Павло Тичина "О, панно Інно..."

«О, панно Інно…»Павло Тичина

О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги...

О люба Інно, ніжна Iнно,

Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги...

Я Ваші очі пам'ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить: ти рідну стрів!

І раптом — небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.

Сестра чи Ви? — Любив...

Рік написання: 1915

Збірка: «Сонячні кларнети» (у другому виданні)

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш

Вид лірики: інтимна (любовна)

Провідний мотив: нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього

Віршовий розмір: ямб

Римування: кільцеве

Ідея: утвердження думки про непостійність і суперечливість кохання як великого почуття

Головна думка: Передача ніжних та щирих почуттів. Намагання відкрити своє серце панні,яку кохає

Мотив твору — нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього.

Художні засоби:

Епітети: зимовий вечір;

Рефрен: О, панно Інно, панно Інно;

Метафору: «Любові усміх квітне раз – ще й тлінно»;

Порівняння: «…Ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів»;

Персоніфікацію (уособлення): «шепіт гаю…»;

Авторські неологізми: дитинно, злотоцінно;

Риторичне питання: «…Сестра чи Ви?».