ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДОПРИЗОВНИКІВ

Артюх Олександр Анатолійович,

учитель вищої категорії з фізичної культури та « Захисту Вітчизни»

Низівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Сумської районної ради Сумської області

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ

ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДОПРИЗОВНИКІВ

 

       Фізичне виховання є важливою частиною підготовки юнаків до почесного

обов’язку кожного справжнього чоловіка – служби в Збройних Сил України.

Фізична виховання є також особливим елементом навчання майбутніх воїнів-

захисників нашої Вітчизни.

        Мета фізичного виховання полягає в тому, щоб допризовники набули фізичної загартованості, необхідної для оволодіння зброєю та бойовою технікою і перенесення фізичних навантажень, нервово-психологічних напружень, несприятливих чинників бойової діяльності.

        Фізичне виховання відіграє важливу роль у формуванні молодого покоління, зміцнення і збереження його здоров’я, підготовці до майбутньої професійної діяльності та захисту Батьківщини. Система фізичного виховання дітей і молоді України базується на принципах індивідуального і особистісного

підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості , широкого застосування різноманітних засобів і форм вдосконалення.

        Загальними завданнями фізичної підготовки та виховання є :

1) розвиток і постійне вдосконалення фізичних якостей – витривалості, сили, швидкості, спритності;

2) зміцнення здоров’я, загартування організму і підвищення його стійкості до

1

впливу несприятливих чинників бойової діяльності, удосконалення особистої фізичної підготовки, набутої на заняттях з фізичної культури;

3) оволодіння прийомами рукопашного бою, надання допомоги товаришеві, а також навичками прискореного руху, плавання та подолання різноманітних перешкод;

4) виховання у майбутніх воїнів цілеспрямованості, сміливості, рішучості, ініціативи винахідливості, наполегливості, витривалості, психічної стійкості, впевненості у своїх силах тощо.

       Чимало з цих завдань і цілей повинно вирішуватись безпосередньо на уроках фізичної культури з першого класу, а для юнаків 10-11-х класів починають діяти ще й вимоги « Програми допризовної підготовки молоді», у якій передбачено окремий розділ – «Прикладна фізична підготовка». Це ускладнює, але й доповнює шкільний курс загальної фізичної культури. У випускних класах більше уваги приділяється загально фізичній підготовці юнаків(допризовників) – одному із важливих чинників прикладної фізичної підготовки. Програма цієї підготовки передбачає подолання смуги перешкод, метання гранати в ціль, рукопашний бій, спортивна гімнастика, рухові ігри.

        Фізична підготовка є важливою складовою частиною допризовної підготовки молоді. ЇЇ роль ще більше посилюється з перспективою створення професійної ариії, оскільки основним витоком комплектації війська буде українська молодь. Фізична підготовка спрямована на формування у юнаків міцного здоров’я, високого рівня розвитку фізичних якостей(сили,витривалості, швидкості і спритності), набуття прикладних умінь і якостей.

        Сучасні форми і методи ведення бойових дій потребують всебічного розвитку особистості військовослужбовця, у тому числі і його фізичного розвитку.

        Особливу гостроту питання фізичного виховання передбачає сьогодні, у вік науково-технічної революції, забезпечуючи максимум швидкості і зручності при мінімумі рухів. Різке зниження фізичних навантажень, недостатня рухова активність учнів призводить до гіподинамії – «рухового голоду», в той час коли оволодіння складною технікою, виконання бойових дій потребує різнобічної фізичної підготовки майбутнього воїна.

        Аналіз досвіду роботи шкіл, наукових досліджень, популярної педагогічної літератури показує, що молоді люди призвані на військову службу, слабко підготовлені фізично. Таке становище роз’яснюється тим, що до сих пір не налагоджені систематичні заняття з дітьми і підлітками, які мають відхилення у стані здоров’я, не відпрацьована система оздоровчих заходів для юнаків, у яких

2

 

медична комісія під час обстеження і приписки їх до призовних ділянок виявила різні захворювання.

        Служба в Збройних Силах України є почесним обов’язком кожного громадянина нашої держави. Вона у порівнянні з іншими видами соціально-значущої практики, характеризується високою динамічністю, великою фізичною і психічною напруженістю, швидкою зміною видів діяльності. Особливість військової служби полягає в суворій регламентації, чіткій організації, високій дисципліни, що базується на вимогах статутів та наказів. З метою успішної підготовки допризовної молоді до служби в Збройних Силах України і, зокрема, швидкого їх входження в умови військової діяльності на початковому етапі, в школах, гімназіях, ліцеях, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладах введений обов’язковий предмет – фізичне виховання.

        У системі фізичного виховання допризовної молоді особливе місце займає фізична підготовка. Рівень розвитку її компонентів -  сили, швидкості, витривалості, гнучкості позитивно впливає на фізичне та психічне здоров’я молодого покоління. Фізична підготовка – один з найважливіших параметрів, який характеризує стан фізичних якостей і здоров’я людини. За останнє десятиліття в Україні склалась критична ситуація відносно функціонального стану допризовної молоді. Дані призовної комісії військових комісаріатів свідчать про те, що для служби в Збройних Силах України не придатний кожен п’ятий допризовник. Роль фізичного виховання та основних форм спрямованих на прищеплення фізичної культури є надзвичайно важливою. Технічний прогрес, стрімкий розвиток науки й зростання кількості нової інформації, роблять навчальний процес молодої людини дедалі більш інтенсивним, напруженим. Відповідно зростає значення фізичної культури як засобу оптимізації режиму життя, активного відпочинку, збереження та підвищення працездатності юнаків протягом всього періоду підготовки до служби. Поруч із засобами фізичної культури забезпечується загальна і спеціальна фізична підготовка з урахуванням реальних умов служби майбутнього захисника України.

        Таким чином, для підвищення готовності молоді до опанування найважливіших військових спеціальностей вимагається фізична підготовка вже в умовах навчання юнаків в закладах освіти різних типів. Крім цього, потрібно завчасно відбирати молодь з певним розвитком фізичних якостей і фізичної підготовленості у визначенні військової спеціальності.

        Фізична підготовка юнаків допризовного віку вимагає, насамперед розробок педагогічних умов, які дозволяють ефективно виховувати фізичні якості в процесі навчальних занять.

        Зміст цих умов складають три основні положення:

3

1. При вихованні фізичних якостей слід, перш за все, забезпечити комплексність і відповідну послідовність виконання вправ вибіркового спрямування.

2. Фізичні вправи вибіркового спрямування повинні виконуватися за визначений час, із певною інтенсивністю.

3.Між виконанням фізичних вправ установлюються інтервали відпочинку, які сприяють відновленню організму після навантажень.

Комплексність виконання фізичних вправ забезпечує, перш за все, належний рівень всебічної фізичної підготовки, сприяє підвищенню позитивних емоцій.

Такий підхід передбачає проведення занять з фізичної підготовки з використанням програмного матеріалу в процесі навчання бігу, стрибкам, метанням і т.д.

        Час виконання вправ визначається, перш за все, тим, які фізичні здібності необхідно розвивати у відповідності до навчальної програми і завдань конкретного уроку. Так, при розвитку швидкості вправи виконуються з максимальною інтенсивністю протягом 12-15 сек. Дані здібності в юнаків допризовного віку ефективно можуть виховуватися тільки при виконанні короткочасних навантажень з максимальною інтенсивністю.

Силові здібності вимагають дещо іншого часу при їх виконанні. Вправи виконуються у швидкому або середньому темпі з малими та середніми навантаженнями, які становлять 20-40 % від максимальних зусиль.

При вдосконаленні спритності або навчанні техніки рухів виконуються, як правило, першими в два етапи:

• перший етап характеризується просторовою точністю і координацією рухів, коли швидкість виконання не має значення;
• другий етап відрізняється просторовою точністю та координацією рухів, які виконуються з максимальною точністю за найкоротший час.

При вихованні витривалості використовуються ігрові вправи, які виконуються човниковим способом з короткими інтервалами відпочинку. Крім цього, використовуються вправи у вигляді бігу від 500 до 800 метрів із середньою  інтенсивністю.

При вихованні рухливості в суглобах – тривалість виконання вправ залежить від того, на які суглоби буде спрямована педагогічна дія. У процесі виконання вправ фізичні навантаження диференціюються таким чином: плечові суглоби-20-30 разів, кульшовий суглоб-15-25 разів, поперековий суглоб-25-30 разів.

Швидкісно-силові можливості удосконалюються проявом максимальної сили в короткий проміжок часу, що вимагає виконання таких вправ, як стрибок  в

4

 довжину або метання гранати.

Інтервали відпочинку відпочинку і їх характер після виконання фізичних вправ, які вимагали прояви різних фізичних здібностей, визначається функціональними можливостями молодого організму.

У процесі фізичної підготовки методом виховання вольових якостей молоді і послідовне формування їх компонентів досягається за рахунок поступового ускладнення вправ, подолання труднощів і перепон при їх виконанні. При цьому необхідно відзначити, що такі компоненти волі, як рішучість, сміливість, витримка досить добре формуються у юнаків у тому випадку, коли вони знаходяться в колективі ровесників, що дозволяє ефективно застосовувати методи колективної дії на окремих учнів в процесі змагань між відділеннями. При формуванні цих якостей у хлопців 16-18 років конкретизується мета фізичної підготовки, застосовуються різні засоби, форми і методи проведення занять, що підвищувало їх емоційну забарвленість, дотримується принцип доступності на основі розробленої навчальної програми.

        Важливою складовою частиною фізичної підготовки допризовної молоді є навики та вміння виконувати наступні вправи:

• підтягування на перекладині;
• біг на 100 м;
• крос на 3000м;
• метання гранати;
• марш-кидок на 5000м;
• човниковий біг 10*10м;
• комплексна силова вправа.

        Вимоги до фізичної підготовки юнаків допризовного віку, а також врахування біологічних та психологічних особливостей цієї вікової групи визначають наступні особливості методики занять з фізичного виховання:

     1. Груповий та індивідуальний методи організації учнів випускних класів, під час розв’язання освітніх завдань і фронтальний, позмінний та індивідуальний методи – при роботі над спеціальним розвитком рухових якостей. Це дає можливість забезпечити високий рівень фізичної підготовки, поєднати навчання сучасної техніки рухів з цілеспрямованим тренуванням для розвитку рухових якостей, щоб успішно складати учбові та навчальні нормативи.

     2. Роздільне проведення занять для юнаків і дівчат. Така організація навчальної роботи визначається відмінністю в їх анатомо-фізіологічних та психологічних особливостях. Так в 17 років зріст юнаків більший, ніж у дівчат в середньому на 10 см, життєва ємність легень(ЖЄЛ) – на 1000 см, а сила – в 2 -2,5 раза і т.д. Різними є їх схильності в руховій діяльності: в юнаків переважає

5

Інтерес до атлетизму і витривалості, у дівчат – до пластичних рухів.

     3. Широке використання змагального методу, що визначається досить високим рівнем фізичного розвитку, який наближається до даних дорослої людини, прагнення до фізичної досконалості. Змагальний метод застосовується у вигляді  ”прикидок” з окремих видів рухів на техніку і на результат контрольних перевірок, а також внутрішкільних спортивних змагань. Змагання як частина навчального процесу є могутнім стимулом безперервного фізичного вдосконалення і дають можливість своєчасно викривати недоліки в технічній, тактичній, фізичній і вольовій підготовленості. Якщо змагання організовані правильно, вони сприяють формуванню колективізму, почуття гордості за свій клас і свою школу та інші вольові якості.

     4. Подальше поглиблення знань про значення фізичних вправ та інших засобів фізичного виховання для систематичного використання їх в режимі дня. Таке поглиблення знань можливе завдяки загальному освітньому рівню старшокласників та нагромадженому досвіду.

        Учитель в старших класах ,забезпечуючи загальну організацію педагогічного процесу та його методичну спрямованість, широко використовує актив груповодів, поділяє клас на декілька підгруп, деталі більше індивідуалізує і, в окремих випадках, спеціалізує навчання, враховуючи при цьому схильності, що себе виправдали, фізичні дані та загальний рівень знань учнів старших класів.

        Висновки

     Фізична культура – частина загальної культури особистості, одна з сфер соціальної діяльності, спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних здібностей молодої людини. Фізичне виховання молоді сприймається як невід’ємна найважливіша частина загального виховання допризовної молоді України. Очевидною є величезна роль, яку відіграє фізкультура, спорт і фізичне виховання у людському житті, житті суспільства і цілої країни.

     Підготовка ло служби в Збройних Силах  - це дуже складна і цілеспрямована діяльність. В ній тісно взаємопов’язані процеси навчання і виховання. Готовність до військової служби, в кінцевому варіанті, є результати їх впливу на особистість юнака. Аналіз науково – методичної літератури показує, що фізична підготовка є важливою складовою частиною підготовки молоді до служби в Збройних Силах України.

 

 

 

 

Список використаних джерел

     1. Волков Л.В. Методика виховання фізичних здібностей учнів.- К.: Рад. школа, 1989.-102с.

6

     2. Глушко Г., Іванов В. Організація та методика розвитку рухових якостей учнів допризовного віку // Фізичне виховання в школі. – 2000 - №3.

     3. Антропова М.В. Фізіолого – гігієнічні аспекти навчального навантаження старшокласників // Збірник наукових праць.-М.: Педагогіка, 1986,-187с.

     4.Бака М.М. Готовий до захисту Батьківщини // Фізична підготовка допризовника. – М.: Фізкультура і спорт, 1987.- С.221

     5. Сембрат С. В., Волков Л.В. Фізична підготовка школярів: особливості розвитку фізичних здібностей дітей старшого шкільного віку.-К.: Знання України, 2003.-31с.

 

Керівник__________              Деменков Д. В. старший викладач кафедри теорії і                   методики змісту освіти   

Слухач ____________           Артюх О. А.

Дата ________