Позакласний захід "Букварикове свято"

Вчитель: Сумне сьогодні трішки свято,

                 Сидять дорослі і малі.

                          Ми спробуємо прочитати

                 Для чого тут зібрались всі.

(Діти читають)

Ну ось, мої любі хлоп’ятка й дівчатка!

Ви справжні школярики – це вже не гра!

Ви вивчили букви, навчились читати,

Нажаль з «Букварем» нам прощатись пора!

 

Але ми не будемо сумувати, адже за рік «Букварик» став нам вірним другом, він провів нас у прекрасну і загадкову Країну Знань,  з ним ми довідались багато цікавого, навчилися читати. Це найголовніша книга в житті кожної людини. Тому в дарунок для «Букварика» звучить наша пісенька. 

                          Пісня  «Мій Букварик»

Сорока:  Увага! Увага! Новина тривожна!

                   Хай чують усі першачки у цей час!

                   Байдужими нам залишатись не можна,

                   Бо тільки що вкрали «Букварика» в нас!

                   То хитра Яга його в ліс заманила,

                   Щоб вивчити букви ніхто більш не зміг,

                   Одній мені з нею боротись несила,

                   Зберемо усіх, хто  в біді б допоміг!

Богдан:  «Букварик» в біді залишити не зможемо,

                  Ми друзі його! Ми йому допоможемо!

Н. Матула:  За рік з «Буквариком» ми дуже подружилися

                         І перші букви з нього ми навчилися!

Максим:   Обов’язок наш -  Ягу подолати,

                     «Букварику» щире «спасибі» сказати.

Артем: Але ж ми маленькі, ми лиш – перший клас,

               То, може ще друзів гукнемо до нас.

Ксеня:  Аго-о-ов! Другокласники, допоможіть!

               Вам легше, ви – старші, дорогу вкажіть!

Діанка: То що, вирушаймо? Готові іти?

Разом:Та де ж нам «Букварик» у лісі знайти?

Сорока: Ось, карту принесла я вам на хвості

                 Вона допоможе дорогу знайти.   (розкладає карту) 

Богдан: Не маємо права назад відступати,

                 Ідемо «Букварика» ми визволяти!

Баба Яга: Ха-ха-ха! Ха-ха-ха! Я - презла Баба Яга!

                  Я «Букварик» ваш украла,

                  В темнім лісі заховала!

                     Відгадаєте загадку - дам я першу вам підказку:

                  Де «Букварика» шукати,

                  На яку стежку звертати!   (читає загадку)

                                              Загадка

Цю найпершу в школі книжку

Знає будь-який школяр.

До усіх книжок доріжку

Прокладає  наш …( Буквар)

                   Ну, що ж, ви галявину цю покидайте,

                     А потім у гори високі рушайте.

Артем: Яка галявина красива,

               А квіточок барвистих – сила!

Максим: От би їх усіх зірвати і в пучечки пов’язати.

Н. Март.: Як не соромно тобі! Наш «Букварик» у біді!

                    А ти не хочеш поспішити, хочеш квіточки згубити?

Н. Матула: А давайте, ми попросим,

                       Може з квітів хтось поможе?

Богдан: Квіточки чудові, різнокольорові!

                 Допоможіть нам на гору зійти,

                 Щоб « Букварика» знайти.

                                     Танець  квітів

Ксеня: Стежку на гору вказати ми зможемо!

Діана: «Букварик» знайти ми вам допоможемо!

Софія : Ми бачимо, що ви чемні діти,

Настя: Даремно не нищите пахучії  квіти!

Алінка : За те, що ви нас пожаліли,

Андріана: Життя наше ніжне нічим не згубили,

Віолетта : Ми друзів своїх вам дамо на підмогу:

Яна : Ромашка й Волошкаа вам вкажуть дорогу.

Максим: Ну, ось, ми першу перешкоду подолали,

                   Й на гору високу піднялись!

Н. Матула: Спочатку гору цю пройдемо,

                        Й стежинку до «Букварика» знайдемо.

              Пісня «По Карпатах ми ходили»

Баба Яга: Впорались! У-ух-ух, противнющі які

                     Ще заведу я вас в хащі густі!

                     Звідти самим вам не вийти ніколи!

                     Ви ще манюні, хоч й ходите в школу!

Разом: Ми не маленькі! Ми вже великі!

Баба Яга: Ну, добре, добре!

                    Але, як були ще маленькі,

                 То годувала з ложечки вас ненька…

                 Давайте позмагаємось –

                 У «мам» самі пограємось.

               Конкурс «Хто швидше нагодує маму»

Вчитель: Вказуй, Яго, нам далі дорогу!

Баба Яга: Ви скористайтеся порадою моєю:

                    Сходіть з гори стежиною цією.

Максим: Усе, скоріше, йдемо! «Букварика» знайдемо!

                              (Сходять зі сцени)

 

Артем: Ну, ось! Ми зійшли – і в болото попали!

               Це – Баби Яги підступнії чари!

Баба Яга: Болото вам вдасться тоді подолати,

                  Як зможете ввесь алфавіт розказати!

(Діти, ніби крадучись, ідуть через «болото», на кожен крок           називають літеру і знову виходять на сцену)

Ксеня: От, бачите, знання – велика сила!

               І тут воно дорогу нам відкрило!

Н. Матула: Та далі дорога вже знов неможлива:

                        Ріка перед нами широка й бурхлива!

Богдан: А ми назад не будем відступати,

                Бо зможемо і річку подолати!

Вчитель: Тільки сядем на бережку трішки відпочити.

                       «Пісня Кота Леопольда»

Вчитель: Куди ж тепер іти, хто знає?

Баба Яга: Якщо ви ще у гру захочете пограти,

                    То де місточок - зможу я вказати.

Вчитель: Як малим Назарчик був, чи Діанка наша,

                   Татко в пляшку сочок лив, виявилось – каша.

Ми зараз позмагаємось, хто швидше напоїть з пляшечки тата.

                     Конкурс-змагання для татів

Вчитель: То що, Бабо Яго, кажи переможцям, де «Букварика» шукати?

Баба Яга: Ха-ха-ха-ха, смішні які!

                    Взяли й повірили мені!

                    Нічого не скажу я вам!

                    Хоч цілий день змагайтеся: годуйте тат чи мам!

Ось мрія моя – вона мене гріє!

Щоб люди не вчились, щоби не дружили,

В темноті зростали – нічого не знали!

Щоб з незнання не знімали завісу,

Щоб були самі такі дикі, як з лісу.

Щоб діти нечемні були й неслухняні! –

Ось мрії й бажання мої препогані!

Сорока: А я непослухів не поважаю,

              Їх зневажають усі – це я знаю!

              У нашій школі – чемні діти:

              Усі дівчатка й хлопчаки.

              Вони лиш трішки - непосиди,

              Непосидючі лиш вони!

                            Пісня «Непосида»

Баба Яга: Дуже добре, що ви – непосиди!

                     Тішить серце, як сварять всі  вас!

                     Отже, вчитися вам ще зарано,

                     І читати ще зовсім не час !

Всі разом: Віддай, Яго, «Букварика»!

                     Навіщо він тобі?

Максим:    Читати ми вже вміємо,

Богдан:      Тепер знання розкриє він молодшій дітворі!

Баба Яга: А я ось, що зробила! –

                    Я всіх вас обдурила!

                   «Букварика» в хатці своїй я ховала,

                    А потім із хатки до лісу прогнала,

                    Щоб сірі голодні вовки

                 Порвали його на шматки!

                 Якщо він ще цілий – шукайте…

                 Я – зла! І мене ви тепер не чіпайте!!!

                        (Гримає дверима, виходить)

Н. Матула: Де ж «Букварика» шукати?

                    Хто нам зможе підказати?

 Сорока: Я - Сорока-Білобока

                  Бачу все я скрізь звисока.

                  Ваш «Буквар» знайшов мій друг,

                  Це – великий Чорний Крук!

Крук: Я знайшов новий «Буквар»,

             З лісу всі пташки злетілись,

             На гілках навкруг розсілись:

• Почитай-но, як школяр!

   Глянув я в «Буквар» і каркнув : «Кар!»,

   А вийшло: «Рак»!

   Вихопив Глухар: «Так-так!»

   Закричали Горобці: «Цінь-цвірінь, він – у руці!»

   Скрекче Сорок, приблизно, десь сорок:

   «Стереже Рак сиру ворок!»

   З дерева Бекас: «Кру-ги! Добрі з сиром пироги!»

Каркнув Одуд: «Ду-ду-ду! Вже макітра на поду!»

Соловей лящить: «Цвіг!Цвіг! Куме Шпак, беріть пиріг!»

Та Деркач дерчить: «Дир-дир!Де у того Рака сир?»…

Я, щоб сварки не було – заховав «Буквар» в дупло!»…

Ксеня: Шановний пане Крук!

              Ми дуже потомилися:

              Не чуєм ніг, не чуєм рук!

Н. Март.: Ми будем вдячні вам за те,

                    Як нам «Букварик» віддасте!

Крук: Ви дуже чемні дітки! Розумні, хоч малі!             

             Віддам я вам «Букварик»,чекайте, він – в дуплі.

               (Бере «Буквар», передає 1-му учневі)

Богдан: Літеру по літері вчив ти нас щодня,

Артем: Підійшли до світлого, справжнього знання!

Діанка: Допоміг ти нам відкрити диво пречудове:

Максим: Як з маленьких зернят - літер виростає слово!

(Забираю «Буквар»)

Вчитель: Є книг багато: радісних, печальних,

                   Товстих, тонких, барвистих, наче жар!

                   Але одна – усім книжкам начальник

                   І звуть її просто – «Буквар»!

                              Пісня про «Буквар»

          Ще недавно ваші маленькі пальчики водили по рядочках «Букваря», оченята уважно шукали на сторінці нову  літеру, а вушка ловили новий, щойно вивчений звук.

А вже  через три місяці інші вушка, очка і пальчики досліджуватимуть сторінки «Букваря».

Н. Март.: Добрий наш «Букварику»,

                    Перша наша книжко!

                    Хочеться навіть поплакати трішки.

Ксеня : Жаль розлучатись, хоч вже і треба,

                Ми не забудем ніколи про тебе!

Сорока: Не сумуйте, діти! Адже ви сьогодні врятували «Букварика» з рук Баби Яги. І, завдяки вам, малятка, які 1-го вересня прийдуть до школи, зможуть навчитися читати.

Вчитель: А у ваших портфеликах поселяться нові підручники і вже вони поведуть вас по чарівній Країні Знань!

Наше свято плавно підходить до завершення. Ми справилися з нелегкими завданням, рятуючи «Букварика».

Але й нелегким був це увесь рік для наших любих першокласників.

Я пропоную переглянути невеличку підбірку  фотоспогадів про те, як наші герої долали усі труднощі протягом навчального року, про їхні здобутки і невдачі.

Вірш + презентація «Наш перший рік»

Рік шкільного життя відійшов у минуле,

Скільки всього було, але ми не забули,

Ми ретельно всі спогади свої зібрали

І в історію нашої школи вписали.

То ж включайте увагу

І зручно сідайте,

Як було від початку

Разом з нами згадайте.

Перше Вересня ми з нетерпінням чекали:

Приміряли костюми, портфелі складали.

Вранці з квітами всі поспішали до школи,

І, звичайно, цей день не забудем ніколи.

Ми на щось грандіозне чекали в цю днину,

А в натурі на сонці пеклися годину.

І кінця цього свята  з нетерпінням чекали,

Вже тоді зрозуміли, що «конкретно попали».

Когось ніжки боліли, сил не було стояти,

А комусь пощастило – брата зміг осідлати!

Ми чекали цей перший дзвінок скільки часу…

Ну, нарешті, дзвенить – ожна йти вже до класу!

 Ми до школи іти, наче в казку хотіли,

От би гратися тут скільки вистачить сили!

Та реальність далека від мрій, що робити?

Треба в школі учитись і тихо сидіти.

Відмінило оцінки Міністерство освіти.

То Світлані Степанівні є що робити:

Замість балів – кришталики нам роздавала,

Ми ж у скриньки кришталики свої скадали.

Кожен побільше хотів назбирати

От би євро, чи долари так рахувати!

 Ми від А і до Я букви вивчили чемно -

 Рік у школі для нас проминув не даремно!

Ми складали склади, щоб навчитись читати,

Щоби мову батьківську все життя поважати.

Було якось, екзотику нам привозили,

Хамелеони були, й крокодили…

І які ж то цікаві й незвичні тварини,

Відрізняються дуже від простої людини!

 

 

 

Як цікаво пройшло Новорічне в нас свято!

Скільки вражень було, скільки всього багато…

Гостей – Фіксіків, конкурси, ігри згадаєм

І, вже знов Новорічного свята чекаєм.

І на гірці узимку радо ми розважались,

Мов «шумахери» справжні на санчатах ми мчали.

Тільки вітер свистів, нас ями не лякали.

Ми би радо щодня на санчатах гасали!

Та не тільки веселощів нам не забути,

Якщо треба – серйозними вмієм ми бути.

Були й диспути в нас, а не тільки навчання,

Слід людей на Землі то – одвічне питання.

Та бувало, і треба це чесно сказати,

Що любили ми іноді і пустувати!

За науку доводилось нам воювати 

І, як в кожнім бою теж були у нас втрати.

Бо не кожен з нас тихо й спокійно учився:

В когось гуля на лобі, хтось без зуба лишився!

Хоч які вже міцні і веселі в нас хлопці,

Але втома валила і їх на уроці.

З нею важко боротись, неможливо здолати,

Набагато простіше це – здатися й спати.

Кава нас бадьорила, працювати нас вчила.

Наші руки умілими якось зробила.

Не хотілося спати уже нам й хвилинку,

Бо училися ми , як зробити ялинку.

Ще не знаємо точно, покаже ще час.

Та лінійки шкільні поки що не для нас!

Це ж так довго і нудно стояти й мовчати,

Можна навіть заснути а не лиш позіхати!

Ми стали дорослими, ми – школярі,

Багато навчились, змужніли усі!

 

Нехай малючки в дитсадочок ідуть,

А ми за садочком сумуєм чуть-чуть.

Бо, щоб наукову роботу писати

Все треба обміряти, обрахувати:

Додати, помножити, корінь здобути…

Нелегко й не просто розумними бути!

Навчальний рік вже до завершення іде

І кожен з нас канікул дуже жде!

Ми так трудилися, училися щосили

І школу нашу дуже полюбили!

То ж, рідна школо, ось – любов приймай,

І в вересні у другий клас чекай!

   Одну простеньку казку, а може, і не казку,

А може, не простеньку вам хочем  розказать.

Коли нам було  років сім,

А може, навіть, вісім,

А може бути,  років шість-

Не так суттєво це.

В одну звичайну школу, а може, і не школу,

А може, не звичайну нас мами привели.

Стояв деньок осінній, а може, не осінній,

А може, не стояв він – а  нас все ж привели.

Лінійку  відстояли ми, а може, не стояли,

З портфелями і з квітами

Під сонцем, не в тіні.

І в школу, де був клас наш,

А може, і не наш клас,

А може, і не в школу нас всіх все ж завели.

А за дверима -  тато,

А за дверима -  мама,

А може, тітка з дядьком

      Зостались нас чекать.

А в класі разом з нами,

А може, і не з нами

Залишилась лиш вчителька і стала нас навчать.

 

«Букварикове»

                                свято

              

                                                          Підготувала вчитель

                                                                          початкових класів

                                                                                 Боледзюк С.С.

 

                                               2017рік