Південний берег Криму в житті і творчості українських письменників ХІХ ст.

Південний берег Криму в житті і творчості українських письменників ХІХ ст.

Літературні традиції нашого краю мають глибоку історію. Специфіка Криму полягає в тому, що йому присвячували натхненні рядки славетні поети різними слов'янськими мовами. Південний берег Криму оспівали Адам Міцкевич польською мовою, Олександр Пушкін – російською, Леся Українка – українською, Максим Богданович – білоруською. Неодноразово видавались антології найвідоміших творів, присвячених Криму. Однак системне вивчення кримських мотивів у творчості письменників, зокрема українських, ще тільки складається.

Степан Руданський. Найважливішою літературною справою для С. Руданського в Ялті став переклад "Іліади" Гомера. Це дійсно було подвижництво: в провінційній Ялті Руданський взявся за переклад всесвітньовідомого епосу, маючи тільки текст оригіналу. Поет знав грецьку та латинську мову і був переконаний, що публікація легендарного твору українською мовою буде сприяти входженню української літератури в лоно світового письменства. Найвірогідніше, надихнув на цей подвиг Руданського його друг Петро Ніщинський, який займався перекладами античних творів.

Амвросій Метлинський. У листах А. Метлинського 1853 р. вперше згадується Крим як оаза, де можна набратися здоров'я і наснаги: "Советуют Крым и кумыс и прочее. Поэтому, приложивши свидетельство медика, прошусь в Крым, с удержанием жалования и двухсот рублей пособия, сверх вакации на 28 дней". Як вважає дослідник Скрипник, у зв'язку з хворобою А. Метлинський в 1858 р. виходить у відставку і оселяється в Ялті. Є підстави вважати, що насправді в Ялту він приїжджав лише періодично. У мемуарах Костомарова вказується, що Метлинський перебуває "то в Швейцарії, то в Криму, то в Ялті".

Микола Костомаров. За рік до смерті М. Костомаров опублікував історичну драму "Эллины Тавриды", події якої розгортаються у першому столітті до н. е. переважно в Херсонесі. Можна стверджувати, що автор, працюючи на цим твором, живив свою уяву спогадами про відвідини Херсонесу 1870 року, хоч основний матеріал для створення драми письменнику дав трактат Костянтина Порфиродного "Про керівництво державою", у якому виразно змальовується ворогування дорійців та іонійців на кримській землі періоду могутності Риму. Ця історична драма не втратила своєї актуальності. Читаючи про підступність, віроломність і жорстокість колишніх мешканців Криму, яких розділяла тільки приналежність до різних груп одного і того ж етносу, мимоволі надієшся, що два тисячоліття християнства зробили людину морально досконалішою і мудрішою.

Яків Щоголев. Вірш "Ялта", що вперше був опублікований 1894 року в "Южном крае", оповитий серпанком смутку. Ключовим образом твору є екзотичний цвіт, який символізує унікальність цього куточку Криму, його несхожість на звичні українські краєвиди. Композиційно поезія будується на співставленні Ялти реальної і уявної, міфологічної, яка виринає з першого ж катрену: Казали: Ялта – Криму цвіт, –Над нею краще сонце гріє,І інше небо, інший світ,І дужче листя зеленіє.

Дніпрова Чайка"Морські малюнки" з'явились внаслідок поїздки письменниці до Криму, де вона тривалий час відпочивала у татарській слобідці Алма-Томак (нині с. Піщане Бахчисарайського району). Сама письменниця так згадувала той плідний творчий період: "…брат мого чоловіка запросив мене на літо в Крим, де він з своєю родиною жив. 1887 року я поїхала з лялькою та нянькою у Крим. Там уже моя ятрівка переїхала з Симферополя на беріг моря […] Гарно там було – вільно. Хоч і без особистої краси. Я однак скоро скучила за папером та пером […] Ось так і написалося дев'ять перших п'єсок "Морські малюнки" та деякі вірші".

Олександр Кониський. В оповіданні О. Кониського маємо перший художній опис Алупки в українській літературі. Особливо мальовниче автор відтворює море, в нього воно – потужна сила, що здатна наснажувати і пестити душу, що вкрай необхідно справжньому митцеві. Морські пейзажі надихали і поетичну музу Кониського. У Сімеїзі, зокрема, були створені кілька віршів, які увійшли до циклу "З скорбних пісень" (опубліковані після видання поетичної збірки "Порвані струни" у журналі "Літературно-науковий вісник" 1898 року). Свого часу І. Франко, вказавши на суперечності світогляду та діяльності О. Кониського, підкреслив: "Одно тільки не покидало його, не змінялося у нього – почуття обов'язку працювати для України на користь її розвою". Це життєве кредо поет висловив і в таких поетичних рядках: Під впливом моря чарів могутніхросте бажання жить і житьі під погоду і негодуробить на Вкраїну, робить!

Іван Карпенко-Карий. Український театр корифеїв отримав велику популярність в Криму, і зокрема в Ялті, на рубежі ХІХ та ХХ століть. Талант українських майстрів сцени, музикальність і народність вистав сприяли популярності театру в різних верствах населення України та за її межами. Ялтинський міський театр, побудований у 1908 році С. Новиковим (колишнім актором малоруської трупи), був призначений і для малоросійських вистав, які на той час сприймались, поряд з оперою і драмою, окремим видом сценічного мистецтва. Ялта зустрічала теплими оваціями ряд визначних акторів, режисерів і драматургів. Разом з героями вистав ялтинці сміялись і плакали, як це було скрізь, де гастролювали українські трупи. К. Станіславський писав у листі до А. Кримського: "Тот, кто видел игру украинских актеров, сохранил светлую память на всю жизнь. Такие украинские актеры, как Кропивницкий, Заньковецкая, Саксаганский, Садовский – блестящая плеяда мастеров украинской сцены, – вошли золотыми буквами на скрижали истории мирового искусства".

Висновок. Читаючи твори українських поетів та письменників, ми бачимо, що Крим дуже близький з Україною, і всі літературні діячі вважають його Батьківщиною.