Поминальна пам’яті жертв Голодомору

Поминальна пам’яті жертв Голодомору

З центру села і до цвинтаря до пам’ятного знаку Жертвам Голодомору учасники рухаються  із запаленими свічками.

Ведучий

Сьогодні ми зібралися, щоб пом’янути тих, хто в роки Великого і страшного безвільного голоду ХХ століття загинув насильницькою смертю. Тридцять три хвилини журитимуться наші душі і серця, щоб ніколи таке лихо не повторилося. Ударами в дзвін ми звинувачуємо тих, хто був причетний до лиха українського народу. Хто забирав останнє задля єдиної мети – панування. Не було жорстокішого свавілля по відношенню до людини праці ніж Голод  33 – го. Щоб жити – пам’ятаємо…

Перший

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки – різаки у той рік.

Другий

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину…

А на ранок – помер чоловік.

Третій

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

Четвертий

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої вимели зерно дотла?

П’ятий

Як навіть вариво з печі виймали

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

Із торбинок нужденних стариків?

Шостий 

Ти кажеш не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору, -

Греби, нічого людям не лишай!

Перший

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв.

Другий

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляху.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

Четвертий

Лягали в сиру землю непокірні нащадки козацькі, що не могли змиритися зі свавіллям влади.

Третій

У цій безкровній війні тоталітарної системи з українським народом знищувалася людина не лише фізично – руйнувалася народні душа.

П’ятий

Відродження України можливе тільки тоді, коли народ поверне свою історичну пам'ять. Хай простять нам наше безпам’ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі.

Шостий 

З давніх давен люди очищувалися вогнем. Запалювали свічки і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар гріха з душі спадав.

Ведучий

Коли наші слова дійшли до вашого серця, то перед  свічкою вшануйте пам'ять безневинно померлих.

(Зачитуються прізвища людей, що померли від голоду)