"Особливості перев’язки ран при пораненні різних частин тіла"

Особливості перев’язки ран при пораненні різних частин тіла

Перев’язка (перев’язування, англ. dressing change) — медична маніпуляція загалом неінвазивна, із зміни уже попередньо накладеної пов’язки. Для перев’язування застосовують відповідні медичні вироби: наприклад, медичні рукавички, ниркоподібні лотки, хірургічний стіл та лампа, марлеві бинти, марлеві серветки, різні розчини антисептиків та лікувальних речовин, інколи вату), хірургічний інструментарій (ножиці, корнцанг, пінцет).

Основні етапи виконання перев’язування передбачають: антисептична медична обробка рук (добре вимити руки з милом; якщо немає можливості, ретельно протерти вологою серветкою з антибактеріальними властивостями); підготувати усе необхідне для перев’язування; застосуйте засоби індивідуального захисту — одягніть медичні рукавички; зняти (розрізати, відмочити антисептиком) попередню пов’язку, щоб відкрити ушкоджену чи травмовану ділянку; огляд ділянки поранення; краї рани обробити антисептиком (наприклад, спиртовий р-н йоду); рану обробити відповідним антисептиком (наприклад, р-н хлоргексидину); виконати необхідні лікувально-діагностичні маніпуляції; накласти стерильну пов’язку, зафіксувати її.

Види та правила накладання пов’язок на різні частини тіла Пов’язки використовують для закріплення перев’язувального матеріалу, тиску на яку-небудь частину тіла — в основному з метою зупинки кровотечі, попередження набряку тканин або утримання кінцівки або іншої частини тіла в нерухомому стані, попередження вторинного інфікування ранової поверхні, захист її від несприятливого впливу довкілля. Класифікують за різними параметрами: 1 .За тривалістю застосування (тимчасові, постійні). 2. За призначенням: закріплюючі (зміцнювальні) (пластирні, клейові, бинтові), тиснучі (давлячі, тугі) та знерухомлюючі (іммобілізуючі) (шинні, гіпсові). 3. За способом закріплення перев’язувального матеріалу: наклейки; пластирні; бинтові (марлевий, сітчастий, трубчасто-сітчастий, тканинний бинт); косинкові (марля або тканина у формі косинки); пращевидні; Т-подібні. 4. За властивостями матеріалів (м’які або жорсткі). 5. За способом накладання: кругові; спіралеподібні; перехрещуються; колосоподібні та ін.

Найпростіші пов’язки повинен вміти накладати кожен. Існує безліч різних варіантів пов’язок, їх накладення вимагає певних навичок, так як неправильно зроблена пов’язка скоро слабшає, сповзає, порушує кровообіг, викликає біль. Щоб навчитися добре накладати бинтові пов’язки, потрібно запам’ятати правила їх накладення і оволодіти нескладними практичними навичками: 1. Пов’язку накладають зі стерильного матеріалу. 2. Постраждалий / постраждала при накладенні пов’язки повинен / повинна лежати чи сидіти у зручній для нього позі, а рятувальник розташовується поруч так, щоб бачити обличчя хворого / хворої (слідкувати — чи не заподіює він біль) і всю перев’язувальну поверхню. 3. Ногу бинтують в випрямленому положенні, а руку — зігнутою або напівзігнутою в лікті і злегка відведеній від тулуба.

4. Вільний кінець бинта беруть в ліву руку, а скачану його частину в праву Розкочують бинт навколо кінцівки, тулуба або голови в напрямку зліва направо (по ходу годинникової стрілки), прихопивши першими двома оборотами (турами) кінець бинта і притримуючи кожен тур вільною лівою рукою. 5.Для перев’язки звичайно використовують упакований стерильний бинт. Зручно користуватися для перев’язки індивідуальним перев’язочним пакетом, який містить і стерильну ватно-марлеву подушечку, і бинт для її закріплення.

6. Пов’язка повинна повністю закривати пошкоджену ділянку тіла (рану, виразку і т. п.), щоб запобігти потраплянню мікробів, захистити від подальшої травматизації, забезпечити дію нанесених на неї лікарських препаратів. 7. При накладенні дотримуються правил компресії — зона бинтування не повинна бліднути або синіти, втрачати чутливість. 8. Техніка накладення пов’язки на будь-яку ділянку тіла повинна забезпечувати можливість вільно рухатися, не викликати незручностей. не завдавати постраждалому (хворому) зайвого болю. 9. Правильно накладена пов’язка повинна виглядати акуратно, естетично, по можливості не спотворювати контури кінцівки, голови або тулуба.

Використання пов’язок при пораненні різних частин тіла Пластирні пов’язки застосовують для фіксації стерильної пов’язки або пов’язки з ліками на рані. Вузькі смужки пластиру накладають поверх перев’язувального матеріалу. Широко поширений такий різновид пластирної пов’язки, як пов’язка з бактерицидним пластиром, що використовується при невеликих ранах, саднах, опіках і т. п.

Косинкову пов’язку використовують для утримання перев’язувального матеріалу або підвішування пошкодженої руки. У першому випадку, наприклад при накладенні пов’язки на кисть, розстеляють косинку, кладуть поверх неї пошкоджену кисть таким чином, щоб можна було загорнути на тильну поверхню один з кінців, а потім два інших кінця зав’язують. Кінець косинки, що залишився від вертають і, якщо потрібно, злегка підтягують в напрямку до передпліччя. Аналогічним чином накладають косинкову пов’язку на стопу.

У разі підвішування пошкодженої руки на косинці в розпрямлену косинку укладають руку, один кінець косинки проводять між тулубом і рукою, а інший виводять на напліччя цієї ж руки Обидва кінці зав’язують (бажано розташувати вузол не на шиї), після чого вільний кінець косинки обертають навколо ліктя і фіксують на передній поверхні пов’язки за допомогою шпильки. Для доброї косинкової пов’язки треба мати косинку з бічними сторонами не менше 100 см. Пластові хустки мають менший розмір, але в екстремальних випадках можна використати і їх.

Сітчасті пов’язки  відрізняються від бинтової тим, що довго і надійно утримуються на будь-якій ділянці тіла, у тому числі на голові, суглобах або тулубі. При використанні цих пов’язок значно скорочується витрата перев’язувальних матеріалів. Такі пов’язки дуже зручні для накладення на один або кілька пальців, на інші частини тіла. Випускається сітчастий бинт кількох розмірів (з номером від 1 до 7). Важливо правильно вибрати його, оскільки бинт маленького розміру буде сильно здавлювати тканини, а бинт надмірно великого розміру буде сповзати, не фіксуючи накладений перев’язувальний матеріал.

Пращеподібна пов’язка ( накладається на ніс або підборіддя, а також на все обличчя. Ширина пов’язки повинна бути достатньою, щоб вона могла закрити відповідну пошкоджену частину обличчя або все обличчя. Довжина пов’язки повинна становити близько півтора кіл голови. Кругова пов'язка — найпростіша бинтова пов’язка. Вона застосовується для закриття невеликої ділянки тіла, наприклад очей, вуха, лоба, але найбільш зручна на шиї, плечі, зап’ясті. При цій пов’язці кожний наступний тур бинта накладається на попередній (аналогічно першим турам інших пов’язок).

Спіралеподібна пов'язка накладається в напрямку від периферії до центру ніби по спіралі, при цьому кожен наступний оберт частково повинен прикривати попередній, закріплюючи його. Для частин тіла, що мають велику довжину (наприклад, руки, ноги), для більш рівного лягання бинта, може застосовуватися так звана спіралеподібна пов’язка з перегинам.

Спіралеподібну пов’язку на один палець починають виконувати із зап’ястка. Після закріплювальних ходів бинт переносять на першу (нігтьову) фалангу пальця тильною стороною долоні і звідти починають спіральне прибинтовувати палець до основи. Після цього бинт знову переносять на зап’ясток, де і закріплюють. Вісімкоподібна пов’язка найчастіше застосовується на суглобах (плечовому, ліктьовому, колінному, гомілковостопному), наприклад при ушкодженнях зв’язок, випоті в суглобі.

Колосоподібна пов’язка застосовується для «незручних місць»: плечового суглоба, верхньої частини плеча та стегна, сідниць. Черепашача пов’язка накладається на великі суглоби (коліно, лікоть, п’ятку). Вона є дуже зручною, не обмежує рухів у цих суглобах і при цьому не зсувається.

Хрестоподібна пов'язка накладається на груди. Хрестоподібну пов’язку (іл. починають накладати знизу, спірально піднімаючись угору. Пов'язка «очіпок». Крім пращоподібних пов’язок на голову накладається пов’язка «очіпок». Її накладають у випадку рани волосистої частини голови і закріплюють стрічкою бинта за нижню щелепу.

Тиснучі пов’язки найчастіше використовують для тимчасової зупинки кровотечі з рани. Їх застосовують також для зменшення крововиливу в порожнині суглобів і навколишні тканини. Зазвичай на рану накладають щільний ватно-марлевий валик і туго прибинтовують його. Слід пам’ятати про те, що туге бинтування деяких ділянок тіла, де проходять судини, наприклад в підколінній ямці, сприяє їх стисненню, що може призводити до дуже тяжких наслідків (аж до гангрени кінцівки).