Останній урок в11 класі

ОСТАННІЙ УРОК В 11 КЛАСІ

 

Останній урок в 11 класі

Класний керівник:   

  Дорогі мої діти!

         Ось і настав той довгожданий хвилюючий момент. Сьогодні у стінах нашої школи для вас востаннє продзвенів шкільний дзвінок. Він сповістив, що ви вже не будете поспішати рано-вранці до школи, не стоятимете більше біля дошки, не писатимете контрольні роботи і не виконуватимете домашні завдання, не братимете участі в олімпіадах… Ми з вами підійшли до кінцевої зупинки - «Дитинство». Далі ви прямуєте самостійно, тому що стали зовсім дорослими, а я залишаюся, і мені дуже шкода з вами розставатися.

         Але сьогодні, користуючись правом класного керівника, я проведу для вас останній урок у стінах нашого класу. На цьому уроці вас чекають різні сюрпризи. То ж давайте повернемося в минуле і згадаємо «Як це було?»

Скажіть:                                                                                                    

 Що ви відчували сьогодні, збираючись до школи?

 А що ви відчували тоді, 11 років тому? Пам’ятаєте?

 Ви пам’ятаєте свою першу вчительку?

 А свого першого сусіда по парті?

 Яку першу оцінку отримали, пам’ятаєте?

 Так може треба хоч ненадовго повернутися в країну «Дитинства»?

Класний керівник:     Ваші шкільні роки почалися з першого класу

І разом з Світланою Миколаївною та Галиною Миколаївною ви заявили про себе як про мешканців, що прийшли у школу з серйозними намірами. Із зацікавленням і страхом (звичайно не всі) ви заходили в клас. З великою увагою стежили за кожним порухом учителя, щоб все запам’ятати, а коли приходили додому, то з повагою і любов’ю говорили батькам про ваших перших наставниць

  Слово надається першим учителям:

1.     Волею долі склалося так,
Що у житті довелось нам зустрітись.
Може, це вірний майбутнього знак,
Може, це вибрик, та треба змиритись.
Вірно ішли ви по цьому шляху
До юних років від самого дитинства
І не найгірший цей шлях, вам скажу,
Тож, не втрачайте свого оптимізму!
Не розгубіть чистоти своїх душ,
Як там життя б не закрутило,
Посеред буранів й негаданих стуж
Кожного з вас я б захистила…
Волею долі склалося так,
Що треба прощатися з вами назавжди.
Вірно ідіть у доросле життя,
Несіть своє світло, несіть свою правду!

Класний керівник:     Та минуло 4 роки і в травні 2011 року для вас не дзвінок пролунав, а ударив дзвін. Ви залишали першу шкільну колиску і переходили на шкільні карусел іШкола другого ступеня зустріла вас рівнянням з багатьма невідомими.

 І найпершим невідомим для вас було що? (слово  одинадцятикласників)

Класний керівник:     Сьогодні ви лише посміхаєтеся своїм страхам. Вчителі стали для вас рідними, навіть ті , які працювали з вами семестр, рік…- не важливо скільки – залишили  у ваших серцях слід.

Школа – це книга-довідник, де завжди можна знайти відповідь на будь-яке запитання. Ось і я вирішила запропонувати вам вікторину, а ви постарайтеся відповісти.

Вікторина

1.     У яку сторону відчиняються двері у кабінет директора?  

2.     Скільки вікон у шкільній їдальні?

3.     Скільки букв у прізвищі вашого класного керівника? ()

4.     Коли збудована  школа? (.)

5.     Хто наймолодший у класі? ()

7.     Скільки учнів живуть по вулиці Прокоф’єва ( 3 )

8.     Скільки учнів у класі по-батькові Володимирович (), Сергійович ()

9.     Назвіть точну кількість вчителів у нашій школі

10.                       Який номер телефону у школі ( )

11.                       Скільки парт в кабінеті біології?

12.                       Якою фразою завжди починався урок історії?

 

Класний керівник:    

 З самого народження і по цей день найкращими помічниками були і є ваші батьки, які хвилювалися за всі невдачі, раділи вашим перемогам і зараз готові у всьому вам допомогти.

Шановні батьки! Я говорю вам своє вчительське спасибі за ваших дітей! Вони вміють себе поводити, вони виховані, а найголовніше -  вони добрі і відкриті. У цьому ваша заслуга. Я вам дуже вдячна, що всі роки навчання ми з вами були однодумцями, що ви завжди відгукувались на мої прохання. Напевно, тому з вашими дітьми не було проблем. Спасибі вам велике!

Класний керівник:     У кожної людини є будинок – не просто житло з дахом над головою, а місце, де його люблять і чекають, розуміють і сприймають таким, який він є, де тепло і затишок. Починаючи з 5 класу ми будували наш дім, де всі будуть жити як у казці, - щасливо, в любові і злагоді. Кожний з нас поклав свою цеглинку в будівництво нашого будинку. За цей період будівництва ми встигли подружитися, звикнути один до одного. І ось в 11 класі ми збудували наш будинок із будівельного матеріалу з особливими властивостями: доброти, розуміння, взаємодопомоги, терпіння, такту, гумору…

Всі ми – будівники: діти, батьки, класний керівник. Ми – дружній клас, в якому 25 учнів. А дружній клас – це коли 25 Я зливаються в одне «ми», як струмочки зливаються в одну річку. Кожен з нас - це унікальна, неповторна особистість, одна єдина у своєму роді. Тому ми намагаємося дбайливо, з любов’ю і повагою відноситися до себе і до оточуючих, приймати себе й інших такими, які ми є.

Нашому будинку не вистачає декілька цеглинок, щоб закінчити будівництво. То ж давайте сьогодні завершимо наше будівництво.

   Цеглинка мудрості

         Право закласти цеглинку мудрості надається батькам.

Шановні батьки! Поясніть своїм дітям, що таке «Дім». Придумайте особисте визначення з глибоким змістом, починаючи фразу словами «Дім –це…» (Батьки пояснюють дітям, що таке дім, дають поради.)

 

 

Класний керівник:     Цеглинка розуміння

                На черзі цеглинка розуміння. Розуміти – значить з півслова чи без слів знати, що відчуває і хоче сказати співбесідник.

                      Цеглинка      взаємодопомоги

Ідеально розуміючою парою, котра діє злагоджено і швидко, можна вважати руки людини.

                        Цеглинка спогадів  (Презентація)

Класний керівник пропонує переглянути презентацію минулих років, щоб пригадати всіх учнів, котрі раніше учились в класі. (По закінченню класний керівник прикріплює на дошці «цеглинку» спогадів).

Класний керівник:     Дах побажань

         Я запрошую вас, юне покоління, відповісти на запитання «Що я хочу побажати однокласникам, батькам, першим вчителям, класному керівнику в цей останній шкільний день?» (Виступ випускників).

Класний керівник:     Ось ми і звели наш будинок.

Класний керівник: всім випускникам 2018 р. надати статус "Ветеран навчання".

Класний керівник:     Наш урок наближається до кінця і я хочу вручити вам наказ-заповідь:

Життя – це можливість. Користуйся нею.

Життя – це краса. Захоплюйся нею.

Життя – це мрія. Здійсни її.

Життя – це виклик. Прийми його.

Життя – це обов’язок. Виконай його.

Життя – це гра. Стань гравцем.

Життя – це любов. Насолоджуйся повністю.

Життя – це тайна. Пізнай її.

Життя – це пісня. Доспівай її до кінця.

Життя – це боротьба. Стань борцем.

Життя – це безодня невідомого. Іди в неї без страху.

Життя – це успіх. Шукай його завжди.

Життя – це чудо. Не руйнуй його!

Це твоє життя. Борись за нього!

Клятва випускників

           Я, випускник КУ СЗОШ №6 клянусь продовжити освіту, бути чесним і справедливим, не заплямувати звання випускника 2018 року. Якщо я порушу цю клятву, то нехай:

1. - порвуться мої улюблені джинси;

2. - сядуть батарейки в моєму плеєрі;

3. - заплутаються шнурки в моїх кросівках;

4. - відваляться колеса на моїх роликах;

5. - проллється «Пепсі» на мій улюблений костюм;

6. - раптом закінчиться мій улюблений телесеріал;

7. - мені ніколи не пощастить в лотереях

8. - моя записка не дійде до адресата;

9. - не здайду коштів, щоб піти в бар;

10. - не загрузиться комп’ютер, за який я сяду працювати

 

 

 

Класний керівник:     Я запалюю свічку надії,
Щоб здійснились  всі ваші мрії!

    Я запалюю свічку чекання,
Щоб зустріли ви справжнє кохання!

     Я запалюю свічку терпіння,
Щоб з роками приходили вміння,
Щоб краса й почуття не згасали
Й один одного ви пам’ятали!

Класний керівник:     Підніміться, будь ласка, візьміться за руки.

Давайте загадаємо бажання і повіримо в те, що воно обов’язково збудеться!

Хай вам щастить!