Педрада(виступ) « Уміння вчитись – важливий крок до успішного навчання»

Виступ на педраді « Уміння вчитись – важливий крок до успішного навчання?»

Я так люблю життя!
Люблю його дарунки:
Барвисті квіти, ніжні поцілунки,
Дитячий сміх і перестук дощів,
Веселку в небі і політ... хрущів,
Пташиний спів і сонячне проміння.
Люблю до щему золото осіннє,
Зимову казку і весняну повінь...
Люблю в очах людей щасливий промінь.

Молодший шкільний вік –період життя дитини, коли вона відкриває для себе світ людських взаємовідносин, різних видів діяльності і суспільних функцій дорослих. Гленн Доман зазначав, що «навчання –найграндіозніша, найцікавіша і весела гра у житті. Всі діти народжуються з неухильною впевненістю в цьому, і вони будуть продовжувати так думати, доки ми не переконаємо, що навчання –насправді дуже важка і неприємна робота. Окремі діти так і не засвоять цей гіркий урок, вони будуть іти по життю, свято вірячи, що навчання –дійсно чудова гра і більше того –тільки в неї і гратися. Для таких людей ми придумали ім’я. Ми їх називаємо геніями».На підтвердження вищесказаного Томас Едісон,американський винахідник, який нам всім запропонував на початку телефонної розмови казати слово «алло», зазначив «Я не працював у своєму житті  жодного дня. Все, чим я займався, було суцільною розвагою» Школяр має велике бажання ввійти в це доросле життя, брати у ньому активну участь, самостійно чи з друзями пізнавати світ. Проте, часто все це для дітей недосяжно. Для учнів важливо«пробудження допитливості та уникнення примусу до вивчення наук»

Молодшому школяру (кожній без винятку дитині!) треба спроектувати ситуацію успіху, дати відчути ра дість задоволення роботою, порадіти разом із ним, щоб приємні відчуття

й позитивні емоції закріпились, сприяли прагненню досягти нових цілей  Професійний педагог знає, що наявність віри в успіх у кожного учня й уміння продемонструвати класу цю впевненість забезпечують і сам успіх як  дітям, так і вчителю. Тому кожне слово, рух, погляд педагога повинні формувати, берегти і підтримувати прагнення до успіху, надію на успіх та забезпечення успіху дитині.

Досліджуючи проблему формування «вміння вчитися» як ключової компетентності, О.Я Савченко звертає увагу педагогів на те, що для вирішення зазначеної проблеми «необхідно забезпечити комплекс умов:

-стимулююче навчальне середовище,

 -висококваліфікований учитель,

-обов'язково сприятливе родинне виховання, яке не дає зів'янути природній допитливості малюка

-і, безумовно, цілеспрямоване керівництво формуванням цих складників уміння вчитися» О Я Савченко зазначає, що володіння вмінням учитися програмує

Індивідуальний досвід успішної праці учня, запобігає перевантаженню, сприяє  пізнавальні активності, ініціативі раціональному використанню часу і засобів учіння. Не менш важливо що людина,яка звикла самостійно вчитися не губиться в новій пжиттєвій ситуації, не зупиняється,  якщо немає готових рішень, не чекає підказки, а самостійно шукає шляхи розвязання, бо уміння вчитися змінює стиль мислення і життя особистості

Більше того - відсутність уміння вчитися, нездатність бути суб'єктом власної учбової діяльності викликає справедливе незадоволення і занепокоєння дорослих : дитина, яка до кінця початкової школи не набуває цього уміння, в середній школі перестає вчитися, породжуючи масу підліткових проблем шкільного негативізму і невротизму, а, отримавши атестат зрілості, виявляє свою  глибоку  незрілість, неготовність жити у нестримно міняючомуся світі.

Видатний педагог Василь Сухомлинський зазначав, що головне завдання вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, на думку відомого вченого, є п'ять умінь: вміння спостерігати; вміння думати;висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю;читати;писати.

Кожен педагог має знати, що існує шість основних «шляхів» до мозку: п’ять –через органи чуття (зір, слух, дотик, смак і нюх), шостий -через досвід фізичних дій.

Найважливішете, що дитина все вчить на практиці.

Ключова компетентність «вміння вчитися» –особистісне, суб’єктне утворення. Дуже часто у початковій школі учні переважно займаються виконавською, репродуктивною діяльністю, яка є фрагментом компетентності «уміння вчитися», проте є недостатньою для процесу учіння, активної пізнавальної діяльності та самоорганізації .Перед педагогами стоїть завдання організувати такий

навчально-виховний процес, який передбачає опору на мотиваційний і процесуальний компоненти учіння, тобто ціннісне ставлення учнів до своєї діяльності та навчання спеціальних прийомів самоконтролю.

Молодший шкільний вік сприятливий для того, щоб закласти основу для бажання і уміння вчитися. "умію, хочу і вчитимуся – під таким девізом  має працювати кожен учень на уроці  Передусім, необхідно чітко уявляти собі, що означає поняття "Уміти вчитися" стосовно оволодіння  в початковій школі. Сказати про молодшого школяра, що він уміє вчитися можна, на мою думку, тільки тоді, коли уміє організувати своє робоче місце  він правильно, в максимально короткий час і найбільш раціональним способом виконує будь-яке завдання учителя,планує послідовно свої дії та доводить роботу до кінця. Щоб досягти цього, треба спиратися не лише на почуття обов’язку, волі, які в цьому віці є слабкими регуляторами поведінки, а й на природну допитливість, емоційність, інтелектуальні почуття дитини, її самооцінку, роль у колективі,прагнення отримати нагороду;схвалення від батьків; бажання заслужити похвалу від значущої особистостібажання уникнути покарання;

Процесу формування ключової компетентності «уміння вчитися» сприяють багато чинників, визначальним серед яких є інтеграція змісту навчальних предметів, організована у певну систему пізнавальних завдань.Український професор І.П.Підласий окреслив проблему сучасної школи

«...в українській школі між різними дисциплінами побудовано міцну бетонну стіну. Але ж світ за вікном –єдиний!»

Слід пам’ятати педагогам, як зазначає академік, що головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель –своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета. Найефективніше формування «вміння вчитися» відбувається міжпредметним шляхом, адже вміння формуються синхронно у межах усіх навчальних предметів,навч.грамоти з природозн, музикою , малюванням, математику – з природознавством, трудовим навчанням, малюванням, основами здоровя і т д.

встановлення міжпредметних зв’язків забезпечує дієвість уміння, досвіду, цінностей та ставлення, безперервність у формуванні даної компетентності.

Стимулювання такого навчально-виховного процесу можливе шляхом використання різних форм роботи, активних методів навчання, прийомів, які відповідатимуть основним сучасним проблемам педагогіки, чому навчати і як навчати.

Пропоную набір активних методів навчання, прийомів та різноманітних вправ, які будуть спрямовані на формування ключової компетентності «вміння вчитися».

 «Пастки» — це завдання, які не мають розв’язку або складені не за правилами.

   Мета таких завдань — спонукати дітей думати, аналізувати, діяти не за аналогією, а самостійно.

  «Каталізатор» — завдання, яке виявляє недостатність знань дитини, мотивує її до пошуку інформації, спонукає брати участь у навчальному діалозі з іншими дітьми та вчителем.

   Базою в такому зав­данні є вже вивчений матеріал, але воно містить таке запитання, відповісти на яке без опрацювання нового матеріалу неможливо.

   Наприклад, вивчаючи тему «Прикметник», щоб діти усвідомили роль прикметника в реченні, можна запропонувати таке завдання. Прочитайте текст, скажіть, яка пора року описана.

  Іванко йшов лісом. Він дихав чистим повітрям. Обабіч дороги росли дуби. Як приємно йому йти лісовою стежкою.

   Визначити пору року діти не можуть. Слід запропонувати їм таке завдання: «Змініть швидко цей текст так, щоб у 1-ї групи вийшов опис осені, у 2-ї — весни, у 3-ї — зими, у 4-ї — літа. Діти виконують завдання: вставляють прикметники, читають уголос текст, усі разом оцінюють правильність виконання завдання, виписують слова, які вставили, потім ведуть спостереження й роблять висновки.

    «Ключ» — завдання, виконуючи яке дитина може оцінити рівень своїх знань з певної теми, побачити прогалини, визначити зону найближчих дій.

   Учень виконує тест і після його перевірки може сказати, що виконати було легко, чи звертався він за допомогою до інших учнів, до вчителя, довідкової літератури, до підручника.

  Наприклад, після вивчення теми «Письмове додавання та віднімання багатоцифрових чисел» дитина отримує картку з такими завданнями.

  1. Перевір, чи правильно записані доданки при письмовому додаванні багатоцифрових чисел (біля правильного запису постав позначку «+», біля неправильного — «–»).

  2. Запиши у стовпчик такі приклади: 12678 + 2509, 5090 – 387.

  3. Перевір, чи правильно показано переходи через розряди 4896 + 2098.

  4. Визнач кількість цифр у частці та сумі.

  Ці завдання перевіряють уміння бачити переповнен­ня розрядів, місця, де дитина може припуститися помилки.

  5. Перевір, чи правильно виконана дія.

  6. Виконай додавання та віднімання самостійно.

  Ці завдання перевіряють саме вміння виконувати письмові обчислення.

  7. Склади подібні завдання для своїх друзів самос­тійно.

  Це завдання на розуміння способу дії, на усвідомлення поступовості дії під час виконання письмового обчислення.

  Виконання таких завдань допомагає вчителю й дитині перевірити знання з кожної теми й побачити, де не вистачає знань, умінь, над чим потрібно працювати.

  Щоб дитина, яка не була на уроці або погано засвоїла матеріал, могла опрацювати його самостійно, можна запропонувати їй завдання «виручалочки».

   «Виручалочка» — це завдання, виконавши які дитина може опанувати пропущений матеріал. На картці спочатку стоїть завдання, що викликає запитання: як його виконати, дитина не знає.

   Наприклад, учень пропустив тему про правопис ненаголошених е-и.

  Учитель пропонує такі завдання.

   1. Встав пропущені букви, в написанні яких ти не сумніваєшся:

  В…сною пов…ртаються до нас з т…плих країв гостроносі журавлі.

  У якому слові ти вставив букву одразу, подумай, чому? Чи чітко чути в цьому слові звук [е]? А чому? Чи падає наголос на пропущені звуки в інших словах? Запитай в однокласників, що вони думають з цього приводу.

  2. Впиши букви у ті слова, де звук не потрібно перевіряти: з…мля; з…млі тощо. У якій позиції стоять ці звуки в слові? Чи здогадався ти, як дізнатися, яку букву потрібно написати на місці пропуску?

   3. Слово, у якому під наголосом стоїть звук, який перевіряємо в спільнокореневому слові, називається перевірним. Обери сам серед запропонованих слів перевірні, визнач у них наголос.

  Н..су — нести, несуть, ніс, занесений.

   4. Добери до слів перевірні слова: з…мля тощо.

   5. Встав потрібну букву в пропуск, покажи роботу «консультанту» (учневі, який засвоїв матеріал на високому рівні), якщо виникне непорозуміння — то вчителю.

  В…сна, л…сток, ж…ття, с…ло.

   6. Виправ помилки в реченні.

  Сьогодні Дмитрику було весило. На уроці української мови він навчився правильно песати запрошення. Він завтра напише такого леста своїй бабусі.

   7. Придумай подібні завдання для своїх друзів.

 «Сенкан»(п’ятирядок) Він дає можливість кожному включитися в роботу і продемонструвати власний досвід. Сенкан -це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вислові з п’яти рядків

«Добре чи погано?»(Учні повинні довести, що дане

явище -це добре чи погано). Наприклад, (урок

природознавства,4 клас). Тема: «Гори». Учні повинні висловити та аргументуватисвою думку відносно гір, чи хотіли б вони жити в гірській місцевості чи ні, гори –це добре чи погано?

Метод «Рюкзак» Полягає в тому, що кожен учень стисло записує на папері відповідь на запитання: «Які з тих знань,

умінь,способів дій, що отримали на уроці, вони візьмуть із собою для використання на інших уроках, у житті, при виконанні домашніх завдань, тематичного оцінювання тощо?» Папірці звідповідями складають у рюкзак (тому назва методу «Рюкзак»).Вибірково ознайомлюються з відповідями.

Особливості методу:

ÿдає можливість залучити до роботи всіх учнів;

ÿдає можливість виділити головне, визначити важливість уроку;

ÿвносить в урок елемент гри, викликаєзацікавленість

до уроку;

ÿсприяє розвиткупозитивних емоцій;

ÿнадає вчителюінформацію про кожного учня, про те, які методи важливі учневі, які сподобались;

створює основу для проведення мотивації на наступних уроках

Метод «Самооцінка».Регулярно застосовуючи

цей метод, можна дізнатися багато нового та цікавого

про дітей, про себе, свої уроки, про методи, які використовуються на уроках, про настрій та ставлення учнів до того, що відбувається на уроках.

Однією з позитивних сторін застосування цього методу

є те, що всі учні можуть отримати оцінку та починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться дивитися

на свою роботу іншими очима. Завдання, які

виконуються на уроці, умовно поділені на чотири частини, кожна з яких оцінюється від 1 до 3 балів з допомогою

ключових слів на плакаті:

1 –Багато помилок.

2 - Припускаюсь незначних помилок. Потребую допомоги.

Необхідна підтримка. Не відчуваю успіху. Відчуваю успіх частково.

3 Виконую всі завдання.

4. Надаю іншим допомогу. Я досяг успіху.

Особливості методу:Дає можливість залучити

всіх учнів до роботи на уроці, контролювати та оцінювати свої дії, дії інших учнів.Дає можливість учню краще розуміти оцінку, що виставляє йому учитель.

̧Надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань.

̧Надає природну можливість диференціації

домашнього завдання.

Криголам Даний метод сприяє подолати кригу

відчуженості. Наприклад, на урок прийшли гості учні «ламають» кригу відчуженості:

Г-гарні;

О-охайні;

С-сміливі;

Т-терплячі;

І-інтелігентні.

Метод «позначок» Передчитанням тексту

вчитель проводить «мозковий штурм» для визначення наявних знань у дітей з даної теми. Потім пропонує учням

прочитати текст, одночасно виставляючи на полях позначки чотирьох видів залежновід власного знання та розуміння дитини.

Позначки:«V»я про це знаю;

«+»це для мене нове;

«-» це суперечить моїм знанням;

«?»про це я хочу дізнатися більше.

Після закінченнячитання тексту, варто запропонувати дітям

скласти табличку позначок для впорядкування інформації:

«V»«+»«-»«?»

Метод «Гронування» Метод, який допомагає

учням зрозуміти свої знання. Може прояснити поняття та зв’язки між ними, які вони до цього не могли усвідомити.

Мнемонетехнічні підказки

«Уж замуж невтерпеж»,

«Каждый охотник желает знать, где сидитфазан»-фрази,

які б здавалося не несуть смислового навантаження, проте,

допомагають запам’ятати ті чи інші поняття,

Мікрофон – обговорення питання, коли кожен учасник висловлює свою думку

Метод « Прес»

«Незакінчене речення»

Якщо люди самі не вміють літати, хай навчать літати своїх

дітей.Причому літати високо, стрімко, далеко й красиво.

І настане час, коли діти розкриють крила і злетять.

Хай дорослі попрямують за

дітьми, щоб уберегти їх від падіння.

І тоді зрозуміють, що вони, виявляється, теж летять.

Цією порадою слід скористатися за тих обставин, коли люди підійшли до прірви і немає іншого шляху для порятунку.Тобто негайно!

І треба стерти у свідомості думку: «Вчити можна тільки того, чому сам навчений».У ній обман, і вона згубна.

Натомість слід утвердити закон: «Навчаючи –

вчимося».У ньому Істина, вона рятівна.

Тільки не забудьмо додати до цього закону віру, надію, любов, щирість, красу і творче терпіння.

                                                                    Ш.О. Амонашвілі    + його портрет