Перший урок "Ми - українці"

 

Дніпропетровська об­лас­на дер­жав­на адміністрація

ГОЛОВНЕ управління освіти і науки

Державний професійно-технічний навчальний  заклад

«Західно-дніпровський центр професійно-технічної освіти»

 

МИ - УКРАЇНЦІ

 

 

Урок підготували :

класний керівник Твереза Т.М.

майстер виробничого навчання Кадук О.М.

 

2012

 

 

Мета:

• виховувати повагу до національних символів України;
• розвивати шанобливе ставлення до українських звичаїв та традицій;
• виховувати повагу до української мови;
• розвивати інтерес до історії України;
• виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі.

 

(Святково прикрашений кабінет. На стінах вишиті рушники. На дошці плакат із зображенням тризуба та державного прапору України. По боках – вишиті рушники. На столі – образ Божої Матері, композиція з верби та калини.)                      

 

Учитель. Вперше незалежність нашої держави була проголошена за часів Богдана Хмельницького.

Друге проголошення пов’язане з Центральною радою, коли холодним осіннім днем 9 листопада1917р. Михайло Грушевський на багатотисячному вічі міста Києва урочисто проголосив ІІІ Універсалом про цю визначну подію.

Втретє за історію України проголосили незалежність у 1991 році. Нещодавно-24 серпня ми святкували 21 річницю незалежності України.

Давайте згадаємо символи нашої держави. Пісні М.Вербицького на слова П.Чубинського   «Ще не вмерла Україна» судилося стати гімном. Саме ця пісня змогла об’єднати навколо себе патріотів, одержимих єдиною метою - побудовою соборної незалежної України. 

Про утворення нашої державності й самостійності свідчить і те, шо ми маємо герб України – тризуб. Існує близько 40 версій, які пояснюють походження тризуба. Він графічно передає єдність жіночого й чоловічого начал. Вважають, що це – уособлення трьох природних стихій – повітря, води, землі.

Прапор з синьо – жовтими кольорами символізує чисте небо та пшеничне поле. З 2004 року 23 серпня відзначається «День Державного Прапора». Державні символи – це святиня і ставлення до них теж повинно бути святе.

 Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути. Проходять роки, десятиліття... Але ніколи не зникне народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну.

               Є на світі країна,

               Найчарівніша, мов перлина,

               Де червона цвіте калина,

               Гори, ріки і полонина –

               В моїм серці вона єдина –

               Це моя Україна.

• Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню
• закосичена. Земля – з багатовіковою історією мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя, незалежність.
• Україна... Земля із щедрою природою, чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми.
• Де ще є в світі така земля – квітуча, солов’їна, барвінкова, з ясними зорями і синім небом, як наша Україна?
• У якім ще краю почуєш такі пісні – урочисті і жартівливі, сумні і веселі, ніжно-задушевні і мелодійні?
• У якій ще стороні Вас зустрінуть так гостинно - хлібом-сіллю на вишитім рушнику, щирим словом, щедрим столом?
• Чи є ще де на планеті народ, такий багатостраждальний, але багатий чудовими традиціями та звичаями, сповненими краси і поезії?

Учитель. Хліб і рушник – одвічні людські символи.

 Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.

Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією і в наш час.

Вишитий рушник на стіні – давній наш звичай. Не було, здається, жодної оселі в Україні, котрої не прикрашали б рушниками. Він був обличчям оселі.

Рушником ушановували появу немовляти, з ним виряджали в далеку дорогу, шлюбували дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, ним прикривали хліб на столі.

                     Пісня “Рідна мати моя”

Україна – це земля наших предків. Тут коріння українського народу, яке сягає в сиву далечінь віків. Український народ має свою багату славну історію.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина мала справді легендарних героїв, мужньо переживала найважчі випробування і не скорилася.

Учитель. Запорізька Січ! Мабуть немає жодної людини у нашій багатостраждальній Україні, яка б не знала про славну Запорізьку Січ, про січове лицарство козацтва, про героїчні звитяги, про їхні походи, подвиги.

• Козаки – це вільні люди!
• Козаки – безстрашні люди!
• Козаки – борці за волю,
• За народну кращу долю!

Козацтво жило за високими законами честі. Навіть настромлені на польсько-шляхетських палях, висячи на турецьких залізних гаках за ребра, козаки вмирали з іменем Україна на устах, яку ніжно називали ненькою. Для неї вони віддавали свою силу, а часто й життя.

Вікторина, пов’язана з історією козацтва.

1. Що означає слово “козак”? (Вільний)
2. Що було найважливішою ознакою влади у козацькому війську? (Гетьманська булава)
3. Як називалася рада, що проводилась без старійшин? (Чорна рада)
4. Як називалось містечко, де жили козаки? (Запорізька Січ)
5. Як називався голова козацького уряду? (Отаман)
6. Як називали співця, хранителя бойової слави? (Кобзар)
7. Улюблена їжа козаків? (Куліш)
8. Яку річку найбільше поважали козаки? (Дніпро)
9. На яких музичних інструментах грали козаки? (Кобза, скрипка, цимбали)
10. Які злочини суворо каралися на Січі? (Бійки, вбивства, крадіжка, втрата совісті, невиконання обов’язків. За пияцтво під час походу козаків карали на смерть.)
11. Яких ви знаєте козацьких отаманів? (Сірко, Полуботок, Самойлович, Кішка, Сагайдачний, Хмельницький)
12. Як називалися козацькі військові човни? (Чайки)
13. Яку назву мали козацькі прапори? (Хоругви)
14. Якого кольору був козацький стяг? (Малинового)
15. Що було на голові у козака? (Оселедець)
16. Чия нога жодного разу не ступала на землю Запорізької Січі? (Жіноча)
17. Коли посвячували в козаки, то посипали їх (святою землею і золотою пшеницею)

Пам’ятайте славну історію нашого народу.

Пам’ятайте – ми козацького роду діти!                     Землі української цвіт!

Учитель. Кожен народ має свою мову. Мов у світі дуже багато. На земній кулі налічують понад три тисячі мов, із них приблизно 270 мають свою писемність.

Для кожної людини найдорожча – рідна, материнська мова.

Послухаймо бувальщину про рідну мову.

Учениця. Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе вагона першого класу швидкого поїзда Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, чия багатша і якій з них належить світове майбутнє. Звісно кожен почав вихваляти свою мову.

Учень 1. Англія – країна великих завойовників, мандрівників і мореходців,

які славу англійської мови рознесли по всьому світу. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.

Учень 2. Ні в якім разі, - гордовито заявив німець. Німецька мова – це мова двох великих імперій: Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Міллера, Гете, Гейне. Тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

Учениця. Італієць усміхнувся і тихо промовив:

Учень 3. Панове, ви обидва не праві. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі.

Учениця. Українець довго думав і, нарешті, промовив:

Учень 4. Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова – це мова незрівнянного сміхотворця Івана Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченківської поезії так ніхто у світі і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі

Українки, мова нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі й названими тут, проте рідною і найбільш дорогою вважав українську. На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу. Проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатства й можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажімо, написати оповідання, в якому б усі слова починалися  з однакової букви?

Учениця. Ні, ні, ні. Це неможливо, - відповіли англієць, німець й італієць.

Учень 4. Авжеж, на ваших мовах це неможливо, а на моїй це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.             

Учень 2. Хай буде буква “П”, - сказав той.

Учень 4. Добре. Слухайте. Оповідання буде називатися “Перший поцілунок”

Популярному Перемишлянському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: “Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович

Паскевич, - погостюєте, повеселитесь”. Павло Петрович поспішив, прибувши

першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім приїхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Поговорили про політику, про погоду. Павло Петрович прочитав підібрані прекрасні поезії. Поспівали пісень, потанцювали польку. Прийшла пора – попросили пообідати. Посадили Павла Петровича поряд панночки – премилої Поліни Полікарпівни. Поставили повні підноси пляшок. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки, пироги. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

     Поліна Полікарпівна попросила прогулятися по парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Походили, погуляли. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися... Почувся перший поцілунок.

Учениця. У купе зааплодували. І всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу. А зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати свого програшу.

Учень 2.Ну, а якби я назвав іншу букву? – заявив він, - ну, наприклад, букву “С”.

Учень 4. Гаразд, хай буде “С”. Я на своїй мові можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова будуть починатися на літеру “С”, а ще й до того передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового вітру в

саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати вірш “Самотній сад”.

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить –

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад, -

Срібно стеляться сніжинки,

Спить самотній сад.

Учитель. Скільки разів її забороняли, але кожний раз пробивала вона свої чисті води до нас, людей, які люблять свою мову. Бо наша українська мова – єдина й іншої нам не треба.          

Ми живемо у незвичайний час. Наше життя таке багатогранне і складне. У ньому так багато негараздів. Проте в серці кожного живе надія на те, що попереду нашу Україну чекають кращі часи.

Ми молимося і просимо у Бога та Діви Пресвятої подарувати нашій рідній Україні кращу долю.

   (Виходять хлопець і дівчина та моляться до ікон)

Хлопець.

Діво Пресвятая, матір матерів,

Пригорни до серця всіх своїх синів,

Освіти їм душі світлом золотим,

Виповни любов’ю неспокійний дім.

Научи, як землю вберегти від зла,

Розумом, діянням і крилом тепла.

Зоре-зорянице, сонце доброти,

Землю України щастям освіти.

 

Дівчина.

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла проміння

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю

Ти, нас, Боже, зрости.

Молюсь, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі твої ласки, щедроти

Ти на люд нам зверни.

Дай йому волю,

Дай йому долю,

Дай добро світа,

Щастя дай, Боже, народу

На многії, многії літа.

Учитель. Сьогодні ми ближче торкнулися історії, в якій коріння українського народу. Важко, дуже важко випростуватися, підніматися з колін, позбуватися рабської покори, але в сім’ї народів ми можемо знайти своє гідне місце, як вільний народ. Тож шануймо себе і свою гідність і шановані будемо іншими.

 

Виступ батьків. Швидко пролетять студентські роки. Колись і захочеш їх зібрати на шляхах широких, але не збереш, бо немає вороття у минуле. Кожний прожитий день рахуй добрими справами, бо без добра немає людини, адже вона з нього бере свій початок. І від цього світ людяніє.

Мама Насті Следь – Меланія Дмитрівна

«Заповіт»

Ти добре, сину, проживеш,

Як знатимеш, куди йдеш.

І як зумієш там, де став,

Стояти так, щоб не упав.

Ти добре, синку, проживеш,

Коли нікого не пригнеш.

І пройдеш так житейську путь,

Щоб ані бить, ні битим буть.

Ти добре, синку, проживеш

Як сироті сльозу утреш,

Слабих від сильних захистиш,

Живих із духом підкріпиш.

Ти чесно, синку, проживеш,

Коли з неправдою порвеш.

Бо правдою ти пройдеш світ –

Це мій святий тобі завіт.

 

Майстер групи. Олена Миколаївна написала своє звернення до учнів.

 

 

    «Звернення»

 

Любі мої учні, мої діти!

Я вам бажаю завжди в мирі жити,

Своїх нащадків лиш добру навчати,

А ремесло здобуте поважати.

 

 Вклоніться, діти, кожній своїй днині,

 Прожитій тут, у цій дружній родині.

 Візьміть від неї все, що можна взяти,

 Не зганьбивши те, що дала мати.

Навчання тут швидко минає,

Повірте, вороття назад немає.

Як мати про дитину свою дбає,

Так ми про вас піклуємось щодня.

 

 Слова мої – вони зовсім не птахи,

  Вони не можуть полетіть у вись.

 Я хочу, щоб задумались ви трохи,

 І з новими силами за навчання взялись.