Роль співпраці класного керівника з бібліотекарем у вихованні потреби у систематичному читанні для розвитку творчого мислення і як засобу пізнання світу молодшими школярами

Роль співпраці класного керівника з бібліотекарем у вихованні потреби у систематичному читанні для розвитку творчого мислення і як засобу пізнання світу молодшими школярами

Література має живодайний вплив на формування національної свідомості і є активним чинником суспільного виховання - совісті, загальнолюдських цінностей, інтелігентності. За допомогою літератури бібліотекар і виховує в дітях ці риси. Під час спілкування, індивідуальних бесід бібліотека бере участь у розвитку навчальних навичок читання, у вихованні потреби в систематичному читанні, створює ситуації вільного вибору, імпровізації, творчого пошуку, у яких діти пробують свої сили у визначенні своїх зацікавлень, реалізації своїх можливостей і здібностей. 

На сьогодні бібліотека залишається чи не єдиним безкоштовним джерелом одержання інформації, місцем самоосвіти, інтелектуального відпочинку, творчого спілкування і творчого розвитку учнів та викладачів. Результативність інформаційної роботи залежить від тісного контакту бібліотеки, педагогічного колективу, батьків, єдиного планування всієї вдало скомпонованої системи виховання.

До бібліотеки діти приходять і по одному і в групах. Відповідно, робота по керівництву дитячим читанням ведеться як індивідуально так і масово, тобто з окремими групами читачів певного віку: молодшого, середнього і старшого.

Саме бібліотекар має правильно організувати дитяче читання, спрямувати його так, щоб діти, особливо молодші школярі, не розгубилися в книжковому морі, щоб до їхніх рук потрапляли найнеобхідніші твори, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям. 

У підготовці і проведенні бібліотечних заходів із групами, необхідно дотримуватись певних вимог: вести облік вікових і психологічних особливостей, і читацького рівня дітей; захід має створювати настрій; бібліотекар має прагнути долучити до дійства всіх дітей, щоб кожна дитина мала можливість сказати свою думку і вчитися цьому; передбачити перспективу розвитку; захід не має бути уроком, він повинен, за можливістю, направляти дітей на думку: «Як добре – вміти читати!» (це, водночас, є гарною рекламою книги і читання); не перенавантажувати це дійство; використовувати у роботі музику, відеоматеріали, аудіо записи, емоційні розповіді, ігри, квести та ін.

Пов’язати думки дитини зі своїм життєвим досвідом, направити думки до самого себе, орієнтуючись на персонажів, можуть допомогти такі питання:

- Хто з відомих літературних героїв тебе захоплює?

- Чим він тебе зацікавив?

- Які моральні якості має?

- Що ти можеш про нього сказати?

- Кому з них тобі хотілося б допомогти?

- З ким із них ти хотів би товаришувати?

- Які риси хотілося б мати в себе?

- Хто не подобається?

- Який він?

- Які його характерні риси?

- Що ти не приймаєш в ньому?

- Як ти вважаєш, чому він саме такий?

Ми маємо звертати увагу не тільки на позитивних героїв. Необхідно замислюватися над характерами людей, відкривати душевні якості, з яких і буде складатися, і розвиватися особистість молодшого школяра.

Завдяки взаємодії бібліотеки, педагогічного колективу, батьків та єдиної мети можна досягнути успіху у формуванні читацької компетентності сучасного здобувача освіти.