Політична карта світу в новітній період

Зміни на політичній карті світу в новітній період

Політична карта та її особливості  У вузькому розумінні – це тематична географічна карта, на якій показано поділ світу на держави та залежні території з нанесенням існуючих кордонів. На ній також зображено столиці держав та інші великі міста, найважливіші транспортні магістралі. У широкому розумінні політична карта світу є зібранням відомостей про політичну географію світу. 

Політична карта є нестабільною. Вона відбиває утворення нових незалежних держав, зміну їх політичного статусу, об’єднання країн і втрату ними суверенітету, уточнення кордонів, зміни назв держав. Інколи столиці переносяться до іншого міста або змінюються їх назви

Всі ці зміни фіксує політична карта світу. Головною її властивістю є динамічність, тобто здатність постійно змінюватися. 

У розвитку політичної карти світу виділяють чотири періоди. Давній період (від виникнення перших форм держави до V ст. н.е.).  Охоплює епоху рабовласницького ладу.

Середньовічний період (V–XV ст.).  Припав на епоху феодалізму.

Новий період (кінець XV ст. – кінець Першої світової війни в XX ст.).  Це епоха зародження, розвитку і встановлення капіталістичних відносин.

Новітній період (після Першої світової війни і дотепер).  У його нетривалій історії можна виділити три основні етапи. Розглянемо їх більш детально.

Перший етап (1918–1945 рр.) почався з утворення першої соціалістичної держави – Радянського Союзу і позначився помітними територіальними змінами на політичній карті. Після поразки в Першій світовій війні на основі Версальських мирних угод Німеччина позбавилася частини своєї території у Європі і всіх своїх колоній.

Утворилися нові суверенні держави: Польща, Фінляндія, Королівство сербів, хорватів і словенців. Австро-Угорщина розпалася на дві самостійні держави. Припинила існування давня Османська імперія.

Перша світова війна —війна за переділ світу. Світова економічна криза 1929-1933 рр. — причина нових військових конфліктів. Захоплення Японією у 1931-32 рр. Маньчжурії і Внутрішньої Монголії. Початок у 1937 р. Японією війни за захоплення Китаю. Запровадження нацистської диктатури у Німеччині.

Початок Другої світової війни. Окупація Німеччиною європейських держав. Японська 23 окупація у Південно-Східній Азії. Закінчення Другої світової війни. Капітуляція Німеччини і Японії Конференції в Теґерані, Ялті і Потсдамі про територіальні зміни на політичній карті світу.

Другий етап розпочався після Другої світової війни і тривав до початку 1990-х років. Політична карта цих часів зазнала суттєвих змін. Розгром фашизму в 1945 р. і соціалістичні революції в ряді країн сприяли утворенню соціалістичного табору в Європі (Польща, НДР, Болгарія, Угорщина, Чехословаччина, Югославія, Румунія, Албанія) та Азії (Китай, Монголія, В’єтнам, КНДР, Лаос), а згодом і на Кубі.

У жовтні 1945 р. у Сан-Франциско було створено Організацію Об’єднаних Націй (ООН), до якої тоді ввійшла 51 держава світу. Період 50–70-х років ХХ ст. характеризується розпадом колоніальної системи. Якщо 1955 р. в Африці існувало всього чотири незалежні держави (Єгипет, Ліберія, Ефіопія, Лівія), то з 1960 р. африканські країни почали масово здобувати незалежність.

Суверенізація торкнулася Латинської Америки (одержали незалежність Ямайка, Тринідад і Тобаго, Гайана, Гренада тощо), Океанії (Західне Самоа, Тонга, Папуа-Нова Гвінея, Фіджі й ін.) і навіть Європи (у 1964 р. стала незалежною Мальта). Отже, замість колишніх колоній утворилося близько ста нових держав

Зона американської окупації у Східній Азії і Тихому океані. Передача у 1947 р. під опіку США Каролінських, Маршальських і Маріанських островів. Утворення Демократичної Республіки В'єтнам (1945), КНДР (1947), КНР (1949).

Договір безпеки між США та Японією. Антиколоніальна боротьба в Азії. Незалежність Лівану і Сирії (1943). Проголошення у 1945 р. незалежності Індонезії на території Нідерландської Ост-Індії. Возз'єднання в 1963 р. Іріану з Індонезією. Проголошення незалежності Філіппін та Йорданії (1946).

Поділ у 1947 р. території Індії за релігійною ознакою на два домініони: Індію і Пакистан. Проголошення Індії (1950) і Пакистану (1956) республіками. Рішення у 1947 р. Генеральної Асамблеї ООН про утворення на території Палестини двох незалежних держав: Арабської і Єврейської.

На початку 90-х років XX ст. розпочався третій етап новітнього періоду, який характеризується розпадом світової соціалістичної системи. У 1990 р. об'єдналися дві німецькі держави, НДР увійшла до складу Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Західний Берлін перестав існувати як окрема політична одиниця, знову ставши частиною єдиного Берліну (з 1991 р. – столиця ФРН). 

У 1989-1990 рр. відбулися переважно мирні, народно-демократичні революції в країнах Центральної Європи, які викликали перехід цих країн до ринкової економіки. У 1991 р. розпався СРСР: у вересні стали незалежними республіки Прибалтики, а наприкінці року і решта 12 республік.

24 серпня 1991 року Україна оголосила незалежність

У цьому ж році відбувся розпад Югославії. Стали незалежними Словенія, Хорватія (1991р.), Боснія і Герцеговина, Македонія (1992 р.), Югославія (1992 р.). Гостра політична криза у країнах колишньої Югославії викликала громадянську війну і міжнаціональні конфлікти. Складові частини Чехословаччини – Чехія та Словаччина – спочатку проголосили автономію, а з 1993 р. стали незалежними країнами.

Процес утворення суверенних держав триває і зараз. На початку 90-х років зі складу Ефіопії виділилась Еритрея, здобули незалежність країни Тихого океану та Океанії (Маршалові острови і Мікронезія, Палау), у 2002 р. став незалежним Східний Тимор.

Захоплення Криму Російською Федерацією — військова операція вторгнення, здійснена російськими військами без знаків розрізнення на території Криму з 20 лютого 2014 року для анексії Кримського півострова від України та окупації його Росією.

Десять років тому, 14 квітня 2014 року, у східних областях України почалася Антитерористична операція (АТО). Відповідне рішення ухвалили напередодні, невдовзі після того, як 12 квітня загін російських бойовиків під орудою полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) захопив місто Слов'янськ на Донеччині.

Російське вторгнення в Україну  — відкритий воєнний напад російської федерації  на Україну, що почався в четвер о 3:40  24 лютого 2022 року, метою якого є повне захоплення України.

Отож політичній карті властива висока динамічність. Вона фіксує основні політико-географічні процеси, позначені кількісними і якісними змінами. На політичній карті світу існують країни, які не визнані більшістю інших держав як незалежні держави. Прикладом не визнаних держав є Абхазія (частина Грузії), Нагірнокарабаська Республіка (частина Азербайджану), Придністров’я (частина Молдови), Турецька Республіка Північного Кіпру (частина Кіпру) тощо. Так само існують території з невизначеним статусом, як от Палестина (частково окупована Ізраїлем), Західна Сахара (окупована Марокко).

Але весь цивілізований світ мріє про те, щоб політична карта в найближчому майбутньому виглядала саме так.