Підготовка та обробка оштукатурених поверхонь під просте водне пофарбування

Петрович Ірина 29 вересня 2025 333 Відгуки відсутні

Про матеріал

Розробка уроку виробничого навчання: "Підготовка та обробка оштукатурених поверхонь під просте водне пофарбування"
Перегляд файлу

Тема: Підготовка та обробка оштукатурених поверхонь під просте водне пофарбування
Мета уроку:

  • Навчальна: сформувати у здобувачів освіти знання та вміння щодо технології підготовки оштукатурених поверхонь під фарбування неводними складами; навчити правильно виконувати шліфування, шпаклювання, ґрунтування та усунення дефектів.
  • Розвивальна: розвивати увагу, точність рухів, професійне мислення, культуру праці.
  • Виховна: виховувати відповідальність, охайність у роботі, бережливе ставлення до матеріалів та інструментів.

Тип уроку: комбінований (з поясненням нового матеріалу, відпрацюванням практичних навичок).
Місце проведення: навчально-виробнича майстерня.
Обладнання та матеріали: зразки оштукатурених поверхонь, шпателі, кельми, терки, шліфувальні сітки та шкурки, кисті-макловиці, валики, ґрунтовки, шпаклівка, лампи для контролю якості, інструкційні карти.

Хід уроку

1. Організаційна частина

  • Привітання здобувачів освіти.
  • Перевірка присутності, зовнішнього вигляду та готовності до уроку.
  • Оголошення теми, мети та завдань уроку.
  • Нагадування правил безпеки під час виконання малярних робіт.

2. Актуалізація знань учнів

  • Бесіда за запитаннями:
    • Які ви знаєте види поверхонь, що підлягають фарбуванню?
    • Які дефекти можуть утворюватися на штукатурці?
    • Чому важливо якісно підготувати поверхню перед фарбуванням?
  • Міні-тест (усний/письмовий) на повторення теми «Властивості штукатурних поверхонь».

3. Пояснення нового матеріалу

З використанням наочності, зразків і технологічних карт:

Перед початком малярних робіт визначається вологість поверхонь: оштукатурених, бетонних, гіпсових, гіпсокартонних і гіпсоволокнистих не має перевищувати 8%, а дерев'яних - 12%; металеві поверхні мають бути абсолютно сухими, очищеними від іржі та знежиреними. Окремі сирі місця підсушують вентиляторами зі спіральними підігрівачами, софітами з лампами інфрачервоного випромінювання та іншими нагрівачами.

Підготовка поверхні під фарбування водними речовинами включає такі операції:

Очищення. За допомогою сталевого скребка на довгій ручці очищають бризки розчину та інші забруднені ділянки. Маляр бере скребок однією рукою за кінець ручки, іншою підтримує її знизу на відстані 50-60 см від кінця і ковзаючими рухами вперед (з невеликим натиском) очищає забруднені ділянки. Скребок розташовується під кутом 45 градусів до поверхні;

Згладжування очищеної поверхні. Після штукатурки або перетирання стель і стін залишаються піщинки, дрібні тріщини, нерівності від слідів терки. Вони згладжуються за допомогою лещаді. Лещаддю на довгій ручці можна працювати з підлоги, на короткій - з риштування. З підлоги зручніше працювати шарнірною теркою на довгій ручці. Тримаючи шліфувальне пристосування так само, як і скребок, маляр прикладає його робочу частину до оброблюваної поверхні і, рухаючись уперед, поступально-зворотними рухами згладжує смугу 60-70 см;

Розшивку тріщин. Тріщини, що з'явилися на стелі та стінах, спочатку необхідно розшити. Уздовж тріщини встановлюється інвентарний столик, і маляр, упираючись лівою рукою в стелю, правою вузьким шпателем або ножем розшиває тріщину, зокрема й волосяну, на глибину близько 2 мм. При цьому площина шпателя має бути нахилена вправо під кутом приблизно 60 градусів до площини стелі, а при повторному русі - вліво;

Змітання пилу з поверхні стелі та стін. Пил перешкоджає міцному зчепленню малярних складів з оброблюваною поверхнею. Змітають його за допомогою трав'яного пензля або пензля із синтетичного матеріалу на довгій ручці. Легкими рухами вправо і вліво маляр змітає з поверхні стелі та стін пил, відступаючи назад. Очищати поверхні від пилу можна за допомогою будівельного або промислового пилососа, але при цьому маляр обов'язково повинен бути в захисних окулярах і респіраторі;

Змочування розшитих тріщин, щілин, нерівностей, заглиблень на всіх видах поверхонь (крім металевих і дерев'яних) необхідне для того, щоб зняти пил, знизити тягнучу здатність поверхонь, зменшити відтік рідкої фази: ґрунтовок, підмазок і шпаклівок, тобто забезпечити міцне зчеплення цих складів з поверхнею. Ця операція має виконуватися обов'язково.

Змочують розшиті поверхні пензлем-ручником, маховим пензлем за 3-5 хв до нанесення складу.

Підготовка раніше пофарбованих оштукатурених і неоштукатурених поверхонь.

Фарбувати поверхні водними сумішами за старими набілами не можна, тому що нове забарвлення "відтягне" старе і відшарується від штукатурки разом з ним.

Для зняття набілу за незначної товщини водно-дисперсійних, клейових фарб поверхні промивають теплою водою маховим пензлем. Якщо набіл дуже товстий і в окремих місцях погано тримається, його попередньо змочують гарячою водою і через 0,5 - 1 год легко зчищають сталевим шпателем або скребком-сталевою лопаткою на довгій дерев'яній ручці. Під час зняття набілу шпателем або скребком необхідно стежити за тим, щоб не пошкодити штукатурку.

Старий набіл казеїнових і силікатних фарб недостатньо руйнується від гарячої води і погано очищається. Тому його рекомендується промивати 2-3% розчином соляної кислоти маховим пензлем. Під дією кислоти крейда, що міститься у складі старих набілів, спучується, і набіл легко видаляється. Цей спосіб застосовують під час очищення набілів зі штукатурки, цегли та дерева. Після видалення набілу поверхні обов'язково розмиваються чистою водою.

Іржаві плями і кіптяву також необхідно видаляти, бо інакше вони виступлять на поверхні нового забарвлення. Їх усувають одним із таких способів:

стару висохлу іржаву пляму, що з'явилася внаслідок несправності водопроводу або даху, після промивання водою просушують, ґрунтують 10-15% розчином мідного купоросу у воді. Якщо пляма ще сира, після усунення причини появи води підсушують її (лампами інфрачервоного випромінювання або звичайною електролампою потужністю 0,5 кВт з рефлектором) і ґрунтують; промиту водою пляму після висихання забарвлюють олійною фарбою, складеною з цинкових білил та оліфи, нітрокраскою або нітролаком, використовуючи пензлик-ручник або флейц;

закопчену поверхню промивають 2-3% розчином соляної кислоти, потім водою, просушують, після чого ґрунтують. Якщо кіптява не зникає після промивання розчином соляної кислоти і водою, слід перетерти штукатурку дрібним вапняним розчином;

штукатурку, просочену смолистими речовинами на велику глибину (наприклад, на димоходах), замінюють новою, відбивши стару зубилом і молотком;

окремі місця, просочені смолою, а також іржаві плями, які не можна прибрати, ізолюють, наклеюючи алюмінієву фольгу на свіжий шар нітролаку або масляного лаку.

  1. Вимоги до якості оштукатурених поверхонь перед фарбуванням.
    • рівність, відсутність тріщин, напливів;
    • очищення від пилу та бруду.
  2. Основні етапи підготовки:
    • перевірка стану штукатурки (простукуванням, візуально);
    • зачищення напливів, горбиків, усунення тріщин;
    • шпаклювання нерівностей тонким шаром шпаклівки;
    • шліфування шпакльованих місць;
    • ґрунтування поверхні для покращення зчеплення фарби.
  3. Особливості використання матеріалів:
    • вибір шпаклівки для неводних фарб;
    • застосування ґрунтовок (алкідних, акрилових, універсальних).
  4. Контроль якості:
    • перевірка рівності поверхні за допомогою лампи під косим світлом;
    • визначення готовності до фарбування.

 

4. Інструктаж майстра

  • Демонстрація послідовності виконання підготовки поверхні.
  • Пояснення помилок, яких потрібно уникати.
  • Видача завдань здобувачам освіти (робота за інструкційними картами)

5. Самостійна робота учнів

  • Практичне відпрацювання:
    1. Зачищення дефектів на поверхні.
    2. Виконання шпаклювання тріщин і нерівностей.
    3. Шліфування поверхонь.
    4. Ґрунтування під неводне фарбування.
  • Поточний інструктаж, корекція дій учнів.
  • Дотримання правил безпеки.

6. Заключний інструктаж

  • Аналіз результатів роботи учнів.
  • Розбір типових помилок.
  • Оцінювання якості виконаних робіт.
  • Висновки: значення якісної підготовки оштукатурених поверхонь у забезпеченні довговічності фарбового покриття.