Корисна інформація, яка допоможе вчителю та всім учасникам навчального процесу успішно боротися з булінгом.

Міністерство юстиції України оголосило 16 – 20 вересня тижнем із протидії булінгу. У навчальних закладах усієї країни проходять тематичні заходи та майстер-класи, які мають пояснити школярам, педагогам та просто небайдужим людям, що цькування – це надзвичайно важлива проблема сучасності. І нам усім потрібно об’єднуватися задля її вирішення.

Ми присвятили проблемі булінгу чимало матеріалів, у яких ви знайдете безліч корисної інформації. А цього разу ми розглянули алгоритм дій педагога у ситуаціях, які пов’язані з проблемою булінгу в школі.

Про булінг мовою цифр

У грудні 2018 року Верховна Рада України прийняла закон, який закріпив поняття булінгу та встановив адміністративну відповідальність за нього. Цей нормативний акт набув чинності у січні 2019 року. І, як результат, за майже 9 місяців українські суди розглянули 197 справ про булінг: у 93 випадках було прийнято рішення про стягнення штрафів, 47 справ відправлено на доопрацювання, а 43 – закрито у зв’язку із відсутністю складу правопорушення. 

Важко сказати: багато це чи мало... Адже за даними UNICEF в Україні у 2017 році 67% школярів так чи інакше стикалися із проявами цькування під час навчання у школі, а 24% дітей вважають себе жертвами булінгу.  При цьому 40% жертв цькування нікому не розказували про свої труднощі. Але от що вже точно зрозуміло – відповідальність за цькування стає реальністю. Головне – знати закони та бути готовим наполегливо відстоювати права учасників навчального процесу.

Алгоритм вирішення проблеми булінгу в школі

Погодьтеся, що найдієвіший механізм боротьби з булінгом – це усунення причин його виникнення, а не боротьба з конкретними проявами. Саме для цього необхідно утверджувати доброзичливу атмосферу в школі, швидко реагувати навіть на наймеші конфлікти, розвивати емпатію та емоційний інтелект школярів. Та все ж коли ви стаєте свідком цькування, необхідно діяти впевнено, спираючись на норми законів. Тож вирішення проблеми булінгу загалом може мати такий алгоритм:

1. Повідомлення про булінг. Про те, що у школі відбулося (чи відбувається) цькування може знати чимало осіб, а саме: учні, батьки, вчителі та працівники навчального закладу. Усі вони, а також безпосередні жертви булінгу, повинні повідомити про це керівника навчального закладу. Батьки школярів можуть подати йому заяву про булінг щодо будь-якого члена шкільного колективу, навівши обґрунтовані докази. У той же час вони мають допомагати керівництву школи під час розслідування, а також виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків цькування.

Працівники школи та педагоги, які стали свідками булінгу, зобов’язані розказати про це керівнику навчального закладу чи подати йому письмову заяву. Це необхідно робити навіть тоді, коли жертва цькування сама не повідомляла їх про це. Крім того, педагоги зобов’язані вживати невідкладних заходів для припинення будь-яких проявів булінгу.

2. Розслідування фактів керівником навчального закладу. Отримавши інформацію чи заяву про булінг, керівник навчального закладу має розглянути її та з’ясувати всі обставини. Якщо факт цькування підтвердився, він повинен скликати спеціальну комісію, яка розглядатиме результати розслідування та встановлюватиме факт булінгу. Якщо керівник не відреагує на звернення про цькування, потрібно звернутися до засновника закладу освіти.

Якщо звернення було аргументованим, а керівник не відреагував, то він понесе визначену законом адміністративну відповідальність. Також керівник закладу освіти відповідає за надання соціальних, психологічних та педагогічних послуг особам, які вчиняли цькування, стали його жертвами чи свідками.

3. Створення комісії з розгляду випадків булінгу. До її складу можуть входити вчителі, батьки, соціальний педагог та психолог, батьки ймовірних жертви цькування та булера, дирекція школи тощо. Комісія має детально розглянути наявні факти та визначитись: це був булінг чи одноразовий конфлікт. Якщо булінг буде доведено, керівник навчального закладу повинен звернутися з відповідним повідомленням до уповноважених органів Національної поліції України та Служби у справах дітей. 

Якщо ж комісія вирішила, що факту цькування не було, заявники можуть не погодитися з цим рішенням та повідомити уповноважені органи самостійно (маючи обґрунтовані докази).

4. Звернення до уповноважених органів. Саме до них має звернутися керівник, засновник навчального закладу чи самі заявники (про що писалося вище) для фактичного розгляду випадку цькування. Представники правоохоронних органів мають провести фахове розслідування цієї справи та скласти протокол про адміністративне правопорушення. 

5. Розгляд справи у суді. Лише суд може прийняти рішення про стягнення штрафу з булера, його батьків чи осіб, які їх замінюють. 

6. Діяльність освітнього омбудсмена. Саме він має розглядати заяви про випадки булінгу у школі, забезпечувати рівноправність та своєчасність реагування на них. Особливо це стосується ситуацій, коли цькування здійснюється вчителями, педагогічними колективами, керівниками та засновниками навчальних закладів. Також освітній омбудсмен має контролювати якість надання соціальної, педагогічної та психологічної допомоги, яка надається жертвам, свідкам та ініціаторам цькування.

7. Контроль громадськості. Члени громадських організацій можуть стежити за проблемою булінгу в навчальних закладах. Вони мають право оприлюднювати результати розслідувань випадків цькування та оцінювати якість реагування на них керівниками навчальних закладів чи їх засновників. 

Заклади освіти повинні давати відкритий доступ до інформації, яка стосується протидії булінгу. До неї належить:

  • перелік правил поведінки школярів у школі; 
  • план проведення заходів для протидії булінгу; 
  • порядок прийому та розгляду заяв про випадки цькування; 
  • алгоритм реагування на доведені випадки булінгу та відповідальність за них. 

Ця інформація має бути розміщена на веб-сайті навчального закладу. Якщо ж його немає, то відомості треба подавати на сайті його засновника.

Корисна інформація для тих, хто страждає від булінгу

Дитина, яка стала жертвою чи свідком цькування, може розказати про це батькам (особам, які їх замінюють), педагогам, шкільному психологу та директору школи. Учитель чи інший працівник навчального закладу, який постраждав від цькування, також може звернутися до колег, керівника навчального закладу, освітнього омбудсмена та уповноважених органів. Крім того, всі особи, які стали жертвами чи свідками булінгу, можуть звернутися:

  • на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» ( за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефону, 116 111 – для мобільного);
  • до Центру соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; 
  • до Національної поліції України (за номером 102);
  • на гарячу лінію Центру надання безоплатної правової допомоги (за номером 0 800 213 103 – цілодобово та безкоштовно в межах України).

А ви маєте досвід успішного вирішення конфліктних ситуацій чи протидії булінгу? Діліться ним із колегами та навчайте школярів співпацювати.

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter
Коментарі

Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.