Позакласнай вuховнuй захiд для учнiв 1 - 4 класів "Подорож у давню yкpaїнськy хату"

Позакласнай вuховнuй захiд для учнiв 1 - 4 класів

Подорож  у давню yкpaїнськy хату

Мета: Розширити знання дiтей про yкpaїнськy хату, кількість кімнат у  нiй та

Їх призначення,  елементи  інтер'єру. Виховувати любоов до історії минулого нашого народу, наших пpaщурiв,  викликати бажання й далi вивчати цю icтopiю.

Обладнання: малюнки української хати, магнiтофонний запис пiснi «Хата моя, бiла хата»

(Звучumь запuс пiснi «Хаmа моя, бiла хата»)

Ведуча. Батькiвська хата - це родинно вогнище. Звiдси ми мандруємо в широкий світ

Пiснею, повчанням. Дiдусевi казки, бабусинi вишиванки ведуть кожну людину до рiдної

Хати. У цiй xati були першi радощi, клопоти. У нiй пахло зiллям, хлiбом, молоком.

1-й учень. Хата - сiльський одноповерховий будинок. Украiнська хата подiлена на три частини: сiни, свiтлиця, комора.

2-й учень. Сiни - невеличка вxiднa кімната.

3-й учень. Свiтлиця - чиста, свiтла, параднакімната в xaтi

4-й учень. Комора - примiщення або окрема будова, призначена для зберiгання

Продуктiв, а також деяких речей побутового чи господарського вжитку.

(Пiсня  «Нaшa хатка» сл. М. Ваврuсввuча, муз. Ф.Колесu)

Наша хатка невеличка, Лиш

Komipka i свiтличка. Та вона

Haм  веселенька, Бо в нiй

Господарить ненька.

Наша ненька - господиня,

Чиста хата, повна скриня,

Добре прибрана комора, Бо до

Працi неня скора.

Загадки

1. Поле скляне, а межі дерев'янi. (Вікно)

2. По сiнях то так, то сяк, а в хату нiяк. (Двері)

З. Bcim, хто пpийде й вiдiйде, руку подає. (Дверна ручка)

Cкopoмoвки

Кіт котові  каже:

Коте, до комори кадуб вкотим. В кадуб

Кинеш капустину, Кiлька китичок калини

Сходи, сину, на часину, Знеси,

Сину, ciнa в сiни.

Ведучий. Якщо з сiней увiйти до свiтлицi, то

З одного боку можна побачити велику пiч.

Майстрував її найкращий пiчник на село.

1-й учень. Піч служить українському селянинові тричі:

• Для опалення житла і як тепле спальне місце,
• Для приготування їжі,
• Випікання хліба.

Дo неї завжди ставились як до священного премета, тримали в чистотi. А ще пiч

Важлива тому, що хлiб пече. Хлiб з тіста, замiшаного у діжі, пекла бабуся чи мати. А як гарно пахне вiд нeї стравами, сушеними яблуками,  насiнням. Пiд пiччю звичайно стоять предмети домашнього вжитку: дiжа, масниця, горщики.

2-й учень.   На печi, на печi

Смачнi та гарячi

Пшеничнi калачi, Хочеш

Їсти калачі - Не сиди на

Печi.

3-й учень.  Ой пiч, моя пiч!

Коли б я на тобi, А ти на коні –

Славний би козак був iз мене.

4-й учень. В лiнивого пiч до плечей пристала.

5-й учень.   В куті стою я нiч i день,

З мiсця не рушусь, мов той пень,

                    Взимку мене обіймають, влiтку забувають . (Пiч)

Ведvча. За пiччю - дерев'яний помiст (піл) для спання або лiжко. Пiд ним зберiгалися хатні речі

Над полом вiшали колиску для дітей. Там же були жердки, на яких висiв одяг.

Ведучий. З другого боку входу до свiтлицi висить на стіні мисник, тобто вiдкритi полицi

Для святкового посуду.

Ведуча. Навпроти входу, пiд стiною. Прикрiплено  лавку. Друга лавка є навпроти полу. Пiл

I лави служили місцем  вiдпочинку.

Ведучий. В куті, де сходяться  лавки - найпочеснiше мiсце - покуть. На покутi садовили дорогих гостей, а пiд час вeciльної церемонiї - молодих. Там же стояли стiл, ослін (переносна лавка). У покутi вiшали iкони.

Ведучa. Пучки цiлющих квітів  i зiлля клали на покутi бiля iкoн. У травах купали немовлят.  Вiд квітів, покладених у   подушечки,  приємного запаху набували речi у бабусинiй скринi.

Ведучий. Ікони прикрашали вишиваними рушниками. Стiл застеляли скатертиною. На неї  клали  хлiб i покривали  теж вишитим рушником. На стiл, крім  хлiба, нiчого бiльш не клали  особливо великим грiхом вважалося класти на стіл шапку. Якщо в родинi були школярi, їм дозволяли за столом виконувати уроки.

Ведуча. Дерев'яну лаву бiля столу прикрашали домотканими ряднами, килимами. Долiвка у помешканнi завжди була глиняною.

Ведучий. З давнiх часiв важливою i обов'язковою рiччю в xaтi була бабусина скриня. Що в нiй зберiгалося? Родиннi релiквiї, тобто пам'ятнi речі, що залишились дiтям на згадку про батькiв. А також зберiгали в скринi одяг.

 

Синя скриня

 

Д ерев'яна синя скриня В хaтi -

справжня господиня. Синя скриня вcix

взуває, Синя скриня й зодягає.

 

В дерев'янiй синiй скринi Є намисто

старовинне. Голки є. I є наперсток. Є

маленький срiбний хрестик.

 

В дерев'янiй синiй скринi З торочками

є хустина. Ця хустина, мов жар-птиця,

Жаром грає та iскриться.

 

Ця небачена хустина - Ще

бабусi Катерини. В синiй скринi є

намисто, Самлоцвiтне,

променисте.

 

Рушники у синiй скринi. Мов

птахи, - зеленi й синi. Плахта є, є

i запаска - Теж з бабусиної

ласки.

В синiй скрині дерев'янiй

Cкaтepтинa є прадавня.

Cкатертинa ця прадавня - Про

бабусю пам'ять славна.

                                                            (Євген Гуцало)

 

Велуча. Мiж дверима i пiччю стояла кочерга, рогач, коцюба i хлiбна лопата, а коло мисника – віник, вiдpo з водою. Посеред хати на сволоцi висiла скляна лампа.

 

Загадки

 

1. Має ноги, Та не ходить. (Стiл)

2. Чотири братцi під одним капелюхом стоять, одним поясом пiдперезанi. (Стiл)

З. Cтоїть на дорозі, усім  заважає: Хто йде,

той штовхне.

А з дороги ніхтo не прийме. (Двepi)

4. Наскакалось, назвивалось,

Пiд припiчком заховалось. (Віник)

 

1-й учень.   Гачу, гачу гатку та збудую хатку

Вiкнами на ставок, бiля хати - млинок I

вишневий садок.

А хто йде - не мине, в мою хатку зазирне, До

млина заверне, борошенця змеле, Вишеньку

покуштує,мене поцiлує.

 

Ведучий. У давнину люди будували хатy з глини чи дерева вікнами до сонця.

Збиралися родина, сусiди, щоб допомогти. Та головним вважалося обрати добре мiсце для хати. За звичаєм, на чотирьох кутах майбутньої оселi клали по хлiбинi й трохи дрiбних грошей, щоб щасливо жилося.

Ведуча. Коли булiвництво помешкання було закiнчено, обов'язково плели вінок з квітів i ставили в хатi.

Ведучий. А як входили вперше до хати, то брали iз собою хлiб, скатертину, рушник. За охоронцiв дому вважали ластiвку, чорногуза.

 

ГОСТИННА ХАТА

Тесляре, тесляре, збудуй мeнi хижку В зеленiм

садочку, в квiтучім затишкy. Змуруй менi, муляре, пiч

та й рівненько. Щоб в xaтi зимою було всім

тепленько.

Та справ мені,  столяре, дверi й вiконця, Порiг вiд

дороги, вікна дo сонця, А ти мені, скляре, встав скло

ясне в рамку,  Аби мені сонце свiтило вiд ранку.

Ковалю,  ковалю, зготов менi ключик, I сильнi

завіси,  й  замочок блискучий. Я буду раненько

замок вiдмикати, Щоб ви не минали гостинної

хати.

(М.Пiдгiрянка)

2-й  учень. Де лелека водиться, там щастя родиться,

Ведуча. Хата входить у життя кожної людини як щось найсвятiше, найтеплiше,

в тому що цьому  рiдному куточку в кожного були найпершi радощi, хвилини дитячого щастя.

(Пiсня «Рідна стріха»   сл.. Б. Лепкого, муз. Ф. Колесu)

Любiть свою хату, Хоч i не багату,

Тут ви бiгали до мами Дрiбними

ногами.

Тут ви пiдростали, Божий світ

пiзнали, Звiдси батько вас за руку

Вiв у школу,у науку.

Тут ваша утіxa, Радiсть i потіха.

Гей, нема то, нема в світi, Як та

рiдна cтpixa.

1. й  учень.     Як побачу рiдну хату,

Завеснiю, наче цвiт

Здрастуй, мамо! Здрастyй,

татy! I мого дитинства свiт!

Ведучий. Бiля хати садили вишню, калину, вербу чи березу, а з квітів - мальви, м'яту, пiвники,  чорнобривцi, нагiдки, барвiнок. Уci цi рослини в українцiв давно стели символами. Тому вони завжди прикрашають українську  оселю.

(ПiснЯ П. Дворського «Смеррекова хата»)

Наснились мальви, рута-м'ята I скрип

криничний журавля, І смерекова отча

хата, Котру давно покинув  я.

Наснився сад в веснянім  цвiтi, Струнка

смерічка край воріт  I найрiднiша в цiлiм

світі Матуся сива на дворі.

Приспiв:

Смерекова хата - батькіський поріг. Смерекова

хата - на крутiй горi. Як прийду до неї -

коліном  припаду, Грудочку землi святої до уст

прикладу. Вона, як пiсня, серцю мила, старенька

хата край села, Вiйна її вогнем палила, але

спалити не змогла.

Кришились грiзні блискавицi I

грози падали не раз. Вона стоїть,

немов iз крицi, I день у день чекае

нас.

Приспiв.

Спiшy до неї,

мов лелека, Простори кинувши до

нiг. Несу любов свою здалека, Яку

назавжди,i я зберiг.

Дитячих лiт моїх колиска, Моя

пораднице свята, Вона, як доля, рідна й

близька, Милiш нiде її нема. Приспiв.

2-й учень. Гарно в нашому

садочку: І дерева i квiти –

Чорнобривцi та барвiнок, Рута

м'ята, нагiдки!

 

3-й учень. Бiля хати - квiти, Мальви та

жоржини, И  нiби сонце сходить,

- Соняшник за тином.

Haшa xaтa

Я люблю свою xaту, І

Подвiр'я, i садок. Де i

Сонця багато, I в жару  -

холодок.

 

Тихо й затишшо. Квiти коло хати

Цвiтуть, I невтомно все літо

Бджоли в цвiтi гудуть.

 

Все для мене туг рiдне: стiни -

Бiлi, як снiг,i вiконце привiтне,

I дубовий порiг.

 

I ряденця cтpoкаті, Й рушники

На стіні,  - Навіть дим в нашiй

Хаті рідно  пахне мені.

 

Рiдна казка про гнома

Рiдна стежка i сад........

 

Всюди добре, а вдома Краше.

кaжуть, стократ.

 

Вчитель. Протягом всього заходу ми розглядали малюнки украiнськоi хати, дiзналися, якою була хата наших пращурiв. I я гадаю, що ви не зупинитеся на цьому, а будете i надалi вивчати iсторiю рiдного края. А зарiв пiдведемо пiдсумок прослуханого.

 

 

ХАТА

 

У всьому є своя краса

(Краса ж завжди крилата).

Hi, не летить у небеса

Оця звичайна хата:

Вона - не палац золотий,

Не хмародеру буря,

Але росли, росли у нiй

Шевченко i Петлюра...

Уci вiки у ній живi.

У нiй молилась мати...

Будуймо ж  папаци нові

I не забудьмо … хати!