Організація освітнього процесу з дітьми, що мають особливі освітні потреби (порушення слуху). Формування вимови звуків [т]- [т']

 Організація освітнього процесу з дітьми, що мають особливі освітні потреби (порушення слуху). Формування вимови звуків [т]- [т']

Організація освітнього процесу з дітьми, що мають особливі освітні потреби, наразі супроводжується певними викликами, чи не найголовніший з яких – відсутність професійного досвіду роботи з різними нозологіями.

Пропонуємо Вам розглянути питання доступності та індивідуалізації навчання дітей, що мають порушення слуху, зокрема підходів роботи під час формування вимови звуків під час корекційно-розвиткових занять.

Організовуючи навчання дитини з порушеннями слуху, варто бути добре обізнаним з об’єктом корекції. Потрібно вивчати усі компоненти розвитку дитини, її прогрес та структуру дефекту. Аналіз матеріалів в плані розвитку та виокремлення певних фаз і стадій виявляє логічні зв’язки між усіма характеристиками явищ та можливостей.

Пам’ятаймо, що процес розвитку мовлення глухої та слабочуючої дитини неоднозначний та складний. Він суттєво відрізняється від формування мовлення дитини з нормотиповим слухом. Фонема у мовленні у межах закритого складу може функціонувати, у той час як склад відкритий буде зумовлювати утворення мовленнєвого дефекту (і навпаки). Також ізольована вимова звуків та їх наявність не гарантує відсутність проблем вимови цих же звуків у складах та словах (часто звук «випадає», спотворюється, оглушується тощо).

Для допомоги педагогам у формуванні звуків у дитини, що має порушення слуху пропонуємо використати метод «17 фонем».

Такий принцип базується на засвоєнні 17 основних фонем, у вимові яких обов’язково та першочергово педагог має ліквідувати дефекти, і тільки потім буде переходити до інших.

Скорочена система фонем містить два кола: основне - внутрішнє (вищезгадані 17 основних фонем) та замінне – зовнішнє (це тимчасові замінники, які може використовувати дитина у процесі розвитку мовлення, оскільки процес цей довгий та клопіткий). Початок постановки фонем радимо починати зі стрілки від [п], [а] і за годинниковою стрілкою. Якщо певні фонеми у дитини наявні у мовленні – це не привід пропускати їх під час корекційно-розвиткових занять. Їх необхідно автоматизувати, диференціювати та за необхідності коригувати в складах, словах.

Постановку звуків від самого початку радимо проводити ізольовано (тільки одне звучання, без складів та слів). Демонструємо дитині артикуляційний образ звука. Після демонстрування артикуляційного образу зручно розташовуємо перед дитиною дзеркало, у якому вона буде бачити себе та вчителя. Демонструємо вимову звука самостійно, дитина повторює. Якщо дитина не впоралася з вимовою – розміщуємо одну її руку у себе біля горла (там, де найбільше відчувається вібрація), інша рука дитини так само розміщується у неї тильним боком від кісточок до нігтів. Промовляємо звук ще раз, дитина повторює.

Постановка приголосних часто проводиться з використанням дактилем та їх приставленням до окремих частин обличчя та шиї залежно від класифікації звука. При цьому необхідно враховувати артикуляцію звуку (приміром, чи задіяний язик) та струмінь видихуваного повітря.

Для того, щоб зрозуміти процес постановки звуків та методи його реалізації, треба бути чітко обізнаним в класифікації звуків, місцем та способом їх творення. Також необхідно звертати увагу на артикуляційну подібність. Наприклад, звук [т] за своїм артикуляційним образом дуже подібний до звука [п]. Для чіткого розрізнення радимо розташовувати кінчик язика між зубами під час вимови. Таке розрізнення допоможе дитині не плутати звуки між собою та вимовляти їх правильно.

Практична підбірка вправ для формування парних звуків [т]-[т']

1. Постановка артикуляційного образу

Кінчик язика впирається у верхні зуби. Бокові краї прилягають до кутніх зубів. Дивимось в дзеркало та промовляємо твердий [т].

М’який [т'] – розташування язика між зубами, незначне підняття середини язика до піднебіння; бокові краї так само прилягають до кутніх зубів.

Первинно артикуляційний образ беззвучний, для відчуття положення.

2. Артикуляційна гімнастика

Вправа «Барабан»: ритмічно «стукаємо» кінчиком язика в передні зуби та промовляємо коротко звук: т-т-т-т-т.

Вправа «Годинник»: кінчиком язика торкаємось лівого та правого куточка губ. Рот широко відкритий. На рахунок 1-2 змінюємо положення.

Вправа «Грім»: уявляємо, що язик видає звук грому. Притискаємо язик до верхніх зубів та промовляємо голосно та чітко: Т-Т-Т.

3. Дихальні вправи

При формуванні звуків [т]-[т'] важливо виконувати дихальні вправи для контролю потоку видихуваного повітря, тому рекомендуємо використати наступні вправи:

Вправа «Свічка»: уявіть, що перед вами запалена свічка. Попросіть дитину зробити глибокий вдих носом, а потім повільно і плавно видихнути ротом, ніби вона намагається задути свічку, але полум’я має коливатися, а не згасати.

Вправа “Бульбашки”: наповніть склянку водою і дайте дитині соломинку. Попросіть зробити вдих носом та повільно видувати повітря через соломинку, утворюючи бульбашки.

Вправа “ Потяг”: попросіть дитину зробити вдих носом і на видиху вимовляти звук “т-т-т”, ніби стукає поїзд.

4. Постановка ізольованого звука

Ізольований звук варто формувати двома шляхами:

•          Демонстрація вищезгаданого артикуляційного образу на малюнку;
•          Імітація: дитина намагається повторити звук, слідкуючи за полоденням язика і силою видиху. При цьому варто використовувати дзеркало, у яке одночасно дивляться педагог та дитина. Вчитель демонструє приклад та слідкує за виконанням вправи дитиною.

5. Закріплення звуків у складах

Коли ізольований звук вже сформовано, варто автоматизувати його в прямих, а потім обернених складах з голосними:

•          Та-та-та; то-то-то; ту-ту-ту; те-те-те; ти-ти-ти; ті-ті-ті
•          Ат-ат-ат; от-от-от; ут-ут-ут; ет-ет-ет; ит-ит-ит; іт-іт-іт

Склади зі збігом приголосних на цьому етапі краще не використовувати. Спочатку варто досягти гарних результатів у простих прямих та обернених складах.

6. Закріплення звуків у словах

При закріпленні звуків [т]-[т'] у словах радимо використовувати принцип 14 типів «Складової структури слова»: від першого типу ССС (двоскладові слова з відкритими складами без збігу приголосних) до чотирнадцятого (чотирискладові слова із відкритими та закритими складами зі збігом приголосних). Кожен наступний тип ССС має слідувати за попереднім та застосовуватися лише після повного його засвоєння.

7. Розрізнення твердого [т] та м’якого [т']

При формуванні твердого та м’якого звуків важливо звернути увагу на положення язика та губ (артикуляційні образи та імітації, згадані вище).

Вправи на розрізнення можуть включати:

•          Повторення пари слів (наприклад, тин – тінь);
•          Використання візуальної підтримки (наприклад, символи – камінь на позначення твердого звука та хмаринка на позначення м’якого. Дитина називає слово та обирає відповідний символ);
•          Групування (малюнки зі словами, які містять твердий та м’який звук дитина розкладає на дві купки);
•          Звуковий ланцюжок (почергове називання слів з твердим та м’яким звуками);
•          Чистомовки

Подальші етапи роботи над звуком стосуються його автоматизації, диференціації та корекції.

Важливо на кожному з етапів використовувати засоби візуальної підтримки та наочні матеріали, які зацікавлять дитину та зроблять корекційний процес захопливим та ефективним.