Для творчих робіт ще використовуємо крупи ( манну, гречану, пшоно ), квасолю, макаронні вироби , мак, чай, пір’я, стружку, камінці, мушлі. Ці різноманітні природні форми надихають до створення дивовижних і оригінальних скульптур та унікальних виробів, які в кінці уроку виставляються для колективного  перегляду на виставку  “Дитяча творчість”.

 Декоративною прикрасою житла здавна вважалася витинанка виконана з кольорового паперу методом вирізання .  Дітям пропоную роботу в парах. Аплікація “Казкове місто” –5 клас. Учні виготовляють фрагменти будинків на основі витинанки, “збирають” свій будинок, який займе місце в колективному панно. Схожа до аплікації техніка колажу . Діти із задоволенням наклеюють на певну основу різні матеріали, що різняться кольором та фактурою (вирізки з журналу, обгортковий папір, тканину, шкіру, кору, пір’я, нитки).  Витинанка, аплікація і колаж – техніки, які розвивають у дітей художньо-образне та логічне мислення, виховують розуміння взаємозв’язку зовнішньої та внутрішньої краси навколишнього світу через створення художнього образу.

В 6 класі при вивченні теми “Книжкова графіка”, група учнів самостійно обирає літературний твір, розподіляє фронт робіт: хто виготовляє обкладинку, хто оздоблює текст буквицею, хто малює ілюстрації. В кінці роботи проводиться конкурс на кращу книжку.

   Мистецтво дрібної пластики має давні традиції в усіх народів світу. В українській традиції побутує виготовлення до обрядово-календарних свят символічних дрібних скульптурок із сиру, солоного тіста. На уроці у 5 класі при вивченні теми “Засоби виразності скульптури: скульптура малих форм, дрібна пластика” -  розповідь супроводжую показом виробів із глини, скла, солоного тіста. Демонструю друкований наочний матеріал. Клас ділиться на дві групи,  які одержують завдання:

• виліпити фігурки, які б символізували образи Добра (завдання І групи) і Зла (завдання ІІ групи), використовуючи колір, співвідношення різних розмірів, фактур, форм;

-  презентувати свої роботи;

-  створити колективну композицію “Добро і Зло”.

 Головну увагу звертаю на образну сторону виробу, пластику руху, а також на виражальні особливості матеріалу. Кожна дитина виступає у ролі творця-скульптора, вкладає часточку своєї душі, намагається вдихнути життя в свою роботу.

 Техніка паперопластики  показує, як звичайний чистий папір здатен стати справжнім матеріалом для конструювання.  Із нього можна створювати різні об’ємні форми. На уроці в 5 класі по темі “Засоби виразності об’ємної пластики. Підводний світ” - це будуть риби, підводні рослини, медузи, равлики. Показую, як із паперу зробити рибку, як прикрасити її лускою і кучерявими плавниками. Клас захоплений роботою, а в кінці уроку, коли ми прикріпимо до зеленувато-голубого аркуша паперу паперових риб, медуз, рослини, перед поглядом дітей постане “підводне царство”. Розглядаємо панно всі разом. Дітей переповнює почуття гордості – за один урок зробити таку масштабну роботу! Чи це не є можливість повірити в свої творчі сили? Робота в групах,  колективна дозволяє у невеликий проміжок часу створити закінчені композиції. Вважаю, що важливим моментом при такій організації роботи є виховання здатності працювати у колективі, спрямовуючи свої зусилля на досягнення загальної мети.

Інтерактивні художньо-педагогічні технології передбачають також роботу в парах, трійках, малих і великих групах з використанням методу проектів. Він започаткований понад сто років тому. Переживши закономірну абсолютизацію, він наразі поступово вбудовується у сучасне шкільне життя, стає одним з яскравих і доречних його надбань. Застосування цього методу розраховане на розвиток уміння побачити проблему, замислитися над нею, знайти спосіб її розв’язання, застосовуючи набуті раніше знання та навички. Працюючи над проектом, учні спілкуються, співпрацюють, допомагають один одному в процесі навчання, розвивають соціальні, розумові та комунікативні навички.

На  уроках образотворчого мистецтва практикую творчі проекти. Наприклад, результатом роботи всіх учнів 7 класу з теми  “Писанка як вид народного мініатюрного живопису України” стала виставка розписаних воском писанок, альбом писанок та збірка легенд та казок про писанку. Учні об’єдналися в групи, опрацювали довідковий матеріал, підготували виступи про час та умови виникнення писанок, про символіку, значення кольорів, про класифікацію писанок за техніками виконання. Навчилися виготовляти справжні писанки воском.

Результатом роботи учнів 7 класу з теми “Архітектура. Місто майстрів” став макет міста, в якому проживають люди різних професій.

В 6 класі при вивченні теми “Історичний костюм” створювалося  два ательє. “Жіноче ательє” розробляло колекцію одягу для Прекрасної Дами, а “чоловіче ательє” – моделі одягу для лицаря. Потім виготовили  композицію “Бал”, провели конкурс на кращу модель, “Турнір рицарів”.

Організовуючи навчально-виховний процес, намагаюся зробити так, щоб все було підпорядковане формуванню в учнів художньо-практичної компетентності, готовності використовувати отриманий досвід у самостійній творчій роботі.

Переконую дітей, щоб не хвилювалися, коли щось не складається, не виходить одразу: мистецтво потребує сумлінності й терпіння. Пропоную спробувати ще й ще, щоб рука стала впевненішою, око – спостережливішим, а розум – творчим.

Запевняю, що після копіткої роботи діти отримають ще більшу насолоду від власної творчості.

 Впевнена, що сучасний учитель зобов’язаний  вміти користуватися сучасними засобами навчання. Технології із застосуванням комп’ютерів спрямовані на інтенсифікацію навчально-виховного процесу, виконують у сучасній мистецькій освіті функцію “підтримки”. Пов’язані з новими підходами до художньо-педагогічного моделювання уроків, відкривають нові технологічні можливості для педагогіки мистецтва, унікальні перспективи поліхудожнього виховання школярів. Це робить урок більш динамічним, цікавим і, як наслідок цього, допомагає учням швидше і глибше засвоїти навчальний матеріал.

Таким чином, застосовуючи у навчально-виховному процесі інноваційні художньо-педагогічні технології , сподіваюся, що діти стануть більш активними, відкритими, вільними в самовираженні, відкриють для себе нові можливості. Для дітей це захоплююча, цікава справа з відчутним результатом, який радує душу. Адже дитяча робота – це головна відповідь, для якої учень мобілізує всі свої внутрішні сили. Це кінцевий продукт дитячої творчості, якому я завжди стараюся знайти практичне застосування: це і оздоблення свят, прикрашення інтер’єру школи, це і сувеніри. Розвиваю у дітей потребу спілкуватися з мистецтвом у вільний від занять час, як   керівник гуртка “Палітра”. Постійно   влаштовую конкурси на кращий малюнок  різноманітної тематики, проводжу щорічну виставку-конкурс дитячої творчості “Світ моїх захоплень”. Мої вихованці неодноразово брали участь у районних, обласних, республіканських конкурсах та отримали дипломи і нагороди за свої роботи.

 Я дивлюсь на моїх вихованців і  бачу результати своєї роботи. Радію, що вони вміють фантазувати і творити прекрасне, зможуть застосувати вміння та навички у майбутньому.

Звісно, потрібно зробити висновок, що зацікавленість у художньо-практичній діяльності учнів залежить від багатьох чинників. Але сподіваюсь, що у серці кожного учня буде горіти та сама творча іскорка, і, можливо, у декого вона переросте у полум’я.