Ця країна має лише один часовий пояс, попри величезні розміри, хоча знаходиться відразу в 5 часових поясах. Однак після громадянської війни 1949 року вони перейшли на єдину часову систему. Зроблено це, щоб надати населенню почуття згуртованості. Однак коли в столиці встає сонце в 6 ранку, в інших містах його не видно протягом кількох годин.
Назва цієї країни, в буквальному перекладі з грецької, означає «Острівна Індія». На цих островах налічується близько 130 діючих вулканів, щодня відбувається близько чотирьох невеликих землетрусів, і країна розташована між найактивнішою сейсмічною зоною на Землі, що робить її найгарячішою точкою у Вогняному кільці. Назвіть країну.
Єдине острівне місто-держава на планеті. Оскільки країна майже не має власних природних ресурсів, тож змушена їх імпортувати з інших країн. Навіть прісна вода частково купується і надходить по дамбі від сусідів. Щоправда, основну частину питної води місцеві жителі продукують, використовуючи різноманітні сучасні технології: використання опадів; опріснення морської води та фільтрація стічних вод. У країні проживає близько 100 тисяч доларових мільйонерів (майже 3% від загальної кількості населення).
ЇЇ назва походить від річки, що протікає через більшу частину країни. На думку деяких археологів, саме тут виникли одні з перших в Азії поселень людей. Ця земля подарувала світові бавовняну тканину, шахи, а також такі великі науки, як алгебра і геометрія. А ще, саме в цій країні, з’явився перший університет.
Коли ми чуємо назву цієї країни відразу згадуємо такі досягнення інженерії, як швидкісний поїзд, культурні символи, храми, гастрономічна досконалість, багата історична спадщина, адже нанотехнології тут дивовижним чином поєднуються зі стародавніми традиціями, а деякі звичаї діють нарівні з законами. Також є третьою за величиною економічною державою у світі та дуже помітною фігурою в економічному та культурному секторах.
Численні хмарочоси і фонтани, штучні острови і поїзди, якими керують комп’ютери, «виросли» буквально за 50 років посеред випаленої сонцем пустелі. Сьогодні тут — справжній оазис. Усе це завдяки нафті та арабським шейхам. Саме в цій країні розташована найвища будівля заввишки 828 м та зі 163 поверхами — знаменита Бурдж-Халіфа, будівництво якої коштувало 1,5 млрд доларів.
Маленьке азійське королівство, що загубилося на просторах великого континенту, біля підніжжя Гімалаїв. Самоназва — Друк Юл, що в перекладі означає «країна дракона-громовержця». Столиця лежить на висоті майже 2,5 кілометра над рівнем моря і є однією з самих високогірних столиць світу.
Маленька держава, розташована в близькосхідному регіоні, єдина серед арабських країн, на території якої немає жодної пустелі. Її символом є кедр. Ці чудові дерева колись покривали значну частину території , але безконтрольна вирубка привела до того, що нині дерев залишилося мало. До речі, саме кедр зображений на державному прапорі.
Традиційні страви азіатської кухніАзійська кухня полонила світ, коли він так жадібно прагнув нових смаків і вражень. У той час, коли традиційна європейська кухня дедалі менше вражала гурманів, яскраві, вибухово-смачні азійські страви стали ковтком свіжого повітря. Китайська, японська, тайська, в’єтнамська кухні знайшли мільйони шанувальників у всьому світі.
Це найпоширеніша страва з начинкою із м'яса та овочів у Китаї. Найчастіше в якості м'яса виступає свинина, а найпопулярніший овочевий наповнювач - пекінська капуста. Вони подаються в будь-яку пору року та на будь-який прийом їжі - сніданок (найчастіше), обід та вечерю. В ресторанах їх часто подаються по 10 штук прямо в бамбуковій пароварці, в якій вони готувалися. Традиційно подають з соусами для мокання, серед яких на першому місці соус, приготовлений зі суміші соєвого соусу, чорного рисового оцту, часнику або імбиру. Назвіть їх.
Не тільки у Туреччині, але й у деяких магазинах України можна побачити величезні таці з різнокольоровими кубиками. Кажуть, що ці «шматочки насолоди» вперше приготував кухар Бекір Ефенді для 17 дружин султана Абдула-Хаміда II. Мета турецького правителя була простою – підняти настрій своїм коханим чимось смачненьким та відволікти їх від постійних чвар. Вперше його виготовляли із цукру, крохмалю та рожевої води. Зараз смак може бути медовим, полуничним, апельсиновим та іншим. Назвіть ці солодощі.
У цій страві традиційно використовують рисове борошно. Так тісто виходить дуже ніжним. Далі, для приготування кляру, використовують газовану воду. Умочуючи основний продукт в кляр, смажать на розігрітій арахісовій олії по кілька хвилин з кожного боку до золотистої скоринки. Готову страву посипають цукровою пудрою. То що готують таким чином китайські господині?
Історію всесвітньо відомої страви прийнято вести від 1330 р., коли в розпорядженні правителів Імперії Юань (1279–1368) з’явилася унікальна книга "Іньшань чжен яо" (кит. 饮 膳 正要, Найважливіші принципи їжі і напоїв). Через те що високопоставленим їдцям особливо до вподоби був птах з ніжною хрусткою скоринкою, придворні кулінари зробили все можливе, щоб практика її отримання не давала збоїв. Наприклад, почали використовувати для попередньої підготовки мед або цукор, карамелізація яких прямо сприяла бажаному результату. А потім освоїли ще й підшкірне введення повітря — така "хірургічна операція" готової скоринки м'ясним соком дала свій результат. Назвіть цю страву.
В кожній країні, зокрема Китаї, Японії та Індії є свої особливості приготування цього напою, всюди є свої традиції і цей процес проходить по-різному, але у всіх них одна мета - досягти гармонії людини з природою. Цє неймовірний ритуал гармонії душі й тіла. Завдяки ній розумієш наскільки мала чаша людських радощів і наскільки мудрі ті, хто вміє її заповнити.
Англійський поет і прозаїк. Світову популярність здобув завдяки поезії про британських солдатів, що перебувають на службі в колоніях, та пригодницьким оповіданням, що стали класикою дитячої та підліткової літератури. Юність провів переважно в Індії, що стала екзотичним тлом для його найвідоміших творів: роману «Кім» та фантастичних оповідань «Книга джунглів». 1907 року став лауреатом Нобелівської премії з літератури «за спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача».
«Віддай свої руки, щоб служити, і своє серце – щоб любити» Жінка з величезним, чистим серцем, наповнена любов'ю Бога і несуча її в найтемніші і найбрудніші куточки. У XX столітті вона стала не просто символом милосердя, але разом зі своїми послушницями являла реальну силу, з якою не могли не рахуватися навіть сильні світу цього. Нею захоплювалися, перед нею схилялися, її боготворили.