Відділ освіти 

Чорнобаївської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Вереміївський навчально-виховний комплекс « Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Чорнобаївської районної ради

 

 

 

Розділ виставки: Інноваційні технології національно-патріотичного та військово-патріотичного виховання.

 

 

 

 

РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 

У ФОРМУВАННІ 

ГРОМАДЯНИНА-ПАТРІОТА

 

 

 

 

 

 

 

 

Деревцова Лідія Вікторівна,  вчитель іноземної мови  спеціаліст І кваліфікаційної категорії

Вереміївського НВК Жейда Лариса Вікторівна,  вчитель математики спеціаліст І кваліфікаційної категорії 

Вереміївського НВК

Пушенко Марина Василівна, педагог-організатор спеціаліст ІІ кваліфікаційної категорії Вереміївського НВК

 

                                            

 

 

 

Матеріал схвалено науково-методичною радою РМК (протокол № 3 від 24.03.2017 р.)

Становлення учня як громадянина та патріота – актуальна проблема сьогодення. Ефективність патріотичного виховання в системі виховної роботи класного колективу значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів і форм його організації. Провідна роль у цьому процесі належить класному керівнику.

Даний посібник допоможе класним керівникам у розкритті сучасних форм і методів патріотичного  виховання, створенні виховної системи класу,  формуванню в учнів  системи  духовних  цінностей, почуття  патріотизму  та громадянськості,   зумовлених  вимогами  концепції національнопатріотичного виховання,  вимогами  сьогодення.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ 

 

Вступ                                                                                                       4-9

Розділ І.  Завдання національно-патріотичного виховання                   9-14

Розділ ІІ. Роль класного керівника у вихованні українця-патріота      14-17

Розділ ІІІ. Виховна система класу.                                                          18

3.1. Виховна система класу, як спосіб організації життєдіяльності      19-20

класу.                                                                                                          

3.2. Основні компоненти виховної системи класу.                               21-33

3.3. Роль класного керівника в розвитку виховної системи класу.       33-35

3.4. Виховна ситема класу „Вісім кроків у майбутнє”                           36-45

Деревцова Л.В.                     

3.5. Виховна ситема класу ”Я - громадянин” Жейда Л.В.                     46-60

3.6.  Виховна ситема класу ”П’ять кроків до всебічно розвиненої ,      61-77

        життєво-компетентної особистості” Пушенко М.В.                         78

Висновки                                                                                                 78

Бібліографія                                                                                             79

Додатки      80-154 ВСТУП

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. О. Сухомлинський.

 

Ураховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Отже, навчальний заклад має стати для кожної дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Патріотизм (від латинського patria – країна, вітчизна, батьківщина) – це любов і відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Історичне джерело патріотизму – це формування зв’язків з рідною землею, рідною мовою, народними традиціями, звичаями та культурою.

Філософи й політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та виявляється в певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов'ю до Батьківщини. Це одне з найглибших почуттів, що закріплювалося століттями й тисячоліттями розвитку відокремлених етносів. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом.

Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів Вітчизни. Патріотичне почуття, соціально-моральне у своїй основі, особистість набуває не лише шляхом біологічної спадковості, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.

Нині патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. 

Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість, спроможна перетворювати почуття в конкретні справи та вчинки на користь держави. Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще. Для формування такої свідомості особистості має бути успішно реалізована цілісна система патріотичного виховання.

В організації виховної роботи слід враховувати визначення базових понять: 

•      моральне виховання – цілеспрямований процес організації та стимулювання різнобічної діяльності та спілкування дітей, виховний вплив школи, сім’ї, громадськості, спрямований на формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі та практичної діяльності; 

•      громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною;

•      національне виховання – формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної та національно свідомої людини, наділеної глибокою громадською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, підприємливістю й ініціативністю;

•      патріотичне виховання – це комплексна, системна й цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, школи, інших соціальних інститутів щодо формування високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про своє і народне благо, готовності до розбудови демократії, виконання громадянського та конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, прагнення цілісності, незалежності України, сприяння єднанню українського народу, громадянському миру та злагоді в суспільстві.

В основу патріотичного виховання мають бути покладені історичні й культурні цінності, традиції і звичаї народу, значення яких зростає в умовах європейської інтеграції України. У зв’язку з цим патріотичне виховання є важливим державним завданням.

Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до своїх Батьківщини, держави, народу, нації. Системне духовно-морального виховання має базуватися на цінностях духовної культури українського народу. Позитивним явищем сучасної освіти є те, що в новій системі цінностей, яка формується в молодого покоління, чільне місце посідають ідеї християнства.

 Посилення патріотичного виховання нерозривно пов’язане з трансформацією правової культури, правової та громадянської свідомості. Ці процеси, у свою чергу, ґрунтуються на такому:

– визнанні й забезпеченні в реальному житті прав людини, гідності та свободи як правових і соціальних цінностей (підхід, що ґрунтується  на правах людини); 

– утвердженні гуманістичної моралі та формуванні поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість, чесність, відповідальність тощо;

– утвердженні поваги до Конституції України, законодавства, державної символіки, державної мови;

– формуванні соціальної активності особистості – готовності до участі в процесах державотворення, до виконання громадянського й конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів і незалежності держави, здатності до спільного життя та співпраці в громадянському суспільстві, здатності до самостійного життєвого вибору та готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до правових і демократичних принципів;

– гарантуванні умов для зростання добробуту народу (через свободу підприємництва, захист права на належну винагороду за працю, забезпечення соціально незахищених осіб і т.ін.);

– знанні законодавчих положень про військову службу та військовий обов’язок, інші конституційні обов’язки, про юридичну відповідальність за їх невиконання.

 У сучасних умовах знецінення традиційних моральних цінностей, безкарність, безвідповідальність призводять до ускладнення патріотичного виховання. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що держава може не лише створювати умови для формування й посилення патріотичних почуттів народу, але й застосовувати примусові заходи в разі ухилення від виконання патріотичного обов’язку несення військової служби, може забезпечувати реалізацію юридичної відповідальності за певні правопорушення. Правопорушення можуть визнаватися адміністративними проступками (ст.ст. 210-211-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення: неявка на виклик у військовий комісаріат, умисне псування облікововійськових документів чи втрата їх через необережність та ін.).

 Окремі діяння можуть визнаватися злочинними: 

1)                      злочини проти основ національної безпеки (ст.ст. 109–114-1

Кримінального кодексу України: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, державна зрада, диверсія та ін.); 

2)                      злочини проти громадської безпеки (ст.ст. 258–258-5 – терористичні

злочини);         

3)                      злочини у сфері забезпечення призову й мобілізації (ст.ст. 335–337:

ухилення від призову на строкову військову службу, ухилення від призову за мобілізацією); 

4)                      військові злочини (ст.ст. 401–435: непокора, дезертирство, ухилення від військової служби шляхом самоскалічення, утрата військового майна, недбале ставлення до військової служби, мародерство тощо).

Основними документами у сфері освітньої політики щодо патріотичного виховання підростаючого покоління є такі:

•      Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 року     № 344;

•      Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, схвалена Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948; 

•      Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України,

Міністерства культури і туризму України від 27 жовтня 2009 року       № 3754/981/538/49; 

•      наказ Міністерства освіти і науки України від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України»;

•      розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року     № 360 «Про затвердження плану заходів на 2013–2015 роки з підготовки і відзначення 70-ої річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–

1945 років»;

•      програма патріотичного виховання учнівської та студентської молоді в навчальних закладах України, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України  21 жовтня 2013 року № 1453 /716 /997;

•      положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»), затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13 червня 2012 року № 687;

•      положення про Всеукраїнську військово-спортивну гру «Патріот», затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 5 квітня 2004 року № 274/112/10;

•      методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України від 25.07.2014 № 1/9-376 «Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році».

Мета патріотичного виховання переплітається із завданнями соціалізації й індивідуалізації особистості, які на сьогодні полягають у тому, щоби розвивати в учня позитивні загальнолюдські якості, сприяти його адаптації в суспільному житті. Сьогодення потребує подолати педагогічні стереотипи на основі переходу від окремих напрямів виховання до розроблення, проектування й моделювання перспективних виховних систем закладів освіти.

Історично українська школа завжди була осередком місцевої громади. Сучасна суспільно-політична ситуація в Україні вимагає відтворити цей досвід. Отже, школа має виховувати соціально адаптовану та громадсько орієнтовану особистість, яка після закінчення школи успішно знайде своє місце в житті. Для цього доцільно шкільне мікросередовище сполучити з реальною дійсністю. Саме громадсько активна школа включає в урочну та позаурочну діяльність реальне життя, створюючи тим самим єдине поле громадянського виховання не лише учнів, а й усіх учасників освітнього процесу. У результаті відбувається комплексне, системне виховання громадянина. 

Громадсько активна школа – це навчальний заклад, у якому велику увагу приділено налагодженню партнерських стосунків між школою й усіма ресурсами, що існують у громаді: освітнім, соціальним, оздоровчим послугам; розвитку молодіжного руху; покращенню навчання учнів; зміцненню родини та взаємин між членами громади. Тому організація діяльності громадсько-активних шкіл позитивно впливає не лише на самооцінку молодих людей, а й на розвиток громади в цілому, що є актуальним сьогодні.

РОЗДІЛ І. ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

2014- 2017 р. р. є особливими з точки зору ведення виховної роботи: діти гинули на Майдані, були поранені у збройних сутичках на Сході України, через соціально-політичну кризу втратили батьків. У контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічним працівникам доцільно переглянути практику виховної роботи та захисту прав дітей у навчальному закладі.

Діти мають безпосередній зв'язок з тим, що відбувається в країні: їхні батьки мобілізовані й застосовують зброю, працюють волонтерами, беруть участь у громадських акціях та ін. Тому психолого-педагогічні працівники мають бути готовими до непростих запитань від учнів, на які важливо дати компетентні й водночас коректні відповіді. Варто надавати дітям чіткі й зрозумілі пояснення, не давати нездійсненних обіцянок, а головне утримуватися від коментарів, спрямованих на підривання національної безпеки чи руйнацію національної єдності в державі. Натомість потрібно розповідати учням, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні, відбиття зовнішньої агресії проти України, що лише в національній єдності та національній гідності наша сила й незламність.

Педагоги і психологи навчальних закладів повинні залишатися спокійними і виваженими, за необхідності заспокоювати дітей, створювати психологічно комфортну атмосферу в закладах освіти і допомагати учням адекватно ставитися до подій. Особлива роль припадає класним керівникам, яким  необхідно бути завжди готовими до діалогу зі своїми учнями. Постійний контакт з учителями та друзями допоможе учням відновити відчуття безпеки й захищеності. У такі часи відданість, співчуття та комунікативні навички вчителя стають особливо важливими. 

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту. До провідних завдань національного виховання школярів належать:

v формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;

v забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

v формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

v прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в

Україні;

v виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;

v утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

v формування творчої       особистості,         виховання цивілізованого господаря;

v забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;

v виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

v формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

v формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

v розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

v формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

Мета національно-патріотичного виховання -  виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Вище йшлося про громадянські й національні цінності. Існують цінності сімейного життя: вірність, довір'я, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, взаємоповага і любов до батьків, злагода в сім'ї, здоровий спосіб життя, культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність, гігієна сімейного життя.

У своїй роботі ми повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.

У процесі реалізації напрямів національного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця: о національну психологію — психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

о національний характер і темперамент — вічне правдо-шукання, гостинність і щедрість, ласкавість і талановитість, ніжність і глибокий ліризм, свободолюбивість і душевне багатство;

о національний спосіб мислення — своєрідна істотність, завдяки чому зі століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;

о     народна     мораль,     етика     —     людяність,     доброта,     милосердя,

співпереживання як найбільші духовні надбання;

о народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вживати, готувати смачну їжу; о народна правосвідомість — життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;

о національна філософія — самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему її долі; національний світогляд — система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;

о національна ідеологія — ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів, ідей, переконань;

о національна свідомість та самосвідомість — відчуття усвідомлення гордості за приналежність до української нації.

Головна мета, основні напрями, шляхи реформування української системи національного виховання розкриваються в програмі "Освіта", у "Концепції середньої загальноосвітньої школи України", "Концепції школи нової генерації — української національної школи-родини", "Концепції безперервної системи національного виховання", Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту", Національній доктрині розвитку освіти України.Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді Наказ, Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту; Міністерство оборони; Міністерство культури і туризму; Міністерство освіти і науки № 3754/981/538/49 від 27.10.09 року 

РОЗДІЛ ІІ. РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА У ОРГАНІЗАЦІЇ  ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Становлення учня як громадянина та патріота – актуальна проблема сьогодення. Цей процес відбувається під час виховання та представляє цілий комплекс заходів, спрямованих на формування людини як особистості. Виховання дітей шкільного віку здійснюється в процесі навчальної та виховної роботи в школі та за її межами, формуючи свідому, активну, корисну для суспільства особистість. Провідна роль у цьому процесі належить класному керівнику.

Ефективність патріотичного виховання в системі виховної роботи класного колективу значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів і форм його організації. 

Пріоритетну роль доцільно відводити активним методам,  застосування

яких ґрунтується на демократичному стилі взаємодії, сприяє формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів відносять: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, ігридраматизації, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, аналіз конфліктів і моделей стилів поведінки. 

       Однією з форм позаурочної роботи є зустріч з учасниками подій на Сході України. З огляду на ці обставини патріотичне виховання молоді потрібно планувати як складову розділу річного плану виховної роботи. 

Крім того, під час організації виховного процесу необхідно дотримуватись приписів наказу Міністерства від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України».

Під час проведення виховних заходів із учнівською молоддю доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.

Варто також активізувати діяльність історичних клубів,  де учні матимуть можливість глибше ознайомитись зі сторінками нашої історії, відчути самобутність та неповторність культури представників усіх націй, що становлять українську політичну націю.

Звертаємо увагу на те, що характер ціннісного ставлення особистості до суспільства та держави змінюється з віком. Тому класному керівникові слід ураховувати вікові особливості учнів. 

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї;  дитячого угруповання; учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій тощо. 

У підлітковому віці виховується духовно осмислений патріотизм, який об’єднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав і свобод. 

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не тільки ідентифікують себе з українським народом, але хочуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави; поважати Конституцію України і виконувати норми законів; дбайливо ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною та державною мовами; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість. 

Слід зазначити, що базовим інститутом у системі формування патріотизму є сім’я. Саме в ній створюється психологічна основа орієнтації майбутнього громадянина, закладаються перші поняття про «малу Батьківщину». Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, міркування над минулим Батьківщини є одночасно й уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління, зв’язком часів. У такі хвилини діти почувають себе єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх дідів, батьків і матерів. Подорожуючи по дорогах нашої країни, батьки й діти безпосередньо ознайомлюються з Батьківщиною, її культурою, минулим і сьогоденням, відвідують меморіальні комплекси, які своєю емоційною силою впливу пробуджують у серцях дітей скорботу про полеглих, любов і повагу до старшого покоління, що відстояли для них свободу і незалежність. За правильної  позиції батьків такі подорожі можуть зіграти неоціненну роль у патріотичному вихованні дітей.

Отже, для забезпечення завдань патріотичного виховання в планах виховної роботи класних керівників необхідно передбачити такі виховні справи: 

-                     «патріотичні години» у навчальних закладах, зустрічі учнівської молоді з учасниками АТО;

-                     години спілкування «Кольори, що дають надію», «Виховання поваги до державної символіки – важливий елемент виховання патріотизму», «Ми всі – українці, єдина сім’я», „Мова наша калинова” (Додаток 1);

-                     тематичні лекції патріотичного спрямування «Ми – діти незалежної України», «Минуле та сучасне ідуть поруч»;

-                     круглий стіл «Я і соціум: проблеми самореалізації» (спільно з психологом), «Що значить бути патріотом?», «Ми – європейці: реальність і перспективи»;

-                     марафон ерудитів «Моя держава – Україна», «Моя Україна. Страна одна»;

-                     дебати «Україна – ЄС. Україна – НАТО. За та проти» , диспут

«Сучасний патріотизм: мода чи житєва необхідність?» ( Додаток 2);

-                     уроки мужності: «Пам’ять серця», «Є пам’ять, якій не буде кінця»,

«Захист Вітчизни –обов’язок громадянина»,  «Що означає бути патріотом?»

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте» (Додаток 3);

-                     змагання „Нумо, хлопці!” (Додаток 4);

-                     віртуальні мандрівки  «Я живу в Україні»; 

-                     тематична книжкова виставка «Краса та велич символів державних»;

-                     загальношкільні акції «Лінійка у вишиванках», «Незабудка пам’яті»;

-                     свято «Тобі,Україно», «Україна – єдина країна » (Додаток 5); -     патріотичні флеш-моби «За єдину Україну!»,  «Борітеся – поборете!»; - акції до Всесвітнього дня миру.

Запропоновані виховні справи мають стати поштовхом до подальшої роботи з об’єднання учнів, педагогів, батьків довкола спільної цінності – територіальної цілісності держави, згуртованості суспільства, розв’язання проблем шляхом діалогу, пошуку загальнонаціонального консенсусу.

Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна проблема – виховання громадянина України, який знає і пам’ятає свій рід, мову материнську, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє.

 

                                  

 

РОЗДІЛ ІІІ.  ВИХОВНА СИСТЕМА КЛАСУ

 

 «Система виховної роботи базується на ланцюжку щорічних задумів, 

якими захоплюються і діти, і вчителі, і батьки...» 

О. Захаренко

 

На сучасному етапі розвитку школи виховання повинно бути особистісно зорієнтованим. Забезпечення комфортних, беконфліктних і безпечних умов для розвитку особистості учня, реалізації його природних потенцій повинні стояти у центрі всієї шкільної виховної системи.

Метою системи є соціалізація учнів. Це процес перетворення людської істоти на суспільного індивіда, утвердження її як особистості, включення в суспільне життя як активної дійової сили.

Велику роль у розвитку особистості відіграє саме класний колектив, у якому учень навчається протягом 11 років. Поняття «Виховна система класу» не існувало в теорії педагогіки. Цю ідею теоретично осмислили, методично забезпечили та практично перевірили у лабораторії «Моделювання виховної системи освітнього закладу», створеній при Псковському інституті підвищення кваліфікації працівників освіти. Саме вони почали шукати відповіді на такі запитання:

•      Що таке виховна система класу?

•      3 яких компонентів вона складається?

•      Як повинні діяти педагоги, учні, батьки при моделюванні виховної системи класу?

•      Які існують етапи розвитку такої системи?

•      Хто і що повинен робити в управлінні життєдіяльністю класного колективу?

•      Як визначити ефективність виховної системи класу?

РОЗДІЛ 3.1. ВИХОВНА СИСТЕМА КЛАСУ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ КЛАСУ

 Останнім часом у педагогічному середовищі значно зріс інтерес до використання системного підходу в навчанні і вихованні школярів, у керуванні життєдіяльністю освітнього закладу. З’явилася велика кількість педагогічних колективів, які намагаються моделювати і створювати освітні та виховні системи. У багатьох випадках спроби виявляються вдалими: застосування системного підходу дозволяє зробити педагогічний процес більш цілеспрямованим, керованим і, найважливіше, ефективнішим. Педагоги і керівники освітніх закладів, які у своїй діяльності змогли переконатися в доцільності використання системного підходу, стають його прихильниками і прагнуть розширити рамки його застосування в педагогічній практиці.

Не випадково в тих освітніх закладах, де побудована й успішно функціонує виховна система навчального закладу в цілому, з’явилося бажання створити виховні системи в навчальних групах і класах. Побудова виховної системи в структурному підрозділі освітнього закладу є не тільки суб’єктивним бажанням класного керівника (вихователя), але й об’єктивною необхідністю. 

Як відомо, на певному етапі становлення загальношкільної виховної системи темп системоутворення істотно уповільнюється, якщо не надається достатньої уваги формуванню класних колективів, зміцненню міжгрупових зв’язків та стосунків, взаємодії і взаємозбагаченню загальношкільного і класних співтовариств дітей та дорослих. Важливою умовою подальшого розвитку виховної системи навчального закладу є використання системного підходу на рівні структурних підрозділів закладу. Це і сприяє виникненню такого феномену, як виховна система класу.

Проте в теорії не існує поняття «виховна система класу». Клас прийнято розглядати лише як компонент (елемент) виховної системи школи. Більшість дослідників схильні вважати, що поняття «виховна система» відображає специфічний спосіб організації виховного процесу на рівні всього освітнього закладу і не може характеризувати процес виховання, що відбувається на рівні структурного підрозділу навчального закладу — у класу, гуртку, клубі, секції.

Але чи правильна ця узвичаєна точка зору? Кілька років тому на це запитання виникла б, напевно, позитивна відповідь, адже тоді виховна система школи була основним і фактично єдиним предметом дослідження умов та можливостей використання системного підходу у виховній практиці.

А нині ситуація міняється.

Що ж таке виховна система класу? З яких елементів і компонентів вона складається?

Виховна система класу — це спосіб організації життєдіяльності та виховання членів класного співтовариства, що становить цілісну й упорядковану сукупність взаємодіючих компонентів і сприяє розвитку особистості та колективу.

Вона належить до соціального типу систем, тобто є «живим» системним утворенням. Виховна система класу — це досить складне соціальнопедагогічне явище, що складається з великої кількості елементів. На питання, зі скількох же елементів складається виховна система класу, відповісти нелегко. Мабуть, таких складових — кілька десятків, а може бути і більше. Усе залежить від рівня деталізації проведеного аналізу, у процесі якого ціле уявно розчленовується на кілька складових.

Слід зауважити, що в процесі моделювання і побудови виховної системи виявлення всіх її компонентів — то не найголовніше завдання. Після цього можна переходити до наступних елементів і компонентів, на яких варто засередити увагу при моделюванні, побудові і функціонуванні систем. Творці теоретичних основ виховної системи І. Новікова, В. А. Караковський, Н. Л. Селіванова підтверджують: «Помиляються ті педагоги, які при моделюванні намагаються надмірно деталізувати модель. У ній повинні бути виділені найважливіші компоненти і зв’язки». Саме таку модель виховної системи класу створив  колектив під керівництвом Є. Н. Степанова.

 

РОЗДІЛ 3.2. ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ Й ЕЛЕМЕНТИ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ

КЛАСУ

 

Компоненти виховної системи	Складові чатини (елементи) компонентів
1.Індивідно- груповий компонент	1.          Класний керівник (вихователь). 2.          Учні класу. 3.          Батьки учнів. 4.          Педагоги та інші дорослі, що беруть участь у виховному процесі і життєдіяльності класного колективу
II. Ціннісно- орієнтаційний компонент	1.               Цілі та завдання виховання. 2.               Перспективи жттедіяльності класного співтовариства. 3. Принципи побудови виховної системи і життєдіяльності класу.
III. Функціонально- діяльнісний компонент	1.          Системоутворюючий вид діяльності, форми і методи організації спільної діяльності і спілкування. 2.          Основні функції виховної системи. 3.          Педогогічне забезпечення і самоврядування життєдіяльністю класного співтовариства.
IV. Просторово- часовий компонент	1.         Емоційно-психологічне, духовно-моральне і предметно-матеріальне середовище. 2.         Зв’язки і стосунки класного співтовариства з іншими спільнотами дітей та дорослих. 3.         Місце і роль класу у виховному просторі освітнього закладу. 4.         Етапи становлення і розвитку виховної системи.
V Діагностико- аналітичний компонент	1.         Критерії ефективності виховної системи. 2.         Методи та прийоми вивчення результативності виховної системи. 3.         Форми і засоби аналізу, оцінки й інтерпретації отриманих результатів.

 

Перейдемо до опису основних компонентів виховної системи класу.

Перший компонент — це індивідно-груповий, себто співтовариство (спільність) дітей і дорослих, які беруть участь у створенні, управлінні та розвитку виховної системи класу. 

Він складається з кількох елементів, як-от: 1) класний керівник (вихователь); 2) учні класу; 3) батьки учнів; 4) педагоги та інші дорослі, що беруть участь у виховному процесі і життєдіяльності класного колективу.

Індивідно-груповий компонент має виняткову важливість. 

По-перше, саме члени класного співтовариства: учні, педагоги, батьки, маючи суб’єктивні повноваження, вирішують, яку виховну систему створювати, як її моделювати і будувати, яким чином система має функціонувати і т. п. 

По-друге, сенс і доцільність усієї діяльності щодо створення виховної системи обумовлені потребою в змінах індивідних і групових характеристик цього компонента і складових його елементів. Основне призначення виховної системи полягає в сприянні розвитку особистості кожного члена класної спільності й у формуванні колективу в даному класі.

Головна роль у побудові, функціонуванні та розвитку виховної системи класу належить класному керівникові. Його життєвоціннісні орієнтації, педагогічні погляди і позиція, інтереси і захоплення є одним із найістотніших системоутворюючих чинників. Дуже часто нам доводилось бачити: якщо основу особистості класного керівника складають гуманістичні цінності, то такі ціннісні орієнтації переважають і в класному колективі; якщо вчитель займає активну життєву і педагогічну позицію, то й учні класу відрізняються активністю і самостійністю; якщо педагог захоплюється туризмом, то й у класній спільності системоутворюючим видом діяльності стає туризм. Не випадково при зміні класного керівника зазнає значних змін виховна система цього класу.

Безпосередньо відповідаючи за успішність проектування навчальновиховного процесу в класі, класний керівник виявляється найбільш зацікавленою особою в побудові ефективної виховної системичу своєму класі. Його зацікавленість підкріплена наявністю в нього необхідних суб’єктивних повноважень. Проте не завжди класний керівник уміло реалізує свої суб’єктивні повноваження. Нерідко відсутність теоретичних знань і практичних умінь у використанні системного підходу в педагогічній діяльності, недостатній розвиток здатності системно мислити і діяти не дозволяють досягти бажаного результату Для здійснення діяльності з моделювання, побудови і керування виховною системою класу необхідна спеціальна теоретична, методична і практична підготовка класного керівника.

Найбільш значною і, безумовною, важливою частиною індивідно- групового компонента, та й класної виховної системи в цілому, є учні класу. З одного боку, вони — повноправні суб’єкти свого розвитку, життєдіяльності класного співтовариства, створення виховної системи, а з іншого боку — об’єкти продумано-сфокусованого і мимовільного впливу в процесі спільної діяльності, що культивується в класному колективі.

Своєрідність класної виховної системи багато в чому обумовлена індивідуальними і груповими особливостями учнів класу, у якому вона створюється. Класному керівникові необхідно побачити і зрозуміти специфічні риси класного співтовариства, визначити рівень розвитку учнівського колективу, сформованості міжособистісних стосунків і спільної діяльності, щоб потім мати можливість обрати найбільш оптимальний шлях, форми і засоби побудови виховної системи.

Проблеми створення і функціонування виховної системи не можуть не хвилювати батьків, адміністрацію школи, учителів-предметників та інших дорослих, які беруть участь у виховному процесі і життєдіяльності класного колективу. Батьки не повинні залишатися поза рамками процесу моделювання і функціонування виховної системи. «Чужими» не можуть бути і педагоги, що працюють у цьому класі. На наш погляд, правильно чинять у тих освітніх закладах, де намагаються об’єднати в одну команду всіх учителів, що ведуть навчальну і позакласну діяльність у тому чи іншому класі, щоб максимально узгодити й інтегрувати педагогічні впливи на учнівський колектив і його членів. Жодний вихователь не має права, на думку А. С. Макаренка, діяти поодинці, на власний ризик і на свою власну відповідальність. Повинен бути колектив вихователів, і там, де вихователі не поєдані в колектив і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу.

Другий компонент виховної системи класу — це ціннісно-орієнта- ційний, що становить сукупність таких елементів:

а)    цілі і задачі виховання;

б)    перспективи життєдіяльності класного співтовариства;

в) принципи побудови виховної системи і життєдіяльності класу.

Підкреслюючи суттєву значущість цього комнента, учені називають його ціннісно-смисловим ядром системи або головним детермінуючим та інтегруючим чинником становлення, функціонування і розвитку виховної системи. А от практики, на жаль, часто недооцінюють важливість ціннісноорієнтаційного компонента, тому в планах роботи класних керівників можна виявити недостатньо продумані й обґрунтовані цілі або зовсім їхню відсутнівсть. Нерідко у педагогів не доходять руки до розробки принципів побудови навчально-виховного процесу в класі, до визначення разом з учнями і батьками перспектив життєдіяльності класного колективу. Не піддаються аналізу ціннісні орієнтації класного співтовариства і його членів. Через це педагогічна діяльність носить хаотичний, спонтанний характер і веде до невтішних наслідків у процесі розвитку особистості учнів і формування учнівського колективу.

Виховання без цілі не буває, оскільки смисловими характеристиками цього процесу є доцільність, цілеспрямованість, цілеспрямування. Класний керівник повинен про це пам’ятати і приділяти більш пильну увагу цілепокладенню. У теорії і практиці виховання розрізняють три основних види цілі:

а) ідеальна ціль — це певний ідеал, до якого прагне товариство, школа, педагог;

б)       результативна ціль — це прогнозований результат, часто виражений у бажаному образі випускника (учня), якого планується досягти за певний проміжок часу;

в) процесуальна ціль — це проектований стан виховного процесу, найбільш оптимальний для формування бажаних якостей випускника (учня).

У процесі цілепокладаючої діяльності класного керівника кожна з названих цілей наповнюється конкретним змістом, обумовленим педагогічним кредо вихователя, цільовими настановами і ціннісними орієнтаціями освітнього закладу, особливостями учнівського колективу і специфікою умов його життєдіяльності. Більшість педагогів обирає як ідеальну ціль виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості. У виборі результативної цілі класні керівники спираються, як правило, на спроектований у масштабі всього освітнього закладу образ (модель) випускника початкової, основної або середньої школи, вносячи при цьому необхідні корективи, які відбивають особливості складу класу і специфічність поглядів членів класного співтовариства на прогнозований результат виховного процесу. При розробці результативної цілі необхідно враховувати таке:

•     ціль і завдання виховної системи мають бути спрямовані на розвиток особистості дитини, на формування його інтелектуального, морального, комунікативного, естетичного і фізичного потенціалів;

•     зміст цілей і завдань має передбачити для оволодіння цілісною системою знань про навколишній світ, практичними уміннями і навичками, засобами творчої діяльності, прийомами і методами самопізнання і саморозвитку, ціннісним ставленням до себе і до навколишньої соціальної і природної діяльності;

•     цільові настанови повинні бути співвіднесені з інтересами та прагненнями членів класного співтовариства, забезпечені кадровими, матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами для їхньої реалізації;

•     ціль і задачі мають бути чітко і ясно сформульовані і діагностичні. Процесуальні цілі нерозривно пов’язані з результативними, адже вони передбачають такі зміни у виховному процесі, які забезпечують досяг-

нення вихованцями бажаного образу випусника (учня). У планах роботи класних керівників зустрічаються цілі і задачі цього виду, наприклад, сформульовані в такий спосіб:

•     використовувати виховні можливості народних свят і обрядів, щоб залучити учнів до цінностей національної культури;

•     включати до навчального розвитку уроки спілкування і розвитку для формування комунікативної культури учнів;

•     сприяти підвищенню ролі учнівського самоврядування в плануванні, організації й аналізи життєдіяльності класу;

•     забезпечувати участь батьків у підготовці та проведенні ключових виховних справ у класі і т. ін.

«Виховати людину, — підкреслював А. С. Макаренко, — значить виховати в ній перспективні шляхи». У своїй педагогічній діяльності і науково-методичних публікаціях Антон Семенович наочно і переконливо доводив важливість індивідуальних і групових перспективних ліній для розвитку особистості дитини і формування дитячого колективу. Під перспективою відомий педагог розумів завтрашню радість, до якої прагнуть колективі його члени. Перспективи можуть бути, на думку А. С. Мака- ренка, різними за тривалістю їх досягнення (близька, середня, далека) і соціальної цінності («від найпростішого примітивного задоволення до найглибшого почуття обов’язку»), але повинні сприяти росту особистості і колективу. Спираючись на теоретичні і методичні розробки Антона Семеновича, класні керівники намагаються разом з учнями і батьками визначити переспективи життєдіяльності класу, узгодити їх із цілями і задачами виховного процесу. Залежно від цільових настанов, вікових особливостей учнів, рівня розвитку класного колективу перспективи можуть бути такими:

•     близька — похід; дискотека; свято іменинниіків; відвідання театру, концерту, виставки; екскурсія;

•     середня — колективна творча справа; перемога або участь у конкурсі, огляді, змаганні; туристична поїздка;

•     далека — успішне завершення навчання в школі, щоб стати освіченими і вихованими особистостями; залишити в школі вагомий внесок у встановленні традиції чи в облаштуванні шкільних приміщень та навколишньої території і т. п.

На шляху досягнення цільових орієнтирів і перспектив відбуваються зміни в життєдіяльності класного співтовариства, у побудові виховного процесу Поступово з’являються і встановлюються норми і правила, притаманні саме цій спільноті дорослих і дітей. Вони не лише регламенують поведінку, діяльність, спілкування членів класного колективу, але й помітно впливають на вибір засобів організації педагогічного процесу. Ці норми і правила, що відбивають ціннісні орієнтації класного співтовариства, є принципами побудови життєдіяльності і виховної системи класу.

Третій компонент виховної системи класу — функціонально-діяльні- сний, що складається з таких елементів:

•     системоутворюючий вид діяльності, форми і методи організації спільної діяльності та спілкування;

•     основні функції виховної системи;

•     педагогічне забезпечення і самоврядування життєдіяльності класного співтовариства.

•     Цей компонент виконує роль головного системоутворюючого чинника, котрий забезпечує упорядкованість і цілісність виховної системи, функціонування та розвиток її основних елементів і зв’язків. Його основу становлять спільна діяльність та спілкування членів класного співтовариства. Вивчення виховної практики класних керівників, які успішно працюють з учнями, показує, що вони, з одного боку, намагаються використовувати у вихованні і розвитку школярів різноманітні види та форми діяльності, а з іншого — у широкому спектрі діяльності виділяють якийсь один системоутворюючий і за його допомогою будують виховну систему класу, формують неповторну індивідуальність («обличчя») класного колективу. Щоб здійснювана діяльність і її вплив на розвиток особистості дитини мали більш цілеспрямований і системний характер, педагоги об’єднують окремі виховні справи і заходи — тематичні програми, ключові справи, соціально-педагогічні проекти.  

Останнім часом у процесі різноманітної діяльності класні керівники все більше надають уваги діловому і неформальному спілкуванню членів класного колективу, розвитку комунікативної культури школярів. У педагогічному арсеналі з’явилися тренінги спілкування, комунікативні ігри, години спілкуванні і розвитку, гуртки і клуби комунікативної культури. Це не тільки значно збагатило виховний процес, але й сприяло підвищенню його ефективності.

Вибір змісту і способів організації діяльності та спілкування в класному колективі перебувають у тісному взаємозв’язку з функціями виховної системи. На думку Н. Л. Селіванової, клас щодо особистості дитини може виконувати такі функції:

•     освітню«спрямовану на формування у дітей цілісної і науково-об- ґрунтованої картини світу;

•     виховну. що сприяє моральному становленню особистості школяра;

•     захисну. пов’язану, насамперед, із психологічним захистом дитини від негативних впливів середовища;

•     компенсуючу. що передбачає створення додаткових умов для розвитку творчих здібностей дітей, їх самореалізації в таких галузях діяльності, як пізнання, гра, спілкування;

•     інтегруючу і коригуючу, які полягають у тому, що при дотриманні певних умов клас може інтегрувати і коригувати різноманітні впливи, які відчуває дитина як у класі, так і поза ним.

Успішність реалізації зазначених функцій багато в чому залежить від педагогічного забезпечення життєдіяльності класного співтовариства, і, насамперед, від доцільної й ефективної діяльності класного керівника. Нині більшість педагогічних колективів усвідомолює необхідність змін у визначенні основних напрямків діяльності класного керівника (вихователя). У нових нормативних актах закладів освіти функціональні обов’язки класного керівника найчастіше визначаються передусім у сприянні активізації рольових функцій класу. Специфіка функцій та своєрідність позицій класного керівника багато в чому обомувлені особливостями класу і його виховної системи. Цікавими в цьому плані є праці петербурзьких учених І. А. Колесникової і Є. Н. Баришникової, які виділяють чотири основних типи виховних систем (залежно від домінуючої орієнтації): раціонально-пізнавальна, морально-культурна, соціальна, індивідуальноосо- бистісна. У межах цього вони детермінують основні ролі класного керівника:

1)         «контролер» — включає учнів до навчально-виховного процесу (контроль за відвідуванням, поведінкою, чергуванням, харчуванням; з’ясування стосунків із батьками, індивідуальна робота зі слабкими учнями; «провідник по країні знань», створює умови розвитку пізнавального інтересу учнів (інформація учнів та батьків про особливості школи і її вимоги до учнів, виховні заходи пізнавального характеру, допомога учням у самоосвіті, забезпечення процесу навчання, координація зусиль усіх учителів, що працюють у класі);

2)         «моральний наставник» — сприяє дотриманню учнями норм і правил, розв’язанню виниклих конфліктів між учнями або іншими педагогічними, що працюють у класі (навчання етиці й етикету, бесіди на моральні, соціальні, правові теми, оцінки вчинків учня, індивідуальна робота з учнями, які порушують норми поведінки);

3)         «носій культури», що допомагає засвоїти культурні цінності для розвитку особистості (організація екскурсій, колективних походів у театр, музеї, виставки, вечори і бесіди про культуру, культмасові заходи в класі та школі);

4)         «соціальний педагог», який сприяє розв’язанню різноманітних соціальних проблем учнів (створення нормальних умов спілкування в школі та вдома, захист прав дитини, формування навичок соціального життя);

5)         «старший товариш». котрий допомагає включитися в різноманітні види діяльності, бере на себе частину турбот про учнів (формування колективу класу, організація колективної творчої діяльності);

6)         «фаселитатор». який Нсідає допомогу учням у самопізнанні, самовизначенні, самореалізації (бесіди, тренінги, ігри, індивідуальна робота з учнями). Тип виховної системи та притаманний цьому вид спільної діяльності впливають і на вибір форм та засобів організації самоврядування в класному співтоваристві. Наприклад, рада клубу може стати головним органом самоврядування в класній виховній системі індивідуаль- но-особистісної орієнтації, у якій клубна діяльність є самоутворюючим чинником; рада справи, як правило, стає головним органом самоврядування у виховній системі соціальної орієнтації, у якій колективна творча діяльність є пріоритетною (домінуючою); інститут чергових командирів або старост нерідко зустрічається в класах, де функціонують виховні системи раціонально-пізнавальної орієнтації.

Четвертий компонент виховної системи класу — це просторовотим- часовий. Він складається з таких елементів:

а) емоційно-психологічне, духовно-моральне і предметно-матеріальне середовище;

б) зв’язки і стосунки класного співтовариства з іншими спільнотами

дітей та дорослих;

в)    місце і роль класу в духовному просторі освітнього закладу;

г)     етапи становлення і розвитку виховної системи.

Кожна виховна система має середовище — свій життєвий простір, у

якому здійснюється спільна діяльність і спілкування членів класного співтовариства, розвиваються міжособистісні та ділові стосунки, формуються індивідуальні і групові ціннісні орієнтації. Основним «місцем проживання» класу, як правило, є навчальний кабінет, закріплений адміністрацією школи за учнями і класним керівником класу. У ньому відбуваються основні події класного життя, заздалегідь моделюються або стихійно виникають ситуації, що суттєво впливають на становлення особистості дитини і формування дитячого колективу. Отже, цілком доречні дбання класного керівника та його вихованців про затишну і комфортну обстановку в навчальному кабінеті, про емоційне і духовно-моральне насичення життєвого простору класу. Адже класні керівники прагнуть створити в класному колективі духовно багату й морально чисту атмосферу, порівняно із навколишнім соціумом. У дитини ще не сформований імунітет до аморальних та асоціальних явищ у суспільстві, вона ще не цілком орієнтується у визначеннях, що таке добре і що таке погано.

Успішність розвитку виховної системи класу залежить від уміння класного керівника правильно визначити етапи цього процесу і в залежності від цього обрати відповідні цілі і засоби педагогічної діяльності. Умовно можна виділити чотири етапи в розвитку виховної системи класу:

І – проектування системи;

ІІ – становлення системи;

ІІІ – етап завершення функціонування або корінне оновлення системи.

На першому етапі переважає вивчення інтересів, потреб та інших особистісних характеристик учнів класу, проектування бажаного образу класу, визначення перспектив життєдіяльності класного колективу. Така діяльність у цей період є головним системоутворюючим чинником.

Другий етап — це зміцнення міжособистісних стосунків, формування поняття «ми», апробування форм і засобів спільної діяльності, плекання традицій класного колективу. Заклик класного керівника (батька або іншого дорослого авторитету) «Роби як я!» стає в цей час основним девізом життєдіяльності класного колективу.

На третьому етапі активно розвиваються самоуправлінські засади, тому з’являються гасла: «Роби як кращі серед нас!» і «Роби як більшість із нас!» Виховна система починає узгоджуватись із проектним задумом її творців. Домінуючий вид спільної діяльності формує індивідуальність («обличчя») класного колективу. Життя класного співтовариства будується на засадах традицій, що зберігаються й підтримуються більшістю членів колективу.

Для четвертого етапу характерні дві тенденції: перша — прагнення того, щоб краще в житті класу стало надбанням усього шкільного колективу (лишити «добрий слід»); друга — пошук нових ідей, форм і засобів оновлення життєдіяльності в класі.

П’ятий компонент виховної системи класу — це діагностико-аналі- тичний, що включає в себе такі елементи: критерії ефективності виховної системи; методи й прийоми вивчення результативності системи; форми і засоби аналізу, оцінки й інтерпретації отриманих результатів.

Необхідність діагностико-аналітичного компонента у низці основних компонентів системи зумовлена тим, що при відсутності достовірної, підданої ретельному аналізу інформації про розвиток особистості дитини і формування класного колективу ставиться під сумнів педагогічна доцільність усієї складної і трудомісткої діяльності щодо моделювання і побудови виховної системи класу.

Останнім часом класні керівники намагаються відмовитися від виміру результатів виховної діяльності «на око» і прагнуть опанувати діагностичні прийоми і методи дослідження ефективності навчально-виховного процесу. Проте не завжди ці спроби бувають вдалими, оскільки класному керівникові часом бракує знань і умінь у психолого-педа- гогічній діагностиці. Йому складно визначити критерії результативності виховної роботи, знайти і коректно використати методики вивчення, правильно опрацювати, інтерпретувати й оцінити отримані результати.

Класний керівник потребує допомоги вчених і методистів.

У педагогічній науці проблема дослідження ефективності навчальновиховного процесу ще й досі не розв’язана. Немає у вчених і спільно опрацьованої точки зору щодо критеріїв і методів вивчення результативності виховної системи класу. На наш погляд, «мірилом» ефективності функціонування класної виховної системи можуть бути такі критерії: вихованість учнів; захищеність і комфортність дитини в класі; задоволення учнів та їх батьків життєдіяльністю класу, сформованістю класного колективу, репутацією класу; прояв індивіуальності («обличчя») класної спільноти.

РОЗДІЛ 3.3. РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В РОЗВИТКУ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ КЛАСУ.

Праця класного керівника — це подвижницька праця. У середньому він витрачає 4—6 годин на тиждень для виховної роботи з класом і взаємодії з батьками учнів. Як зауважує Капустін П. П., 96 % вчителів не відмовляються від обов’язків класного керівника, бо вважають, що персоналізація педагога як класного керівника відбувається швидше, аніж просто вчителя. (Классный руководитель № 2, 1997 г.)

Прихильність учнів до класного керівника зазвичай більша, ніж до вчителя, бо класний керівник забезпечує захист дитини у соціальному плані значно більше, аніж будь-хто інший.

Нині класному керівникові відводиться переважно або роль диспетчера (школи орієнтовані на процес навчання), або від нього очікують традиційної діяльності з деякими новаціями. Та є й приклади, коли визначальною в діяльності класного керівника стає педагогічна підтримка дитини.

Проблема, з якою стикається класний керівник, що працює в школі з виховною системою, — це розв’язування протиріччя між існуючою загальною шкільною виховною системою школи і необхідністю збереження індивідуальності класу, дитини.

Виховна система школи покликана стимулювати, збагачувати, доповнювати життєдіяльність класу, оскільки моделює ситуацію, коли учні повинні брати участь у житті школи, пропонує їм визначний набір видів діяльності, не диктуючи зміст і форми її організації.

Проблема збереження індивідуальності класу в шкільній виховній системі потребує ретельного вивчення.

У сучасних умовах значно змінюється статус класного керівника, а також зміст_у форми та методи його діяльності. Цей процес протікає досить складно. Помітні дві тенденції: школи або зовсім відмовляються від класного керівника, або дають йому значно більше повноважень, аніж раніше. 

Зміна статусу класного керівника, різних аспектів його діяльності пов’язана з виникненням у школах гуманістичних виховних систем, у яких визначальним є особистісний підхід до виховання, його природовідпо- відність.

Основними ідеями таких систем є єдність виховання, навчання та розвитку: організація життєдіяльності учнів як основи виховного процесу; гуамнізація міжособистісних стосунків; диференціація виховання; середовищний підхід.

У своїй діяльності класний керівник виконує цілу низку професійнопедагогічних функцій стосовно учня, класу, батьків, учителів. Такими функціями є виховна, розвиваюча, організаторська, координаторська, інтегруюча. Але в сучасних умовах найбільшого значення набуває функція соціального захисту особистості дитини.

У Вереміївському НВК  створена  своя  Концепція розвитку „Крок за кроком до особистості”, метою якої є : 

- духовно багата, творча, незалежна ОСОБИСТІСТЬ  учня з розвинутим логічним мисленням, комунікативними навичками, аналітичними та інноваційними здібностями, інформаційно грамотна та естетично досконала, що вміє вчитись жити;

Також створена Концепція виховної системи „Від культури особистості – до культури нації”. Мета виховної системи:

Ø виховання патріотичних почуттів у  дітей;

Ø пропаганда традицій, звичаїв, культурних й інтелектуальних надбань    України;

Ø формування у дитячому середовищі потреби у здоровому способі життя;

Ø виявлення, розвиток, підтримка  дитячої творчості.

Працюючи над реалізацією концепції виховної системи НВК „Від культури особистості – до культури нації" були створені виховні системи класів.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.4.  ВИХОВНА СИСТЕМА КЛАСУ

„ВІСІМ КРОКІВ У МАЙБУТНЄ”

                          Деревцова Лідія Вікторівна

класний керівник 5 класу             вчитель іноземної мови

  спеціаліст І кваліфікаційної категорії Вереміївського НВК

 

 

Людина формується і розвивається під    

впливом багатьох чинників: об’єктивних і суб’єктивних, природних і

суспільних, незалежних і залежних від волі і свідомості людей.  Однак левова частка в цьому процесі належить саме школі, класному колективові, педагогам. 

Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення життя. Та попри це, не викликає сумніву, що інтелектуальний і творчий потенціал держави значною мірою залежить від того, як школа організує процес навчання і виховання, і наскільки він виявиться ефективним. 

Питання соціалізації особистості школяра, його адаптації до умов і завдань самостійного життя – це  найактуальніша проблема для нашого суспільства. Її обговорюють усі: освітяни, політики, письменники, художники, філософи... Адже  глибока  криза цінностей, неготовність сучасного випускника школи протидіяти натиску зовнішнього, часто агресивного, світу серйозно загрожує майбутньому людства. Свідченням цьому стали наркоманія, алкоголізм, злочинність, прагнення до дармового комфорту, байдужість до оточуючих.

Там, за порогом школи, на вчорашніх учнів чекає непросте життя, і я, як класний керівник, повинна допомогти своїм вихованцям підготуватися до багатогранних життєвих ситуацій, навчитися бути гнучкими, цілеспрямованими і сильними, розуміти себе і інших, творчо підходити до вирішення проблем, навчитися товаришувати, любити, виживати у важкому сьогоденні і цінувати своє життя. Тому я поставила перед собою наступну проблему: «Створення цілісної системи виховання в класному колективі з метою соціалізації особистості шляхом впровадження активних форм і методів роботи». Працюючи вчителем понад 20 років, намагаюся використати всі можливості виховного простору для створення комфортних умов, що сприятимуть всебічному розвитку кожного вихованця. Активні форми організації виховного процесу дають стійкі результати, оскільки учні доходять до висновків в наслідок власної діяльності.

Досвід кращих шкіл України дає переконливі підстави для необхідності збереження і подальшого розвитку системного підходу до виховання. Не випадково в Державній національній Програмі «Освіта» і «Основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладах України» створення в кожній школі власної виховної системи розглядається як один з «основних шляхів реформування виховання». Закономірно, що з’являється бажання створити виховну систему в окремо взятому класі, і це є не тільки моїм суб’єктивним бажанням, але й необхідністю. Нині діюча, створена мною разом з моїми учнями ( уже випускниками) виховна система класу – це скромний внесок у глобальний процес виховання особистостей.  Це символічна крапелька роси, яка зможе збадьорити крижані дитячі душі, додати сили і впевненості малечі, застерегти від  необдуманого кроку під час вибору життєвої стежини.

Механізм її реалізації полягає у роботі за такими напрямками: 

1   крок до Закону:                                 «Я – громадянин України»;

2   крок до Батьківщини:                   «Я – господар на своїй землі»;

3   крок назустріч Знанням:                      «Я – творець своєї долі»;

4   крок назустріч Родині:                                  «Я – надія родини»;

5   крок до Моральності і Духовності:     «Я – справжня людина»;

6   крок до Праці:                                    «Я – майстер на всі руки»;

7   крок до Творчості і Дозвілля:            «Я – талановита людина»; 8 крок назустріч Спорту і Здоров’ю:         «Я – цінитель життя».

Гіпотеза виховної системи: виховання випускника – громадянина, патріота, освіченої людини, вільної, культурної, гуманної, здатної до саморозвитку особистості.

Учасники виховної системи: учні, класний керівник, батьки (родина), вчителі-предметники, дорослі, які беруть участь у виховному процесі.

Засоби виховання: виховна система класу.

Мета:       виховання гармонійної,        всебічно      розвиненої,          творчої особистості, здатної до самореалізації та адаптованої до життя у соціумі. 

Завдання виховної ситеми:

§   утвердження принципів співпраці, формування вмінь роботи в команді, розвиток комунікативних навичок і культури міжособистісних відносин;

§   сприяння розумінню поняття «Я-Особистість», усвідомлення своєї ролі в класі, школі, громаді, суспільстві; 

§   формування навичок приймати рішення, створення умов для вибору дитиною своєї світоглядної позиції; 

§   формування ціннісних орієнтацій, розвиток особистісних якостей. 

Основними принципами нашої виховної системи стали: 

§   принцип поваги індивідуальності особистості; 

§   принцип колективної діяльності і діалогу; 

§   принцип розумної вимогливості та узгодження; 

§   принцип вікового підходу; 

§   принцип педагогічної підтримки;  §          принцип стимулювання самовиховання;  §          принцип зв’язку з реальним життям.

Моє бачення системи виховання особистості передбачає такі складники: 

§   діагностико-корекційна діяльність класного керівника; 

§   соціометричні дослідження; 

§   прогнозування та організація виховної діяльності класного колективу з вирішення проблем соціалізації; 

§   робота з батьками; 

§   організація учнівського самоврядування;  §        аналіз досягнутих результатів.

Діагностичні дослідження є, безумовно, незамінними помічниками у плануванні моєї  роботи з класом. Визначення характерологічних особливостей, вольових якостей, ціннісних уподобань, мотивів навчання та інша інформація про особистість дитини дозволяє правильно обрати напрямки роботи в плані соціалізації і з колективом учнів, і з кожною дитиною окремо. Поряд із загальноприйнятими тестами з виявлення інтересів, вивчення рівня самооцінки і т. д., намагаюся використовувати нетрадиційні форми роботи. Одна з них має назву «Листи до себе» (Додаток 6). Суть і головна ідея залишається незмінною з року в рік - мої учні пишуть листи самі собі на початку кожного навчального року у вересні.  Це незвично перший раз, та згодом захоплює учнів і стає доброю традицією класу. Підсумки цих особистісних пошуків ми підводимо на випускному вечорі і я кожному дарую на згадку «архівні матеріали» за кілька років. 

При плануванні виховної роботи з метою забезпечення цілісності та системності виховного процесу, упорядкованості роботи з класним колективом я визначила вісім основних ціннісних орієнтирів, тих самих символічних «кроків», які мають конкретні напрямки розвитку. Змістовне наповнення і форми роботи є такими, що, з одного боку, виконують задачі, поставлені перед класним керівником в плані виховання, а з другого – формують простір для здійснення дитиною самостійного вибору видів діяльності. 

Центральним об’єктом і суб’єктом системи є особистість учня. У процесі виховання використовуються урочні, позаурочні та позашкільні види діяльності, в тому числі індивідуальні, колективні, творчі, проектні форми організації роботи,  із залученням всіх агентів соціалізації, які утворюють соціальне середовище виховання. В основі системи воховання лежать вісім основних напрямків, зміст яких наступний:   

1   крок до Закону: «Я – громадянин України»

Передбачає формування громадянської компетентності, знання своїх прав, свобод, обов’язків, правил та норм поведінки, соціально важливих для суспільства, вироблення активної життєвої позиції щодо негативних проявів у соціумі.

Дітям          подобається         виступати   у        ролі дорослих. Тому саме  в рамках цього напрямку пройшов круглий стіл, де ми, як дорослі,    створювали          «Закони      життя нашого      класу»,       які     згодом        назвали Конституцією. Не менш цікаво пройшли

правовий тренінг «Я маю право знати свої права», виховна година  «Право на життя. Правила евакуації із приміщення школи». 

2   крок до Батьківщини: «Я – господар на своїй землі»

Має на меті формування почуття любові до свого рідного краю, Батьківщини, народу, традицій та звичаїв, шанобливого ставлення до державної символіки, толерантного ставлення до історії та культури інших народностей, які проживають в Україні, а також виховання дбайливого, ціннісного ставлення до природи, почуття відповідальності за довкілля. 

За час моєї педагогічної діяльності зробила висновки: без залучення учнів до громадсько-корисної роботи, пошуку, спілкування зі свідками історії важко формувати справжню особистість. Тому нашим надбанням з  класом є реалізований проект «Обличчя мужності», де учні розповідали про членів їх сімей, яким довелося із зброєю в руках захищати свою Батьківщину. Надовго в пам’яті залишиться екскурсія до столиці нашої країни – міста-героя Києва.

 

3   крок назустріч Знанням: «Я – творець своєї долі»

Передбачає формування відповідального ставлення до навчання, розуміння необхідності набуття якісних і глибоких знань для їх подальшого використання у житті.

У цьому напрямку мені вдається ефективно поєднувати як класичні форми організації виховної роботи, так і інтерактивні. З неприхованою цікавістю учні приймали участь у інтелектуальній грі «Математика - цариця наук», інтерактивній подорожі «Сім чудес України», з захопленням готувалися до презентації проекту «Світ моїх захоплень». З надзвичайною цікавістю сприймаються учнями заходи з використанням методик у формі подорожей, які дають можливість роз’вязувати важливі виховні задачі: усвідомлення ролі суспільства в житті людини, вміння швидко приймати рішення і не залишати друзів у біді, формування комунікативних навичок  тощо.  

4   крок назустріч Родині: «Я – надія родини»

Спрямований на усвідомлення цінностей соціального спілкування та засвоєння сімейних, родинних та суспільних цінностей.

Родинно-сімейне виховання в усі часи відігравало важливу роль у вихованні підростаючого покоління. Я ж спробувала вдихнути в цю тематику нове життя. Оригінальною і цікавою вийшла виставка творчих робіт «Моя весела історія», де кожен

мав можливість розповісти і показати фотографії пам’ятних подій своєї сім’ї. Сподобався учням тренінг із засвоєння основних положень існування щасливої родини «Мозаїка законів, за якими живе сім’я».

5   крок до Моральності і Духовності: «Я – справжня людина»

Передбачає формування єдності моральної свідомості та поведінки, єдності слова і діла, наявності активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції, ціннісного ставлення до духовного надбання народу.

У цьому напрямку переді мною стоїть непроста задача створення умов для усвідомленого осмислення й застосування фундаментальних морально-етичних знань у повсякденному житті, що мають стати

фундаментом для становлення гармонійної особистості. Багато заходів організовуються сільським Будинком культури та Центром дитячої та юнацької творчості,  і мої учні є не тільки постійними глядачами, а й учасниками виїзних агітбригад, концертів,

свят. Потужним інструментом виступають суспільно-важливі проекти. 2 роки мої діти працювали над пошуковими проектами „Їх імена на вулицях села”, „Моє село, для мене ти єдине” та „Вони прославили наш край”.

6   крок до Праці: «Я – майстер на всі руки»

має на меті формування в особистості розуміння значущості праці як джерела саморозвитку і самовдосконалення.

Питання організації профорієнтаційної роботи в школі ніколи не втрачало актуальності. Змінювалися лише форми й інструменти. Наряду із звичайними зустрічами, трудовими десантами, ми з учнями знайшли свій, особливий підхід, який втілився в циклі годин спілкування «Крок до праці».

7   крок до Творчості і Дозвілля: «Я – талановита людина»

Передбачає розвиток творчих здібностей вихованців та вміння організувати свій вільний час, позитивного ставлення до внутрішнього творчого “Я” як себе особисто, так і оточуючих людей, формування емоційної культури.

На жаль, в сільській місцевості немає настільки широких можливостей для розвитку творчих здібностей дітей, як у містах, але в школі і в класі ми намагаємося створити макимально комфортні умови для розвитку обдарованих дітей. Шкільні концерти, виставки, відвідування музеїв, 

участь у конурсах, змаганнях – то є неповний перелік заходів у рамках цього напрямку. 

Я пишаюся досягненнями своїх учнів.

Даниленко Ірина 

-ІІ місце в обласному конкурсі дитячої творчості „Творчість Т.Г.Шевченка очима дітей” у номінації „Декоративно-прикладне мистецтво (пірографія по дереву)”; 

-   за роботу „У пошуках дому” нагороджена  дипломом  лауреата ХХІІ обласної виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва учнів шкіл естетичного виховання, присвяченої 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка;

-   подяка за активну участь в творчому звіті колективів Чорнобаївського району, присвяченому 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка та 60-й річниці утворення Черкаської області; Пушенко Ірина

-   грамота за перемогу у першому етапі  обласного конкурсу „Світ моїх прав” у номінації „Кращий твір” „Значення прав в моєму житті” (2015 р.)

-   грамота за ІІІ місце в обласному етапі Всеукраїнського фестивалю „В об’єктиві натураліста” в номінації „Фоторобота” (2014 р.)

-   диплом за ІІ місце в Регіональному  етапі Національного мололодіжного конкурсу творів епістолярного жанру „Напиши  листа і розкажи, як музика впливає на життя людини”.Грошова винагорода. (2014 р.)

-диплом І-го ступеня за найкращий результат у Всеукраїнському інтерактивному учнівському конкурсі юних суспільствознавців „КРИШТАЛЕВА СОВА 2014”

-   сертифікат про участь у  ІІІ районній школі лідерської майстерності на базі ДОЦ ”Сосонка” (2013 р.)

-   диплом за активну участь та особисту ініціативу в житті оздоровчого табору „Сосонка” та І місце з бігу на 30м. (2013 р.)

-   „Срібний колосок” – сертифікат лауреата Міжнародного природничого інтерактивного конкурсу „Колосок осінній 2013” 

8 крок назустріч Спорту і Здоров’ю: «Я – цінитель життя»

Передбачає формування позитивного самоставлення до здорового способу життя,  ціннісного ставлення до себе. 

Соціальне замовлення держави, зумовлене часом – здорова, корисна суспільству людина. А тому у нашому класі авторитетом користуються учні, які займаються футболом, волейболом, вправні в настільному тенісі. Учні мого класу є активними учасникам екологічної агітбригади, команди ДЮП, соціально-психологічного театру. Моісеєнко Юрій три роки поспіль виборював звання „Найсильніший учень школи”

Вирішення проблем виховання дітей можливе лише за умови спільної праці педагогів і батьків. Родина – головний соціальний інститут, що відповідає за виховання особистості. Тому у своїй діяльності приділяю значну увагу роботі з батьками. Індивідуальна робота (анкетування, тестування, бесіди, відвідування за місцем проживання) допомагає  якнайшвидше виявити здібності учнів, вивчити характер родинних взаємин, побутові умови проживання. Однією з головних умов успішної роботи вважаю залучення батьків до участі у справах класу. Тому організовую спільні дискусійні трибуни, проводжу лекції для батьків, години запитаньвідповідей, а також проводжу заходи, підготуватися до яких діти можуть вдома тільки разом з батьками: виставка-фестиваль „Професія моїх батьків”, створення класного фотоальбому „Я і моя родина”.  

 Підводячи підсумки, можу з гордістю сказати, що я задоволена наслідками своєї роботи. Я щаслива, що обрала саме професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я з радістю ділюся своїми ідеями з дітьми, і радію, коли бачу, як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною, настрій, який я несу їм, радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.

 Виховна система класу «Вісім кроків у майбутнє» дає позитивні результати : 

•         зріс рівень згуртованості колективу;

•         покращились результати особистісного розвитку дітей;

•         учні готові до самореалізації; 

•         сформувалося більш свідоме ставлення до державних законів і вимог суспільного життя; 

•         зросла кількість учасників всеукраїнських та міжнародних конкурсів. 

•         учні усвідомлюють свої права та обов’язки.

Ці невеличкі успіхи мого первого колективу вихованців не тільки стали свідками нашого зростання, уміння працювати колективно, цікаво, а й ще раз переконали мене, як класного керівника, у правильності обраного шляху. Свята, конкурси, турніри, зустрічі, дослідницька робота – згадувати є про що, адже то було і моє життя. Результати роботи показують, що система використовуваних методів виховної взаємодії не тільки формує у учнів високі життєві цінності і сенси, але й забезпечує умови і можливості для безперервного саморозвитку.

  «Продовжуючи себе у своїх нащадках, ми творимо час», - писав Василь Сухомлинський. Не рветься зв’язок поколінь, тепліє на серці від думки, що моя праця не була марною. Майбутнє за нашими дітьми. Вони набагато досконаліші та мудріші  за нас, бо мають  доступ  до  інформації, проте їм так бракує ще справжнього життєвого  морального досвіду. То ж допоможімо їм  у  навчально-виховному процесі, любімо їх незалежно від досягнень чи недоліків! Бо вони – сучасні діти, особистості, індивідуальності... Бо вони – діти нашої держави, її майбутнє.

 

 

 

ВИХОВНА СИСТЕМА КЛАСУ «Я - громадянин»

Жейда Лариса Вікторівна класний керівник 9 класу

вчитель математики

спеціаліст І кваліфікаційної категорії

Вереміївського НВК

 

І. Сьогодні діти – завтра народ. (В.Сухомлинський)

Патріотичне виховання підростаючого покоління завжди було одним з найважливіших завдань школи, адже дитинство і юність — сама благодатна пора для прищеплення святого почуття любові до Батьківщини.

Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу.

Однією із умов становлення України як самостійної демократичної держави є формування громадянського суспільства. Нині, коли відбувається активний розвиток демократизації держави, патріотичне  виховання є одним із найважливіших завдань, які розв'язує система освіти. В умовах сьогодення особливо актуальною є проблема становлення громадянського суспільства в Україні. Активна громадянська позиція населення країни є запорукою його створення. Основи громадянської позиції закладаються у підлітковому віці, тому актуальним є питання формування активної громадянської позиції підлітків, пошук та дослідження ефективних методів її формування. Українській державі, сучасному суспільству потрібні свідомі, компетентні, поінформовані громадяни, які прагнуть блага нашої країни, спроможні приймати самостійні рішення і нести відповідальність за власні вчинки. Саме сьогодні, в умовах економічних та суспільно-політичних перетворень, зміцнення української державності необхідно засобами навчальних дисциплін формувати в учнів старших класів свідоме, конструктивнокритичне ставлення до суспільних процесів та явищ, які відбуваються, мотивацію та компетентність щодо майбутньої активної участі у громадському житті.

Становлення активної громадянської позиції підлітка, на мою думку, необхідно розпочинати з формування у нього громадянської та національної самосвідомості – усвідомлення себе частиною певної національної спільноти, відчуття відповідальності перед своєю нацією, осмислення моральних та культурних цінностей, прагнення до

самореалізації як суб’єкта соціальної дійсності. Важливе місце у формуванні активної громадянської позиції підлітка посідає виховання у нього почуття патріотизму, що сприяє становленню і утвердженню правової, демократичної держави.

Основною метою громадянського виховання на сучасному етапі є передання вихованцям соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування незалежно від національної приналежності особистісних рис громадянина Української держави, духовності, трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, фізичної та екологічної культури. Активна громадянська позиція підлітків передбачає формування власної ієрархії цінностей, уміння відстоювати свої права, переконання, усвідомлювати свої обов’язки, виявляти толерантність до поглядів іншої людини, керуватися у вияві соціальної та громадянської діяльності демократичними принципами.

Формуванню активної громадянської позиції підлітків сприяє соціальний досвід, який складається з практичних навичок участі у суспільному житті та рівня розвитку громадянських якостей особистості.

Такий досвід набувається як внаслідок засвоєння навчального матеріалу, так і в процесі позакласної чи позашкільної виховної роботи.

Теоретичні засади формувалися на основі положень нормативних документів в галузі освіти та виховання (Конституції України; Закону України “Про освіту”; Закону України “Про загальну середню освіту”;

Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти; Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності).

Я, як класний керівник, повинна допомогти своїм вихованцям у формуванні нового типу громадянина, не тільки обізнаного, а й активного, здатного набувати необхідних навичок громадянської активності та соціальної взаємодії, брати участь у вирішенні суспільно значимих завдань своєї громади, країни. Тому я поставила перед собою наступну проблему:

«Формування активної позиції громадянської позиції підлітка.»

Працюючи класним керівником 11 років, намагаюся використати всі можливості виховного простору для створення комфортних умов, що сприятимуть всебічному розвитку кожного вихованця. Ефективність патріотичного виховання значною мірою залежить від вибору форм та методів його організації. Серед методів і форм пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, до таких методів належать: відкритий театр, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, «мозкові атаки», метод аналізу соціальної ситуації, ігри - драматизації тощо. Крім цих методів, використовую також традиційні: бесіди, диспути, лекції, екскурсії, конкурси, зустрічі, вечори. Застосування наведених форм і методів патріотичного виховання покликане формувати в особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми,що передбачають розвиток адекватної оцінки подій, самореалізації, поваги до інтересів і прав інших.

Активні форми організації виховного процесу дають стійкі результати, оскільки учні доходять до висновків в наслідок власної діяльності.

Нині діюча, створена мною разом з моїми учнями виховна система класу – це скромний внесок у глобальний процес вихованнягромадянина.

 

Учасники виховної системи: учні, класний керівник, батьки (родина), вчителі-предметники, дорослі, які беруть участь у виховному процесі.

Засоби виховання: виховна система класу. Мета: становлення громадянина-патріота України Завдання виховної ситеми:

•       Виховання любові до рідної землі;

•       Розвиток патріотичної свідомості й саморозвитку старшокласників;

•       Формування української мовної культури.

 

ІІ. Виховна система класу «Громадянин»

Для організації ефективного виховного процесу в класному колективі ми з учнями створили таке освітнє середовище, яке дозволяє організовувати різноманітні взаємодії між суб'єктами освітнього процесу (учнями, вчителями, батьками) і дає можливість дітям в повній мірі отримати позитивний соціальний досвід. Моя роль при цьому значно розширилася, бо я стала не просто ініціатором пізнавальної взаємодії з учнями, а й організатором різних видів продуктивної діяльності дітей в плані особистісного розвитку, соціалізації. Змінилася і роль учнів. Вони виступають як повноцінні партнери, які співпрацюють з усіма суб'єктами освітнього середовища.

 

Основними принципами нашої виховної системи стали:

•       принцип поваги індивідуальності особистості;

•       принцип колективної діяльності і діалогу;

•       принцип розумної вимогливості та узгодження;

•       принцип вікового підходу;

•       принцип педагогічної підтримки;

•       принцип стимулювання самовиховання;              принцип зв’язку з реальним життям.

Моє бачення системи виховання особистості передбачає такі складники:

•       діагностико-корекційна діяльність класного керівника;

•       соціометричні дослідження;

•       прогнозування та організація виховної діяльності класного колективу з вирішення проблем соціалізації;

•       робота з батьками;

•       організація учнівського самоврядування;            аналіз досягнутих результатів.

Діагностичні дослідження є, безумовно, незамінними помічниками у плануванні моєї роботи з класом. Визначення характерологічних особливостей, вольових якостей, ціннісних уподобань, мотивів навчання та інша інформація про особистість дитини дозволяє правильно обрати напрямки роботи в плані соціалізації і з колективом учнів, і з кожною дитиною окремо.

При плануванні виховної роботи з метою забезпечення цілісності та системності виховного процесу, упорядкованості роботи з класним колективом я визначила декілька основних ціннісних орієнтирів, які мають конкретні напрямки розвитку. Змістовне наповнення і форми роботи є такими, що, з одного боку, виконують задачі, поставлені перед класним керівником в плані виховання, а з другого – формують простір для здійснення дитиною самостійного вибору видів діяльності.

Центральним об’єктом і суб’єктом системи є особистість учня. У процесі виховання використовуються урочні, позаурочні та позашкільні види діяльності, в тому числі індивідуальні, колективні, творчі, проектні форми організації роботи, із залученням всіхучасників, які утворюють соціальне середовище виховання. В основі системи виховання лежать декілька основних напрямків, зміст яких наступний:

Моральне виховання забезпечує формування духовної структури особистості, є умовою активної участі підлітка у суспільному житті, сприяє збагаченню його соціального досвіду і становленню як громадянина.

Не менш важливе значення у формуванні активної громадянської позиції підлітка має культура міжнаціональних та міжнародних відносин, яка виявляється у повазі до інших народів, їхніх прав, інтересів, цінностей; толерантному ставленні до інших культур і традицій; гуманізації міжнаціональних та міжнародних стосунків; мирному співіснуванні; співпраці у глобальному масштабі на засадах моральних ідеалів; виробленню негативного ставлення до будь-яких форм насильства.

Виховуючи громадянина, формуючи його громадянську позицію, варто пам’ятати про рівень його політичної та правової культури. Адже політична грамотність, правова культура загалом стимулюють громадянську активність, роблять кожного громадянина не пасивним

спостерігачем подій, які відбуваються в країні і світі, але й їхнім активним учасником.

Формування виваженої громадянської позиції охоплює утвердження в між людських стосунках гуманних почуттів( доброти, великодушності справедливості, щирості, сумлінності, взаємоповаги тощо). Важливого значення в гуманізації взаємин набуває толерантність як одна із громадянських якостей особистості .Педагогіка толерантності має навчати підлітків вмінню аналізувати ситуацію, розвивати здатність до критичного самоаналізу, виховувати терпляче ставлення до інших думок та позицій. Саме гуманізація взаємин виводить громадянина з кола егоїстичних інтересів, залучаючи його до широкої спільної діяльності та виявляючи миротворче демократичне ставлення до співгромадян.

Оскільки дитина є суб’єктом життєдіяльності в соціокультурному і соціоприродному середовищі, то в процесі становлення громадянської позиції підлітка доцільно акцентувати на формуванні його екологічної свідомості, тобто особистій причетності до збереження і примноження природних багатств, виробленні уміння співіснувати з природою, усвідомленні екологічних проблем навколишнього середовища та позитивного бачення їх вирішення.

У контексті формування громадянської позиції підлітка важливе місце посідає проблема творчості й самореалізації. Сучасність потребує людей, які б творчо підходили до виконання своїх обов’язків і мали можливість для самореалізації. Адже розвиток творчого потенціалу діяльності особистості є важливою умовою виховання людини та суспільного розвитку. Творчості, духовному багатству, моральній чистоті, фізичній досконалості, красі взаємин сприяє художньо-естетична освіченість особистості, тобто здатність сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини. У процесі формування громадянської позиції підлітків необхідно створювати умови, які б сприяли формуванню естетичного ставлення до навколишньої дійсності. Це свідчить про те, що підліток не тільки буде здатний сприймати прекрасне, а й берегти красу природи, пам’ятки культури, твори мистецтва тощо, що і є одним із громадянських обов’язків.

Поза увагою залишається певна кількість знань та умінь, пов’язаних із культурно-історичною спадщиною нашого народу, його традиціями, звичаями, які потрібні компетентному громадянинові на етапі розвитку демократичного суспільства. З огляду на це в процесі становлення громадянської позиції необхідно формувати у підлітків народознавчу компетентність. Залучення до народного виховного досвіду, ознайомлення з традиціями родинного життя, трудового виховання, звичаями, обрядами, народними духовними цінностями сприяють вихованню у молоді патріотизму.

Важливого значення у процесі формування громадянської позиції набувають знання та навички дотримання здорового способу життя, шляхи вдосконалення індивідуальних фізичних та психологічних якостей підлітків як засіб забезпечення соціальної активності та працездатності молодих громадян і як профілактика девіантної й делінквентної поведінки неповнолітніх, що значно зросла останніми роками.

Вирішення проблем виховання дітей можливе лише за умови спільної праці педагогів і батьків. Родина – головний соціальний інститут, що відповідає за виховання особистості. Тому у своїй діяльності приділяю значну увагу роботі з батьками. Індивідуальна робота (анкетування, тестування, бесіди, відвідування за місцем проживання) допомагає якнайшвидше виявити здібності учнів, вивчити характер родинних взаємин, побутові умови проживання.Однією з головних умов успішної роботи вважаю залучення батьків до участі у справах класу. 

Що я можу? Чим я цікавий? Чим корисний? Що таке «Я» для колективу, і що таке «колектив» для мене... Рішення даних проблем може знайти свій позитивний результат при добре налагодженій роботі, де головним важелем є організація самоврядування. Це потужний механізм впливу на кожного і на всіх, що дозволяє вирішувати питання самореалізації не тільки в рамках даного колективу, але і в цілій системі виховної роботи нашої школи, які, у свою чергу, дозволять підлітку надалі легко адаптуватися в мінливому, часто непривітному житті дорослих людей.

 

Опис виховної системи класу

Найголовнішою проблемою сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України є проблема радикальної перебудови у сфері виховання - передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду, формування особистісних рис громадянина України і на цій основі я створила виховну систему класу під назвою «Я – громадянин».

Орієнтаційно-цільовий компонент.

Основна мета  - виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентно спроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури.

 

Основними напрямками моєї виховної системи є: 

•  виховання патріотизму, правосвідомості та толерантності; 

•  формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України; 

•  розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації; 

•  виховання європейських цінностей, культури поведінки; 

•  формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати; 

•  виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки. 

 

Цілі і задачі виховної системи: 

•  вивчити індивідуальні особливості учнів, їх інтереси та потреби; 

•  виховувати європейські цінності, культуру поведінки, бережливе ставлення до природи, мотивацію до праці; 

•  формувати ціннісне ставлення до свого здоров’я; 

•  формувати активне ставлення до суспільного життя; 

•  виховувати позитивні риси характеру: відповідальність, чесність, толерантність, співпереживання, старанність, шанобливе ставлення до старших, дисциплінованість. 

Для якісного застосування цієї системи у виховний процес я розробила проект виховання національно-патріотичної свідомості «Хай у кожної людини живе любов до України» (Додаток 7), де врахувала вікові особливості школярів, матеріали рідного краю та можливості школи, нашого селища. 

 

Гносеологічно-аксіологічний (змістовий) компонент.

Класний керівник – не просто вчитель, це людина, яка вміє знаходити індивідуальний підхід до кожного учня і користуватися цим при створенні здорової атмосфери в колективі і становлення кожного учня як особистості.  Тож я завжди намагаюсь знайти індивідуальний підхід  до кожного учня, шляхом залучення кожного з них в проектну діяльність, де кожен  получає  своє завдання, і він розуміє , що його діяльність важлива. 

Основні орієнтири моєї виховної роботи є  виховання у учнів ціннісного  відношення до життя: ●  ціннісне відношення до своєї країни; ●  ціннісне  відношення до родини та до людей; ●  ціннісне відношення до себе.

А також робота з батьками  та індивідуальна робота з учнями.

Для роботи з батьками  використовую різні форми співпраці: батьківський всеобуч, індивідуальні бесіди,  зустрічі за круглим столом, тренінги, родинні свята, екскурсійні поїздки, допомога в зміцненні матеріально-технічної бази школи, участь батьків в роботі ради школи, батьківського комітету школи. Під час проведення батьківського всеобучу знайомлю батьків із новинками педагогічної літератури з проблем родинної та батьківської педагогіки, моделюю педагогічні ситуації, які допомогли б батькам розв’язувати родинні конфлікти, що можуть виникати під час спілкування дітей із батьками.

 

Організаційно-педагогічний компонент.

Розвиток творчої ініціативи, активності особистості відбувається тоді, коли класний керівник і вихованець діють разом, об’єднуючись спільною метою, спільними життєвими турботами, та будують свої відносини на основі співробітництва і довір’я. Тому я намагаюсь вести своє керівництво тактовніше і гнучкіше, допомагаю школярам знаходити потрібні, корисні заняття до душі, організовувати позаурочний час, дозвілля, сприяти самовихованню.  Можна сказати, що вся система моєї виховної роботи спрямована на те, щоб без фізичних і психічних перевантажень вихованців, на основі позитивних емоцій, оптимістичного ставлення до життя, виховати високоморальну, високодуховну особистість, допомогти їй реалізувати себе як індивідуальність, навчити виробляти свою активну  позицію в житті, пізнати і зрозуміти себе і оточуючих, бути здатною до самореалізації, самовираження, самоорганізації.

Успішно діє в класному колективі учнівське самоврядування. Кожний центр відповідально відноситься до своїх обов’язків.  Актив класу формується за спільним вибором учнів і змінюється щороку, іноді не повним складом .

На класних зборах заслуховуємо інформацію про роботу центрів і плануємо роботу надалі. 

Для забезпечення комфортного перебування вихованців у школі, з метою підвищення їхніх навчальних досягнень та успішної адаптації в колективі тісно співпрацюю з психологом, адміністрацією, учителями-предметниками.

Важливою ланкою у системі виховної роботи є взаємодія з батьками учнів. Переконана в тому, що єдність виховних впливів закладу освіти і сім’ї не лише гарантує розумну спрямованість виховного процесу, але й збільшує його силу, його можливості. Завдяки системній роботі з батьками, їхній активній участі у навчально-виховній діяльності, соціально-педагогічній роботі, психолого-педагогічній просвіті, спостерігається продуктивна, цілеспрямована співпраця, взаємна доброзичливість і повага. Батьки учнів – це активні учасники процесу виховання всебічно розвиненої, гармонійної особистості дитини.

Я впевнена, що виховувати дітей потрібно тільки через любов до кожного.

 

Практично-діяльнісний компонент.

За роки педагогічної діяльності  я випустила 1 клас . В даний час я класний керівник 9  класу. Більшість учнів навчаються на достатньому рівні, кожен індивідуальність, особистість. Мої учні – актив школи, члени шкільного самоврядування, активними учасниками та переможцями районих, обласних та міжнародних конкурсів. Про це свідчать ряд нагород:

Канівець Владислав є  лауреатом  І премії VІІІ Міжнародного благодійного фестивалю-конкурсу „Квітуча Україна” та фестиваль-конкурсу дитячоюнацької творчості „Козацький шлях”;

Калашник К.  є лауреатом ІІ премії VІІІ Міжнародного благодійного фестивалю-конкурсу „Квітуча Україна”,   два роки займала посаду голови учнівської ради „ЛІДЕР” та нагороджена грамотою за перемогу у І турі.  Канівець В. та Калашник К. є переможцями обласного етапу Всеукраїнського фестивалю „В об’єктиві натураліста” номінація фоторобота;

Рижай Ольга  нагороджена сертифікатом за участь у Всеукраїнському  конкурсі з англійської мови „Моя батьківщина – місце, де я народився”, а також  є заступником голови учнівської  ради „ЛІДЕР”;

Бугай Роман зайняв ІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з англійської мови, географії; У 2014-2015 н.р. мій клас нагороджений грамотою за перемогу у районному конкурсі віршованих творів

„І вічний біль Афганістан...”  

На мою думку, класний керівник – це не робота, це – покликання. Маючи ненормований і не прогнозований день, напружене і складне життя, як і саме виховання, класний керівник  завжди в центрі уваги, учні звертаються саме до нього зі всіма труднощами і розчаруваннями, запитують поради і довіряють свої таємниці. І коли ти з класом досягаєш такого взаємопорозуміння  - ти отримуєш задоволення від своєї професії. Якість виховного процесу, його результати   певною мірою  залежать від педагога, його теоретичної  підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

В процесі моєї роботи створився  певний стиль відносин з дітьми:

•  Не забороняти, а направляти;

•  Не управляти, а співуправляти;

•  Не змушувати, а переконувати;

•  Не командувати, а організовувати;

•  Не обмежувати, а надавати  свободу вибору.

Виховна діяльність класного керівника є важливою і відповідальною, тому намагаюсь проводити виховні години в атмосфері добра, взаємодопомоги, взаємоповаги, доброзичливості, толерантності.

У роботі з вихованцями застосовую активні та інтерактивні методи виховання, технологію педагогічної підтримки та партнерства, що дає позитивні результати, бесіди на морально – етичні теми, тренінги, тестування, вікторини, усні журнали, рольові ігри «Я не згоден», «Як позбутися звички курити», «Організуй своє дозвілля без допомоги алкогольного дурману»; круглі столи на теми «Шкідливі звички та їх наслідки», «Методика загартування організму»; спільні туристичні походи з батьками; запрошення батьків на класні години, тощо. Тренінгові заняття, проектні технології створюють унікальні передумови для розвитку ключових компетенцій і самостійності вихованців, стимулюють їхню природну допитливість й творчий розвиток.

Були проведені години спілкування „Дерево міцне корінням, а дюдина – родом” (Додаток 8), «Відповідальність людини за свої вчинки», «Право кожної дитини – право на навчання», «Як попередити шкідливі звички», «Безвідповідальність та наслідки», «Толерантність – шлях до успіху», «Шануй матір свою…», «Безпечний рух – запорука життя», «Козацька слава не вмре, не загине», «Мистецтво спілкування»; виховні години: «Добро починається з тебе», «Людьми не народжуються, а стають», «Здоровий спосіб життя – це необхідно», «Полеглим присвячується…»; урок мужності «Вічний вогонь палає», урок з патріотизму «Україна – єдина країна!»; бесіди, акції «Добро починається з тебе», «За чисте довкілля», «Ветеран живе поруч».

Керуюсь у своїй роботі  Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Концепцією національно-патріотичного виховання.

На практиці я застосовую проектні технології. Цей метод розвиває пам'ять, мислення, увагу, допомагає розвинути творчі здібності учнів.

Якщо застосування інтерактивних методів у виховній роботі здійснюється ефективно, слід очікувати: підвищення самосвідомості підлітків; збільшення досягнень; збільшення соціальної підтримки; доречної поведінки; внутрішньої мотивації; зростаючої активності; прагнення до обміну інформацією; позитивної емоційності протягом виконання всіх завдань; більш позитивного психологічного контролю та самоконтролю. На мою думку, мої вихованці навчаються в атмосфері взаємоповаги, любові, добра. Живемо однією великою родиною. 

За п’ять років роботи з класом за проектом «Хай у кожної людини живе любов до України», є реальні результати:

•  сформовано потребу кожної особистості до самореалізації в житті сім'ї, школи, країни;

•  іде процес становлення громадянської позиції та вміння її відстоювати;

•  формуються риси загальнолюдської моралі як основи духовності майбутнього національно свідомого громадянина України.

     Завдячуючи виховній системі, клас займає важливу роль і місце у виховному просторі нашої школи, тому що мої учні відповідальні, ініціативні. Одним із елементів ефективності виховної системи є результативність участі класу в шкільних заходах. Три роки поспіль мій клас  був переможцем  шкільного конкурсу „Клас року”, за що були нагороджені поїздкою до Васютинського дендропарку  та солодким призом.

 

Структурно-функціональна чи організаційно-педагогічна модель системи

При моделюванні виховної системи в класі я спиралася на загальні ознаки трактування поняття «виховання»   (Виховання – цілеспрямована дія на вихованця, що носить соціальну спрямованість; створення умов для засвоєння дитиною певних норм стосунків; освоєння людиною комплексу соціальних норм). Організація виховного процесу в класі  базується на наступних принципах:

-  Вивчення вікових і індивідуальних особливостей учнів, міжособистісних відносин.

-  Орієнтація на рівень розвитку, соціальний досвід і потреби окремого учня, індивідуальне стимулювання.

-  Створення ситуації успіху.

-  Індивідуальна і колективна робота по залученню учнів в діяльність.

-  Створення середовища, що формує терпимість до чужої думки.

-  Виховування поваги до прав інших людей, людської гідності.

-  Розвиток в кожній дитині самостійності, ініціативності, відповідальності, творчості.

 

 

 

“П’ЯТЬ КРОКІВ ДО ВСЕБІЧНО РОЗВИНЕНОЇ, ЖИТТЄВО-КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ”

Пушенко Марина Василівна

                    класний керівник 10 класу                   педагог-організатор 

                 спеціаліст ІІ кваліфікаційної категорії                   Вереміївського НВК

         

Сьогодні українське суспiльство проходить складний перiод свого становлення. Події, які переживає наш народ упродовж 2013-2015 рр. ще раз засвідчили, що проголошена у 1991 р.

                                                                           державна    незалежність    потребує     постійного

захисту і глибокого розуміння, оцінки того, що відбувається навколо нас. На жаль, державна незалежність України опинилася під загрозою.

Сучасна реальність та державотворчі процеси диктують учнівській молоді необхідність та потребу вміти орієнтуватись в ситуації, яка склалася на сьогоднішній день, не бути пасивними, розуміти свою роль та місце в

Державі, а також мати змогу впливати на процеси, що відбуваються в Україні, - зумовлюють необхідність вирішення проблеми «Виховання національно свідомих громадян, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національно-патріотичних традицій.» Система навчання і виховання повинні  стояти на одному щаблі.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають національно - патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Тому нині, як ніколи, потрібно виховати національно свідомих громадян, патріотів своєї Батьківщини, всебічно-розвиненої особистості, людини високих моральних засад з активною життєвою позицією.

 

Опис виховної системи класу

 

Орієнтаційно-цільовий компонент

Виховна робота проводиться згідно методичних рекомендацій МОН України щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх виховних закладах, програми „Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 №1243”,

наказів управління освіти і науки та відділу освіти Чорнобаївської РДА, річного виховного плану Вереміївського НВК та виховного плану класного керівника, на виконання Законів України „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”, „Про охорону дитинства”, Конституції України, „Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти”, „Концепції громадянського виховання  особистості в умовах розвитку української державності”, „Концеції національно-патріотичного виховання дітей та молоді”, керуючись концепцією розвитку Вереміївського НВК „Крок за кроком до особистості” та концепцією виховної системи   „ Від культури особистості до культури нації”.  

 

Актуальність проблеми:

Ефективність продуктивного становлення цілісної особистості можлива за умови творчого підходу, багаторівневого та змістовного, на засадах дієвого співробітництва та співтворчості.

Пошуки шляхів розв’язання важливих проблем гармонійного розвитку особистісної зрілості та формування життєвої компетентності учнів призвів до створення й втілення в процес виховання моделі виховної системи «П’ять кроків до всебічно розвиненої, життєво-компетентної особистості», в якій важливе місце посідають мотиви серйозної уваги до кожної особистості як майбутнього творця власного життя, будівничого своєї країни, свідомого й гідного громадянина держави.  

У своїй діяльності надаю пріоритет напрямку усвідомлення кожним учнем своєї позиції та життєвої компетентності, створення атмосфери повної довіри, доброзичливості, за яких кожній дитині гарантовано комфортність та захищеність.

Провідна ідея виховної системи - формування креативної особистості, з творчим потенціалом, високоморальними цінностями, гуманістичними та демократичними поглядами, багатою духовністю,високим почуттям громадянськості, яка володіє навичками самовдосконалення, самокритичності, відкритого спілкування, здатна вести інтелектуальнодуховний діалог, має активну життєву позицію, самодостатня й самобутня, готова до самореалізації в сучасному житті.

 

Головні завдання:

1.                       Виховання гідного громадянина, патріота своєї держави, законослухняної  та ідейної особистості.

2.                       Виховання фізично й духовно здорової, високоінтелектуальної особистості, цінувальника культури й традицій свого народу, носія національної ідеї. 

3.                       Виховання особистості, яка має на все власну думку, здатна до самовираження, самоствердження, відповідальної й принципової.

4.                       Виховання чесної й порядної людини, здатної жити за законами честі. 

5.                       Створення комфортних умов для плідного саморозвитку й самовдосконалення особистості.

6.                       Направлення зусиль на співпрацю всіх учасників навчально-виховного процесу.

7.                       Формування прийомів самоконтролю, виховання поваги до старших, взаємоповаги, волі, альтруїзму.

8.                       Формування в учнів норм етики, моральних переконань, конструктивного діалогу, міжособистісних взаємин, вміння спілкуватися.

9.                       Виховання естетичних смаків, любові до праці.

10.                  Залучення учнів до соціально значущої діяльності, формування в них потреби в громадській роботі.

11.                  Виховання моральних принципів на основі родинних цінностей.

Враховуючи вікові особливості дев’ятикласників, приділяю щонайбільше уваги формуванню громадянської зрілості юнаків і дівчат. Орієнтуючись на продуманий вибір подальшого шляху продовження освіти, в своєму класі використовую цикл навчально-виховних заходів, що спонукають дітей до роздумів та аналізу результативності самовиховання. Значне місце відводиться проблемі підготовки учнів до майбутнього самостійного життя, утвердження моральності та здорового способу життя. Цьому присвячені години спілкування, бесіди («Найогидніші очі – порожні - найбагатша людина – проста» (В. Симоненко), «Моральні засади, які передають вам батьки», спроба самоаналізу «Чи я готовий до відповідальних вчинків?», «Про кохання і закоханість», «Щастя родини», «Про захист Вітчизни» тощо). 

Сучасна людина повинна мати певний обсяг компетентностей, щоб самореалізуватися. Є багато засобів, за допомогою яких можна придбати ці компетентності: через родинне виховання, товариське спілкування і через інші освітньо-виховні механізми. І тільки тоді, коли ці шляхи співпадають, можна досягти позитивного бажаного результату у вихованні успішної особистості зі стійкими ціннісними орієнтирами громадянина України.

Пропонована виховна система діяльності класу має на меті зосередити увагу на формуванні у молодого покоління системи непідробних життєвих цінностей, пріоритету освіченості, здорового способу життя.

Думаю, що я обов’язково досягну своєї мети у вихованні національносвідомих громадян, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національно-патріотичних традицій і кожен мій учень є і буде патріотом України, адже недаремно девіз нашого класу „Я українець, і я цим пишаюсь!”

 

Гносеологічно -аксіологічний 

Сучасний зміст виховання учнів у школі, в Україні – це науково обгрунтована система загальнокультурних та громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризує її ставлення до держави та суспільства, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями і якостями та самореалізації його сутнісних сил. Вся діяльність із моделювання та побудови виховної системи класу повинна бути спрямована на те, щоб учень протягом багатьох років міг розвинути особистісні якості, відповідно сформовані педагогом, учнями і батьками образу випускника школи.

 

Організаційно-педагогічний компонент.

Педагогічні умови ефективності виховного процесу:

-   спрямованість виховної роботи на взаємодію і плідний розвиток особистості учнів на основі рівності у спілкуванні;

-   здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

-   здатність учня аналізувати та оцінювати  досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;

-   здатність учня застосовувати в умовах конкретної  ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та до здоров’я інших;

-   застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти.

-   створення сприятливих умов для особистісної зрілості та духовного зростання учнів;

-   творче поєднання різновидів діяльності та принципів (ділового, педагогічно - психологічного) партнерства з метою створення атмосфери сприятливого спілкування на теренах творчості, спільної праці та взаємодопомоги для досягнення поставленої мети;

-   формування здорової життєвої компетентності, виховання потреби в самовдосконаленні;

-   сприяння розвитку громадянської позиції, відчуття власної потреби в спільній справі на засадах учнівського самоврядування, що передбачає формування в дітях вміння співпрацювати на принципах партнерства, гласності, демократизму;

-   забезпечення комплексного виховного впливу, що формує ініціативну, здатну приймати нестандартні рішення, цілісну особистість, якій притаманні толерантність, благодійність в режимі реального часу;

-   конкретизація колективних творчих справ та створення можливостей для самореалізації школярів в конкретних справах;

-   забезпечення прав та інтересів учнів, відвернення дітей від асоціальних форм поведінки;

-   упровадження інноваційних методик, форм, прийомів виховання, розвитку виховної системи класу.

 

Практично-діяльнісний компонент

Спираючись на методичну, науково-правову  базу, внаслідок обміну досвідом на районних семінарах, за допомогою вивчення сімей учнів мого класу, я визначила форми та методи виховної роботи, які необхідні для втілення цілей та задач, які сформульовані як пріоритетні у моїй виховній роботі.

 

Форми виховної роботи

v    Учнівські проекти як інтерактивна форма, що сприяє ефективному засвоєнню демократичних цінностей та навчанню вихованців вмінню визначати проблеми та знаходити шляхи їх вирішення.

v    Створення й робота дружніх об’єднань, що працюють у спільному

руслі: батьки і діти.

v    Скарбничка ідей, банк добрих справ – живильне джерело в

становленні особистісної зрілості й життєвої компетентності.

v   Тренінги, інформаційні хвилини, інсценізації здоров’язберігаючої

орієнтації. v Акції милосердя в рамках класного, шкільного та позашкільного

простору.

v    Усвідомлена участь учнівського самоврядування у вирішенні

важливих питань життя класу, школи.

v    Години спілкування, тематичні вечори, спільна підготовка та проведення заходів, засідання клубів, зустрічі з людьми різних професій як шлях до встановлення міцних зв’язків між дітьми та дорослими і яскравий спосіб самовираження особистості.

v Використання всіх видів творчої діяльності – науково-навчальних, технічних, ігрових, управлінських, мистецьких на тлі простору для прояву здібностей, стилю спілкування, розвитку ініціативності. 

 Моделювання особистості, яка виховується в пропонованій виховній системі класу  для кожного учня складається з 5-ти кроків  (мал.1) 

мал.1

Взаємини «вчитель – учень – батьки – спільнота» ґрунтуються на принципах рівності суб’єктів, взаємодовірі, повазі й розумінні. Педколектив надає педагогічну підтримку, виказуючи педагогічний такт, навчаючи загальним принципам і методам вирішення типових проблем, з якими зіштовхується вихованець упродовж всього життя, і накопичуватиме досвід таких проблем в реальних умовах своєї життєдіяльності з тим, щоб не лише успішно включитися в життя сучасного суспільства, але й стати провідником соціальних перетворень.

Саме засади співпраці й співтворчості роблять процес виховання й становлення особистісної зрілості та життєвої компетентності і повноцінним і багатозмістовним, визнають право дитини на ірраціональність у вчинках, в життєдіяльності.

Свою роботу з класом завжди розпочинаю із вивчення сім’ї, індивідуальних особливостей кожного учня. Мене цікавить  не лише питаня навчання та ставлення до нього, а й рівень вихованості учня, його розуміння життя, ставлення до своїх батьків, друзів, бо успіх роботи класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення у світ дітей, від розуміння їхніх переживань та мотивів поведінки.Тому вивчити як живе учень, які його інтереси й нахили, особливості волі й риси характеру, - це значить знайти правильний шлях до серця, використати найдоцільніші методи педагогічного впливу. І знаючи особливості учнів, їх інтереси, рівень вихованості мені легше скласти цілеспрямований і дієвий виховний план роботи з класом.

 

 Основні напрямки моєї виховної діяльності

1. Ціннісне ставлення вихованців до себе

Виховними досягненнями цього напрямку є:

*усвідомлення власної індивідуальності, неповторності;

*виховання самоповаги;

*формування емоційної культури;

*навичок самотворення;

*життєтворення;

*прагнення до ідеалу;

*   здоров’я – найвища цінність людини;

*   цінність здорового способу життя;

*   неприйняття агресії та насильства

*самооцінка, самовдосконалення, активна життєва позиція

Для цього я проводжу бесіди, тренінги за темами: „Світ моїх захоплень”, „Ким бути і як бути”, „Бережи честь змолоду”, „Інтернет не лише твій друг”.

Для досягнення поставленої мети ми з учнями беремо участь у шкільних спортивних змаганнях і конкурсах. Два роки поспіль клас отримував титул «Найсильніший клас школи». Владислав П. виборов І місце у змаганнях з амреслінгу. На класних годинах обговорюємо правила особистої гігієни, харчування, режиму дня. Працювали над такими класними проектами, як „Енергетичні напої: вбивають чи надають крила”, „Червона стрічка”; загальношкільними проектами „Школа – територія здоров’я” та „Ми обираємо здоровий спосіб життя”. Учні нашого класу є активними учасниками соціально - психологічного театру. До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом організували виступ агітбригади .

2. Ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей

Метою є засвоєння сімейних, родинних та суспільних цінностей:

●ціннісне ставлення до оточуючих людей;

●культура спілкування та мовленнєвий етикет;

●повага до батьків, сім’ї, родини;

●формувати навички співжиття в колективі;

●готовність нести відповідальність за свої вчинки;

Проводжу бесіди „Ризик в інтернеті”, „Я і моя родина”. Стало традицією проводити родинні свята.

Велике значення я надаю роботі з батьками.

Роботу з батьками будую на принципах творчого партнерства, педагогічного такту. Зрозуміло, що робота з батьками ґрунтується на потребі в обміні інформацією, педагогічно – психологічними знаннями. За потреби, з певною метою, відвідую родини школярів, запрошую батьків до школи. Безперечно, до зустрічі з батьками завжди треба готуватись психологічно, демонструючи зацікавленість, такт, повагу та доброзичливість. Важливо підкреслити позитивні моменти в розвитку дитини, врахувати вікові й індивідуальні особливості батьків, рівень їхньої освіти та соціального благополуччя. Слід формувати в батьків відчуття необхідності співпраці. Ця робота вимагає великої наполегливості, зацікавленого бажання обох сторін: сім’ї і школи. 

Форми роботи з батьками – це і  батьківські збори, які намагаюся проводити у різних формах,  і батьківські лекторії,тематичні консультації та анкетування, часто запрошуємо вчителів -предметників, обговорюємо проблемні ситуації. Теми зборів актуальні,  хвилюють батьків, тому завжди проходять жваво і з користю. Про недоліки дитини я завжди розмовляю з батьками в індивідуальній бесіді, починаючи з позитивних моментів у навчанні дитини, поступово переходячи до того, на що слід звернути  увагу. Таке звернення до  батьків дає свої плоди: батьки не бояться, що будуть почувати себе ніяково перед іншими батьками, охоче приходять на збори, беруть активну участь у проведенні позакласних заходів та підготовці класу до нового навчального року, цікавляться життям дитини в колективі. Сполучною ланкою між школою та батьками класу є батьківський комітет, який активно допомагає мені в організації дозвілля дітей, в ремонті, беруть участь в усіх організаційних питаннях.

3. Ціннісне ставлення до праці.

Під пильним наглядом класного керівника учні роблять перші кроки на шляху до професійного самовизначення:

➽активно-позитивне ставлення до праці;

➽сформованість таких якостей, як цілеспрямованість, організованість, працьовитість та наполегливість у подоланні труднощів у всіх видах

діяльності;

➽значущість суспільнокорисної справи;

➽уявлення про сучасний ринок праці;

➽ зацікавленість кінцевим результатом;

Цими кроками є участь у чергуванні по школі та класу, рейд “Чистий клас”, трудові десанти по прибиранню шкільної території. Мною проводяться бесіди “Підліткова праця - правознавчий аспект”, “Працюємо разом - радіємо разом”. Позитивно впливає на майбутню професійну спрямованість роботи над класним проектом “Ким бути?”

4. Ціннісне ставлення до природи.

Формування почуття особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них.

Виховними досягненнями цього напрямку я вважаю:

-       формування екологічної культури;

-       відповідальне ставлення до природних ресурсів;

-       щадливе використання енергоносіїв;

-       навички безпечної поведінки в природі;

-       потреба в оздоровленні довкілля та участь у природоохоронній

діяльності;  

-       навички життєдіяльності в умовах екологічної кризи.

Проводяться бесіди: "Уроки Чорнобиля", "Збережемо чистоту водних просторів наших!", "Бережіть рідну природу!", "Бережіть ліс — легені планети!".  Брали участь у конкурсах: «В об’єктиві натураліста», «Збережемо первоцвіти», «Охорона та збереження  водних ресурсів»; акціях «Шпаківня», «За чисте довкілля». Провели свято зустрічі весни та птахів.

5.     Ціннісне ставлення до культури і мистецтва.

При роботі з цим напрямком я намагаюсь сформувати у учнів  потреби у спілкуванні з мистецтвом, як з основою естетичного виховання і художнього сприйняття дійсності. Відбувається постійне вдосконалення:

⇎пізнавального інтересу до мистецтва;

⇎здатності до творчої діяльності у мистецькій сфері;

⇎художньо-естетичних смаків, емоцій, почуттів і культури мислення та поведінки.

Це  участь класу у районних  конкурсах знавців рідної мови, на кращого читця, розвиток творчих здібностей під час проведення свят, виконання пісень, інсценізації творів.

6.     Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави

Воно виражається у сформованості потреби у збереженні та примноженні духовного й матеріального багатств українського народу:

відповідальності, як важливої риси особистості, за долю Батьківщини; розуміння своїх прав, свобод, обов'язків;  

громадянської життєвої позиції, участь в учнівському самоврядуванні, житті школи та громади;

власної віри у духовні сили народу, його майбутнє;

усвідомлення себе патріотом і громадянином України;

потреби         у        полікультурному спілкуванні          на      основі взаєморозуміння та поваги. 

Системними стали зустрічі з ветеранами  Соколовим М.П. та остарбайтером Матвійцем О.О (яким діти надають шефську допомогу), воїнами-інтернаціоналістами, ліквідаторами ЧАЕС, учасниками АТО . 

Провели відкриту виховну годину «Дзвони національної пам’яті» (діти навіть написали про це замітку в «Світлий шлях», але її не надрукували), лінійку до дня визволення України, день Захисника України та «Покрова – покровителька укрїнського козацтва» Проводяться «Тижні права».

Бесіди "Я - громадянин і патріот держави", "Збережемо наш скарб - рідну мову", "Джерела духовності мого краю", "Видатні люди мого краю",

"Допоможемо ветеранам", "Українці за кордоном. Що таке діаспора?", 

"Україна - суверенна і незалежна держава", "6 грудня - День збройних сил України", "Є пам'ять, якій не буде кінця", "Воїни - інтернаціоналісти", урок мужності „Герої нашого часу” (Додаток 9).

Діагностико-результативний компонент

Прогнозовані результати виховної діяльності класу:

? -  самодостатня особистість;

? - високоосвічена, інтелектуальна особистість;

? - активний будівник власної долі та суспільного життя;

? - фізично здорова особистість, яка пропагує здоровий спосіб життя;

? - людина адекватної, виваженої поведінки за будь – яких умов;

? - особистість, наділена усіма чеснотами, високою моральністю, людина – гуманіст, толерантна, чуйна, співчутлива;

? - ініціативна, законослухняна особистість, патріотична й сповнена національної гідності;

? - креативна, творча, висококультурна, якій притаманні естетичний смак і почуття любові до життя.

Аналізуючи свою роботу як класного керівника за 3 роки, приходжу до висновку, що до виховного процесу  треба ставитись системно, виділяти педагогічні вимоги.

Досягнення класного колективу за 3 роки:

1. Змінилося ставлення учнів до навчання. Діти мають стійку позицію мотивації навчання, беруть участь у конкурсах, олімпіадах. 

Якість навчання складає: 

-   високий рівень – 7%;

-   достатній рівень – 20%;

-   середній рівень – 63%;

-   початковий рівень – 0%.

2. Майже всі учні класу зайняті в гуртках за інтересами у школі та позашкільних закладах : - танцювальний гурток – 3 учні;

-духовий оркестр – 4 учні; -спортивний гурток –8 учнів;

-   стрілецький гурток – 2 учні;

-   літературна студія „Дивосвіт” – 4 учні.

Є навіть такі діти, які відвідують декілька гуртків.

3.   Робота з пропаганди здорового способу життя викликала жвавий інтерес. Діти класу є активними учасниками  агітбригади та соціальнопсихологічного театру.

4.   Ведеться профорієнтаційна робота серед дев’ятикласників: проводяться бесіди та тренінги, готуються виставки у шкільній бібліотеці. Діти працюють над класним проектом „Ким бути?”

5.   Учні класним колективом із задоволенням відвідують творчі зустрічі, круглі столи, розважально-пізнавальні заходи, вечори відпочинку; екскурсії до інших міст, пам’яток історії та архітектури тощо. Кількість бажаючих проводити свій вільний час разом із класом щороку зростає. Діти дружать, допомагають один одному, разом відвідують гуртки в позашкільних закладах.

6.   Дуже цікавою та корисною виявилась проектна діяльніть.

Найпершим проектом, над яким працювали спільно з батьками  це був загальношкільний проект „Моє село, для мене ти єдине...” (підпроект „Історія заснування СТФ”).

Звичайно, робота класного керівника була керуючою на всіх етапах (ми лише починали освоювати проектну технологію), але після представлення проекту, я зрозуміла, що на правильному шляху. Така форма роботи цікава, ефективна, доцільна, хоча і не проста у реалізації, адже вимагає творчого та особистісно-зорієнтованого підходу, знання вікових особливостей класу та кожного учня зокрема. Навіть після закінчення роботи над цим проектом, діти приносили різні фотографії або записані спогади старожилів села. Наступний проекти, над яким ми працювали,- це були підпроект „Їх імена на вулицях села”, „Козацька Вереміївка” , „Нові часи – нові герої” (Додаток 10).  Діти вже самі розробили план, розподілили доручення та підготували презентацію їхньої роботи.

Тема здоров’я дуже важлива. Щоб стати гармонійною особистістю, потрібно  розвиватися в усіх напрямках, вести й пропагувати здоровий спосіб життя. Учні нашого класу брали участь у таких проектах „Школа – територія здоров’я”, „Здоровим бути здорово!”, „Червона стрічка”, „Ми – здорове покоління” та „Енергетичні напої: вбивають чи надають крила?”.

Шукаючи нових форм спілкування з родинами своїх вихованців і з метою подолання непорозумінь дітей та батьків, які виникають у підлітковому віці,  ми здійснили до Дня матері проект «Дорога моя матусю!». Але найкращими нагородами для мене є досягнення моїх учнів, які ми зафіксовуємо у класному проекті „Щоденник корисних справ”. Літопис нашого класу визнаний найкращим у школі,  під час проведення тижня класного керівника.

Працюючи над проектною діяльністю я дійшла до такого висновку, що учні класу при виконанні позаурочних проектів набувають досвіду вирішення реальних проблем у майбутньому самостійному житті, що в нас час стає однією із цілей соціалізації сучасних підлітків.

7.                       Спортивні досягнення.

Так як в класі всі діти гіперактивні, то проблем із участю у спортивних змаганнях  немає. Ми беремо участь у всіх загальношкільних та районних заходах: це змагання з тенісу, футболу, плавання. Учні класу входять до складу рою „Юні козачата”.

8.                       Спостерігаючи за учнями класу на протязі трьох років я можу з впевненістю сказати, що з найменшого етапу зрілості – «робоча група» класний колектив впевнено досягнув етапу «потенційна команда». Є надія, що до 11 класу він стане «зрілою командою».

Моніторингові дослідження наслідків виховної системи «П’ять кроків до всебічно розвиненої, життєво-компетентної особистості»  демонструють, що ця виховна система вдосконалює будь-які ціннісні переваги дитини: валеоекологічні, сімейні, громадянські, національні та цінності особистого життя.  Отже, особистість, набуваючи життєвої компетентності, стає носієм цінностей нашого суспільства завдяки консолідації співпраці й співтворчості багатьох людей, на що й спрямована була мета виховної системи.

Процес виховання є безперервним, і класний керівник мусить, перебуваючи в постійному творчому пошукові, в тісному контакті, співпраці з батьками, громадою, знаходити все нові, більш удосконалені форми роботи з учнями, що сприятимуть реалізації головної мети вчителя, батьків, суспільства – вихованню цілісної й гармонійної особистості, гідного громадянина держави. Я з гордістю можу сказати , що мої учні є справжніми громадянами та патріотами своєї держави. Про це свідчать результати проведеного діагностування (мал.2).

     

мал.2

Таким чином, можна із впевненістю стверджувати, що робота класного керівника може бути успішною, якщо він розуміє, що дитина – людина, і не майбутня людина, а сьогоднішня, і тому вона інша, як і всі люди.

Я її приймаю як усяку людину. Я приймаю дитину… Я приймаю її, я охороняю її дитинство, я розумію, терплю, прощаю. Я не застосовую до неї силу, не гнічу її своєю силою, тому що я її ЛЮБЛЮ. Мабуть, це і є секрет справжнього успіху у вихованні.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Якщо буде світло в душі, буде краса в людині 

Якщо є краса в людині, буде гармонія в домі 

Якщо є гармонія в домі, буде порядок у нації,  Якщо є порядок у нації, буде мир у світі.

Кожна молода людина є активним учасником розбудови громадянського суспільства, відіграє в ньому важливу роль та несе відповідальність у процесах прийняття рішень на всіх рівнях, які впливають на їх життя, а держава забезпечує доступ молоді до відповідних та необхідних програм та послуг незалежно від статі, географічного положення, соціального, культурного, економічного чинників.

На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання - виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науковотехнічного та творчого потенціалу молодих громадян.

Виходячи з цього, основна ідея полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбутнього. Саме тому патріотичне виховання молоді є одним з найголовніших пріоритетів молодіжної політики в Україні. 

 

 

 

 

 

 

БІБЛІОГРАФІЯ

1.                      Виховна система класу. Методичні рекомендації. / Г.І.Сорока, Р.І. Черновол-Ткаченко  - Харків, „Світ дитинства”, 2004

2.                      Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена спільним наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49.

3.                      Кремень В. Веління часу: плекати національну гордість у молоді //Педагогічна газета. – 1998. – № 7.

4.                      Плекаємо  патріотів  України(  Збірка  статей  освітян Черкащини  з  досвіду патріотичного виховання) . – Черкаси: Видавництво Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, 2011,  5. Проектна діяльність у школі /Упоряд. М. Голубенко. – К. : Шк. світ, 2007 – 128С. – (Б-ка «Шк. світу»).

6.                      Проектна діяльність у контексті становлення життєвого простору особистості: Практико-зорієнтований посібник / За загальною редакцією

Єрмакова І.Г., Гнідої С.А., Хуртенко Л.О. – Сміла, 2012р., 400с.

7.                      4. http://pidruchniki.com/pedagogika/robota_klasnogo_kerivnika

8.                      http://ru.osvita.ua/school/method/upbring/1252/ О. Хомич, Т. Рига

Класний керівник - основи творчої діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1.  Година спілкування 

Тема. Мова наша – калинова.

Мета. Виховувати любов до рідної мови, України, художнього слова, формувати культуру мовленя розкрити роняття „рідна мова”, показати красу і багатство рідної мови; сприяти вихованню поваги до української мови як державної.

Ну що б, здавалося, слова...

 Слова та голос — більш нічого.  А серце б'ється, — ожива,  Як іх почує!..

Т. Шевченко

 

I.       Вчитель.

О рідне слово, хто без тебе я?

Моя ти — пісня, сила і відвага.

Тебе у спадок віддали мені 

Мої батьки і предки невідомі.  Так не засни в запиленому томі —  Дзвени в моїм і правнуковім домі!

(Д. Павличко. Сонети. 1978 р.)

 Найбільше, найдорожче добро в кожного народу — це його рідна мова, слово.

Рідна мова — це мова, що першою засвоюється дитиною у родині і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. «Усі основні європейські мови можна вивчити за б років, свою ж рідну треба вчити ціле життя", — писав Вольтер. Отже, зібравшись на годину спілкування, ми тут покажемо те, чого вже навчились і водночас ще збагатимо свої знання з рідної мови.

II. Послухаймо жарт.

— Ти знаєш, що Петренки взяли на виховання англійське немовля? — каже чоловік жінці.

— Справді? — дивується жінка. — Але чому англійське?

— Ну як же ти не розумієш? Коли дитина почне розмовляти, то в них буде нагода вивчити англійську мову. Ви зрозуміли в чому сіль цього жарту?

Так, звичайно, коли дитина почне розмовляти, то вона говоритиме не мовою нації, до якої належить від народження, а тією, яку чує навколо себе.

Жарт-то жарт. Але нещодавно вчені встановили, що, якщо батьки дитини англійці, то вона вже від народження налаштована на те, щоб говорити англійською мовою. Більше того, люди, які з дитинства не розмовляють своєю мовою, частіше хворіють, легше піддаються стресам, їхні здібності розвиваються менше, ніж у тих, хто постійно розмовляє рідною.

Саме мова з її звуками і словами, граматикою найбільше відповідає характерові нації. Наприклад, німці — люди спокійні, врівноважені, люблять неквапливість і порядок, от і мова в них некваплива, слова довгі. Італійці — люди палкі і співучі, от і мова в них мелодійна, в ній майже немає шиплячих звуків, великих збігів приголосних, але багато голосних.

Учень 1. Що притаманне нашій українській мові? Я тільки скажу, що українська мова вважається однією з наймилозвучніших мов у світі. На одній міжнародній конференції було названо три мови, які є найкращими для співу.

Може, хтось їх назве?

—Італійська, українська і грузинська.

Не випадково саме в цих народів так багато пісень і славних співаків. Практично кожен італієць, грузин, українець від народження гарно співає.

Адже пісня — це найдобріша, найвиразніша мова.

Учень 2.

Одна вона у нас така — 

Уся співуча і дзвінка, 

Уся плакуча і гримуча,  Хоч без ... лаврового вінка.

(Т. Шевченко)

Учень 3. А я хочу тільки звернути увагу на дві особливості української мови.

Я не знаю іншої мови, в якій було б стільки пестливих форм слів, як в українській.

Наприклад, слово рука англійською звучить «хенд». А як в українській мові? Можна й так — рука, але природніше буде — ручка, ручечка, рученька, ручиця, рученя, рученятко.

А які ніжні форми є для слова мама або неня: ненька, матусенька, матонька, матіночка, матуня, маточка, мамуся, матуся...

Учень 4. Наш земляк поет Дмитро Павличко написав вірш «Мрія». Я до слів цього вірша дібрав синоніми. Послухайте,   які.

Як виросту — збудую (дім, будинок, хату),

На хаті колесо (приладнаю, приб'ю, прикріплю),

А там я поселю (крилату, летючу, літаючу), Лелечу клекітну (родину, сім'ю, пару).

Нехай розводиться (селиться, гніздиться),

По всіх деревах і (будинках, хатах, оселях),

Нехай мені щоночі (здається, сниться, ввижається), Що я літаю, наче (пташка, птиця, птах).

Про що говорить ця особливість нашої мови? Мабуть, про те, що українці — дуже м'який, лагідний і незлобивий народ.

І стіл — «Майстерня шанувальників рідної мови»

Учень 1. «Народна мудрість стверджує: «Добре тому жити, хто вміє гарно говорити». Максим Рильський просив: «... Як парость виноградної лози плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'ян».

Наші діти не контролюють своєї мови. Вони полюбляють вживати словапаразити, наприклад, такі слова: ну, короче, тоже, блін...

Та хіба вони прикрашають нашу мову? Скажіть-но, любі друзі? Правда — ні?

Прислухайтесь до порад.

Учень 3.

А от що робить наголос Змінити варто наголос у слові - і зміст його міняється умент.

Сурма — крихкий метал сріблясто-білий,

а сурма вже — музичний інструмент.

(Д. Білоус) Запам'ятайте наголоси у таких словах:

кажу — кажеш, допоможу — допоможеш, одягну — одягнеш, беремо — берете, живемо — живете, була — було — були, дала — дало — дали, прийняла — прийняло — прийняли, одинадцять.

Учень 4. Мовознавство для допитливих.

Завдання. Здійсніть подорож по містах України і скажіть, хто вас зустріне, наприклад, в: Києві — киянин, Донбасі — донбасівець, Харкові — харків'янин, на Поділлі — подолянин, Львові — львів'янин, Поліссі — полісяночка, Одесі — одесит, Сумах — сумчанин, Чернівцях — чернівчанин, Коломиї — коломийці, Черкасах — черкасець, Чернігові — чернігівець, а в сусідній Польщі — поляк.

Учень 5. Доберіть потрібне слово з двох запропонованих у висловлюваннях:

а) Терміново (зателефонуй, подзвони).

б) Я (рахую, вважаю), що це неправда.

в) Я (рахую, лічу) олівці.

г) (На протязі, протягом) літа.

д) Написав (вірно, правильно).

є) (Перегортаю, перевертаю) сторінку книги.

є) Моє (ставлення, відношення) до тебе.

ж)    Поштова (скринька, ящик).

з)    (Приймаю, беру) участь.

й) (Відкриваю, відчиняю) віконце.

і) Медсестра зробила Юркові (прививку, щеплення)

 

II стіл — «Творча лабораторія»

Учень 1. Доповніть народну мудрість (продовжте прислів'я).

Працює до... сьомого поту.

Робить п'яте... через десяте.

Знаю, як свої...п'ять пальців.

Наговорив сім...мішків гречаної вовни, і всі неповні.

Такий бідний, як... мак начетверо.

Око бачить далеко, а... розум глибоко.

Де багато слів, там... мало діла.

Сім раз відміряй, а... раз відріж.

Як слів небагато, то... й розуму малувато.

Хто в темряву дивиться,... той од світла кривиться.

Учень 2. Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Я читаю текст, кожне слово якого починається з літери Б.

Біль Бандуриста

Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів, брови бурмосив. Бандура болісно бриніла. Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур'я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого. Боже! Бачиш — боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько — батька. Боже! Біль безжалісний, багряний буревій! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!

Завдання для вас. Спробуйте скласти текст зі слів, що починаються однією літерою.

Учень 3. Відгадайте, про кого або про що тут йдеться?

Кирпатий, орлиний, плескатий, ґудзиком, м'ясистий, рівний, картоплинкою, римський — ніс.

Повільна, швидка, тиха, дзвінка, засмічена, брутальна, рідна, ласкава, оксамитова, співуча, солов'їна, літературна — мова.

Білий,         чорний,      тяжкий,       пухкий,       твердий,     батьківський,          священний, хрумкучий, рум'яний, свіжий, смачний, пшеничний — хліб.

Важка, легка, натхненна, приємна, щоденна, сумлінна, улюблена, чесна, корисна, копітка, титанічна, безкорисна, людська — праця.

Учень 4. Скажи без затримки! Слова з протилежним значенням — антоніми:

сміятися — плакати, активний — пасивний, корисливий — шкідливий, хвалити — лаяти, щедрість — скупість, шкідливо — корисно, помилково — істинно, оптиміст — песиміст, мирний — агресивний, почин — кінцівка, симпатія — антипатія, бадьорість — втома.

Учень 5. До цих слів доберіть синоніми:

згода — мир, лад, гаразд, добре;

ґречний      —      ввічливий, тактовний, чемний,      делікатний,          люб'язний, шанобливий;

сильний — могутній, колосальний; розуміти — тямити, збагнути, осмислювати;

йти — летіти, шкандибати, плентатись, дріботіти, волочитись; величний — гігантський, колосальний.

III стіл — «Веселі й дотепні»

Учень. Починаємо з жартів. Хвилинка-веселинка для всіх у залі.

I          жарт

—Чи справедливо людину карати за те, чого вона не зробила?

—Звичайно, ні!

—А учитель покарав мене за вправу, якої я не виконав.

II      жарт

—Сину, ти налив води до акваріума?

—Ні, мамо, рибки ще не випили вчорашньої.

III  жарт

—Петре, скажи одне речення.

—Собака голосно гавкає на вулиці.

—А коротше?

—Гав.

IV   жарт

—Андрійку, ти написав останнє слово. Що треба поставити наприкінці?

—12 балів.

V       жарт

— Що таке пряма мова? — запитує вчителька Ва силька.

— Ну, це коли людина про щось говорить прямо.

Учень 3. А я загадую вам загадку. Постарайтесь відгадати.

Язик ламає та вимови навчає. Що це?

Тепер я навчу вас однієї скоромовки.

Тільки бережіть свій язик, не зламайте його. 

Слухайте:

Сім братів-малярів

В королівстві кольорів. Кожен маляр королює — В королівстві малярує.

Хто найшвидше проговорить? 

Учень 4. Я хочу розповісти вам народний анекдот про вченого цуцика.

Їхав одного разу Тарас Шевченко в поїзді разом із генералом. їхали і мовчали. Шевченко читав книжку, а генерал то дрімав, то грався зі своїм цуциком. Коли Тарас Григорович поклав поруч розгорнуту книжку і собака понюхав її, генерал, намагаючись покепкувати з поета, звернувся до цуцика: —      Учись, учись — поетом будеш.

А Шевченко тут же додав: — А не довчишся — генералом будеш.

Учень 5. Рольова гра «Ти — оратор».

Завдання учасникам гри: відтворити діалог з певними інтонаціями. Діалог називається «Настирливий».

—Ти спиш, Семене, при вікні?

—Ні.

—То, може, плачеш в тиші?

—Ні.

—Одержав вісті ти сумні?

—Ні.

—А двійок не було в ці дні?

—Ні.

— То просто думаєш, дивак?

—Так.

—Про що ж ти думаєш, Семене? —Щоб відчепився ти від мене!

(Г. Бойко)  Учень 6. Вікторина з мови. Загадки-жарти.

1)  Яке слово складається з семи однакових літер?

(Сім'я)

2)  Чи можна скло розбити не стільці? (Не можна)

3)  Чим кінчається літо і починається осінь?   (Літерою О)

4)  Який синонім прислівника тепер не змінює значення, коли його прочитати справа наліво? (Зараз)

5)  Який молочний продукт можна перетворити на злак, прочитавши його справа наліво? (Сир — рис)

IV стіл — «Кмітливі й винахідливі»

Учень 1. Подорож до країни Лексикології.

До поданих слів дібрати фразеологізми:

а) Бити когось прутом — всипати березової каші.

Бути помітним — впадати в очі.

Оголосити щось давно відоме — Америку відкривати.

Слухати із захопленням — розвісити вуха.

Даремно сподіватись — ждати з моря погоди.

6) А зараз поясніть значення фразеологізмів:

Вилами по воді писано — про таке, що може не відбутися.

Як мокре горить — повільно, без бажання.

З відкритим серцем — щиро.

Рукою подати — близько.

Спіймати на гарячому — викрити на місці злочину.

Учень 3. Інтелектуальна сходинка.

1.       Спеціально зроблене приміщення для стрільби. (Тир)

2.       Драматичний твір, призначений для сцени. (П'єса)

3.       Одиниця маси. (Тонна)

4.       Перший публічний показ нової вистави, циркової програми, естрадного виступу. (Прем'єра)

5.       Столиця Іспанії. (Мадрид)

6.       Теорія і мистецтво красномовства. (Риторика)

7.Країна, що в перекладі означає «срібна». (Аргентина)

8.Гриб, що росте взимку. (Шампіньйон) 

Учень 4. Мовні шаради.

Слово складається з:

1. Букви Б.

2. Суфікса прикметника міцний.

3. Букви, що стоїть в алфавіті після букви Ж. (3)

4. Суфікса іменника картоплина. (Бензин)  

5. Учень 5. Гра «Увага: порушник».

Знайти порушника алфавіту у наведених рядках:

1.Анохін.    8. Едемчук.          14. Новіков.

2.Бунін.      9. Заграновський.          15. Отрощенко.

3.Габурак. 10. Жолоб. 16. Рудик.

4.Василик. 11. Луцко. 17. Павлюк.

5.Гудзь.      12. Ковбаснюк.    18. Слюзар.

6.Дідик.      13. Макалович.    19. Таращук.

7.Єрьоменко.       20.Федик.

21.Удовиченко. 22.Харук.

23.Цаплієнко. 24.Чигер.

V стіл — «Шукачі мовних скарбів»

Учень 1. Прислухайтесь до мудрих порад:

«Ввічливість, гідність, уважність, стриманість — вимоги мовного етикету». «Ніщо ... нам не обходиться так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість», — зауважував іспанський письменник Сервантес.

До засобів мовного етикету відносяться: словесні формули вираження ввічливості, особливі форми звертання до знайомих і незнайомих людей, вживання пошанної множини (займенника Ви). Правила мовного етикету залежать від мовних ситуацій (знайомство, вітання, вибачення, прохання, запрошення, комплімент, співчуття, схвалення, прощання).

Учень 2. Урок ввічливості.

Учні нашої школи, спілкуючись між собою, звертаючись до старших і вчителів, нерідко вживають неправильні форми звертання, невдалі словесні формули вираження ввічливості. От послухайте розмову двох учнів і помилки в їхньому мовленні.

Учні 3,4. Сценка ввічливості.

—Привіт.

—Від кого?

—Ну, здоров!

—Я? — Я здоров! А ти? Ти, може, хотів привітатися? Так? Доброго дня тобі!

—Доброго дня! (2 рази). О, вибачаюсь, я не закрив двері.

—Постій (2 рази), зачекай, я тебе не розумію. Вибачаюсь?

—Ну пробачаюсь!

—Хіба ти впевнений, що тобі вибачать? На тебе може навіть хтось образитись!

—Чому?

— Бо треба попросити вибачення — пробачення!

— А   хіба  я  не(Перериває)

—  Треба так: вибачте, пробачте і тоді все буде гаразд.

До речі, і двері ми тут не закриваємо, а зачиняємо.

—Ну, добре, добре, я зачиняю їх! (Зачиняє двері). Та у вас, бачу, і світло не виключено.

—Так-так, але ж світло теж не виключають, а вимикають. Зрозумів? Адже тут сидять знавці рідної мови, і вони слідкують за кожним нашим словом, і тому ми повинні притримуватись норм української мови — говорити правильно.

Учень 5. Підійшов час братися за помилки, яких ми часто припускаємось у своєму мовленні. Часто чуємо:

—Яка година? Замість? (Котра)

—Один гривень? Замість? (Одна гривня)

—Іноді, заходячи до магазинів, бачимо на дверях оголошення: «Закрийте, будь-ласка, двері».

Але ж це неправильно. В українській мові двері відчиняють і зачиняють. Ще в цьому реченні є вставне слово будь ласка, яке на письмі виділяємо комами і пишемо без дефіса.

—Іноді на перерві почуєш від учнів нашої школи: «Слідуючий урок». Та правильно буде: «Наступний.»

—Не відкрий книгу, а розгорни, та не закрий, а загорни.

—Не включи світло, а ввімкни. Не виключи, а вимкни.

—На перерві всі ходимо їсти, і кожен кричить: «Пішли в столову». Але ж правильно сказати: «В їдальню».

—На кафе часто є такий напис: «Запрошуємо на горячий чай», але правильно «гарячий».

 

 

 

Додаток 2. 

ДИСПУТ   «СУЧАСНИЙ    ПАТРІОТИЗМ: МОДА        ЧИ    ЖИТТЄВА НЕОБХІДНІСТЬ?»

Мета: сприяти розвитку почуття любові до Батьківщини, причетності до її долі, становленню національної самосвідомості, української ідентичності, ціннісного ставлення до суспільства та держави, відповідальності за її стан і розвиток, приналежності до рідної землі, народу.

Завдання: виявити ставлення школярів щодо питання патріотизму; визначити роль патріотизму в житті сучасного суспільства, учнів підліткового віку; формувати поняття патріотизму, громадянськості, відповідальності, толерантності; розвивати критичне ставлення до інформації, творче мислення.

Оформлення: тематична виставка літератури, фактографічні матеріали означеної тематики, фліп- чарт із правилами й умовами проведення диспуту.

Технічні засоби: мультимедійна дошка, проектор, комп'ютер.

Підготовча робота:

•      «мозковий штурм» серед учителів, учнів, батьків щодо теми та змісту диспуту; • анкетування учнів (використано анкету Всеукраїнського соціологічного дослідження Міністерства культури України та ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва» «Патріотизм у розумінні сучасної молоді») (додаток 1);

•      формування двох груп учнів. Перша група доводить тезу «Сучасний патріотизм

—данина моді», друга група — «Сучасний патріотизм — життєва необхідність»;

•      робота кураторів із кожною командою:

*    організація обговорення питань диспуту в команді;

*    опрацювання аргументації своєї позиції (підбір допоміжних матеріалів);

*    визначення питань для обговорення;

*    підготовка виступів;

•      підготовка презентації «Слова народжених в Україні» (додаток 2).

ХІД ЗАХОДУ

ВСТУПНЕ СЛОВО ВЕДУЧОГО

Учитель. Доброго дня, дорогі діти, шановні батьки та колеги! Сьогодні ми зібралися з вами, щоб у вільній, жвавій розмові обмінятися думками, колективно обговорити питання, які хвилюють небайдужих громадян нашої країни. Для нашого колективу вже стала традицією організація диспутів на актуальні питання сучасного життя. Ми знову поговоримо про нашу Батьківщину — Україну. І темою нашого диспуту є питання: «Сучасний

патріотизм: мода чи життєва необхідність?».  

Українське — на піку популярності. Українські національні символи всюди: мова, музика, одяг, авто... До того ж не лише тут, в Україні, але й за кордоном. Національні візерунки та поєднання синього       й        жовтого      кольорів використовують дизайнери зі світовими

іменами. Що це: данина моді чи справжній вияв патріотизму?

Наша зустріч проходитиме у форматі диспуту, де кожен матиме можливість висловити свою точку зору, переконати інших силою власних

аргументів, а, можливо, і змінити свою думку щодо питань, які ми сьогодні будемо обговорювати.

Перед тим, як провести невеликий експеримент у цій аудиторії, прошу звернути увагу на результати дослідження, проведеного в нашому закладі. Демонстрування результатів анкетування «Патріотизм у розумінні сучасної молоді».

Учитель. А тепер проведемо невеликий експеримент прямо в цій аудиторії. Прошу підняти руку тих, хто вважає сучасний патріотизм даниною моді. Тепер підніміть руку, хто є прихильником думки, що патріотизм сьогодні — це життєва необхідність.

Можливо, у процесі диспуту ваша позиція зміниться... Я вважаю, час уже відрекомендувати учасників.

Привітання учасників.

Учитель. А зараз варто нагадати основні поняття, питання, умови та правила проведення диспуту.

На екрані демонструють основні дефініції, або словничок диспутантів. Визначення коментують ведучий та учасники.

Словничок диспутантів

Аргумент — твердження, що є підставою, доказом для обґрунтування, підтвердженням чого-небудь.

Диспут — слово прийшло з латинської мови і спочатку означало публічний захист наукового твору, написаного для отримання вченого ступеня. Сьогодні в цьому значенні слово не вживають. Цим словом називають публічний спір на наукову та суспільно важливу тему.

Диспут — це зіткнення різних, а інколи і прямо протилежних точок зору. Цей метод не вимагає остаточних висновків, що дає учасникам можливість аналізувати поняття й аргументи, захищати свої погляди, переконувати у їх правильності інших людей.

Диспутант — особа, яка бере участь у диспуті. Диспутанти під час зіставлення суперечливих суджень намагаються дійти єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину.

Аргументувати — доводити, наводити аргументи.

Концепція — це система поглядів на певне явище, спосіб розуміння, тлумачення явища, основна ідея будь-якої теорії. Замість терміна «концепція» учасники диспутів інколи використовують термін «критерій», маючи на увазі узагальнювальний показник, який визначає істинність аргументів, є їх спільною основою.

Опонент — особа, яка заперечує будь-кому в диспуті; противник у суперечці.

Суперечка — зіткнення думок, розбіжність у точках зору з якого-небудь питання, предмету; боротьба, за якої кожна сторона відстоює свою правоту.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАГАЛЬНОЇ ДИСКУСІЇ Чи пишаєтеся ви своєю країною?

Що таке патріотизм?

Як виховати патріотизм?

Хто є патріотом у сучасній Україні?

Як насправді проявляється патріотизм?

Чи є виховання патріотизму аспектом національної безпеки?

Чому патріотизм зараз у моді?

Чи можна вважати, що сьогодні більшість молодих українців є патріотами?

Патріотизм сформований від народження чи це пов’язано з матеріальним станом країни, в якій людина перебуває?

Яке значення в слово «патріотизм» вкладаєте ви? Чи є різниця між патріотизмом на Лівобережжі України і на Правобережжі?

Патріотизм — це коли ти сказав, що ти патріот, чи коли ти щось для цього зробив?

Як людина має самовдосконалюватись, щоб бути патріотом?

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ДИСПУТУ

5.      Ведучий повторює правила участі в диспуті.

6.      Учасники обох сторін виголошують аргументи та докази щодо своїх позицій, підбивають підсумки роботи команди, вивішують фліп-чарти з тезами обох сторін.

7.      Здійснюється обмін запитаннями та відповідями стосовно виголошених позицій. Організовують загальну дискусію.

8.      Учасники диспуту висловлюються, з якими твердженнями протилежної тези вони не погодилися і чому саме, а в чому їх змогли переконати.

9.      Завершальний етап передбачає короткий аналіз диспуту, найхарактерніших позицій і рефлексію (відзначають помилкові погляди та судження учасників, найвлучніші аргументи, позиції, цікаві приклади та факти, щирість учасників; детальніше зупиняються на тому, що цінного, корисного дає диспут його учасникам). На цьому етапі передбачені виступи й обговорення охочих, експертів, спостерігачів.

Ведучий підбиває підсумки диспуту.

ПРИНЦИПИ ПРОВЕДЕННЯ ДИСПУТУ

*      Диспут — вільний обмін думками; на ньому всі активні, в суперечці всі рівні.

*      Головне — факти, логіка, доказовість.

*      Думки чи позиції аргументуються фактами, прикладами з життя, літератури, фільмів, ЗМІ тощо.

*      Кожен має право на свою точку зору, висловлення власної думки.

*      Обговорення точки зору і поглядів, а не людей і особистостей.

*      Гостре, влучне слово схвалюється.

*      Якщо людина під час наведення аргументів переходить на обговорення особистих вад опонента — це означає, що в неї немає доказових фактів.

*      Якщо доведено помилковість твоєї позиції, май мужність визнати свою неправоту.

*      Головним підсумком диспуту має бути власне зростання та розуміння істини.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДИСПУТУ

►► Теза «Сучасний патріотизм — данина моді»

1.                 Почуття патріотизму, як написано в довідниках, є «виявом гордості за свою Батьківщину, за матеріальні та духовні досягнення свого народу, готовність підпорядкувати власні інтереси інтересам Вітчизни». Але чи так є насправді? Чи люди, які нині масово маніфестують свій патріотизм, справді поважають свою державу, яка їх обкрадає, принижує і позбавляє можливості на забезпечення елементарних людських потреб? Чи, може, ми справді готові відмовитись від своїх інтересів на користь цієї держави? А звідки ж тоді беруться дані про те, що половина молоді хоче виїхати з країни назавжди? А армія нахлібників із різноманітними пільговими посвідченнями, а злодійство, казнокрадство, приховування податків, зарплати в конвертах?

Усе це — люди без вишиванок і синьо-жовтих прапорців?

2.                 У сучасному світі існує дуже багато модних явищ і течій. Якщо говорити про Україну, то треба визнати, що найбільш модними тут є скоріше одяг, спосіб життя або суспільний статус, а не патріотизм. Серед українців чимало людей, які бажають нашій країні добра, але це бажання небезкорисливе, адже всі вони вважають, що в хорошій країні і їм самим буде добре. Причиною такої ситуації є вплив на Україну західноєвропейських країн і того способу життя, який панує там. Згідно з західноєвропейською ідеєю найголовнішою цінністю вважають людину та її благо, а країну створено для того, щоб це благо людині забезпечувати. З цього виникає ідея про те, що людина не повинна відмовлятися від власних благ та інтересів заради країни, адже це країна створена для її обслуговування, а не вона створена для обслуговування країни. Тому ні про який реальний патріотизм в Україні не може бути й мови.

Говорячи про світ глобально, слід відзначити, що все ж у більшості розвинених країн світу патріотизм теж не є необхідним явищем у середовищі звичайних людей. Усі хочуть жити добре індивідуально, людям практично байдуже, що буде з їхньою країною, якщо самі вони житимуть добре. Є й такі, які не просто не є патріотами, а навіть насміхаються над патріотичними ідеями та вважають їх вчорашнім днем.

3.                 Яка мужність чи принциповість нині перебуває за публічними виявами патріотизму в незалежній Україні? Одягання вишиванки вже давно стало елементом спекулятивного патріотизму і для різновекторних президентів, і для безпринципних урядовців, і для цинічних олігархів. Її одягання не тільки не забороняють, а навіть заохочують. Підозрюю, що в деяких випадках це роблять у добровільно-примусовому порядку. Чим відрізняється патріотизм вишиванкового параду від вишиванкового покладання квітів представниками влади?

А публічне групове читання Шевченка, якого вивчають у школі в межах обов’язкової програми, раз на рік перед телекамерами — це прояви якого типу патріотизму? Нині пам’ятників Кобзареві в Україні значно більше, ніж людей, які можуть без попередньої підготовки продекламувати до кінця хоч один його вірш. Портрети Шевченка прикрашають кабінети не одного хабарника.

А прив’язування синьо-жовтих стрічок до за- плічників, візочків, роверів і автомобілів, що мають символізувати у країні, де синьо-жовтий є офіційним прапором? До речі, про автомобілі — синьо-жовті прапорці висять і в салонах автомобілів політиків та урядовців, які безбожно грабують цю країну, і в салонах автомобілів, які збивають маленьких українців на пішохідних переходах. То хто з них більший патріот Патріотичні почуття — це здебільшого почуття любові, гордості, радості. Чи в демонструванні патріотизму європейцями ми бачимо ознаки ненависті до будь-кого іншого? В українському ж патріотизмі забагато ненависті — до людей іншої національності, мови, віросповідання, світоглядних цінностей тощо. Відомий учений-літературознавець Дмитро Лихачов казав: «Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших».

4.                 Особисто я не вважаю патріотизм чимось поганим, але все ж він не викликає у мене надмірної симпатії. Будь-яка країна асоціюється в моїй свідомості насамперед з владою, а не з народом, тому я не можу називати себе патріотом. Я визнаю, що в деяких випадках необхідно відмовитися від власних благ на догоду країні, але я б не хотів цього робити. Думаю, що так міркує більшість людей. Сьогодні патріотами називають людей у вишитих сорочках, людей, які гучним голосом кричать «Слава Україні!». Я так не вважаю.

24 серпня кожен із нас стає «активним» патріотом своєї держави. Всі виступають з пропозиціями кращого майбутнього для країни. Дивно, але з року в рік це свято перетворюється або на формальне святкування, або на обов’язок.

Психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення до своєї

Вітчизни. Якщо сучасний українець охоче демонструє свій патріотизм, то 5. Спочатку уточнимо: а що воно таке — патріотизм? Кого можна вважати справжнім патріотом? Безперечно, патріот — це той, хто любить свою країну. Але що таке «країна»? Це — територія, це — населення, громадяни, це — мова, це — минуле, тобто історія, це — сьогоднішні досягнення та проблеми, це — можливі перспективи... Є люди, котрі люблять рідну природу, але жаліються на людей навколо: смітять, п’ють, вживають нецензурну лексику. Є такі, що люблять минуле і критикують сьогодення: бідність, правопорушення, некомфортність... Але, зрештою,

головне — любити. Тільки чи можна любити країну, не вміючи любити саме тих її громадян, котрих бачиш майже щодня: членів своєї сім’ї, сусідів, колег по роботі, земляків? Є так звані «патріоти», котрі кричать про свій патріотизм, а людей навколо — своїх же, українців, гризуть, ненавидять, підставляють. Хіба це справжні патріоти? Є ті, що кричать про свою любов до України, а свої професійні обов’язки виконують абияк. Та ще й дозволяють собі критикувати справжніх роботяг — професіоналів, якщо ті за працею не завжди мають час збиратися на різні мітинги і кричати про свою любов до країни. Мені здається, що справжній патріот — це людина, котра не стільки кричить про свою любов до країни і народу, скільки чесно робить свою роботу і вміє допомагати тим українцям, які поряд і потребують допомоги. Я б назвав одних саморекламовани- ми патріотами, а других — дієвими патріотами. Кричати про свій патріотизм — у сто разів легше, бути дієвим патріотом — у сто разів складніше (треба багато працювати над це може означати, що він має позитивне «моральне ставлення» до того, що в цій країні відбувається. Тоді це той різновид патріотизму, який кваліфікується як «ура- патріотизм», про який ще Самюель Джонсон сказав: «Патріотизм — це останній прихисток для негідника». собою, щось створити, чогось досягти, і весь час працювати в міру своїх здібностей, на благо своїх співвітчизників і своєї країни), але й у сто разів корисніше для України.

6. Патріот — це не та людина, яка в соціальних мережах свої сторінки щедро засіває символікою та патріотичними віршами чи піснями. Патріот — це не той, хто ходить у вишиванці й кричить «Слава Україні!». Патріот

— це не той, хто любить Україну, поки це модно. Я вважаю, що патріот

— це та людина, яка зобов’язана бути українцем щодня. Це людина, яка вдома говорить рідною мовою і відстоює свою думку в колі родини чи друзів. Патріот — це людина, котра власним прикладом виховує у своїх дітей, братів, сестер чи племінників почуття гордості та щирого захоплення своєю країною. Патріот — це не просто горде звання, котре зараз в пошані і в моді, це щоденний обов’язок.

Висновок. Треба не чекати, а потрібно брати на себе відповідальність і діяти. Бо, коли запитують, чи є ти патріотом, відповісти складно, тому що мусиш взяти на себе відповідальність і сказати: «Так, я дію. Так, я щось зробив». А побігати з вишиванкою, як це роблять у нас чимало громадських діячів і політиків, які потім усе, що ба чать, «собі в кишеню», то тут до патріотизму дуже далеко. Так, бути патріотом — це модно! Проте необхідно бути дієвим патріотом, а це набагато складніше!

►► Теза «Патріотизм — життєва необхідність»

1.                 Наша Україна — молода держава, що перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства. Тому сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовноморальної та соціальної цінності, сформувати у кожного громадянськоактивні, соціально-значущі якості, які можна проявити в усіх видах діяльності і, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, народу, рідного краю та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо української держави.

Слово «патріотизм» (від patris) грецького походження, у перекладі означає «батьківщина, вітчизна». Уперше воно з’явилося в період Великої французької революції (1789-1793 рр.). Патріотами називали себе борці за народ, захисники республіки.

У філософському словнику патріотичне виховання розглянуто як виховання, змістом якого є любов до Вітчизни, відданість, гордість за її минуле і сучасне, прагнення захищати інтереси Батьківщини. Це визначення актуалізує роль і значущість патріотичного виховання, оскільки саме через активну діяльність людини на користь суспільства виявляються її справжні почуття. Тлумачний словник української мови визначає патріотизм як «любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народу, готовність для них на жертви і подвиги». Із урахуванням попередніх визначень бачимо, що справжній патріот не може жити повноцінним життям, бути щасливим без праці на благо своєї країни, без боротьби за краще життя українського народу й України.

2.                 Польський письменник Ц. Норвіда зазначає, що людина, щоб бути щасливою, має знати, навіщо жити, для чого жити, за що вмерти. Тому, крім почуттів і переконань, життєво важливим аспектом є патріотична діяльність, яка містить: усвідомлення глибокого зв’язку з народом, участь у його справах, турбота про його благо; збереження та примноження культури, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни; дотримання вироблених народом моральних норм і правил, законів держави; знання символів своєї Батьківщини; діяльність, спрямовану на утвердження державності свого народу, зміцнення належності своєї держави та готовність її відстоювати; знання історії свого роду, народу, прихильність до рідних місць; сумлінне виконання своїх обов’язків у навчанні, вміння творчо працювати.

Тому прояви патріотизму є надзвичайно необхідними для кожної особистості!

3.                 Почуття патріотизму кожної особистості, відданості справі, зміцнення державності, активної громадянської позиції за сучасних умов визнають необхідністю загальнодержавного масштабу. Справжній патріотизм має дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає розквіт національної самосвідомості та ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини.

Суспільство, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, верховенства закону, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. З огляду на це патріотизм на сьогодні є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі стали національно свідомими громадянамипатріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі та мирне існування; й особистості, яка своєю діяльнісною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвитку та збереження індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральних засадах.

4.                 Сутність слова «патріот» учені розуміють, як «той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий заради них на жертви і подвиги», це гармонійна, розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, з глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально- творчими та духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, підприємливістю й ініціативністю. Насправді, патріотизм має чималу силу та енергію, адже саме справжні люди-патріоти навчили нас любити свій прапор, герб, мову, культуру і традиції. Любов до Батьківщини вимірюють якраз патріотизмом, оскільки яка б держава не була бідна чи багата, людина все одно відчуває любов до своєї країни та бореться за автономність і свої права. Це можна простежити в незабутніх подіях цього року: Революції гідності, у героїчній переможній ході щодо визволення рідної землі справжніми патріотами України, які, не вагаючись, добровільно, пішли на східний фронт, для того, щоби своєю кров’ю, та навіть життям утвердити дійсну незалежність і єдність України.

5.                 Державна символіка органічно увійшла в повсякденне життя людей. Синьо-жовті кольори стали не лише предметом національної гордості, а й знаком моди. Подивіться на цей зворушливий рух. Тисячі, сотні волонтерів на зібрані серед громадян гроші по всій Україні фарбують у синє та жовте паркани й мости. А мости через Дніпро — це не просто дороги, це — втілення єдності двох берегів нашої України. Саме за останній рік кардинально зросла кількість тих, хто вважає себе патріотом України, хто за вступ до Євросоюзу, хто за унітарний державний устрій, хто за українську як єдину державну.

25 років ми поволі формувалися як сучасна розвинена єдина нація. Складні випробування, які випали на долю країни протягом останнього року, не просто надзвичайно прискорили цей процес, вони привели до його логічного завершення. Сьогодні як народ ми — єдині та могутні, як ніколи! Ворог — сильний, жорстокий, підступний — загартував і зцементував нас як ніхто. Той, хто хотів нас роз’єднати та послабити, ще більше об’єднав, розбудив наш патріотизм і зміцнив його!

Наша нація міцніє вже не лише на підґрунті мови чи етносу, а на основі спільної волі більшості мешканців України. Ця воля полягає в тому, щоб жити разом в єдиній, соборній, унітарній, демократичній та європейській державі. В минуле стрімко відходить поділ України на схід і захід, центр і південь. Це означає, що ми остаточно й безповоротно відбулися як нація, як український народ.

Ми — на порозі грандіозних, тектонічних змін. Так само, як наші воїни встановлюють прапор над звільненими містами та селами, ми всі разом спільною працею зобов’язані підняти прапор перемоги над подоланням корупції, безробіття та бідності.

Все буде добре. Ми — сильні та цілеспрямовані. І я пишаюся тим, що я патріот, що я — українець.

Висновок. Сьогодні, коли на сході країни ведуться воєнні дії і молоді хлопці протистоять зовнішній агресії, прапор України стає не просто державним символом, він набуває особливого значення. Солдати гинуть і отримують поранення, звільняють окуповані території, але вірять, що саме національні символи України принесуть їм успіх і допоможуть досягти довгоочікуваної перемоги, недарма синій колір символізує мирне небо над головою. Україна — наша рідна Вітчизна, це місце визначних мрій і грандіозних справ! Ми як народ здатні на надзвичайні зусилля та чималі перемоги. І кожен із нас — справжній патріот — може і зобов’язаний доєднатися до них. Слава Україні!

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВЕДУЧОГО

Учитель. Справжній патріотизм виявляється в любові до своєї країни, вшануванні рідної мови, культури, традицій, цілковитій готовності до захисту Вітчизни. Як справедливо зазначав відомий педагог Василь Сухомлинський, «не можна забувати, що особливо сильно і яскраво патріотичні почуття й переконання виражаються в силі духу, у волі людській тоді, коли Батьківщина в небезпеці, в годину найтяжчих випробувань».

Тема патріотизму нині надзвичайно актуальна. Як пробудити в людині почуття любові до Батьківщини? Саме пробудити, тому що воно є в кожній душі, і треба його посилити точним, чистим тоном. У людині порядній патріотизм є нічим іншим, як бажанням діяти на користь своєї країни.

Останнім часом стало модним лаяти минуле нашої країни, кричати про покаяння. Але ми любимо свою країну такою, як вона є, з її досягненнями і поразками, ми хочемо, щоб вона стала кращою, щоб люди були щасливими, щоб не було зла і насильства. Ми пишаємося своєю славетною Батьківщиною, знаменитими письменниками, художниками, артистами.

Що таке Україна? Україна — це сила, це — єдність, це — одне серце на мільйони! об’єднують важливі речі! Бо разом ми — сила! Тому що вогонь, який палає у серцях українців, — справжніх патріотів — може запалити весь світ! Слава Україні!!!

Використано анкету «Патріотизм у розумінні сучасної молоді» Всеукраїнського соціологічного дослідження Міністерства культури України та ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва».

Анкета

«Патріотизм у  розумінні сучасної молоді» Шановний респонденте!

З метою визначення ставлення учнівської молоді до  власної країни та  суспільства проводимо соціологічне дослідження «Патріотизм у  розумінні сучасної молоді». Просимо вас щиро відповісти на  нескладні запитання.

1.     Наскільки, на вашу думку,       розвинена націо-

нальна ідея в  українській державі?   побудові держави;

ональна ідея не відіграє жодної ролі ні для держави, ні для мене

особисто;  є ключовою для

важливих змін  у  державі;

2.     Чи впливає знання історичного минулого на подальше життя держави та її населення?   знати його необхідно

кожному;

спадщини;

 

 минуле країни треба обов’язково пам’ятати, проте воно не 

відіграє жодної  ролі в  подальшому розвитку держави.

3.     Яких заходів, на вашу думку, має вжити держава, аби підтримати патріотичний дух молоді?

Ваша відповідь: _________________________________

4.     Які риси характеру ви вважаєте необхідними для виховання патріотизму серед молоді?

 

Додаток 3 Урок мужності 

Тема. Ніхто не забутий, ніщо не забуто...

Мета. Ознайомити учнів з подіями, які відбувалися на території держави у 1941- 1945 рр. Виховувати в учнів почуття патріотизму та гордості за свій народ; почуття людяності, поваги до людей; почуття вдячності за мирне небо та щасливе дитинство. Ведуча 1. 

Ні, не забути нам!

Завжди палатиме

Вічною славою й вічним вогнем

Подвиг, освячений

Битвами ратними

І переможним, омріяним днем...

Ведучий 2. 

 Мені чомусь здається, що солдати,

Які лишились десь серед полів,

Лягли не в землю нашу спочивати, А обернулись в білих журавлів...

Учень 1. Пам'ятаєш, земле, 45-й,

Стихле небо, підняте салютом?

Учень 2. Пам'ятаєш, земле, крик дитини,

Як салют на щастя вічне людям?

Учень 3. Пам'ятаєш, земле, 45-й?

Земле, 41-й — не забудь!

Ведучий 2. Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догорав рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, пив теплу росу із трав та замріяно слухав останні звуки грайливої скрипки, баяна, гармошки.

Ведучий 1. То випускники шкіл 41-го року танцювали свій останній шкільний вальс. Вони не знали, що через декілька хвилин, о 4-й годині ранку 22 червня, їх закружляє кривавий танок війни, який триватиме 1418 днів і ночей.

Учень 4. Крізь сльози і плач ви прощались,

                            З     сльозами     зривались    слова:

Вернися, коханий, додому,

Будь проклята світом, війна.

Ведучий 2. 41-й... Найважчий. Гіркі шляхи відступу Згарища на місці сіл, чорні руїни там, де зовсім недавно вирувало щасливе життя...

Ведучий 1. 41-й... Рік небаченої людської мужності, повість людської стійкості. До останнього патрона. До останнього подиху.

Ведучий 2. Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України на руїни і згарища було перетворено 714 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами!..

Учень 6. Хоч спливало кров'ю і палало місто,

Не злічити наших втрат і тяжких ран,

Але не скорилась паліям-фашистам

Україна — земля славних партизан.

Ведучий 1. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Усе витримали й перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на щастя, право на життя.

Учень 7. Давно скінчилася війна,

Минули вже десятки літ,

А в сквері нашім біля школи Солдату пам'ятник стоїть.

Учень 8. І буде він стояти там

Для мертвих і живих,

Щоб не забули ми про те,

Хто в братських цих могилах спить.

Учень 9. Багато полягло їх там, —

Старих і молодих,

Ми не забудем подвиг славний Заради нас, живих.

Учень 10. Допоки пам'ятаєм ми

Про ту страшну війну,

Не сміє вона знов прийти

У рідну сторону.

Ведучий 1. Сьогодні ми згадуємо всіх, хто своїм життям наближав велику Перемогу травня 45-го! 

Учень 1. В пам'ятний вечір до всіх промовляєм 

Пам'яттю тих, хто з боїв не вернувся, 

Пам'яттю тих, хто завчасно пішов із життя.

Учень 2. Всіх порахуймо, згадаймо усіх поіменно. 

В місті, в селі, і на хуторі дальньому теж.  Кожного з тих, хто в солдатських атаках шалених  Бачив майбутнє в жорстоких загравах пожеж. 

Учень 3. Кожного з тих, хто спішив у надіях додому,

Хто витирав після бою спітніле чоло,

Кожного, хто не дожив до Перемоги, Адже незнаних між них не було!

Учень 4. Ніхто не забутий,

Ніщо не забуто,

На попіл ніхто не згорів!

Ведучий 2. Людська пам'ять... Вона має свої межі. Людина може забути щось. Однак усі не можуть забути все. Адже, окрім індивідуальної пам'яті, є пам'ять колективна, народна, загальнолюдська.

Учень 5. В цей вечір до вас я звертаюсь, Серцем промовляю:

Залиште на годину щоденні турботи,

З собою побудьте в глибокій скорботі.

Учень 6. Згадайте чоловіка, товариша, дідуся чи брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір —

Усіх, хто кував Перемогу й загинув

За вас і за мене,

За всю Україну.

Учень 7. Згадаймо усіх замордованих, вбитих,

Щоб гідно прожить їх життя недожите!

Ведучий.. Друга світова війна, що закінчилася 62 роки тому, належить до числа подій, місце яких і в індивідуальній, і в загальнолюдській пам'яті.

Ведучий 2. Якщо хтось забуде про війну, то йому нагадає про минуле саме життя. Нагадає шелестом трав на тихому солдатському кладовищі чи біля братської могили. Нагадає Вічним вогнем біля пам'ятника полеглим воїнамвизволителям. Нагадає ударами дзвонів Хатині та Бухенвальда...

Учень 8. На час покрилась тьмою ночі Свята омріяна земля,

І чобіт варвара толочить Твої сади, твої поля.

Учень 9. І скрізь страшні сліди бандита,

І діти спалені малі,

І матір молоду убито,

І батько висить на гіллі.

Ведучий 1. Війна... її не викреслити з пам'яті ветеранів, які, переживши шалені атаки, тяжкі поранення, відчули радість Перемоги.

Ведучий 2. До подій минулого повертає нас день сьогоднішній, у якому ми живемо. Живемо сьогодні. Повинні жити завтра, якщо врахуємо уроки війни, що минула, і докладемо всіх зусиль, щоб попередити нову військову загрозу — попередити, доки не пізно.

Ведучий 1. Три простих слова: «Доки не пізно».

Ведучий 2. На порозі Другої світової людство явно зловживало власним терпінням, сподіваючись, що час працює на мир. Однак час працював на агресора.

Ведучий 1. На кого час працює сьогодні? Виникла нова загроза — загроза самознищення цивілізації. Атомна зброя повинна бути нами знищена, доки вона не знищила нас.

Ведучий 2. Слова «Доки не пізно!» набувають нового тривожного виміру. Ось чому справжнього захоплення й поваги заслуговують люди, що не шкодують сил заради боротьби за виживання людства.

Учень 19. Скільки ж їх, могил,

Залишених нацистом

Без ліку, без імен У полі чистім?

Ми пам'ятаємо найбільші — такі, як Бабин Яр і Уманська яма.

Сторінка пам'яті

Найстрашніша війна, в якій була задіяна 61 держава з населенням 

1 млрд. 700 млн. людей — це близько 80% усього населення планети. 90 млн. мирних людей, 110 млн. солдат ця війна зробила каліками, 55 млн.

людей знищила, з них 10 млн. — в Україні.

13 млн. дітей знищили фашисти. Лише в Освенцімі загинуло 800 тис. дітей.

1 418 днів та ночей тривала війна.

За 1 день війни гинули 18 655 людей, за годину — 777, за хвилину — 13 людей.

А це ж були чиїсь сини, дочки, брати, сестри, чоловіки, дружини, батьки, матері, дідусі, бабусі.

Учень 1. Вони ішли і йшли під кулі перші,

Бо просто зневажали смерть,

І свято вірили, що, вмерши,

Здолати зможуть вражу твердь.

Учень 2. Слід їх непрожитих життів розтанув в історії — від багатьох не залишилося навіть фотографій... .

Вони зникли в мороці буття...

Безслідно...

Ні імен, ні пам'яті.

Ведучий 2. З кожних чотирьох життів, знищених війною, одне — дитяче. Ведучий 1. Схилімо голови перед дітьми, задушеними в газових камерах, перед їхніми матерями, спаленими в крематоріях, перед літніми людьми, скошеними автоматними чергами на краю прірв...

Ведучий 2. Нехай цей жах ніколи не повториться!

Учень 3. За Україну у боях вмирали –  Однаково — дорослі і малі.

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

Учень 4. Де друзі падали, там хоронили їх    '

І, як могли, могили їм копали,

Прощались мовчки — залпів не давали.

Патрони берегли і крем'яні чуття, Щоб вибороть і сонне, і життя.

Учень 5. Розкидані могили в чистім полі,

Десь при дорозі, у розмай-траві...

Могил отих не обминай ніколи:

Поховані у них — для нас живі.

Ведучий 1. Солдатська пам'ять — це той голос історії, який ми повинні слухати завжди як голос правди про страшну війну...

Ведучий 2. Не забули ветерани фронтових доріг, і вони, ці дороги, та фронтова дружба привели їх сьогодні на це свято.

Учень 6. Прикривши свої ордени

Й медалі, й нашивки за рани,

Вернулись солдати з війни,

Що для кожного з нас — ветерани.

Учень 7. Ти прийшла. Перемого, сивиною засвічена, У вічнім горі материнських сліз, При медалях і орденах бойових.

Від рідного дому

Аж до Берліна

Дорога по них.

Ведучий 1. Середня тривалість життя піхотинця була 10 днів, на неї припадало 1,5 боїв. Якщо б поставити загиблих солдат один за одним у лінію, то вона простяглася б від Бреста до Владивостока і назад. А щоб облетіти її літаком в один бік, знадобилося б 12 годин часу. Понад 50 років потрібно було б, щоб однією хвилиною мовчання пом'янути кожного загиблого...

(Хвилина мовчання.)

Ведучий 2. 55 мільйонів загиблих у тій жахливій війні безмовно звертаються до своїх дітей, внуків і правнуків:

— Що ви зробили, щоб горе більше не повторилося?

Ведучий 1. Справа кожного — дати свою відповідь.

Воля до миру повинна бути втілена в дію в ім'я миру на Землі!

Учень 8. Ордою мчать десятиліття...

Могили всюди і хрести... Чи зможуть з молодого віття Нові герої прорости?

Ведучий 1. Жива людська пам'ять, не старіє вона з роками, не тьмяніє. І доки існуватиме наш народ, існуватиме і пам'ять, бо без неї в нас немає майбутнього.

Ведучий 2. А майбутнє наше — у дітях і внуках. Хай же ніколи вони не чують зловісної музики війни, не жахаються божевільного цвіту пожарищ на рідній землі!

Ведучий 1. Не шкодуйте, діти, добрих слів

Для наших посивілих ветеранів.

Нехай і їм тепліше стане

І в серці стихне гострий біль.

Ведучий 2. Ми не повинні, не маємо права забути те, що відбулося шість десятиліть тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це...

Учень 4. Біда і горе знов прийдуть, Якщо про них забути.

Тому не забуваймо ми про це,

Щоб час назад не повернути.

Учень 5. Живімо в мирі й злагоді — Життя таке прекрасне!

І будьмо вдячні завжди тим,                Хто дав нам таке щастя!

 

Додаток 4. 

Змагання „Нумо, хлопці! ”

Мета:  Знайомити учнів з історією козацтва, із звичками козаків та способом їх життя, формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів свого народу, виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любов до рідного краю, повагу до захисників Батьківщини, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбувалися в Україні, розвивати кмітливість, спритність, сміливість, творчі здібності учнів.

 

Зал прикрашений стилізованим зображенням козака на коні з шаблею і кобзою в руках., клейноди Запорозької Січі: булава, бунчук, литаври, корогви. За сценою чути звуки литаврів.

Лунає запис вступної частина маршу «Богдан Хмельницький» у виконанні Державного оркестру українських народних інструментів. 

 

На сцену виходять команди

Команди поділено порівно і називаються куренями: 1-й курінь — імені гетьмана Сагайдачного, другий — Дорошенка.

(Ведучий у центрі залу, урочисто читає).

Ведучий.

Запорозькі козаки  Є й нам що згадати... 

Пісне, душу возвелич.  Ой була в нас ненька-мати,  Запорозька славна Січ. 

Чорний вус, брова чорнява, 

Не судомив руку страх, 

І дзвеніла наша слава 

На розгонистих вітрах.

(Ведучий пропонує командам обмінятися привітаннями, виконавши по одному фрагменту популярних козацьких пісень. По команді литавр 1-й курінь ім.Сагайдачного співає). 

Попереду Сагайдачний, 

Попереду Сагайдачний, 

Що проміняв жінку 

На тютюн та люльку, необачний. 

Мені з жінкою не возиться, 

Мені з жінкою не возиться, 

А тютюн та люлька 

Козаку в дорозі знадобиться.

(У відповідь 2-й курінь ім. Дорошенка співає). 

Засвистали козаченьки 

В похід з полуночі, —  Виплакала Марусенька  Свої ясні очі.

Не плач, не плач Марусенько, 

Не плач, не журися,  Та за свого миленького  Богу помолися.

(Журі підводить підсумки привітань, враховуючи масовість співу, емоційні виконання).

Ведучий. А от одяг у вас чудовий, зовсім не козацький. Ану, вдягніться як слід. (Пропонує обом куреням конкурс № 2). Хто швидше з команд одягне сорочку, шаровари, підпережеться поясом?

 

(Журі підводить підсумки).

Ведучий. Оголошується конкурс на жартівливе виконання українського національного танцю — гопака.

Лунає «Гопак» з опери «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського.

Неодмінна умова при виконанні — мати національний одяг.

(Ведучий оголошує конкурс на тему: «Як козаки воювали»).

Де сьогодні зберігається шабля Богдана Хмельницького.

(Переяслав-Хмельницький музей під відкритим небом).

Ведучий.

Круточола наша доля, 

Не вода в ній — кров тече, 

Козаку найперше — воля,

 Козаку найперше — честь. 

Повернеться, засміється —  І, мій конику, лети...  Стукотіло мужнє серце —  Чуть було на всі світи.

(За командою ведучого козаки куренів мчаться «на конях» на швидкість. Ведучий читає спогади італійського професора ДоменікоЧамполі за часів козаччини).

Ведучий. «Козаки — це надзвичайно симпатичні люди слов'янського племені, горді й відважні лицарі, які сміливо дивлятьсяу вічі смерті, завжди готові на двобій з нею. Шабля — його хрест, перемога — його бог, а пісня — його молитва».

Ведучий.

Наступний конкурс – «Конкурс курінних»

(Ведучий ставить питання курінним)

1.     Коли була заснована Запорізька Січ?       (1550)

2.     Про якого славного українського гетьмана говориться в народній думі:

Буде слава славна 

Помеж козаками,

Помеж друзями,

Помеж рицарями,

Помеждобрими молодцями!    (Самійло Кішка)

3.     Хто автор першої української конституції?     (Пилип Орлик)

 

1.     Хто заснував Запорізьку Січ?    (Дмитро Вишнивецький)

2.     До кого з українських гетьманів звернені ці слова:

Богдане, Богдане! Ти живеш у згадках, Ми вклоняємось тобі, від усіх нащадків!

Богдане, Богдане! Батьку наш, гетьмане!

Твоя слава на Вкраїні повік не зів’яне!   (Богдан Хмельницький)

3.     Кому з українських гетьманів присвятив 2 сторінки в книжці

«Історія Карла ХІІ» французький філософ, історик, поет Вольтер?     

(Іван Мазепа)

(Журі підводить підсумки)

(Курені проводять гру в баскетбол. Техніка гри включає пересування, зупинку, підстрибування, передачу, ловіння і ведення м'яча, оманливі рухи і дії, кидання м'яча в корзину. Для демонстрації сили, витривалості проводять змагання з підніманням гирі, штанги. Ведучий проводить із куренями ігри та естафети).

•                      «Стрибай вправно» — курінь шикується в коло. В центрі кола знаходиться спортсмен, який крутить мотузку з прив'язаним на її кінці невеликим вантажем (мішечок з піском) на відстані 20—ЗО см під ногами, що стоять по колу. Учасники підстрибують, прагнучи, щоб мотузка не зачепила ноги. Той, чия нога буде зачеплена, стає поводирем.

•                      «Хто швидше». Курінь шикується на одній лінії в колонах по одному, на відстані 20—25 м від виставлених попереду прапорців. За командою «вперед» курені біжать до прапорців, оббігаючи їх і повертаються назад.

Виграє той курінь, який раніше повернеться на лінію.

 

(На закінчення змагання дається жартівливе плигання в мішках на швидкість і збереження рівноваги. Журі підводить підсумки свята «Нумо хлопці» та оголошує переможця).

Ведучий.

А ми співаєм про любов і славу,

Про Україну — про свою державу.

І вторять нам згарячені сини, 

А ми говоримо, 

І наше слово

Про отчу землю і про отчу мову,  І вторять нам згарячені сини.

 

 

 

Додаток 5 

Україна – єдина країна

Мета:  ознайомити учнів  з цікавими фактами з історії України, розширити поняття про єдність, незалежність і суверенність нашої держави та роль у цьому українського козацтва; сприяти глибшому вивченню історії свого народу, його традицій, звичаїв; формувати уявлення про країну, переконаність у нетлінності духовних скарбів народу; розвивати в учнів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцненні єдності нашої держави; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордостіі людської гідності українця, любові до рідного краю, повагу до батьків, природи, виховувати майбутнього захисника своєї Вітчизни та формувати в учнів активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів.

 

 Гарно вбрана господа. Виходять дівчинка і хлопчик в українських костюмах з хлібом на рушнику.

(Тихо звучить музика)

 Хлопчик: Добрий день вам, люди добрі!  Щиро просим до господи!

 Раді вас у нас вітати,

 Щастя і добра бажати!

 Дівчинка:Хлібом-сіллю вас вітаєм  І здоров'я вам бажаєм.  Під веселий рідний спів  Посилаєм вам уклін.  Хлопчик:Є з усіх одна країна Наймиліша нам усім. То – прекрасна Україна,

Нашого народу дім

(Хліб на рушникові кладуть на стіл прикрашений вишитими рушниками, колосками пшениці та калиною). Відео «Лише у нас на Україні»

Вчитель: Моя Україно,

Я чую твій голос,

 Пшеничний твій колос

 У душу мені засіває зерно,

Моя Україно,

Колиско-калино,

Пізнати тебе мені щастя дано.  

Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! 

Україна – це щедра земля під волошковим небом, це задумливі степи, широкі поля, густі  ліси та гірські вершини. Це сині озера й річки, калина край вікна і журавель у небі. Це рідний дім, дорога в школу, це рідна мова й пісня колискова, це мама й тато й вся родина. Це все наша Батьківщина, наша земля, наша Україна.

Лунає музика (соловей, шум річки, вітру).

Дівчинка:Всією душею, всім своїм серденьком

                        Люблю тебе, рідний краю, земленька рідненька,

                        І вас люблю гори, ліси та гайочки,

                        І вас ріки повноводні, маленькі струмочки

Бо в тих річках та струмочках  -в чистій тій водиці,                      Бачу тебе, рідний краю, дорога землице!

                     Ти мене годуєш як свою дитину,

                     Тому люблю тебе, земле, люблю Україну!

Хлопчик:Я згоден з тобою, моя добра подруго.

                      Немає в світі кращої землі, ніж наша Україна.                       Ми любимо її родючу землю, води Чорного моря,                       зелені верховини Карпат, розлогі ниви, тихі озера,                        бистрі річки, темні діброви.

                       Люблю тебе Україно, наш тихий зелений рай.

- Танець «Перлина»

Вчитель:   Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними місцями.

Україна сьогодні – незалежна держава, частина Європи, величезна територія з величезним населенням. 

А згадаємо її історичне минуле – безмежна боротьба, величний порив волі, вічна сутичка з людьми, котрі бажали розділити нашу землю. 

Не оминають нашої пам’яті величні походи князів за часів Київської Русі, набіги на татар козаків під супроводом гетьманів, бунти під проводом Олекси Довбуша та Максима Залізняка.

Учень 1:  В минулому Україна була розділена на частини, єдиної держави не існувало. На півдні було розташоване Кримське ханство, яке утворилось у XIV ст. в результаті розпаду Золотої Орди. За рівнем економічного розвитку кримські татари значно відставали від населення України. Вони вели напівкочовий спосіб життя і постійно нападали на нашу країну. Під час цих нападів вони грабували міста і села, спалювали їх, забирали людей у полон. Чоловіків і жінок продавали в рабство; дітей перетворювали на яничарів. Українське населення дуже страждало від цих набігів. Саме на цих землях виникло у XV ст. таке видатне явище, як козацтво.

 Учень 2:  Перші згадки про козаків відносяться до кінця XV ст. Місце, де оселялись козаки, називалось Дике Поле. Це були родючі, але незаселені землі, бо вони найбільше зазнавали нападів з боку кримських татар. Найбільша група людей, що переселялись сюди, — селяни-втікачі, які не витримували жорстокого феодального гноблення. Проте релігійний і національний гніт примушував покидати свої домівки навіть досить заможних людей. Козаки оселялись у зимівниках, їх основним заняттям було землеробство і скотарство. Працювати доводилось озброєними, щоб вчасно встигнути відбити напади татар.

Учень 3:  Між містами Дніпро і Запоріжжя річка Дніпро перетинає Український кристалічний щит і тому, оминаючи його, змінює свій напрямок. У цьому місці тверді кристалічні породи виходять над поверхнею води (вода розмиває їх дуже повільно), утворюючи численні пороги й острови. Поблизу Запоріжжя знаходиться найбільший острів Дніпра — Хортиця. Перша Січ створена в середині XVI ст. Дмитром  Вишневецьким.  Січ була українським військом, організованим, дисциплінованим і боєздатним. Козаки виконували роль прикордонників, захищаючи південні кордони України від нападів кримських татар.

Вчитель:  Козаки такожстояли на сторожі православ’я та української мови. Нам є на кого рівнятись і з кого брати приклад…

- Пісня «Ми- козаки»

Вчитель:   Захист національних прав під час Першої і Другої Світових Воєн, від’єднання від СРСР утворення самостійної держави. Люди боролися бо розуміли, що за них ніхто не побудує їхнього майбутнього.  Нас роками хотіли знищити, як націю. 

Звертаючись до історичного минулого української нації, ми бачимо кращі риси наших предків: патріотизм, волелюбність, повага до своєї нації.

Але чи легко бути патріотом? 

Чи вважаєте ви себе патріотами своєї держави? 

Учень 1:  Ми - патріоти -  дочки і сини Для твого блага все в житті здолаєм!

Бо ти  найкращий, краю мій ясний, Вітчизну й матір ми не вибираєм!

Учень 2:  Рідний край - це наша Україна,                   Найкраща в світі, дорога земля.

                  Для нас вона, як матінка - єдина.

                  Її ліси, озера і поля,

                 Степи і гори, ріки і долини

                 Відчути прагнуть теплоту долонь...

                 Я все віддам для блага України -                  Тепло душі і серденька вогонь.

 Учень 3:   Я буду вчитись, щоб знання здобути,                     Нові зробити в світі відкриття.

                    Щоб корисним своїй державі бути,

                    І щоб прекрасним в нас було життя.

 Учень 4:    Тепло долонь і розуму, і серця                      Я Україні милій віддаю.

                     Люблю твої поля, річки й джерельця,                      Люблю Вітчизну дорогу мою!

Учень 5:     Мій край чудовий - Україна!

                     Тут народились ти і я.

                      Тут над ставком верба й калина,

                      Чарівна пісня солов'я.

- Пісня «Вишиванка»

Вчитель: Щоб зрозуміти Україну треба побачити її красу, відчути  велич її історії, доторкнутись до її культури, звичаїв і традицій,  прислухатися до її мелодійної мови.

“Без традиції нема культури, без культури немає нації» 

                                                                  (В’ячеслав Липинський )

Українці вміють співати, веселитися.  А які влучні слова, вірші та веселі усмішки  Створюють українські письменники!

 До вашої уваги гуморески Павла Глазового.

 

  Кухлик Дід приїхав із села,

Ходить по столиці. Має гроші - не мина Жодної крамниці. Попросив він: - Покажіть Кухлик той, що з краю.

Продавщиця: Што? Чево? Я не понімаю. - Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка. - Дакакой же кухлик здєсь,  Єслі ето кружка!

 Дід у руки кухлик взяв

 І насупив брови.  - на Вкраїні живете  Й не знаєте мови... Продавщиця теж була  Гостра та бідова.

-   у мєня єсть свой язик.

 Ні к чемумнє мова.

 І сказав їй мудрий дід:

-   Цим пишатися не слід,

 Бо якраз така біда  В моєї корови:  Має, бідна, язика  І не знає мови.

             

Учення - світ...  Зубрить дід англійську мову,  Хоч йому вже близько ста.

 З словником казки дитячі  Помалесеньку чита.  - Плізгет май шюз   мендід, бабо! -  Раз повів він мудру річ.

 Баба злиться: - Що це значить?

-                        Постав валянки у піч.

 Вранці баба діда будить:

-                        Гей-окей! Шурлей-мурлів!

 Дід питає:

-                        Що це значить?

-                        Правий валянок згорів.

 

Вчитель:   З давніх-давен пісня для українського народу була, є і буде тією живоюводою, що зцілює душу, підносить дух, вселяє віру і надію. Зароджуваласяпісня в працях і забавах, у календарних обрядах та ритуальних дійствахнаших далеких предків.

-                        Пісня «А мій милий вареничків хоче» Вчитель:    А зараз ми проведемо конкурс «Чи знаєте ви?» Вчитель читає запитання, а учні говорять відповіді. 

1.              Столиця України. (Київ)

2.              Що означає слово «козак»? (Вершник, вільна людина.)

3.              Козацький човен. (Чайка)

4.              Герб України (Тризуб)

5.              Найвідоміша козацька страва. (Куліш.)

6.              Дерево, з якого добувають дьоготь. (Береза)

7.              Кому не дозволялося заходити на територію Запорозької Січі?

(Жінкам.)

8.              Обрядовий хліб, який печуть на Великдень. (Пасха)

9.              Свято дівочої долі. (Катерини)

10.          Найвища гора України. (Говерла)

11.          Найвідоміший футболіст України сучасності. (Андрій Шевченко)

12.          Грошова одиниця України. (Гривня)

13.          Приміщення, в якому жили козаки. (Курінь)

14.          Колір прапора України. (Синьо – жовтий)

15.          Розписані великодні яйця. (Писанки)

16.          Головна обрядова дія Андріївських вечорниць. (Гадання, Кусання калити)

17.          Зібрані цього дня лікарські трави вважаються найцілющими.  (Свято Івана Купала)

18.          Скільки страв повинно бути на столі у Святий вечір? (Дванадцять)

19.          Народна назва одного з найголовніших  літніх свят, до якого православна церква приурочила свято Трійці. (Зелена, Клечальна неділя – «Зелені свята»)

20.          Швидкий український танок. (Гопак)

21.          Хто був останнім гетьманом України? (Кирило Розумовський)

22.          Хто з українських письменників узяв собі псевдонім – назву своєї національності. (Леся Українка)

23.          На території якого материка розташована Україна? (Євразія)

 ГРА «ЯКІ МИ?»

  (добрі, розумні, привітні, щирі, веселі, культурні, виховані, усміхнені, сильні, дужі, завзяті, працьовиті, співучі, щедрі, гостинні, чепурні,).

 Хочу перевірити чи знаєте ви, діти, чим багата наша країна. Я буду промовляти слова і, якщо назване є в Україні, ви плескаєте в долоні, а якщо немає - тупочете ногами.

 ( річки, гори, моря,  пшеничні поля, океан, ліси, пустеля, міста, села, джунглі, квіти, родючий грунт).

Вчитель:   У кожного народу є свої страви, є вони і в українців. А ви знаєте, які?

 ГРА «ЛОЖКУ ПЕРЕДАЙ – СТРАВУ УКРАЇНСЬКУ НАЗИВАЙ»

   (борщ, вареники, пампушки, галушки, сало, гречаники, капусняк, куліш, голубці)

Вчитель:   А  чи можна за ім’ям дізнатися, українці ви чи ні?

Так, українські імена відрізняються від імен людей інших країн. Наприклад, в Америці хлопчика називають Джон, в Росії – Ваня, а в Україні – Іванко. А ви знаєте, якими іменами називають дітей в Україні?

 ГРА «НАЗВИ  ІМ’Я» (з м’ячем)

Жан-Іван, Майкл - Михайло, Ніколя – Микола, Пітер – Петро, Ханна–Ганна, Стів – Степан, Джон – Іван, Хелен – Олена, Анна – Ганна, Аксінья – Оксана, П’єр – Петро, Юджен – Євген,  Кейт – Катерина.

Вчитель:   Ну що ж, молодці, ви добре знаєте історію рідного краю. А чи знаєте ви визначні місця України?  

(Зараз наша держава переживає тяжкі часи і кожен намагається допомогти,  зробити свій внесок у майбутнє. Ми пам’ятаємо наших героїв, які боролися проти несправедливості, стояли на смерть за незалежність нашої держави. «Небесна сотня» називають їх, низький їм уклін. Ми серцем і душею з тими, хто й у ці дні боронить нашу свободу на сході України, пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя задля нашого щасливого майбутнього. 

Давайте хвилиною мовчання вшануємо їхню пам'ять I-учень:   Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

                  Моя Україна - найкраща у світі!

II-учень:   Моя Україна - це ліс і озерця,  

                  Безмежні степи і чарівні джерельця.

 III-учень:  Красиві пейзажі і гори високі,

                   Маленькі струмочки і ріки глибокі.  IV-учень: Міста старовинні і замки прекрасні,                    Великі будови і дуже сучасні.

 V- учень:  Сади чарівні, мальовничії села,                    Моя Україна - це пісня весела.  VI-учень:  Це щира, багата, як світ, її мова,                   Крилата, така мелодійна, чудова!

 VII-учень:  Її оберіги - верба і калина.

                    Найкраща у світі - моя Україна.

 VIII-учень:  Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.

                     То як же нам, дітям, її не кохати!

 IX-учень:  Моя Україна - козацькая слава!

                 Така волелюбна і мирна держава.

 

 

X-учень:  Вона дорога нам, і рідна, і мила,

                  Бо світ перед нами, як мати відкрила.

 XI-учень:  Вітчизно свята, дорога Україно,

                   Для кожного з нас ти у світі - єдина.

XIІ-учень:„Мивірим в майбутнє твоє, Україно!” –

Говорять сьогодні дорослі й малі,

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас – єдина,

Немає другої такої землі!

 

Вчитель: У карпатському краї, чи в луганських степах, де б ти не жив – ми родина! Горда, незламна і нездоланна – єдина для всіх Україна!

Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща і вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї        держави,     по-справжньому любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити велику користь Що більше буде зроблено для цього сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо          гідними           називати     себе

українцями. Бо, як сказано в Біблії, «…хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.

Дівчинка:  Молюсь за тебе, Україно,  Молюсь за тебе кожен час, бо ти у нас одна-єдина, – Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь,- казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо На нашій стомленій землі.

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Відео «Молитва За Україну»

(Діти запалюють свічки)  

Вчитель:   Ви – майбутнє України. Тож своїмизнаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте  гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть  волю і незалежність України, поважайте  свій народ і його мелодійну мову.  Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете  іншими.

Відео К. Бужинська  «Україна – це ми»

 

 

Додаток 6 

Діагностична методика    «Листи до себе»

Перший раз ми робимо спробу написати «собі листа» з 5 класом у вересні. Перш ніж оголосити завдання, я спочатку проводжу бесіду з метою концентрації уваги кожного учня на собі, на своєму житті, на своїх дитячих проблемах, на своєму внутрішньому „Я”. А починаємо розмову з роздумів над епіграфом:

Я – семь-я, 

Во мне, как в спектре, живут семь  „Я”  

Невыносимых, как семь зверей…

А самый синий свистит в свирель.

А весной мне снится, что я восьмой…

                                               (А. Вознесенский)

Після підготовки на дошці записую початок листа, один для всіх: „Привіт, як я давно не писав(ла) тобі листа, цілих одинадцять років...”,  і кожен продовжує далі уже самостійно. У більшості дітей на деякий час з’являється „симптом мумії”. Кожен хоч раз в житті писав листа бабусі, товаришам по оздоровчому табору, а ось так, щоб самому собі... У

кінці уроку я збираю ці листи. Вони завжди цікаві і несуть масу найнесподіванішої інформації. А головне, що така робота спонукає кожного замислитись над своїм місцем у сім’ї, у школі, в колі друзів і в суспільстві вцілому. 

У цьому віці учні довіряють класному керівникові, і тому досить відверті, а це дозволяє мені побачити важкі моменти в житті учнів і допомогти у вирішенні наболілих проблем.

У 6 класі та у всі наступні роки ця процедура повторюється. 

Суть і головна ідея залишається незмінною:  учні пишуть листи самі собі на початку кожного навчального року.  Це незвично перший раз, та згодом захоплює учнів і стає доброю традицією класу.

Щоб було цікавіше, можна щороку дещо змінювати напрямок роздумів: «Лист до себе: я і мій клас»,  «Лист до себе: мої « хочу », « можу » і «треба», «Лист до себе: я і мої мрії на майбутнє»,  «Лист до себе: я і мої пошуки істини», «Лист до себе: я і мої злети та падіння» тощо.

 

 

 

Додаток 6 

Проект „Хай у кожної людини живе любов до України””

Координатор проекту:  класний керівник Жейда Лариса Вікторівна

  Учасники проекту :   учні табатьтки класу, педагогічний колектив НВК    

              Термін виконання: початок 1 вересня  2011  року

«АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОЕКТУ

Сучасну школу спрямовано на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях і  принципах науковості, інтегрованості, єдності навчання та  виховання на  засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги в інтересах людини, родини, суспільства та держави. Проблема виховання

громадянина постала перед людством дуже давно, а саме тоді, коли виникла перша держава. І  актуальною вона буде доти, аж поки держава існуватиме як соціальний інститут. Якісно нову демократичну державу можуть створити лише свідомі громадяни, які люблять Україну, свій народ, націю та  готові самовіддано служити їх  інтересам. Тому громадянсько-патріотичне виховання посідає провідну роль у вихованні мо- лодого покоління.

Мета проекту

Передати молодому поколінню соціальний досвід, багатство духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідність світогляду та на підставі цього формувати особистісні риси громадянина України, розвивати індивідуальні особливості й таланти.

  Завдання проекту

  Формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її  захищати;

забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до старшого покоління, культури й  історії свого народу; прищеплення шанобливого ставлення до  культури, звичаїв, традицій українців і  представників інших націй, які населяють територію України.

Характеристика проекту

За  кінцевим результатом: освітньо-виховний.

За  кількістю учасників: масовий.

За  тривалістю:  довготривалий.

За  характером контактів: загальношкільний.

Домінувальний вид діяльності: творчий.

 

ТВОРЧІ ГРУПИ ТА ЇХНІ ДОРУЧЕННЯ В МЕЖАХ ПРОЕКТУ

Група	Доручення
Історики В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина  (Л.  Костенко)	Досліджують героїчне минуле  України, історичні факти, державні  документи, символи та  пам’ятки історії нашої Батьківщини
Етнографи Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить   (О.  Олесь)	Вивчають українські народні  символи, народні казки, пісні,  прислів’я та  приказки, обряди  та  перекази нашого народу
Моралісти Віддай людині крихітку себе. За  це душа поповнюється  Світлом.      (Л.  Костенко)	Пропагують головні людські цінності  та  чесноти (любов до  родини, Бать- ківщини, свого народу; слідування  власній совісті та  моральним прин- ципам; повага до  старших)
Творчі групи готують матеріали та  їх презентацію до  відповідних тематичних загальношкільних заходів

 

 

РІВНІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

  Загальношкільні справи

  Флешмоб-акція «Чарівна краса вишиванки».

Допомога воїнам у  зону АТО».  відеореклами «Я  — патріот України».

  Дня соборності України «Стрічка єднання».   примирення.

о серця до  великого миру».

ою вулицею села «Парад вишиванок».

Шевченківський тиждень

  День захисника України». — вдячність воїнам «Нас охороняє українська

армія».

 Спільний молебень в  пам’ять про героїв Небесної сотні.

що берегти, Україну є  кому

оберігати».

 

 

 

 

 

Додаток 8 

Година спілкування: „Дерево міцне корінням, а людина – родом” 

Мета заходу:  розширювати знання дітей про своїх найдорожчих людей у житті: маму, тата, бабусю та дідуся; формувати в них уявлення про те, що вони піклуються про свою дитину, онука; усвідомити, що ми маємо обов’язки перед ними і не маємо нехтувати своєю сімєю; виховувати почуття любові до рідних, бажання з ними спілкуватись, допомагати, приносити радість.

Хід години спілкування

Вчитель. Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий світ ім’я якому життя. Прекрасно коли в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння, повага. Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини, у сім’ї діти вчаться добру, вчаться шанувати свій рід, свою землю,берегти пам’ять свого роду. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – все це наша родословна пам’ять, наші символи, наша історія. У сім’ї повинні любити одне одного, повинна панувати атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи;саме в такій сім’ї ростуть щасливі діти,а які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими? Ми раді з вами зустрітися на нашому родинному святі. Низько вклоняємося і дякуємо вам за те, що ви прийшли на свято. Серед наших гостей – родини з різними сімейним стажем,з різною долею.Тож зберемо воєдино всю "свою родину”.

1.     Шановна родино! 

Так я хочу вас всіх називать. 

Бо зібрались усі ми на свято, 

Щоб про батька і неньку добре слово сказать. 

2.     Що треба для повного щастя людині? 

Свобода і мир та ранкова роса.  А ще небеса мирні, райдужні, сині  І неповторна безмежна краса. 

3.     Хай сонячний зайчик стрибає по хаті,  Хай казку дарує і щире тепло.  Щоб всі ми були і здорові й багаті  І щастя веселе у хаті жило. 

4.     Щоб сонце ласкаве усіх зігрівало. 

А сонячний промінь світився в душі.  Бо ж , справді, нам треба для щастя чимало—  Довкілля прекрасне і добрі вірші. 

5.     А ще треба сонце—велике й гаряче,  Без сонечка світла не буде й тепла.  Без нього найменша травинка заплаче,  А треба, щоб радість від сонця цвіла! 

6.     Ми промені сонця—ласкаві й веселі!  Здоров»я і щастя усім несемо.  Стрибаємо зайчиком в кожній оселі,  А нічка настане—ми спати йдемо. 

7.     Ми—зайчики сонячні з вами на святі,  Щоб серце раділо й усмішка цвіла.  Щоб всі ви світились, душею багаті,  А в серці було –ціле море тепла. 

8.     Для щастя ще потрібна радість і неба блакиті  Здоровя  і сила, багато тепла. 

А найголовніше—тато і мама, найкращі у світі  І пісня чарівна, щоб завжди була. 

ПІСНЯ «Родина» (прослуховуєтьсяя пісня братів Яремчуків)

1. Може в житті хтось принаду підкине У чарівничих, звабливих очах.

Тільки родина, як зірка єдина,

Твій порятунок – надійний причал. Ні, не шукай в своїм серці причину, Якщо зневіра тебе обпече... Тільки родина у прикру годину Схилить надію тобі на плече. Приспів:

Родина, родина – від батька й до сина Від матері доні добро передам.

Родина, родина – це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.

2. В морі спокуси є хвилі великі, Та не забудь у захопленні ти,

Що лиш родина – бальзамові ліки, Ліки від старості і самоти.

Все відцвітає, і жовкне, і гине, Вітром розноситься, ніби сміття... Тільки родина, як вічна зернина, На невмирущому полі життя.

1.   Батьки і діти—це любов і сльози,  Це вічне щастя і одвічний біль. 

Це сонце і тепло, сніги й морози,  Мед на вуста й на вічні рани сіль.

2.   Як на троянді—колючки і квіти,  Так і в житті є радість і печаль. 

Високі мрії й дуже різні діти… 

Чомусь таке трапляється, на жаль. 

3.   Всім хочеться все мати в ідеалі,  Причому водночас і без зусиль.  Щоб щастя без труда і без печалі  Пливло саме у руки звідусіль. 

4.   Та у житті такого не буває 

Й запам'ятати треба в чому річ: 

Зоря щаслива лиш тоді засяє, 

Якщо трудитись будеш день і ніч. 

5.   А діти—це і щастя, і турбота,  Відповідальність і тривога теж. 

Без відпочинку й вихідних робота, 

РАЗОМ Любов така, яка не має меж! 

Кл.Керів. Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла , щастя,радості, душі, милосердя і доброти! Про що видумали коли вперше вам принесли ваше дитятко?Гадаю, що не помилюся коли скажу,відповівши за вас, що почуття радості, щастя і ще чогось такого, що не можна пояснити словами, переповнюють батьків у яких народжується дитина. Спочатку батьківські очі дивляться на нас із любо’ю, потім – з гордістю, а далі з надією. Зростають діти – стають старшими батьки. Це неминуче  – як невблаганний час.

1. Я з'явився на світ із любові та мрії, 

     Із щасливих татусевих і маминих снів. 

     Ще були в тата і мами високі надії 

    Як же мама зраділа! Як тато зрадів! 

    Народилось дитятко, маленька кровинка 

    Що від тата і мами життя поведе      Ще безпомічна, крихітка їхня дитинка,      Але виросте скоро, час швидко іде. 

    От ми вже й підросли 

    Ходим в школу щоднини 

    Любим дуже книжки, ігри різні, свята.      Але дуже важливо ще те для дитини,       Коли тато є й мама, родина свята. 

Вчитель:     Батько і мати – найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони нас вчать, вкладають у наші вуста добрі слова. Давайте привітаємо тих батьків, які сьогодні завітали до нас на свято.

1.         Не скупіться на теплі слова,

     Бо у світі багато тепла

     Лиш від рідної хати

     Та від лагідних рук мами й тата.

2.         Коли зміцніють крила, щоб літати,

     Не забувай про рідних маму й тата.

     Та встигни добре слово їм сказати,      Допоки ти живеш у рідній хаті.

3.         Ніхто мене так на світі,       Як вони, не любить.

      Дай же, Боже, щоб я виріс,

      В школі гарно вчився,       Щоб я батькові і неньці        Добре відплатився.

4.         Дитинство—це блакитне небо! 

       Дитинство—це миру і щастя мить!         Дитинство—це гомін веселий всюди         І пісню цю не спинить. 

 Вчитель:         Нехай не ображаються наші батьки, бабусі, дідусі, та найдорожчою для дітей завжди була мама. Слово «мама» входить у наше життя тихо й непомітно. От тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше схилилася мати. Вона оберігає нас від усього злого, і в самому звучанні цього слова – наш захисток. Мати – берегиня роду,домашнього вогнища сама вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в житті розладнується. Мама – наше довідкове бюро і швидка допомога, скринька добрих порад. Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама вчила вас робити перші кроки, вимовляти перші слова.

1.       Чи є в світі що світліше, як мамині очі?

Які зорять за дітками вдень і серед ночі.

Чи є в світі що світліше, як серденько мами?

Яке б’ється для дитини днями і ночами

                             Чи є в світі що миліше, як мама              кохана,

Яка робить для дитини з вечора до рання.

2.       МАМА! Найдорожче слово в світі. 

Де б не був ти, щоб ти не робив, 

Назавжди вона твій шлях освітить  Ніжним серцем, відданим тобі. 

3.       Пам ятаймо, милі діти, 

Пам ятаймо завжди з нами 

Що для нас в усьому світі 

Разом Найдорожчі наші мами! 

4.       Нам маленьким і дорослим—  Все дають вони з любов»ю: Ніжне серце, світлий розум,  Силу нашому здоров ю. 

5.       Як ставали ми на ноги, 

Перший крок наш був –до мами! 

Радість маєм чи тривогу—  Серце мами завжди з нами. 

6.       Скільки в мами сонця, щирого тепла

Скільки, в мами радості,щедрого добра

Всі ночі не спала – сон наш берегла Ніжне своє серце і тепло дала.

Як нам не любити неньку дорогу?

У душі матусі почуттів глибінь, У руках матусі праця без кінця.

А в устах матусі слово мудреця

СЦЕНКА

Учень 1.

-  Розкажіть мені, мамо, про вишні. Їх було так багато в саду… Учень 2.

-  Були, сину, морози, невтішні, А вони кого хочеш зведуть.

Учень 1.

-  Розкажіть мені, мамо, про зорі,

 

Чи такими були і колись?

Учень 2.

-  А той, сину, хто виріс у горі – Не часто на зорі дививсь.

Учень 1.

-  Розкажіть мені, мамо, про долю, Чи людині підвладна вона?

Учень 2.

-  Наша доля , мій сину, як море – Той пливе лиш, хто має човна.

Учень 1.

-  Розкажіть мені, мамо, про роки – Чи спливають помітно вони?

Учень 2.

-  Роки, сину, помітні…допоки… Матерів пам’ятають сини.

Вчитель    Ким для кожного з нас є батько? Батько - захисник, годувальник. Його слово - закон. Він зробить все. аби не загубилося коріння родоводу. Батьківська любов згідно з народною мораллюМає бути стриманою і врівноваженого. Недарма кажуть, що дитину треба любити так . щоб вона цього не знала - саме такою має бути батьківська любов.

1.       Дорогий, хороший, рідний тато,            Кращого від тебе не знайти.

          Дорогий, хороший, рідний тато. 

          Як чудово. що у нас є ти. 

2.       Кажуть, я мала вередувала,  Плакала частенько і дарма, На руках у тата засинала. 

І вночі татусь мороку мав. 

3.       Як хворів я , мама наді мною 

Промовляла тихо : « Боже мій» 

А татусь холодною водою 

Обтирав мене, щоб я не був слабий. 

4.       У суботу тато прибирає,  Добре знає діло він своє.  Миє все, підлогу натирає—  Вихідний матусі він дає. 

5.       А як свято радісно стрічаєм, 

Цілий день ми разом проведем,  Спортом ми займаємось, гуляєм,  Або в гості до бабусі йдем. 

 

 

6.       Дорогий, хороший, рідний тату,  Кращого за тебе не знайти, 

Дорогий, хороший, рідний тату,  Як чудово, що у нас є ти! 

7.       Кажемо: « Спасибі» 

Рідні тата, Вам,  І бажаєм щастя  Ми своїм батькам. 

Вчитель:    У наших предків охоронців родинного вогнища була богиня Берегиня. Прокидаємось уранці наспіх з’їдаємо сніданок приготований її руками, і біжимо до школи, забуваючи поцілувати ці руки. Засинаючи у вечері, бачимо над собою її лагідні очі, забуваючи іноді тим очам сказати лагідне "На добраніч”. Це берегиня – наша бабуся. "Бабуся – невтомна бджілка і пече і варить, і внуків приголубить.” Діти – це діти, а справжні діти – це онуки. Онуків любить більше ніж дітей. Бабуся! Це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І ти мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти дитина її дитини. Сивина… одним бабуся вона прикрашала скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сивина свідчить про те, що не завжди їх слухали їхні діти та й внучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волоски сивіли.

Вірш про бабусю

Знов моя бабуся пісню заспіває І відклавши справи сяде край вікна. Я дрібненькі зморшки на щоках торкаю, Але ти для мене завжди молода! Кожен день дитинства зв’язаний з тобою, Ти мене навчила мудрості життя. У моїй любові ти завжди зі мною

Вірна, нерозлучна, подруго моя!

 Заспівай мені, бабусю, тиху колискову

  Я з тобою повернуся у дитинство знову.   І нехай душі торкнеться пісня солов’їна   Заспівай мені, бабусю, рідна і єдина!    Пам’ятаєш бабцю, в сніжні хуртовини    Завжди засинала на твоїх руках.     І звучала пісня ніжна солов’їна    Усмішка сіяла на твоїх устах.

 

 

Вчитель:    Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини. Святість цієї близькості людини завше була незаперечною. У гомінкому велелюдді ми якось трохи притупили свою увагу і повагу до діда. Мудре, хоч іноді й суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, розповісти цікаві спогади, наповнені природним, народним дотепом, прислів’ями і приказками легендами, - саме таким незамінним помічником і доброзичливим учителем він є для кожного з нас.

Вчитель:     Завершилась наша година спілкування. Будьте ласкавими, добрими, уважними синами діточками. І якщо у ваших душах є хоч краплина віри, щедрості, милосердя, утримайте і примножуйте їх. 

А для щастя треба зовсім небагато:

Сонце, небо, зорі і весела хата,

А у хаті -  рідні, друзі, мамa й тато,

Щоб любов і радість там жила крилата.

Щоб були стосунки в сімях добрі й щирі,

Щоб зростали діти в злагоді та мирі, Щоб була робота і в тата і в мами,

Діток пригортали ніжними руками.

І щоб був достаток, все було, як треба.

Ой, для щастя, мабуть, трохи більше треба! Ще краса безмежна, ріки і долини, І любов, як море, треба для людини!

І знання, і творчість, радість безупинна…

Кожен раз щось інше … Ти ж на те й людина … 

 

 

Додаток 9 

Урок  мужності  „Герої нашого часу”

Мета: закласти фундамент національної ідентичності в підростаючої особистості,  поглибити знання учнів про історію, природні ресурси, культурну спадщину України; формувати почуття гордості за українських військових і добровольців, культуру взаємовідносин між людьми, повагу до традицій і звичаїв українського народу; виховувати любов до України, самовідданість і патріотизм її захисників, активну громадянську позицію українців, особисту відповідальність за долю держави; сприяти розвитку пізнавального інтересу.

 

 Обладнання та оформлення: Державний Прапор України; елементи народної символіки; проектор, комп’ютер; записи музики, мультимедійна презентація.

 

І. Організаційний етап

 Учні розташовуються в  залі. Лунає пісня «Пливе кача»

II. Основна частина

 Учитель: Доброго дня! Сьогодні  в нашій  школі незвичний урок, а урок мужності, на який ми запросили нашого випускника, батька учня 1 класу, учасника антитерористичної операції -  Бугрія Олександра Миколайовича.  Україна – одна з найбільших європейських держав. Це держава, яка багато чого зазнала на своєму віку: татаро - монгольську неволю, панування польської шляхти, царський режим та кріпацтво, німецькофашистську агресію та сталінські

репресії. Але упродовж усього періоду існування України народ боровся за волю, за незалежність. Територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети — побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Відродження Вітчизни — це єдність наших душ, воскресіння духовності, культури, мови.  Вкрадена мрія про європейське життя 21 листопада 2013 року. Розгін  студентів на Євромайдані. Революція гідності. Небесна сотня, молоді люди, які поклали власне життя за демократичні зміни в нашій рідній Україні. Втеча екс – президента Януковича. Анексія Криму російським агресором Путіним. Розв’язання воєнних дій на Донбасі терористами,  сепаратистами та російськими найманцями – це той шлях , якій проходить український народ за своє вільне майбутнє. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато українців на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та проросійським сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави .

Болить зранена душа нашої держави - України. Болять рани наших мужніх воїнів-захисників, котрі захищають єдність нашої країни. Болять серця матерів, наші серця і душі, переживаючи за них – солдатів, які зупиняють терор і сепаратизм. А «Небесна сотня» продовжує поповнюватися іменами загиблих на Донбасі…

Багато воїнів загинуло під час антитерористичної операції. Прошу вшанувати пам'ять про загиблих  хвилиною мовчання.

( Хвилина мовчання. Звучить метроном)

З нашого села   в АТО приймали участь наші земляки це – 

Ревека Олег Миколайович

Болда Руслан Олександрович

Дорошенко Володимир Володимирович

Бугрій Олександр Миколайович

Сивинський Володимир Анатолійович

Чередниченко Микола Миколайович

Стадник Станіслав Володимирович

Романов Ігор Володимирович

Копійка Денис Іванович

Рижай Дмитро Миколайович

Редька Олександр Васильович

Редька Олесій Володимирович

Савченко Юрій Олександрович

Стадник Роман Сергійович Свинський Олег Миколайович

Савченко Андрій Миколайович

Євко Сергій Володимирович

Ці мужні хлопці залишили свої родини, щоб виконати обов`язок перед державою. Вони захищають цілісність нашої батьківщини .Це завдяки їм ми спимо ночами спокійно. Нехай же їх Бог оберігає. Це наші герої.

2 роки тому, 18 лютого 2015 року, після тривалої оборони Дебальцевого українські військові залишили місто, проте зупинили подальший наступальний порив 19-тисячного російсько-терористичного війська.

 Учитель.

  Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні. І тому мені б хотілося надати слово нашому гостю -  учаснику антитерористичної операції -  Пащенку Сергію Васильовичу.

(Виступ гостя)

Дякую, тобі солдате, за життя…

За мирне небо в нас над головою. Ховаєшся від куль ти в укриття…

Воюєш із московською ордою.

 

Воюєш, ти, за нас… Борониш Україну!

Від напасти московської, від зла…

Покинув матір, сина та дружину…

І нищить ворогів пішов, до тла…

 

Над головою люті кулі свищуть, Десь недалеко артилерія бомбить… Хтось живий, а хтось не дише… Важка для України нині мить…

 

Та ти не побоявся… ти пішов у бій… Щоб мирне небо в нас було над головою!

Війна іде… ти переможеш в ній!

За тебе помолюся Богу! 

 (демонстрація відео АТО на Сході перетворилась у війну - YouTube

Учень 1:      Міста і села наші в різноквітті

Накрила димом пелена 

І небо падало над світом

До матерів припали діти

І тиша крикнула: "Війна!"

Учень 2:       Роки над нами пропливали

І час випробувань прийшов:

Жінки солдатів проводжають

Сльозою в погляді дрижить 

Надія, віра і любов 

Учень 1:     Довгоочікуваними ластівками летять  СМС  з фронту та дому Було в них все: радість й сум, ненависть і любов, розпач й надія і свята віра в перемогу.

сценка "Напиши бійцю листа"    

(Виходить листоноша)

Листоноша:  Солдатські листи… Вони приходили не в конвертах, на них не

було марок. Вони були складені трикутничками. Ось так (показує). У складний для нашої країни час особливої підтримки потребують військовослужбовці. Не в кожного є можливість підтримати українську армію матеріально, але морально може кожен. Мова іде про те, щоб написати нашим захисникам кілька теплих рядочків листа-підтримки . З метою підняття морально – патріотичного духу наших вояків, Звертаються до Вас з проханням : напишіть бійцю листа.

Просто декілька слів , просто від щирого  серця,  від Вас,  

(три пари діючих осіб:   Солдат – Молода жінка,   Син – Мати,   Юнак – Дівчина,  кожен тримає в руках лист і після своїх слів віддає листоноші)  І сценка:

(перша пара:  Солдат – Молода жінка)

Солдат:  Нас залишилось мало. Ввечері підійде підкріплення, а до вечора

будемо битися до останньої краплі крові, але ворогові своїх позицій не віддамо! Кохана, бережи сина!

Молода жінка: Чекаємо на тебе, наш рідний, вдень і вночі. Іванко з кожним

днем стає більш схожий на тебе. Коли він засинає, я благаю Господа тільки про одне, щоб ти залишився живий.

ІІ сценка:

(друга пара Син – Мати)

Син:     Був на передовій. Побував скрізь, а потім на бронежилеті нарахував 50 кульових дірок. Але не відлили ще тієї кулі, яка б вразила мене, бо береже мене твоя любов, мамо. Не турбуйся, рідна! Я повернуся! 

Мати:    Біля хати налилися яблука, вже як повернешся буду пригощати тебе

гарним врожаєм. Сусідських Мишка та Павла вже не має, вчора прийшла Похоронка. Благаю, мій сину, бережи себе! Я ж так хочу потримати онуків на руках. Швидше повертайся додому, дитина моя єдина…

ІІІ сценка

(третя пара Юнак – Дівчина)

Юнак:   Завтра знову йдемо в бій, іноді здається що сил нема, але при одній

думці про тебе, моя кохана, ні рани не болять, ні виснаження не відчуваю. Дорога воєнна цензура не викидай цю квітку, я надсилаю її для коханої дівчини…"  

Дівчина:  Хай врятує тебе любов моя! Хай доторкнеться до тебе надія моя.

Стане поряд, подивиться в очі, вдихне життя в помертвілі губи!

Притулиться обличчям до кривавих бинтів на ногах і скаже: "Це я – твоя Катя! Я прийшла до тебе, де б ти не був! Я з тобою, щоб не сталося!"

Протягом багатьох місяців у різних регіонах України триває благодійна дитяча акція «Напиши листа солдату!». Багато щирих послань із підтримкою попрямували на схід України  від дітей. Ми  також підготували листи ,які надіслали до зони АТО.

IIІ. Заключна частина

 Учитель: Наш урок підходить до закінчення. Дозвольте мені імені всіх присутніх подякувати нашому гостю за те, що він знайшов час відвідати наш заклад, за те, що він, як і тисячі воїнів робить все , щоб у наших домівках був мир. На згадку про сьогоднішню зустріч прийміть від нас сувеніри, зроблені руками наших учнів, листи та вірші для ваших побратимів. Земний вам уклін!

Додаток 10

Проект „Нові часи – нові герої”

      Координатор проекту: класний керівник  Пушенко М.В.

    Учасники проекту :  учні та батьки класу, педагогічний колектив НВК Початок  виконання:      вересень 2015 р 

Мета проекту:

-   виховувати глибокі національно-патріотичні почуття; причетність і відповідальність за все, що  відбувається в країні; вдячність тим, хто віддав за неї життя;                               

-   формувати розуміння поняття «єдність», «цілісність»,

«герой», «патріот», громадянські якості, почуття поваги

до захисників Вітчизни, активну громадянську позицію школярів щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів, повагу, толерантність до інших   народів, віру в краще майбутнє України;

-   виховувати справжніх патріотів держави , почуття   гордості за людей, як                              боролися за незалежність України.

Тип   проекту:   інформаційно-творчий

Завдання  проекту:                                                     

-   збір інформації про учасників АТО (анкетування);

-   виготовлення Голубів Миру;                                                  

-   проведення благодійних акцій для надання допомоги учасникам АТО; - виготовлення оберегів, виставка малюнків, присвячених темі миру;                                         - робота волонтерських загонів.

Очікуваний   результат:

-   проведення зустрічей з воїнами-захисниками;

-   проведення свята до Дня захисника України;                                                                               

-   підвищення почуття власної значимості, відповідальності та патріотизму в становленні та подальшому розвитку держави  у свідомості молоді.

Хід проекту:

І етап – Пошук та опрацювання матеріалів для створення презентації та виховного заходу. 

 ІІ етап – Оформлення тематичних газет.

ІІІ етап – Виготовлення Голубів Миру, буклетів, сувенірів захисникам

України.                                 

ІУ етап – Загальношкільний виховний захід «Благословенна та держава, що має відданих синів»

У етап – оформлення стенду „Наші  випускники – учасники АТО”

Список учасників бойових дій

1.     Болда Руслан Олександрович

2.     Ревека Олег Миколайович

3.     Савченко Андрій Миколайович 

4.     Бугрій Олександр Миколайович

5.     Сивинський Олег Миколайовичв

6.     Стадний Роман Сергійович

7.     Савченко Юрій Олександрович 

8.     Євко Сергій Володимирович

Список учасників  АТО

1.     Сивинський Володимир Анатолійович

2.     Дорошенко Володимир Вікторович

3.     Чередніченко Микола Миколайович

4.     Стадник Станіслав Володимирович

 

Висвітлення про проведену роботу в засобах масової інформації

 

 

 

БУГРІЙ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Народився 22.10.1993р. Був сніжний, морозний ранок. 8 жовтня 2012р.  був призваний до лавра української армії в м.Житомир в Дисантні війська 95 ОАЕМБр.  Стрибав із парашутом. 9 жовтня 2013р. отримав ДМБ. Доки служив в армії був скорочений на

роботі. Після цього найшовши нову роботу на «Новій Пошті» призваний по

мобілізації         у        Гончаровськ,       де      проходив навчання.       Після           навчання    Саша          був відправлений в зону АТО Донецької обл. Перебуваючи       в        Дебальцевому,     немаючи ніякого інструмента копали землянки, укриття для техніки. Мерзлу землю гребли руками. Самі рубали дерева і з них робили бліндажі. В землянках стіни тримали ящиками з під снарядів . Також ліжка були з ящиків. Їжу та одяг їм привозили волонтери. Одного разу поїхали вони в село по воду та продукти, що привозили волонтери в Артемівськ. Їм один житель віддав кроличку, бо говорить: «Немає її чим годувати, бо й самому немає чого їсти». І солдати дали йому мішок вермішелі. Добирались в Артемівськ кожного разу різними дорогами, бо  ті були заміновані або були вже захоплені терористами, їздили лише вночі і без світла, щоб вороги не побачили. Їсти варили     самі, хто    в        наряді         або           десь відлучився залишався голодним. Коли ми

телефонували до Саші він говорив: «Передзвоню пізніше, бо доки поговорю залишуся голодним». Кроличка Сіма завжди спала біля Саші, більше нікого так не любила як його. Коли виїжджали з Дебальцевого, брат  залишився командиром відділення і водієм. 

Він відповідав за техніку. Бронижелет, що купив сам, він повісив на вікно і таким чином залишився живим. Їдучи,

Саша закричав вибігти всім з машини, вони побачили, що горіли дві машини, підійшовши  ближче побачили, що вони були з продуктами та їхнім одягом, посудом. Чотири машини були дуже обстріляні, але солдати не постраждали. Стоячи в наряді Саша отримав осколок в ногу. В цей час кроличка Сіма була з братом.В невдовзі Саша зателефонував і сказав, що ми можемо зустрітися. Кожен солдат говорив, що їх чекають

дома сім’ї. Їхній талісман Сіма мала розбиту домівку, але сама була жива. Зараз кроличка мешкає в с. Вереміївка у Сашиної і моєї бабусі. Вона наплодила 3-ох кроленяток. 

     Саша повернувся 25 лютого 2015року. Має статус учасника бойових дій.

Зараз він живе в м. Черкаси, працює на ТОВ «Нова пошта».

Підготувала Калашник Катерина

 

                          

            Євко Сивинський

             Сергій Володимирович Олег Миколайович

Болда                                                                 Чередніченко

Руслан Володимирович                                    Микола Миколайович

 

 

 

ДОРОШЕНКО   ВОЛОДИМИР   ВОЛОДИМИРОВИЧ Благословенна та держава, що має відданих синів! (Захід, присвячений Дню захисника України.)

Хід заходу

Оформлення залу: плакати про мир, дитячі малюнки, жовто-блакитні кульки, вишиті рушники.

Обладнання: проектор, ноутбук, свічка, паперові голуби. 

(Учасники одягнені в українські костюми. Звучить пісня Т. Петриненко « Україна»).

 Ведуча 1.

Тобі, Україно, мій мужній народе,  Складаю я пісню святої свободи.

Усі мої сили і душу широку Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, Україно, Моя Батьківщино!

 Сьогодні наш захід присвячений воїнам, які захищають незалежність нашої держави. 

Ведуча 2. 3 березня 2014 року наша країна  знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух.  Сьогодні на Сході України йдуть військові дії,

точаться криваві бої.  Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об‘єднався нині проти російського агресора. Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники, воїни.

 Ведуча 1. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну. Це  бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

(Перегляд відеофільму. «Пам’яті добровольцям»)

Ведуча 2. Багато синів, наших земляків, пішли виконувати свій обов’язок  перед  Батьківщиною. Вони з гідністю несли і несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України.

 Ведуча 1.

Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,  

Яке в них серце - щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима, І як в бою важлива кожна мить, Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання, Вони - солдати, що кладуть життя,  Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,  

За трошки вдачі світлої, простої. В час зрад страшних і втрат таких гірких, І без імен вони для нас герої.

Ведуча 2.  Вшануємо пам’ять загиблих воїнів хвилиною мовчання.

(Хвилина  мовчання)

Ведуча1.  Наша земля втратила   своїх синів, які загинули на Сході. У пам’яті земляків ці громадяни  назавжди залишаться мужніми героями, які з честю виконали головний обов’язок чоловіків – захист рідної землі.

 (Вірш Марії Курінної «Мамо»)

Ведуча 1. Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю  цього священного вогню – частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті! 

(Ведуча запалює свічку і передає  усім присутнім. Учасники виконують пісню «Над землею тумани» )  

Ведуча 2. Ми впевнені , що наша країна переможе і  разом зможемо подолати всі негаразди – потрібно лише не бути байдужим та щиро вірити у світле майбутнє.

Ведуча 1. Вітаємо сьогодні всіх захисників України зі святом, бажаємо всім міцного здоров’я, віри, надії, оптимізму та мирного неба. 

Ведуча 2. Слава Україні – Героям слава!                                                                                        

(Учасники заходу роздають присутнім паперові голуби. Звучить музика

Петриненка «Україна»)