Орієнтування на місцевості

ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОЇ ТОПОГРАФІЇ ТА ТУРИЗМУ Орієнтування на місцевості Підготував: Яремов В.А.(викладач предмету «Захист України» Бугринського НВК)

План Військова топографія Визначення сторін горизонту за компасом Орієнтування за сонцем Орієнтування за місяцем і годинником Орієнтування за полярною зіркою Орієнтування за місцевими предметами Доповідь про своє місцезнаходження Азимут і його визначення Рух за азимутом Обхід перешкод

Військова топографія Топографія — наука, що вивчає засоби вимірювання місцевості і відображення її на папері у вигляді планів і карт. Військова топографія — розділ топографії, що включає розробку засобів вивчення і розвідки місцевості з метою використання її в бойових умовах. Місцевість — це частина земної поверхні з усіма її елементами: рельєфом, ґрунтами, водами, рослинністю, шляхами сполучення, сільськогосподарськими і соціально-культурними об'єктами.

Місцевість поділяється: за природними умовами — на пустельну, степову, лісисту, лісисто-болотисту; за особливостями рельєфу — на рівнинну, пагорбкувату, горбисту; за ступенем пересічення — на слабкопересічену, середньопересічену, дуже пересічену; за прохідністю — на легкопрохідну, прохідну, важкопрохідну, непрохідну; за умовами спостереження і маскування — на відкриту, напіввідкриту, закриту.

Орієнтування на місцевості Орієнтування на місцевості — це визначення свого місцезнаходження, положення топографічних і тактич­них об'єктів на місцевості відносно сторін горизонту, рельєфу і місцевих предметів, розміщення своїх військ і військ противника Рельєф — це сукупність нерівностей поверхні сухо­долу, дна океанів і морів

Визначення сторін горизонту за компасом Компас — прилад, що вказує напрям географічного або магнітного меридіана; служить для орієнтування відносно сторін горизонту . Орієнтир — це місцевий предмет, який виділяється і який добре видно, або елемент рельєфу, який викорис­товують у військах для визначення місця свого знаход­ження, напряму руху, для цілевизначення, управління підрозділами та вогнем у бою

Орієнтування за сонцем Положення Сонця Лютий, березень, квітень, серпень, вересень, жовтень Травень,червень, липень Листопад, грудень, січень На сході На півдні На заході О 7-й годині О 13-й годині О 19-й годині О 8-й годині О 13-й годині О 18-й годині Не видно О 13-й годині Не видно Тримаючи годинник перед собою, повертати його в горизонтальній площині так, щоб годинна стрілка була спрямована на те місце горизонту, над яким знахо­диться Сонце; тоді пряма, що ділить пополам кут між годинною стрілкою і цифрою 1 на циферблаті, покаже своїм кінцем напрям на південь

Орієнтування за місяцем і годинником Фази Місяця О 19-й годині О 1-й годині О 7-й годині Перша чверть (видно праву половину Місяця) На півдні На заході Не видно Повний Місяць(видно увесь Місяць) На сході На півдні На заході Остання чверть (видно ліву полови­ну Місяця) Не видно На сході На півдні Розділити «на ока» величину радіуса диска Місяця на шість рівних частин і визначити, скільки таких частин уміститься у поперечнику видимого серпа Місяця. 2. Якщо видима частина Місяця збільшується (видно праву частину диска), то знайдене число треба відняти від години спостереження. Якщо видима частина Місяця зменшується (видно ліву частину диска), то знайдене чис­ло додається до години спостереження. Знайдена сума (різ­ниця) — це та година, о котрій у тому напрямі, де зараз знаходиться Місяць, знаходитиметься Сонце.

Орієнтування за полярною зіркою Уночі напрям меридіана можна визначити за Полярною зіркою, яка завжди знаходиться в напрямі на північ. Якщо стати обличчям до Полярної зірки, то прямо перед нами і буде північ. Треба уявно продовжити пряму, що проходить крізь дві крайні зірки Великого Воза, на відстань, приблизно у п'ять разів більшу за відстань між ними. У кінці цієї прямої легко знайти Полярну зірку

Орієнтування за місцевими предметами Мурашники майже завжди знаходяться з південної сторони дерева, пенька чи куща. Трава на північних околицях лісу, у північній частині луків, а та­кож з південної сторони біля деяких дерев, пеньків, великих каменів звичайно густіша. Кора деяких дерев із північної сторони грубіша, інколи покрита мохом. Якщо ж мох росте по всьому стовбуру, то на північній стороні його більше, особливо біля коріння. Мох покриває велике каміння і скелі з північної сторони. Крім того, сторони світу можна визначити за такими ознаками: вівтар православних церков завжди звернений на схід, дзвіниці звичайно — на захід; хрести на банях церков зорієнтовані на північ—південь, причому піднятий кінець поперечної перекладини вказує на північ; вівтарі костьолів звернені на захід.

Доповідь про своє місцезнаходження Зорієнтувавшись на місцевості і визначивши сторони горизонту, солдат доповідає про своє місцезнаходження відносно місцевих предметів, називає місцевий предмет, біля якого він безпосередньо перебуває, і відстань до орієнтирів, за якими він визначив сторони горизонту. Наприклад: «Перебуваю на північній частині узлісся: на північ 1600 м — роздоріжжя, ближче 600 м — зруйнована хата, на захід 1700 м — ґрунтова дорога, на схід 1800 м — окремі дерева».

Азимут і його визначення Азимут — це кут між площиною точки спостереження і вертикальною площиною, що проходить через цю точку і спостережуваний об'єкт.

Азимут і його визначення Магнітний азимут — це горизонтальний кут, що вимірюється за годинниковою стрілкою від північного напряму меридіана до напряму на предмет. Він має значення від 0 до 360°.

Азимут і його визначення Щоб визначити магнітний азимут на місцевий предмет за допомогою компаса, треба стати обличчям до цього предмета і зорієнтувати компас; утримуючи компас в орієнтованому положенні, встановити візир так, щоб візирна риска — проріз — мушка збігалися з напрямом на місцевий предмет. У цьому положенні позначка на лімбі проти покажчика біля мушки — це величина прямого азимута на місцевий предмет.

Азимут і його визначення Зворотний азимут — це напрям від місцевого предмета до свого місцезнаходження. Від прямого азимута він відрізняється на 180°. Щоб визначити зворотний азимут, треба до прямого кута додати 180° — у тому разі, якщо він менше 180°, або відняти 180°, якщо він більше 180°.

Рух за азимутом Коли переходять від одного пункту до другого, то дотримуються напряму на орієнтири, а відстань підраховують «у парах кроків». На початкових зворотних пунктах за визначеним азимутом за допомогою компаса знаходять напрям руху. Під час руху за азимутом потрібно знати магнітні азимути з кожного пункту на маршруті руху та відстані між пунктами руху «в парах кроків» — «п-кр.» (у чоловіка середнього зросту два кроки приблизно дорівнюють 1,5 м). Ці дані командир відділення й оформляє у вигляді схеми маршруту руху або таблиці.

Обхід перешкод Якщо під час руху за азимутом на відкритій місцевості на шляху зустрінеться яка-небудь перешкода, то потрібно: запам'ятати орієнтир на протилежному боці перешкоди в напрямі руху; визначити до нього відстань і додати її до пройденого шляху; обійшовши перешкоду, підійти до вибраного орієнтиру і, визначивши за компасом напрям шляху, продовжувати рух.

Дякую за увагу