Оповідання "Пригоди Дмитра та Матвія" з орієнтовними запитаннями з літератури та основ здоров'я
Про матеріал
На допомогу учителю української літератури : аналіз оповідання "Пригоди Дмитра та Матвія" можна здійснити послідовним шляхом аналізу (за автором: читання-коментування) або за складниками змісту (проблеми, які порушив автор). На допомогу учителю ЗБД: у оповіданні автор порушує питання знань правил безпеки життєдіяльності. Після оповідання є орієнтовні запитання до тексту з української літератури та ЗБД.1
На допомогу вчителю
української літератури
та основ здоров'я
Оповідання
«Пригоди Дмитра та Матвія»
Автор
Наталія Рубаненко
Пригоди Дмитра та Матвія
Розділ І
Дмитро наполегливо вчитувався в рядки твору, який змусила читати бабуся. Для нього це було велике випробування, бо за 12 років свого життя він більше звик свайпати по екрану планшета та телефона, з яким часто засинав, ховаючись вночі від батьків під ковдрою. За вікном бабусиної тераси нещадно припікало липневе сонце, а в очах мерехтіли дивні гуси-лебеді, яким махав рукою малий Михайлик.
- Ох, і нецікаве ж було дитинство у Михайла Стельмаха, - почав переказувати твір бабусі, коли та вирішила перевірити чи читав онук, чи тільки дивився в книгу. – Ніяких тобі андроїдів та гаджетів, вподобайок та аватарок…
Бабуся вже дрімала під нудну онукову розповідь, коли телефон Дмитра видав приємну мелодію – на екрані з’явилося зображення Матвія. Задоволений голос друга повідомив про те, що тато Матвія дозволив йому піти до річки Сугоклія та «помочити ноги».
- Лише помочити ноги!, - наголосив тато та погрозливо додав: - Там за старим мостом, в очереті, рибалить мій друг. Залізеш у воду – відразу ж знатиму!
Відпроситися в бабусі було легко. Дмитро повідомив, що йде до Матвія додому, щоб допомогти виконати завдання, яке дала на літо класна керівничка Олена Іванівна. Хлопці мали скласти пам’ятку: «Правила дорожнього руху для дівчат та хлопців».
Сонце вже не припікало, а страшенно смажило, коли хлопці натягли на голови бандани та, перебиваючи один одного, розповідали про новий геокешинг, у який запросять грати з 1 вересня увесь клас. Алейка за містом зникла, тому парубкам довелося зійти на дорогу.
Пройшли кілька метрів, як раптом почули різкий звук гальм. Швидко оглянулися та жахнулися: зовсім поряд, на відстані протягнутої руки, стояла велика синя «TOYOTA». Водій, чоловік років тридцяти, вже опустив скло та гучно репетував:
- Йолопи малі! Чому швендяєте по дорозі?!!
- Бо немає тут тротуару!, - впевнено відповів Дмитро, стискаючи кулаки.
- Що ж нам літати?!!, - продовжив за Дмитром Матвій.
- Ні, не літати, а вчити правила дорожнього руху, якщо хочете лишитися неушкодженими!, - крикнув молодик та різко рвонув із місця.
Настрій у хлопчаків зовсім зник, але до омріяної насолоди – бовтання в прохолодній воді – лишалися лічені хвилини, тому вони пришвидшили кроки. А по ходу одягнули навушники, щоб послухати улюблену музичку. Звуки клаксонів скутера, зауваження мотоцикліста вони, звичайно, не почули.
По дорозі до річки Дмитро та Матвій мали подолати ще одну перешкоду – залізничний міст, який знаходився біля водойми. Він, ніби залізний дракон, піднімався над скелястим підвищенням та утримував на собі здоровенні вагони, які іноді гуркотіли так, що чуло пів Бобринця. Саме під ним щодня проїжджали тисячі легкових та вантажних автівок. А тепер біля них мали протиснутися ще й хлопчаки, які , в порівнянні з автомобілями, здавалися малими мурахами. Вузька стежинка між заасфальтованою дорогою та великою сірою скелею була схожа на канат гімнаста. І кожен крок вліво міг коштувати життя.
- Ходи за мною обережно, - сказав Матвій, який вже тут бував, але й сам боявся транспортного швидкісного хаосу.
У Дмитра перехопило дух, коли побачив позад себе «MAN», а за ним вервечку інших авто. Йому так хотілося заплющити очі і опинитися вдома, у бабусиній терасі із книгою про малого Михайлика та дивних гусей, що на крилах несуть весну й життя, якого може не стати у нього через недбале ставлення до правил дорожнього руху.
Та раптом водії ніби відчули страх хлопців, усі зменшили швидкість, пригальмували й автівки, що їхали по зустрічній смузі, і Матвій з Дмитром швиденько подолали небезпечну ділянку.
Добігли до річки, впали на траву під соснами, але бажання купатися вже не було! Мерщій – у Google, вчити правила для пішоходів та складати пам’ятку для хлопців та дівчат!
Запитання до тексту:
- Про кого із відомих українських письменників згадується в оповіданні? (Михайло Стельмах)
- Чому бабуся так просто відпустила Дмитра до Матвія? (він її обманув)
- Хто обізвав хлопців «холопами? (водій синьої «TOYOTA»)
- Що було «омріяною насолодою» для головних героїв? (побовтатися у воді)
- Що у тексті порівнюється із залізним драконом? (залізничний міст)
Орієнтовні запитання до тексту зі знань правил БЖ:
- Які правила дорожнього руху порушили хлопці? (йшли не на зустріч транспорту, а за його ходом, жваво спілкувалися, а не уважно вслухалися в звуки автомобіля, що наближається; одягнули навушники, тому не чули звуки клаксонів).
- Чи спробували хлопці знайти інший безпечніший шлях.(ні)
- Чи правильно вчинив Дмитро не повідомивши бабусю про місце перебування?
- Із яких правил ви б склали пам’ятку для пішоходів?