Календар народних свят

 "Зима прийшла і празничків привела"

4 грудня - Введення, або "Третя Пречиста"Народні прикмети: Скільки на «Введення» води, стільки на Юрія трави. Як горобець нап'ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія (6 травня) трави. Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія трава. Як є на Введення вода, то буде в мисці / вліті молоко. Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде. Введенські морози ще зими не роблять. Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома. Четвертого грудня відзначаємо свято Введення в храм Пресвятої Богородиці - "Введення", або Третю Пречисту.

13 грудня - Ворожіння та вечорниці на Андрія. Народні прикмети: Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде - холодна й сніжна. Якщо тиха вода - хороша зима, шумна - тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили.

19 грудня - День святого Миколая. Народні прикмети: Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього. У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи. Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба. Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину. Морозяний день - на уроду хліба й городини. З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору". Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня)."Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

1 січня - Новий рік. Новий рік наші предки зустрічали у гарно прибраній оселі, з ялинкою чи дідухом в залежності від статків господарів. Новий час, що мав наступити після свята, творився за участі самих людей, адже від їх поведінки у минулому році залежала доля майбутнього. До свята готували не лише страви та напої, але й душу та тіло – молитвою та сорокаденним постом. Вечір напередодні Нового року мав назву «щедрий», «багатий». Від хати до хати ходили щедрувальники (колись це були гурти дорослих чоловіків), вони обходити з піснями село та громадські посіви – на добрий врожай. 

6 січня - Святий вечір (Навечір'я Різдва Христового)Обов'язково на святковому столі мають бути: Свічка. Горіння свічки - це свідчення віри, приналежності людини до Божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину від Хрещення до смерті. Це - символ готовності людини до зустрічі із Богом, незалежно від часу і місця, коли Він схоче її покликати до себе. Сіль. Без неї не можна відчути повноти смаку страви. Так і людина не може творити справжнього добра, не перебуваючи в гармонії з Богом. Сіль вказує на внутрішню суть людини. Часник. Його кладуть на чотири кути столу під скатертину, щоб відігнати від родини і хати злих духів. Це символ очищення від гріха, який отруює людське життя, символ родючості і здоров'я. Коли когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку. Народні прикмети: На багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох. Місячна ніч — врожай на баштани. Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина. Сніг іде — врожай на яблука.Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових. Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки. З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка — на недорід. Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».

7 січня - Різдво Христове. Традиції: приймати у гостинну більш далеку родину (друзів); колядування,;Драматизаці(вертеп); уславлення людини-господаря; уславлення злагоди в родинах. Прикмети на Різдво. Яка погода після Різдва, така буде і після Петрова дня (12 липня). Замети високо набило — до хорошого року. Хороший санний шлях — урожай на гречку. Якщо відлига — весна буде рання і тепла, а значить, і риболовля по відкритій воді раніше почнеться. Якщо мороз цього дня, то 19-го — мороз або заметіль. Якщо Різдво на новому місяці, то рік буде неврожайний. Сніг глибокий, рік хороший.

14 січня - Новий Рік за старим стилем, або свято Василя За церковними календарем 14-го січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, - Ісус. І нарешті, 14 січня - також перший день Нового року за старим стилем. Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва та в народі називався Щедри Вечором що пов'язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, який обов'язково прикрашали скоромні страви. На Новий рік, як і на Різдво, носили «вечерю», але Цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі. Характерною прикметою новорічного свята в Україні було й щедрування

19 січня - Водохреща або Йордан«А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. І ще кілька народних прикмет на Водохреща. Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході - добре вродить жито,  на  півдні  -  просо,  на півночі - гречка. Якщо цього дня ясна й холодна погода - на посушливе літо, похмура й сніжна - на рясний урожай. На Богоявлення сніг іде - до урожаю, ясний день - до неврожаю. Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки - на молодь, а гуси - на літніх.

15 лютого - Стрітення. На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою: - Боже, поможи тобі, зимо! - каже літо.- Дай, Боже, здоров'я! - відповідає зима.- Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила! Народні прикмети. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер - погана ознака. Відлига - жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро. Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі!Як нап'ється півень води, то набереться господар біди!Коли на Громицю півень нап'ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці. День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.

Масляна(за 40 днів до Великодня)Прислів'я і приказки: Вареники доведуть, що й хліба не дадуть. Масляна, Масляна, яка ти мала – якби ж тебе сім неділь, а посту одна. Не завжди котові Масляна, буде і Великий піст. Хоч з себе все зняти, а масницю провести. Боїться Масляна гіркої редьки та пареної ріпи (тобто посту). Не життя, а Масляниця - тиждень гуляє. Млинець не клин – живіт не розколе. Млинці черева не псують. Народні прикмети: Яка Сиропустна неділя, такий і Великдень. Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна. Основою обрядовою стравою Масляної були вареники з сиром, які споживалися з маслом чи сметаною. Пекли також гречані млинці заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня.

Весняний цикл свят

22 березня - Сорок святих. Вшановувані воїни були найкращою дружиною у війську давньоримського імператора Лікінія. Сам Лікій був жорстоким гонителем християнства. За відмову зректись християнської віри 40 воїнів римського ХІІ легіону загинули у 320 році у коло міста Севастія (нині турецьке місто Сівас). В холодну і вітряну ніч їх завели в Севастійське озеро. За ніч воно вкрилося льодом. Аби підсилити муки, на березі затопили лазню. Один з воїнів не витримав страждань і вийшов з озера, але на порозі лазні упав замертво. Один з наглядачів, уражений мужністю воїнів, зі словами "І я — християнин!" зайшов у озеро. Їх знову стало сорок. Народні прикмети: Коли хмарно і мороз, то скоро буде тепло і можна сіяти. Дружно тане сніг – до активної повені й буйних трав. Якщо в цей день тепло, стільки ж днів утримається гожа погода, якщо навпаки – бути морозу 40 днів. Якщо на Сорок святих буде мороз і сніг розтане від сонця – буде врожай на кавуни. Яка погода на Сорок святих, така буде й у Петрівку. Якщо на Сорок святих сонце в колах, то влітку буде відмінний урожай. Сороки і галки прилітають в цей день – до тепла.22 березня синиця заспівала – тепло ворожить.

7 квітня - Благовіщення. Архангел Гавриїл був посланий Богом в місто Назарет до Пресвятої Діви Марії і повідомив, що Господь обрав її бути Матір'ю Божою. Народні прикмети: Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень. Якщо 7 квітня ще лежить на дахах сніг, то і на 1, і на 6 травня він у полі буде. Який цей день - такий і кінець місяця. Якщо на Благовіщення сонце сходить на чистім небі, то весна рання, якщо в полудень - середня, якщо ясно ввечері - пізня. Якщо 7 квітня сонце світить до обіду, а потім ховається за хмари, кукурудза буде рання, коли ж навпаки: визирає з-за хмар тільки після обіду, то кукурудза буде пізня. Якщо ж того дня взагалі буде хмарно, негода, то кукурудза не вродить.

Вербна неділя. Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною". За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості. Чудодійні властивості верби: Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град.

Чистий четвер. Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта, до східсонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур'янів та сухе ріщя і підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерти і всякої нечисти». Робилося це з спеціяльним закликанням:«Смерте, смерте, іди на ліси,іди на безвість, іди на моря.І ти, морозе, великий і лисий,не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала,танцювала і співала,і за море почвалала!»Люди, повертаючися з церкви, намагалися донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціяльні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені ліхтарі у формі зірки, місяця або церкви були колись гарною оздобою цього вечора. Полум'ям страсної свічки випалювали (вірніше — викопчували сажею) хрест у хаті на сволоці — «щоб лиха нечисть хату минала». Цей хрест залишався на сволоці до «Рахманського Великодня»), але не скрізь. Так на Харківщині, в слободі Критській було повір'я, що страсний хрест — «корисний на випадок пожежі», а тому його не стирали аж до наступного Чистого четверга.

Страсна п’ятниця. Головним християнським обрядом у страсну п'ятницю є винесення плащаниці. Плащаниця символізує полотно, в яке був загорнутий Ісус Христос після зняття з Хреста. Після Воскресіння на полотні залишився відбиток Його Образу, який утворився, як дослідили учені, шляхом великого випромінювання. Це єдиний день в році, коли не правиться Служба Божа, є лише Вечірня з винесенням Плащаниці. Її виносять у другій половині дня. Іде тричі обхід довкола церкви з Плащаницею, яку несуть за чотири кінці священики або старші парафіяни. Після обходу Плащаницю кладуть на приготований стіл посередині церкви. Віруючі приступають до Св. Плащаниці і побожно її цілують. Божий гріб прикрашають квітами і лампадками, за ним ставлять хрест без Розп'яття з полотном.

Великодня субота. У Великодню суботу роблять крашанки, або, як кажуть Київщині, «галунять яйця», а в Карпатах — «сливчать сливки». Крашанки готуються в суботу тому, що яйця, пофарбовані в п'ятницю, швидко псуються, а, бувши зробленими в суботу, вони зберігаються протягом усіх свят. Здебільшого фарбують у червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Яєць красять 13 (мають тут на увазі 12 апостолів і Спаситель). Найбільше готують червоних крашанок, бо це нагадує про кров Спасителя. Люди вірили, що в свяченому яйці знаходиться сорок милостень, а отже, й перебуває «Дух святий», а тому лушпиння зберігали, щоб підкурити ним людей та худобу від пропасниці. Не годиться робити чорних, бо вони нагадують про кров «лукавого».

Великдень. Христове Воскресіння відбулося дуже рано в неділю, третього дня після його смерті. Звідси існує в Церкві дуже давній звичай, який нагадує, що пасхальний піст закінчується в суботу вночі і воскресні торжества починаються опівночі або на світанку. Великодній сніданок розпочинається молитвою. Після молитви батько родини бере свячене яйце і ділить його на стільки частин, скільки присутніх за столом (залишаючи окремо на тарілці і для померлих з родини), зі словами благословення роздає яєчко і промовляє:— Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров'ям на довгії літа. Щоб Матір Божа всіх нас взяла під свій покров. Щоб ми змагалися зростати духовно і виховували у такому ж дусі своїх дітей. Дай, Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати. "Христос воскрес!" — "Воістину воскрес!" — відповідають усі присутні за святковим столом. Великдень — це також час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення. Часто залишають на могилках трохи свяченого. Великдень багатий на звичаї, що походять ще з дохристиянських часів, коли народ відзначав свято привітання весни і весняного сонця. Християнська релігія багато з тих прадавніх народних звичаїв освятила, надала їм християнського значення і символіки та прийняла за свої. Такими народними звичаями є гаївки, забави, дарування писанок та крашанок. Прикмети на Великдень. Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ. Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай. Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня — льон. 

6 травня - День святого Юрія. Святий Юрій вважається покровителем хліборобства і скотарства у всіх християнських народів. Він загинув у Нікомедії (Мала Азія) у 303 р. В іконописі св. Юрій зображується лицарем на білому коні зі списом у руках, яким він забиває дракона. За християнською легендою, Юрій врятував дівчину в Лівії, яка була принесена у жертву драконові, переносно язичницькому обрядові. Цей день у нашого населення завжди у великій пошані. Вважається, що на Юрія "весна сходить на землю", а сам святий цього дня "відмикає землю". Народні прикмети. Як дощ на Юр'я, то буде хліб і в дурня. Якщо в день святого Юрія сховається в житі ворона, то буде врожайне літо, а як горобцеві по коліна, то буде лиха година. Якщо чути голос птаха або гримить під час молебня в полі - погана прикмета на врожай. Редьку треба сіяти на Юрія - соковита буде. Як на Юрія стала буря, то буде мокре літо. На Юрія дощ - на худобу легкий рік. Як ґава до Юр'я у житі сховається, то буде жито.

22 травня - День святого Миколи Чудотворця. Колись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу і священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. У цей час в полі вершники їздили верхи - "щоб нечиста сила коней не мучила". В народі уклалося декілька приповідок з цієї нагоди:"Прийшов Миколай - коней випасай", "Юрій з теплом, а Микола з кормом", "Святий Юрій пасе корів, а Микола - коней".

Літній цикл свят

Зелені свята. Зелені свята — українська назва християнського свята Трійці, що відзначається на 50-й день після Паски. Обрядовість Зелених свят знаменувала завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі її лежали культ дерев та рослинності, магія закликання майбутнього врожаю.

7 липня - Івана Купала. Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало, або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня, або 24 червня за старим календарем. Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник. Але народна пам’ять зберегла Купальську обрядовість та пісні, які, як гаївки та колядки, належать до найдавніших часів, до первісних поезій та ритуалів на честь життєподателя – Сонця. Звичайно, багато чого було втрачено за останнє століття, коли йшла відверта боротьба з національними традиціями і народними обрядами. Дівчата ховали свої вінки, щоб хлопці не «викрали», бо то поганий знак, ці вінки дівчата потім пускали по воді й ворожили, хто, коли і з ким побереться: Гей, на Івана, гей, на Купала,Красна дівчина долі шукала. Квітки збирала, віночок вила,Долі водою його пустила. Полинь, віночку, по бистрій хвилі,Поплинь під хату, де живе милий,Поплив віночок долі водою,Серце дівчини забрав з собою.

12 липня - Петра і Павла. В Україні з днем Петра і Павла пов'язувалося багато повір'їв та звичаїв. На Пе́тра вперше після посту, який в народі називають Петрівка, дозволялося готувати молочні страви. Господині варили вареники із сиром, пекли мандрики — сирні бабки. З цього часу переставала кувати зозуля, «мандрикою вдавилась», пояснювали дітям бабусі, бо ж вона, згідно з легендою, вкрала у св. Петра одну мандрику й за це її Бог покарав тим, що вона на Петра давиться мандриками й перестає кувати. А якщо кує зозуля й після Петра, то це, за народним віруванням, вішує нещастя. Святий Петро вважався покровителем пастухів. У нього, певно ж, був і батіг. Згадайте високі з ніжними блакитними квітами стебли цикорію — в Україні його називають «Петровим батогом». До цього дня готувалися колись в Україні як до великого свята: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, прибирали на подвір'ї. Вранці цього дня всі йшли до церкви. Дівчата прикрашали свої голови вінками із польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшись із церкви, люди розговлялися мандриками. Кажуть, що їхня назва походить від того, що мандруючи по світі, Петро з Павлом харчувалися мандриками. У цей день господарі неодмінно виносили громадським пастухам гостинця: мандрик та грудку масла. Народні прикмети на Петра: Якщо на Петра один дощ - врожай непоганий, два - добрий, а три - багатий. Як іде на Петра дощ, то буде гнити картопля. Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.

1 серпня - День святої Мокрини. Першого серпня - день святої Мокрини. Мокрини (Мокриди) - народна назва церковно-календарного дня Преподобної Мокрини. В дохристиянські часи Мокрину вважали дочкою богині осені. за народним повір'ям — це останній день літа. Існує приповідка: «Свята Мокрина осінь приносить». Люди вірили, що яка погода на Мокрини, така буде й осінь. Якщо в цей день ішов дощ, то селяни чекали мокрої дощової осені, сіяли жито - адже буде врожай: «Не розгинаймо спини, жнімо до Мокрини, бо Мокрини без дощу, як обід без борщу». За народними прикметами: «Якщо сухий видається день - сухо буде й восени», - каже приповідка на Уманщині.«Як на Мокрини дощ, то горіхи повимокають, а як сухо, то бджоли повилітають!»,  говорять селяни на Київщині.

2 серпня - День пророка ІлліСвятого Іллю вважають одним із найбільших пророків Старого Заповіту. Родом із Палестини ІХ століття до Різдва Христового. За переказами, коли майбутній пророк народився, його батько побачив видіння, що достойні мужі вітали дитину, пеленали його вогнем і годували полум’ям. Своє життя Ілля присвятив служінню Богові, жив здебільшого у пустелі, постив та молився. За свою службу на славу Бога був живим узятий на небо у вогненній колісниці. Народні прикмети на свято Іллі: Якщо зранку хмарно, то сівба повинна бути рання і можна чекати доброго врожаю, якщо хмарно опівдні - середня сівба, а якщо ввечері - сівба пізня і врожай поганий. Цілий день сонячно - на недорід. Минув Ілля - чекай гнилля. На Іллю з'являться хмари зранку - наступного року вродить хліб на ранніх посівах, хмари з'являться в обід - добре вродять середні посіви, хмари з'являться надвечір - добре вродять пізні посіви. Прислів'я і приказки про свято Іллі: Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі повісь роя на гіллі. До Іллі зробити сіно - наче пуд меду в нього вкласти. До Іллі сіно і під кущем сушать, а після Іллі й на кущі не сохне. З Ілліна дня ніч довга, а вода холодна.Ілля на полі копи лічить. До Іллі хмари ходять за вітром, а з Іллі - проти вітру. На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь. На Іллі новий хліб на столі. Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля.

14 серпня - "Маковея"14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «Спасівка» - піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.  Серед квітів у  букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

19 серпня - Спаса. Дев'ятнадцятого серпня є свято Преображення Господнього, або Спаса. Це народне свято східних слов'ян відоме з давньоруських часів. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня. У це свято за древнім церковним звичаєм  святять груші, яблука, мед і об­жинкові вінки або жмут колосся жита й пше­ниці. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним, Спасом. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу як Його творіння. Народні прикмети: Прийшов Спас - бери рукавиці про запас. Минув Спас - держи кожух про запас. До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе. Як у Спасівку будуть великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами . Якщо у Спасівку на деревах жовтіє листя, це віщує ранню осінь. Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна суха осінь. Дощів небагато буде. Якщо на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, якщо спекотно - січень морозяний. Якщо антонівка вродила - наступного року хліб уродить. Пройшов Спас - пішло літо від нас.

28 серпня - "Перша Пречиста"Двадцять восьмого серпня є свято Успіння Пресвятої Богородиці, або, за народною назвою, "Перша Пречиста". Успіння - кінець земного життя Богородиці та переселення її в життя небесне. Народні прикмети: Початок молодого бабиного літа. Якщо погода молодого бабиного літа (з 28 серпня до 11 вересня) гарна, то старе бабине літо (13 - 21 вересня) буде негожим. Яка перша Пречиста - така й осінь. Як на Пречисту йде дощ, то осінь буде погана, дощова, сльотлива і холодна. І навпаки: як не буде дощу, то тепла, сухувата, без болота.

Осінній цикл свят

11 вересня - "Головосіка"Цього дня дотримуються суворого посту. Не можна нічого різати, що нагадує собою голову. Взагалі вважається, що цього дня не варто брати у руки гострі речі: ніж, сокиру, пилку. Тобто, все, що нагадує мученицьку смерть святого. У народі кажуть: «Якщо зрізати головку капусти в цей день, то може потекти кров». На Усічення не можна їсти круглі фрукти та овочі: яблука, капусту, картоплю (їхня форма нагадує відрубану голову Предтечі), а також червоні помідори, кавуни, бо вони нагадують кров святого. Відтак не можна їсти й будь-що на блюді – на ньому лежала голова Івана Предтечі. Цього дня не варили борщу, це був єдиний день, коли гріх їсти борщ. Картоплю варили в "мундирах", гарбузи пекли, хліб відламували руками. Їли тільки пісні страви або й зовсім не їли. Народні прикмети: Як чути грім, то має бути тривала й тепла осінь. Ранній відліт журавлів - на ранню весну. Журавлі на південь полетіли - рання зима буде.

21 вересня - "Друга Пречиста"За церковними переказами, Богородиця народилася за тих часів, коли релігія була в занепаді. Марія була обрана на роль матері Ісуса Христа, оскільки була дуже благочестива. Вона слухняно навчалася в монастирі, сумлінно вивчала Святе Письмо, а отже, якнайкраще підходила для виконання важливої місії народження Сина Божого. Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Це свято, очевидно, успадковує давнє арійське свято Рожениць, коли наші предки висловлювали подяку “польним духам”, тобто опікунам нив та врожаю, дідам-ладам, які спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали. Прислів'я і приказки про Другу Пречисту: Прийшла Перша Пречиста – одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста – взяла комара нечиста, прийшла Третя Пречиста – стала діброва безлиста. Прийшла Пречиста – на дереві чисто, а прийде Покрова – на дереві голо. Пречиста – картопля чиста. Перша Пречиста жито засіває, а друга – дощем поливає.

27 вересня - "Здвиження Чесного Хреста"Це одне з головних свят у східній християнській традиції. Походить воно з першої половини IV століття, коли у Єрусалимі було знайдено хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа. Народні прикмети: Птахи дружно відлетіли у вирій - чекати суворої зими. Журавлі полетять на Микити (28 вересня) - Покрова (14 жовтня) буде морозна; коли не полетять - зима настане пізніше. Павутиння стелиться повсюдно - до тепла; мало павутиння - на суху осінь. Осіння павутина - на ясну і погідливу погоду. Добре вродив щавель - на теплу зиму. Гуси летять високо - осінь буде тривалою. Гуси свійські тримають дзьоби в пір'ї - перед заморозками. Сире літо, а тепла осінь - довгою буде зима. Бабине літо непогідне - осінь суха. Дощ уранці, що бабині танці; дощ в обід - запрягай, додому їдь!

14 жовтня - Свята Покрова. За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами. Для козаків Покрова була найбільшим святом. Цього дня відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запорожжі була церква святої Покрови. Козаки збудували також багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно ХVIII століття, вціліли до нашого часу. Народні прикмети: Яка погода на Покрову, такою буде і зима. Якщо лист з берези та дуба на Покрову впаде чисто - до легкого року, а нечисто - до суворої зими. Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня - зима буде тепла, якщо ж вишня зелена - зима буде люта. Якщо до цього дня не спадає з вишень листя - на теплу зиму, а звільниться - на сувору. Зранку вітер з півдня, а по обіді із півночі - початок зими буде теплим, але згодом похолодніє. Якщо вітер з півдня низовий - зима буде теплою, з півночі горішний - холодною, із заходу - сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою. Якщо в цей день сніг не покрив землю - не покриє в листопаді та грудні. На Покрову вітер - весна буде вітряна. Відліт журавлів до Покрови - на ранню зиму.