Перша купіль дитини. Розробка виховного заходу, звіту театрального гуртка гуртка

Про матеріал
Перша купіль дитини - це розробка позакласного заходу, сценарію, який може використовуватись і як виховний захід, і як звіт театрального гуртка, і як звіт школи (фольклор). Сценарій розроблено на основі зібраних матеріалів гуртківцями з усних розповідей жителів села Дихтинець Путильського району Чернівецької області.
Перегляд файлу

Перша купіль дитини. Фольклор

Двоє дітей. Дівчинка колише колиску, хлопчик грається.

Дівчинка: Ой баю мій, баю, Котка заспіваю,
Щоб дитятко спало, Горенька не знало. А-а, а-а, а!
Щоб дитятко спало, Щасливим зростало, А-а, а-а, а!
Щоб дитятко спало, Здоровим зростало, А-а, а-а, а!
Ой мій баю, баю, Котка заспіваю, А-а, а-а, а!

Хлопчик: Ну коли вже тато прийде? Цілий день його чекаю. Обіцєв мене навчити з дерева скрипочку робити, а сам не йде і не йде.

Д:Сергійку, ти знаєш, шо тато мусит ходити на роботу в ліс і там затримуєтси. Тай мама наша штири дни єк дитинку уродила, то й у хаті мусит помагати.

Х. : Та я знаю, Марусько, шо в нас шє один братик знайшовси. Видиш, я дров наносив, ватру наклав, двоє відер води приніс..

Д: А , та то ти наколи рано йшов з відрами та так гупотів, шо чуть мене не скорнєв?

Х: Ні, то тато ходив по воду аж до самої баби Калини, а я  під дверима лишив свою машинку і тато видко зашпотавси.

Д.: А чо аж до баби Калини? Тажи у нас є своя кірниця?

Х: А я шо знаю. Я шє звечора чув, єк тато казав мамі, що піде раненько до схід сонця брати води з чуркала  у баби Калини. А мама казала, що добре, аби його ніхто не перейшов з порожним і не наврочив воду. Я сам нічого не розумію..

Заходить тато

Х: Тато, тато прийшов! Тату, ти обіцяв мені показати, єк майструвати з дерева!

Тато( сідає на лавку, обіймає дітей). Сергійку, ми з тобов змайструємо і скрипочку, і горшітко, і кулішєрик з дерева, але не согодни. Согодни, діти, ми маємо робити дуже велике діло.

Діти: Ми? Робити велике діло?

Тато: Так, так, діти, велике діло! Ви знаєте, шо в нас знайшлася маленька дитинка. Кажут, шо поки дитина неочищена і без імені, то і на ню саму може падати всяка нечисть і на всю родину. А злі духи і всяка нечисть так і сокотит це, так і сокотит.

Дівчинка: Йой, тату, я си бою! Тому то мама наказувала: «Марічко, дивиси добре за дитинов», коли дес йшла з хати. Але я вид неї не видходила ні на крок, я добре пантрувала.
Тато: Я знаю, Марічко, шо ти чємна донька. Ти всьо мамі помогаєш. Чємна, чємна.

Хлопець: Тату, але треба шош робити, аби тоти злі духи не добралиси до нашої хати.

Тато: ну то я й кажу, шо будемо робити согодни велике діло – першу купіль нашій дитині. (Бере дитину на руки).  А ми нашого хлопчика скупаємо, тай буде рости дитина дужя й здорова.

Заходить мама і бабуся:

Баба: А добрий вечір, мої золоті. Мої  зозулєтка, ану йдіть до бабки. Бабка вам шош доброго принесла. Нате горішки, сємочки, цукєрки. (дає дітям і цілує). (підходить до тата і бере з рук дитину). Ти, Васильку, срібний, ідіт  з Павлінков перебирайтеси у нове шматтє, бо вже сонце зайшло.  Будемо до роботи братиси, дітво!.  А де моє потітко, а де моя рибочка золота? А-а- а-а.  А єк моє сонечко днувало, а чи молочка добре ссало?

Дівчинка: Бабко, а шо ви таке маєте согодни робити?

Баба: Та то в нас согодни великий вечір, ми маємо нашого хлопчика перший раз купати. Шє мої покійні дід з бабов казали, шо перша купіль, то вводини дитини у людський світ, а купіль на арстинах, то вводини  дитини у християнський світ. А мама казала, шо купаючи дитину, охороняємо її від підміни нечистим або відьмою.

Хлопчик: Бабко, шо і нас з Маруськув так купали?

Баба: ну аєкже. І купали, і ирстили, і пострижини і христини робили. Тому зараз Ви мої зузулєта сидіт тихо єк миши у запічку і дивітси.

Заходять мама і тато

Баба: Сергійку і Марічко, ви берітси дитину колисати, аби не плакала, а ми , Павлінко, зачинаємо зливки робити. Бо то люди кажут, шо рожениця шкідлива на перехід і не має права вийти за своє подвірє, а  Вода змиє все нечисте з неї. Васильку, неси нам тої непочатої води шо ти набирав до схід сонця з чуркала у мене. (Мама зливає тричі бабі на руки, а баба тричі миє руки і обличчя мати зовнішньою стороною долоні і говорить: « Будь червона, єк калина, а здорова, єк кобила. Дєкуй Богови шо сина уродила». (Тато підносить бабі рушник  і каже:

Тато: Дєкую, вам, мамко, шо дружину мою вмили, просимо до купелі дитину купати (Обіймає, цілує ).

Баба:Засвічу свічку, піду до запічку, ладану шукати, обкурити хату. (Мама подає ладан, тато палить, а баба обкурює ним хату). Куриси, ладан, куриси, нечисть  вид хати  забириси. Ми будемо дитинку купами, відьом вид хати виганяти. Куриси, ладан, куриси, дитинці купатиси поможиси.

Баба: Ти, Васильку, клади нову ватру. Ватра до купелі має бути свіжя і лиш до купелі. А ти , Павлінко, та знов неси тої непочєтої води, але уже з другого відра тай каструлю до води.

Мама: От мамо вам каструля велика, бо я знаю, шо вода на купіль має грітиси в одній каструлі, аби потім  чоловік мав одну жінку, а жінка одного чоловіка. Шє я помнітаю, єк ви мені казали, коли Марічку купали, шо каструля для дівочої купелі має бути висока, аби дівчина була тоненька і висока. І її не можна кришков накривати, бо дівчина може довго не виддаватиси.

Тато: (заніс ночви для купання) А я знаю, шо треба добре пантрувати воду, аби не закипіла, бо єк закипит, то хлопец бути братиси до бійки, буде сердитим і сварливим.

Баба: Так, так, любі, то є всякі ворошки по людих. Ми шош знаємо, а шош не знаємо. Ади я чула, шо дитину не можна купати у той день, коли вона уродилася, а дехто каже, шо не можна купати в середу і п’єтницу, бо то пісні дні і кажут, шо в дитини буде тєшке життє. Ану, Васильку, смотри воду.

Тато:  я знаю, шо треба смотрити ліктем, аби не загорєча була.  Мій тато казав, шо мене малого купали гет у холодній воді, аби не лінивий був.

Мама: Та то таки правда, любий, ти в мене дуже робитний. Єкби не ти , то я з близнєтами би гет з ниг упала. А ти вдень на роботу, а вночі помагав дітий колисати. Тепер мені уже трохи легше, бо діти з гиршого виросли, уже й самі мені помагают, але ти таки водно коло мене.

Тато: та бо я тебе люблю, ти моя солодка жинка і мама моїх дітий.

Мама: та й я тебе тебе люблю, мій вінчаний чоловічку! (Обіймаються і цілуються).

Баба: (хрестить їх) Аби Бог помиг вам діточок викутати та до людий довести. Ну та єк вода вже підогріласи, то беремоси до діла.

Тато кладе ночви на лавицю.

Тато: кладу під купіль ніж, аби нечиста сила не підмінила дитину. Ще кладу шило, аби хлопчик був бистрий до роботи.

Мама: а я кладу гроші, та не прості, а самі рублі, аби дитина була багатою і завжди в неї водилиси гроші. Ще кладу зубчик часнику, аби дитину не хапали вроки від злих очей.

Баба: Лийся, водичко, лийся, наш хлопчик маленький умийся. Будемо хлопчика купати, долю добру накликати.

Водичка має бути літепла, тогди дитина буде менше слабувати, а єк виросте, то буде робити і не потіти. Найперше треба всипати  свяченої води, аби вберегти дитину від злих очей. (лиє воду, а рештою кропить себе і всіх у хаті).

Мама: а щоб хлопчик не слабував і файно ріс лию трошки молока, а щоб добра доля до дитини липла кладу лишку меду.

Тато: Щоб дитина завжди мала свій хліб, додаю ярої пшениці , а щоб багатим був – трошки хлібця.

Баба: кидаю листя ліщини, аби у хлопчика була тверда кістка та  додаю череду, аби швидко рани гоїлиси. Шє добавлю ромашку, аби дитинка смирною та супокійною була, сон файний мала і легко куталаси.

Мама: А я шє листя дубового покладу, аби синочок сильним був. Кладу пару зерен гороху, би кучєривим був  і любисток, аби його дівки любили.

Баба: Марічко, чуєш, коли ми тебе купали, то у воду клали калину, аби файною була, березового листя, аби була висока і струнка та чорнобривці, аби-с мала чорні брови.

Мама: А я шє нагадала, шо єк була тішка Марічков, то дуже пантрала, єк півонії цвіли. Я зірвала першу квітку розквітлої півонії  і потім до купелі кидала її пелюстки. То треба було добре пантрати тоту квітку, бо сусідська Петруня тоже носила дівку, але півоній лінувалася насадити та все хотіла тоту квітку вкрасти. А ви, мамо,казали, шо котра мама вкраде першу розцвілу півонію, то у мої дитини шєстє вкраде.

Марічка: Ага, тому я така файна тепер!

Тато: кидаю жменьку цукру – на солодке життє, та ще кидаю пірічко -  на легке життє.

Баба вибирає дитину з колиски, розповиває, тричі хрестить, передає мамі, яка теж тричі хрестить і передає татові. Кажуть такі слова:

Баба: До купелі, дитину, до купелі. З теплої колиски-постелі. Будемо дитину купати, вчити Бога шанувати.

Мама: До купелі, дитину, до купелі. З теплої колиски-постелі. Будемо дитину купати, вчити Бога шанувати

Тато: До купелі дитину до купелі. З теплої колиски – постелі. Щоб купалося – щастя мало, щоб росло – не хворало. (Тато бере дитину на руку, поливає її водою і промовляє слова).

Мати підігріває пелюшки над свічкою

Мама: Свічечко Великодня гори, дитинці пеліночку просуши. У печі вогонь палає, дитиночку до роду навертає.

Тато виймав дитину з купелі, мама зверху накидувала пеліночку, а баба клала дитину на розстелений кожух, а зверху лежала татова сорочка.

Баба: Ой єкий наш хлопчик чемненький, файно купавси, не плакав, не пужівси. Кладу тебе на кожух, аби здоровє, достаток і злагода до тебе навернулиси. У татову сорочку загортаю, аби здоровий і моцний ріс . Гроші і чіснок, з якими купавси тоже кладу, аби багатий був і ворожби та примивки нієкі  його не брали.

Передає баба дитину мамі.

Баба:  Бери, Павлінко, дитятко своє, скупане і чисте, до Божого хрещення готове. Дай йому цицки, нагодуй добре і будеш видіти, єк буде спати. То всі діти після першої купелі добре сплют, навіть ті, шо були плаксиві, їли лихо, май стают спокійніші. А єк похрестите, то шє ліпше буде. З цим не затігайте, беріт кумів і до панотця в церкву. Чим борше дитину до церкви долучите, тим ліпше буде.

Мама :(кланяється бабі): дєкую вам мамко щиро, шо прийшли нам согодни на поміч, хлопчика нашого скупали, до віри християнської долучали. (бере дитину і виходить).

Тато: І я вам дєкую, мамко, щиро за труд ваш великий, за поміч і за науку. Аби за це вас николи ни головочка ни боліла, ни руки. (дає хліб і хустку в подарунок).

Баба: Дєкую і вам , діти, шо про стариню не забуваєте, в роботі нам помагаєте, шо газдами добрими є і перед людьми нас не ганьбите. Бог поміг вам согодни хлопчикови першу купіль зробити, най поможе вам йому віночок клонити.

А ти, Васильку, аби цесу воду согодни никуда не виливав, бо то уже сонце зайшло. Най стоїт отак до ранку там поза дверми. А аби нечиста сила на цу воду не полакомиласи кинь у ню три горєчі вуглини.

Тато: ви колис казали, шо виливати воду після купелі можно лиш на то місце, на яке ні сонце, ні місяць не світив, де люди не ходили по тому місцю.

Баба: то ші так моя баба казала, але я вам кажу май ліпше: воду треба виливати на родюче дерево, аби дитина росла так борзо, єк дерево.  Після купелі нашого хлопчика воду вилиєш під дуб або горіх, аби дітвак був сильний, єк ці дерева.

А якби купали дівочку, то треба лити воду на яблуню або вишню, аби файно цвіла, можно шє під грушу, аби всі її любили і мала багато кавалєрів. А коли є розквітлі квіти, то найліпше лити на них, аби дівчина була красна.

Чуть не забула, перед тим, єк будеш виносити воду, пару капель капни на двері, аби дитина не плакала і файно спала уночі, аби сни погані не снила і вас не корнєла.

Заходить мама з дитиною

Мама:погодувала я нашого хлопчика, ти, Марічко, бери трошки та поколиши дитинку, а я доти зберу на стіл вечерю. Ви, мамко, сядьте та відпочиньте. Ти, Васильку, іди уціди мамі тай собі файного винця, А Іванчик поможе мені коло столу.тай будемо вечеряти.

Разом співають пісню:

Колишу ті, колисочко, легонько – легонько,

Аби – м скоро вколисала  свою дитиноньку.

Колишиси, колисочко, колишиси сама,

Най спит дитя, спочиває до самого рана.

Ідіт, мушки, вид колиски дитя буде спати,

А я буду колисати,  дитині співати.

А птрус , коте, за ворота.

Не дивиси в люлю.

Бо я свої дитиночки нині не утулю.

А птрус, коте, із колиски, не йди в люлю спати,

Бо я будум у колисці дитину люляти.

 

docx
Додано
7 квітня
Переглядів
83
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку