Підготовка та обробка оштукатурених поверхонь під просте водне пофарбування
Про матеріал
Розробка уроку виробничого навчання: "Підготовка та обробка оштукатурених поверхонь під просте водне пофарбування"
Тема: Підготовка та обробка оштукатурених поверхонь під просте водне пофарбування
Мета уроку:
- Навчальна: сформувати у здобувачів освіти знання та вміння щодо технології підготовки оштукатурених поверхонь під фарбування неводними складами; навчити правильно виконувати шліфування, шпаклювання, ґрунтування та усунення дефектів.
- Розвивальна: розвивати увагу, точність рухів, професійне мислення, культуру праці.
- Виховна: виховувати відповідальність, охайність у роботі, бережливе ставлення до матеріалів та інструментів.
Тип уроку: комбінований (з поясненням нового матеріалу, відпрацюванням практичних навичок).
Місце проведення: навчально-виробнича майстерня.
Обладнання та матеріали: зразки оштукатурених поверхонь, шпателі, кельми, терки, шліфувальні сітки та шкурки, кисті-макловиці, валики, ґрунтовки, шпаклівка, лампи для контролю якості, інструкційні карти.
Хід уроку
1. Організаційна частина
- Привітання здобувачів освіти.
- Перевірка присутності, зовнішнього вигляду та готовності до уроку.
- Оголошення теми, мети та завдань уроку.
- Нагадування правил безпеки під час виконання малярних робіт.
2. Актуалізація знань учнів
-
Бесіда за запитаннями:
- Які ви знаєте види поверхонь, що підлягають фарбуванню?
- Які дефекти можуть утворюватися на штукатурці?
- Чому важливо якісно підготувати поверхню перед фарбуванням?
- Міні-тест (усний/письмовий) на повторення теми «Властивості штукатурних поверхонь».
3. Пояснення нового матеріалу
З використанням наочності, зразків і технологічних карт:
Перед початком малярних робіт визначається вологість поверхонь: оштукатурених, бетонних, гіпсових, гіпсокартонних і гіпсоволокнистих не має перевищувати 8%, а дерев'яних - 12%; металеві поверхні мають бути абсолютно сухими, очищеними від іржі та знежиреними. Окремі сирі місця підсушують вентиляторами зі спіральними підігрівачами, софітами з лампами інфрачервоного випромінювання та іншими нагрівачами.
Підготовка поверхні під фарбування водними речовинами включає такі операції:
Очищення. За допомогою сталевого скребка на довгій ручці очищають бризки розчину та інші забруднені ділянки. Маляр бере скребок однією рукою за кінець ручки, іншою підтримує її знизу на відстані 50-60 см від кінця і ковзаючими рухами вперед (з невеликим натиском) очищає забруднені ділянки. Скребок розташовується під кутом 45 градусів до поверхні;
Згладжування очищеної поверхні. Після штукатурки або перетирання стель і стін залишаються піщинки, дрібні тріщини, нерівності від слідів терки. Вони згладжуються за допомогою лещаді. Лещаддю на довгій ручці можна працювати з підлоги, на короткій - з риштування. З підлоги зручніше працювати шарнірною теркою на довгій ручці. Тримаючи шліфувальне пристосування так само, як і скребок, маляр прикладає його робочу частину до оброблюваної поверхні і, рухаючись уперед, поступально-зворотними рухами згладжує смугу 60-70 см;
Розшивку тріщин. Тріщини, що з'явилися на стелі та стінах, спочатку необхідно розшити. Уздовж тріщини встановлюється інвентарний столик, і маляр, упираючись лівою рукою в стелю, правою вузьким шпателем або ножем розшиває тріщину, зокрема й волосяну, на глибину близько 2 мм. При цьому площина шпателя має бути нахилена вправо під кутом приблизно 60 градусів до площини стелі, а при повторному русі - вліво;
Змітання пилу з поверхні стелі та стін. Пил перешкоджає міцному зчепленню малярних складів з оброблюваною поверхнею. Змітають його за допомогою трав'яного пензля або пензля із синтетичного матеріалу на довгій ручці. Легкими рухами вправо і вліво маляр змітає з поверхні стелі та стін пил, відступаючи назад. Очищати поверхні від пилу можна за допомогою будівельного або промислового пилососа, але при цьому маляр обов'язково повинен бути в захисних окулярах і респіраторі;
Змочування розшитих тріщин, щілин, нерівностей, заглиблень на всіх видах поверхонь (крім металевих і дерев'яних) необхідне для того, щоб зняти пил, знизити тягнучу здатність поверхонь, зменшити відтік рідкої фази: ґрунтовок, підмазок і шпаклівок, тобто забезпечити міцне зчеплення цих складів з поверхнею. Ця операція має виконуватися обов'язково.
Змочують розшиті поверхні пензлем-ручником, маховим пензлем за 3-5 хв до нанесення складу.
Підготовка раніше пофарбованих оштукатурених і неоштукатурених поверхонь.
Фарбувати поверхні водними сумішами за старими набілами не можна, тому що нове забарвлення "відтягне" старе і відшарується від штукатурки разом з ним.
Для зняття набілу за незначної товщини водно-дисперсійних, клейових фарб поверхні промивають теплою водою маховим пензлем. Якщо набіл дуже товстий і в окремих місцях погано тримається, його попередньо змочують гарячою водою і через 0,5 - 1 год легко зчищають сталевим шпателем або скребком-сталевою лопаткою на довгій дерев'яній ручці. Під час зняття набілу шпателем або скребком необхідно стежити за тим, щоб не пошкодити штукатурку.
Старий набіл казеїнових і силікатних фарб недостатньо руйнується від гарячої води і погано очищається. Тому його рекомендується промивати 2-3% розчином соляної кислоти маховим пензлем. Під дією кислоти крейда, що міститься у складі старих набілів, спучується, і набіл легко видаляється. Цей спосіб застосовують під час очищення набілів зі штукатурки, цегли та дерева. Після видалення набілу поверхні обов'язково розмиваються чистою водою.
Іржаві плями і кіптяву також необхідно видаляти, бо інакше вони виступлять на поверхні нового забарвлення. Їх усувають одним із таких способів:
стару висохлу іржаву пляму, що з'явилася внаслідок несправності водопроводу або даху, після промивання водою просушують, ґрунтують 10-15% розчином мідного купоросу у воді. Якщо пляма ще сира, після усунення причини появи води підсушують її (лампами інфрачервоного випромінювання або звичайною електролампою потужністю 0,5 кВт з рефлектором) і ґрунтують; промиту водою пляму після висихання забарвлюють олійною фарбою, складеною з цинкових білил та оліфи, нітрокраскою або нітролаком, використовуючи пензлик-ручник або флейц;
закопчену поверхню промивають 2-3% розчином соляної кислоти, потім водою, просушують, після чого ґрунтують. Якщо кіптява не зникає після промивання розчином соляної кислоти і водою, слід перетерти штукатурку дрібним вапняним розчином;
штукатурку, просочену смолистими речовинами на велику глибину (наприклад, на димоходах), замінюють новою, відбивши стару зубилом і молотком;
окремі місця, просочені смолою, а також іржаві плями, які не можна прибрати, ізолюють, наклеюючи алюмінієву фольгу на свіжий шар нітролаку або масляного лаку.
-
Вимоги до якості оштукатурених поверхонь перед фарбуванням.
- рівність, відсутність тріщин, напливів;
- очищення від пилу та бруду.
-
Основні етапи підготовки:
- перевірка стану штукатурки (простукуванням, візуально);
- зачищення напливів, горбиків, усунення тріщин;
- шпаклювання нерівностей тонким шаром шпаклівки;
- шліфування шпакльованих місць;
- ґрунтування поверхні для покращення зчеплення фарби.
-
Особливості використання матеріалів:
- вибір шпаклівки для неводних фарб;
- застосування ґрунтовок (алкідних, акрилових, універсальних).
-
Контроль якості:
- перевірка рівності поверхні за допомогою лампи під косим світлом;
- визначення готовності до фарбування.
4. Інструктаж майстра
- Демонстрація послідовності виконання підготовки поверхні.
- Пояснення помилок, яких потрібно уникати.
- Видача завдань здобувачам освіти (робота за інструкційними картами)
5. Самостійна робота учнів
-
Практичне відпрацювання:
- Зачищення дефектів на поверхні.
- Виконання шпаклювання тріщин і нерівностей.
- Шліфування поверхонь.
- Ґрунтування під неводне фарбування.
- Поточний інструктаж, корекція дій учнів.
- Дотримання правил безпеки.
6. Заключний інструктаж
- Аналіз результатів роботи учнів.
- Розбір типових помилок.
- Оцінювання якості виконаних робіт.
- Висновки: значення якісної підготовки оштукатурених поверхонь у забезпеченні довговічності фарбового покриття.