Інформаційний буклет надасть можливість батькам зрозуміти причини поведінки своєї дитини і допомогти.
Городнянський ясла –садок № 4
(Рекомендації батькам щодо профілактики
посттравматичних стресових розладів у дітей)
Підготувала
практичний психолог
Семко Віра Григорівна
Дитина в умовах стресу
Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу в дітей. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомогти дитині впоратися зі своїми почуттями. Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.
Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей
Діти молодшого віку (1 – 6 років)
• Безсилля і пасивність, відсутність звичайних реакцій
• Генералізований страх
• Підвищена збудливість і незібраність
• Пізнавальна плутанина
• Складність говорити про цю подію
• Складність визначати почуття
• Нічні кошмари, інші порушення сну
• Страх розставання і «чіпляння» за близьку людину
• Регресивні симптоми (наприклад повернення нічного нетримання сечі, втрата мови, рухових навичок)
• Нездатність збагнути смерть як неминучість
• Тривога з приводу смерті
• Соматичні симптоми (болі в животі, головні болі та ін.)
• Підсилена реакція на гучні звуки
• «Заморожування» (раптова нерухомість)
• Метушливість, нехарактерний плач
• Уникання або тривога у відповідь на конкретні стимули, специфічно пов’язані з травмою, включаючи бачене і фізичні відчуття
Дитячі реакції на травму та перші кроки допомоги
Безпорадність, пасивність > Забезпечення підтримки, відпочинку, комфорту, їжі, можливості гратися або малювати
Пізнавальні труднощі (наприклад, не може зрозуміти) > Повторні конкретні роз’яснення ситуацій, очікуваних подій
Труднощі розпізнавання власних занепокоєн > Знайомство з емоційними назвами загальних реакцій
Недостатність вербалізації – німі запитання > Допомога у вербалізації спільних почуттів і скарг (дитина ще не в змозі сприймати свої почуття поокремо)
Приписування магічних властивостей спогадам про травму > Відділення травми від речових наадувань (будинки, ящики для іграшок і т.д.)
Розлади сну (нічні страхи і кошмари, страх засипання, страх залишатися одному особливо в темряві) > Заохочення розповідей про них батькам і вихователям (малювання, ліплення того, що лякає)
Тривожна прихильність (чіпляння за дорослих, небажання перебувати без батьків) >Забезпечення постійної турботи і догляду (наприклад, запевнення, що його зустрінуть з дитячого садка/школи). Обмін пам’ятними предметами
Рекомендації батькам щодо профілактики
посттравматичних стресових розладів у дітей
• намагайтесь якомога менше змінювати звичний ритм життя дитини;
• побільше сну, відпочинку, позитивних вражень;
• організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – заняття спортом, танцями, рухливі ігри;
• харчування – може бути частим і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту. Харчування може бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки);
• дитині (і вам також) необхідно побільше пити (вода, солодкий чай, компот, сік, морс);
• не відмовляйте дитині у солодкому. Неміцний чай із цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку;
• не бійтесь зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;
• теплий душ або ванна також допоможуть зняти зайву напругу.