Педагогічна рада «Фахова компетентність учителя - важлива умова при впровадженні нових Державних стандартів у школі»

Острівчанський заклад загальної середньої освіти

 

 

Виступ на педагогічній раді

«Фахова  компетентність учителя - важлива  умова  при впровадженні  нових Державних стандартів    у школі»

 

Вчитель початкових класів

                                                       Гончаренко Людмила Петрівна 

 

 

 

 

 

Нашу педагогічну роботу можна уявити схожою на мальовничий ліс, де ми набуваємо досвіду, то йдучи широкими дорогами, то блукаючи стежками особистих пошуків, то усамітнюючись, то виходячи на яскраві, освітлені нашим покликанням галявини, щоб розпалити із колегами вогнище надії, взаємодопомоги та розуміння.

Сьогодні реформування освіти України є частиною процесів оновлення освітніх систем, пов’язаних із визнанням  значимості знань  як рушія суспільного добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення й перегляду  навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання.

       Якісне реформування  вітчизняної системи освіти неможливе без вирішення проблемної ситуації, що виникла внаслідок протиріччя між необхідністю забезпечити сучасну якість і неможливістю вирішити це завдання традиційним шляхом за рахунок подальшого збільшення обсягу інформації, що підлягає засвоєнню школярами. Вирішенню цієї проблеми допомагає упровадження компетентісно-орієнтованого підходу, який спрямований на досягнення головної мети сучасної освіти – створення умов для якісного  навчання. (СЛАЙД 2)

        З уведенням компетентнісного підходу до системи шкільної освіти з’являється можливість якісних змін у підготовці випускників. З позицій компетентнісного підходу основним результатом діяльності педагогічного колективу школи має бути формування компетентного випускника, здатного використовувати отримані знання в реальному житті, витримувати конкуренцію на ринку праці.

    Під поняттям «компетентісний підхід» мається на увазі спрямованість процесу навчання на формування і розвиток ключових (базових і основних) та предметних компетенцій особистості. (СЛАЙД  3) Результатом цього процесу буде формування загальної компетентності особистості. Компетентісний підхід в освіті тісно зв’язаний із особистісно-орієнтованим, оскільки торкається особистості учня і може бути реалізованим і перевіреним тільки у процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій.  

  Про компетентнісний підхід   до формування змісту освіти йдеться нових в Державних Стандартах освіти.(СЛАЙД4-5)

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 20 квітня 2011 р. № 462

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

початкової загальної освіти

Загальні положення

Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.

ЗАТВЕРДЖЕНО

 постановою Кабінету Міністрів України

 від 23 листопада 2011 р. № 1392

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

 базової і повної загальної середньої освіти

1. Загальна частина

(СЛАЙД 6)

Цей Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей.

Державний стандарт нової української школи (Нуш),
КИЇВ. 21 лютого.  

Кабінет міністрів України затвердив

Державний стандарт початкової освіти.
"Держстандарт початкової освіти почне працювати з 1 вересня 2018 року. Відповідно до нього діти навчатимуться 12 років. Державний стандарт базової освіти, який буде затверджено у 2019 році, стартуватиме у 2022 році, Державний стандарт старшої профільної школи має стартувати з 2027 року"

(СЛАЙД 7)

Поняття «компетентність» введено у науковий обіг понад чверть століття.

Нині у педагогічній науковій літературі широко використовуються терміни «компетенція» та «компетентність»

• «Мозковий штурм». Що таке компетенція, компетентність?

     Пригадаємо інформацію з  тлумачного  словника:

Компетенція – добра обізнаність із чим-небудь, коло повноважень когось;

Компетентність – володіння людиною певною компетенцією;

Компетентний – такий, що має достатні знання у якій-небудь галузі, добре з чим-небудь обізнаний. (СЛАЙД 8)

 

           Виходячи з того, що компетентність – це не проста сума знань, умінь та навичок, а психосоціальна риса, яка надає учню сили та впевненості у власній успішності, можливість ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем, змінюються самі підходи до викладання предметів, форми роботи, зміст освіти, оцінювання результативності роботи педагога.

Зрозуміло, щоб керувати розвитком особистості потрібно і самому вчителю бути компетентним. (СЛАЙД 9)

 

     Некомпетентність професійна є значним недоліком у будь-якій професії, оскільки вона є причиною претензій і нарікань, тож почнемо з визначення «професійної компетентності».

   Поняття „професійна компетентність”- явище багатоскладове.

(СЛАЙД 10 -11)

 Це сукупність знань і умінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати ( застосовувати) необхідну інформацію.

або у наукових статтях читаємо таке: «Професійна компетентність (лат. сотреtеrе – досягати,прагнути) педагога – інтегративна риса, що включає знання,вміння, навички, зафіксовані у кваліфікаційних вимогах, та особистісні нахили й орієнтири щодо розвитку особистісної культури, поглиблення власного досвіду, здійснення інноваційної діяльності»                  (СЛАЙД 12 )

Сучасний педагог повинен володіти такими професійними компетентностями:

• громадянська компетентність: виявляється у здатності орієнтуватися у суспільно-політичному просторі держави, застосовувати нормативно-правові процедури та законодавчі актирегулювання особистого життя та фахової діяльності;

• соціальна компетентність: здатність проектувати стратегіїсвого життя, індивідуумів, різних соціальних груп відповіднодо усталених норм і правил соціальної взаємодії (виявляти ініціативу, регулювати міжособистісні, групові відносини; долатиконфлікти тощо);

• загальнокультурна компетентність: полягає в культурі міжособистісних відносин, толерантності, знанні та використаннірідної та іноземних мов, застосуванні методів самовиховання,сприянні розвитку творчості, інноваційного мислення та підприємництва, формуванні гуманістичного світогляду, визначенні духовно-ціннісних орієнтирів, моральних і етичнихпринципів особистості; розумінні вагомості навчання впродовжжиття;

• уміння вчитись: здатність уявляти, прогнозувати, досягати результатів діяльності; знати й застосовувати прийоми смислового групування матеріалу, впорядковувати та відтворюватиінформацію, вміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності, сприймати та опрацьовувати матеріал, залежно відмети діяльності, формувати узагальнення, критичні судженнята оригінальні думки, моделювати, комбінувати, доповнювати,перетворювати, інтегрувати способи перевірки й контролювласної діяльності, оцінювати навчальні дії учнів;

• технологічна (інформаційна) компетентність: здатність педагога орієнтуватись в інформаційному просторі, використовувати технічні тамультимедійні засоби, володіти й оперувати інформацією відповідно до професійних потреб, оцінювати досягнутий результат;

• науково-методична компетентність: поінформованість усфері освітніх інновацій, інтерактивного навчання, використання інформаційних освітніх технологій моніторингу тауправління освітніми процесами;

• прогностична компетентність: здатність до визначення тавтілення фахових проектів, аналізу партнерських відносин, ділового співробітництва, передбачення наслідків фахової таособистої діяльності;

• комунікативна компетентність: об'єктивне сприйняття партнерів по взаємодії, знаходження адекватного стилю й тонуспілкування, урахування індивідуальних особливостей, вмінняактивно слухати, вільно володіти вербальними, невербальними,комп'ютерними засобами комунікації;

• здоров'язберігаюча компетентність: культура здорового способу життя (підтримка власного духовного здоров'я, фізичноїформи), поінформованість у способах психологічного захисту йпідтримки;

• підприємницька компетентність: здатність організовувативласну трудову діяльність, роботу колективу, аналізувати таоцінювати власні професійні можливості, презентувати та поширювати інформацію про результати власної діяльності й діяльності колективу;

• налаштованість на саморозвиток і самовдосконалення: потреба і готовність до самоосвітньої діяльності, творчого самовдосконалення впродовж життя через осмислення досягнутихрезультатів і самостійний вибір нових цілей і завдань;

• рефлексивна компетентність: реалізується через механізмирефлексії (процес осмислення, критичний аналіз та переосмислення особистісних смислів та змісту професійної педагогічноїдіяльності, вчинків, поведінки) забезпечує розвиток і саморозвиток, своєчасну корекцію й адекватний розвиток інших компетентностей; сприяє творчому підходу до професійної діяльності, досягненню її максимальної ефективності та результативності.

    Педагогічна компетентність є динамічним феноменом, систематичне оновлення якого зумовлене змінами суспільства, стратегічних орієнтирів освіти, проблемами, що випливають із особистого досвіду і  специфіки діяльності кожного педагога..

  НУШ пропонує 10 ключових  компетентностей.

(Слайд 13)    

Формула НУШ складається з 9 ключових компонентів. 

(СЛАЙД  14)

• Робота в групах. Намалюйте свою модель НУШ, враховуючи ці компетентності. Не забувайте, що в освітньому процесі беруть участь і батьки. Давайте подивимось, які навички є ключовими сьогодні і як вони вже зміняться протягом наступних трьох років.  Презентація робіт.

Сьогоднішні першокласники працюватимуть через 15-20 років, коли світ стане зовсім іншим. Ми не знаємо, які предмети або знання будуть потрібні через п'ятдесят років, коли сьогоднішні школярі ще будуть активно працювати. Правда в тому, що навчання через "традиційні предмети" не відображає справжнього життя.

Сьогодні сучасний вчитель має мислити гнучко, нестандартно, уміти адаптуватися до швидких змін та умов життя.

Все це можливо за наявності високого рівня професійної компетентності, розвинених  професійних здібностей. (СЛАЙД 15-16 )

Прагненню  до творчого зростання вчителя знову ж таки сприяє постійна самоосвітня діяльність у поєднанні з стимулюючими факторами. Психологи доводять, що кожна особистість потребує досягнень, більш того, прагнення до успіху – процес керований, а до самовдосконалення – природний, даний нам від народження. Стимулювання діяльності творчого вчителя є однією з функцій адміністрації школи. Причому можна виділити зовнішні стимули, які сприяють розвитку творчої активності, які є ведучими. Для вчителя я вважаю особливо великого значення набувають такі стимули як: повага жителів села і членів колективу, співпраця з учнями і колегами, доброзичливі стосунки з адміністрацією, підвищення кваліфікації, творча атмосфера у колективі, використання досвіду інформаційної діяльності тощо.

         Не останню роль серед умов, що впливають на розвиток творчої особистості відіграють морально-психологічні умови у школі – відсутність конфліктів, атмосфера взаємоповаги один до одного, пошани й гордості за свою професію, керівник який зуміє розгледіти творчі здібності вчителя, підтримати його і направити діяльність у потрібному напрямку. Навчання вчителя не може мати зупинок, перерв, не може закінчуватися. К.Ушинський зазначав "Учитель живе до тих пір, доки вчиться, як тільки він перестає вчитися в ньому вмирає вчитель".    

     Таким чином маємо , механізми розвитку професійної компетентності педагога.

Навчання на курсах підвищення кваліфікації, в тому числі в дистанційному режимі та ін.

Робота ШМО, творчі  групи, майстер-класи, предметні тижні.

Активна участь у педрадах, семінарах, конференціях.

Участь у різних конкурсах.

Участь у дослідницьких роботах, створення власних публікацій.

Узагальнення і поширення досвіду.

Атестація.

Творчий звіт.

Використання сучасних методик, форм, видів, засобів навчання і нових технологій.

Самоосвіта.

Розробка системи стимулювання діяльності вчителя.

Головними ознаками професійної майстерності вчителя є бездоганне вміння навчати учнів, формувати в них позитивні риси особистості, розвивати їхні творчі здібності та нахили.

Як відомо, на професійний розвиток педагога впливають зовнішня та внутрішня сфери.

    Труднощі у вчителя в школі найчастіше викликають зовнішні чинники. Вони залежать від рівня його компетентності, а значить і від його освітньої та моральної підготовленості до педагогічної роботи, його ставлення до обраної справи, ступеня покликання та професійної придатності.

 Внутрішня сфера складається з основних п′яти ″само″:            (СЛАЙД 19)

Самоосвіта – оволодіння знаннями, уміннями та навичками самостійно

Самовдосконалення - вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти без участі викладача.

Саморозвиток – результат самоосвіти.

Самовиховання – процес самостійної освіти без участі викладача.

Самоаналіз – визначення сильних та слабких сторін своєї роботи на підставі порівняння того, що напрацьовано, з тим, що було визначене як ідеальна мета роботи.

Самостійна робота – засіб активізації пізнавальної діяльності, розвитку логічного мислення.

Зовнішня сфера - це педагогічні поради, постійно діючі семінари, методичні об'єднання, творчі групи та інші форми методичної роботи.

На зміну урокам, на яких традиційно здебільшого переважає вивчення теоретичного матеріалу, мають прийти компетентнісно орієнтовані, що сприяють цілісному сприйняттю навчального матеріалу, формуванню системного мислення, позитивного емоційного ставлення до пізнання. Уроки мають бути спрямовані на формування компетентностей: предметних та ключових.

Вимоги до компетентнісного уроку

• Мета уроку – не стільки набуття нових знань, скільки засвоєння нових понять та способів дій! (Тобто вміння й навички…)

Мета:

• формування (іменник!) предметних компетентностей: (дієслова! ознайомити із… навчити… актуалізувати… систематизувати… узагальнити… розвивати… тощо);

• формування (іменник!) ключових компетентностей:

- уміння вчитися: …

- комунікативної: …

- інформаційної: …

- здоров’язбережувальної: …

- соціальної/громадянської: …

- загальнокультурної: … тощо

• Побудований на діяльнісному підході!

Головне завдання, що стоїть перед школою і кожним педагогом, – не тільки дати учневі належну і якісну освіту, а й навчити самостійно здобувати знання, удосконалюючи свою професійну підготовку. Тільки ті знання, до яких учень прийшов самостійно через власний досвід, думку і діяльність, стають дійсно міцним його надбанням. Майже 80 % уроку повинні діяти учні, а не розмовляти вчитель! (Бажано, щоб учні самостійно відкривали нові знання, формулювали визначення, знаходили помилки та доводили свою думку, добирали додатковий матеріал та презентували його класу…).

• Здебільшого - інтерактивні, інноваційні методи, прийоми, форми роботи (адже репродуктивні завдання НЕ формують компетентності). Знання можуть бути засвоєними лише в процесі пізнавальної активності самого учня за умови оволодіння ним певними уміннями.

• Не надумані, а реальні проблемні ситуації.

• Визначення цілей, мотивація діяльності – не тільки учителем, але й учнями! (З якою метою ми будемо виконувати це завдання, зважаючи на мету уроку? Яке вміння сформуємо? Де у реальному житті це стане у пригоді? тощо)

• Постійний позитивний зворотній зв’язок!

• Завдання за вибором учня.

• Визначення кінцевих та проміжних (після кожного підетапу/завдання) результатів (чого навчилися? що дізналися? якого висновку дійшли? тощо).

• Створення ситуації успіху.

• Обов’язково – рефлексія! Запитання не дублювати з уроку в урок: вони мають бути пов’язані з конкретною темою, що вивчалася.

• Якісні, а не кількісні оцінки! Само- та взаємоконтроль та оцінювання (учнями!).

Основна мета і результат навчальної діяльності – засвоєння наукових знань і вмінь щодо їх практичного використання.

Учитель відбувся тоді, коли він бачить у школярів, яких навчає і виховує, результат. Кожен учитель несе відповідальність за те, якими учні вийшли з його уроку. Тобто, після уроку в дітей не повинна згаснути жага до знань і любов до життя. На ньому учень має здобувати знання і вчитися ними оперувати, витрачаючи на це лише частку своїх сил. Якщо дитина протягом уроку працювала – вчилася встановлювати взаємозв’язки між явищами та предметами, пояснювати, аргументовано відтворювати засвоєне, захищати свою думку, і при цьому не втратила віри в себе, то урок не пройшов недаремно. Кожному вчителю важливо бачити, що діти отримують найбільшу радість і задоволення від  роботи, що очі у дітей загоряються у той момент, коли їх навчають чомусь значному, важливому в житті, а не для отримання оцінки.

Перед учителем поставлено важливе завдання – здійснювати розвиток гармонійної компетентної особистості.

А для цього потрібно дуже точно розуміти, яка інформація дійсно потрібна нашим учням в реальному дорослому житті. Наприклад, чи багато з вас, шановні колеги, пам’ятає  назви рослин або птахів, які ростуть, проживають на території України. Але, на щастя, на цей випадок у нас під рукою є інтернет. Так, деякі речі не так легко засвоїти в п'ятдесят років: скажімо, вивчити китайську мову. Тому школа - правильне місце для вивчення мов та взаємодії з носіями. В школі учні повинні дізнаєтеся, як базова математика побудована, але їм необов'язково зубрити інтеграли. Я вчила їх майже тридцять  років тому, коли вони були потрібні для підготовки до іспиту. Але з тих пор я їх ні разу не використовувала.  Постає запитання: навіщо  витрачати стільки часу на речі, якими ніколи не скористуєшся в житті?  Формули та інтеграли повинні замінити розуміння причин і слідства кожного рішення в нашому житті. У цьому сенсі у класичних шкільних предметів повинна з'явитися конкретна мета: якщо ви станете політиком, вам потрібно вивчити історію та дізнатись про наслідки певних дій. Дітям потрібно навчатися процесу навчання - так, щоб у дорослому житті вони могли завжди адаптуватися до нового.  Вони повинні вміти працювати один з одним і бути відкритими для самих різних людей: різного кольору шкіри, з різними обмеженнями ... адже ці люди навколо нас. Вони повинні знати про екологічні проблеми, адже у нас на всіх тільки одна планета і нам потрібно жити відповідно.

Пригадалися слова О.Вишні : «Якось-то воно буде!», але набагато краще у своєму житті не покладатися на «Якось-то воно буде!», а користуватися відомою олімпійською формулою успіху:

УСПІХ = Візія+Запал+Дія

Де:

ВІЗІЯ –    ви уявляєте кінцеву мету;

ЗАПАЛ – ви  підтримуєте мотивацію;

ДІЯ  -       ви йдете до своєї мети.             (СЛАЙД 20 )

Кожен елемент формули важливий:, якщо у вчителя є візія і запал, але не має дії, Він МРІЙНИК, коли має візію і діє, але не має запалу – Він ПОСЕРЕДНІСТЬ, коли має запал і діє, але не має візії, то досягнувши мети, зрозуміє, що вона була неправильною.

       За словами Сухомлинського "...немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі". Оскільки творчість – "це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне і навіть суспільно-унікальне", тож кожного керівника закладу турбує питання: як сформувати здібність до творчої роботи, і як підтримувати світоч творчості, щоб він якомога довше не загасав, і давав плоди.

Що повинен вміти компетентний педагог?

• Успішно вирішувати свої життєві проблеми, проявляючи ініціативу, самостійність і відповідальність;
• орієнтуватися на ринку праці і розуміти, які вміння будуть потрібні учням, щоб знайти собі роботу в сучасних умови і успішно просуватися по сходах професійного успіху;
• бачити і розуміти дійсні життєві інтереси своїх учнів;
• виявляти повагу до своїх учнів, до їх думок і питань;
• відчувати проблемність досліджуваних ситуацій;
• пов'язувати досліджуваний матеріал з повсякденним життям, з інтересами учнів;
• закріплювати знання і вміння у навчальній та позанавчальній практиці;
• планувати навчальне заняття з використанням всього різноманіття форм і методів навчальної роботи, і, перш за все всіх видів самостійної роботи, діалогічних і проектно-дослідницьких методів;
• ставити цілі та оцінювати ступінь їх досягнення спільно з учнями;
• досконало володіти методом «створення ситуації успіху»;
• залучати минулий досвід учнів, створюючи новий досвід без зайвих витрат;
• залучати експертів та спеціалістів для обговорення тих питань, в яких сам недостатньо компетентний;
• оцінювати досягнення учнів не тільки позначкою, але і змістовною характеристикою;
• оцінювати не тільки предметні досягнення, але і розвиток особистісних якостей;
• бачити прогалини не тільки в знаннях, але й у готовності жити в соціумі.

Педагог повинен розуміти, що:

• потрібно бути готовим до постійних змін;
• будувати сьогоднішнє і завтрашнє поведінку на основі вчорашніх знань і вчорашнього досвіду неможливо;
• головне завдання - забезпечити максимум успіху і мінімум невдач у майбутньому житті своїх учнів, тому батьки - найвірніші союзники вчителя;

 

Педагог повинен остерігатися:

• за звичкою вважати себе самим головним і єдиним джерелом знань;
• передавати учням свій життєвий досвід і виховувати їх, виходячи з того, як був вихований сам;
• дотримуватися уявлень про те, що існують раз і назавжди задані способи правильного і неправильного вирішення різних проблем;
• слідувати дріб'язкових правил та інструкцій.

 

Таким чином, компетентність вчителя - це синтез професіоналізму, (спеціальна, методична, психолого-педагогічна підготовка) творчості, (творчість відносин, самого процесу навчання, оптимальне використання засобів, прийомів, методів навчання) і мистецтва (акторство і ораторство).

     Професія вчителя – це щоденне навчання. І зрозуміло, якщо є бажання навчатися, то вчитель постійно буде працювати над підвищенням рівня своєї професійної компетентності, щоб у результаті досягти вершин педагогічної майстерності і стати справжнім творчим майстром своєї справи.

( Слайд 21)       

 (притча)….Одного разу чоловікові  наснилося, начебто він йшов містом і зайшов до крамнички. Довго ходив між полиць,  де  лежали екзотичні овочі та фрукти. Вони  приголомшили його своїм незвичайним виглядом, яскравими кольорами, вишуканими пахощами. Але варто чоловікові було взяти з полички плід, як він одразу перетворювався на крихітне зернятко. Тоді він вирішив звернутися до продавця: «Дайте мені будь ласка, ось цей фрукт». Той відповів: «Ми не торгуємо плодами,   ми торгуємо насінням»

Я бажаю вам, щоб посіяне вами насіння щедро проростало на педагогічній ниві, набирало сили та врожайності, даруючи вам натхнення та задоволення від своєї праці,

Здоров’я вам та невичерпного оптимізму на шляху формування власних професійних компетентностей.

 

Висновки.

Враховуючи актуальність і важливість досліджуваної проблеми, необхідність узагальнення шляхів, методів та форм  формування професійної компетентності педагогів нашої школи,  продовжимо  подальше науково-теоретичного осмислення та практичне втілення проблемної теми протягом наступних 5-ти років.

    Необхідно розробити модель професійної компетентності та умов, що стимулюють  професійне зростання педагога для того, щоб  більш цілісно вивчити процес  удосконалення професійно-педагогічної майстерності вчителя, розглянути освітню ситуацію в різних аспектах та ракурсах, визначити цілі та завдання, відповідно до яких має відбуватися процес підготовки педагога, а самому ж учителю – визначити власний рівень професійної компетентності, створити індивідуальну траєкторію професійного зростання, спрогнозувати програму самотворення, саморозвитку та самореалізації, оскільки професійна компетентність учителя – це результат творчої професійної діяльності, інтегрований показник особистісно-діяльнісної сутності педагога та умова успішного впровадження нових Державних стандартів освіти.

АНКЕТА

Шановні колеги!

Оцініть , будь ласка,  свої професійні якості за 5-ти бальною системою.

 

 

1. Здатність до професійного самовдосконалення, професійна допитливість -  
2. Вміння доступно викладати матеріал –
3. Здатність організовувати дитячий коллектив -
4.  Знання свого предмета, вільне володіння навчальним  матеріалом –
5.  Позитивний настрій до роботи, бажання працювати –
6. Знання вікової психології, використання знань з психології в організації навчального процесу.               -
7. Вміння знаходити позитивні сторони у кожного, хто навчається, будувати освітній процес з опорою на ці сторони              -
8. Здатність пов'язувати навчальний предмет з життям, демонстрація практичного застосування вивченого матеріалу               -
9. Знання сучасних досягнень в галузі методики навчання, використання нових інформаційних технологій, сучасних методів навчання –
10. Уміння створювати ситуацію успіху для учнів -
11. Вміння забезпечувати позитивний психологічний клімат на уроці -
12. Вільне розв’язування  завдань ДПА, предметних олімпіад –
13. Вміння розвивати інтереси і творчі здібності учнів –
14. Вміння раціонально організувати діяльність учнів на уроці -
15. Уміння домагатися глибоких і міцних знань з предмету –
16. Знання інтересів учнів, їх внутрішнього світу –
17. У важких ситуаціях на уроці умієте  зберігати спокій; емоційний конфлікт не впливає на об'єктивність оцінки –
18. Знання типових труднощів учнів при вивченні конкретних тем –
19. Здатність дати учням додаткову інформацію або організувати пошук додаткової інформації –
20. Володіння методами об'єктивного контролю і оцінювання -
21. Вміння захоплювати діяльністю, проектами, ідеями, пов'язаними з проектами -
22. Уміння підтримати стійкий інтерес до предмету –
23. Глибока психолого-педагогічна і методична підготовка –
24. Змістовність і яскравість мови, її образність і переконливість –
25. Володіння методами індивідуалізації та диференціації навчання –