Патріотична розвага для дітей молодшого дошкільного віку "Без верби і калини нема України"

Без верби і калини нема України

Патріотична розвага для дітей молодшого дошкільного віку

Мета: формувати у дітей знання та уявлення про Батьківщину як найдорожчу і найріднішу землю; поглиблювати вміння помічати красу рідного краю, насолоджуватись піснями про державу; закріплювати елементарні знання про державні та національні символи України; збагачувати словниковий запас, удосконалювати інтонаційну виразність мовлення; заохочувати до виявлення творчості під час декламування віршів, виконання пісень, танців; сприяти позитивному емоційному розвитку вихованців; виховувати патріотизм, любов до своєї країни, гордість за свій народ, культуру.

 Музичний матеріал:  «Гімн України», «Ми є діти українські»        муз.Ж. Калюжної, сл.Н.Андрусич, В.Кленця; «Біля калиноньки» українська народна гра «Калина

Хід розваги

Ведуча. Любі діти, добрий день! Зичу сонця і пісень.

А ще, друзі, вам бажаю сил, натхнення на весь день!

Сьогодні діти будуть виступати,

Свою рідну Україну щедро прославляти.

Діти  з прапорцями забігають в зал під музику

Ведуча. Рано-рано  сонце встало, Україну привітало,

Побажало всім добра, усміхнулось до Дніпра,

Гарних діток привітало і навчало

Шанувать свою родину і любити Україну,

Бо вона у нас одна, і дорожчої нема.

Діти читають вірші:

Є багато країн на землі, в них озера, річки і долини.

Є країни великі й малі, та найкраща з усіх – Україна.

          Ми є діти українські, хлопчики й дівчатка.

Рідний край наш – Україна, красива і багата.

ПІСНЯ «Ми є діти українські» муз. Ж. Калюжної, сл..Н.Андрусич, В.Кленця

Ведуча. Щасливі ми всі українці, що народились на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть батьки, тут корінь  роду нашого українського.

І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі і хвилюємось аж до сліз, коли бачимо майоріння синьо-жовтого прапора чи слухаємо найголовнішу пісню нашої держави – гімн. Це і є державні символи, найбільші святині, що символізують державність та незалежність України.

Діти читають вірші:

Синьо-жовтий прапор маєм: синє – небо, жовте – жито;

Прапор свій оберігаєм, він – святиня, знають діти.

Наш герб – тризуб – це наша сила,

Щоб нас недоля не косила.

Лине пісня незабутня, величава, горда.

Слава нашій Україні, нашому народу.

Звучить гімн України

Ведуча. А ще є народні символи, це – віночок, калина, пісня, вишитий рушник.

Український рушник… Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас. У кожній нитці – барва райдуги. Мов у краплинах дощу, що впали на квіти і виграють під золотим промінням сонця. Стібок до стібка, нитка до нитки і на білому полотні оживає багатобарвна симфонія життя.  На рушнику – доля народу, побут, мрії і сподівання.

Ведуча.  Всі ви, діти, любите свою рідну Україну, бо це земля, де ви з’явилися на світ, де вперше побачили оце довкілля, тому потрібно робити все для того, щоби вона була красивою, квітучою, бути  справжніми патріотами своєї держави.

Дитина читає вірш:  Що таке Україна? За віконцем калина.

Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата.

Під вербою криниця, в чистім полі пшениця,

                              Серед лугу лелека і діброва далека.

Музика. Виходить дівчинка-калинка.

Ведуча. Хто ти, дівчинка маленька?

Калина. Українка молоденька.

Ведуча.  А як тебе звати?

Калина. Щоб дізнатись, як мене звати,

Треба загадку відгадати.

За хатою, у садочку у зеленому віночку,

У червоному намисті дівчинонька чепуриться.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен – смик,

Та й укине на язик.

Ведуча. Хто це, діти?

Діти.  Калина.

Ведуча. Так, правильно, це калина.

З давніх давен калина є символом нашої країни, справжня окраса української землі, наш духовний світ і спадщина. Калина – в піснях, віршах, на вишиваних сорочках, рушниках, на весільному караваї. А ще говорять, що дівчина теж красива, як червона калина.

 Своєрідним оберегом і пам’яткою про рідну землю «без калини нема України» увіковічила себе червона калина у легенді.

Було це у важкий для України час, коли татари нападали та грабували нашу країну, а народ забирали у полон: «журилась Україна, бо йшли ляхи на три шляхи, а татари на чотири, і плакало небо над молочним степом і над людьми, що нижче трав падали, плакало».

 Одна  юна дівчина на ім’я Калина збирала в лісі, неподалік своєї домівки, ягоди. Раптом серце її охололо: вона побачила верхи на конях татар. Вони йшли впевнено, відчуваючи себе господарями нашої землі. Наввипередки побігла дівчина до села через невеликий яр, щоб повідомити односельчан про небезпеку. Сміливо стали до бою козаки, та яничари порізали козаків, молодиць взяли у рабство, село спалили, а дівчині Калині відтяли голову. Краплини крові впали на землю і виріс на тому місці кущ із яскраво-червоними ягодами. В пам’ять про дівчину назвали його калиною.

 Росте червона калина повсюди у нас на Україні. Нею як символом чистоти і вірності ще здавна дівчата прикрашають весільні вінки.

Ведуча. І стоїть вона у зеленому листі, у червоному намисті.

А чому ж ти так убралась?

Калина. Бо на свято готувалась.

Я красою ніжно сяю, в хоровод дітей скликаю.

Будем пісеньку співати і гостей всіх розважати.

Хоровод «Біля калиноньки» (муз. Ю.Михайличенко).

Ведуча. Народна мудрість стверджує:  «Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я усміхається». Адже  народна гра – це мудрість, сила, радість та здоров’я. У грі – відображення реального життя, гумор, веселощі та рухова активність, що сприяють позитивним емоціям та гарному настрою. Давайте і ми зараз пограємось у гру.

Українська народна гра «Калина»

Діти стоять у колі і співають пісню:

Ой на горі калина, 
Під горою малина, 
Ой так, на горі калина, 
Ой так, під горою малина. 
Там зійшлася дітвора, 
Танцювати почала. 
Ой так, там зійшлася дітвора, 
Ой так, танцювати почала.

На слова першого рядка діти тричі плещуть у долоні. На слова «Під горою малина» вони присідають, знову тричі плещуть у долоні (перед колінами). На слова «Ой так, на горі калина» тупають однією ногою (тричі), а на слова «Ой так, під горою малина» обертаються ліворуч навколо себе. На слова «Там зійшлася дітвора» діти ступають чотири кроки вперед, зменшуючи коло; на слова «Танцювати почала» роблять назад чотири кроки, збільшуючи коло. На слова «Ой так, там зійшлася дітвора» тупають другою ногою (тричі), а на слова «Ой так, танцювати почала» обертаються вправо навколо себе.

Ведуча. «Людина без Вітчизни – що соловей без пісні». У  своєму рідному краї кожна травинка допомагає людині, кожна квіточка дарує посмішку, кожна пташечка співає тільки для тебе. Рідна земля, як мати – добра, щира, мила. Вам, діти, берегти, захищати свою країну, любити її всім серцем, душею.

Чарівний світ цей, наче казка,

В нім стільки дива є!

А ти вивчай його, будь ласка,

Усе довкіл – твоє!

І небо чисте, волошкове

Та шепіт ніжних квіт.

Вербички листячко шовкове,

Весь дивовижний світ!