Посібник біологічних та екологічних термінів, понять та хронології, для учнів 10-11 класів (профільний рівень за оновленою програмою)

 

                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                               ПОСІБНИК                                                                   БІОЛОГІЧНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ, ПОНЯТЬ ТА ХРОНОЛОГІЇ ДЛЯ УЧНІВ 10–11 КЛАСІВ (ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ ЗА ОНОВЛЕНОЮ ПРОГРАМОЮ)

 

 

                                                                                                 Сергієнко Наталія Анатоліївна

                                                                                                           учитель біології та екології

                                                                                                 першої кваліфікаційної категорії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             

 

 

 

                                                                  Анотація

 

    У посібнику вміщено терміни, поняття та хронологію, які використовуються в сучасній біології та екології у 10 - 11 класів. Його складено відповідно до чинних навчальних програм із біології та екології, що відповідають Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа», за якими нині навчаються учні 10 класів.

    Посібник розрахований на широке коло користувачів: учителів та учнів загальноосвітніх середніх шкіл, ліцеїв, гімназій, усіх тих, хто вивчає біологію та екологію та прагне вдосконалювати свої знання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                          Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………...... 4

1. Терміни та поняття, 10 клас…………………………………………………………. 5

1.1.Тема. Вступ………………………………………………………………………….. 5

1.2.Тема. Біорізноманіття………………………………………………………………. 6 1.3.Тема. Обмінречовин і перетворення енергії…………………………………….....              10 1.4.Тема. Спадковість і мінливість організмів…………………………………………              16

1.5.Тема. Репродукція та розвиток організмів………………….................................... 18

2. Хронологія……………………………………………………………………………. 24

2.1.Тема. Біорізноманіття………………………………………………………………. 24

2.2.Тема. Обмін речовин і перетворення енергії……………………………………… 24

2.3.Тема. Спадковість і мінливість організмів………………………………………… 25

2.4.Тема. Репродукція та розвиток організмів………………………………………… 26

3.Терміни та поняття, 11 клас………………………………………………………….. 28

3.1.Тема. Адаптації. Подразливість. Рух. Саморегуляція…………………………..... 28

3.2.Тема. Біологічні основи здорового способу життя………………………………. 31

3.3.Тема. Селекція та біотехнологія…………………………………………………… 33

3.4.Тема. Екологія………………………………………………………………………. 34

3.5.Тема. Сталий розвиток та збалансоване природокористування………………… 48

4. Хронологія……………………………………………………………………………. 50

4.1.Тема. Адаптації. Подразливість. Рух. Саморегуляція……………………….…… 50

4.2.Тема. Біологічні основи здорового способу  життя……………………………… 50

4.3.Тема. Селекція та біотехнологія…………………………………………………… 50

4.4.Тема. Екологія……………………………………………………………….……… 51

4.5.Тема. Сталий розвиток та збалансоване природокористування………………… 52

Висновки………………………………………………………………………………… 53

Список використаної літератури………………………………………………………. 54

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                            Вступ

 

                                                                  Скільки б ти не жив,усе життя слід навчатися.

                                                                                                                                             Сенека

 

    Розв’язання актуальних на даний час соціальних, економічних, екологічних, морально-етичних проблем, як от збереження довкілля, здоров’я людей, життя на Землі, здійснюється на основі біологічних знань. Біологічна освіта наділена значним потенціалом у формуванні світогляду людини нового тисячоліття, зокрема завдяки відкриттям у пізнанні живого.

    Посібник з біології та екології допоможе вам успішно здобути нові знання. Це стане важливою сходинкою до вивчення у старших класах біологічних, екологічних термінів, понять та хронології.

    Посібник допоможе не тільки поглибити, систематизувати та узагальнити вже набуті знання про біорізноманіття, обмін речовин і енергії, спадковість і мінливість, репродукцію та розвиток організмів, а й відкрити нові, ще не відомі вам, факти про живих істот, їх молекулярний склад та клітинну будову, зрозуміти, як вони дихають і живляться, ростуть і розмножуються, відчувають і рухаються.

    Хронологічний матеріал, допоможе учням визначати і пояснювати хронологічні межі основних періодів розвитку біології і екології, а також аналізувати хронологічні межі. Цей розділ посібника формує основні поняття; сприяє розвитку логічного мислення; контролює знання учнів. Використовувати їх можна на різних етапах уроку (при вивченні нового матеріалу, повторенні, узагальненні) і як домашнє завдання.

    Доцільність і вчасність такого посібника, на мою думку, зумовлені й тим, що він сприятиме своєрідним дороговказом у світі знань.

    Наука, яку ви вивчаєте, надто складна, а факти, закони, гіпотези і теорії – надто чисельні. Тому користуйтеся посібником, який дозволить вам розширити межі відомого, поповнити скарбницю ваших знань, знайти відповіді на найрізноманітніші та найскладніші запитання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    1. Терміни та поняття, 10 клас

1. 1. Тема. Вступ

Автотрофні організми - організми, що синтезують із неорганічних речовин всі необхідні для життя органічні речовини використовуючи енергію фотосинтезу чи хемосинтезу.

Антропогенно - змінене середовище - природне середовище, яке прямо чи непрямо, навмисно або ненавмисно змінене людиною.

Арханологія - галузь біології, що вивчає павукоподібних.

Біологія - система наук, що вивчає життя в усіх його проявах й на всіх рівнях організації живого.

Біогеоценологія - наука про взаємозв'язані та взаємодіючі комплекси живої природи - біогеоценози та їх планетарну сукупність - біосферу.

Біологічна система - живий об’єкт чи система об’єктів різноманітної складності, що мають у своєму складі максимальне з відомих число рівнів структурно-функціональної організації.

Біохімія - наука про хімічний склад організмів, їх складові частин та хімічні процеси, що протікають в організмах.

Біоценоз - сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними факторами середовища.

Ботаніка - розділ біології, що вивчає рослини, гриби і водорості.

Бріологія - наука, що вивчає мохоподібні та печіночники.

Вимерлі організми - організми, що більше не заселять планету Земля.

Віроїди - інфекційні агенти, які являють собою низькомолекулярну, висококомплементарну одноланцюгову молекулу РНК, замкнену в кільце, та на відміну від вірусів не мають білкової оболонки.

Віруси - неклітинні форми життя організмів.

Вірусологія - галузь науки, яка вивчає властивості вірусів людини, тварини, бактерій, грибів і процеси, котрі вони спричиняють в організмі хазяїна.

Гістологія - розділ біології, що вивчає будову тканини живих організмів.

Геккель - вчений, який виявив, описав і назвав тисячі нових видів, зробив карту генеалогічного дерева, створив багато термінів в біології, розвивав спірний біогенетичний закон.

Генетика - це наука про спадковість і мінливість ознак організмів, методи управління ними та організацію спадкового матеріалу.

Гетеротрофні організми - організми, що використовують для свого живлення готові органічні сполуки.

Гіпотеза - припущення, яке перевіряють експериментально.

Гомеостаз - стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси.

Екологія - розділ біології, що вивчає закономірності взаємовідношень організмів з довкіллям.

Екосистема - основна одиниця біосфери, яка є об'єктом вивчення екології.

Експеримент - спроба, дослід, які потребують підтвердження чи спростування.

Ентомологія - наука, що вивчає комах.

Етологія - польова дисципліна зоології, що вивчає поведінку тварин.

Еукаріотичні організми - організми, клітини яких мають ядро, оточене мембранною оболонкою.

Жан Батист Ламарк - створив цілісну теорію еволюції живого світу.

Зоологія - розділ біології, що вивчає тварин та їхні взаємозв'язки з довкіллям.

Іхтіологія - наука, об'єктом досліджень якої є риби.

Критерії життя - ознаки і властивості організмів, що відрізняє їх від неживої природи.

Мамологія - наука, що вивчає будову молочної залози.

Мікологія - наука, яка досліджує гриби.

Мірмекологія - наука, що вивчає комахи.

Моделювання - метод дослідження різних явищ і процесів, вироблення варіантів управлінських рішень.

Науко́ватео́рія - система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві.

Наукометрична база даних - бібліографічна і реферативна база даних з інструментами для відстеження цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях.

Об’єкт дослідження - зв'язна сукупність елементів дійсності, вивчення якої становить практичний інтерес для дослідника і науки в цілому.

Орнітологія - розділ науки, що вивчає птахів.

Природне середовище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині.

Пріони - білкові, заразні частинки, що спричиняють тяжкі захворювання центральної нервової системи у людей і ряду вищих тварин.

Прокаріотичні організми - до ядерні організми, до яких належать бактерії та синьо-зелені водорості. 

Середовище існування - сукупність умов, у яких мешкають особини, популяції та угруповання організмів різних видів.

Спостереження - метод наукового дослідження, що полягає в та навмисному сприйнятті об'єкта, в ході якого здобувається знання про зовнішні сторони, властивості й відносини досліджуваного об'єкта.

Стрес - неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.

Фізіологія рослин - наука, що вивчає всі процеси діяльності та функції рослинного організму, їх взаємозв'язки та зв'язки з навколишнім оточенням.

Фізіологія тварин - наука, яка вивчає механізми і закономірності всіх проявів життєдіяльності організму, його органів, тканин, клітин.

Фотоавтотрофи - організми, які здійснюють фотосинтез.

Хемоавтотрофи - організми, що отримують енергію за рахунок окиснення молекул донорів електрона із свого оточення.

Хемосинтез - процес синтезу органічних речовин з вуглекислого газу за рахунок енергії окислення аміаку, сірководню і інших речовин.

Хімічний склад - частка вмісту окремих хімічних елементів у речовині, матеріалі, сплаві, тощо.

Цитологія - наука про будову, функції й розвиток клітин.

Штучне середовище - середовище, що створене людиною.

 

1.2. Тема. Біорізноманіття

 

Аборигени - загальна назва будь-якої тубільної місцевої популяції.

Альфа – різноманіття - показник складності фітоценозу.

Анамнії - тварини, у яких в процесі ембріонального розвитку не утворюються зародкові оболонки - амніон і алантоїс.

Амебозії - тип протистів.

Аморфеї - одна із субодиниць еукаріотів.

Амніоти - тварини, у яких в процесі ембріонального розвитку не утворюються зародкові оболонки - амніон і алантоїс.

Аристотель- вчений, який свої погляди на явища природи виклав у творах «Історія тварин», «Про виникнення тварин» та ін. На підставі численних спостережень поділив тварин на 2 групи хребетні і безхребетні, заклав основи описової й порівняльної анатомії, описав близько 500 видів тварин.

Архепластиди - група еукаріот.

Безхребетні тварини - сукупна назва тварин, що не мають хребта.

Бета-різноманіття - показник, що вимірює ступінь диференційованості розподілу видів по градієнтах місць існування.

Біогеографія - наука, що вивчає закономірності географічного поширення тварин і рослин та їхніх угруповань.

Біологі́чнаноменклату́ра - система наукових назв видів та інших таксонів біоти: рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів.

Біологічна систематика - біологічна наука про розмаїття живих організмів, завданням якої є опис і упорядковування різноманітних існуючих і вимерлих видів, їх розподіл тощо.

Біополімери - загальна назва макромолекулярних сполук, що існують у живій природі.

Білатеральна форма тіла - симетрія дзеркального відображення, при якій об'єкт має одну площину симетрії, щодо якої дві його половини дзеркально симетричні.

Білки - складні високомолекулярні природні органічні речовини, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв'язками.

Бінарна номенклатура - позначення рослин, тварин і мікроорганізмів подвійним ім'ям – по роду і вигляду.

Біоіндикація - оцінка стану середовища за допомогою живих об'єктів.

Біорізноманіття - міра кількості, різнорідності і мінливості форм живих організмів.

Біохімічний критерій - особливості будови і складу макромолекул та перебігу певних біохімічних реакцій, характерних для особин певного виду.

Вайя - велике перисторозсічене, гілкоподібне листя папоротеподібних та деякихпримітивних голонасінних.

Вид - одна з головних одиниць біологічної класифікації, таксономічна категорія.

Вид Людина розумна - рід приматів родини гомінід.

Відділ - одна з частин чого-небудь цілого, на які воно поділяється або його поділяють за певними ознаками.

Вториннороті - підрозділ двобічно-симетричних тварин.

Гама-різноманітність- показник різноманітності рослинності ландшафту, що поєднує альфа-різноманітність і бета-різноманітність.

Гаметофіт - статеве покоління живих організмів.

Генетичний критерій виду - це характерний для кожного виду набір генів та хромосом.

Географічний критерій - ареал (площа існуванні) виду в природі.

Г.Копленд - винайшов царства ядерні та безядерні мікроорганізми.

Голонасінні рослини - група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок.

Гіфи - мікроскопічне, ниткоподібне відгалуження гриба.

Гриби - група гетеротрофних організмів, безхлорофільні, одно і багатоклітинні, від дрібних мікроскопічних до таких великих, як трутовики і гігантський дощовик.

Діафоретики - різноманітна група еукаріотів.

Двобічно - симетричні - розділ тварин, до якого відносять всіх тварин, які мають двобічну симетрію.

Домен - таксономічна категорія найвищого рангу, що включає декілька царств.

Дводольні рослини - клас відділу покритонасінних рослин.

Екологічний критерій виду- дозволяє робити висновок про пристосованість особин виду до певних умов середовища.

Е.Вілсон - написав фундаментальну працю соціобіологія.

Екологічне прогнозування - передбачення можливої поведінки природних систем як за рахунок впливу природних процесів, так і людської діяльності.

Екскавати - царство одноклітинних джгутикових організмів.

Ембріогенез - період часу, протягом якого відбувається розвиток зародка, від моменту запліднення до народження (у плацентарних ссавців), вилуплення з яйця (у птахів і рептилій) або завершення стадії метаморфоза (у комах, амфібій).

Ендеміки - види, роди, родини чи інші таксони рослин або тварин, що мешкають у межах обмеженого простору, ізольованого географічно, екологічно від інших середовищ існування історією видів.

Загальний моніторинг - оптимальні за кількістю параметрів спостереження в пунктах, об'єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки й прогнозування стану довкілля регуляpно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Інвагінація - вгинання частини стінки бластули (бластодерми) всередину зародка.

Інвентаризація - перевірка і підтвердження наявності та стану тощо.

Інтродукція - переселення видів рослин і тварин у місця, де вони раніше не жили.

Карл Воуз - автор гіпотези про РНК.

Карл Лінней - вперше запропонував наукову класифікацію відомих рослин та тварин.

Квітка - орган статевого розмноження, який являє собою видозмiнений i вкорочений пагiн.

Кладистика - спеціальний підхід до біологічної класифікації, в рамках якого організми класифікують ґрунтуючись на порядку, у якому вони відгалужувались від еволюційного дерева, незважаючи на їхню морфологічну подібність.

Клас - сукупність, розряд, група предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості.

Клітина - структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення.

Космополіт - широке поширення представників виду чи таксона вищого рангу по території Землі.

Людина вміла - високорозвинений австралопітек або перший представник роду Homo, що з'явився в Східній Африці близько 2,4 млн. років тому.

Людина неандерталець - викопний вид людини верхнього плейстоцену, що населяв Європу й західну Азію у 230000 - 27000 роках до н. е.

Людина розумна - жива, наділена інтелектом істота, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.

Макросистематика - біологічна наука про розмаїття живих організмів, завданням якої є опис і упорядковування різноманітних існуючих і вимерлих видів, їх розподіл, (класифікація) на певні систематичні групи (таксони) та опрацювання природної системи органічного світу.

Макрофільні рослини - рослини у яких крупне листя, що походить з видозмінених (зазвичай сплощеннях) гілок, що набули листоподібної форми.

Мітохондрії - двомембранна органела, присутня у більшості клітин еукаріот.

Міцелій - вегетативне тіло гриба, складається з тонких розгалужених гіфів, діаметром 1,5 - 10 мкм.

Монофілетичні таксони - походження таксона або групи таксонів від одного спільного попередника.

Моніторинг - комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями розвитку природних, техногенних та суспільних процесів.

Морфологічний критерій виду - визначає подібність зовнішньої і внутрішньої будови особин одного виду.

Наземні рослини - зелені рослини; царство живих організмів.

Насінні рослини - група судинних рослин некласифікованого рангу.

Насіння - відтворююча структура вищих рослин (покритонасінних і голонасінних).

Номенклатура - система наукових назв видів та інших таксонів.

Нуклеїнові кислоти - складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.

Однодольні рослини - клас покритонасінних квіткових рослин, який налічує близько 64 000 видів, з них: 2600 родів, 90 родин.

Онтогенез - індивідуальний розвиток організму з моменту утворення зиготи до природної смерті.

Оперативний моніторинг - інтенсивні спостереження за природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та природних явищ із шкідливими екологічними наслідками, з метою забезпечення своєчасного реагування на кризові та надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень щодо їх ліквідації тощо.

Орган - частина тіла певної форми, що складається з однакових груп тканин і виконує певні функції.

Отто фон Мюнхаузен - спеціалізувався на насіннєвих рослинах.

Парафілетичні таксони - групи, що включають лише частину нащадків гіпотетичного загального предка.

Первиннороті рослини - підрозділ двобічно - симетричних тварин.

Пластиди - основні органели рослин та водоростей.

Плід - орган покритонасінних рослин, що утворюється після запліднення з маточки та здебільшого ще й з деяких інших частин квітки внаслідок їхнього розростання та видозмінення.

Покритонасінні рослини - таксон вищих рослин, які формують квітки.

Поліофілетичні таксони - походження представників таксона або групи таксонів від різних попередніх форм, що відокремлювались від філогенетичного дерева незалежно одна від одної.

Порядок - систематична категорія (ранг) у ботаніці, що об'єднує споріднені родини рослин.

Радіальна симетрія тіла - форма симетрії, при якій тіло (або фігура) збігається саме з собою при обертанні об'єкта навколо певної точки або прямої.

Реінтродукція - один з варіантів біологічної інтродукції, повторне переселення для створення нової стійкої популяції представників певного виду диких тварин чи рослин з території, де вони вижили, на інші території колишнього ареалу де вони раніше жили, але звідки з якихось причин зникли.

Репродукційний критерій виду - здатність особин одного виду давати плідне потомство. 

Рід - один з основних підрозділів соціальної структури первісного суспільства.

Родина - таксономічна категорія в біологічній систематиці яка поєднує близькі роди, що мають спільне походження.

Рослина - це цілісний організм, якому, як і будь-якій іншій живій істоті, притаманне живлення, дихання, обмін речовин, ріст, розвиток і розмноження.

Ряд - систематична категорія (ранг) у зоології, що об'єднує найближчі родини тварин.

Сальмонельоз - гостре інфекційне захворювання тварин, птахів і людей, що вражає шлунково-кишковий тракт та інші внутрішні органи.

Спірохети - тип грам-негативних бактерій, які мають довгі клітини спіральної форми.

Спори - мікроскопічні зачатки нижчих і вищих рослин, що мають різне походження і службовці для їх розмноження і (або) збереження за несприятливих умов.

Спорофіт - це нестатеве покоління рослин.

Судинні рослини - таксон невизначеного рангу між відділом та класом відділу Вищі рослини царства Зелені рослини.

Суцвіття - система видозмінених пагонів, що несуть квітки.

Таксономічна ієрархія - поняття, що застосовується в систематиці для позначення підпорядкування різних груп живих організмів, що відрізняються одна від одної ступенем спорідненості.

Таксон - одиниця класифікації.

Таксономія - наука визначення і іменування груп біологічних організмів на основі спільних характеристик.

Тварини - всі істоти, що належать до тваринного світу, різні по складності - від простих організмів, типу губок, до дуже високоорганізованих - як людей.

Тип - таксономічна категорія в царстві тварин

Томас Лавджой - біолог, називають «батьком сучасної біології».

Туберкульоз - інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, котре передається переважно повітряно-крапельним шляхом.

Філогенетика – область біологічної системи, що займається ідентифікацією і проясненням еволюційних взаємин серед різних видів життя на Землі, як сучасних, так і вимерлих.

Філогенетичне дерево - дерево, що відображає еволюційні взаємозв'язки між різними видами, іншими таксонами, генами або іншими об'єктами, що мають загального предка.

Фоновий моніторинг - спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, колообігом та міграцією забруднювальних речовин.

Хламідії - єдиний ряд типу бактерій Chlamidiae, всі представники якого- внутрішньоклітинні паразити клітин еукаруотів.

Холера - гостра інфекційна хвороба, що характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту, порушенням водно-сольового обміну і обезводненням організму.

Хорда - несегментована скелетна вісь хордових тварин.

Хордові тварини - тип вторинноротих тварин, що включає хребетних тварин, разом з деякою кількістю еволюційно близьких до них безхребетних.

Хребет - частина скелета, яка є головною віссю та опорою тіла.

Хребетні тварини - інфратип хордових тварин, що виділяється наявністю кісткового хребта.

Царство - таксономічна категорія найвищого рангу після домену.

Чума - зоонозна природно-осередкова бактеріальна інфекційна хвороба.

Ядро - одна з важливих складових частин клітини, що забезпечує збереження, підтримку і передачу спадкової інформації у вигляді незмінної структури ДНК.

 

1.3. Тема. Обмін речовин і перетворення енергії

 

Автоліз - самоперетравлення клітин після руйнування мембран лізосом, спричиненого патологічними змінами або старінням.

Аероби - живі організми, для життєдіяльності яких потрібен вільний молекулярний кисень.

Аеробне дихання - сукупність процесів, які здійснюють окиснення органічних речовин і отримання енергії за участю кисню.

Аквапорини - канали (пори) в мембрані клітин, що відповідають за проникність води.

Активний транспорт - енергозалежний трансмембранний перенос проти електрохімічного градієнта.

Алостерична регуляція - один із шляхів регуляції активності ферментів, що базується на ліганд-білкових взаємодіях.

Альтернативний сплайсинг - механізм виникнення варіацій при сплайсингу РНК за рахунок відокремлення екзонів попередника мРНК (пре-мРНК) і їх повторного з'єднання.

Амі́нокисло́ти - органічні сполуки, які одночасно містять у своєму складі аміно- (- NH2) та карбоксильну (- СООН) групи.

Аміноцил - тРНК - група ферментів класу синтетаз, які каталізують сукупність реакцій, що становлять один з етапів білкового синтезу.

Анаболізм - сукупність хімічних процесів в організмі, спрямованих на утворення та відновлення структурних компонентів органів і тканин.

Анаеробне дихання - окиснення молекул для отримання енергії за відсутності кисню.

Антикодон - триплет (тринуклеотид), ділянка в транспортній рибонуклеїновій кислоті (тРНК), що складається з трьох неспарених (мають вільні зв'язки) нуклеотидів.

Антипорт - перенесення іншої речовини в протилежному напрямку.

Апопластичний шлях- речовини транспортуються по апопласту - взаємозв'язаній системі клітинних стінок і міжклітинних просторів.

Аутофагоцитоз - розщеплення в лізосомах власних матеріалів клітини: запасних речовин, макромолекул або органел, які втратили функціональну активність.

Ацетил-кофермент А - первинний метаболіт, важлива сполука в обміні речовин, що використовується у багатьох біохімічних реакціях.

Бактерії - мікроскопічні, переважно одноклітинні, організми, для яких характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми, різних включень, відсутність ядра, мітохондрій, пластид та інших органел.

Бактеріородопси́н - мембранний білок мікроорганізмів, що належать до класу Галобактерій, які є представниками архей.

Безлорофільний фотосинтез - відбувається у бактерій роду Halobacterium.

Білки́ - складні високомолекулярні природні органічні речовини, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв'язками.

Везикула - відносно невелика органела, відокремлена від цитозолящонайменш однією ліпідною мембраною.

Вітаміни - органічні речовини, яким властива інтенсивна біологічна активність.

Вода - хімічна речовина у вигляді прозорої, безбарвної рідини без запаху і смаку.

Водневий зв’язок - різновид хімічного зв'язку, що реалізується за донорно-акцепторним механізмом між двома ковалентно зв'язаними атомами з великим значенням електронегативності (О, N, F, а також P) за посередництвом атома Гідрогену.

Водневі бактерії - бактерії, що окислюють водень і що використовують енергію, що утворюється при цьому, для засвоєння вуглецю.

Внутрішньоклітинне травлення - відбувається в середині клітини завдяки ферментам травних вакуоль.

Вторинні лізосоми - клітини , що перестали перетравлювати матеріал.

Вуглеводи - органічні сполуки , що складаються з карбону, оксигену й гідрогену та за хімічною природою є полігідроксиальдегідами або перетворюються на них шляхом гідролізу.

Гемолімфа - рідина, циркулююча в судинах і міжклітинних порожнинах багатьох безхребетних (членистоногих, молюсків).

Гемоглобін - складний залізовмісний білок еритроцитів тварин і людини, здатний оборотно зв'язуватися з киснем, забезпечуючи його перенесення до тканин.

Гемоціанін - транспортний білок дихальної системи, що містить два атоми міді, які зв'язуються з молекулою кисню.

Гем - небілкова простетична група гемоглобіну та цитохромів, що містить йонFe, закріплений координаційними зв'язками.

Генети́чний код - певна відповідність між послідовністю нуклеотидів в молекулі ДНК (мРНК) і послідовністю амінокислот в молекулі білка, яка нею кодується.

Гетеротрофне живлення - тип живлення органічними речовинами тваринного або рослинного походження.

Гідролімфа -рідина, що циркулює в кишковосудинній системі деяких кишечнопорожнинних тварин.

Гіпоталамус - невелика область в проміжному мозку, що включає в себе велику кількість груп клітин (понад 30 ядер), які регулюють нейроендокринну діяльність мозку і гомеостаз організму.

Гіпофіз - залоза внутрішньої секреції, масою всього 0.5 - 0.6 г, розміщена в головному мозку в гіпофізарній ямці турецького сідла клиновидної кістки черепа.

Гліколіз - ланцюг із десяти реакцій, внаслідок яких глюкоза C6H12O6 перетворюється на піруват, C3H3O-3 з утворенням АТФ та НАДН.

Глікогене́з - процес біосинтезу глікогену, що відбувається у клітинах тих живих організмів, які використовують цей полісахарид для зберігання глюкози.

Голозойне живлення - живлення, що складається з етапів поглинання їжі, перетравлювання,

 всмоктування, асиміляції й виділення неперетравлених залишків.

Гормони - біологічно активні хімічні речовини, що виділяються ендокринними залозами безпосередньо у кров і впливають на певні органи і тканини-мішені або на організм в цілому.

Гумора́льна регуляція - координація фізіологічних функцій організму людини через рідинні середовища.

Дезамінування - процес відщеплення аміногрупи (NH2) від органічних сполук.

Денатура́ція - зміна високорівневої структури макромолекул (зазвичай білків або нуклеїнових кислот) у результаті екстремальних умов навколишнього середовищ.

Динеїни - родина моторних білків еукаріот, що рухаються уздовж мікротрубочок, використовуючи енергію гідролізу АТФ.

Дисульфідний зв'язок - ненасичений ковалентний зв'язок, що виникає за рахунок зв'язування двох атомів сульфуру в тіольних групах.

Дифузія - процес взаємного проникнення молекул або атомів однієї речовини поміж молекул або атомів іншої, що зазвичай приводить до вирівнювання їх концентрацій у всьому займаному об'ємі.

Дихальні пігменти - забарвлені органічні речовини в клітинах тварин і рослин, які беруть участь в переносі кисню.

Дихальна функція крові - здійснюється кров'яними пігментами.

Екскрети - кінцеві продукти обміну речовин.

Екскреція - процес , які утворилися в ході обміну речовин в клітинах тіла при розщепленні органічних енерговмісних речовин.

Ендокринна система - сукупність ендокринних залоз, ендокринних тканин органів та ендокринних клітин, дифузно - розсіяних в органах, що секретують у кров і лімфу гормони та разом з нервовою системою регулюють і координують важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин.

Ендоцитоз - процес активного надходження твердих і рідких речовин із зовнішнього середовища у середину клітини, поширений у всіх типах клітин.

Ентероцити - клітини, які покриваюсть стінку тонкого кишечнику. Ці клітини продукують деякі ферменти, наприклад лактазу.

Жири - велика група органічних сполук, які, з фізичного погляду, мають меншу від одиниці питому вагу і, як правило, розчинні в неполярних органічних розчинниках.

Залишкові тільця лізосоми - тільця, у яких відбувається накопичення неперетравлених частинок, які ущільнюються і структуруються.

Залізобактерії - мікроорганізми, що окиснюють солі.

Замкнута кровоносна система - кровоносна система, в якій присутні вени, артерії і капіляри, а кров тече виключно по судинах.

Збалансоване - харчування - відповідає повноцінному харчуванню, що відповідає фізіологічним потреби організму.

Зовнішнє травлення - процес переносу ферментів, синтезованих у крові, в позаклітинне середовище організму.

Зябра - орган дихання, що здатний поглинати кисень із води.

Імунна система - сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів.

Імуноглобуліни - білки плазми, що продукуються В-лімфоцитами і здійснюють специфічний гуморальний захист шляхом розпізнання і зв'язування антигенів та гаптенів, мають важливий опсонізуючий ефект і виступають основним активатором системи комплементу.

Ініціація - трансляції передбачає пізнавання рибосомою цього кодону і залучення ініціаторної аміноацил-тРНК.

Калорійність - важливий показник харчової цінності продуктів, вимірюється в кілокалоріях (ккал) або в кілоджоулях (кДж).

Капілярний ефект - явище підвищення або зниження рівня рідини у капілярах в порівнянні з тим значенням, яке вимагає закон сполучених посудин.

Каротиноїди - природні органічні пігменти, що виробляються бактеріями, грибами, водоростями і рослинами.

Карбогемоглобін – форма гемоглобіну, насиченого вуглекислим газом, після процесу газообміну із периферійними тканинами.

Карбоксигемоглобін - хімічна сполука, яка утворюється при взаємодії оксиду з пігментом крові гемоглобіном.

Карбоксилювання - ведення карбоксильної групи в сполуки внаслідок впровадження СО2 у зв'язок С-H.

Катаболізм - сукупність процесів розщеплення біоорганічних, що надходять навколишнім

середовищем, з продуктами харчування, та біомолекул, які утворюють структури клітин і тканин організму.

Кінезини - родина моторних білків евкаріот, що рухаються вздовж мікротрубочок, використовуючи енергію гідролізу АТФ.

Копрофаги - тварини, що живляться екскрементами, головним чином ссавців.

Кореневий тиск - осмотичний тиск в клітинах кореневої системи, який змушує сік переміщуватися по стеблу рослини на листя.

Ксилема - тканина наземних рослин, що служить для проведення води і мінеральних солей від коріння вгору по рослині до листя.

Кров - рідка сполучна тканина, що складається з рідкої міжклітинної речовини - плазми (50 - 60 %) і формених елементів (40 - 45 %) - еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів.

Коферменти - низькомолекулярні органічні речовини не білкової природи.

Легені - органи повітряного дихання у деяких риб наземних хребетних і у людини.

Ліпіди - група органічних речовин,що входять до складу живих організмів і характеризують

 нерозчинність у воді та розчинністю в неполярних розчинниках, таких як діетилетер, хлороформ та бензен.

Ліпогенез - процес, за допомогою якого ацител - КоА перетворюється в жирні кислоти.

Ліпопротеї́ни - клас складних білків, простетична група яких представлена яким-небудь ліпідом.

Макроелементи - хімічні елементи, необхідні для живлення рослин у великих кількостях.

Матричний синтез - реакції синтезу нових молекул точно відповідно до плану, закладеного в структурі молекул, що вже існують.

Мезосома - гіпотетична органела, знайдена в бактеріях у 1950-х роках.

Метаболізм - це хімічні реакції, що виникають з моменту надходження в організм поживних речовин до моменту виділення в зовнішнє середовище кінцевих продуктів цих реакцій.

Метаболічний шлях - послідовність біохімічних перетворень, пов’язаних зі специфічним перетворенням сполук у не обхідні продукти.

Мікроелементи - хімічні елементи, присутні в організмах живих істот в низьких концентраціях.

Міксотрофи - мікроорганізми, що отримують електрони від неорганічного донора але використовуються органічні сполуки як джерело вуглецю.

Міоглобін - кисень-зв'язуючий білок скелетних м'язів та м'язів серця хребетних тварин.

Незамінні амінокислоти - амінокислоти, які не синтезуються в організмах людини та вищих тварин і повинні обов'язково надходити в організм із продуктами харчування.

Некрофаги - тварини, які живляться трупами інших тварин.

Нервова регуляція - складна взаємодія умовних і безумовних рефлексів, в основі якої лежить принцип рефлексу.

Нітрифікуючі бактерії - бактерії, що перетворюють аміак і амонійні солі в нітрати.

Нітроген - входить до складу органічних сполук, біологічно активних речовин: вітамінів, гормонів, антибіотиків.

Нуклеїнові кислоти - складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.

Озоновий шар - повітряний шар у верхніх шарах атмосфери (стратосфері), що складається з особливої форми кисню - озону.

Окисне фосфорилювання - процес, шляхом якого хімічна енергія, що вивільняється під час транспортування електронів упродовж дихального (електронотранспортного) ланцюга мітохондрій.

Осмос - самодовільний процес проникнення через напівпроникну мембрану розчинника з розчину нижчої концентрації у розчин із вищою концентрацією, зумовлений вирівнюванням хімічних потенціалів розчинника.

Осмотичний тиск - термодинамічний параметр, що характеризує прагнення розчину понизити свою концентрацію при зіткненні з чистим розчинником внаслідок зустрічної дифузії молекул розчинника та розчиненої речовини.

Паразитичне живлення - тип живлення, за якого організм отримує органічні речовини від організму хазяїна, завдаючи йому істотної шкоди.

Пасивний транспорт - перенос молекул й іонів через мембрану, який здійснюється в напрямку меншою їх концентрації.

Первинні лізосоми - тільця невеликих розмірів з рівномірним нещільним вмістом.

Піноцитоз - поглинання клітиною речовин шляхом їх проникнення в розчиненому чи дрібнодисперсному стані в краплині рідини, оточеній відокремлюючою частиною клітинної мембрани.

Плазма крові - рідка частина крові, що містить розчинені у воді іони, неорганічні й органічні речовини, зокрема білки, вуглеводи, солі, біологічно активні речовини, а також продукти клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму.

Плазмодесма - цитоплазматичний канал вистелений плазматичною мембраною, що пронизує клітинні стінки сусідніх рослинних клітин, сполучаючи їх між собою.

Позаклітинне травлення - процес переносу ферментів, синтезованих у крові, в позаклітинне середовище організму.

Полегшена дифузія - дифузійний процес, пов'язаний з хімічною реакцією взаємодії транспортованого речовини з білком-переносником.

Поліаденілювання - процес ковалентного приєднання багатьох залишків аденозину до 3'-кінця матричної РНК.

Порожнинне травлення - гідролітичний процес, який здійснюються в порожнині тонкої кишки за рахунок ферментів підшлункової залози, печінки, кишечника, які гідролізують крупномолекулярні речовини.

Пребіотики - неперетравлювані компоненти їжі, які вибірково стимулюють ріст або активність захисної мікрофлори кишечника людини і поліпшують тим самим її здоров'я.

Пристінкове травлення - займає проміжне положення між внутрішньоклітинним і позаклітинним травленням.

Пробіотики- живі мікроорганізми, які можуть позитивно впливати на здоров'я людини, нормалізувати склад і функції мікрофлори шлунково-кишкового тракту.

Провідні тканини рослин - тканини, основною функцією яких є проведення по рослині води та розчинених у ній органічних та неорганічних речовин.

Проста дифузія - транспорт крізь біомембрани, зумовлений фізичними закономірностями дифузії речовин крізь напівпроникні мембрани.

Протеасома - великий білковий комплекс клітин еукаріотів, архей та деяких бактерій, головною функцією якого є деградація більше не потрібних або пошкоджених білків шляхом протеолізу, тобто реакції розриву пептидних зв'язків.

Реакційний центр - спеціалізовані молекули хлорофілу, пов'язані з особливими білками.

Ренатурація - відновлення структури білка на початковій стадії руйнування.

Реплікація - процес самовідтворення молекул нуклеїнових кислот шляхом копіювання, передавання інформації в основному від ДНК до ДНК.

Рибосоми - органели білкового синтезу, складаються з рРНК і білка.

Сапротрофне живлення - тип живлення, за якого організм живиться мертвими органічними рештками.

Світлова фаза фотосинтезу - процес, в ході якого з’являються енергонасичені молекули і АТФ-з’єднання.

Симбіотрофне живлення - тип живлення, характерний для симбіотичних організмів, за якого один організм живиться відходами іншого, не завдаючи тому шкоди.

Симпласт - тип будови тканини, що характеризується відсутністю клітинних кордонів і розташуванням ядер в суцільній масі цитоплазми.

Симпластичний шлях - шлях речовини, що транспортуються з цитоплазми однієї клітини в цитоплазму іншої крізь плазмодесми - цитоплазматичні містки.

Симпорт - парний транспорт двох різних органічних молекул або іонів через мембрану клітини завдяки активному транспорту, що здійснюється специфічними білками, розташованими всередині мембрани.

Сисна сила - сила, що забезпечує рух води з розчиненими в ній речовинами від коренів до листків.

Ситоподібні трубки - без’ядерні, основні клітини флоеми.

Сіркобактерії - фенотипова група бактерій та архей, що спеціалізуються на отриманні енергії за рахунок сірчаного циклу.

Сплайсинг - процес «вирізання» ново-синтезованої матричної РНК (мРНК) під час процесингу РНК.

Спосіб життя - поведінська, стала, вихідна психофізіологічна характеристика людини (групи людей, верств населення, певних класів тощо.

Статура - розміри, форми, пропорції та особливості частин тіла.

Стать - сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства й дозволяє розрізняти в більшості організмів чоловічі й жіночі особини, а також один із двох розрядів живих істот (чоловіків і жінок, самців і самок), що різняться за цими ознаками.

Субстрат метаболізму - речовина, на яку діє фермент.

Субстратне фосфорилювання - процес синтезу АТФ, що в біологічних системах відбувається внаслідок розщеплення субстратів без участі дихального ланцюга мітохондрій.

Судини - трубчастий орган у тварин та людини, яким рухається кров або лімфа.

Сульфур - входить до складу білків у вигляді амінокислот цистеїну і метіоніну.

Субстратне фосфорилювання - процес синтезу АТФ, що в біологічних системах відбувається внаслідок розщеплення субстратів без участі дихального ланцюга мітохондрій.

Термінація - зупинка синтезу поліпептидного ланцюга при досягненні термінуючого кодону в мРНК

Темнова фаза фотосинтезу - частина процесу фотосинтезу , що протікає в стромах хлоропластів.

Тіонові бактерії - хемоавтотрофи, здатні окислювати сульфідні мінерали і закисное залізо до окисного.

Травлення - сукупність механічних, хімічних і біологічних процесів, що забезпечують розщеплення складних поживних речовин, які потрапили з їжею, на відносно прості сполуки, які можуть бути асимільовані організмом.

Транскрипція - процес синтезу РНК з використанням ДНК як матриці, що відбувається у всіх живих клітинах, іншими словами, це перенесення генетичної інформації з ДНК на РНК.

Трансляція - синтез білків з амінокислот, що каталізується рибосомою на матриці матричної РНК (мРНК).

Транспірація - випаровування води з поверхні рослин, що відбувається через продихи та кутикулу.

Транспорт речовини - транспорт біомолекул, неорганічних іонів та малих молекул через цитоплазматичну або будь-яку іншу мембрану клітини.

Трахеїди - мертві клітки рослин, які служать для проведення води, що одеревіли.

Трахея - орган дихальної системи наземних хребетних та людини, що лежить спереду від стравоходу, заходячи в грудну порожнину через верхній її отвір, і йде до рівня 4-го або 5-го грудного хребця, де поділяється на два головні бронхи.

Тургорний тиск - тиск клітинної оболонки, який протидіє піску внутрішньоклітинної рідини і забезпечує збереження об'єму клітини.

Уніпорт - перенесення одного іона.

Фаготрофне живлення - живлення органічними речовинами, що поглинаються у вигляді твердих часток за допомогою псевдоподій, і надалі перетравлюється або у травних вакуолях, або в лізосомах.

Фагоцитоз - активне захоплення і поглинання мікроскопічних сторонніх об'єктів (бактерії, фрагменти клітин) і твердих частинок одноклітинними організмами або деякими клітинами багатоклітинних тварин.

Ферментативний каталіз - каталіз хімічних реакцій за допомогою ферментів (ензимів).

Ферменти - біологічні каталізатори білкової природи, які синтезуються в клітинах живих організмів, прискорюють і координують біохімічні реакції, що регулюють обмін речовин (метаболізм).

Фікобіліни - тетрапірольні пігменти (біліни) являють собою пігменти червоних і синьо-зелених водоростей.

Фолдінг - фізичний процес, у якому поліпептидна молекула згортається в характерну для даного білка тривимірну структуру.

Фосфор - хімічний елемент, що входить да складу кісток та зубів, покращує роботу нейронів.

Фотосинтез - процес синтезу органічних сполук з вуглекислого газу і води використовуючи

енергію світла й за участю фотосинтетичних пігментів.

Фотосистема- функціональна структурна одиниця білкових комплексів, які здійснюють первинні фотохімічні реакції фотосинтезу.

Фотофосфорилювання - трансформація енергії світла шляхом передачі збуджених електронів електронтранспортним ланцюгом на внутрішній мембрані хлоропласту рослин для синтезу молекули АТФ.

Харчовий раціон - набір продуктів, необхідний людині на певний період часу.

Хімічна модифікація - вплив на структуру білка, що призводить до зміни цілого комплексу хімічних властивостей.

Цикл Кальвіна - серія біохімічних реакцій, які відбуваються під час фотосинтеза рослинами, ціанобактеріями тощо.

Цикл Кребса - ключовий етап дихання всіх клітин, що використовують кисень (аеробне дихання), центр перетину безлічі метаболічних шляхів в організмі.

Шаперони-білки - допомагають нековалентному згортанню/розгортанню або розбиранню/

зборці інших макромолекулярних структур, але не взаємодіють з цими структурами, коли

останні виконують свої нормальні біологічні функції.

 

1.4. Тема. Спадковість і мінливість організмів

 

Алельні гени, алелі - парні гени, що займають одні й ті самі локуси гомологічних хромосом і визначають альтернативні взаємовиключені стани однієї і тієї самої ознаки.

Алель дикого типу - типова (нормальна) форма організму, штаму, гену або характеристики, що зустрічається в природі, зазвичай найзагальніший фенотип в природній популяції.

Ампліфікація - збільшення кількості певних фрагментів ДНК за допомогою ПЛР або молекулярного клонування.

Аналізуюче схрещування - схрещування особин із домінантною ознакою у фенотипі і невідомим генотипом із рецесивною гомозиготою, з метою визначити генотип першої особини.

Аутосоми - парні хромосоми у живих організмів з хромосомним визначенням статі, однакові у чоловічих і жіночих організмів.

Варіаційна крива - графічне зображення кількісних показників мінливості певної ознаки, яке ілюструє розмах мінливості й частоту зустрічальності окремих варіантів.

Гемізиго́та - диплоїдний організм, який має тільки одну дозу певного гена, який завжди проявляється.

Ген - одиниця спадкового матеріалу, що відповідає за формування певної елементарної ознаки.

Генетика популяцій або популяційна генетика - розділ генетики, який вивчає генетичну структуру природних популяцій, а також генетичні процеси, які в них відбуваються.

Генетична карта - графічне зображення хромосом із зазначеним порядком розташування генів та відстані між ними.

Генні мутації - зміни генетичного матеріалу (звичайно ДНК або РНК).

Геномні мутації - зміна кількості хромосом.

Геноти́п - сукупність генів даного організму.

Генофонд - поняття з популяційної генетики, що описує сукупність всіх генних варіацій (алелей) певної популяції.

Гетерозигота - диплоїдне ядроклітини, копії генів яких, в гомологічних хромосомах представлені різними алелями.

Гетерозис - явище, коли перше покоління гібридів, одержаних у результаті неспорідненого схрещування, має підвищену життєздатність, продуктивність, ріст, стійкість проти шкідників, хвороб тощо.

Гетероплоїдія - наявність у клітинах або організмах числа хромосом, некратного галоїдному.

Гібрид - результат природного чи штучного схрещування між двома організмами різних таксонів.

Гібридологічний аналіз - метод вивчення характеру успадковування властивостей і ознак при статевому розмноженні, який грунтується на аналізі результатів схрещувань в ряді поколінь.

Гісто́ни - основний клас білків, необхідних для упакування молекул ДНК у хроматин.

Гомозиго́та - диплоїдна клітина, гомологічні хромосоми якої несуть однакові алелі певних генів.

Грегор Йоганн Мендель - ботанік, засновник сучасної генетики,відкрив закони спадковості.

Група зчеплення - усі гени однієї хромосоми,які успадковуються зчеплено.

Дигібридне схрещування - схрещування, за якого батьківський організм відрізняється двома парами альтернативних ознак.

Епіста́з - взаємодія генів, при якій активність одного гена перебуває під впливом варіацій інших генів.

Закон Харді - Вайнберга, або закон генетичної рівноваги - одна з основ популяційної генетики. Закон описує розподіл генів в популяції за наступних умов:

у популяції відбувається вільне схрещування;

у популяції відсутня міграція (як вхідна, так і вихідна);

у популяції відсутні випадкові мутації.

Закон чистоти гамет - 50 % гамет організму гетерозиготного за певним геном нестимуть один алель, а 50 % - інший.

Зворотне схрещування, або беккрос - схрещування потомків F1 з однією із батьківських форм.

Каріоти́п - набір хромосом, специфічний для кожного виду організмів; характеризується певною кількістю хромосом та особливістю їхньої будови.

Кодомінування - рівнозначність вияву у фенотипі обох алелів гена за одночасної наявності їх у гетерозиготі.

Кон'югація - статевий спосіб розмноження прокаріотів.

Комбінати́вна мінли́вість (іноді рекомбінативна мінливість) - генотипна мінливість, в основі якої лежать комбінації спадкового матеріалу в процесі статевого розмноження організмів.

Кросинговер - явище обміну ділянками гомологічних хромосом після кон'югації у профазі 1 мейозу.

Локус - в генетиці - точка на хромосомі, де знаходиться алель певного гена.

Мінли́вість - здатність живих організмів набувати нових ознак, відмінних від предків і їхніх станів у процесі індивідуального розвитку, різноманітність ознак серед представників даного виду.

Множинний алелізм - це існування в популяції більше ніж двох алелів даного гена.

Молекулярно-генетичні маркери, маркер генетичний - поліморфна ознака, що виявляються методами молекулярної біології.

Моногенний тип успадкування - такий тип успадкування, коли спадкова ознака контролюється одним геном.

Моногібридне схрещування - поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами.

Моносомія - наявність всього однієї з пари гомологічних хромосом.

Мутагенні фактори (мутагени) - чинники, що здатні проникати в соматичні або генеративні клітини живих організмів і викликати мутації.

Мутаційна мінливість - мінливість, викликана дією на організм мутагенів, внаслідок чого виникають мутації.

Неповне домінування - проміжний характер прояву ознаки в гетерозигот F₁ у порівнянні з банківськими формами.

Неспадкова мінливість - зміни в будові чи функціонуванні організмів, що відбуваються впродовж їхнього індивідуального розвитку й не передаються наступним поколінням.

Норма реакції - амплітуди адаптації, що визначають межі мінливості організму, яка виникає під дією факторів середовища і контрольована його генотипом.

Плейотропія - явище впливу одного гена на кілька фенотипічних рис.

Повне домінування - вид взаємодії алельних генів, при якому фенотип гетерозигот не відрізняється від фенотипу гомозигот по домінанті, тобто в фенотипі гетерозигот присутній продукт домінантного гена.

Полімерія - один з типів взаємодії генів, за якого ступінь розвитку однієї тієї самої ознаки обумовлений впливом так званих полімерних генів

Природжені вади - структурні порушення, які виникають до народження (у пренатальному онтогенезі), виявляються відразу або через певний час після народження та викликають порушення функції органа.

Спадко́вість - передача з покоління в покоління спадкових ознак, збереження й відтворення у нащадків основних ознак зовнішньої та внутрішньої будови, фізико-хімічних особливостей і життєвих функцій батьків.

Томас Гант Морган - американський біолог, один з основоположників генетики, Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1933 року «За відкриття, пов'язані з роллю хромосом у спадковості».

Трансдукція (генетика) - форма горизонтального перенесення генів.

Трансформація - генетична модифікація клітини шляхом введення і подальшої експресії в ній чужорідного генетичного матеріалу (ДНК).

Фенотип - сукупність характеристик, властивих індивіду на певній стадії розвитку.

Хромосо́ма - велика молекулярна структура, де міститься близько 90 % ДНК клітини.

 

1.5. Тема. Репродукція та розвиток організмів

 

Алотрансплантація - пересадка органів і тканин від іншої особини того ж біологічного виду (в медицині - від людини).

Амілоїд - аномальний білок (глікопротеїн), основним компонетом якого є нерозчинні фібрилярні (фибрилярный компонент, F-компонент) та глобулярні (плазменный компонент, P-компонент) протеїни, а також полісахариди.

Амітоз - прямий поділ інтерфазного ядра шляхом перетяжки без утворення хромосом, за межами мітотичного цикла.

Амніо́ти - група класів хребетних тварин, у яких в процесі ембріонального розвитку утворюються зародкові оболонки - амніон, алантоїс і сероза.

Анамні́ї - тварини, у яких в процесі ембріонального розвитку не утворюються зародкові оболонки - амніон і алантоїс.

Анафаза - стадія мітозу під час якої подвоєні хромосоми у вигляді сестринських хроматид розділяються та рухаються до протилежних полюсів ділення.

Анеуплоїдія - наявність у клітинах або організмах числа хромосом, некратного гаплоїдному (одинарному).

Анізогамія - форма статевого процесу, при якому утворюються та зливаються два типи гамет - чоловічі та жіночі, що відрізняються будовою.

Апогамія - спосіб нестатевого розмноження деяких вищих рослин, при якому зародок розвивається без запліднення з будь-якої клітини гаметофіта або спорофіта.

Апомі́ксис - розмноження рослин без статевого процесу.

Апопто́з - сукупність клітинних процесів, що призводять до загибелі клітини.

Аутотрансплантація або аутологічна трансплантація - реципієнт трансплантата є донором для самого себе.

Бази́дії – коротко - булавоподібні клітини гіменію, на верхівці яких утворюються чотири стеригми, кожна з однією спорою. 

Бактеріофаги - віруси, що мають здатність проникати в бактеріальні клітини, репродуктуватися в них і викликати їх лізис.

Біоетика - нормативне знання, що охоплює моральну проблематику, пов'язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань генетики, медичних досліджень, терапії, турботи про здоров'я і життя людини.

Біотехноло́гія - використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві.

Бластоме́ри - клітини, що утворюються в результаті дроблення заплідненого яйця тваринного організму.

Бластопор - отвір, що сполучає внутрішню порожнину зародка тваринного організму на стадії гаструли із зовнішнім середовищем.

Бластула - порожнисте тіло (порожниста куля), яка складається з клітин, що виникають у ході поділу дроблення із заплідненої яйцеклітини (зиготи).

Брунькува́ння, пупкува́ння - утворення нового організму з виростів тіла материнського організму (бруньок у рослин, інколи також і у інших організмів). 

Вальттер Флемінг - німецький біолог, засновник цитогенетики,вів термін «амітоз».

Вегетативне розмноження - відтворення рослин з їх вегетативних частин, тобто з частин талому, пагона чи кореня.

Віріон - одинарна, повноцінна інфекційна частина вірусу, яка складається з нуклеїнової кислоти РНК або ДНК - спадкового (генетичного) матеріалу та оболонки - білкових молекул або агрегатів молекул.

Внутрішньоклітинна регенерація - молекулярна, внутрішньоорганоїдна та органоїдна регенерації.

Вроджений імунітет (неспецифічний, природний, спадковий) - захисний фактор в тілі людини, який був сформований еволюційно і допомагає боротися з чужорідними агентами.

Вторинні статеві ознаки - сукупність особливостей або ознак, що відрізняють одну стать від іншої (за винятком статевих залоз, що є первинними статевими ознаками).

Гамета - спеціалізована статева клітина, що має гаплоїдний (половинний - порівняно з соматичними клітинами) набір хромосом та слугує засобом статевого розмноження.

Гаметогенез - процес формування і утворення статевих клітин - гамет.

Генна терапія - заміна дефектних генів нормальними.

Гаструла - стадія зародкового розвитку багатоклітинних тваринних організмів, наступна після бластули.

Гаструля́ція - складний біохімічний та морфогенетичний процес в період ембріонального розвитку, який супроводжується розвитком клітин їх частковою детермінацією, а також спрямований закономірним пересуванням у наслідок чого утворюється три зародкові листки.

Гендер, ґендер - у феміністичних та гендерних дослідженнях соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, а також психо - біологічні особливості.

Гермафродитизм - наявність в одному організмі чоловічих та жіночих статевих органів.

Гібернація (сплячка) - період сповільнення життєвих процесів та метаболізму у тварин.

Гіподинамі́я - порушення функцій організму (опорно - рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення), яке сталося через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів.

Горизонта́льне перене́сенняге́нів - будь-який процес, під час якого організм або клітина передає генетичний матеріал іншому організму (клітині), який не є його нащадком.

Діапауза - стан фізіологічного гальмування обміну речовин і зупинки формоутворюючих процесів у тварин.

Доброякісна пухлина - новоутворення, патологічний процес, зумовлений обмежено-неконтрольованим розмноженням клітин, без ознак інвазії та метастазування.

Дроблення - процес багаторазового мітотичного поділу під час ембріонального періоду, в результаті якого з одноклітинної зиготи формується багатоклітинний зародок, бластула.

Ендомітоз - різновид мітозу, при якому відбувається внутрішньоядерне збільшення числа хромосом (кількості ДНК) кратне по відношенню до гаплоїдного набору.

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ, народна назва - «штучне запліднення») - процес в ході якого яйцеклітини запліднюються спермою поза межами організму.

Ектоде́рма - первинна тканина, що формує покриви тіла; один з зародкових листків.

Ендосперм - особлива тканина рослин, що заповнює зародковий мішок і нагромаджує поживні речовини, необхідні для розвитку зародка.

Ентодерма - один із зародкових листків, що формується в процесі ембріогенезу.

Епіболія - обростання великих нерухомих клітин вегетативної півкулі зародка дрібнішими клітинами його анімальної області.

Життєвий цикл клітини - проміжок часу від моменту виникнення ядерної клітини до її загибелі або до наступного поділу, тобто серія подій між одним поділом клітини і наступним.

Закон Геккеля - Мюллера - твердження, що онтогенез кожної особини є коротке і швидке повторення філогенезу.

Заплі́днення (сингамія) - процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет) рослинних і тваринних організмів, що лежить в основі статевого розмноження.

Зародковий розвиток - розвиток організму, що відбувається в оболонках яйцеклітини поза материнським організмом або усередині нього.

Зиго́та - диплоїдна (містить повний подвійний набір хромосом) клітина, що утворюється в результаті запліднення (злиття яйцеклітини і сперматозоїда).

Зовнішнє запліднення - яйцеклітина запліднюється поза тілом.

Злоя́кісна пухли́на - патологічний процес, зумовлений неконтрольованим розмноженням клітин, інвазією та, іноді, метастазуванням.

Ізогамія - форма статевого процесу, при якому утворюються та зливаються дві однакові за будовою гамети.

Ізометричний ріст - всі частини тіла чи органа ростуть з однаковою швидкістю (наприклад, у риб, у комах з неповним перетворенням).

Імплантація (ембріологія) - закріплення зародка (бластоцисти) ссавців у слизовій оболонці матки через утворення плаценти.

Інкубаці́йний пері́од - проміжок часу між моментом зараження і появою перших симптомів інфекційного захворювання.

Інтерфаза - частина клітинного циклу між двома послідовними мітозами в клітинах, які діляться.

Інтерферо́ни - клас низькомолекулярних глікопротеїнів, що виділяються клітинами організмів більшості хребетних тварин у відповідь на вторгнення чужорідних агентів, таких як віруси, деякі інші паразити та ракові білки.

Інтракорпоральне запліднення - відбувається тоді, коли отримана від самця сперма використовується для вприскування у піхву або в матку самиці.

Капсид - зовнішня білкова оболонка віруса.

Капсомер - білкова структурна одиниця, з яких складається капсид.

Клітинна інженерія - метод конструювання клітин нового типу на основі їх культивування, гібридизації та реконструкції.

Клонування - система методів, які застосовуються для отримання клонів.

Контрацепція - включає контрацептивні (або протизаплідні) засоби, а також певні методи запобігання вагітності.

Кросинговер - явище обміну ділянками гомологічних хромосом після кон'югації у профазі 1 мейозу.

Мезодерма - один із зародкових листків, які формують ембріон тришарових тварин.

Мейоз (або редукційний поділ) - особливий вид поділу еукаріотичних клітин, характерний тільки статевим клітинам (не соматичним), унаслідок якого хромосомний набір зменшується вдвічі, клітини переходять з диплоїдного стану в гаплоїдний.

Метаморфоза - перетворення будь-чого. Найбільш загальне поняття для процесів, що відбуваються у всесвіті.

Метафаза - одна зі стадій мітотичного поділу клітини.

Мітоз - під час мітозу два ідентичні набори хромосом, утворені внаслідок реплікації ДНК, розподіляються між двома новими ядрами.

Мітотичний поділ - спосіб непрямого поділу еукаріотичних клітин, за якого генетичний матеріал рівномірно розподіляється між дочірніми клітинами.

Набутий імунітет - імунітет, що формується протягом життя індивідуума і не передається спадково, може бути природним або штучним

Нуклеосома - структурна частина хроматину, утворена ділянкою нитки ДНК намотаною на серцевину із основних білків - гістонів, має діаметр ~11 нм.

Не́йрула - одна із стадій зародокового розвитку хордових тварин, включаючи людину.

Нейруляція - процес утворення нервової пластинки і її замикання у нервову трубку у процесі зародкового розвитку хордових.

Некроз - патологічний стан при якому відбувається денатурація внутрішньоклітинних протеїнів та ферментативне перетравлення змертвілих клітин.

Неотені́я - затримка онтогенезу у деяких видів організмів із надбанням здатності до статевого розмноження на стадії, що передує дорослому стану.

Нестатеве розмноження, або агамогенез - форма розмноження, при якій організм відтворює себе самостійно, без участі іншої особини.

Оогамія - форма анізогамії, при якій жіноча гамета (яйцеклітина) утворюється великою та нерухомою, а чоловіча - значно дрібнішою і рухомою (сперматозоїд, спермій).

Онтогене́з - індивідуальний розвиток організму з моменту утворення зиготи до природної смерті.

Оогене́з або овогене́з - у тварин, розвиток жіночої статевої клітини - яйцеклітини (яйця).

Органогене́з - процеси утворення та розвитку органів у тварин.

Партеногене́з - форма статевого розмноження, коли розвиток зародка відбувається без запліднення.

Педогенез - тип партеногенезу, при якому зародок починає розвиватися ще на личинкових (або інших ранніх) стадіях онтогенезу батьківських особин.

Пенетрація - ускладнення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (ВХШ та ДПК), при якому порушується цілісність стінки одного з цих органів з переходом запального процесу на стінку сусіднього органу.

Первинні статеві ознаки - сукупність особливостей, що визначають основні відмінності між самцем і самкою у тварин, а також між чоловіком і жінкою.

Плацента - найважливіший і абсолютно унікальний орган, існуючий тільки під час вагітності.

Плід - орган покритонасінних рослин, що утворюється після запліднення з маточки та здебільшого ще й з деяких інших частин квітки (квітколожа, оцвітини, квітконіжки) внаслідок їхнього розростання та видозмінення; служить для захисту і розповсюдження насіння.

Подвійне запліднення - статевий процес у покритонасінних рослин, при якому запліднюються , як яйцеклітина, так і центральна клітина зародкового мішка.

Поліембріонія - процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини.

Постембріональний розвиток - період онтогенезу після народження або виходу із зародкових оболонок до настання статевої зрілості.

Пріони - особливий клас інфекційних агентів, чисто білкових (тобто таких, що не містять нуклеїнових кислот), що спричиняють тяжкі захворювання центральної нервової системи у людей і ряду вищих тварин пріонових хвороб.

Провізорні органи - тимчасові органи, які утворюються поза тілом зародка під час ембріогенезу та забезпечують ріст і розвиток самого зародка.

Проліфера́ція - розростання тканини тварини через поділ та ріст клітин організму.

Профаза - стадія мітотичного або мейотичного поділу клітини.

Пуповина або пупочний канатик - сполучний тяж у плацентарних ссавців від ембріона (плода) до плаценти.

Патологічна регенерація - регенерація, при якій заміщення втрачених тканин заміщується не ідентичними здоровим тканинам, які було пошкоджено. Наприклад, на місці глибоких опіківінтенсивно розростається щільна сполучна тканина, що утворює рубець, який не схожий на нормальну структуру шкіри.

Репарати́вна регенера́ція - відновлення пошкодженої або втраченої тканини.

Ретровіруси - родина вірусів. Це оточені мембраною віруси, що мають РНК геном, який реплікують через ДНК як проміжну ланку.

Сестри́нськіхромати́ди - ідентичні хроматиди, що утворилися в результаті реплікації

хромосоми, і сполучені у області центромери.

Соматичні клітини - загальна назва для усіх клітин багатоклітинних організмів, які не є статевими (гамети і гоноцити), а отже є носіями диплоїдного набору хромосом.

Синтетичний період - подвоюється ДНК, кожна хромосома внаслідок реплікації створює собі подібну структуру .

Сперматогене́з - процес розвитку чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів), одна з форм гаметогенезу нарівні з оогенезом.

Сперматозоїд - чоловіча гамета, зазвичай рухома, тваринних та рослинних організмів.

Спорогенез, або спороутворення - вид безстатевого розмноження, при якому на материнському організмі утворюються спеціалізовані клітини - спори, які проростають в нові особи.

Статеве розмноження - утворення нового організму за участю двох батьківських організмів.

Стать - біологічно (генетично) зумовлений поділ біологічних організмів на самців та самиць (для людей - на чоловіків та жінок).

Старість - період життя людини після втрати здатності організму до продовження роду та до смерті.

Стовбурові клітини, також відомі як штамові клітини – первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах. Ці клітини можуть самовідновлюватися шляхом поділу клітини, а також можуть диференціюватися в досить велику кількість спеціалізованих типів клітин.

Суперкапсид - ліпопротеїдна оболонка, оточуюча капсид важких організованих вірусів.

Телофаза - заключна стадія мітозу клітинного циклу так і мейозу.

Тератогене́з - формування аномалій і потворностей у рослин, тварин і людей в результаті порушень процесу ембріонального розвитку, обумовлених несприятливим впливом різних чинників.

Тотипоте́нтність (омніпотентність) - здатність однієї клітини багатоклітинного організму давати початок цілому новому організму шляхом поділу.

Трансплантат - тканина або орган, які використовують для трансплантації.

Трансплантація - метод, що полягає в пересадці реципієнту органа або тканини (трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.

Фармакол́огія - наука про ліки та дію їх на живий організм.

Фізіологі́чнарегенера́ція - процес постійного відновлення клітин багатоклітинного організму, у процесі нормальної життєдіяльності.

Фрагментація - розмноження шляхом відокремлення певних багатоклітинних частин тіла.

Химе́ра - тваринний або рослинний організм, що сполучує в собі клітини, тканини, органи чи частини тіла різних організмів.

Хромати́н - комплекс молекул ДНК та специфічних білків, що складає хромосоми.

Хромосо́ма - це велика молекулярна структура, де міститься близько 90 % ДНК клітини.

Цитокінез (або цитотомія) - поділ тіла еукаріотичної клітини.

Шту́чне запліднення - процес, в ході якого яйцеклітини запліднюються спермою поза межами організму.

Яйцекліти́на - велика нерухома жіноча статева клітина (гамета) оогамних видів.

Яєчка - чоловічі парні статеві залози (гонади) самців, в яких утворюються сперматозоїди та статеві гормони.

Яє́чник - жіноча статева залоза ряду тварин (в тому числі людини).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Хронологія

 

2.1. Тема. Біорізноманіття

 

1758 р. - Карлом Ліннеєм відкрито першу наукову класифікацію рослин і тварин, які отримали статус царств;

1763 р. - Отто фон Мюнхгаузен систематизував гриби, разом з губками і коралами, як царство;

1783 р. - Ноель Жозеф де Неккер, виправив помилку Отто фон Мюнхгаузена, систематизував гриби, як окреме царство;

1802 р. -  термін «біологія» запропонував французький вчений Жан Батист Ламарк;

1866 р.- термін «екологія» запропонував німецький вчений Ернест Геккель;

1938 р. - Герберт Копленд виділив чотири царства: Монери (дроб’янки), Протоктисти (нижчі еукаріоти), Тварини і Рослини.

1980 р. - Томас Лавджой ввів поняття «біологічне різноманіття»;

1986 р. - Едвард Осборн ввів поняття «біорізноманіття»;

1990 р. - Карл Воуз, спираючись на аналіз послідовності нуклеотидів рРНК та деякі інші молекулярні характеристики, запропонував новий варіант систематики живих організмів. Згідно з ним організми поділялися на великі систематичні групи - домени;

2015 р. - група під керівництвом АньїСпанг виявила у Північному Льодовитому океані сліди ДНК невідомого раніше організму з домену архей, який був названий lokiarchaeum і віднесений до самостійного відділу Локіархеї (Lokiarchaeota), що входить до складу надвідділу Асгардархеї (Asgardarchaea). Ця група архей виявилася найближчим родичем еукаріотів.

 

2.2. Тема. Обмін речовин і перетворення енергії

 

1889 р. - процес хемосинтезу відкрив видатний український мікробіолог С.М.Виноградський.

1953 р. - був відкритий і вивчений цикл перетворення лимонної кислоти в живих клітинах німецьким біохіміком Гансом Кребсом, за цю свою роботу він (спільно з Фріцем Ліпманом) був удостоєний Нобелівської премії з фізіології та медицини.

1961 р. - вчені Ф. Жакоб і Ж. Моно сформулювали теорію оперона, що пропонує два механізми регуляції швидкості транскрипції у прокаріотів: індукцію і репресію.

1961 р. - англійським біохіміком П. Мітчеллом було запропоновано пояснення механізмів сполучення роботи дихального ланцюга і синтезу АТФ (аденозинтрифосфат).

1961 р . - американський біохімії М. Кальвін отримав Нобелівську премію з хімії за відкриття циклу Кальвіна - сукупність послідовних реакцій темнової фази фотосинтезу.

 

2.3. Тема. Спадковість і мінливість організмів

 

1860 р. - в основу генетики було покладено закономірності спадковості, які виявив Г. Мендель під час вивчення різних сортів і гібридів гороху.

1672 р. - нідерланський анатом і фізіолог Ретьє де Грааф описав будову фолікулів, які він помилково прийняв за яйця, що утворюються в яєчниках жіночих особин ссавців. Згодом на його честь фолікули були названі Граафовими пухирцями.

1750 р. - французький лікар П. Мопертюї описав характер успадкування багатопалості (полідактилії). Проведений ним аналіз успадкування цієї ознаки багато в чому передував відкриттю Г.Менделя,  П. Мопертюї.

1799 р. - англійський природодослідник Т. Ендрю Найт опублікував свої праці з гібридизації різних форм гороху і описав виявлене ним явище домінування сірого кольору насіння і пурпурового забарвлення квіток, але не усвідомив закономірностей розщеплення. Різні форми гороху.

1814р. - Дж. Адамс опублікував працю, в якій розрізняв неспадкові й спадкові захворювання. Перші, писав він, відповідають рецесивному типу успадкування, а другі - домінантному.

1875 р. - Гертвиг звернув увагу на те, що при заплідненні яєць морського їжака відбувається злиття двох ядер - ядра спермія і ядра яйцеклітини. 

1876 р. - швейцарський лікар-офтальмолог Й. Горнер описав тип успадкування дальтонізму (колірної сліпоти).

1882 р. - Флемінг описав поводження хромосом під час мітозу. Злиття статевих клітин.

1900 р. - закони Менделя були удруге відкриті і належним чином оцінені майже одночасно і незалежно один від одного трьома вченими - де Фрізом, Корренсом і Чермаком. Вважають, що 1900 рік і є роком зародження генетики.

1900 р. - К. Ланштейнер відкрив групу крові системи АВО і тим самим заклав початок вивченню поліморфних (різноманітних) ознак людини. Це була перша дискретна ознака, яка тепер розглядається як приклад спадкового поліморфізму.

1902 р. - Бовері продемонстрував важливу роль ядра в регуляції розвитку ознак організму.

1902 р. - А. Гаррод розробляв проблему порушення обміну речовин у людини при захворюванні алкаптонурією - спадкове захворювання, яке зумовлене неповноцінністю ферменту оксидази гомогентизинової кислоти. Вивчаючи алкаптонурію, вчений сформував знамените положення про спадкові дефекти обміну речовин, тобто заклав основи біохімічної генетики.

1904  р.- англійські зоологи Д. Фармер і Д. Мур відкрили явище мейозу.

1905 р. - слово «генетика» було уперше запропоновано англійським ученим Уільямом Бетсоном.

1908 р.- Д. Харді, математик із Кемрбідського університету, і В. Вайнберг, лікар із Штутгарда, незалежно один від одного заклали основи популяційної генетики і сформулювали закон, який носить їхнє ім'я. Закон Харді - Вайнберга було відкрито під час вивчення розподілу різних ознак у популяції людини.

1909 р. - Йогансен замінив термін фактор, що означав основну одиницю спадковості, терміном ген.

1933 р. - Томас Хант Морган разом зі своїми співробітниками К. Бриджесом, Г. Меллером, А. Стертевантом та іншими отримав Нобелівську премію за експериментальне обгрунтування хромосомної теорії спадковості, лінійне розташування генів у хромосомі та явище зчепленого успадкування.

1939 р. - українські вчені М. Д. Тарнавський і С. М. Гершензон відкрили мутагенну дію ДНК, виділеної із зобної залози телят.

1940 р. - Д. Бідл, Е. Тейтем запропонували теорію “один ген один фермент”: гени зумовлюють утворення ферментів, які впливають на розвиток структур організму.

1946 р. - американські вчені Д. Ледерберг і Е. Тейтум довели наявність статевого процесу в бактерій (Echerichia).

1949 р. - Е. Чаргафф сформулював правило комплементарності пуринових і піримідинових азотисних основ.

1952 р. - Н. Ціндер і Д. Ледернберг відкрили явище трансдукції.

1953 р. - Ф. Крік запропонував так звану центральну догму молекулярної біології.

1953 р. - дослідники американець Д. Уотсон і англієць Ф. Крік розшифрували структури ДНК (подвійну спіраль).

1956 р. - Д. Тійо і А. Леван встановили, що кількість хромосом у соматичних клітинах - 46, після чого були виявлені зміни хромосом при різних захворюванням.

1959 р.- І. Лежен відкрив заяву 21-шу хромосому при хворобі Дауна.

1961 р. - американські вчені М. Ніренберг і Д. Маттеї, довівши, що триплет нуклеотидів УУУ кодує амінокислоту фенілаланін.

1968 р. - Г. Корана (США) синтезував активний штучний ген.

1969 р. - Т. Каспрсон запропонував диференціальне фарбування хромосом, що дало змогу розрізняти кожну з хромосом окремо і виявляти зміни їх (відрив частини хромосоми, переміщення однієї частини хромосоми на іншу тощо).

1972 р. - біохімік Пол Берг зі співробітниками отримав перші рекомбінантні молекули ДНК двох різних вірусів.

1983 р. - Нобелівську премію було присуджено американському цитогенетику Барбарі Мак - Клінток за відкриття мігруючих елементів у геномі кукурудзи.

2.4.Тема. Репродукція та розвиток організмів

 

1841 р. - німецький біолог Р. Ремарк описав тип поділу клітини, якому 1882 року німецький цитогенетик В. Флеммінг дав назву амітоз.

1860 р. - в ембріології відкрито біогенетичний закон Геккеля - Мюлера.

1892 р. - було відкрито існування вірусів видатним ученим Д. Й. Івановським під час вивчення мозаїчної хвороби тютюну.

1907 р. - вперше термін «химери» застосував німецький ботанік Г. Вінклер для форм рослин, отриманих в результаті зрощення пасльону і томату.

1908 р. - термін «стовбурова клітина» увів в науку О. Максимов.

1909 р. - Е. Баур, вивчаючи пеларгонію ряболисту, з’ясував природу химер.

1978 р. - у Великій Британії вперше було застосовано екстракорпоральне запліднення, - процес, під час якого відбувається запліднення яйцеклітини поза межами організму людини «запліднення в пробірці».

1985 р. - закладено основні принципи біоетики, яких потрібно дотримуватися для недопущення етичних проблем, запропонували американські вчені Т. Бічамп та Дж. Чілдрес.

1996 р. - відбулося вперше успішне клонування овечки Доллі.

2000 р. - було розпочато створення технології 3D - біопринтингу, технологія передбачає створення об’ємних моделей органів, тканин живих організмів на клітинній основі з використанням 3D - друку.

2006 р. - проведено перший вдалий експеримент з 3D - друком, коли для кількох пацієнтів надрукували сечові міхури з клітин, утворених стовбуровими клітинами самих пацієнтів.

2016 р., квітень - у Мексиці народилася перша у світовій практиці дитина з мітохондріальною ДНК третьої людини.

2016 р., січень - другий випадок народження дитини з генетичним матеріалом від трьох батьків.

 

 

 

 

 

 

 

3. Терміни та поняття, 11 клас

3.1. Тема.Адаптації. Подразливість. Рух. Саморегуляція

 

Абсцизова кислота - рослинний гормон, що індукує період спокою в бруньках і підтримує його в насінні.

Адапта́ція - анатомічна структура, фізіологічне явище або реакція в поведінці організму, яка розвинулась за деякий проміжок часу в ході еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалий репродуктивний успіх даного організму.

Аксоне́ма або осьова́ нитка джгутика - складно організований цитоскелетний комплекс, що становить основу джгутів і війок еукаріотичних клітин.

Акти́н - білок м'язової тканини, що разом з іншим білком - міозином - утворює актоміозин - основну складову частину скоротливих ниток м'язових волокон.

Амебоїдний рух - рух деяких клітин і найпростіших організмів, що відбувається шляхом випинання та утягування виростів цитоплазми, які називаються псевдоніжками, або псевдоподіями.

Анабіоз - стан організму, за якого біологічні процеси в ньому припиняються або настільки сповільнені, що відсутні всі видимі прояви життя.

Аналізатор - система сприймання, передавання й обробки інформації про явища у внутрішньому і зовнішньому середовищах організму.

Апопто́з - найбільш розповсюджений тип запрограмованої клітинної смерті.

Аукси́нит - речовини, що утворюються в рослинах в дуже малих кількостях і мають високу фізіологічну активність.

База́льне тільце - органела еукаріотичної клітини, циліндрична структура з мікротрубочок, яка розташовується в основі еукаріотичних джгутів  та війок.

Безумовні рефлекси - природжені рефлекси, що передаються спадково, сформовані до моменту народження.

Біосе́нсор - аналітичний  пристрій, створений на основі окремих видів організмів, комплексів організмів, клітин або виділених з них ферментних систем, а також специфічних біологічних речовин, що використовується для детектування речовин.

Брахіація - один з видів локомоції, здатність переміщатися з одного уступу на інший (наприклад, з однієї гілки дерева на іншу), розгойдуючись на руках.

Війка, також цилій - органела, що є тонкою волоскоподібною структурою на поверхні еукаріотичної клітини.

Геотропі́зм або гравітропі́зм - тропізм, властивість рослин та грибів регулювати ріст або розвиток у відповідь на гравітацію.

Геотропі́зм або гравітропі́зм - тропізм, властивість рослин та грибів регулювати ріст або розвиток у відповідь на гравітацію.

Гігрофіти - рослини вологих місць, які віддають перевагу вологим умовам зовнішнього середовища. На відміну від ксерофітів, у гігрофітів немає пристосувань, що обмежують витрачання води.

Гідрофіти - рослини, які частково занурені у воду.

Гіпоксі́я - патологічний стан, під час якого тканини і органи недостатньо насичуються киснем або кисню достатньо, але він не засвоюється тканинами.

Гіпоталамо-гіпофізарної системи - функціональний комплекс, що складається з гіпоталамічної області проміжного мозку і гіпофіза.

Гладенька тканина - один із типів м'язової тканини, що складається із великих веретеноподібних клітин, міоцитів, без поперечної посмугованості із одним центральним ядром, міститься у стінках порожнистих органів, крім серця, зокрема в кровоносних судинах.

Гомеоста́з - стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси. Здебільшого це поняття вживається в медицині та біології.

Гормони - специфічні біологічно активні речовини, що виробляються ендокринними залозами і виділяються безпосередньо в кров або лімфу.

Деполяризація - зниження різниці потенціалів що існує у спокої, між внутрішньою і зовнішньою сторонами мембрани живої клітини.

Джгутик - поверхнева та позаклітинна структура, присутня у багатьох прокаріотів і еукаріотів, що служить для пересування в рідкому середовищі або поверхнею вологих твердих середовищ.

Динеїн - білок, що утворює пару коротких бічних виступів («ручки»), які відходять від кожного диплету мікротрубочок зовнішнього кільця у напрямку до сусіднього диплету.

Дистрес - стрес, шкодить організму (на відміну від еустресса - корисного стресу).

Етилен - безбарвний газ із дуже слабким солодкуватим запахом, трохи легший за повітря, малорозчинний у воді.

Загальний адаптаційний синдром - сукупність загальних захисних реакцій, що виникають в організмі тварин і людини при дії значних за силою і тривалістю зовнішніх і внутрішніх подразників; ці реакції сприяють відновленню порушеної рівноваги і спрямовані на підтримання сталості внутрішнього середовища організму - гомеостазу.

Запалення - місцева пристосувальна, біологічно доцільна реакція організму у відповідь на ушкодження.

Збудливі тканини - тканини, що здатні сприймати дію подразника і відповідати на нього переходом у стан збудження.

Збу́дливість - здатність клітин організму переходити із стану фізіологічного спокою в діяльний стан у відповідь на дію будь-якої сили, яку називають подразником, процес дії цієї сили - подразненням, а відповідь на нього - біологічною реакцією.

Кріофіти - рослини, пристосовані до холодних і сухих місць проживання.

Ксерофі́ти - рослини сухих середовищ, здатні переносити тривалу посуху.

Ліганд - молекула,що зворотньо з'єднана з білком нековалентним зв’язком.

Мезофі́ти - рослини, що зростають у помірно зволожених місцях існування.

Мембра́нний потенціа́л споко́ю (МПС) - різниця потенціалів між зовнішньою та внутрішньою сторонами мембрани в умовах, коли клітина незбуджена.

Меристе́ма - твірна тканина рослин, що складається з недиференційованих клітин і знаходиться у частинах рослин, де відбувається ріст.

Міграція - зміна місця проживання тваринами, що викликається зміною умов життя або переходом до нової стадії розвитку.

Мімікрія - властивість деяких організмів імітувати зовнішній вигляд або інші ознаки інших непов'язаних організмів або неживих об'єктів.

Міози́ни - суперродина моторних білків еукаріот, що взаємодіють із мікрофіламентами, забезпечуючи різні форми руху клітини.

Міофібрили - скоротні нитки в протоплазмі поперечнополосатих м'язових волокон скелетної мускулатури, сердечного м'яза.

Міоци́т - одноядерна м'язова клітина, яка є структурно-функціональною одиницею м'язової тканини.

Моторні білки або механоензими - клас молекулярних моторів, здатних рухатися уздовж поверхні відповідного субстрату за рахунок хімічної енергії.

На́стії, або насти́чні ру́хи - ненаправлені стосовно подразника рухи органів рослин, зумовлені зміною концентрації іонів в їхніх тканинах, зміною тургору клітин, їх ростом.

Негативний зворотний зв'язок (НЗЗ) - тип зворотного зв'язку, при якому вихідний сигнал передається назад на вхід для погашення частини вхідного сигналу.

Нейрогормони - фізіологічно активні речовини, що виробляються особливими нейронами - нейросекреторними клітинами.

Нейромедіа́тори, або нейротрансмі́тери - біологічно активні хімічні речовини, за допомогою яких здійснюється передача електричного імпульсу з нервової клітини через синаптичний простір.

Нейромедіа́тори, або нейротрансмі́тери - біологічно активні хімічні речовини, за допомогою яких здійснюється передача електричного імпульсу з нервової клітини через синаптичний простір.

Неспецифічний імунітет - система імунного захисту, непов'язана з антигенами і антитілами, яка включає в себе фагоцитоз і загальну неспецифічну резистентність.

Одома́шнення або доместикація - процес зміни популяції тварин або рослин за допомогою селекції, в результаті якого вони стають пристосованими до утримання в неволі та використання людиною.

Оперон - функціональна одиниця організації генетичного матеріалу прокаріотів (бактерій та архей), в якій декілька відкритих рамок зчитування кодують відповідні білки, цистрони знаходяться під контролем одних і тих же регуляторних елементів і зчитуються у вигляді однієї довгої молекули мРНК, яка потім процесується.

Перша сигнальна система - сукупність нервових процесів, що виникать у корі великого мозку при безпосередньому впливі на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Подразливість - здатність живих організмів реагувати на зміни умов зовнішнього середовища.

Позитивний зворотний зв'язок - тип зворотного зв'язку, який призводить до того, що система у відповідь на збурення діє таким чином, що збільшує величину цього збурення.

Посмугована м’язова тканина - містить скорочувальний апарат у вигляді міофібрил, які мають повторювальні ділянки з певними оптичними властивостями - темні і світлі смуги.

Потенціал дії - короткочасні амплітудні зміни мембранного потенціалу спокою, що виникають при збудженні живої клітини.

Провідні тканини рослин - тканини, основною функцією яких є проведення по рослині води та розчинених у ній органічних та неорганічних речовин.

Резисте́нтність до антибіотиків - природний процес, при якому у бактерій з часом розвивається стійкість до антибіотиків. У міру розвитку стійкості, ефективність ліків поступово знижується і в результаті втрачається повністю.

Реполяризації - один з фізіологічних процесів в клітці, який відбувається при виникненні потенціалу дії. Щоб розуміти, що означає порушення процесів реполяризації, необхідно для початку уявляти, як в нормі протікають дані процеси.

Рефле́кс - автоматична цілісна стереотипна реакція організму на певний подразник, на зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану, яка здійснюється при обов'язковій участі центральної нервової системи.

Рефлекторна дуга - шлях проходження нервового імпульсу від рецептора до органа виконавця функції, анатомічна основа рефлексу.

Рецептор - частина сенсорної системи або автономної нервової системи, нервове закінчення або спеціалізована клітина, які у відповідь на подразнення створюють сигнал у вигляді потенціалів дії, та відправляють його до нервового центру.

РНК - інтерференція - система контролю активності генів еукаріотичних клітин, що здійснюється за допомогою коротких (20-25 нуклеотидів ) молекул рибонуклеїнової кислоти.

Саморегуляція - властивість біологічних систем автоматично встановлювати і підтримувати на визначеному, відносно постійному рівні ті або інші фізіологічні або інші біологічні показники.

Саркомер - основна одиниця міофібрил поперечно-посмугованих м'язів.

Серцева м'язова тканина - розвивається з міоепікардіальної пластинки шийної частини зародка. Серцева м'язова тканина подібна до скелетної м'язової тканини лише за ознакою поперечної посмугованості, яка представлена чергуванням темних і світлих проміжків.

Специфічний імунітет - система імунного захисту, пов'язана з антигенами і антитілами.

Стрес - неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.

Стресори - фактори навколишнього середовища або особисті, дія яких виводить із рівноваги фізіологічні та психічні функції людини, що позначається на нервовій системі організму та спричиняє виникнення стресу.

Структура міоцита - міоцити складають основу не посмугованої м'язової тканини, мають від 10 до 100 мкм завдовжки і до 10 мкм в діаметрі. Ядро знаходиться в розширеній частині міоцита, має паличкоподібну форму і містить кілька ядерець. У цитоплазмі (саркоплазмі) міоцита багато ниткоподібних міофібрил, розташованих уздовж його осі.

Та́ксиси - рухова реакція у відповідь на стимул, що діє односпрямовано, властивий організмам, які здатні вільно пересуватися деяким клітинам органоїдам.

Термофіти - теплолюбні рослини, які ростуть і розвиваються при відносно високих температурах.

Тубулін - невелике сімейство глобулярних білків.

Тургор - напружений стан клітинної оболонки, залежний від осмотичного тиску внутріклітинної рідини, осмотичний тиск зовнішнього розчину і пружності клітинної оболонки.

Умовні рефлекси - рефлекси, що набуваються протягом життя на базі безумовних рефлексів під впливом певних чинників зовнішнього середовища.

Фагоцито́з - активне захоплення і поглинання мікроскопічних сторонніх об'єктів (бактерії, фрагменти клітин) і твердих частинок одноклітинними організмами або деякими клітинами багатоклітинних тварин.

Фізіологічна адаптація - процес досягнення стійкості рівня активності механізмів управління функціональних систем, органів і тканин, який забезпечує можливість тривалої активної життєдіяльності організму тварини і людини в змінених умовах існування і здатність до відтворення здорового потомства.

Фітоалексини - антибактеріальні та протигрибкові речовини, що виробляються рослинами у відповідь на інфекцію патогенів.

Фітогормони - хімічні речовини, що виробляються в рослинах і регулюють їх ріст та розвиток. Утворюються головним чином в тканинах, що активно ростуть, на верхівках коренів і стебел.

Фітонциди - фітоорганічні речовини (альдегіди, кетони, складні ефіри тощо), які виділяють рослини.

Флагелін - бактеріальний білок, який здатний самоорганізовуватися в порожні циліндричні структури, що утворюють філаменти бактеріальних джгутиків.

Фототропізм - зміна напряму росту органів рослин у відповідь на однобічну дію світла.

Фототропізм - зміна напряму росту органів рослин у відповідь на однобічну дію світла. Інша назва - геліотропізм.

Функціональна система - тимчасове функціональне об’єднання нервових центрів різних органів і систем організму для досягнення кінцевого корисного результату.

Циклоз - внутрішньоклітинний рух цитоплазми, що супроводжується переміщенням речовин і органоїдів та відбувається без зовнішньої деформації клітини.

Цитокіни - клас невеликих пептидів та білків (8-30 кДж), що регулюють міжклітинні і міжсистемні взаємодії в організмі, включаючи виживання клітин, стимуляцію або пригнічення їх росту, диференціацію, функціональну активність і апоптоз, а також забезпечують узгодженість дії імунної, ендокринної і нервової систем в нормальних умовах і у відповідь на патологічні дії.

Цитокіни - медіатори імунної відповіді, які відіграють важливу роль у регуляції розмноження і диференціювання імунно - компетентних клітин.

 

3.2. Тема. Біологічні основи здорового способу життя

 

Аборт - припинення життя плоду прямим втручанням, внаслідок якого настає переривання вагітності та смерть плоду.

Активний штучний імунітет - імунітет, який досягається шляхом щеплення здоровим людям та тваринам культур вбитих або ослаблених патогенних мікробів, бактерійних токсинів (анатоксинів) або вірусів.

Алерге́н - антиген зовнішнього середовища, що ініціює реакцію гіперчутливості негайного типу.

Алергія - прояв підвищеної чутливості імунної системи до окремих речовин, іншими словами - незвичайна відповідь організму на звичайні для здорових людей подразники, які призводять до хворобливого стану після «першого знайомства» та при повторному контакті з ними.

Алкоголь - речовина етиловий спирт, котра застосовується для отримання спиртних напоїв.

Вакци́на - препарат, що складається з ослаблених, вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяльності.

Гельмі́нти - загальна назва паразитичних черв'яків, що паразитують в організмі тварин людини (наприклад, у кишечнику або порожнині тіла, чи в інших тканинах) і спричинюють гельмінтози.

Генетичні хвороби - порушення нормальної роботи організму через зміни послідовності генів або структури хромосом. Тоді як деякі хвороби, наприклад рак, виникають через генетичні порушення, придбані кількома клітинами протягом життя, термін «генетична хвороба» зазвичай посилається на наявність хвороб у всіх клітинах тіла і присутніх з моменту зачаття.

Гігіє́на - наука, що вивчає закономірності впливу на організм людини та суспільне здоров'я комплексу чинників довкілля з метою розробки гігієнічних норм, санітарних правил, запобіжних і оздоровчих заходів.

Гіподинамі́я - порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення), яке сталося через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів.

Здоров’я - стан живого організму, при якому всі органи здатні виконувати свої життєві функції.

Імуніте́т - сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами, їхніми токсинами, різноманітними хімічними речовинами, тощо.

Імунодефіцит - порушення структури і функції якої-небудь ланки цілісної імунної системи, втрата організмом здатності чинити опір будь-яким інфекціям і відновлювати порушення своїх органів.

Імунодефіцит - порушення структури і функції якої-небудь ланки цілісної імунної системи, втрата організмом здатності чинити опір будь-яким інфекціям і відновлювати порушення своїх органів.

Імунотерапі́ї - розділ практичної імунології, завданням якого є лікування імунобіологічними препаратами - вакцинами, сироватками, інтерферонами, бактеріофагами, алергенами та іншим.

Імуноферментний аналіз - імунологічний метод для визначення наявності певних антигенів, шляхом реакції антиген-антитіл.

Інфекція (зараження) - проникнення в організм і розмноження у ньому мікробів, що викликають інфекційні хвороби. Інфекцією називають також самого збудника хвороби, процес його проникнення в організм і місце розвитку в організмі.

Каранти́н - адміністративні та медико-санітарні заходи на обмеження контактів інфікованої або підозрілої на інфікування особи (осіб), тварини, вантажу, товару, транспортного засобу, населеного пункту, на рівні країни або між державами, що застосовуються для запобігання поширенню деяких небезпечних інфекційних хвороб.

Метаста́з - відокремлене вторинне вогнище патологічного процесу, що виникає внаслідок переміщення (пухлинних клітин, мікроорганізмів) з первинного вогнища хвороби в інше розташування в організмі.

Набутий імунітет - імунітет, що формується протягом життя індивідуума і не передається спадково, може бути природним або штучним.

Наномедицина - стеження, виправлення, конструювання та контроль над біологічними системами людини на молекулярному рівні, використовуючи розроблені нанороботи та наноструктури.

Нарко́тик - субстанція природних чи штучних речовин, здатні викликати і фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму, і  психічну.

Неінфекційні захворювання - серцево-судинні хвороби, рак і діабет.

Пасивний штучний імунітет - введення людині сироватки, що містить антитіла проти мікробів та їх токсинів.

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР або PCR) - експериментальний метод молекулярної біології, спосіб значного збільшення малих концентрацій бажаних фрагментів ДНК в біологічному матеріалі (пробі).

Пренатальна діагностика - діагностичні процедури, що використовуються в ході обстеження вагітної для виявлення генетичних чи яких-небудь інших аномалій розвитку плоду.

Природний імунітет - несприйнятливість до інфекційних захворювань, яка передалась у спадок дитині від матері (природжений) або виникла після перенесення хвороби (набутий).

Раціональне харчування - достатнє в кількісному й повноцінне в якісному відношенні харчування; фізіологічно повноцінне харчування здорових людей із врахуванням їх віку, статі, характеру праці та інших факторів.

Репродуктивне здоров'я - стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя у всіх питаннях, що стосуються функцій і процесів репродуктивної системи, а також психо -сексуальних відносин на всіх стадіях життя.

Репродуктивне здоров'я (РЗ) - стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя у всіх питаннях, що стосуються функцій і процесів репродуктивної системи, а також психо - сексуальних відносин на всіх стадіях життя.

Сирова́тка - біологічний препарат антитіл, що виробляється з крові тварин, які вже мають або яким штучно виробили імунітет до захворювання.

Трансмісивні хвороби - група паразитарних та інфекційних захворювань людини і тварин, збудники яких передаються членистоногими.

Тютюнопалíння - набута шкідлива звичка вдихання диму тліючого висушеного листя тютюну. 

Хіміотерапія - медикаментозне лікування з використанням протипухлинних ліків, спрямоване на руйнування злоякісних («ракових») клітин або істотне уповільнення їх росту.

 

3.3. Тема. Селекція та біотехнологія

 

Біотехнологія - сукупність промислових методів, у яких використовують живі організми або біологічні процеси.

Вектори для клонування- молекула ДНК, що використовується в генній інженерії для переносу фрагментів нуклеїнових кислот від організму донора в організм реципієнту.

Внутрішньовидова гібридизація - гібриди здатні утворювати особини, що належать до одного виду.

Генетична (генна) інженерія - прикладна галузь молекулярної біології, яка розробляє методи перебудови геномів організмів вилученням або введенням окремих генів чи їхніх груп.

Гетерозис(гібридна сила) - явище, коли перше покоління гібридів, одержаних у результаті неспорідненого схрещування, має підвищену життєздатність, продуктивність, ріст, стійкість проти шкідників, хвороб тощо.

Гібрид - результат природного чи штучного схрещування між двома організмами різних таксонів.

Гібридизація - метод селекції, що полягає в отриманні організмів з потрібними шляхом постановки системи схрещувань.

Інбридинг - схрещування близькоспоріднених організмів.

Масовий добір - процес відбирання цілих груп організмів з потрібними властивостями. Подібні фенотипово особини можуть суттєво різнитися між собою за генотипом. Це дозволяє швидко вивести породу або сорт за рахунок високої кількості гетерозигот у потомстві від ряду перших схрещувань.

Модальний добір - спрямований на підтримання на сталому рівні корисних характеристик породи або сорту.

Негативний штучний добір - при такому доборі усуваються особини з небажаними ознаками.

Плазміда - молекула ДНК, окрема від хромосомної ДНК та здатна до автономної реплікації.

Позитивний штучний добір - при такому доборі виділяються особини з бажаними ознаками.

Полігенія - зумовленість простої фенотипової ознаки дією двох або більше алельних генів.

Поліплоїдія - характеристика клітини або багатоклітинного організму відносно складу хромосом, що містяться в ядрі клітини (для еукаріотів). Звичайно термін використовується тільки для клітин еукаріотів, тому що бактерії та археї завжди гаплоїдні згідно з визначенням.

Порода - створює у селекції штучні популяції тваринних організмів,що мають спільні корисні ознаки.

Селекція - наука про методи створення нових та вдосконалення вже існуючих штамів мікроорганізмів, сортів рослин та порід тварин з цінними ознаками та властивостями.

Сорт - людина створює у селекції штучні популяції рослинних організмів,що мають спільні корисні ознаки.

Термінатор - ділянка ДНК, нуклеотидна послідовність якої служить сигналом для термі нації транскрипції.

Транскриптон - процес синтезу РНК з використанням ДНК як матриці, що відбувається у всіх живих клітинах, іншими словами, це перенесення генетичної інформації з ДНК на РНК.

Штам - клон клітини мікроорганізмів, що володіє певними властивостями.

Штучний добір - історично перший метод селекції. Він полягає у відборі особин, що володіють потрібними людині властивостями і подальшому розмноженні цих особин. Таким чином з покоління в покоління корисні властивості проявляються яскравіше і вдосконалюються.

 

3.4. Тема. Екологія

 

Абляція - зменшення маси льодовиків або снігового покриву, яке відбувається в результаті танення і випаровування, зумовлених в основному кліматичними чинниками.

Абразія - процес механічного руйнування хвилями берегів морів, озер, водосховищ та інших водних об’єктів. Є також хімічна і термічна абразія.

Аварія екологічна - велике пошкодження промислових, транспортних, побутових, та інших об’єктів, у результаті яких відбувається викид у навколишнє середовище шкідливих речовин в таких кількостях, що створюється реальна загроза населенню і довкіллю.

Азбест - назва групи природних гідросилікатів. Отримав широке розповсюдження в будівництві і промисловості. Є дуже сильним канцерогеном - (викликає часто рак легень) і, тому його використовують тільки в місцях, де людина не має з ним безпосереднього контакту.

Аерозолі - тверді, або рідкі часточки ( дим, туман), що перебувають у завислому стані в будь - якому газовому середовищі.

Акумуляція - нагромадження в живих організмах речовин, що забруднюють середовище існування внаслідок засвоєння їх у процесі харчування і контакту із середовищем, а також процес накопичення на поверхні землі, на дні природних і штучних водних басейнів продуктів ерозії та абразії, води, солей і різноманітних забруднювачів.

Амплітуда екологічна - межі пристосованості виду або угрупування до умов середовища.

Антициклон - зона підвищеного атмосферного тиску діаметром від кількох сотень до тисяча кілометрів.Сприяє встановленню сухої, ясної погоди.

Антропогенез - поява людини і перетворення її на соціаль­ну істоту, формування суспільної організації людських співтова­риств у процесі виробничої трудової діяльності.

Ареал екологічний - регіон, де певний вид може перебувати завдяки наявності оптимальних для нього умов незалежно від місця його розташування.

Аренал - зона вулкану, рослинності.

Ареометр - прилад для вимірювання густини рідини.

Архіпелаг - група островів, що лежать на невеликій відстані один від одного, мають однакове походження й подібну геологічну будову і розглядаються як єдине ціле.

Атмосфера Землі - газова оболонка довкола Землі, основними компонентами якої є кисень - 20,9 % і азот - 78,09 %. Один відсоток становлять такі гази, як аргон, неон, гелій, вуглекислий газ та інші. Поділяється на тропосферу - до 18 км від Землі; стратосферу - до 50 км; мезосферу - до 85 км. і іоносферу – 800 км.

Атмосферні опади - опади у вигляді крапель води, снігу або граду, джерелом яких є хмари. Опади утворюються в результаті конденсації водяної пари, що міститься у повітрі.

Атомна енергія - енергія, що виділяється в результаті поділу ядер елементів, атомний номер яких більше 82, та радіоізотопами. Розпад ядер відбувається за рахунок перевищення сил відштовхування над силами притягування, що діють всередині ядра (протонами і нейтронами).

Аутекологія - розділ екології, що вивчає вплив чинників довкілля на окремі організми, популяції і види (рослин, тварин, грибів, бактерій).

Базис ерозії - рівень річки, нижче якого водний потік не може поглибити своє річище.

Бактеріологічна зброя - спеціальні боєприпаси (міни, снаряди, бомби), насичені бактеорологічними засобами, здатними спричинити масові захворювання людей, рослин і тварин. До цього часу використання бактеорологічної зброї заборонено.

Бальнеологія - розділ курортології, що вивчає фізико - хімічні властивості мінеральних вод і грязей та методи використання їх з лікувально - профілактичною метою.

Барометр - прилад для вимірювання атмосферного тиску.

Бентос - сукупність організмів, що населяють дно океанічних, морських та прісноводних водойм.

Біогенез - процес утворення органічних речовин живими організмами.

Біогеоценоз - ділянка земної поверхні з відносно однорідною рослинністю, тваринним світом, кліматичними і ґрунтовими умовами.

Біомаса - кількість живої речовини тих чи інших організмів, виражена в одиницях маси або енергії, що припадає у даний час на одиницю площі або об’єму.

Біоми - крупні однорідні угрупування характерних типів рослинності і тваринного світу. До них належать пустелі, тундра, тропічний ліс, арктичні райони.

Біосфера (сфера життя) - оболонка земної кулі, в якій зосереджені живі організми. Вони поширені у частині літосфери (до 4 - 5 км глибини), в усій товщі гідросфери, у нижній частині атмосфери ( до 30 км висоти).

Біосферний заповідник - велика ділянка суходолу чи моря, територія, на якій відбувається постійне спостереження й контроль за антропогенними змінами за допомогою приладів.

Біота - історично складена сукупність живих організмів, об’єднаних спільністю свого територіального поширення.

Ботанічний сад - територія призначена для вирощування і вивчення різних рослин у типових екологічних умовах.

Вал протиерозійний - агротехнічна споруда, яка влаштовується на схилах для захисту ґрунту від водної ерозії.

Вапнування ґрунтів - внесення вапна або добрив з метою нейтралізації кислих ґрунтів для підвищення врожайності.

Вивітрювання - руйнування гірських порід під впливом коливання температури повітря, хімічної дії води, кисню, вуглекислоти та різних органічних речовин, що утворюються в процесі рослин і тварин або при їх відмиранні і розкладанні. Руйнування порід поділяють на три види: фізичне, хімічне та органічне (біологічне).

Випаровування - надходження в атмосферу водяної пари з поверхні води, снігу, льоду, ґрунту, рослинності.

Виснаження ґрунту - зниження родючості ґрунту в результаті неправильного застосування агротехнічних засобів.

Висотна поясність - основна вертикального розміщення рослинності, ґрунтів, живих організмів в горах у вигляді окремих поясів.

Вихлопні гази - продукти згорання пального в двигунах внутрішнього згорання: вуглекислий газ, чадний газ, вуглеводні, важкі метали. Вони є основні забруднювачі навколишнього середовища.

Вичерпні ресурси - види природних ресурсів переважно мінерального походження (нафта, газ, вугілля, руда), запаси яких не відновлюються, під впливом людської діяльності постійно зменшуються, і це приводить до їх повного виснаження.

Вітер - рух повітря в горизонтальному напрямі з місць високого тиску до місць низького тиску.

Водні ресурси - запаси підземних і поверхневих вод, які використовуються або можуть бути використані для потреб народного господарства. Загальні запаси на Землі становлять 1500 млн. км³, із яких прісні води складають близько 2 %, а доступні для використання - 0,3 %.

Вододіл - межа між водозбірними басейнами двох річок або басейнами двох морів, океанів.

Водозбірний басейн річки - територія, з якої стікають у річку поверхневі та підземні води. Водойма - водний об’єкт, в якому є скупчення проточної чи нерухомої води. Розрізняють природні (річки, моря, озера, океани) і штучні (канали, ставки, водосховища).

Водосховище - штучна водойма, що утворюється при спорудженні водопідпірної греблі в долині річки.

Вологість ґрунту - кількісна характеристика вмісту води в ґрунті. Розрізняють повну, загальну, капілярну, граничну польову, максимальну молекулярну.

Вологість повітря - кількісний показник вмісту водяної пари у повітрі. Розрізняють відносну вологість - як відношення водяної пари у повітрі, що міститься в одиниці об’єму повітря, до максимально можливої. Абсолютна вологість - маса водяної пари, г/м³.

Вулканізм - сукупність явищ, що пов’язані з утворенням і переміщенням магми в надрах Землі та її виверженням на поверхню суші або дна морів у вигляді лави і газів.

Гали - вирости на органах рослин у вигляді кульок, бородавок, згорток, що утворюються внаслідок ушкодження їх бактеріями, грибами, комахами, кліщами та деякими червами.

Галья - тип болота Західно - Сибірської низовини, що позбавлене деревної рослинності й заростає сфагновими та іншими мохами. Непрохідне болото, має вигляд зелених луків.

Гейзер - джерело, яке періодично викидає гарячу воду й пару у вигляді фонтана. Розповсюджені в зонах поширення вулканів (Ісландія, Камчатка). Термальні води використовують для опалення будівель і роботи енергетичних установок.

Геобіосфера - наземна частина біосфери у межах суходолу. Верхньою межею вважають максимальну висоту польоту птахів, нижньою - глибини активної кори вивітрювання.

Географічна зона - велика територія фізико-географічного поясу з особливим характером фізико-морфологічних процесів, особливими типами клімату, рослинності, ґрунту та тваринного світу. В Україні розрізняють зону мішаних лісів, лісостепову зону, зону степу, зону Карпатських гір і зону Кримських гір.

Геоекологія - розділ екології, який вивчає закони взаємодії літосфери і біосфери, в тому числі роль геологічних процесів у функціонуванні екосистеми.

Гербіциди - хімічні засоби боротьби з бур’янами в посівах і насадженнях культурних рослин. Можуть накопичуватись в рослинній і тваринній продукції. При застосуванні слід суворо дотримуватись інструкції щодо їх використання.

Гідросфера - сукупність усіх водних ресурсів земної кулі: океанів, морів, річок, озер, ставків, боліт, підземних вод, снігового покриву і льодовиків. Загальний обсяг гідросфери на земній кулі складає приблизно 1500 млн. км³.

Гілея - зона екваторіальних тропічних лісів, яка є одним з основних постачальників кисню на планеті.

Глобальна екологія - розділ екології, який вивчає глобальні екологічні проблеми. До них відносять: глобальні зміни клімату, деградація ґрунтів, зменшення площ лісів, руйнування озонового шару, парниковий ефект і т. н.

Глобальне забруднення - забруднення, дія якого проявляється далеко за межами місця викидів забруднювачів.

Гостра променева хвороба - захворювання, що виникає внаслідок дії радіоактивного опромінення на організм людини. Розрізняють чотири ступені захворювання: І- легкий при опроміненні до 200 рентген; ІІ - середній -300 рентген; ІІІ - тяжкий - 600 рентген; ІV - дуже

тяжкий - понад 700 рентген.

Град - атмосферні опади у вигляді часточок льоду неправильної форми розміром від 3 до 50 мм. Здебільшого випадає в жарку літню пору і спричиняє пошкодження рослин.

Грязьові вулкани - геологічні утворення, які викидають на поверхню землі рідку глину з уламками міцних гірських порід та горючі гази з водою іноді з нафтою. Зустрічаються

переважно в нафтогазоносних областях.

Гумус - органічна, темного кольору, частина верхнього шару ґрунту, що утворюється внаслідок складних хімічних процесів.

Дамба - гідротехнічна споруда у вигляді насипу для захисту території від паводків, для огороджування штучних водоймищ і водостоків, для направленого відхилення потоку води.

Деградація ґрунту - поступове погіршення властивостей ґрунту в результаті дії природних чинників або господарської діяльності людини. Супроводжується зменшенням вмісту гумусу, зниженням родючості та руйнуванням структури ґрунту.

Демекологія - розділ екології, який вивчає вплив середовища на коливання чисельності різних видів.

Денудація - комплекс процесів знесення й перенесення (водою, вітром, льодом тощо) продуктів руйнування гірських порід з їх подальшим накопиченням на знижених ділянках земної поверхні.

Державний санітарний  нагляд - контроль за дотриманням встановлених державою санітарно - гігієнічних та протиепідемічних норм і правил. Здійснюється санітарно-епідеміологічною службою. Серед завдань цієї служби: контроль якості харчових продуктів у процесі їх виробництва та реалізації, дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій в навколишньому середовищі, попередження і ліквідація інфекційних захворювань.

Доза випромінювання - кількість енергії іонізуючого випромінювання, поглинутої одиницею маси речовини. Є характеристикою радіаційної безпеки.

Дозиметр - прилад для вимірювання дози іонізуючого випромінювання.

Еври та стенобіонти - біологічні види з малою пристосовуваністю до змін навколишнього середовища або ж іншими словами пристосованих лише до вузького набору екологічних систем.

Екологізація виробництва - шляхи вдосконалення існуючих і нових технологічних процесів з метою повнішого забезпечення принципів екологічної рівноваги.

Екологічна валентність - це здатність організму витримувати певну амплітуду коливань факторів навколишнього середовища.

Екологічна експертиза - оцінка екологічної ефективності запропонованих варіантів, рішень будь-якого виду діяльності на відповідність існуючим екологічним нормативам. Здійснюється на принципах обов’язковості її проведення і наукової обґрунтованості.

Екологічна катастрофа - аварія на підприємствах чи інших об’єктах, що спричинює гостро негативні, несприятливі зміни середовища та призводить до масової загибелі живих організмів і матеріальних збитків.

Екологічна криза - погіршення екологічної ситуації антропогенним впливом, що загрожує існуванню людини і розвитку країни чи її регіонів.

Екологічна ніша - загальна сума всіх вимог організму до умов існування, функціональна роль у співтоваристві та його толерантність відносно факторів середовища.

Екологічна політика - комплекс заходів, спрямованих на збереження чи поліпшення екологічної ситуації.

Екологічна рівновага - баланс умов природного середовища, що забезпечує тривале або необмежене в часі існування даної екосистеми.

Екологічний моніторинг - система регулярних довготривалих спостережень в просторі і часі, яка дає інформацію про стан навколишнього середовища.

Екологічні проблеми - проблеми, що виникли у зв’язку з втручанням людини в природні процеси і призводять до порушення рівноваги природних комплексів.

Екологічні фактори - фактори середовища, які впливають на живий організм. Екологічні фактори поділяють на абіотичні - (явища неживої природи: світло, вологість, вітер, повітря, температура, тиск тощо); біотичні - (сукупність факторів органічного світу, рослинний, тваринний світ, вплив людини); антропогенні - (форми діяльності людського суспільства, які призводять у природі середовищі життя інших видів чи безпосередньо

Позначаються на житті самої людини).

Екополіс - міське поселення, яке сплановане і функціонує в гармонії з навколишнім середовищем.

Епідемія - масове поширення будь-якої інфекційної хвороби людей на певній території.

Епіфіти - рослини, що живуть на інших рослинах, використовуючи їх лише як місце прикріплення. Мають пристосування для отримання поживних речовин і води з довкілля. Поширені по всій земній кулі, особливо в тропічних лісах.

Еродовані землі - землі, що зазнали водної, вітрової або інших видів ерозії.

Ерозія ґрунту - процес руйнування верхнього родючого шару ґрунту талими та дощовими водами або вітровими потоками. Розрізняють ще антропогенну ерозію, яка спричиняється нераціональною господарською діяльністю людини.

Естуарій - широка, лійкоподібна затока, яка утворилася внаслідок затоплення морем гирла річки.

Ефемери - однорічні трав’янисті рослини з дуже коротким життєвим циклом, який завершується утворенням насіння через 3 - 4 тижні після початку вегетації.

Ємність ландшафту екологічна - здатність ландшафту забезпечити нормальну життєдіяльність певної кількості організмів або витримати стале антропогенне навантаження без негативних наслідків.

Єрик - вузька протока, що з’єднує річку з озером чи лиманом, чи озеро з озером.

Єрник - низькорослі полярні або високогірні зарості карликової берези

 Жертва екологічна - особина, яка гине чи деградує під впливом несприятливих екологічних факторів.

 Живиця - в’язка смола, світло - жовтого кольору, що виділяється, в разі підсочування або пошкодження стовбурів дерев хвойних порід

 Живлення - сукупність процесів, які включають надходження в організм харчових речовин. Живлення є складовою частиною обміну речовин. Завдяки живленню організми отримують різні хімічні сполуки, які використовуються для росту, життєдіяльності і відтворення.

Життєві екологічні стратегії - способи виживання і підтримки стабільності популяцій в угрупуваннях і екосистемах.

Забруднення атмосфери - утворення і занесення в повітря фізичних агентів, хімічних речовин, пилу або мікроорганізмів, які несприятливо впливають на середовище життя. До найпоширеніших токсичних речовин, які потрапляють в атмосферу відносяться: оксид вуглецю СО, діоксид сірки SО2, оксид азоту NО2, пил та деякі вуглеводні. Трансформація цих речовин призводить до випадання кислотних дощів, утворення смогів. Фреони, що потрапляють в атмосферу, руйнують озоновий шар, спричиняючи глобальне потепління.

Забруднення світового океану - надходження у Світовий океан забрудників у кількості, що перевищує здатність морського середовища до самоочищення. Внаслідок нагромадження забрудників порушуються природні процеси у Світовому океані, погіршується якість води, це призводить до негативних наслідків для живих організмів, створює небезпеку для здо-ров’я людини. Особливе занепокоєння викликає забруднення нафтопродуктами, що спричинюється добуванням нафти з морського дна і її транспортуванням.

Забруднення ґрунту - засмічення чи виникнення в ґрунті не характерних для нього фізичних, хімічних чи біологічних речовин, концентрація яких перевищує середній багаторічний рівень. Забруднення ґрунту значно знижує родючість, спричинює нагромадження забрудників у рослинах, з яких вони потрапляють в організм людини.

Загазованість - наявність у повітрі шкідливих або вибухонебезпечних газоподібних речовин у концентраціях, що перевищують граничну допустиму.

Заказник - природна територія, на якій охороняють і відтворюють природні комплекси або їх компоненти. Залежно від мети і режиму охорони бувають лісові, зоологічні, гідрологічні, геологічні, ландшафтні.

Заліснення - процес поновлення лісу чи створення нових лісових екосистем.

Замор - масова загибель водяних організмів в результаті різкого зниження концентрації розчиненого у воді кисню нижче межі адаптації (нижче 3 – 4 мл/л). Замор буває літом при жаркій погоді, невеликій глибині водоймища і відсутності вітру, взимку – під час льодоставу і відлизі.

Заповідник - територія, виділена з метою збереження у природному стані типових або унікальних природних комплексів, вивчення природних процесів та явищ, наукових основ охорони природи.

Засолення ґрунтів - процес нагромадження у ґрунті розчинних солей, переважно хлоридів і сульфатів натрію і магнію.

Засуха - тривала (багатоденна, багаторічна) суха погода з підвищеною у порівнянні із середніми багаторічними значеннями температури повітря при повній відсутності опадів або незначною їх кількістю.

Затор - накопичення крижин під час льодоходу на річках, мілинах. Нерідко призводить до неврожаю, загибелі худоби та різкого зменшення чисельності живих організмів.

Захисна смуга - вузькі лісові насадження вздовж доріг і магістралей, які влаштовують для захисту цих об’єктів від снігових, піщаних і пилових заносів, покращення екологічного стану та естетичних функцій.

Захоронення відходів - розміщення відходів, які не підлягають подальшому використанню, в спеціально відведених місцях з метою запобігання потрапляння забруднюючих речовин в навколишнє середовище.

Зелена книга - зведення відомостей про рідкісні, зникаючі і типові рослинні угрупування, які потребують особливої охорони. В 1997 р. в Україні вперше у світі видана «Зелена книга України».

Зелений патруль - громадська форма охорони рослинного світу. Зелений патруль організовується при школах, навчальних закладах, організаціях товариства охорони природи, і бере активну участь в озелененні територій, боротьбі з ерозією ґрунтів і т. ін.

Землетрус - коливання земної поверхні і підземні поштовхи, які виникають внаслідок раптових зміщень та розривів у глибині земної кори або у верхній частині мантії.

Зола - неспалимий залишок у вигляді пилу, що утворюється з мінеральних домішок палива при повному його спалюванні. Використовують як наповнювач деяких видів бетонів, як добриво.

Зона активного забруднення - територія, в межах якої в результаті розсіювання шкідливих речовин відбувається забруднення навколишнього середовища.

Зона екологічного ризику - ділянки на поверхні суходолу та акваторії Світового океану, де людська діяльність може створити небезпечну екологічну ситуацію. До них відносять зони підводного видобування нафти на морському шельфі, небезпечні для проходження танкерів ділянки моря, що можуть спричинити аварії суден з виливанням нафти і т. ін.

Зона екологічного лиха - території, де в результаті господарської або іншої діяльності відбулися глибокі незворотні зміни навколишнього природного середовища, які спричинили істотне погіршення здоров’я населення, порушення природної рівноваги, руйнування природних екологічних систем, деградацію флори і фауни.

Зона надзвичайної екологічної ситуації - територія, де в результаті господарської і іншої діяльності відбуваються негативні зміни в навколишньому природному середовищі, які загрожують здоров’ю населення, стану природних екологічних систем.

Зона підтоплення - територія, в межах якої підвищується рівень підземних вод до господарських неприпустимих позначок. Різко погіршуються умови існування живих організмів, створюються перешкоди для будівництва, транспорту і т. ін.

Зона санітарної охорони - район водозабору або іншого джерела водопостачання, де встановлюється особливий режим охорони вод від забруднення.

Зообентос - сукупність тварин, що мешкають на дні морських і прісних водойм, куди не проникає сонячне світло (наприклад, придонні двостулкові та членистоногі молюски).

Зрошування - штучне зволоження ґрунтів з метою підвищення їх родючості.

Зяб – літньо - осіння оранка ґрунтів під весняні (ярові) сільськогосподарські культури. Застосовують з метою знищення бур’янів, накопичення вологи, шкідників і збудників хвороб.

Ізобари - лінії, які з’єднують точки з однаковими величинами тиску.

Ізобати - лінії, з однаковими глибинами.

Ізогаліни - лінії, з однаковими показниками солоності води.

Ізоленси - лінії, з однаковими показниками щільності повітря.

Ізолінія - лінія на географічних картах, планах, яка сполучає точки з однаковими значеннями певної величини.

Ізотерми - лінії, з однаковими показниками температури.

Ізотопи - хімічні елементи, атоми яких мають в ядрах різну кількість нейтронів і однакове число протонів. Вони відрізняються за масою, мають однакові хімічні властивості і займають одне й те саме місце в періодичній системі елементів. Вони існують в природі і можуть бути отримані штучним шляхом в ядерних реакторах. Відомо понад 1000 радіоактивних ізотопів.

Ільмень - невеликі озера, що часто є залишками колишнього русла річки, або розміщені в межах дельт великих річок.

Імла - втрата повітрям прозорості біля земної поверхні, пов’язане із забрудненням нижніх шарів атмосфери пилом і продуктами згорання над містами, є наслідком лісових пожеж і пилових бур.

Імунітет - несприйнятливість організму до захворювань, дії шкідників або хімічних речовин. Розрізняють природний і набутий імунітети. Прояв імунітету є однією із захисних властивостей організму, що допомагає йому зберігати функції життєдіяльності.

Індекс забруднення - якісна і кількісна характеристика забруднювального фактора - речовини, випромінювання, загазованості і т. ін. Включає поняття кількості забрудника в довкіллі, ступінь його впливу на певні об’єкти забруднення.

Іній - тонкий шар кристалів льоду, який утворюється з водяної пари повітря на ґрунті, траві, гілках дерев внаслідок охолодження до температур, нижчих нуля. Може утворюватися штучно і в природних умовах.

Інфразвук - нечутні людським вухом хвилі низької частоти (менше 16 коливань на 1 сек. ). Виникає при землетрусах, підземних та підводних вибухах, під час ураганів і бур.

Інфраструктура - сукупність галузей суспільного господарства по обслуговуванню матеріального виробництва і невиробничої сфери. До виробничої сфери входить обслуговування шляхів, житлових масивів, транспорту. Невиробнича сфера - це освіта, наука, культура, охорона здоров’я, туризм.

Іоносфера - шари атмосфери, розташовані на висоті 50 - 80 км, насичені іонами, утвореними внаслідок впливу жорсткого сонячного випромінювання. Іоносфера впливає на поширення на Землі радіохвиль короткого діапазону, в ній зароджуються полярні сяйва та магнітні бурі.

Іригація - штучне зрошування сільгоспугідь, один з видів меліорації ґрунтів. Надмірна іригація може бути причиною заболочування і засолення ґрунтів.

Йод - хімічний елемент. Застосовується в медицині і побуті, як сировина в хімічній промисловості. Можуть потрапляти в навколишнє середовище при випробуванні ядерної зброї, аваріях на ядерних реакторах. Потрапляючи в організм людини, ізотопи йоду шкідливо впливають на функції щитовидної залози, можуть спричинювати різноманітні порушення розвитку, утворення пухлин і т. ін.

Канцероген - речовина, яка здатна за певних умов спричинити утворення злоякісної пухлини або сприяти її розвитку. Канцерогенну дію можуть спричинити і такі фізичні чинники, як ультрафіолетове, радіаційне та інші види опромінення.

Карст - утворення воронок, котлованів, провалля, природних пустот, в результаті дії природних вод на водорозчинні гірські породи - вапняки, гіпси, кам’яні солі.

Катаклізм - катастрофа, раптовий переворот.

Кислотність - здатність водних розчинів і ґрунтів проявляти властивості кислот,які визначаються концентрацією іонів водню. Кислотність характеризується величиною водневого показника рН. Якщо рН = 7 - розчин нейтральний, при рН< 7 - кислий, рН> 7 - лужний.

Кислотні опади - атмосферні опади у вигляді дощу або снігу, підкислені розчиненими в них кисло - утворюючими з’єднаннями: окисами сірки (SО2), азоту (NО2), парами соляної кислоти (NCl) і ін. Кислотні опади підкислюють ґрунти і водойми, що негативно впливає на життєдіяльність організмів і може призвести до загибелі рослин і тварин.

Кліф - обрив морського берега, що утворюється від дії прибою.

Клімат - багаторічний режим погоди, характерний для певної місцевості. Клімат залежить від географічної широти певної території, відстані від морів та океанів, характеру морських течій, висоти над рівнем моря, особливостей рельєфу.

Конвекція - переміщення тепла чи речовини потоками повітря, пари або рідини, яке виникає природним шляхом в неоднорідному середовищі.

Корозія - самовільне руйнування об’єктів під впливом фізико-хімічних чинників зовнішнього середовища. Розрізняють хімічну та електрохімічну корозію; руйнування живої тканини виразковими процесами або їдкими речовинами.

Космополіти - види рослин і тварин, які широко розповсюджені майже в усіх частинах Земної кулі (горобець, берегова ластівка, кропива і ін.).

Кратер - чашоподібне заглиблення на вершині або на схилі вулкана, з якого викидаються гази, вулканічний попіл, каміння, виливається на поверхню лава.

Кріофіти - рослини, які пристосовані до існування в умовах з низькою температурою. Вони поширені у тундрі і високогір’ях.

Криптофіти - багаторічні трав’яні рослини, у яких бруньки відновлення закладаються на коренях, цибулинах і знаходяться під землею або під водою.

Ксерофіти - рослини, які ростуть в посушливих умовах, здатні переносити довготривалу атмосферну і ґрунтову засуху, залишаючись фізіологічно активними.

Кумуляція - нагромадження, зосередження, концентрування в організмі людини, тварин чи в навколишньому середовищі різних речовин (ліків, отрут, забрудників).

Лавина - стрімкий потік маси, що швидко зростає і нагромаджується. Розрізняють снігові і кам’яні лавини. Снігові лавини утворюються на гірських схилах і, зсуваючись з вершини гори, захоплюють з собою нові порції снігу. Вони супроводжуються передлавинною повітряною ударною хвилею, яка має руйнівну дію. Кам’яні лавини мають такий самий механізм утворення, але складаються з гірського каміння.

Лагуна - неглибока природна водойма, відокремлена від моря вузькою смугою або сполучена вузькою протокою. Характеризується надзвичайно високою біологічною продуктивністю, легко забруднюється.

Ландшафт - природний територіальний комплекс, який характеризується єдністю літосферної основи, клімату і історії розвитку.

Ландшафт антропогенний - географічний ландшафт, створений внаслідок цілеспрямованої діяльності людини. В результаті відбувається зміна природного ландшафту і екологічних компонентів.

Ланцюги живлення - харчові або трофічні групи видів рослин, тварин та мікроорганізмів, пов’язаних харчовими відносинами, внаслідок чого створюється певна послідовність передачі речовини і енергії від одних груп організмів до інших. Сформувалися у процесі історичного розвитку органічного світу.

Левада - заливні луки і вологі листяні ліси (із вільхи, тополі, верби, в’яза) з багатим травостоєм по долинах рівнинних річок.

Лиман - мілководна затока, яка утворилася внаслідок затоплення морською водою гирла рівнинної річки або прибережних зон.

Лишайники - група нижчих рослин, які утворилися в результаті співжиття грибів і водоростей. Відіграють важливу роль в ґрунтоутворенні. Використовуються  для отримання ароматичних речовин і антибіотиків. Багато видів лишайників чутливі до забруднення повітря і застосовуються в якості біоіндикаторів.

Ліани - рослини, не здатні без опори зберігати вертикальне положення. Серед ліан є дерев’янисті і трав’янисті рослини, поширені переважно у вологих тропічних лісах ( плющ, гліцинія та ін.).

Лікувальні грязі - складні за мінеральним і біогенним складом речовини. Біля багатьох з них побудовані санаторії: Саки, Куяльник, Коблево і інші.

Ліс - один з типів рослинності, утворений деревами одного чи декількох видів, які ростуть близько один від одного і утворюють зімкнуту крону.

Лісопарк - лісний масив у населених пунктах, призначений для оздоровлення території, є місцем відпочинку людей.

Літораль - зона морського дна, яка затоплюється під час припливів і осушується при відпливі. Ширина літоралі може складати від декількох метрів до декількох кілометрів.

Літосфера - зовнішня оболонка Землі, що залягає над астеносферою. Тобто літосфера складається із земної кори і верхнього від астеносфери шару мантії.

Луки - тип рослинності, що характеризується переважанням трав’янистих багаторічних рослин. За місцеположенням луки розрізняють заплавні, що поширені в заплавах річок, материкові та гірські.

Льодохід - рух криги на річках за течією води чи під впливом вітру. Розрізняють осінній, зимовий та весняний льодостав. Чинить велику руйнівну дію на річкові споруди та береги, нищить рослинність.

Магнітні бурі - короткочасні зміни магнітного поля Землі під впливом потоків енергії спалахів. Магнітні бурі можуть мати істотний вплив на життєдіяльність організмів і самопочуття людини.

Мезосфера - шар атмосфери, що розташований на висоті 50 – 80 км над поверхнею Землі. Характеризується різким зниженням температури від 0 до 90° С.

Мінеральні води - води, які мають лікувальні властивості. Ці властивості зумовлені наявністю у воді в певній кількості заліза, миш’яку, радію, брому, йоду, вуглекислоти, радону та ін., які рідко в необхідних нормах містяться у звичайних (питних) підземних водах.

Мінеральні ресурси - кількість різних видів корисних копалин у певному регіоні, які придатні і доступні для промислового використання.

Море - частина океану, що частково відділена від нього суходолом і відрізняється від відкритого простору океану гідрологічним і кліматичним режимом.

Морена - скупчення уламків гірських порід, принесених і відкладених льодовиками, які утворюють різні форми гірського рельєфу.

Мульчування - агротехнічний засіб, при якому поверхня ґрунту вкривається різними матеріалами, здебільшого органічного походження - торфом, перегноєм, і ін. Мульчування затримує вологу, зменшує добове коливання температури, запобігає проростанню бур’янів, утворенню ґрунтової кори.

Мусони - сезонні вітри, які дмуть взимку з суходолу на море, влітку - з моря на суходіл.

Навколишнє середовище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, довкілля країни).

Надра - верхня частина земної кори від гумусового шару до глибини проникнення сучасних технічних засобів. Надра містять різноманітні природні ресурси - нафту, газ, вугілля, руду, інші корисні копалини.

Насадження - природні або штучно створені людиною насадження деревних та чагарникових рослин. Розрізняють насадження захисні, лісові, паркові, полезахисні, придорожні.

Наст - льодова кірка, яка утворюється на сніговому покриві з настанням морозів після відлиги або дощу.

Нафтова пляма - плівка нафти, що утворюється при її розтіканні по поверхні води. 1 кг. нафти може спричинити утворення плями площею 100 м².

Національний природний парк - природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, створена з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних ландшафтів.

Невичерпні природні ресурси - природні ресурси, недостача в яких не відчувається в наш час і не передбачається в майбутньому. До них належать водні ресурси, енергія вітру, ресурси сонячної енергії, теплова енергія надр Землі.

Невідновні природні  ресурси - природні ресурси, які не самовідновлюються. До них належать нафта, газ, вугілля, осадові породи. Використання невідновних природних ресурсів призводить до їх виснаження і забруднення навколишнього середовища.

Нектар - цукриста речовина з невеликими домішками ароматичних речовин, органічних кислот, ферментів, яка виділяється квітами багатьох рослин.

Нектон - сукупність активно плаваючих тварин, здатних протистояти течії і активно переміщуватися на великі відстані.

Нерест - процес викидання рибами статевих продуктів - зрілої ікри і молоків з наступним заплідненням. У більшості риб запліднення відбувається поза тілом самки, у водному середовищі в певних місцях - на нерестилищах.

Нітрати - солі і ефіри азотної кислоти НNО3. Нітрати органічного походження кристалічні речовини - солі, неорганічного - рідини. Застосовуються у вигляді добрив і у виробництві вибухових речовин.

Нітрити - солі і ефіри кислоти НNО2 . Мають окисні і відновні властивості. В разі потрапляння в організм у підвищених концентраціях мають більшу отруйну дію, ніж нітрати. Крім того, вони можуть мати канцерогенну дію.

Нітрофіли - рослини, які потребують для нормального розвитку підвищений вміст азоту в ґрунті або воді. До них належать кропива, лопух, пирій та інші. Серед культурних рослин нітрофілами є соняшник, льон, пшениця та інші.

Ноогенез - процес перетворення біосфери в стан розумово керованої соціально-природної системи (ноосфери), її можна сха­рактеризувати як стан біосфери, за якого здійснюються: раціональне використання природи, тобто раціональне природокористування; стійкий розвиток світової людської спільноти.

Обводнення - гідротехнічні заходи по забезпеченню водою маловодних і безводних районів з метою забезпечення культурно-побутових і господарських цілей.

Обмежуючий фактор - закон лімітуючих факторів, закон, який є розширенням закону толерантності Шелфорда, згідно з яким фактор середовища, які мають у конкретних умовах песимальне значення, тобто найбільш віддаляються від оптимуму, особливо.

Озон - синій газ з різким неприємним запахом, окисник. Утворюється при електричному розряді і під дією ультрафіолетового випромінювання. Основна маса озону в атмосфері розташована в межах стратосфери на висоті 20 - 25 км. Використовується для знезараження води і повітря, захищає Землю від залишку ультрафіолетового випромінювання.

Оксид вуглецю - чадний газ СО, що утворюється в результаті неповного згорання твердого палива в умовах нестачі кисню. Негативно впливає на стан здоров’я людини, блокуючи надходження кисню до крові,  викликає  головний біль і, навіть, може призвести до смерті.

Оксиди азоту - газоподібні оксид (NO) та діоксид (NО2) азоту. Оксид азоту подразнює нервову частину людини, знижує вміст гемоглобіну в крові, викликає гострі захворювання органів дихання. Діоксид азоту добре розчиняється у воді і в атмосфері сприяє утворенню кислотних дощів.

Опріснення води - зменшення кількості солей, що містяться в природних водах, до рівня, необхідного для використання в промисловості або в побуті. Найбільш поширеним способом Паводок - раптове підвищення води в річці, викликане випаданням великих дощів або інтенсивним таненням снігу.

Пампа - субтропічні степи на рівнинах Південної Америки.

Пам’ятки природи - цінні в науковому відношенні об’єкти природи (джерело, водоспад та інші), що охороняються державою.

Пандемія - епідемія, що охоплює більшу частину населення країни, групи країн, континенту або світу: наприклад грипу, СНІДу.

ПАР (парове поле) - поле сівозміни, вільне від посіву сільгоспкультур протягом усього або частини вегетаційного періоду, яке утримують в чистому від бур’янів стані з метою накопичення в ґрунті вологи та поживних речовин.

Паразитизм - форма співжиття організмів різних видів, один з яких є паразитом, живе на іншому і харчується за його рахунок.

Парк - територія з природною або штучно вирощеною рослинністю, яка включає алеї, водойми, майданчики для культурного відпочинку населення.

Парникові гази - гази, що викликають парниковий ефект на земній кулі. До них відносять вуглекислий газ, діоксиди азоту, сірки

Парниковий ефект - властивість атмосфери затримувати тепло, що утворюється на Землі.

Партогенез - розвиток зародка із яйцеклітини без запліднення у багатьох рослинних і тваринних організмів. Партогенез буває природним та штучним.

Пасати - постійні вітри, що дмуть від тропічної зони високого тиску до екваторіальної зони низького тиску.

Пелагіаль - товща води океанів, морів і озер як середовище існування організмів, не пов’язаних з дном водойми (планктон, нектон).

Пестициди - назва хімічних речовин, які використовуються для боротьби із шкідниками і хворобами рослин, бур’янами, шкідниками зернопродуктів, деревини, а також з комахами та кліщами - переносниками інфекційних хвороб людини і тварин.

Пил - завислі в атмосфері дрібні тверді частинки, здатні осідати на різні предмети і потрапляти в організм людини. Чинниками виникнення можуть бути вулкани, вивітрювання гірських порід, вітрова ерозія, викиди промислових підприємств.

Підживлення - внесення мінеральних або органічних добрив у ґрунт під час вегетації рослин; підкладання поживи з метою покращення кормової бази для диких тварин.

Підземні води - води, що містяться в порах, пустотах і тріщинах гірських порід у верхній частині земної кори.

Підтоплення - підвищення рівня ґрунтових вод, яке виникає внаслідок спорудження гідротехнічних споруд. Воно приводить до порушення господарської діяльності та зміни структури і функцій природних екосистем.

Плавні - ділянки заболочених річкових заплав у пониззях та дельтах великих річок, що на тривалий час заливаються паводковими водами. Плавні вкриті заростями очерету, осоки та рогозу.

Повінь - найвищий рівень води у річці, що наступає щороку в певні строки.

Повітря - гази, які складають атмосферу Землі і використовуються для дихання живими організмами. Нижні шари атмосфери містять за об’ємом: азот - 78,09 %; кисень - 20,94 %; аргон - 0,93 %; вуглекислий газ - 0,033 %. Тисячні долі складають гелій, водень, ксенон, метан, озон, криптон, аміак, оксиди азоту, вуглецю. На висоті понад 100 км в повітрі переважають гелій і водень.

Погода - стан нижнього шару атмосфери (температури, тиску, опадів, напряму і сили вітру тощо) у якійсь місцевості за певний час.

Полонина - субальпійські луки Українських Карпат. Нижня частина схилів вкрита хвойними та буковими лісами, а вище 1600 - 1700 м. над рівнем моря розташовані гірські луки. Характеризується великою кількістю опадів, зима сувора, з глибоким сніговим покривом, літо прохолодне.

Посуха - тривала (багатоденна, багатомісячна, багаторічна) суха погода з підвищеною температурою повітря, з відсутністю або незначною кількістю опадів. Це призводить до виснаження вологи в ґрунті, пересихання водойм.

Природні ресурси - компоненти навколишнього середовища, які використовують для задоволення будь - яких потреб людини. Природні ресурси поділяють на невичерпні і вичерпні.

Природний комплекс - закономірне поєднання географічних компонентів, які взаємодіють і утворюють єдину територіально обмежену систему.

Природокористування - наукова й виробнича діяльність, спрямована на комплексне вивчення, освоєння, використання, поліпшення й охорону природного середовища та природних ресурсів.

Променева хвороба - хвороба, яка наступає в результаті дії на організм людини іонізуючого випромінювання при поглинутих дозах, не менших 100 бер.

Просіка - прорубана смуга в лісі від дерев та чагарників, призначена для протипожежних цілей, ліній електропередач, нафто - та газопроводів.

Пустеля - тип ландшафту з характерною розрідженою рослинністю, що склався в умовах дефіциту вологи або тепла.

Радіоактивне забруднення - потрапляння в навколишнє середовище радіоактивних елементів (радіонуклідів), що призводить до підвищеного радіаційного фону. Може відбуватися в результаті аварії на АЕС, застосуванні ядерної зброї. Вимірюється в кюрі або бекерелях.

Радіаційна генетика - наука про закономірності та механізми виникнення спадкових змін під впливом радіаційного випромінювання.

Радіаційний баланс - різниця між сумарною радіацією і відбитою та випромінюванням підстилаючої поверхні.

Радіаційний фон - інтенсивне радіаційне випромінювання і вміст радіонуклідів природного й штучного походження. Середнє значення радіаційного фону на земній кулі 17 - 20 Бк/м³. Він зростає із збільшенням висоти над рівнем моря.

Радіація - самовільний розпад ядер радіоактивних елементів, який супроводжується виділенням альфа -, бета - частинок та гама - променів. Радіація властива всім природним хімічним елементам з атомним номером більше 82, а також штучним радіоізотопам.

Радіоактивні відходи - радіоактивні елементи, що утворилися в результаті використання радіонуклідів в процесі їх експлуатації на атомних електростанціях, у промисловості, медицині, дослідницьких реакторах. Вони повинні доставлятися в кінцеві сховища (могильники). Особлива небезпека виникає у випадках, коли радіоактивні речовини проникають у ґрунтові води.

Радіометри - прилади для вимірювання інтенсивності електромагнітного випромінювання, радіоактивності, інтенсивності радіоактивного забруднення поверхні.

Радіотоксичність - властивість радіоактивних речовин призводити до патологічних змін в організмі.

Реакліматизація - відновлення зниклих (вимерлих або знищених) з певного регіону тварин.

Регенерація - відновлення організмом втрачених або пошкоджених частин тіла; перетворення відпрацьованих продуктів у первинний стан з метою їх повторного використання.

Резерват - охоронна природна територія з режимом заповідника чи заказника, де основним об’єктом охорони є збереження окремих видів рослин.

Релікти - види рослин або тварин, що входять до складу рослинного покриву і тваринного світу як пережиток флор і фаун минулих епох. До реліктів відносять секвойю, карликову березу, деякі види сосни тощо.

Рельєф - сукупність нерівностей земної поверхні.

Ризосфера - шар ґрунту, товщиною 2-3 мм, що безпосередньо прилягає до кореневої системи рослини. Характеризується значно більшим вмістом мікроорганізмів, що сприяють кращому засвоєнню рослинами поживних речовин.

Річкова ерозія - руйнівна робота річок, у ході якої річка розмиває, розширює і поглиблює річкову долину.

Рослини - індикатори - дикорослі рослини, за допомогою яких можна визначити характер і стан ґрунту. Властивості ґрунту визначає середовище існування рослин.

Рослинне угрупування - сукупність рослин, пов’язаних між собою та з навколишнім середовищем.

Савана - тропічний і субтропічний ландшафт з багатим трав’янистим покривом з переважанням високих злаків, груп дерев і чагарників. Поширений у Африці, Південній Америці, Австралії, Південній і Східній Азії.

Санація - оздоровлення, в екології – заходи з модернізації забруднених підприємств і очищення забруднених територій.

Санітарний захист - сукупність заходів по збереженню санітарно-гігієнічного благополуччя населення на певній території. Полягає в організації зон санітарної охорони водних джерел, санітарної очистки, контролі за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.

Сапробіонти - бактерії, водорості, безхребетні, які живуть у водоймах, забруднених органічними речовинами. Сапробіонти сприяють самоочищенню води, розкладаючи органічні речовини на неорганічні.

Сапротрофи - організми, що живуть за рахунок мертвої органічної речовини.

Сапрофіти - рослини, що живляться органічними речовинами відмерлих організмів. До сапрофітів належать гриби, а також багато видів бактерій.

Світовий океан - водна оболонка Землі, яка омиває материки і острови і має сталий соляний склад. Середня солоність океану 34,7‰, максимальна - 42 %.

Сейсмічність - можливість і періодичність виникнення землетрусів на певній території.

Смерч - атмосферний вихор, який виникає в грозових хмарах і спускається у вигляді стовпа до поверхні землі. Горизонтальна швидкість переміщення становить 15 – 40 км/год. Смерч має значну руйнівну силу, часто засмоктує різні предмети і переносить їх на значні відстані.

Солончаки - ґрунти, які формуються в умовах непромивного водного режиму при накопиченні в ґрунті солей натрію. Солончаки поширені в сухих степах, пустелях та напівпустелях.

Статичні та динамічні параметри популяцій - при описі популяції і її аналітичному вивченні використовуються зазвичай дві групи кількісних показників. Одні - статичні - характеризують стан популяції в якийсь певний момент часу t. Інші - динамічні - характеризують процеси, що протікають в популяції за деякий проміжок часу Δt. До статичних показників відносяться загальна чисельність (або поголів’я) і щільність (число особин, що припадає на одиницю простору) популяції, а також різні характеристики популяційної структури (вікової, розмірної, статевої та інших).

Стратосфера - шар атмосфери, що розташований на висоті 18 - 40 км. над поверхнею Землі. В цьому шарі на висоті 25 - 35 км сконцентрована основна маса озону, який отримує надходження до земної поверхні надлишку сонячної енергії.

Суфозія - винесення підземними водами дрібних мінеральних часточок і розчинних речовин з гірських порід.

Суховій - вітер із швидкістю понад 5 м/с, температурою вище 20 - 25 С і вологістю повітря близько 30 %. Найчастіше трапляються у степах, пустелях і напівпустелях.

Сухостій - відмерлі, висохлі на пні стоячі дерева.

Тайга - зональний природний комплекс з рослинністю хвойних лісів з домішками листяних дерев.

Тайфун - штормовий вітер із швидкістю від 30 до 100 км/год. Супроводжується сильними зливами та нагоном води з боку океану, призводить до значних руйнувань і наносить великі матеріальні збитки.

Таксон - група окремих об’єктів, що пов’язані спільністю властивостей і ознак, певних таксономічних категорій - виду, підвиду, роду, сімейства тощо.

Теплове забруднення - вид фізичного забруднення середовища, що характеризується підвищенням його температури вище природного рівня. Основні джерела теплового забруднення - викиди в атмосферу відпрацьованих нагрітих газів, скид у водойми нагрітих стічних вод.

Тепловий баланс - співвідношення між надходженням та витратами тепла в ґрунті, атмосфері, воді.

Терикон - конусоподібний насип з шахтної гірської породи. Є забруднювачем довкілля, містить значну кількість токсичних речовин.

Терміти - вид комах, що харчуються, переважно, деревиною. Поширені в основному в тропіках і субтропіках.

Термосфера - розріджений шар атмосфери над мезосферою на висоті 80 - 800 км над поверхнею Землі. Характеризується швидким підвищенням температури до 1500 °С до висоти 200 - 300 км.

Технічні культури - рослини (лікарські, олійні, цукроносні та ін.), що вирощуються з метою одержання сировини для різних галузей промисловості.

Техногенез - перетворення природних комплексів біосфери в процесі виробничої діяльності людини і формування техногенних і природно - технічних комплексів, тобто техносфери, як складової біосфери.

Техносфера - частина біосфери, перетворена людиною за допомогою впливу технічних засобів з метою задоволення соціально - економічних потреб людства.

Токсини - отруйні речовини, що продукуються і виділяються деякими мікроорганізмами, рослинами і тваринами. Токсини пригнічують фізіологічні функції організму і можуть призвести до загибелі тварин, рослин і людини.

Торф - продукт неповного розкладання рослинних решток в умовах надлишкової вологості і дефіциту повітря. Використовується як добриво, паливо, сировина для хімічної промисловості.

Точка роси - температура, за якої водяна пара, що міститься в повітрі, досягає стану насичення при сталому тиску.

Транспірація - фізіологічний процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Регулює температурний і водний режими рослини, газообмін вуглекислого газу і кисню, запобігає перегріванню рослин.

Тропосфера - нижній шар атмосфери, що прилягає до земної поверхні. Піднімається до висоти 8 - 10 км в полярних широтах, до 10 - 12 км - в помірних і до 16 - 18 км - у зоні екватора. В тропосфері зосереджене все наземне життя планети.

Тундра - зональний природний комплекс, безлісий, з мохово - лишайниковим і розрідженим чагарниковим покривом.

Туфи - легкі породи різного кольору, що утворюються при ущільненні попелу, пісків. Нерідко при виверженні вулканів утворюються туфобрекчії - зцементовані уламки порід з стінок кратерів.

Ультразвук - не відчутні для вуха людини хвилі з частотою коливань понад 20 кГц. Ультразвук визначається інтенсивністю і тривалістю опромінення, що може викликати як позитивний (мікромасаж тканин), так і негативний (подразнення клітин) вплив на стан здоров’я людини.

Ураган - довготривалий вітер руйнівної сили з швидкістю понад 35 м/с. Виникає над теплими водами тропічної зони океанів, супроводжується великими руйнуваннями і нерідко людськими жертвами.

Урочище - складова частина географічного ландшафту. Частина місцевості: ліс, поле, яр, болото тощо.

Фація - найменший природний територіальний комплекс, в якому зберігається однаковий склад порід, характер рельєфу, мікроклімату і біоценозу.

Фіорд - вузька морська затока з скелястими берегами.

Фітомаса - загальна маса всіх рослинних організмів в угрупуванні.

Фітопланктон - сукупність рослин, що вільно плавають у товщі води.

Флора - сукупність усіх видів рослин, які населяють певну територію.

Фенологія - наука про сезонні явища природи, строки їх настання і причини, що визначають ці строки. Фенологічні спостереження є основою для складання календарів погоди.

Хімічна екологія - розділ екології, що досліджує хімічні зв’язки у живій природі.

Хлорування води - обробка питної води хлором з метою її знезараження.

Хлорофіл - зелений пігмент рослин, що забарвлює її, і трансформує сонячну енергію в хімічну енергію органічних речовин, що утворюються в процесі фотосинтезу.

Хмари - скупчення в атмосфері на значній висоті дрібних крапель води або кристаликів льоду, що виділилися під час охолодження повітря, насиченого водяною парою.

Чагарник - багаторічна, відносно низькоросла рослина, яка не має центрального стовбура. Бічні пагони формуються біля поверхні ґрунту.

Червона книга України - основний державний документ, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою знищення, та заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення.

Чорнобильська катастрофа - найбільша в історії людства техногенна катастрофа, яка сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС. Внаслідок відключення системи охолодження відбулося перегрівання тепловидільних елементів з виділенням водню, який утворив з повітрям вибухову суміш. Стався потужний вибух, що зруйнував споруду реактора. Основну радіологічну обстановку в потерпілих районах визначили такі радіонукліди: йод - 131, цезій - 134, 137, стронцій - 90, плутоній - 239, 240.

Шельф - узбережна океанічна мілина, обмежена з одного боку береговою лінією, а з іншого - значним збільшенням глибини океану чи моря. Шельф зазнає найбільшого впливу господарської діяльності людини.

Шельфовий льодовик - плаваючий льодовик, що частково може опиратися на дно (шельф). Найбільш характерний для берегів Антарктиди.

Шквал - короткочасний, раптовий, швидкий вітер, що буває під час грози.

Шлюз - гідротехнічна споруда, створена для переміщення суден на річках з високим перепадом води.

Шторм - дуже сильний, тривалий вітер, що супроводжується значними руйнуваннями на суходолі і спричинює велике хвилювання на морі.

Шумове забруднення - фізичне забруднення, яке перевищує значний рівень шуму внаслідок роботи транспорту, промислового обладнання, побутових приладів тощо.

Шурф - вертикальна (іноді нахилена) гірнича виробка, прямокутного перетину, що проведена з поверхні Землі для пошуків і розвідки корисних копалин, інженерно - геологічних досліджень.

Ювенільні води - наймолодші за походженням підземні води, що утворилися в результаті конденсації парів при магматизмі, а також у результаті нагрівання «старих» підземних вод і оточуючих порід.

 

3.5.Тема.Сталий розвиток та збалансоване природокористування.

 

Антропогенне навантаження - ступінь прямого і опосередкованого впливу людей, на господарства в цілому та окремі її компоненти і елементи.

Забруднення - прес - зміни складу і властивостей однієї або декількох сфер Землі

внаслідок діяльності людини.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги - речовина, енергія, інформація і динамічні якості окремих природних систем та їх ієрархія взаємопов'язані настільки, що будь-яка зміна одного з цих показників викликає супутні функціональні структурні якісні та кількісні зміни, що зберігають загальну суму матеріально - енергетичних, інформаційних і динамічних властивостей систем, де ці зміни відбуваються, або в

 їх ієрархії.

Закон обмеженості природних ресурсів - закон ґрунтується на тому, що, оскільки планета є природно обмеженим цілим, на ній не можуть існувати безконечні частини.

Оптимізація природокористування - закон ґрунтується на тому, що, оскільки планета є природно обмеженим цілим, на ній не можуть існувати безконечні частини.

Правило територіальної екологічної рівноваги - суспільство розвивається доти й остільки, оскільки зберігає рівновагу між своїм тиском на середовище та

відновленням цього середовища - натуральним і штучним.

Природні умови та ресурси - сукупність природних факторів, що впливають на життя і діяльність людей. Крім того, природні умови можна визначити як тіла і сили природи, істотні для життя і господарської діяльності суспільства, але безпосередньо не входять до складу кінцевого продукту споживання.

Природокористування - сфера виробничої та наукової діяльності, вся сукупність засобів, які суспільство задля комплексного вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорони природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Сталий розвиток природокористування - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Хронологія

 

4.1. Тема. Адаптації. Подразливість. Рух. Саморегуляція

 

1729 р. - французький астроном де Меран відкрив явище біологічної ритмічності спостерігаючи за рослинами.

1822 - 1895 рр. - французький вчений Луї Пастер, розробив методи дослідження бактерій та з’ясував, що ці організми є причиною ряду захворювань, деяких явищ (зокрема, бродіння).

1831 р.- Роберт Броун відкрив у рослинних клітинах нову структуру - ядро.

1838 - 1839 рр. - ботанік Маттіас Шлейден та зоолог Теодор Шванн дійшли висновку, що основним і обов’язковим елементом будь-якого живого  організму є клітина.

1858 р. - Рудольф Вірхов зробив висновок, що нові клітини виникають лише внаслідок поділу вже існуючих клітин.

1910 - 1986 рр. - Г.Ф. Гаузе сформулював закон «Принцип конкурентного витіснення», спостерігаючи в лабораторних умовах за співіснуванням популяцій двох видів інфузорій, він установив, що в стабільних умовах колонії цих видів, кожний у своїй пробірці, прекрасно  ростуть і розвиваються.

4.2. Тема. Біологічні основи здорового способу життя

 

1800 - 1900 рр. - населення Нью - Йорка збільшилося з 60 тис. до 4,8 млн. осіб. найурбанізованішою сучасною країною Європи є Німеччина.

 

1946 р. - офіційне визначення поняття «здоров’я», яке міститься в статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я.

 

1953 р.- ртуттю отруїлися 202 жителі японського містечка Мінамата, 52 з них померли. Причиною стало споживання крабів, у тканинах яких містилося багато ртуті.

 

1959 - 1960 рр. - було виявлено кумулятивні властивості важких металів.

1971 р. - створена в Канаді незалежна міжнародна громадська організація «Грінпіс», яка ставить за мету запобігання деградації навколишнього середовища. Вона налічує близько 1,5 млн. членів, третина яких - американці.

1980 рр. - побудований експериментальний сміттєспалювальний завод, який сьогодні нерентабельний, має дуже низьку ефективність утилізації відходів і, незважаючи на наявність повітроочисного обладнання, є джерелом забруднення атмосферного повітря.

2003 р. - у м. Суходольськ через протікання каналізаційних стоків у водопровід на гепатит захворіли понад 900 людей.

4.3. Тема. Селекція та біотехнологія

 

40-50-ті роки ХХ ст. - був здійснений біосинтез пеніцилінів методами ферментації, почалася ера антибіотиків, що дала поштовх розвитку мікробіологічного синтезу і створенню мікробіологічної промисловості.

 

60-70-ті ХХ ст. - почала бурхливо розвиватися клітинна інженерія.

 

1859 р. - наукові основи селекції заклав Ч. Дарвін у праці «Походження видів», де висвітлив причини й характер мінливості організмів і показав роль добору у створенні нових форм.

 

1868 - 1871 рр. - В. О. Манассеїн спостерігав антимікробні властивості плісені пеніцилу, а О. Г. Полотебнов застосовував її при лікуванні гнійних ран.

 

1914 р. - американський генетик Д. Г. Шелом ввів в науку поняття про гетерозис, як прояв гібридної сили.

 

1919 р. - російський ботанік, генетик - М. Вавилов створив  вчення про імунітет рослин.

 

1920 р. - російський ботанік, генетик - М. Вавилов сформулював Закону гомологічних рядів спадкової мінливості.

 

1924 р. - уперше методику подолання безплідності міжвидових гібридів у рослин розробив у російський учений Г. Д. Карпеченко, схрещуючи редьку з капустою, він подвоїв число хромосом у гібрида. Ця рослина не була схожа ні на редьку, ні на капусту.

 

1972 р. - групою П. Берга в США створено першу гібридну молекулу ДНК invitro формально пов’язане народження генетичної інженерії, що відкрила шлях до свідомої зміни генетичної структури організмів.

 

4.4. Тема. Екологія

 

1569 р. - підписано Люблінську унію, що посилило хижацьке використання українських чорноземів польськими магнатами.

 

1940 р. - схвалено Конвенцію про охорону дикої природи західної півкулі.

 

1970 р. - у Японії загальний збиток від забруднення повітря й джерел води досяг майже 14 % національного багатства.

 

1970 р. - у США збиток від захворювань, викликаних промисловим і транспортним забрудненням повітря, перевищив 10 млрд. доларів за рік.

 

1879 р. - німецький ботанік А. де Барі упровадив в науку поняття і термін «симбіоз».

 

1980 рр. - активно обговорювалися й розроблялися ідеї введення екологічних обмежень для економічного зростання.

 

1982 р. - схвалено постанову «Про посилення охорони природи та поліпшення використання природних ресурсів».

 

1983 р. - з ініціативи Генерального Секретаря ООН була створена Міжнародна уомісія ООН з навколишнього середовища й розвитку (МКСОР).

 

1987 р. - МКОСР загострила увагу на питанні про необхідність пошуку нової моделі цивілізації, опублікувавши доповідь «Наше спільне майбутнє».

 

1993 р. - Україна приєдналася до процесу «Довкілля для Європи» та взяла участь у Конференції на рівні міністрів охорони навколишнього середовища у Люцерні (Швейцарія).

 

4.5. Тема. Сталий розвиток та збалансоване природокористування

 

1874 р. - заснована Асканія - Нова, як парк для акліматизації та гібридизації тварин.

 

1974 р. - в США засновано перший біосферний заповідник на базі вже існуючої особливо охоронюваної природної території.

 

1988 р. - введена в дію Директива ЄС № 337/85 «Оцінювання впливу деяких державних і приватних проектів господарської діяльності на навколишнє середовище».

 

1992 р. - схвалено Закон України «Про природно - заповідний фонд».

 

1993 р. - видано Указ Президента України «Про біосферні заповідники», яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені до міжнародної мережі.

 

1994 р. - прийнято Кодекс про надра.

1994 р. - прийнято Лісовий кодекс.

1995 р. - прийнято Водний кодекс.

1996 р. - розроблена й затверджена урядом Концепція переходу країни до сталого розвитку.

1997 р. - оприлюднена Державна доповідь «Україна:проблеми сталого розвитку».

1999 р. - Верховна Рада України прийняла «Конвенцію про доступ громадськості до інформації, ухвалення рішень і правосуддя з питань, що стосуються охорони навколишнього середовища».

2000 р. - схвалено закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

2000 р. - схвалено закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» .

2001 р. - прийнято Земельний кодекс.

2001 р. - схвалено закон «Про охорону атмосферного повітря».

2002 р. - напрацювання українських науковців оприлюдненні в науковій доповіді «Україна: прогрес на шляху сталого розвитку».

2004 р. - концепція переходу України до сталого розвитку, підготовлена В. І. Ландиком, була представлена на розгляд Верховної Ради України.

 

                                                                  Висновки

    Біологічні і екологічні знання є необхідним елементом культури, важливою складовою системи наукових знань, які після засвоєння стають основою світогляду сучасної освіченої людини. Знання біологічних і екологічних закономірностей впливають на формування здорового способу життя, здійснити правильний вибір професії, забезпечити майбутнє професійне зростання, впливають на формування поглядів людини на природу, ставлення до праці та інших людей, на її поведінку, інтереси, смаки, життєві цінності і прагнення. Біологія і екологія, як наука займає нині одне із чільних місць серед інших наук, оскільки відіграє провідну роль у вирішенні актуальних проблем сучасності та суттєво впливає на розвиток суспільства, її досягнення стосується майже всіх сфер наукової і практичної діяльності людини.

    Вивчення біології і екології є нелегкою справою, що зумовлено складністю й різноманітністю проявів життя. Посібник з біології і екології, який пропонується до вашої уваги, створювався з метою полегшення організації процесу вивчення, поглиблення та повторення біології та екології при підготовці до ЗНО, профільних класах старшої школи. Даний посібник ставить перед собою завдання, щоб в лаконічній формі, не претендуючи на всебічність висвітлення всіх питань біології, дає можливість отримати потрібну довідку з основних галузей біологічних та екологічних знань. Посібник з біології та екології стане в пригоді для фахівців різних галузей, діяльність яких пов’язана з біологічними і екологічним науками, учителів, учнів спеціальних і середніх навчальних закладів та всіх тих, хто прагне збагатити свої знання з біології і екології. При написанні посібника було використано нові підручники для учнів, періодичну літературу з біології.

    Водночас пам’ятайте, що сучасна біологія і екологія - захоплива, але дуже складна, багатогранна наука. І шкільний посібник - лише своєрідний дороговказ у світі знань про неї. А факти, закони, гіпотези й теорії надто численні, щоб умістити їх на сторінках посібника. Тож раджу вам користуватися додатковою літературою та інтернет - ресурсами - джерелами, які дадуть вам змогу розширювати межі відомого, поповнювати скарбницю власних знань, знаходити відповіді на найрізноманітніші та найскладніші запитання.

                                Зичу успіхів в опануванні основ біологічної і екологічної науки!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              Список використаної літератури

1. Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів: навчально – методичний посібник – О. А. Біда, С. І. Дерій, Л. М. Ілюха, Л. І. Прокопенко – Київ. Видавництво «Літера ЛТД». 2013 р.

2. Довідник, тестові завдання – В. І. Соболь – Кам’янець – Подільський. ФОП Сисин О. В. 2013 р.

3. Підручник «Біологія 10 кл.» - С. В. Межжерін, Я. О. Межжеріна, Т. В. Коршевнюк – Київ. «Видавництво «Планета книжок». 2010 р.

4. Підручник «Біологія і екологія 10 кл.» - К. М. Задорожний, О. М. Утєвська – Харків. Видавництво «Ранок». 2018 р.

5. Тлумачний словник з екології – М. М. Мусієнко, В. В. Серебряков, О. В. Брайон – Київ. Видавництво «Либідь». 2004 р. І

 

Інтернет-ресурси

1. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/.