«Ой хто, хто Миколая любить».

Свято  «Ой хто, хто Миколая любить».

Підготувала

класний керівник 5-Б класу

Терен Тетяна Василівна

(На сцені - образ Святого Миколая, вишитий рушник.

Стіл, накритий скатертиною. Входять двоє ведучих.)

 

Ведучий І: Дорогі діти, вчителі, батьки! Сьогодні 18 грудня. А  завтра  наші рідні, батьки, дідусі та бабусі святкуватимуть релігійне свято - Святого Миколая.

 Ведучий II: Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костянтина і був Архієпископом у Мирах в Лівії (Мала Азія). Народився він у багатій сім'ї і зріс дуже доброю і чуйною до чужої біди дитиною.

Ведучий І: По смерті батьків він став спадкоємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним та калікам. Як щедрий Бог із небес, він часто заходив до мешкання багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх чим міг.  

Ведучий І: Після смерті його було визнано Святим, а мощі в 1087 році перенесено у місто Бар, що в Італії, де їх було перезахоронено. І от з того часу кожен рік 19 грудня ми маємо улюблене всіма свято.

У народних переказах та легендах Святий Миколай боронить людей від стихійного лиха, а найбільше - на воді. Миколай - Чудотворець допомагає людям і на землі.

 Ведучий II: Зимової ночі перед 19 грудня Святий Миколай опускається на срібній колісниці з неба на землю. Він заходить до хати і розкладає під подушку свої чудові небесні гостинці. Правда, збитошникам Святий Миколай дарує хіба що прегарного прутика, бо з неба він бачить кожного з нас і добре знає, хто чемний, а хто й недуже.

 Ведучий І: Все затихло надворі

                    Сяють зорі угорі

                    Всі чекають-виглядають

                     Чудотворця Миколая.

Ведучий II: Однак все встигнути один він не може, йому повсякчас допомагають добрі Ангели. Де лихо чи недуга, має линути молитва до Миколая Чудотворця – він і порадить і втішить.

Ведучий І: Запрошуємо всіх Вас на наше свято „Хто, хто Миколая любить".

Пісня « Запрошує в гості Святий Миколай»

Дія 1. Розмова Ангелів.    

Ангел 1: Христос ся рождає!

              Де з молоком тече дорога

              Де безліч зір, де царства Бога

              Я звідти йду і вість веселу

              Ми  принесли  в вашу оселю.

              Ще хвилька, діти,  і між вами

              тут стане Миколай Святий

              він щирим серцем і дарами

              опиниться в оселі цій.

Ангел 2: Ніч розкрила темні крила

             Землю в темряву сповила

             Сніг засипав всі дороги,
             І поля, і перелоги.

Ангел 3: Чи то піря з подушок

               Чи то з цукру порошок

              Так паде-паде згори

              На поля і на луги.

Ангел 1: Ні,то Миколай святий

               Сипле з неба для дітей

              Свій білесенький сніжок.
Ангел  3: Ані сліду не видати,
             Ні стежиночки до хати.
Ангел  4: Як же Миколай святий
                Знайде стежку до дітей?
Вітер (вбігає з мітлою):  Не турбуйтесь, слуги Божі!
Вітер радо вам поможе.
Гляньте, ось метлу я маю,
Всі шляхи позамітаю,
Брами всі повідчиняю
Я святому Миколаю.
(Замітає шляхи, ангели присвічують).
Ангел 5:  О, спасибі, Вітер-брате!
Гарно вмієшь замітати.
Може б, ти ще допоміг,
Щоб світити місяць міг?
В темну ніч їзда тривожна,
Заблудити легко можна....

Вітер: Добре! Я під небо злину,
Сіру плаху з нього скину.
Вийде місяць з-поза хмар,
Ясний витягне ліхтар,
І усі шляхи осяє
Пресвятому Миколаю!
(Замітаючи сніг, виходить за лаштунки, за хвилю сцена стає освітленою. )
Ангел 1. Гляньте, місяць в небі світить!
Ангел 3: Вже чекають чемні діти
                 На святого Миколая.
Ангел 2:   Ми йому на зустріч йдем.
                  В кожну хату заведем.
(Ангели виходять, з протилежного боку виходить чортик і хухає на пальці рук, робить зігріваючі рухи. )
Чортик :Ой, холодна тут зима –
В пеклі ж холоду нема,
Вибиравсь я, наче вліті!
В пеклі – жар, зима – на світі.
Я без шапки, без кожуха,
Відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати,
Поки всунусь десь до хати,
Де живуть погані діти,
Треба ж кості розігріти!
( Чути завивання вітру, виходить вітер..)
Вітер:   Хто ти будеш?
Чортик:   Друг я твій!
Перемерз я – розігрій!
Вітер:   О, чортів я розумію!
Зараз я й тебе зогрію...
(вітер з мітлою женеться за Чортиком, той втікає, вибігає з залу..)
Дія 2  Сценка чортів.  Два чортики вбігають в зал.

Чорт 1: І куди це я попав і чого б це?

Чорт 2:  Чого ? Чого? Макітра в тебе,а не голова.

Чорт 1: Згадав! Ми маємо побрикати по Землі і наробити збитків !

Чорт 2:  Незабаром свято Святого Миколая , то треба так  зробити, щоб всі стали нечемними і ніхто з них не отримав подарунків.

Чорт 1: (ходить по залу, звертається до дітей)Та кого я тут бачу! Оце несподіванка! Слухай! А ти мені вже цілий рік подобаєшся . ходи зі мною до пекла! Підеш? Ні? Чому? Я – най симпатичніший зі всіх чортві. Животик,як кавунчик,ніхто такого немає.

Чорт 2:  В нас в пеклі добре живеться! Чесно! Ми всі бігаємо брудні. Тут не треба ані вчитися,ані до школи ходити. Ходіть зі мною,я з вас таких гарних чортиків зроблю!

Чорт 1:  Як ся маєте,пани-братці?  Ха-ха-ха! Ви всі хочете до неба? А вас там не треба. Таких як ви треба вчити, і гарні різочки вручити.

Чорт 2:  Чи є тут такі дітки,що робили збитки?

Чорт 1: (показує пальцем) Ти – домашнє не зробив,а контрольну –списав! Бачите,чи я не правий? Де? І Миколай до вас не прийде! Ха- ха – ха!

( Виходять Ангели. Чорти відразу знічуються, засмучуються,хочуть сховатися …і втікають з залу)

Дія 3. Ангели.(з’являються два ангели,один несе тоненьку книжку, другий товсту)

Ангел  1:  Ох і втомився я!  Ця книжка така важка,що крила опадають!

Ангел  2:  Так, деякі діти до останнього дня писали листи Миколая. Всі пишуть,що чемні,але чи це справді так?

Ангел  1:  Ми ходимо поміж вами і перевіряємо,чи ви справді були чемні і все пишемо до книжки. До однієї-чемних дітей, до іншої-збиточних.

Ангел  2:   В одній добрі справи (показує тоненьку книжечку) . А в тій - гріхи і всякі збитки (показує товсту книжку)

Ангел  1:  То я гріхи нощу?  Недарма моя ноша така важка,що я вже двічі з неба впав. Але щось тут не так. Не може бути,щоб українські діти були такі нечемні . Читає ( реєстр  чемних дітей ),що ж ти наплутав! Дивися,скільки в нас  чемних дітей – ось вони чекають Миколая, а нечемних  - зовсім мало!

Ангел  2:  Як це я переплутав!

Ангел  1:  Бо ти хоч і Ангел,треба тобі окуляри!

Ангел  2:  (одягає окуляри) О! Тепер я добре бачу!

Ангел  1:  А за те,що переплутав, мусиш нести оцю товсту книжку ( передає другому Ангелу)

Ангел  2:  Добре вже, добре, понесу я добрі справи. Ходім закінчувати свою роботу, подарунки пакувати.

Дія 4. Лист до Святого Миколая.

Ведучий І: Діти напередодні свята пишуть листи до Святого Миколая, моляться до нього. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик.

 Ведучий II: . Цей прутик є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися. Діти так чекають подарунків і вірять у прихід Святого Миколая, навіть пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і кладуть їх на вікно.

(виходять діти на сцену з листом і по черзі читають)

Лист до Святого Миколая.

Хлопчик: Святий Миколаю!
Я тебе чекаю!
Може, знати б ти хотів,
Що собі бажаю
На Різдво в дарунок?
Навантажуй клунок.
Дівчинка: Перш за все хотіла б лялю,
Найпишнішу в світі кралю.
Потім зайчика м”якого –
Сам вже вибери якого.
Ще хотіла б я коня,
Ще також хотіла б качку,
Гуску, котика й собачку.

Дівчинка: Принеси цікаву книжку
Про кота, або про мишку,
Про таких, як я, дівчаток,
І з малюнком на початок.
Ще б хотіла черевички
Гарну блузку, дві спіднички,
На голівку – синю стрічку,
А найбільш – малу сестричку.
Щоб її я доглядала,
По годинах годувала

І у возику возила,
І ходить маленьку вчила....

Хлопчик: Любий Отче Миколаю!
Я, звичайно, добре знаю,
Що цей список – аж задовгий,
Але ж Ти – незмірно добрий....
Принеси мені гостинців,
Скільки вміститься в торбинці:
Ані мало, ні багато –
Так, як скажуть мама й тато.

Дівчинка: Я ляльок багато маю,
Але прошу Миколая,
Щоб приніс мені новеньку,
Кучеряву і гарненьку.
Хлопчик: Написав я Миколайку,

щоб приніс він  Лілі ляльку

А для братчика-машинку

Всім-цукерки,мандаринки.

Дівчинка: Але що це? Що я бачу?
Чому наш Володя плаче?

Хлопчик: Мені сумно, як згадаю
Бліду дівчинку з трамваю.
В неї дуже хворі ніжки
І вона не ходить пішки.
Я не хочу ні машинок,
Ні солодких мандаринок.
Я прошу у Миколая:
Хай ту дівчинку знайде
І на ніжки підведе.
Дівчинка: Я також собі згадала,
Як цукерки купувала...
Біля нас живе бабуся,
Що просити хліба мусить,
Бо не може вже ходити,
І ніхто у цілім світі
Про старесеньку не дбає
І нічим не помагає.
Прошу я у Миколая -
Хай про неї він згадає.
Все, що він мені готує, -
Хай бабусі подарує.

Хлопчик: Я у Бога завжди прошу
Не цукерок і не грошей,
А здоров'я мамі й тату,
Миру, щастя в нашу хату,
Миру, щастя всій родині,
Усій нашій Україні.

Дівчинка: Гей, напишемо листа до раю:
"Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!"
А підпишемо: Хлопці й дівчатка.

Пісня «Миколай мандрує світом.»

Дія 5. Пекло.  (Великий екран. Антипко сидить перед екраном ногами на столі і храпить.)

Старший чорт: (входить)Антипку!

Антипко:  (хропе)

Старший чорт: (грізно) Антипку!

Антипко:  (хропе голосніше)

Старший чорт:  Антипку, ти ледащо рогате!

Антипко:  (зривається)Га!Що сталося?

Старший чорт: Це я тебе питаю, що сталося. Я посадив тебе тут,щоб ти підглядав що роблять на Землі українські діти - а ти хропеш!

Антипко:   а…..я не спав!

Старший чорт: Я тобі за такі слова роги поламаю! Хропів,аж пекло ходором ходило. І що роблять діти?

Антипко:  О! Я все знаю!(хитро)Вони дуже чемні,сидять перед телевізорами і навіть не ворохаються, а ще в комп’ютерні ігри  про чортів грають.

Старший чорт:  Що ти ще підглянув?

Антипко:  (збентежено)О…Багато всякого бачив!

Правду кажу..все бачив. До школи ходити не хочуть,кажуть там грип…і мови  української не знають.

Старший чорт: (грізно)І ти кажеш-все бачив?

Антипко:  (плаксиво відступає назад)бачив…бачив

Старший чорт: (хапає його за вухо,розмахуючи перед лицем листом)І ти смієш мені казати,що все бачив? Коли нічого не знаєш про цього листа?Подивися що вони  тут намазали.

Антипко:  (виривається,хапається за вухо) Ай! Моє вухо!   Ні, то не вони писали..вони не могли

Старший чорт:  Як не вони писали? Чорти цього листа в Ангела вкрали . А то б заніс його просто до неба. На,понюхай чим пахне.  (простягає листа)

Антипко:  А-а-а-ап-чих! Та цей лист пахне українською мовою!

Старший чорт: Цікаво, де діти її навчилися,коли ти кажеш, що вони до школи не ходять!

Антипко:  Я ….я  взагалі… нічого не кажу!

Старший чорт: Ну а що ти можеш мені сказати?

В листі хоч би одна помилка « Я у Бога завжди прошу -не цукерок і не грошей,а  здоров'я  мамі  й тату,  миру, щастя в нашу хату, миру, щастя всій родині, усій нашій Україні.» (кашляє) Тьху! Чуєш, Антипку? Зараз же мені на Землю,дітей намовляти

Антипко:  Коли я не знаю, як це робити?

Старший чорт:  А як хропіти знаєш? Геть мені звідси, бо хвоста відірву….

Антипко:    Що ж тепер мені робити?

Так болять мене копита,

Ледве вже волочу їх

Всім чортам старим на сміх.

У старих чортів робота

Гарна, легка,безтурботна.

Дав горілки –і готово:

Зразу ж хлопці гонорові

Посваряться і поб’ються ,

А чорти собі сміються.

Ну а я, Антипко  бідний,

Аби стати чортом гідним,

Цілий день з дітьми  гасаю

І на збитки намовляю

 . Всі гріхи до книжки пишу,

Без уваги не залишу.

Тож, сваріться , любі діти,

В пеклі будете горіти!

(Антипко важко піднімається, крекче, охає і виходить.)

Ведучий I:  Так стараюся чорти,

Щоби людям допекти.

Їхня зброя гостра- гріх,

Але ви не бійтесь їх.

Не грішіть, частіш моліться,

І підуть Антипки звідси

Аж за ними закурить,

В очереті затріщить!

Ведучий II:  Слухайте! Слухайте! Дзвони дзвонять! Це Миколай Святий іде.

Голос з-за сцени:  Гей,хто живе у цьому домі? Чужі люди,чи знайомі?

Ангел 1 :  Двері хутко відчиняймо - Миколая привітаймо!

Ангел 2 :  За горами, за лісами

Їдуть-їдуть дивні сани

І викрешують копита,

Сріблом сяючим підбита,

В зоряній височині

Метеори вогняні.

Ангел 3 :  Миколай мандрує світом,

Він дарує чемним дітям

Те,про що їх світлі мрії

Тут для кожного дари є.

Не забуде він нікого:

Ні хорошого,ні злого.

Ангел 4 :