Збагатити знання учнів про рідну неньку - Україну, про мову - духовну основу життя народу; виховувати любов і повагу до рідної землі, батьків; виховувати почуття прекрасного.
Тема. А ми родом з України,
пісенний край наш солов’їний!
1.Ведучий. – Добрий день вам всім!
Хай вам щастя доля буде.
Не на день і не на рік,
А на довгий - довгий вік.
2.Ведучий. – Починаймо наше свято!
Нас зібралось тут багато.
Щоб співати, танцювати,
І рідну мову прославляти.
1.Ведучий. – Яка багата на свята наша планета!
Яких тільки свят не відзначає наше людство!
2.Ведучий. – То ж дуже приємно, що не залишилось без у ваги і мова.
1.Ведучий. – Батьківщина починається з батька, і матері,
З оселі де ви вперше побачили світ,
З мови, якою розмовляють ваші батьки.
2.Ведучий. – З України, де ви народилися
А Україна – це наша Батьківщина.
( Вірші про Україну читають дівчата )
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені маленькій крила.
То як же не любить мені тебе.
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і радісну мить,
Любіть у годину негоди.
Вишневу свою Україну,
Красу її, і вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіми своїми ділами.
В просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі.
У пісні, у кожній у думі.
В дитячій усмішці, в дівочих очах
І в стягів багряному шумі.
Живе у стежках, у дібровах,
У зайках гудків, і у хвилях Дніпра.
І в хмарах отих пурпурових.
Чужинців в зелених мундирах,
В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях,
До весни і світлих, і щирих.
І сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну.
Як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою –
І вісні ми будемо з нею!
( Пісня « Любіть Україну» )
2.Ведучий. – Пісня – душа народу.
Вона, як сльоза, очищає душу.
1.Ведучий. Бо живе у ній наш родовід,
В ній живе наша прекрасна Україна.
2.Ведучий. Пісня, як свята молитва, цілюща, як материнське молоко.
1.Ведучий. Кажуть, допоки живе пісня й мова,
То доти живе народ.
( Вірші )
1.Мово українська, мово моя мила!
Ти уся із співу, весняних дібров.
Ясна як усмішка, чиста – як сльозинка.
Ти соє найбільше щастя і любов.
2. Я до тебе, мово, так горнуся щиро.
У слова вслухаюсь різні і прості.
Мово моя, мово – найдавніше диво.
Ти моя, молитва в радості й журбі.
3. Я до тебе, кохана, в душу увібрала
Разом з материнським щедрим молоком,
А іще з піснями, що їх так співала
Матінка, схилившись над твоїм чолом.
( Пісня « Українська мова – мова барвінкова» )
2.Ведучий. – Дякуючи пісні,
Ми можемо висловити свої почуття,
Любов і гнів, радість і смуток.
1.Ведучий. – Коли звучить пісня, то серце сповнюється
Почуттям любові до рідного краю,
До свого народу, до України.
( Вірші )
Українська мова – гілка калинова.
Твоє чисте слово як не розуміти.
Наша рідна мова – світле добре слово.
У казці, у пісні, у прозі й віршах.
З любов’ю і ніжним весняним привітом
Лишися у добрих і щирих словах.
( Пісня « Українка – подолянка » )
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишається нею –
Це музика й пісня народу мого.
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці – це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!
2.Ведучий. – Зараз розквітають весняні квіти,
Дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер
Приносить до нас мамине свято.
1.Ведучий. Мати – всьому голова і всьому початок.
Мати – берегиня роду, домашнього вогнища. Вона єднає всю родину.
2.Ведучий. Мати – символ всього найкращого. найдорожчого, найсвітлішого.
( Вірші )
Та, що життя дала, та, що народила.
Наша мати солов’їна – рідна Україна.
Хай береже від злого майбуття
Із всіх доріг вертайтеся до мами.
Тоді щасливим буде все ваше життя.
( Пісня про маму « Нагадай мені рідна мамо…» )
1.Ведучий. Мир і злагоду, взаєрозуміння й повагу, кохання й вірність, теплоту й затишок
приносить у нашу сім’ю дорога нам людина - бабуся.
2.Ведучий. Бабуся – невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою крихіткою поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм свої вміння.
( Вірші про бабусю )
Без неї не було б моєї матусі
Вона так, як ненька, мене колисала
І щастя, й здоров’я мені теж бажала.
Бог благословляє кожен день
Щоб росли щасливими онуки
І співали сонячних пісень.
( Пісня « Бабуся вишиванка « )
1.Ведучий. Народна пісня – голос невмирущий
Душі людської вічне відкриття
Вона ніколи, як і хліб насущний
Не вийде з мови сущого життя.
2.Ведучий. Райдуга в небі висне, граючи в плесках вод.
Доки живе наша пісня, доти живе і народ.
( Вірші про народну пісню )
Лиш пісня в серці ширить межі неба
На крилах сонце сяйво їй лиша
Чим глибше пісня, тим ясніше душа.
Там, де доля моя усміхається
І, як пісня, як спів солов’їний
Не кінчається Україна.
Не згуби, то мова прадідів твоїх
Бо зректися пісні, що цвіла віками
Мов забудь народ свій, даль його доріг.
Збережи кровинку рідного тепла
Тільки б вічно зорі в криниці дивились
Тільки б наша пісня нас пережила.
( Пісня « Пахнуть вишні» )
1.Ведучий. Дорогі вчителі! І до вас сьогодні слова щирої шани, сердечної вдячності. Ваша праця мудра й благородна.
2.Ведучий. Розум, серця, душу здоров’я упродовж усіх років ви віддаєте своїм вихованцям. Як мама, віддаєте частинку свого серця.
( Вірші )
Щоб радість й сміх веселим наш дзвенів
Вчителям ми складаєм славу нині
І скажемо багато добрих слів.
Привітність, щирість, щедрість, доброта
Усі традиції народні і святині
Та мудрість й віра чиста і свята.
( Пісня «Вчительська доля» )
1.Ведучий. Тож дай вам Бог добра і сил багато.
Щоб сонце піднімалось у росі.
Щоб зігрівало вас його тепло і ласка,
А доброта пригортала вас усіх
Й життя хай буде ніби добра казка.